Другий етап підвищення цін на алкоголь відбудеться з 1 січня 2019 року.

З 2 жовтня в Україні підвищиться вартість алкогольних напоїв в результаті підняття мінімальних роздрібних цін. Зростання цін складе від 5% до 20%.

Згідно з постановою уряду, мінімальні оптово-відпускні ціни на горілку підвищені з розрахунку на 1 л чистого спирту на 19,5%, або на 52,33 гривні, до 321 гривні, роздрібні — на 12,4%, або на 49,24 гривні, до 447 гривень.

Таким чином, 0,5 л горілки подорожчає до 89,4 гривень (проти 79,55 грн до подорожчання), а пляшка сухого вина обійдеться у 42 гривні. Кріплені вина і вермути подорожчають до 49 гривень за пляшку (або на 8,9%), пляшка шампанського зросте на 12,4% в ціні – до 89 гривень. Також на 12% подорожчають віскі, джин і ром, на 7-9% подорожчає коньяк: «4» зірки – до 139,3 гривні, «5» зірок – до 151,7 гривні.

Другий етап підвищення цін на алкоголь відбудеться з 1 січня 2019 року, коли на 9% підвищаться акцизи.

Запис Відсьогодні в Україні подорожчав алкоголь спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Хороше вино потрібно правильно зберігати, щоб воно не втратило своїх смакових властивостей та аромату. Навіть вдома можна створити умови, наближені до винних погребів, потрібно лише дотримуватися кількох простих правил. 

Зберігайте вино у темряві

Запис Як правильно зберігати вино спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Міністерстві охорони здоров’я розповіли про те, що людина не здатна випити смертельно небезпечну кількість пива або вина, але горілкою може довести себе до смерті, повідомляє телеграм-канал Mash. Фахівці з департаменту громадського здоров’я та комунікацій МОЗ заявили, що порогова доза вина і пива для розвитку реального смертельного ризику дуже велика, щоб їх було можливо випити за раз.

З цього виходить, що практично вином або пивом напитись до смерті неможливо.

«Щоб настала смерть, людині потрібно випити 400 мл етанолу, що відповідає одному літру горілки, 8,9 літра пива або 3,3 літра вина», – розповідать експерти.

Постійне вживання алкоголю впливає на скорочення людського життя. Щоб віддалити від себе ймовірність смерті, чоловікам рекомендують випивати не більше 150 мл горілки, 1,3 літра пива іпів-літри вина місяць. Жінкам, потрібно споживати спиртне в набагато меншій кількості, згідно з рекомендаціями фахівців.

Запис Пивом або вином напитися до смерті неможливо, – вчені спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вчені з’ясували, що в шоколаді й винограді міститься ресвератрол, який має антивірусний ефект. Він перешкоджає розмноженню вірусів у клітинах.
Ресвератрол – природний антиоксидант, фенольне з’єднання, що міститься у винограді й какао – має антивірусний ефект. Такого висновку дійшли науковці з Центру контролю й профілактики захворювань у США, які досліджували вплив ресвератролу на культуру вірусу коров’ячої віспи. Високий вміст ресвератрола в клітинах не давав вірусам розмножуватися на ранніх стадіях зараження.

У природі за допомоги ресвератролу рослини захищаються від грибків і бактерій. Не менш потужними джерелами цієї захисної речовини, окрім шоколаду, є червоне вино, виноград, афини, шовковиця, журавлина й горіхи. 

Несподівану користь вина і шоколаду вчені з того ж Центру контролю й профілактики захворювань у США знайшли в тому, що регулярне споживання продуктів з ресвератролом зменшує ризик розвитку нейродегенеративних захворювань, зокрема інсультів, уповільнює процеси старіння в організмі і навіть сприяють омолодженню клітин, які керують віковими захворюваннями. На думку геронтологів, це відкриття допоможе боротися із серцевими й раковими недугами, хворобами Паркінсона та Альцгеймера дуже приємним шляхом – споживанням червоного вина та шоколаду.

Запис Плитка шоколаду й келих червоного вина: це поєднання допомагає боротися з вірусами і знижує ризик смерті від інсульту спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наступного тижня анонсовано аукціон з продажу потужностей виноробного заводу на Закарпатті. Відповідне оголошення розміщено в системі електронних торгів СЕТАМ.

Стартова ціна лоту складає 109,9 млн грн, а гранична вартість оцінена на рівні 29,7 млн грн.

Замовник торгів — «ВТБ Банк», який реалізує потужності як заставне майно за кредитами. Назва підприємства в оголошенні не вказана, але судячи з фото та місця розташування заводу (Берегівський район Закарпатської області), йдеться про підприємство «Котнар».

Загальна площа будівель та споруд перевищує 5,7 тис. кв. метрів. Також до лоту включено допоміжні споруди, спеціалізоване обладнання у кількості 293 штуки.

 «Котнар» позиціонує себе як завод повного циклу виробництва, має 180 га виноградників, потужності зі зберігання та демонстрації продукції.

До слова, аукціон з продажу майна є не першим. Але раніше результати торгів оскаржувались у судовому порядку та признавалися недійсними. Одне з таких рішень прийняв торік в кінці листопада Господарський суд Закарпатської  області. Апеляційна скарга на це рішення півтора тижні тому була відхилена.

Російський «ВТБ Банк» через суд вимагав реалізувати заставне майно виноробного заводу ще з 2011 року. Все через неповернутий кредит в 50 млн грн, який банк надав тоді ще ЗАТ «Котнар» у 2008-му.

Згодом, у тому ж таки 2011-му, ЗАТ визнали банкрутом. А в серпні 2012-го Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку повідомила про перетворення його в Товариство з обмеженою відповідальністю «Котнар». Всі майнові права ЗАТ «Котнар» перейшли новоствореному підприємству.

Нині, за даними Єдиного державного реєстру, серед правонаступників виноробного підприємства функціонує ТОВ «Котнар-М».

На час публікації підприємство лишається недоступним для коментарів. Проте зазначимо, що саме «Котнар-М» у 2016 році банк вимагав визнати відповідачем у судовій тяганині.

Поки ж вина Cotnar ще можна знайти на полицях вітчизняних магазинів. Але останні згадування про яку-небудь публічну діяльність компанії — щонайменше піврічної давності.

Запис Російський банк намагається продати Закарпатський винзавод “Котнар” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Гаряче вино з прянощами – смачний ароматний напій, які може зігріти під час довгих зимовий вечорів. Але він не лише смачний, а ще й корисний для вашого здоров’я та краси.

Зміцнення імунної системи

Глінтвейн з червоного вина має антисептичні властивості, тому здатний зміцнити імунну систему, так як є джерелом багатьох вітамінів, амінокислот і мікроелементів.

Якщо ви замерзли під час довгих гулянь на вулиці – келих глінтвейну, випитий в теплі, дозволить вам уникнути можливих простудних захворювань.

Глінтвейн від депресії і нудьги

Глінтвейн також вважається напоєм, який здатен вам збадьорити, – він тонізує, додає енергії, заряджає бадьорістю й оптимізмом. Завдяки йому піднімається настрій!

Від застуди

З давніх-давен глінтвейн вважається одним з кращих засобів проти перших ознак застуди. Також він допомагає впоратися з нежиттю і кашлем. Ще глінтвейн сприятливо пити тим, хто не може заснути, і тим, хто вже перехворів вірусним захворюванням, так як напій допомагає відновити сили. Потрібно випити склянку цього напою на ніч, щоб організм прогрівся.

Користь спецій в глінтвейні

Не тільки червоне вино корисне в глінтвейні, але і прянощі. Так, наприклад, кориця піднімає настрій, а також сприяє зниженню рівня холестерину в крові. Кардамон добре впливає на травну систему, і, як природний антиоксидант, дуже корисний для імунітету. У гвоздиці містяться вітаміни групи В, які сприятливо діють на нервову систему, знімаючи роздратування. Імбир – це джерело корисних речовин, мікроелементів і вітамінів, який дає хороший зігріваючий і тонізуючий ефект.

Запис Прийшла зима – час пити глінтвейн! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дослідники спостерігали за найбільш вразливою до психічних розладів категорією людей – жінками й чоловіками віком від 55 до 80 років.

Переважна більшість добровольців дозволяла собі раз на день випити на терасі келишок вина, щоби зняти втому. При цьому вони почувалися набагато здоровішими і щасливішими, ніж люди, які спиртного не торкалися. Вино впливало на організм із силою, порівняною з відомими антидепресантами.

Вино може зміцнити імунітет, добре позначитися на роботі серцево-судинної системи, а також позитивно впливати на ментальне здоров’я, забезпечуючи людині стійкий захист від депресії, підсумували автори дослідження.

Хоча вони підкреслили, що не розглядали фізичні наслідки вживання напою з градусом, а лише психологічний аспект.

Запис Один келих вина на день врятує від депресії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Іване Назаровичу, 1913-го помітний відсоток населення Чернівців складали представники вищих соціальних верств, яких простолюд називав «панством». Чим вони відрізнялися від інших соціальних верств?

– Здавна в народі казали: «Справжній пан лише з пана, не дай Боже пана з Івана!». Панство приділяло багато уваги своїм манерам, одягу, їжі. Шляхетній поведінці навчали змалечку: вихованням паничів займалися гувернантки, бонни, домашні вчителі та наставники. Скажімо, значної уваги надавали вмінню одягатися, адже існували різні стилі одягу: повсякденний, домашній, спортивний, пляжний, спальний… Особливо виділявся святковий одяг. Якщо для чоловіків існували певні загальні стандарти, то жіночий одяг був різноманітнішим, барвистішим.

Повсякденним чоловічим одягом заможних верств населення у той час була «трійка» – піджак,  брюки й камізелька. Сорочку носили з краваткою, відповідно до кольору всього ансамблю, костюми ж найчастіше були чорними, сірими, синіми, зрідка коричневими. До речі, чорні краватки вважалися офіційними: їх вдягали на роботу або на різні протокольні зустрічі. Панство не купувало готовий одяг, як міщани, а шило костюми у кравців, особливо цінувалися віденські. Відень і Лондон перед Великою війною були столицями чоловічої моди. Але й чернівецькі кравці нерідко не поступалися столичним колегам своєю майстерністю.

Головним убором чоловіків були капелюхи. Перед Першою світовою дуже розповсюдженими залишалися «котелки». Влітку чоловіки на прогулянці носили солом’яні капелюхи – канотьє. Холодної пори року панство надавало перевагу довгим шубам, часто з хутряними комірами. Надягали хутрові шапки, хоча могли носити з шубою й циліндри чи котелки.

Жіночий одяг вирізнявся більшою вигадливістю. Влітку носили різнокольорові сукні, капелюшки різних форм. Пані зазвичай надягали мережеві довгі рукавички, нерідко атрибутом їхнього одягу були парасольки: влітку від сонця, а найчастіше від дощу – чернівецька погода завжди була примхливою. Взимку пані надягали шуби, особливо цінувалися між ними каракулеві. Париж вважався столицею жіночої моди на початку ХХ ст., і чернівецькі модниці намагалися не відставати від її новітніх зразків.

Панство приділяло великої уваги не лише зовнішньому вигляду, але й добрим манерам. Уміння поводитися за столом вважалося дуже важливим. Пани їли потроху, але доволі часто. Вони намагалися дотримуватися режиму й не переїдати. Святкові обіди чи вечері супроводжувалися певними ритуалами. Свята найчастіше відзначали з дружинами у кав’ярнях або ресторанах. Запрошуючи на спільну вечерю, розсилали візитні картки – за ними розраховували кількість місць. До закладу, де святкували, під’їжджали карети, гостей зустрічав господар. Лише коли екіпаж від’їжджав, гостей запрошували до святкової зали, господар супроводжував їх на два кроки ззаду. Гості були вбрані святково. Чоловіки – у чорних фраках і білих сорочках, з чорними метеликами. На голові – циліндр. Жінки у святкових сукнях з прикрасами, обов’язково у дорогих шубах.

Шабашівки для “вогняних” напоїв

Розсаджувалися згідно з етикетом, вміння правильно розсадити гостей вважалося обов’язковим. Для святкового столу подавався парадний сервіз – як у ресторані, так і в приватних оселях панів. Найурочистішою вважалася мейсенська порцеляна. Фарфоровий завод у саксонському місті Мейсені був першим у Європі, його вироби коштували дуже дорого.

А для напоїв використовували скляний посуд, особливо цінувалися богемські вироби. Але в Чернівцях найчастіше вживалася продукція Красноїльської фабрики гутного скла, вона теж була високої якості. Алкогольні напої поділялися на «вогняні» та «винні». Якщо з другою групою все зрозуміло – це натуральні вина, то до першої належали горілка, коньяк, ром, наливка.

Міцні напої пили з маленьких чарочок, місткістю не більше 30 грамів. А у євреїв були ще менші, так звані «шабашівки» – лише по 10 грамів. У суботу («шабат») можна було випити лише одну таку чарочку. Кожен єврей носив із собою власну «шабашівку» й пив з неї. На іудейське свято Песах пили вино зі спеціальних невеликих чарок – чоловічих та жіночих.

– Невже чернівчани не використовували більшого посуду для напоїв?

– Використовували, звичайно. Але не для горілки чи рому. Один старий тіролець розповідав мені, що австрійські офіцери пили вино з металевих, покритих емаллю ємностей, на яких було вміщено портрет імператора. Франц-Йосиф І вступив на престол  1848 року й до кожного десятиліття його правління випускали нову партію таких металевих стаканів із зазначенням дати і зображенням гербів коронних земель Австро-Угорської монархії. Вважалося великою честю отримати за зразкову службу такий подарунок від командування, тож пили з такого посуду з неприховуваним гонором.

– А які страви подавалися до святкового столу?

– Коли гості заходили до святкової зали, на столах вже були сервіровані холодні закуски. Найчастіше посередині розміщували смажені порося або гуску – це справляло враження. Були також різноманітні шинки й ковбаси. У Чернівцях, як правило, святковий стіл не обходився без фаршированої риби. Холодні закуски прикривалися спеціальною парасолькою, щоб на них не осів пил чи не залетіла муха.

Гарячі страви подавалися почергово, до них – натуральне високоякісне вино. Чернівецьке панство полюбляло різноманітні запіканки з фруктами. На десерт подавали смачні кулінарні вироби, в яких використовувалися свіжі та сушені фрукти. Подібний вибір страв могли дозволити собі лише представники вищих верств населення. Біднішим залишалося хіба що мріяти про таке розмаїття напоїв та наїдок.

Ігор БУРКУТ, кандидат історичних наук

Запис ЧЕРНІВЕЦЬКЕ ПАНСТВО спершу з'явиться на Медіа-Версії.

1914-1918 роки не тільки зруйнували той світ, який складався впродовж ХІХ – початку ХХ століть, а й знищили впевненість людей у швидкому історичному поступі. З’ясувалося, що під тоненькою цивілізаційною оболонкою прихований середньовічний варвар, здатний на жахливі злочини. Переживши страхіття війни, чимало людей із сумом згадували передвоєнне життя. Особлива ностальгія була за 1913-м. А рік цей і справді був дуже цікавим.

Отож, які вони були – звичайні чернівчани 1913-го, сто років тому, напередодні Першої світової війни? Про що мріяли, як жили, чим пишалися? Про це розповідають професійні історики та краєзнавці, закохані в рідний край.

Закон і порядок

А почнемо з розповіді про життя чернівчан того далекого вже 1913 року. Своїми знаннями ділиться відомий буковинський колекціонер, майстер народної творчості Іван Назарович СНІГУР. Чому для початку ми обрали саме Чернівці? А тому, що в нашому місті, розташованому на перехресті шляхів з Центральної Європи на Балкани та в Росію, сконцентровано було чимало типового для тогочасної Європи. Інколи дослідження однієї краплини дає знання про весь океан. Так і Чернівці – столиця австрійського герцогства Буковина, могли 1913 року слугувати прикладом європейського міста, яке поєднало в собі типові риси життя різних регіонів Старого континенту. Чимало матеріальних решток того життя збереглося в колекції І. Снігура.

– Іване Назаровичу, 1913-го у Чернівцях не було великих підприємств з тисячами робітників. А чим же тоді займалася більшість чернівчан?

– Так, великих заводів тут не було, лише ткацька й швейна фабрики, пивзавод, цегельні тощо. Багато міщан займалося комерцією та ремеслом. Тут була велика кількість магазинів і крамниць, які потребували не лише продавців і прибиральниць, але й охоронців. На вулиці Панській (нині О. Кобилянської) розташовувалися розкішні магазини, серед них ювелірні, що ретельно охоронялися. Охоронці мали між собою постійний зв’язок, тож порядок на вулиці підтримувався завжди і все було під контролем. За Австрії існувало правило: закон і порядок, і йому намагалося слідувати суспільство. Власники магазинів контролювали сторожів, видаючи їм перед нічною зміною спеціальні прилади, подібні до кишенькових годинників. Там заведена пружина намотувала паперову смугу, а сторож повинен був періодично натискати спеціальну кнопку й на смужці робилися проколи – коли на міській вежі годинник відбивав час. А вранці власник закладу перевіряв, чи охоронець бува не пропустив сигналу, не проспав.

На тій же Панській вулиці чимало роботи знаходилося й для інших простолюдинів. Пани тримали слуг – садівників, покоївок, двірників. Панство мало кінні екіпажі: автомобілів у місті тоді було небагато. А громадським транспортом користувалися здебільшого прості городяни. Трамвай у Чернівцях пустили ще 1897 року, а перший автобусний маршрут з’явився 1914-го – на Садгору. Вищі верстви населення їздили у каретах і фаетонах. Напередодні Першої світової війни 23 двори вулиці Панської мали власні карети. Дотепер у колишніх каретних заїздах збереглися невеличкі кам’яні стовпчики, якими правилися колеса карет. Біля коней працювали конюхи, роботи в них було багато.

У місті працювали майстерні кінних екіпажів – карет, фаетонів, кабріолетів. Виробляли вони і різні типи саней, у тому числі й дорогих, якими користувалися заможні люди. Упряж для коней робили лимарі, а підковували коней ковалі. Знаходилося ковалям і чимало інших занять. Так, вони виковували металеві ворота, що прикрашали ошатні будівлі. А будувалося у Чернівцях на початку ХХ ст. чимало, і на будівництві було зайнято багато мулярів, тинькарів та інших фахівців. Цілі бригади або окремі особи займалися й ремонтами помешкань. Напередодні Першої світової війни в будівельній галузі Буковини працювали тисячі робітників.

Австрійському двірнику довіряли ключі від квартир

Чернівці будувалися не за рахунок державного бюджету Австро-Угорщини, а за гроші приватних підприємців і фінансистів, а також коштами Православного релігійного фонду Буковини.

Йому належали великі земельні маєтки, ліси, кінні заводи і різні підприємства. Фонд розпоряджався значними коштами, які дозволяли зводити у місті величні будови.

Зауважимо, що опалення в міських будинках було тоді здебільшого пічним. А це потребувало великої кількості дров, і містом ходили чоловіки, що пиляли і рубали дрова. Оскільки через димарі виділялося чимало сажі, їх треба було періодично чистити. Сажотруси носили спеціальний чорний одяг і мали пристосування для чищення димарів. Городяни вважали, що зустріч із сажотрусом на Новий рік приносить щастя,  й щедро обдаровували представників цієї професії. Деякі хитруни спеціально переодягалися сажотрусами, щоби заробити «легкі» гроші для зустрічі новорічних свят. Ходили містом і точильники ножів та ножиць.

Шанованою професією у Чернівцях тоді була двірницька. На відміну від Російської імперії, де двірник мусив постійно доносити поліції на мешканців його будинку, в Австрії двірник був справжнім господарем вулиці. Йому довіряли ключі від квартир мешканці будинків, і він за їхньої відсутності поливав квіти і слідкував за порядком у помешканні. Двірник отримував цілком пристойну зарплату з комунального бюджету, йому надавалася досить простора квартира. У місті діяло Товариство двірників, цій професії навіть спеціально навчали у Відні.

У 1913 році в Чернівцях існувало безліч різноманітних ремісничих майстерень: слюсарів, бляхарів, склярів, шевців та інших. Багато було кравців, особливо з євреїв. Представники цієї національності переважали також серед перукарів і кондитерів. А чимало українців підробляло біля ринків, де вони чекали своїх клієнтів із двоколісними ручними візками, щоби за скромну оплату відвезти їхні покупки додому. Люди шукали можливості підробити і бралися за будь-яку роботу.

Старшим – вино, молоді – інтелектуальні заняття

– Зрозуміло, що багато кому доводилося працювати тяжко й багато. А як чернівчани відпочивали після роботи?

– Увечері багато городян відвідувало кав’ярні або винарні. Наприклад, на вулиці Руській від Рінг-пляц (сучасна Центральна площа) до мосту через залізницю було 11 винних підвалів. У кожному був чималий вибір вин. Оптовому покупцеві дозволяли навести пробу на вина різних сортів, чим намагалися скористатися деякі спритники. Покуштувавши все, вони купували лише склянку вина на виніс, щоби «краще розсмакувати вдома». Тут не лише пили: на клієнтів у таких закладах чекали й повії.

До винарень ходили люди старшого й середнього віку, щоби спілкуватися і проводити вільний час. А молодь напередодні війни мала інші зайняття, насамперед у численних товариствах, члени яких зобов’язувалися не вживати спиртних напоїв і не палити. Молоді хлопці тоді захоплювалися технікою, особливо автомобілями. Займалися спортом, музикою, співами. Разом з дівчатами виконували ролі в аматорських спектаклях, співали у хорах, грали в оркестрах. Лише українських товариств на Буковині тоді було 590.

Якщо представники нижчих соціальних верств вільний час проводили у винарнях, то мешканці вулиці Панської влітку відпочивали у власних двориках і садах. Там вони пили каву, чай або міцніші напої, і вели бесіди з людьми свого кола. Панство також полюбляло відпочинок на природі, особливо полювання…

Ігор БУРКУТ, кандидат історичних наук

Запис Панське місто трударів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Цього року люди тут купалися із самого ранку, – розповіла голова вуличного комітету Ольга Гакман. – Їх було так багато, що купання тривали до четвертої вечора!

Профінансувала свято освячення води Садгірська партійна районна організація «Батьківщина». Учасники культурно-мистецького центру «Садгора» підготували звітний концерт «З Йорданською водицею – до здоров’я і добра», місцеві газди пригощали гостей гарячим чаєм, пловом, вином, варили уху прямо на вогні…

Вл. інф.

Запис 800 садгірчан відзначали Водохреще святковими купаннями спершу з'явиться на Медіа-Версії.