У Врадіївці прості люди рішуче виступили проти вірних псів режиму – знахабнілих від безкарності та людської крові ментів. Найстрашнішим для влади є те, що півтори тисячі людей поводили себе організовано, не кидалися громити магазини чи палити автомобілі. Зазвичай під час стихійних бунтів спеціально навчені провокатори спрямовують енергію мас на злочинні дії – грабунки, підпали, побиття невинних людей. Потім за цю вакханалію найбільш активних учасників масових виступів відправляють за ґрати. Та ще й зі схваленням суспільства, яке засуджує невмотивоване насильство.

А тут повсталий народ не чіпав невинних, а вимагав лише покарати ґвалтівників у погонах. Влада вимушена була задовольнити вимоги.

Надовго чи ні – покаже час. Адже колишній народний депутат Лозинський, який полював на людей, уже збирається вийти на волю: його жахливий злочин перекваліфікували на… хуліганство. Чимало представників влади, які у п’яному вигляді своїми розкішними автомобілями давлять простих людей на пішохідних переходах, взагалі лишаються безкарними. Заляканий ще сталінськими репресіями та Голодомором, простолюд мовчить і дає себе нищити майже без протесту. Та рано чи пізно приходить Врадіївка. Коли доводиться вибирати меж ганебною смертю від озвірілих злочинців у погонах і можливою загибеллю у кривавому протистоянні з ними, все більше людей обирає останнє. Знову актуальними стають слова, сказані в Іспанії багато десятиліть тому: «Краще померти стоячи, ніж жити на колінах». А це вже серйозне попередження нинішній владі.

Система, що ґрунтується на повній неповазі до народу, на нещадному визиску простолюду, на повному ігноруванні елементарних прав людини, – ця система затріщала по швах. Вона протиставила себе суспільству, відтак утратила легітимність. Для її збереження застосовуватимуть насильство в усе зростаючих масштабах, але дія неминуче породжує протидію. Три останні роки в Україні старанно заварювали клапани, через які у цивілізованому суспільстві випускають зайву пару. Зґвалтовано Конституцію, вибори перетворилися на погано зіграний спектакль, а останнім часом  іде наступ на залишки свободи слова. Такі дії підвищують температуру соціальних протестів. А коли пара у киплячому котлі не має виходу, вона неминуче зриває кришку. Наслідки такого вибуху зазвичай бувають руйнівними.

Терпець українців уривається. Якби в країні була справжня політична опозиція, вона вимагала би дострокових виборів і йшла на них з реальною програмою побудови нової держави. Але такої в нас нема, тож нові сили формуватимуться в бунтах на зразок того, що відбувся у Врадіївці.

Ігор БУРКУТ

Запис Врадіївка – лише початок! спершу з'явиться на Медіа-Версії.