У 2019 році на користь буковинських дітей державні виконавці стягнули понад 52 мільйони 252 тисячі гривень аліментів

На виконанні у відділах державної виконавчої служби у Чернівецькій області торік перебувало 8 тисяч 608 рішень суду про стягнення аліментів. Загалом вдалося стягнути 52 мільйони 252 тисячі 464 гривні на користь 4 тисяч 985 буковинських дітей. Понад 22 з половиною мільйони були сплачені боржниками після застосування до них санкцій, зокрема, тимчасового позбавлення права керувати транспортним засобом, обмеження у праві виїзду за кордон, полювання та користування зброєю. Так,  у 2019 році у праві виїзду за кордон тимчасово позбавили 1851 буковинця. 

Нагадаємо, боржників, які не сплачуть аліменти більше ніж три місяці, потрапляють до Єдиного реєстру боржників. Якщо заборгованість більше пів року, застосовуються обмежувальні заходи. Після того, як боржник сплатить заборговані аліменти, санкції припиняються.

Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції 

Запис Права виїзду за кордон через несплату аліментів позбавили 1851 буковинця спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чому чернівецька суддя, затримана через підозру у взятті хабара, досі працює

У Чернівцях непоодинокими є судові оборудки, в результаті яких втрачають житло люди похилого віку. Буває, спритні сусіди (часто – нові, які придбали помешкання в будинку на кілька квартир) роками судяться мало не за кожний квадратний сантиметр, потрохи позбавляючи законних власників їхніх прав. Юридичні тонкощі і крутійства поступово беруть гору, узаконюються судами в дрібницях і дають підстави наступним судам узаконювати загальні рішення. Кажуть, що «диявол ховається в деталях». У деталях судових рішень ховається безліч дияволів. І причетні до цього безліч структур. Сьогодні – лише про одну подію, якою узаконено лише один крок з обмеження права власності лише однієї людини. Судове рішення втілювалося виконавчим провадженням на основі фальшивої довідки з БТІ. Якщо хтось вбачатиме у цьому випадку схему – це його право.

Передісторія

У ч. 11 від 19 березня 2015-го у статті «Матриця в Чернівцях. Битва за Систему» «Версії» вже розповіли про судові поневіряння чернівчан, мешканців вул. Тихорецької, 32. Понад 90 судових розглядів за 5 років, з продажами й даруваннями квартир у будинку; «доленосні» вироки про право збирати яблука чи саджати квіти на подвір’ї; доручення на представлення в суді,  завірені не нотаріально, а керівником приватної структури; таємничі внесення і не менш таємничі зникнення записів у реєстрі виконавчих проваджень. Усе – з метою довести, що мешканці будинку 32 на вул. Тихорецькій у Чернівцях не господарі у своєму житлі, в якому більшість з них народилися і щасливо жили до пенсійного віку. Бо будинок, а особливо – землю під ним – дуже хоче отримати у власність хтось інший.

4-квартирний особняк №32 на вул. Тихорецькій у Чернівцях став предметом судових спорів після придбання в ньому квартири новою сусідкою. Сусідка, працівниця ПАТ «Чернівцігаз» (це важлива деталь!), отримавши в подарунок (згідно з документами) тільки квартиру, почала претендувати на допоміжні приміщення, сараї, приміщення спільного користування (коридори, горища, підвал), землю. Цим і пояснюється величезна кількість судів (понад 90), і їх безкінечність (уже понад 5 років вони тривають, і кінця-краю не видно). Сантиметр за сантиметром сусіди втрачають право спільного володіння будинком і територією навколо нього, на яку мають державний акт на землю і кадастровий номер.

Репортаж з місця події

«Найсвіжіша» подія цього «судового серіалу» – дії держвиконавців міського управління юстиції на виконання рішення Першотравневого районного в м. Чернівцях суду щодо «зобов’язання відповідачки усунути перешкоди позивачці у користуванні сходовою клітиною загального користування у будинковолодінні… шляхом демонтажу дверного полотна (дверей) на сходовій клітині загального користування на першому поверсі» (хоча це не є «будинковолодінням»)

Логіка вимог позивачки-стягувачки незрозуміла. Її квартира знаходиться на першому поверсі, просто біля загального виходу. Вікна своєї квартири стягувачка загратувала. А судилася за право користуватися сходовою клітиною, що веде до сусідів на другий поверх – начебто для можливості евакуації на випадок пожежі. Але не шукаймо логіки – шукаймо принаймні відповідності закону.

А порушень і невідповідностей у діях держвиконавців було чимало. Наприклад, процедурні порушення. Боржницю не лише не ознайомили зі змістом постанови про примусове виконавче провадження, а й позбавили права оскаржити її в  10-денного терміну,. Представники виконавчої служби, з’явившись на подвір’я боржниці, не представилися, не зачитали постанову, яку виконують.

Спроба боржниці і її представниці захистити приватне майно від дій людей, які навіть не представилися, була зупинена силовими діями державних виконавців: жінок виштовхували, викручували їм руки (на фото вище). Двері з завіс відпиляв болгаркою якийсь чоловік, який у робочий час – о 9.00 приїхав на автомобілі ПАТ «Чернівцігаз» (ось чому важливою була деталь про місце роботи стягувачки) – і після виконання роботи о 9.56 так поспішно покидав місце події (на фото нижче), що мало не наїхав автівкою на людей на дорозі. А коли боржниця після події запитала, кому, згідно з законом, відшкодовувати кошти за виконану роботу, держвиконавці заявили, що «це подарунок».

Нічого дивного немає в цих словах, якщо їх метою є приховати інтерес структури, де працюють стягувачка і технічний виконавець виконавчого провадження, до цієї власності. До речі, довіреність на адвоката, який представляв інтереси стягувачки в деяких судах, також була завірена не нотаріусом, а керівником ПАТ «Чернівцігаз». Дивні збіги.

Та лихо з ними, з процесуальними порушеннями. Але було важливіше. Боржниця пред’явила витяг з реєстру виконавчих проваджень, де чорним по білому написано, що з усього нерухомого майна боржниці знято накладений свого часу арешт і закрито виконавче провадження. На прохання прокоментувати це начальник Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ В.Коблюк відповів, що оскільки точно не пам’ятає хронології подій, то коментувати наразі не може…

Двері, які були демонтовані виконавцями і газівником, знімалися на основі довідки з ОБТІ – про те, що тих дверей начебто не існувало раніше і їх самовільно встановила боржниця (на фото).

Хоча насправді згідно з інвентарною книгою, копії з якої демонструє боржниця, свідченнями сусідів і протоколом виїзного судового засідання Першотравневого районного суду від 9 серпня 2013 року двері там були ще в 1983 році. Так виглядає, що довідка з ОБТІ не відповідає дійсності. Умисно чи випадково так сталося – спробуємо з’ясувати в наступних матеріалах, у яких структури БТІ ще фігуруватимуть.

А тим часом боржниця та її представниця, які через некваліфіковані дії виконавчої служби стали потерпілими, продовжують відстоювати свої права – і людські, і на приватну власність. Відкрито кримінальне провадження за нанесення тілесних ушкоджень представниці боржниці. А виконання судового провадження оскаржується в окружному суді.

P.S. Позови в апеляції щодо справи по вул. Тихорецькій, 32 розглядала саме суддя Чернівецького Апеляційного суду – «героїня» повідомлення прес-центру СБУ, яким столичні СБУ-шники поінформували про те, що «заступниця голови Апеляційного суду Чернівецької області затримана у службовому кабінеті під час отримання $ 5 тис. хабара». За їхніми словами, «затримана вимагала $15 тис. від колеги – судді райсуду, якого обвинувачували у прийнятті неправосудного рішення. Розпочате кримінальне провадження за ч. 4 ст. 368 ККУ – отримання неправомірної винагороди».

Через більш як 3 місяці після події суддя навіть не відсторонена від роботи (про це читайте в ч.28 «Версій»). Тим часом, справи, до яких вона долучалася, тривають – на основі прийнятих нею рішень.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Чому чернівецька суддя, затримана через підозру у взятті хабара, досі працює спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як повідомила Галина, правоохоронці по двоє заступають на чергування щоранку на добу. «Снідають, обідають, вечеряють і гріються біля вогнища вони, як правило, разом з нами, – каже вона. – Навіть сюжет по ТВА про цю ситуацію ми з ними дивилися разом у будиночку нафтобази. А інколи від нудьги вони грають з нами у карти». На думку журналістки, така «дружність» – відволікання уваги. Правоохоронці просто хочуть увійти до людей в довіру. Але народ, за словами Галини, не спить і не дрімає. Бензин охороняється постійно: Женя Цурик спить у півока тільки у машині під бочками. Оперативники ж ночують у своїй машині.

А тепер слово журналістці-екстремалці Галині Єреміці:

«Бєспрєдєл» по-буковинськи

Історія підприємця Євгена Цурика – крутий і заплутаний детектив. Оскільки я не Шерлок Холмс, то і не одразу розплутаю всі її хитросплетіння. Та чимало нестиковок і мені впадає в очі. Втім, усе по порядку.      

Сектор зв’язків із громадськістю УМВС України в Чернівецькій області повідомив, що під час розслідування кримінального провадження за фактом шахрайства, буковинські правоохоронці «з’ясували», що на одній з АЗС області підробляють дизельне пальне. Працівники УДСБЕЗ, які займаються економічними злочинами, провели слідчі дії та низку санкціонованих обшуків щодо працівників одного з товариств Буковини, яке займається реалізацією паливно-мастильних матеріалів, у результаті яких вилучили паливні матеріали. Їх визнали речовими доказами та залишили на відповідальне зберігання комерційному директору АЗС. Згідно з висновком комплексної експертизи нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів, яку ніхто не бачив, пальне, вилучене на АЗС, є нібито фальсифікованим. 9 серпня директору товариства оголосили про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190, 204 Кримінального кодексу України (шахрайство; незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів).

15 серпня працівники управління боротьби з економічними злочинами з бензовозом приїхали на нафтобазу  в Реваківцях вилучати паливо, не маючи на руках ухвали суду. Директор ТОВ «Жентол» Євген Цурик відмовився віддати паливо, тому що не довіряє правоохоронцям, які могли б «забодяжити» паливо, а потім сказати, що воно не відповідає нормам ДСТУ. Оскільки при цій оказії були телевізійники з камерами, бензовоз УДСБЕЗівців поїхав з нафтобази порожнім. Однак відтоді на нафтобазі цілодобово перебувають по 2 оперативники слідчого управління УМВС України у Чернівецькій області. На запитання, що вони тут роблять, ні відповідей, ні коментарів не дають. Натомість власник Євген Цурик і кілька екс-працівників заправки цілодобово охороняють паливо від оперативників.

Обурені,  вже колишні, працівники заправки 20 серпня навіть хотіли перекрити дорогу, якщо їм не повернуть роботу: близько 40 людей  вийшли на протест. Але  під тиском правоохоронців перекривати трасу відмовилися.

Прикметно, що Євген Цурик не просто пропонує, а вимагає провести повторну перевірку якості пального відповідними фахівцями. Адже щодо першої експертизи йому нічого не відомо: хто, коли і де робив експертну перевірку якості пального. Та правоохоронці на це не погоджуються. Як на мене, це дуже підозріло! Адже що простіше – взяти та й перевірити?!

Отже, підприємець вважає, що на нього «наїхали», щоби відібрати бізнес. Тому й  звернувся до суду. 21 серпня відбулося чергове засідання Шевченківського районного суду, на якому винесене, до речі, утретє (!)  ухвалу з таким текстом: «зобов’язати слідчого УМВС України у Чернівецькій області негайно усунути всі обмеження у володінні, користуванні та розпорядженні майном ТОВ «ЖЕНТОЛ», знявши всі опечатування на резервуарах з пальним, які знаходяться на АЗС ТОВ «ЖЕНТОЛ» і на базі паливно-мастильних матеріалів в с. Реваківці Кіцманського району та скасувати рішення про передачу цього майна на відповідальне збереження Хімчинському Ю.Г. шляхом передачі вказаного майна власнику – Цурику Є.Т. Ухвала оскарженню не підлягає». Та правоохоронні органи рішення суду ігнорують. Не зрозуміло, чому в цьому випадку грає у мовчанку прокуратура.

Тим часом підприємство не працює вже протягом 3-х місяців. Підприємець та екс-працівники нафтобази не розуміють, чому досі у них чергують оперативники та скільки загалом це триватиме. Одне слово, коло… зачароване. А, може, правоохоронці зайшли в глухий кут?..

Та попри все виникає логічне запитання: навіщо Україні суди, якщо їхні рішення не виконуються??? Своє слово могла б сказати державна виконавча служба, бо ж закон у державі має бути законом для всіх!

Наразі облога нафтобази триває – сьогодні рівно 2 тижні.

Галина ЄРЕМІЦА, спеціально для «Версій»

Запис Зачароване коло: Репортаж з облоги спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Батьківська хата – місце, де завжди добре і куди хочеться повертатися. А скільки разів ви особисто стикалися з тим, що ваші проблеми залишаються виключно вашими і державі (читай «чиновництву») до них байдуже? Здавалося б, до чого тут оселя батьків і дотримання законів? Який між ними зв’язок? Але і те, й інше – в одній життєвій історії чернівчанки Раїси Прібич.

Далекого 1962 року в її родини забрали збудовану її батьком оселю. Багато років поспіль Раїса Федорівна та три її сестри переконують владу – спочатку радянську, а потім і незалежну українську, – що родинний будинок, який тато будував для своєї сім’ї, належить саме їм. Жінка пам’ятає найдрібніші деталі: кожне чиновницьке слово, кожну владну відписку, кожне невиконане рішення суду. Пам’ятає, як батька засудили за те, що збирав підписи, аби не закривали собор по вул. Головній, як потім його вислали, а будинок по вул. Чапаєва 34-А конфіскували в дохід держави, як такий, «що придбаний за нетрудові доходи», а сім’ю Огановських примусово виселили. Тільки через 5 років Верховний суд скасував рішення про засудження батька пані Раїси і його звільнили. Проте будинок уже передали текстильному комбінату «Восход».  Куди тільки не писали і не зверталися Огановські – отримували сухі відписки.

              Як міські чиновники будинок не віддавали

1984 року батько пані Раїси – Федір Огановський – помер. «Тож ми почали «штурмувати» міську раду, аби нам повернули будинок, але його здали в оренду лабораторії, що пробула там аж до 2000 року, – каже п. Раїса. – Після цього розпочалося наше «ходіння муками».

Родина Федора Огановського подала позов до суду, та отримала відповідь, що справа закрита у зв’язку з тим, що всі терміни минули. Сім’я написала в Київ до  Генеральної прокуратури. Звідти відповіли, що вони мають цілковите право відновити справу. За півроку родина знову зібрала всі документи: ходили архівами, організаціями, деякі потрібні папери збереглися від батька, який залишив нотаріально завірені копії.

– Все почалося заново – ми подали до суду, нашу справу відновили, потім до Верховного суду. Бо чернівецька міська влада не була налаштована повертати нам будинок. Отож врешті нам відмовили й у Києві, – каже пані Раїса, додаючи, що тоді, мабуть, не обійшлося без втручання перших впливових осіб міста…

             Навіть коли двері зачиняються, треба шукати вихід         

Двері зачинилися. Та родина не здалася й почала шукати інші шляхи вирішення справи – звернулися до Мінюсту, звідки їх спрямували до реабілітаційної комісії. Коли у міській реабілітаційній комісії відмовили, звернулися до обласної. Ця інстанція 2004-го таки реабілітувала батька Раїси Федорівни. Далі, оформивши спадщину, як діти реабілітованого, звернулися до комісії щодо повернення їм будинку. Обласна реабілітаційна комісія визнала, що будинок родині повинні-таки повернути, й ухвалила відповідне рішення.

Здавалося б, питання вирішене, та міська рада їм… відмовляє.

Людям, які вже за стільки років стомилися стукати в зачинені двері, нічого не залишалося, як знову повернутися до обласної реабілітаційної комісії. Там знову підтвердили рішення про повернення родині батьківського будинку. Але ж закон як дишло: міська рада знову відмовляє.

У 2007 році родина звертається до Шевченківського районного суду Чернівців, який приймає рішення про повернення будинку сім’ї реабілітованого. Думаєте, міськрада виконала рішення суду? Як би не так! Адже є запасний варіант – і міськрада подає апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду. Там підтверджують рішення Шевченківського районного суду і виносять рішення: повернути будинок родині Огановського.

Але чернівецькі владники і не подумали слухняно передати ключ від родинної оселі опонентам. Натомість вони звертаються до Вищого адміністративного суду. Але той тільки підтвердив рішення судів Шевченківського у Чернівцях та апеляційного у Львові.

            Одна справа – писати закони, інша – їх виконувати

Але Чернівецька міськрада сама собі пан і не про неї закони писані. Тлму виносить власне рішення: замість повернення будинку – відшкодувати збитки родині в сумі… 13 тис. грн. Тоді як за оцінкою комісії тієї ж міськради, комерційна вартість будинку становить близько 400 тис. доларів США. Питання про справедливість, гадаю, риторичне.

Родина продовжує оббивати пороги правничих інстанцій, шукаючи правди у безправді. Виконавча служба виносить міськраді припис про повернення будинку. На це міськрада пише, що має рішення про відшкодування і виконавча служба закриває провадження. Родина Федора Огановського знову звертається до суду, адже виконавча служба не мала права закривати провадження, оскільки виконує рішення суду, а не рішення міської ради. Суд відновлює провадження. «Але віз і нині там. Раніше ми воювали зі старою владою, тепер продовжуємо вимагати виконання судових рішень від нової влади, – зітхає Раїса Федорівна. – Замість двоповерхового будинку в центрі міста нам пропонують земельні ділянки там, де добрий хазяїн і собаку не поселив би.

Люди старшого віку, силі характеру і наполегливості яких можна тільки вклонитися, не просять у влади нічого зайвого або чужого – лише вимагають повернути своє власне, родинне. Депутати міської ради на останній сесії це питання не заслуховували і залишили відкритим. Натомість за підписом секретаря міськради Раїсі Федорівні та трьом її сестрам надійшов лист, у якому йдеться про те, що виконавчі органи міськради вивчають питання щодо поновлення прав спадкоємців реабілітованого Огановського шляхом виділення їм земельних ділянок і передачі нерухомого майна та підготують відповідний проект рішення на чергове засідання сесії.

Над проектом рішення Віталій Михайлішин доручив працювати директорам департаментів – містобудівного комплексу і земельних відносин Володимиру Ніконову, економіки Світлані Хімійчук, начальнику юруправління міськради Олександру Шибі. А доньки Федора Огановського все ще сподіваються, що серед чиновників таки знайдуться грамотні, які вміють читати і виконувати судові рішення, та порядні люди, мірилом вчинків яких є чесність і людяність.

Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»

Запис Чи є правда у безправді? спершу з'явиться на Медіа-Версії.