З 10 грудня змінюється розклад руху пасажирських поїздів, які курсують з Чернівців. Про це повідомили в прес-службі Укрзалізниці. 

Поїзд №667\668 Чернівці-Ковель курсуватиме щоденно. 

Поїзд №117\118 Чернівці – Київ відправлятиметься з Чернівців об 19.46 та прибуватиме о 08.05.

Також змінюється рух в напрямку Одеси, потяг курсуватиме до Яремче. Тому ми отримаємо поїзд формування Чернівці – Білгород-Дністровський. З Одеської області потяг відправлятиметься о 14.21 по парних днях, прибуття до Чернівців о 10.02 наступного дня. 

Поїзд Чернівці-Харків знімається і слідуватиме до Рахова.

В результаті, Чернівці матимуть один поїзд до Києва щоденно, один до Ковеля щоденно, один до Білгород-Дністровського та Експрес до Львова.

Запис Залишаємося без поїздів: “Укрзалізниця” зняла потяги з Чернівців до Харкова та Одеси спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нині журналіст не може самостійно отримати інформацію навіть про те, скільки чернівчан зламало руки-ноги через слизькі, не посипані шляховиками дороги, чи потерпіли, скажімо, від спеки. Черговий лікар та й навіть завідувач травмпункту відповість, що він не має права розголошувати ці цифри – нібито вони є державною таємницею. І відішле до головного лікаря…

Або ж, приміром, нещодавня ситуація у Сторожинці. Директор місцевої комунальної друкарні запротестував проти відключення світла на його підприємстві і звернувся по допомогу до депутата обласної ради Руслана Мельника. Той приїхав не сам, а з телебаченням. Коли журналістка, вислухавши директора, попросила прокоментувати ситуацію другу сторону, себто заступника начальника Сторожинецького РЕМу, той відповів, що нічого коментувати не буде, бо не має права. Журналістка поцікавилася, хто ж має таке право – начальник РЕМу? З’ясувалося, що і той «німий», бо говорити може тільки перша особа Обленерго. А зробить це керівник через свою прес-службу, бо так просто з ним не зв’язатися.

І таку закритість від громадськості в суспільстві мають практично всі інституції. Тому й кажу, що ми, рядові громадяни, перебираємо на себе ознаки рабів. Позбавили нас, буковинців, до прикладу, залізничного зв’язку практично з усією Україною, а ми це проковтнули – мовчимо. Тут ще й міст в Атаках поламався – до Хмельницького добратися проблематично. Одне слово, купа незручностей. Хоча згадайте: ще два роки тому десятки  поїздів відходили від Чернівецького вокзалу і порожніх серед них не було. Нині вокзал перетворився на пустку. Комусь там, нагорі, мабуть, кортить зробити нерентабельною Західну залізницю, щоби приватизувати її за безцінь. А, може, й просто знищити?

Одне слово, раби ми…

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис Ми – раби, бо ми – німі спершу з'явиться на Медіа-Версії.