Чим вимірює мер успішність свого міста сьогодні, які проєкти поставлені на паузу, а які – в пріоритеті, чи вдалося виховати хмельницьких чиновників і що тут роблять, щоби школярі мали змогу вчитися під час повітряних тривог – пряма мова Хмельницького міського голови Олександра Симчишина.

Не «сортувальні лінії», а сміттєпереробний комплекс

«Ми планку тільки піднімали вгору і вгору, у нас було дуже багато крутих амбіційних проєктів – хоча чому «було», вони і є, лише трошечки на паузі. Ми по суті були вже на фініші, завершували будівництво дуже крутого спортивного об’єкту, найбільшого за роки незалежності в області, ну і одного з найбільших в Україні. Звісно, є в нього конкурент – Донбас-Арена, але там приватна інвестиція, а тут міське будівництво. Це великий палац спорту на понад 3 тисячі посадкових місць… Ну і багато інших об’єктів. Маємо класний проєкт по сміттєпереробці. Також у нас була задача – у 2022 фінішувати, але не вдалося. Тож маємо будівництво сміттєпереробного комплексу і приведення діючого сміттєзвалища до європейських стандартів. Нашому сміттєзвалищу вже 65 років, і ми не йшли шляхом сортувальних ліній, ми втілюємо комплексний якісний проєкт, отримали на нього грант Європейського Союзу 6,5 млн євро, і взяли під нього кредит 27,5 млн євро. На жаль, цей проєкт на паузі, його будемо реалізовувати вже після нашої перемоги.

Запустили індустріальний парк, в минулому році він у нас «висів», але цього року вирішили впроваджувати його, незважаючи на обставини. Робимо там дорогу, водопостачання, каналізацію, газопостачання, електрифікацію… Об’єкт, який забезпечить нам 5 тисяч робочих місць, інноваційний. Також планували в 2023р. запустити…

Багато є дрібних проєктів, з ними також чекаємо перемоги.

Упевнений, що після Перемоги будемо будувати нову Україну. Дуже мені не подобається термін «відбудова», який дуже часто вживають. Бо він у мене асоціюється з «відбудовою народного хазяйства» з 45-го по 50-ті роки минулого століття, тобто відбудовою радянського устрою. Я б хотів, щоб ми ніщо не «відбудовували», а щоб збудували нову країну, нову Україну в пам’ять про наших Героїв і заради наших нащадків. Такий шанс, який ми матимемо після Перемоги, буває раз на сотні років і ми його не можемо змарнувати.

Допомагати військовим місто почало ще від 2016 року

Від 24 лютого 2022-го життя громади змінилося повністю, ми всі пережили шок тієї ночі. Хоча я, чесно кажучи, як кандидат історичних наук, знав, що рано чи пізно цей момент настане. І війна ж насправді  почалася в 2014 році, але нас завжди дивували заяви типу «я устал от войни» чи «какая разніца». Ми трошки інших цінностей насправді. І від 2016 року, з часу нашої каденції, ми активно допомагали нашим військовим – тоді, коли багато хто ще казав «ви займаєтеся подвійним фінансуванням» і що військо фінансує держава. Ми від 2016 року також фінансували через програму шефської допомоги усі військові частини, які базуються на території Хмельницької громади. Тому що ми розуміли, що якщо не годуєш свою армію, то будеш годувати чужу. Це істина, без альтернативи.

Фото з фейсбук-сторінки Олександра Симчишина. Мер повідомив, що “вчергове передали антидронові комплекси для наших Воїнів. Цього разу 5 антидронових рушниць Kvertus KVS G6+ для нашої бригади територіальної оборони та батальйону територіальної оборони ЗСУ. Вартість пʼяти комплексів з додатковими батареями майже 2,5 млн грн. Дякую платникам податків!”

Але бачачи запевнення нашого керівництва про те, що все буде добре, ми десь також наївно в те вірили. Хоча і готувалися. Ми почали тестувати системи оповіщення ще з листопада. Хоча насправді тестування дуже відрізняється від реальності. Як можна протестувати? Біля кожного гучномовця поставили по працівнику, увімкнули сирену на дві хвилини – все ніби працює. А чи чує цю сирену людина, в якої металопластикові вікна зачинені і виходять на іншу сторону, при тому, що в кімнаті увімкнений телевізор – то перевірити було неможливо. Тому ця система, як і у всіх, була не такою, як би нам хотілося. Довелося робити мобільні додатки – це ноу-хау наших айтішників, доставляти сирени, міняти напрямок, придумувати інші способи оповіщення – через телеграм-канали, вайбер і т.ін. Фактично від грудня 2021-го відстежували й інспектували всі наші укриття. Але знову ж таки – певною мірою дехто формально до цього ставився. Тож за звітами всі сховища були готові приймати людей. Трохи «совок». І 24 лютого всі побачили, де і що не так і що треба було суттєво доопрацьовувати.

Розуміли, що ворог буде бити по критичній інфраструктурі. Тому пробували диверсифікувати ті системи енергопостачання, за які ми відповідаємо. Не відповідаємо за електрику і за газ (обленерго у нас державне, облгаз приватний), але ми відповідаємо за тепло, воду, вивіз сміття, і були впевнені, що тепло забезпечимо за будь-яких умов, і так і було – навіть тоді, коли до нас жорстко прилітало і ми залишалися без електроенергії. Працювали в автономному режимі, забезпечували себе генераторами, сформували запас пального.

24 лютого о 6 ранку прийшов на роботу, і до честі колективу, 98% також були на місці. Дуже мало людей передали заяву на відпустки на невизначений термін – виїхали за кордон. Розуміння «що робити» тоді не було, ситуація змінювалася дуже швидко. Будували блок-пости, фортифікації, працювали зі школами,

«Ми дуже мілітаризоване місто»

Ми дуже мілітаризоване місто насправді. Всі наші військові одразу були не «тут», а «там». А вже за тиждень – 10 днів ситуація прояснилася.

Патріотичне фоє Хмельницької міської ради

Ми зрозуміли, що потрібен буде надійний тил. Що ракети сюди прилітатимуть у будь-якому випадку, оскільки ми мілітаризоване місто – у нас є багато військових частин. Тому треба сформувати надійний тил, приймати у себе людей, які тікають від окупації російською нечистю. Весна в цьому плані для нас була дуже складною. Ми мали вже досвід прийняття людей – з Криму, з Донеччини 2014-2015 років, але то був зовсім інший досвід. Тоді це було 800-1000 людей, а в березні 2022-го були дні, коли до нас за добу приїжджало 6,5 тисяч людей. І дати їм раду було дуже складно. До того ж ми приймали «транзитних» людей – які через нас їхали далі на захід або за кордон. Зараз тут, за нашими оцінками, живе приблизно 18-20 тисяч українців з тих інших областей, які потерпають від воєнних дій. Багато було з Києва і Київської області, Харкова і області, зараз повернулися додому. Зараз переважно живуть ті, яким нікуди повертатися: це Маріуполь, Донеччина, окупована Херсонщина, окуповані землі Запоріжжя… Багато з них воюють, у нас майже два десятки загиблих похованих у Хмельницькому на Алеї Слави – донеччани, луганчани, херсонці, миколаївці, які привозили сюди родини, а самі йшли воювати.

У нас був хлопець 2004 року народження, який разом з батьком привезли маму в Хмельницький, а самі обидва пішли воювати за рідну Донеччину. Хлопець загинув, мав 19 років і 1 місяць… Тож це дурнувате російське ІПСО – що, мовляв, «переселенці не воюють». На це багато хто купився. А насправді – воюють! Як і всі.

Я багато їздив по регіонах, до наших військових, ми взяли, до речі, під патронат Ізюм, багато туди допомагаємо. Наші бригади ремонтників працювали в Чернігові, на Запоріжжі, будували фортифікації, зараз бригада працює на Херсонщині – відбудовує… Ми на власні очі бачили жахи русского міра.

«Нехай релоковані підприємства платять податки у свої міста – там ці кошти потрібніші»

У нас більше 20 релокованих підприємств, дуже активно процес релокації відбувався навесні 2022-го, потім він стих, дехто повернувся додому, і ми за них дуже раді. Я, до слова, тоді виступав з ініціативою на Кабміні, щоб релоковане підприємство, навіть якщо воно змінює юридичну адресу, продовжувало платити податки за місцем попередньої реєстрації. Тоді почалися дещо нехороші процеси, коли західні міста пробували конкурувати за те, щоб до них якомога більше підприємств переїжджали – робили все, аби лиш ті переїхали і платили на новому місці податки. Я казав, що це нечесно, бо позбавляє фінансового ресурсу ті міста, з яких до нас їдуть. Приїхали до нас за безпекою, забрали з собою працівників, дали місцевим людям робочі місця – наразі цього достатньо. А ПДФО, єдиний податок і все, що йде в місцевий бюджет, нехай платять за місцем попередньої реєстрації, щоб ті міста залишили за собою ресурс, тому що ступінь пошкоджень у них не менший, а набагато більший…

Тим не менш, ми усіляко сприяли їм, я мав кілька зустрічей з релокованим бізнесом. Ті проблеми, які ми могли вирішувати на місцевому рівні – вирішували. Коли до нас приїжджали, наприклад, машинобудівники – їм було важко знайти тут робочу силу, тому що ми кваліфіковану інженерію втратили ще в 90-х. Але ми запустили навчальні курси по перекваліфікації, щоб можна було змінити професію і знайти місце роботи.

Жодних проблем по ВПО не було – садочки, школи, лікарні, бізнес, працевлаштування – усе ми вирішували і вирішуємо.

Зараз серед найскладніших викликів – готовність до зими 2023-24. Але минулої зими отримали величезний досвід. Маємо забезпечити роботу всіх медичних закладів, роботу більше 20 точок (це садочки, школи), які можуть розміщати в себе людей на період довшого часу також за умови відсутності газу, води, електроенергії – на твердопаливних котельнях, на генераторах. Навіть якщо електроенергії в нас не буде місяць – тепло ми зможемо давати за умови, що буде газ. Якщо не буде газу – забезпечимо з мінімальним температурним режимом, аби системи не позамерзали.

Зима однозначно буде непростою. 1900 об’єктів усіх форм власності на території нашої громади пошкоджено. Дуже важкий теракт був 13 травня, більше тисячі вікон поміняли фактично за тиждень після цього прильоту по багатоквартирному і індивідуальному житловому фонду. Резервний фонд, який ми сформували в 22-му році, збільшивши його фактично десь удесятеро, ми роздали за два дні: шифер, металочерепицю, деревина, металопрофіль, скло і тд.

Навіть у мене в кабінеті тальк посипався. Вибух був дуже далеко, але хвиля була сильна. Дякувати Богу, не було жодного загиблого від цього прильоту, тільки поранені – більше 30. Єдина загибла цивільна – 31 грудня, за кілька годин до Нового року. Дівчина 22 роки, з нареченим, друзями в автомобілі їхали з закупленими до свята цитрусовими, овочами… Найстрашніший Новий рік, який тільки можна було уявити.

«Головний пріоритет для нас – це військо»

По першому півріччю маємо виконання бюджету на 4,7 млрд грн, ця сума буде скоригована до кінця року. Ми базовий бюджет ухвалювали 4 млрд. 25 лютого я зібрав усіх наших великих розпорядників коштів на нараду, ми запровадили режим жорсткої економії. Тому що прогнозували набагато гіршу ситуацію, ніж сталася, прогнозували падіння по всіх показниках. Але в минулому році ситуація була абсолютно задовільна, ми виконали бюджет 2022, причому якщо хтось вважає, що це тільки за рахунок військового ПДФО – то це не так. Ми виконали більшість статей надходжень – і земля, і оренда, і єдиний податок, і акцизи, тільки по деяких мали невеликі «просідання», але не критичні. За 2023 рік бюджет виконується, і за перше півріччя перевиконаний. Бачимо хорошу динаміку і по липню, тому сподіваємося, що в другому півріччі буде перевиконання. Бізнес податки платить, і це дуже добре.

Прапор у фоє Хмельницької міськради: перший синьо-жовтий, який був офіційно піднятий 9 березня 1991 року на місці встановлення пам’ятника Т.Г.Шевченкові

Головний пріоритет податків – це військо.  Я вже казав, що ми це робимо з 2016 року, саме тоді були ухвалені програми шефської допомоги військовим частинам, які базуються на території нашої громади, ми щороку їм виділяли кошти. Звичайно, тоді суми були зовсім інші, але й потреби були зовсім інші. У цьому році ми вже 405 млн віддали живими коштами, пільгою на землю, а також живими коштами на інші програми підтримки військовослужбовців: ми виплачуємо одноразову матеріальну допомогу пораненим, забезпечуємо безкоштовне харчування в дитячих садочках для всіх дітей УБД, оздоровлення, рекреація для цих дітей безкоштовні, вже 405 – вчора ще сім додали. Плюс 500 млн ми віддали на Міністерство оборони на військові облігації. Це дуже класний механізм, я радив би його використовувати всім громадам – всі громади мають тимчасово вільні кошти. Специфіка виконання робіт і придбань така, що ти все одно маєш тимчасово вільні кошти. Навіть купуючи генератор, ти оголошуєш тендер, оскарження, поставка… і тільки тоді віддаєш гроші. Маєш місяць-два. Коли виконуєш роботи – коректуєш, проходиш експертизу, тендер, аванс, роботи… Ми тимчасово вільними коштами оперуємо, називається це оперативне управління фінансами, з 2016 року ми кожен рік це робимо. 2018 року здійснили таких 386 операцій за рік. Зняли – поклали – забрали – додали… В четвер поклали 100 млн – у вівторок зняли 100 млн. А за п’ятницю-суботу-неділю-понеділок ти заробляєш непогані гроші. Ми заробляли за рік 25-30 млн додатково. Зараз купуючи військові облігації на 500 млн, ми їх дали Міністерству оборони. Воно ними розпоряджалося, а ми додатково до бюджету заробили 32 млн грн. Ці кошти ми спрямували на підтримку військових. Тобто по суті 405 плюс 500 на облігації, на друге півріччя плануємо ще додавати трохи ресурс, на вересень буде уточнятися, плануємо ще 102 млн грн додати нашим військовим. Даємо їм гроші – вони купують самі те, що вважають за потрібне.

Мета хайпу навколо закупівель для військових – відібрати «військовий ПДФО» від громад

Зараз спробуємо – вчора виділили 7 млн на дрони – купити самі. Але в тому є велика складність. Бо «ми» – це обов’язково тендер, а військові купують по спрощенці і швидше. Ну і «ми» – це однозначно кримінальне провадження. Зараз просто дурдом відбувається з силовиками. Вони рахують усе: кількість блоків, які ти виставив на блок-посту, кількість піску, який є в мішках на блок-посту, і якщо ми зараз будемо купувати дрони – вони знайдуть, що ти їх купив за 18500, а десь хтось їх виставив по 18200, і ти їх купуєш тисячу штук – то будеш мати по-любому зараз провадження, і то б нічого, бо провадження всі закриваються. А хайп у телеграм-каналах про те, що «собаки, вкрали на дронах!» – буде однозначно…  Тому ми досі й не купували нічого. Військові пишуть – ми їм даємо кошти, вони купують. Їм ніхто нічого не закине, і ми не маємо до купівлі стосунку. А зважаючи на те, що зараз у суспільстві цей хайп уже створили, вже й ми будемо змушені купувати, розуміючи, що потім до нас прийдуть «добрі люди в погонах» і скажуть, хто скільки «вкрав» на закупівлі.

Звичайно, що військовий ПДФО відіграє дуже важливу роль і дав нам величезний плюс. І оцей весь хайп проти місцевих громад на основі кількох прикладів має одну мету: забрати від нас цей військовий ПДФО. Щоб потім яйця по 17 грн купувати. Це чисто російське ІПСО, помножене нашими деякими діячами з метою «лайки» назбирати.

Тому не треба на це вестися, а варто зберегти за громадами їхній ресурс. Бо громади використовують його набагато раціональніше. А децентралізація – насправді одна з найуспішніших реформ, після неї громади набагато краще розвиваються, тому що контроль набагато кращий за місцевими бюджетами.

Ми от зараз жодного капітального ремонту дороги не зробили. У нас на дорогах перші ями з’явилися за 8 років. У нас такого ніколи не було! Зараз ми тільки аварійні ремонти робимо. Ми жодного дитячого майданчика не збудувати, жодного спортивного, ми завершуємо один стадіон – і вже навколо нього пішов хайп. А це стадіон дитячо-юнацької спортивної школи, розпочатий у 2021 році. На 2022 рік залишилися гори щебеню і арматури, яка стирчить. Там займається тисяча дітей, і покриття на стадіоні травмонебезпечне. Дітки в 10-12 років, займаючись півтори години на цьому стадіоні, через 3-4 роки всі матимуть проблеми з менісками. Як людина, яка футболом займалася, я знаю, що таке у футбольному взутті побігати на бетоні півтори години. В 15-16 років вони всі матимуть меніск, голіностоп, спину і т.ін. От це ми ремонтуємо, бо це для тисячі дітей! Але ж пишуть не про це, а про те, що «собаки, за 22 млн будують стадіон замість того, щоб дрони на них купити».

Інформаційна війна триває, і в ній багато що залежить від вас. Якщо ми програємо інформаційну війну – нам гаплик.

«До кінця року збудуємо укриття для кількох шкіл і садочків»

У нас є в місті заклади навчальні, які не мають укриттів. Є один садочок узагалі без укриття і є школа така ж. В минулому році вони були на «дистанційці». Першокласників забрали в інші навчальні заклади, і забезпечили їм можливість навчатися там – бо для першачків дистанційне навчання це пародія. Для них ми навіть під час ковідних карантинів боролися до кінця і намагалися працювати очно. Бо коли в класі по 36-40 дітей, вчителька в класі не може їм дати раду, вони ще шнурки не вміють зав’язувати, ручку в руки правильно взяти…

Для того, щоб у нас усі 100% закладів були забезпечені укриттями, там де їх немає чи там, де вони маленькі (наприклад, учнів у школі 1200, а укриття є лише на 200), вони вчаться у 2-3 зміни, або 2 тижні очно – два дистанційно, місяць на місяць…

Також почали проєктувати будівництво нових укриттів. Але це проблема, і велика. Спочатку вивчали досвід встановлення модульних укриттів. Бачимо, що цим шляхом уже пішли Харків, Дніпро, Житомир… Ми не хочемо цього робити. Тому що всі ці модульні укриття не відповідають державним будівельним нормам, і ми боїмося, що якщо поставимо таке модульне укриття, створимо ілюзію безпеки, туди підуть люди (наприклад, на зупинці) – а це укриття не рятує від прямого влучання, та і від непрямого також, то щоб ми не зробили в такий спосіб братську могилу. Можливо, краще буде, якщо людина просто піде, ніж буде сидіти в цій бетонній будці, яка не відповідає  безпечним умовам.

В одній школі з нуля і ще в трьох школах, де маленькі укриття, будуємо нові укриття, і ще в трьох садочках. Проблема виникла в тому, що немає сучасного ДБНу на укриття. ДБНи старі, і вони не враховують сучасних реалій сучасної війни. Вони не враховують можливі прильоти «Кинжалів», «Калібрів» і тд. Мінрегіон уже півтора року нам обіцяє новий ДБН, але його так і нема, тому нам важко.

У грудні ми виділили 100 млн, зараз додали ще 30 млн і проєктанти мучаться. Вже завершили проєктування нових укриттів, віддали на державну експертизу – експерти також мучаться. Бо всі розуміють, що ці об’єкти складні, дуже дорогі – по 30, 50 млн на 300-400 дітей, і у них треба враховувати абсолютно все: не тільки ступінь захисту, а вентиляцію, наявність душу, туалету, кількість входів-виходів, протипожежної системи тощо… Чекаємо до 15 серпня державної експертизи, кошти виділені, будемо восени будувати. Плануємо до кінця року в усіх цих садочках і школах збудувати нові укриття. Повністю нові. Дасть Бог – збудуємо, покажемо.

Також відвели дві земельні ділянки у дворах великої багатоповерхової житлової забудови, спробуємо побудувати укриття для людей, які там живуть. Тобто дбаємо не тільки про садочки і школи, а й загалом про цивільне населення.

В одне укриття буквально вчора передали майно. Це великий діючий спортивний майданчик, під ним немає ніяких мереж – ми хочемо там побудувати укриття для цивільного населення, і зверху майданчик відновити. Зробити такий багатофункціональний об’єкт.

Війна нова, і ні в кого не спитаєш «як?» Інструкцій немає, алгоритмів немає. Тому насправді дуже важко. Тому навіть проєктант, який проєктує це укриття, він сто разів думає, переживає, боїться – бо в це укриття, яке він спроєктує, піде 300 дітей. Чи 500 дітей.

«Війна – нова, і нікого не спитаєш про те, як правильно її вести»

У місті є загалом більше 700 простих укриттів. Маємо бомбосховища, протирадіаційні укриття, і маємо прості укриття – це звичайні підвали в багатоповерхових житлових будинках. Вони всі функціонуючі, нефункціонуючі ми позабирали з інтерактивних карт. В навчальних закладах відремонтували, збільшили, доробили, почистили, поремонтували, зробили туалети, в деяких – душові, подекуди навіть створили можливість продовження навчального процесу, тобто навіть якщо тривоги – діти спускаються туди і мають можливість далі навчатися. Це укриття хорошої якості. Під час навчального процесу тут можуть бути тільки учні і вихованці дитячих садочків – з огляду саме на їхню безпеку. В позанавчальний час туди може заходити і цивільне населення. Підвали в багатоповерхівках усі функціонуючі. В частині з них були зроблені ремонти, під час останньої сесії виділили ще 6 млн грн на їх поточне утримання (десь каналізація потекла, десь щось побили-розікрали, десь хтось замочка свого вчепив і вирішив, що можна картопельку зберігати…) Це постійна робота компаній-управителів, ОСББ з тим, щоби укриття були принадні і відкриті. З відкритістю проблема була і буде: вранці ходимо зриваємо замки – увечері вони знову висять. Питання власності. Мешканці кажуть: «ми власники квартир і співвласники підвалу, і це наш підвал, ми не хочемо, щоб там хтось спав, їв, пив, ламав. Ми чіпляємо замок, призначаємо старшого з ключем. Хмельницький має перевагу в тому, що від моменту пуску до моменту прильоту маємо час в запасі – тому після сигналу тривоги старший відкриє замок і всі встигнуть в укриття. Проблем  немає». Сусіди можуть їх «інспектувати», тоді виникають скандали. Важливо ще, щоб старший від ключа нікуди не поїхав разом з ключем… Буває. Всі живемо в цих умовах і шукаємо правильні шляхи, вивчаємо досвіди…Хоча насправді кількість людей, які ходять в укриття, насправді дуже мізерна.

Наприклад, маємо комунальний заклад – позаміський табір «Чайка». Минулоріч вони не проводили оздоровлення дітей, а цього року працюють, оздоровлюють більше 1000 дітей. Зробили класне укриття, з туалетом, з душами, ігровими кімнатами… З весни там дітки оздоровлюються. Перша зміна поїхала – через тиждень 12 дітей покинули табір. Мами забрали. Тому що під час нічних повітряних тривог вдома мами дітей не будять, а тут щоночі їх будять і ведуть в укриття. Діти в стресі, мами забирають.

«Створити місто для людей»

Чим ми відрізняємося від інших. Від 2016 року, від початку нашої першої каденції головне завдання, яке ми для себе ставили, це було створювати місто для людей. Не для туристів, щоб у тебе було дві класні центральні вулиці і всі казали на них «вау», а за 200 метрів вбік було невивезене сміття і щурі, які по ньому бігають (в нас є такі міста). А місто, комфортне для його мешканців – незалежно, чи живе людина десь у віддаленому мікрорайоні, чи в багатоповерхівці, чи в центрі – щоб вона користувалася звичними людськими благами. Щоб у неї стабільно було водопостачання (і в Хмельницькому так є – ми, до речі, беремо воду з артезіанської скважини на глибині 80 м , у нас дуже класна вода – можливо, навіть найкраща в Україні), стабільна робота каналізаційного господарства, теплопостачання (у нас наявна гаряча вода і влітку в тому числі), нормальна робота транспорту, дитячих садочків, шкіл, позашкілля, нормальна медицина. Об’єктивно ми цим і приваблювали і до нас приїжджали. Бо до нас могла приїхати молода сім’я, віддати дитину в хороший дитсадок чи школу, мати можливість віддати дитину на спортивну секцію чи гурток, отримати нормальну медичну послугу, вийти на зупинку і через 5 хвилин сісти в транспортний засіб (до речі, ми почали зараз замінювати малий габарит на великий, і хмельничани не дуже задоволені. Бо великий габарит їздить по графіку на відміну від малого. А хмельничани не хочуть по графіку – вони хочуть вийти і сісти зразу в перше, що їде, і приїхати туди, куди вони собі хочуть). Отакі наші переваги. Ну і ми місто зробили живим – це об’єктивно. «Розбудили» Хмельницький. Знаючи, що в нас немає привабливих туристичних об’єктів, середньовічних замків, фортець – ми маємо привабити іншим. Тому пішли шляхом «подієвого туризму». 52 вікенди є в році – і у нас на кожен вікенд була передбачена якась «двіжуха». Звичайно, що це було до 24.02.22… Але дасть Бог – ще буде.

Зміни – вони ж насправді не в прокладених 10-ти метрах асфальту чи труб. Це не зміни, це латання. А зміни – вони в голові. Тому моїм першим завданням, коли я став міським головою, було змінити свідомість хмельничан, спонукати їх полюбити своє місто. Згідно з опитуваннями 2019 року тільки 40% хмельничан відповідали, що пишаються своїм містом. У 2021 році, під час опитування, уже 85% містян казали, що пишаються Хмельницьким.  А в цьому році – уже 92%. А 85% заявили, що нікуди не хочуть звідси їхати. Це – показник. І за таких умов наше місто приречене на успіх.

А другим завданням було змінити чиновників. Більшість чиновників – це дуже розумні люди. Але у них засів постсовок і совок – це відсутність ініціативи, бажання просто прийти на роботу від 8 до 17.15 і використати свої знання і вміння для того, щоб не вирішити проблему. А треба було так їх спрямувати, щоб на поставлене завдання знаходилося 2-3 варіанти рішення. І багато в чому це вдалося. І ініціатива почала в людей проявлятися, і відповідальність почали брати на себе. І оце є насправді фактором змін, а не квадратні метри покладеної бруківки.

Маріанна АНТОНЮК, Чернівці-Хмельницький-Чернівці,

фото авторки

Запис «Після Перемоги збудуємо нову Україну. Не «відбудуємо», а збудуємо нову!» – мер Хмельницького спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вікторія Полійовська – замісник голови ГО «Буковинське об’єднання волонтерів», секретар ВО “Свобода”, секретар штабу громадського формування «Сотня Буковини». Вікторії – 21 рік. Народилася і закінчила школу у місті Калуш Івано-Франківської області. Вона студентка ЧНУ ім. Ю. Федьковича двох факультетів: історичного і юридичного. Зараз Вікторія вчиться на заочному факультеті, бо через події Майдану і війни у березні минулого року перейшла з денного навчання на заочне. 29 липня Вікторія готується складати іспити для вступу на ступінь “спеціаліст” цих двох факультетів. А з березня 2014 року «Шевченка, 41» – це і домівка, і робота: саме тут був пункт відправки патріотів на Майдан, тепер – формується волонтерський вантаж на схід…

З Вікторією зустрілася 13 липня у Волонтерському центрі.

– Вікторія, з приїздом! Ти щойно приїхала і бачу тебе знову біля комп’ютера: звіти, нові калькуляції, ви знову готуєте нову машину для відправки. Ти не однаразово була і на передовій, на сході, а не тільки займаєшся організаційними питаннями. Крім того знаю, що ти вмієш надавати і першу медичну допомогу. Ти – волонтер не просто за покликанням, напевно саме про таких дівчат, юнаків говорять – мобілізація добра… 

Розповідь Вікторії з великою кількість її фотографій з передової за посиланням: Тиждень у Пісках… .

21.07.2015 Вікторія просила додати до цієї публікації таку інформацію:
І зараз і в подальшому з прихильністю та вдячністю готові будемо передати бійцям на фронтах Донбасу та захисникам південно-східних кордонів України те, що благодійно маєте можливість передати на базу волонтерського центру на Шевченка, 41.
Для потреби узгодження та вияснення потреб щодо волонтерської підтримки бійців на фронтах АТО можна контактувати на контактні телефони: 0509344668 – Вікторія Полійовська, 0661936675 – Віталій Кадук.
При можливості кошти можна передати, зателефонувавши за наданими телефонами, або перерахувати на благодійний волонтерський фонд ГО«Буковинське об’єднання волонтерів» №26009300438070 в ТВБВ 10025/057 філії Чернівецького облуправління АТ «Ощадбанк» України МФО банку 356334, код ЄДРПОУ — 39654295.

«Шановні друзі! Нашому підрозділу потрібна допомога в забезпечені
Список самого необхідного: – Домкрат для бусів – 2 шт – 5 тон
– Плитоноски (чохли для бронежилета) 6 шт;
– Аптечки (по можливості укомплектовані з мед. ножицями, celox, ізраїльський бандаж, або окремо ці мед. засоби) 20;
– Балістол – 20;
– Цигарки
– Берци літні: розмір 40 – 5 пар, 41 – 5 пар, 42 – 15 пар, 43 – 7 пар, 44 – 3 пари, 45 – 3 пари, 46 – 2 пари;
– Форма літня: М – 10 комплектів, L – 30 комплектів, ХL – 10 комплектів, ХХL – 10 комплектів;
– Ліхтарики – 10;
– Тактичні рубашки під бронежилет (“убокс”) – 20
– Маски тактичні (якісні) – 20; – Рукавиці тактичні –30 ; – Вода питна 5л – 500л; – Шкарпетки – 200 – Нижня білизна – 200 – Футболки – 200 – Годинники електронні тактичні – 10; – Кросівки: розміри 41 – 5; 42 – 10, 43 – 5, 44 – 5, 45 – 2, 46 – 2
– Мастило для дизельного двигуна; –Фільтри для дизельного авто (w trans 4,5; 2,5 турбо дизель); – Гідратори (“Камелбек”)– 10 – Кепки військові – 20;
– Портативні зарядні пристрої; – Постільна білизна; – Порошок пральний;
– Рюкзаки військові (20, 30, 35, 40 л.); – Ножі військові – Інструменти для ремонту; – Компаси (якісні); – Серветки вологі; – Засіб від комарів;
Контакт: «Фізрук», т. 093-955-30-68, 097-322-82-04.
Вікторія Полійовська, т. 050-934-46-68.

Добровольчий батальйон “Карпатська Січ”  ”

Тетяна Спориніна,
фото автора і Вікторії Полійовської

Запис Тиждень у Пісках… Волонтер Вікторія Полійовська повернулася з чергової поїздки на схід спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Буковинські військовослужбовці, які проходили військову службу на південно-східних кордонах України у складі 8-го окремого мотопіхотного батальйону територіальної оборони 24-ї механізованої бригади, забезпечували захист державного кордону України не мають статусу учасника бойових дій.

Питання, проблеми, які повстають перед демобілізованими бійцями: працевлаштування, фізична та психологічна реабілітація, проблеми із виплатою грошей за час перебування в АТО, безкоштовним харчуванням дітей у школі, забезпеченням безкоштовними путівками в санаторій чи будинок відпочинку. А для того, щоб отримати пільги, на які вони заслужили, необхідно мати посвідчення учасника бойових дій.
Також була висловлена пропозиція, щоб демобілізовані створили громадську організацію.

Круглий стіл бажано все ж робити більш круглим в центрі, щоб люди, які прийшли на зустріч, не дивилися тільки на спини журналістів. Останні чомусь заняли весь простір перед президією. І через це піднята рука, щоб висловитися, теж не завжди була побачена в призидії.

Перелік батальйонів територіальної оборони ЗСУ:

8-й батальйон територіальної оборони (8-й БТрО) Чернівецької області Збройних сил України — збройне формування, створене на території та з мешканців Чернівецької області, офіційно підпорядковане Міністерству оборони України.
У листопаді 2014 року Чернівецький батальйон територіальної оборони був переформатований у 8-й окремий мотопіхотний батальйон, який увійшов до складу 24-ї Залізної ім. князя Данила Галицького окремої механізованої бригади.

В проведенні круглого столу брали участь демобілізовані буковинські військовослужбовці, представники департаментів, служб та органів Чернівецької ОДА, представники військомату, народний депутат України Михайло Головко, громадськість, активісти.

Учасники круглого столу вирішили офіційно звернутись до парламенту, щоб депутати прийняли зміни до законодавства і статус учасника АТО могли отримати військові, які від березня 2014 року охороняли південно-східний кордон та забезпечували підтримку антитерорестичної операції. Сподіваємося, що це питання для бійців 8-го окремого мотопіхотного батальйону територіальної оборони вирішиться без бюрократичних зволікань, бо дехто з мобілізованих вже втомився оббивати пороги чиновників.
А державі, суспільству треба забезпечити бійців та їхні родини всебічною підтримкою.

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Як у Чернівцях вирішують проблеми демобілізованих бійців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Всеукраїнський конкурс учнівських малюнків та творів “Герої у моїй родині” зініційований ВО “Свобода” до Дня героїв України (24 травня).
Головна мета конкурсу – популяризація героїчних сторінок історії України, збереження пам’яті свого роду, підтримка культурного розвитку молоді та патріотичне виховання.

У поданих роботах, згідно умов конкурсу,  мали бути історії людей (як із далекого минулого, так і з сьогодення), які жили й працювали на благо Української держави.

Кожний учасник конкурсу,  це 29 школяра,  були нагороджені подяками та книгами, яку вибрали самі.

Переможницею конкурсу стала Оксана Філіпчук, учениця 8 класу Грушовецької школи Кельменецького району. Оксана розповіла про свого батька, героя, бійця 80-ої аеромобільної бригади Ігоря Філіпчука, який загинув під Щастям, Луганської области.

… Пригадую, як ранньої минулорічної весни ми з татом білили маленькі деревця, а вже через місяць він залишив рідну домівку, міцно обійняв маму, мене і братика і пішов добровольцем на Схід боронити рідну землю від ворожої навали. Спочатку були військові навчання: «Згадую армійську службу, відпрацьовую набуті навички, знайшов нових друзів», – ділився тато з нами у телефонних розмовах. А потім травневого ранку він повідомив, що їхню 80-ту аеромобільну бригаду направили в місто Щастя Луганської області. «Ми віримо, що ви обов’язково повернете щастя, мир та спокій цьому містові», – щиро бажала наша сім’я татові та його побратимам. Телефонні дзвінки тепер ставали все рідшими, а хвилювання все більше наростало. Щоранку ми прокидалися і ввечері лягали спати з молитвою до Бога, щоб Він вберіг батькове життя. Кожен день ми з мамою пильно слідкували за телевізійними новинами, як проходить антитерористична операція, і кожен день було неспокійно на серці, бо крім смертельної небезпеки втомлювали бійців і погодні умови: на зміну пекучому степовому сонцю приходили часті дощові зливи. Нелегкі солдатські будні доводилося проживати татові. Я гордилася, що мій батько – захисник України, бо він один із перших разом з чотирма односельцями пішов обороняти нашу землю від російських окупантів…

“Скільки разів моя родина уявляла ту мить, коли Україна здобуде перемогу у несправедливо нав’язаній їй війні, і ми будемо зустрічати тата з квітами і музикою як справжнього героя-переможця!
На Буковині спекотне липневе сонце висушило останні краплі ранкової роси, а на Сході лили сильні проливні дощі. «…А у нас ллє як із відра, здалися б мені чоботи…», – це були останні татові слова. По обіді нам повідомили, що ворожий снаряд влучив у бойову машину сержанта Філіпчука Ігоря Венедиктовича…
… Буяє цвітом і живе татів сад. Людське життя… Я хочу зрозуміти його, знати його ціну. Чому так миттєво увірвалася смерть з чиєїсь злої руки в мою родину і забрала життя мого татка? Але він живе і буде жити, бо живу я і мій маленький братик. Я знаю і вірю: герої не вмирають, а мій тато – Герой!”
Оксана Філіпчук

Моральна підтримка солдат – не менш важлива сьогодні, ніж будь-яка інша. Солдати завжди чекають і листи від рідних, незнайомих людей, дитячі листи. А ці роботи школярів будуть видані у збірці і їх передадуть на схід. Солдатам потрібна велика підтримка тилу. На цій війні ми всі маємо об’єднуватися і підтримувати одне одного.
А діти, учасники конкурсу – неймовірно щирі, з безмежним теплом, милосердністю.
На завершення всі побажали один одному миру. Скоріше б закінчилася війна!..
І бережи Боже наших воїнів!

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Герої у моїй родині… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Метою мотопробігу є збір коштів для Харківського військового шпиталю (Військово-медичного клінічного центра Північного регіону), що одним із перших приймає поранених із зони бойових дій російсько-української війни.
Під час мотопробігу голова Харківської обласної організації ВО “Свобода” Ігор Швайка як представник однієї зі східних областей України, що межує як із країною-агресором Росією, так і з Донбасом, на власному мотоциклі за сім днів об’їде усі обласні центри України (окрім окупованих територій).
Такий заїзд символізує єдність українських земель та прагнення українців до перемоги одвічного ворога.

Маршрут: Харків-Полтава-Суми-Хутір Обирок-Чернігів-Київ-Житомир-Рівне-Луцьк-Львів-Ужгород-Івано-Франківськ-Чернівці-Тернопіль-Хмельницький-Вінниця-Черкаси-Кіровоград-Одеса-Миколаїв-Херсон-Запоріжжя-Дніпропетровськ-Харків.

4 травня біля памятника Тарасу Шевченку свободівці, чернівчани зустрічали мотопробіг.

Для тих, хто хоче і може допомогти Харківському військовому шпиталю – номер картки Приватбанку: – для поповнення коштів фізичними особами – № 5168742347870341, – для перерахування коштів юридичними особами є наступні реквізити – Приватбанк, КОД ОКПО отримувача № 14360570, МФО банку № 305299, транзитний рахунок отримувача № 29244825509100, в призначенні платежу вказувати – “Для поповнення картки № 5168742347870341, Дебелий Олег Віталійович, інд.код. № 2400212973.

“За час російсько-української війни Харківський шпиталь пролікував уже більше 5 тис. військових, 90% з яких – це поранені на сході. Ми звернулися до медиків шпиталю і запитали, чи потрібна їм допомога. Ті посміхнулись і відповіли, що вперше до них хтось звертається, а не навпаки. Нас повели в приміщення, де напевно ще з часів створення не робився ремонт. І от ми вирішили в ці абсолютно безтолкові травневі вихідні провести мотопробіг, щоби зібрати кошти і привести до ладу палати, де лікуються наші хлопці”, – Ігор Швайка.

Мотопробіг Швайки (а саме так його вже встигли прозвати) триватиме 7 днів. За цей час харківські свободівці об’їдуть усі обласні центри, окрім окупованих. Маршрут складе близько 4 тис. 300 кілометрів.

В добру путь!

Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Чернівці зустріли “Перший доброчинний мотопробіг Швайки” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

25 січня чернівчани на Центральній площі  вшанували пам’ять загиблих мирних мешканців у Маріуполі під час обстрілу терористами. Внаслідок цього терористичного акту 24 січня загинули 30 мирних жителів та 93 людини поранені.
Біля пам’ятника Тарасу Шевченку відбувся молебень за упокій душ загиблих у Маріуполі та всіх українських воїнів, які полягли на фронтах на сході країни.

За ініціативи ВО “Свобода” на Центральній площі тривав збір підписів під зверненням до Президента щодо необхідності звільнення Надії Савченко та всіх українців, які утримуються на території Росії.

У виступах люди говорили про те, що потрібно бути пильними і згуртованими, як ніколи. Українська влада повинна вголос сказати про те,  що проти України ведуть повномасштабну війну. Російська Федерація є агресором, який прагне знищення України. Активісти у виступах говорили і про необхідність запровадження воєнного стану. А в Чернівцях 26 січня провести пікет біля Чернівецької ОДА. Необхідно всім жителям України  згуртуватися і дати відсіч агресору.

У НЕБЕЗПЕЦІ, СКОРБОТІ, НАПАДАХ ЗЛОЇ СИЛИ:
ПСАЛОМ 90.
Хто живе надією на Всевишнього, той під покровою Бога Небесного спочиває. Каже він до Господа: «Ти моє пристановище і захист мій, Бог мій, і я надіюся на Нього». Він спасе тебе від сітки ловця і від пошести згубної. Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. Ані пошести, що діє в темряві, ані напасти духа зла опівдні. Впаде коло тебе тисяча, і десять тисяч правобіч тебе, але до тебе не наблизиться. Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх стежках твоїх. На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. Бо скаже Господь: «За те, що він надію поклав на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скрутний час, визволю його і прославлю його. Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Вшанування пам’яті загиблих у Маріуполі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

2 листопада на Центральній площі Чернівців біля пам’ятника Тарасу Шевченку Чернівецька обласна організація ВО “Свобода” зініціювала проведення Буковинського Віча “Громадський наступ”. 

На Віче зібралося біля 150 чоловік. Люди обговорювали необхідність реального очищення влади та захисту інтересів української держави, подолання впливу маніпулятивних технологій при проведенні виборчих процесів в Україні.
Необхідна координація громадського наступу: на корупцію; на безкарність зради держави; на довготривалу імітацію зміни системи влади в Україні. Дуже тривожить, що приблизно 70 депутатів, що голосували в січні за «диктаторські закони», знову потрапляють у ВР.

Прагнення не пустити “Свободу” в парламент, може, не було б таким очевидним, якби у день виборів усі без винятку екзит-поли не показали упевнене проходження націоналістів до Верховної Ради. Національний екзит-пол дає ВО “Свобода” 6,3% голосів. Екзит-пол “Україна. Парламентські вибори-2014”, проведений Центром “Соцмоніторинг” та Українським інститутом соцдосліджень ім. Яременка, показує 5,8%. За даними Міжнародного екзит-полу, оприлюдненого на прес-конференції в “УНІАН”, ВО “Свобода” набирає 5,8%. За даними екзит-полу від Студії Савіка Шустера у ВО “Свобода” – також 5,8%. За даними Телевізійного екзит-полу “ICTV”, проведеного “TNS”, ВО “Свобода” набирає 6,03%.
І що далі? Далі починається дуже дивна соціологія… 27 жовтня – підрахунок голосів на сайті ЦВК до Верховної Ради України. Показник “Свободи” мовби хто застовбичив на позначці 4,7% голосів. Цей результат змінюється винятково у межах кількох сотих (!!!) відсотка упродовж як цього, так і всього наступного дня…
З сайту ВО “Свобода”
Про дивні цифри. Навіть сьогодні одна місцева газета написала, що на Центральній площі зібралося 50 чоловік. Легко порахувати даже на світлині, що більше…

Особливо хвилює громаду забезпечення дієвої підтримки майданівців, бійців АТО та їхніх родин, відповідальне ставлення до пам’яті загиблих майданівців та бійців АТО,контроль за діями влади в організації підтримки сімей загиблих героїв. Необхідно, щоб державні органи звітували за отримані, зібрані та витрачені на підтримку бійців АТО коштів. Дуже велике значення має волонтерська підтримка бійців добровольчих батальйонів та військових в зоні АТО та захисників південно-східних кордонів України. Люди, які доставляють волонтерську допомогу, бачать необхідність продовжувати допомагати фронту. Бо звіти по ТВ і те, що бачать волонтери на фронті, не завжди співпадають. На цей момент бійцям потрібні теплі спальники, теплі речі. Не говорячі і про харчі, воду.
Особливо дякують бійці листам від дітей, їх малюнкам, щирим, сердечним побажанням вернутися скоріше додому з миром…

Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Марширують наші добровольці у кривавий тан
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш вільний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Гей, у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
Та й прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Слава Україні! Героям слава!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора і SergyiS

Запис Буковинське Віче “Громадський наступ” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

12 жовтня, у Чернівцях до дня Покрови Пресвятої Богородиці відбувся фестиваль української патріотичної пісні. Захід проводився  на честь дня створення козацтва та створення УПА. Ініціатором фестивалю є Чернівецька обласна організація ВО «Свобода». Зібрані під час фестивалю кошти будуть передані на забезпечення потреб бійців АТО.

“Чуєш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнуром
Журавлі у вирій.

Кличуть: кру-кру-кру,
На чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилоньки зітру,
Крилоньки зітру,
Кру-кру-кру.”

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора і SergyiS

Запис Фестиваль патріотичної пісні у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Таке побоювання озвучив під час зустрічі з журналістами Буковини кандидат в Президенти України, лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок, якийцього тижня відвідав Чернівецьку область:

– Так, Путін зацікавлений у тому, щоби зірвати вибори 25 травня, а ми зацікавлені в тому, щоби президентські вибори 25 травня відбулися. Бо нам дуже потрібно, аби влада, яку ми оберемо, була легітимною. Та президентські вибори дійсно-таки можуть бути зірвані. І ми знаємо, що під час травневих свят, як це й було оголошене, активізуються сепаратисти: вони чинитимуть різні провокації саме для того, щоби зірвати проведення виборів. Відверто промосковські кандидати, такі як Царьов, публічно заявляють про те, що вони хочуть зірвати вибори і працюють саме на такий сценарій, – так відповів Олег Тягнибок на запитання кореспондента «Версій» щодо можливості зриву Путіним президентських виборів в Україні.

Крім того, Олег Тягнибок нагадав, що вимога Майдану – повна зміна влади. За словами кандидата в Президенти Тягнибока, після президентських виборів, якщо вони пройдуть успішно і ефективно, доцільно провести дострокові парламентські вибори, а також дострокові вибори до місцевих органів влади.

Галина ЄРЕМІЦА, «Версії»

Запис Президентські вибори в Україні дійсно можуть бути зірвані… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях біля Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської відбулася зустріч Олега Тягнибока з пресою, а потім у театрі відбулася зустріч з чернівчанами.

Чернівчани готувалися до зустрічі заздалегідь…

“Ми виступаємо категорично проти проведення будь-яких референдумів у країні, коли на сході орудують терористи та російські диверсанти. До того часу, доки не буде затримано та покарано сепаратистів, ліквідовано терористів та російську агентуру, які чинять беззаконня і порушують права мирних людей на нашій території, і мови про референдум бути не може! Жодного чесного волевиявлення під дулами автоматів озброєних терористів, в умовах зовнішньої агресії провести неможливо. Інакше це буде повторення псевдореферендуму в Криму, коли людей примусово зганяли на голосування озброєні терористи, а результати референдуму писали в Кремлі”, – зазначив Олег Тягнибок.

Лідер “Свободи” наголосив, що українська влада не має піддаватися на шантаж Путіна: “Вимога проведення референдуму в нинішніх умовах вигідна тільки російському агресору, а не Україні. Референдумами не можна зупинити озброєних терористів – це справа силових структур”.

Слава Україні! Героям слава!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Кандидат на пост Президента України Олег Тягнибок у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Церковні служби цього дня продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній  читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з Євангельськими оповідями про вхід Христа до Єрусалима. На утрені святять гілки верби, що їх віряни тримають у руках протягом усієї служби. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла й смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» — верби із запаленими свічками.
З вербовими гілками люди молилися за мир в Україні.

Нинішня Вербна неділя в Україні дуже тривожна й драматична…

Читаємо напружені вісті з Інтернету:
– Українці Донецька створили батальйон самооборони для боротьби с російськими диверсантами.
– За результатами мітингу “За єдину Україну” у Луганську вирішено створити сотню самооборони, а також збиратись біля памятника Шевченку кожного дня.
– У Харкові люди з бітами і георгіївськими стрічками напали на прихильників єдиної України біля пам’ятника Шевченку.
– Мітинг в Луганську закликав владу до рішучих дій проти сепаратистів.
– У Сумах проводять автопробіг проти сепаратизму.
– Окрім того близько 300 учасників провели мітинг за єдність України у Кривому Розі на Дніпропетровщині.
Учасники акції скандували: “Слава нації, смерть ворогам”, “Україна понад усе”, “Герои не умирают”, “Слава Украине, героям слава”, “Кривой Рог – это Украина” та інші гасла. Вони тримали плакати: “Вилкула на нары”, “Криворожский Евромайдан”, “Восток и Запад – вместе”…
– Мітинг за єдність України відбувся і в Одесі, учасники акції зібралися біля пам”ятнику Дюку Рішельє…

У Чернівцях біля памятника Т.Г. Шевченку відбулося Народне Віче.

Люди говорили про єдність заходу і сходу, недопустимість сепаратизму на сході країни та бездіяльності влади з цього приводу. Спричиняють обурення деякі (або навіть і ціла низка) сумнівних кадрових призначень і поява тушок.

На Вічі виступав і Іван Гриник, представник самооборони “Буковинська сотня за свободу”, заступник сотника з виховної роботи і військової підготовки. Люди, які захищали ідеї Майдану, і зараз забезпечують підтримку громадського порядку в Чернівцях і області. Здійснюється спільне патрулювання в місті та області разом із працівниками УМВС у Чернівецькій області, патрулюють і район залізничного вокзалу у Чернівцях. За підтримки Чернівецької обласної організації ВО “Свобода” людей самооборони, які розміщувалися на Центральній площі Чернівців у наметах, перевели до приміщення на вулиці Шевченка. Але юридично їхній статус ще не підтверджений. Ми впевнені, що нова влада допоможе цим людям з працевлаштуванням і не забуде  про  людей, які на Майдані у Києві виборювали своє право на гідність, свободу та життя у вільній, незалежній і демократичній державі.

Коли тривало Віче, двоє людей з села, учасники Майдану у Києві запитували, чи є на мітингу хтось із представників влади. За цей час, що вони були у Києві, почалися якісь незрозумілі маніпуляції із земельними паями. Представників влади вони не знайшли , розпитували, як можна потрапити на прийом до голови Чернівецької ОДА. Завтра вони знову приїдуть до обласного центру шукати правду. Сподіваємося, що нова влада їм допоможе.

Буковинці підтримують єдність і соборність України!
Сепаратисти нас не розколять. Правда – на боці українського народу. Ми переможемо!

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора

Запис Вербна неділя. Народне віче. Боже, храни Україну! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

29 січня 2014 року Героїв Крут у Чернівцях вшанували смолоскипною ходою.
Організатор – Чернівецька Студентська Свобода.

Історія Української революції сповнена незліченної кількості героїчних епізодів. Те, що українцям тоді не вдалося захистити створену ними Народну республіку, можна пояснити багатьма причинами, які мали здебільшого об’єктивний характер. Але не можна стверджувати, що їм не вистачало наполегливості, рішучості, героїзму в боротьбі за незалежність УНР.
Серед героїчних епізодів цієї боротьби особливо слід відзначити бій під Крутами. У радянський період цей епізод постаралися стерти з пам’яті народу, як і пам’ять про визвольні змагання 1917—1920 рр. у повному обсязі. Але з початку 1990-х опубліковані спогади про Крути, які раніше дбайливо збирались і публікувались українською діаспорою, а також статті й навіть книжки про Крути і крутян. Отже, вже немає сенсу переказувати всі епізоди героїчного бою студентської сотні, яка брала участь в обороні залізничної станції Бахмач від наступу червоногвардійців під командуванням П. Єгорова. Важливо назвати лише основне. Одна з чот сотні в сутінках втратила орієнтир і вийшла на станцію Крути між Бахмачем та Ніжином, яка була вже зайнята червоногвардійцями. Єгоров розпорядився розстріляти 27 полонених юнаків. Розстріл полонених студентів та учнів старших класів вразив усіх громадян України. Розстрілювати полонених на було в правилах війни. А ці правила добре знали: Росія воювала з 1914 року. І це ж були не професійні вояки, а майже діти. Крути стали символом мучеництва й героїзму, і таким вони залишаються в історичній пам’яті народу.
Сьогодні нам знову доводиться утверджувати честь і незалежність України на барикадах. Знову гине молодь, але світ став іншим. Ми можемо сподіватися не лише на власні сили, а й на підтримку міжнародної громадськості, коли обстоюємо свою незалежність та свій європейський вибір.

Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, професор,
газета “День”

Спом’янімо в пісні славу Крутів,
найсвятіше з наших бойовищ!
Крути! Крути! — смолоскип в майбутнє.
Підіймімо наші душі ввиш!

Крути! Крути! Це за батьківщину
стати муром, шанцем душ і тіл.
Крути! Крути! Мужньо, воєдино
прямувати в найсвятішу ціль…

Антонич Богдан-Ігор
1937

Пам’яті тридцяти

На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
Тридцять мучнів-українців,
Славних молодих…
На Аскольдов й могил
Український цвіт!
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка… На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай!
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.

Павло Тичина, 1918

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Пам’ятай про Крути! 29.01.2014… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Прийшла нова епоха з іншими прапорами, гаслами, традиціями. Загального щастя вона не принесла так само, як і всі попередні епохи, лише стимулювала ностальгію за минулим – чим  намагаються маніпулювати різні політичні сили. Найактивнішими серед них є комуністи. Ті постсоціалістичні країни, де їх вчасно по-справжньому відсунули від влади, добилися успіхів у модернізації. Інші – далі тупцюють на місці. В Україні не проводили люстрацію, що дозволило старій партноменклатурі та її обслузі зберегти свій вплив на ключові сфери життя. Сили минулого тільки й вичікують слушного моменту, щоби перейти у контрнаступ.

Щойно вони урочисто відзначили 95-річчя комсомолу, всіляко ідеалізуючи цей «резерв партії». Комсомольські керівники в 90-і роки прибрали до своїх рук банки й підприємства, зайняли міністерські, губернаторські, депутатські посади. Нині клянуться у своїй палкій любові до організації, яка дозволила їм увійти до правлячої верхівки пострадянських держав.

В Україні комуністи намагаються зірвати підписання угоди про асоціацію з ЄС, мовляв, у Митному Союзі під орудою Москви нам буде жити краще, ніж у «європейському содомі». Завдання Кремля вони виконують, не криючись.

Як і в іншому питанні – про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Країна готується до сумних 80-х роковин цієї жахливої трагедії, натомість «вічно вчорашні» знову розповідають, що не було політики знищення голодом українського селянства, а стався звичайний неврожай через несприятливі погодні умови. Таку інструкцію отримали комуністичні «борці за історичну правду» з Москви. Адже бояться лідери РФ, що міжнародне визнання Голодомору геноцидом потягне за собою сплату Кремлем хоча би частини збитків, завданих людиноненависницькою політикою сталінського політбюро українському народові.

Коли уроки історії лишаються невивченими, вони ведуть до нових трагедій. Аби розірвати порочне коло, до Верховної Ради внесено закон про заборону комуністичної ідеології, розроблений у ВО «Свобода». Перспектив прийняття його нинішнім складом ВР немає: парламентську більшість складають «регіонали» разом зі своїми союзниками-комуністами. Але обговорення закону може стимулювати в суспільстві дискусію навколо комуністичних ідей. Взагалі більш «пластилінову» ідеологію уявити собі важко: вона миттєво змінюється залежно від моменту. Ще Ленін підкреслював: морально все, що вигідно пролетаріату. Колись більшовики закликали знищувати церкви і вбивати священиків, нині ж їхні нащадки оголошують себе «захисниками православ’я». З нацистами то дружили, то воювали. Нині критикують великий капітал – і водночас йому служать. Не розібравшись у цьому, не зможемо розпрощатися з минулим.

Ігор БУРКУТ

Запис НЕВЖЕ – ПРОЩАННЯ З МИНУЛИМ? спершу з'явиться на Медіа-Версії.