Це невеличке містечко розташувалося на березі  Будацького (Шаболатського) лікувального лиману. Ще 50 років тому через лиман звели пішохідно-транспортний міст понад 1 км завдовжки, який з’єднав материковий берег із морською косою. Гуляючи ним, люди лікуються від бронхітів, астми, запалення легень, алергії. Нині мостом їздять тільки електрокари, які перевозять на косу й назад відпочивальників. До коси можна потрапити також на катері, але більшість обирає піші прогулянки.

Курорт Сергіївка має високу ефективність лікування завдяки унікальним природним чинникам. Значні запаси високоякісної (без домішок) лікувальної грязі із запахом сірководню й аміаку мають велику теплоємність і низьку теплопровідність. Крім органічного «скелета» грязі, до її складу входить так званий колоїдний комплекс, що складається з найдрібніших частинок заліза, алюмінію, гумусу тощо. За фізико-хімічними властивостями намулові лікувальні грязі Шаболатського лиману не тільки не поступаються, але і перевершують за багатьма показниками лікувальні грязі інших курортів. Я відчула це на собі, лікуючи суглоби. ^.

Треба віддати належне керівництву Сергіївки, яке не тільки підтримує, а й розвиває зелену зону. Парки, сквери, блакитні сосни. Є де погуляти, подихати хвойним та морським повітрям. Чимало нових алей, скверів із висадженими деревцями. Це –  внесок у майбутнє містечка. На вулицях неймовірна чистота.

Як на мене, найкращий відпочинок саме в Україні. Завдяки турботі сина, я бувала на різних морях і океанах, у різних країнах. Емоції зашкалювали! Однак жодного разу не виникало бажання повернутися до тих країв ще раз. Подивилась –  і додому. Натомість цього літа відпочивала у Сергіївці вдруге. Сподіваюсь, не в останнє. Бо Сергіївка – це  місце, куди хочеться повернутися!

Мешкала я у пансіонаті «Висотник» на вул. Горького, 1. Погляньте на чепурні будиночки, що видніються за моєю спиною на знімку. Там є помешкання на різний смак і гаманець. За 250 грн на добу в сезон – з душем, холодильником і телевізором. Якщо вам достатньо ліжка, спільних кухні, душа, умивальника і вбиральні – але дуже чистих! – десятиденний відпочинок обійдеться вам у 1100 гривень у розпал сезону. Нині ж, у вересні, ціни значно нижчі, але лиман завжди теплий і привітний. Та й ціни на ринках нижчі за чернівецькі. У кав’ярнях і ресторанах можна поснідати, пообідати й повечеряти теж за значно нижчими цінами, ніж у нас.

Насамкінець хочу наголосити, що навіть відпочинок у дворі пансіонату принесе вам задоволення – різнобарв’я квітів вражає.         

Щоби дізнатися про деталі відпочинку та замовити помешкання, телефонуйте за такими номерами: моб. тел.:  068 208 36 94,  095 283 37 82, стаціонарний  (04849) 4-76-59. Запитуйте Ольгу Павлівну.

Тамара БОРОВИК, чернівчанка

Запис Їдьте до Сергіївки! Це місце, куди я обов’язково повернуся! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Огляд класних місць біля води для вашого незабутнього відпочинку на берегах Вітчизни

Улітку хочеться максимально підзарядитися енергією й набути сил. І нам, українцям, не обов’язково їхати за кордон за новими враженнями, адже в Україні є  безліч цікавих місць для яскравого відпочинку. І це щира правда!

Залізний порт – один з найбільших чорноморських курортів Херсонської області. Тут добре розвинена курортна інфраструктура: бази відпочинку, готелі, кафе, ресторани та клуби, розташовані переважно у прибережній зоні. Є тут і ринок та численні магазини. Плюсом до відпочинку в Залізному Порту є довгий піщаний пляж, який вміщує в себе величезну кількість відпочивальників, і піщане дно прибережної ділянки моря. Неподалік розташований лікувальний гейзер із температурою води до 70 градусів і 1572 метрами завглибшки. Ви зможете відвідати біосферні заповідники – Чорноморський та «Асканія-Нова» – тут організовуються прогулянки плавнями Дніпра, тури винними заводами України. Можна пройти курс грязелікування або відвідати кінні клуби.

У 30 км від Херсона є найбільший піщаний масив у Європі – Олешківські піски, пустеля діаметром приблизно 15 кілометрів. Там можна побачити справжні бархани до 5 м заввишки, рідкісну пустельну рослинність і навіть оазис. Вас може зацікавити тридений перехід через пустелю з піснями біля багаття і ночівлею в наметах.

Одещина має найдовшу берегову лінію – близько 300 км. Місцеві курорти чітко поділяються на дві групи, залежно від характеру узбережжя. Піщаний пляж під крутим берегом? – вам потрібні міські пляжі Одеси, Грибівки, Сергіївки. Довгі, витягнуті уздовж берега піщані коси? – Це Лузанівка, Затока, Кароліно-Бугаз, та ж Сергіївка. 

Хорли – село на Херсонщині, на півострові Гіркий Кут. Окрім купання у Чорному морі, можна досхочу мазатися цілющими грязями (славнозвісна «блакитна глина», а широкі береги вкриті морськими водоростями, багатими на йод. Море чисте і тепле: + 25 + 30 градусів – щоправда, на заваді купанню часто стає нашестя медуз.

Неподалік розташоване прісне озеро з цілющою водою, яка виходить назовні «срібним струмком», а при в’їзді у Хорли вас може зацікавити фонтан під два метри заввишки: з-під землі б’є артезіанська вода із температурою лише 9 градусів. Хоча він і не облаштований, та саме природність у ньому й цінна. Тим паче, що навколо абсолютно без людського втручання сам по собі рясніє оливковий гай.

Доволі розвинута інфраструктура:  є кафе та ресторанчики, кінотеатр і дискотеки. На території селища є ринок, банкомат, магазини, бібліотека і комп’ютерні зали.

У Хорлах ви побачите пам’ятник засновниці селища баронесі Фальц-Фейн, старовинні будівлі портових складів, морського порту, залишки парку та статую з мармуру…

Скадовськ лежить на березі Джарилгацької затоки Чорного моря на Херсонщині. Загалом це ідеальне місце для відпочинку з дітьми. Тут неглибоке море і тепла вода, насичена йодом і бромом, є аквапарк и дельфінарій, організований кайтсерфінг – це коли ви стоїте на воді на дошці, а тягне вас повітряний змій. В аеропорту Скадовська можна навіть здійснити стрибок з парашутом після двогодинного тренування. А від причалу кілька разів на день вирушає катер до острова Джарилгач, де неймовірно чисте море, білий пісок, первозданна природа і розкішні краєвиди.

Коблево неофіційно ділиться на дві зони – «молдавську», де полюбляє відпочивати молодь, і тиху спокійну Миколаївську – для відпочинку з дітьми. Коблево  славиться своїм винзаводом із дегустаційними турами на виробництво. Можна відправитися й у гурман-тур і скуштувати смакоту кухні, яка формувалася протягом кількох століть під впливом безлічі культур – молдавської, румунської, болгарської, української, єврейської, турецької та грецької.

Кароліно-Бугаз – невелике селище, розташоване на піщаній косі у 40 хвилинах їзди від Одеси. Уздовж цілої коси – морські пляжі з ідеально чистим піском. Відпочинок у Кароліно-Бугазі традиційно вважається елітним (авторка цих рядків мала нагоду долучитися до такого): сприятливе географічне положення і повна відсутність промислових підприємств дозволили цьому шматочку суші стати одним з найбільш екологічно чистих місць на чорноморському узбережжі.

Прилегла до пляжу земля майже повністю забудована новим житлом. Дешеві кімнати й будиночки ховаються на другий-третій лініях у 10-15 хвилинах ходьби від моря.

Тут майже немає атракціонів для дітей, тож, якщо полюбляєте спокійно полежати у шезлонгу, попиваючи домашнє вино – вам сюди.

На що подивитися? Варто витратити день і поїхати до Одеси. А можна відвідати Білгород-Дністровський (давня назва Аккерман, «біла фортеця», ще давніша – Тира), побачити світ і 12-15 століть історії з Аккерманської фортеці.

Кирилівка – грязьовий курорт у Запорізькій області, розташований далеко від гамірних міст, тут немає залізниці, як у Бердянську, та великих автотрас. Море неглибоке й дуже тепле, що чудово для відпочинку з дітьми. Поруч тягнуться дві коси: Пересип і Федотова,  Утлюкський та Молочний лимани. Є нічні клуби, дельфінарій, аквапарк, атракціони, ресторани й кафе.

В околицях села Терпіння побачите унікальний геологічний пам’ятник – Кам’яна Могила. У цьому місці були знайдені петрогліфи – наскельні зображення тварин, людських і геометричних фігур. Неподалік – невеликий археологічний музей.

А ще відвідайте Великі й Малі Кучугури – місцева назва пагорбів, дюн і гряд, що утворилися на терасах річок з піску завдяки вітрам. Після утворення водосховища вони перетворилися на ланцюжок островів, де утворений орнітологічний заказник площею 4 кв. км – місце гніздування водно-болотних птахів

Кінбурнська коса розташована в Очаківському районі Миколаївської області. Тут вас зустрінуть пляжі з білим піском, аромати хвойного лісу та степу – і неймовірні, які побачите тільки тут, пейзажі. До того ж на косі є поклади цілющих грязей. Це місце більше пасує людям, які хочуть тихого та спокійного релаксу: практично відсутня інфраструктура, пляжні продавці, чутно лише плескіт морських хвиль, у яких романтично граються дельфіни, або тремтіння повітря, яке розсікають потужними крилами лебеді… Можна прогулятися Національним природним парком «Білобережжя Святослава» – це чудове місце для фотополювання на пелікана, рожевого фламінго, білу чаплю. Неподалік Очакова (с. Парутіно) відвідайте «Ольвію» – Національний історико-археологічний заповідник. Тут можна побачити руїни оборонних споруд, міських кварталів і храмів грецької колонії 7 століття. А такого заходу сонця, як на Кінбурнській косі, не знайдете більше ніде в світі!

Лазурне розкинулося на узбережжі Чорного моря у 100 км від Херсона. Має пляжну смугу протяжністю 4 кілометри, ширина смуги сягає від 5 до 100 метрів.

Тут відпочиває здебільшого молодь: від учнів старшої школи – до молодих сімейних пар.

У Лазурному перша лінія зайнята оздоровницями радянської побудови, решта – приватний сектор. Тут можна оздоровитися, приймаючи грязьові ванни.

Шацькі озера, що на Волині, набувають все більшої популярності в туристів. Озера ніби ховаються у лісових масивах і дозволяють зануритися у спокій та природну гармонію.

До групи Шацьких озер належить найглибше озеро України – Світязь. Його краса та первозданність досі чарує туристів, ніби часу воно не підвладне.

Відпочинок на Шацьких озерах – комфортне поєднання з природою, адже біля озер є бази відпочинку, котеджі та приватні будинки.

Солотвино – селище міського типу на Закарпатті, відоме як лікувально-оздоровчий курорт. Тамтешні солоні озера полюбилися туристам завдяки лікувальним властивостям. У спеціальних соляних шахтах практикують лікування захворювань дихальних шляхів, алергії та астми. Вода солоних озер надзвичайно корисна також для лікування та омолодження шкіри. У селищі є багато баз відпочинку, санаторіїв та готелів для комфортного відпочинку в Карпатах.

Крім Солотвино на Закарпатті є безліч прекрасних міст і містечок з басейнам із термальних вод, де відпочинок можна поєднувати з лікуванням опорно-рухового апарату.

Ірина ЗАДОРОЖНА, студентка кафедри журналістики філологічного факультету ЧНУ

Запис Літо в Україні-2019: сонце, повітря, вода! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Українці активно бронюють тури на відпочинок за кордоном на травневі свята та влітку.

Кількість замовлень цьогоріч приблизно на 30% вище торішніх. Крім того, громадяни вже замовляють путівки на літо. Якщо бронювати тури за 2-3 місяці, то можна зекономити 20-30% від вартості, пише ubr.ua.

Щоправда, цьогоріч турфірми підвищили ціни на путівки. Так, відпочити у Туреччині стало дорожче на 10%. Тижнева відпустка навесні-влітку для двох та дитини у середньому коштуватиме 30 тис. грн.

Єгипет коштує дешевше майже у півтора раза. Цим користуються туристи. Щоправда, конкуренцію складає Європа. Українці активно розкуповують автобусні тури. Поїхати у Європу на травневі коштує 50-150 євро на 2-3 дні.

Має попит відпочинок в Іспанії, Італії, Греції. Готель з трьома зірками обійдеться близько 350 євро на 11 днів з людини. За ці гроші обіцяють тільки сніданки.

Поїхати у Хорватію, Чорногорію і Болгарію коштує близько 400 євро на людину за тиждень.

Якщо немає необхідної суми на відпочинок, туроператори пропонують тури на виплат.

Запис Де дешевше відпочити українцю: в Європі, в Туреччині чи в Єгипті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фест із такою назвою відбувся минулих вихідних на горі Томнатик (1565 м над рівнем моря) з нагоди Дня незалежності України під патронатом голови Чернівецької обласної державної адміністрації Олександра Фищука.

Два роки тому на колишній військовій радіолокаційній базі протиповітряної оборони з позивним «Памір» створили величезний арт-майданчик. Нині це улюблене місце туристів. Та, як визнають усі охочі до «Паміру», шлях туди доводиться долати надзвичайно складний. Натомість тим, кого не злякають труднощі, на віддяку відкриються неймовірної краси карпатські краєвиди. Серед таких відчайдух була і Оксана Білек, молода депутатка Чернівецької обласної ради й начальниця відділу інформаційної діяльності ОДА. Вона розповідає:

«Сильні дощі, що пройшли напередодні, зашкодили планам учасників фестивалю, які збиралися зійти на гору Яровицю – найвищу вершину Покутсько-Буковинських Карпат. Проте для гостей тут підготували багато інших розваг і навіть серйозних занять. Так, у куполі, який розфарбували цього року червоно-чорним українським орнаментом, фахівці Чернівецького Центру розвитку місцевого самоврядування провели конференцію з питань розвитку сільських територій за участі делегацій з 5 областей.

Гарному відпочинку учасників фесту сприяв ярмарок, що вирував на горі. Гості куштували страви гуцульської кухні, обирали сувеніри, купували продукти бджільництва, вироби з дерева та лози, насолоджувалися виступами народних і молодіжних колективів, слухали бардів, а також мали можливість відвідати показові виступи кінологів, оглянути технічні засоби порятунку тощо. Увечері ж на всіх чекали етно-дискотека та незабутнє фаєр-шоу «Тіні вогню».

На цьогорічному фестивалі здійснилася також мрія 35-річного буковинця Сергія, хворого на ДЦП: чоловік давно хотів побачити Карпати. За сприяння облдержадміністрації його доправили на гору Томнатик, де він у супроводі волонтерів зміг стати учасником святкових заходів».

За словами начальника відділу туризму ОДА Володимира Фурдиги, цьогорічний фестиваль обійшовся в 120 тис. грн, з яких близько 75 тис.грн витрачено на розфарбовування одного з куполів. «Окремих витрат зазнали лісівники, які підсипали лісові дороги»,– додав він і наголосив, що до фестивалю все більший інтерес проявляють представники інших областей України. Фантастичний об’єкт радіолокаційної станції та неймовірна краса буковинських Карпат зачаровують все більшу кількість людей. Тому вже тисячі охочих готові провести тут вихідні й відзначити День незалежності.

– Безперечно, цей об’єкт є привабливим для туристів, тож має майбутнє, – наголосив голова облдержадміністрації Олександр Фищук. – Але за однієї умови: мусимо забезпечити сюди проїзд. І саме це стоїть у планах подальшого розвитку фестивалю. Бо ж коли дощ розмиває шляхи, сюди не дістатися. Будемо над цим працювати». Губернатор повідомив також, що розглядається можливість ремонту колишніх казарм військової частини, які ще залишилися на Томнатику, аби туристи могли зупинятися там на ночівлю.

Вл. інф. Фото Ігоря Деменчука.

Запис Любіть Буковину, бо вона того варта   спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вихованці Сєвєродонецького Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді завітали до Буковини завдяки громадській організації «Нове суспільство», повідомив «Урядовий кур’єр».

29 дітей зі Сходу України не тільки відпочивали у наметовому таборі «Ойкос» у Чернівецькій області, але й відвідали живописні місця та визначні пам’ятки архітектури Чернівців, привезли додому позитивні емоції та враження.

«Емоції словами просто не передати. Діти надзвичайно круті та класні, із якими ніколи нудьгувати. Ці дні стали справжньою казкою, яка має свій початок, але не має кінця, оскільки ми пообіцяли одне одному підтримувати зв’язки», – ділиться враженнями вожатий Юрій Чучко, який супроводжував гостей.

Тепер нові друзі чекатимуть гостей з Буковини.

Запис Юні екологи із Сєвєродонецька знайшли друзів на Буковині спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Президент Петро Порошенко міг тиждень відпочивати в Іспанії. Остання його поява на публіці була 8 днів тому під час урочистостей із приводу річниці Хрещення Русі. Про це йдеться у сюжеті “ТСН”, повідомляє gazeta.ua.

За негласними правилами, президентська адміністрація має повідомляти про перерву в роботі глави держави, але зазвичай родина Порошенків таку інформацію не розголошує.

Водночас туристи декілька років тому “ловили” Порошенка в Іспанії на курорті Марбелья в аптеці, коли він купував вітаміни. Програма “Схеми” Радіо свобода робила сюжет про зимовий відпочинок президента, який літав із родиною інкогніто на Мальдіви.

Джерела в АП підтвердили, що з 29 липня президент не з’являвся на роботі, тому журналісти вирішили пошукати Порошенка в Марбельї, де глава держави має свої фірми і маєток просто на березі моря.

Ошатна вілла оформлена на самого президента, вона побудована 1993 року. Місцеві підтверджують, що це власність українського президента. Його україномовний сусід стверджує, що два тижні тому там хтось був і припускає, що то були родичі Порошенка. Щоденно у віллу приїжджає хатня робітниця, провітрює приміщення, зі щілини відкритого гаража видно білий Porsche – саме на такому президента бачили кілька років тому в аптеці. Однак у маєтку журналістам ніхто не відчиняє.

Уся іспанська власність Порошенка та його друзів зареєстрована в Марбельї в маленькій кімнатці недалеко від узбережжя. Усі справи цих фірм веде така собі Ірина Петрівська-Стороженко. За адресою фірм з купівлі нерухомості занехаяний будинок, двері котрого покрилися пилюкою. Але помітно, що пошту хтось забирає регулярно. Одна з фірм, “Тулуз Інвестментс”, придбана ще 2012 року. На неї у 2016-му була оформлена вілла в найбільш закритому котеджному містечку іспанського Бенахавіса – Ла Заґалета. Офіційно віллою володіє дружина заступника секретаря Ради нацбезпеки та оборони Олега Гладковського. Але джерела підтвердили, що шукати Порошенка слід саме в Ла Заґалеті, де найдорожчі маєтки та найтихіші сусіди – російські політики та арабські шейхи, повідомляє ЗМІ.

Місцеві жителі називають найвищий і найбільш помпезний маєток віллою російського президента Володимира Путіна. У 2012 році сенатор Камчатського краю Валерій Пономарьов придбав величезну ділянку, на котрій побудували це житло. Те, що там буває Путін, підтвердила охорона містечка, але потрапити туди, сказали, не можна. Журналісти запитали про можливість провідати Порошенка, на що охоронці зателефонували до консьєрж-сервісу – дозволу проїхати не дали.

Вранці наступного дня журналісти спробували проїхати туди іншим чином – і це вдалося. У найбільш закритому елітному котеджному містечку в Іспанії нерухомість стартує від 10 млн євро, а утримання будинків сягає 100 тис. євро на рік.

Найближчим сусідом до “маєтку Путіна” є вілла, оформлена на Гладковського. Вона розташована трохи нижче. Судячи з бруду навколо, сподівань, що там може відпочивати родина українського президента, майже не було, але ворота відкрила дівчина, дуже схожа на одну з доньок Порошенка. Вона дала зрозуміти, що не володіє українською, а віллу винаймає, проте одразу зникла за скляними дверима, де на неї чекав хлопець, схожий на сина Порошенка – Михайла.

Доказом того, що Порошенко відпочивав в Іспанії разом із своєю родиною може бути рух президентського борту, припускає ЗМІ. Його головний літак був у ремонті в Стамбулі, а тепер стоїть в Києві в ангарі. Але другий 29 липня приземлився у Відні і стояв там протягом восьми діб. Вчора з Малаги вилетів чартер, який належить компанії “Авкон”, зареєстрованій в столиці по вулиці Електриків, 29-А, де й основні активи Порошенка. Чартер приземлився у Відні і за 10 хвилин після цього президентський борт злетів і взяв курс на Київ. Журналісти припускають, що в цілях конспірації Порошенки прилетіли з Малаги найнятим чартером і пересіли на офіційний борт у Відні, щоби вечором того ж дня бути вже в Києві.

За дивним збігом обставин, коли інформація про розшук журналістами родини Порошенків набула певного розголосу, у мережі з’явилися фотографії, зроблені нібито випадково в одному з київських ресторанів, які зображують родину Порошенка під час вечері. На офіційні запити про відпустку президента жодної відповіді протягом чотирьох днів із АП не надійшло.

Однак в день виходу сюжету Петро Порошенко особисто зателефонував автору сюжету і заявив, що він не відпочивав у Марбельї, а в Іспанії був лише під час робочих візитів.

“Хочу повідомити, що зараз я знаходжусь на робочу місці у місті Києві”, – заявив Порошенко.

Запис Сюжет про відпочинок в Іспанії змусив Порошенка дзвонити журналісту спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цьогоріч лише троє чинних народних депутатів України відпочили в закладах, які перебувають в управлінні Верховної Ради. Про це пише «Новинарня» з посиланням на дані Комітету виборців України (КВУ).

Апарат ВРУ повідомив, що наразі в сфері управління Верховної Ради перебувають такі заклади: державні підприємства «Пансіонат матері та дитини «Таврійські зорі» та «Готельно-оздоровчий комплекс «Затока», що розташовані в місті Скадовськ Херсонської області, а також бази відпочинку «Конча-Заспа» і «Пуща-Водиця» в Києві.

Цьогоріч у цих закладах відпочивали разом із сім’ями лише три нардепи поточного VIII скликання: Микола Люшняк (БПП), Ігор Артюшенко (БПП) та Костянтин Матейченко («Народний фронт»).

Також у них відпочили два народні депутати колишніх скликань: Тамара Прошкуратова (СДПУ(о), 2002-2006 рр.) та Ольга Гінзбург (Компартія, 1998-2006 рр., голова Держархіву 2008-2014 рр.).

Зазначається також, що торік в санаторіях Верховної Ради офіційно відпочили чотири народні депутати VIII скликання.

У Комітеті виборців України висловили думку, що існування спеціальних санаторіїв Верховної Ради є недоцільним.

«Такі санаторії були популярні в СРСР, але зараз в них немає жодного сенсу. Враховуючи низьку зацікавленість нардепів у відпочинку в цих закладах, їх було б логічно продати на відкритому конкурсі», – зазначив голова КВУ Олексій Кошель.

Запис У чотирьох державних санаторіях Верховної Ради цьогоріч відпочило лише три нардепи. Решта – по закордонах. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Прямуючи до дитячого табору в лісі, очікувала, окрім свіжого повітря, побачити розвішані на сонці для просушування після дощового тижня одежинки і знуджених за цивілізацією вихованців. А зіткнулася із цілковитим комфортом, асфальтованими доріжками поміж акуратно скошеними травами, зі змішаними п’янкими запахами сіна і хвої, охайними корпусами, розфарбованими у яскраві кольори і прикрашеними фаховим дизайнером, сучасними душовими кабінками і навіть басейном.

Одне слово, цивілізація! А керує цим дитячим раєм розумна, вродлива і неймовірно відповідальна у ставленні до кожної справи, за яку береться, пані Наталія Дембіцька. Для друзів – Наташа.

Жіноча сила: цілеспрямованістю по руїнах

«Буковинському орляткові» і Наташі Дембіцькій пощастило навзаєм: вони знайшли одне одного. Випускниця факультету іноземних мов ЧНУ із блискучим знанням англійської, хоч і не працювала в школі, та з основами педагогіки знайома. Як і з міжнародними відносинами – магістр, як-не-як. Та ще й психолог за третьою освітою. А за четвертою – правник, факультет соціології і права Київської політехніки закінчила. Хоч і жартує, що належить до людей, які «колекціонують дипломи», насправді – нагромаджує знання і навички. А коли маєш ґрунтовний загальний світогляд, не загубишся в будь-якій ситуації. І далі вчитимешся – вже по ходу життя.

Важко повірити, але наприкінці «лихих 90-х» на місці табору була зруйнована ще за «совка» пустка. Співробітники нової тоді власниці цієї «нерухомості» згодом щороку нагадували їй, як вона уперше сюди приїхала і, оглянувши похмурі корпуси з розбитими, обписаними ззовні і зсередини нецензурщиною меблями, сиділа на сходах і гірко плакала…

«У пострадянський період, коли ледь зажевріла приватизація, ми усією сім’єю вирішили купувати цінні папери: думали, будемо такими собі українськими рантьє, житимемо на дивіденди, – сміється власниця табору. – Тоді це були насправді копійки – і ми потроху скупили акції одного чернівецького підприємства.  А потім тодішнє керівництво цього підприємства захотіло акумулювати у своїх руках контрольний пакет, аби не втратити свою владу, – то й запропонувало нам обміняти частину наших акцій на деякі об’єкти.  Мені запропонували саме табір, і я подумала: яка-не-яка, а нерухомість у власності. І погодилася. Кілька років здавала її в оренду, а далі вирішила, що варто нарешті самій дослідити своє майно. Ось тоді, усвідомивши реальність, мало не опустила руки…».

2002-го «Буковинське орлятко» отримало справжню господиню і тривалий час це був єдиний приватний табір на Буковині – принаймні, офіційно. Інші табори, попри реалії, примудрялися вважатися «відомчими». Якийсь період Наталя намагалася забезпечувати господарський порядок для орендарів – і це було для неї такою собі «школою завгоспа». Красуня на підборах керувала будівництвом водогону, навчилася «на око» відрізняти трубу 20-ку від 25-ки, розумілася на видах муфт і з’єднань… Її, «пропащого гуманітарія», можна було побачити на ринку на Дубінській із ломом. Або з листом пароніту замість парасольки. Ті, хто її вже знали, поблажливо махали рукою: «Та то «Буковинське орлятко», нічого дивуватися…» А 2005-го відкрила свій перший самостійний табірний сезон.

Делегування повноважень – це довіра до людей, із якими працюєш

Один з чергових губернаторів, якому на нараді доповіли, що «до сезону готові стільки-то таборів і один приватний», страшенно обурився: як це – приватний табір?! І почалося… «Вочевидь, він переплутав табори з санаторіями, – припускає Наташа. – Але кому від того легше… Як почали «трясти» всі служби, що тільки можливо, перевіряти, вимагати… Прокуратури різних рівнів, навіть Фонд держмайна, хоч і перепрошував, але перевіряв «законність приватизації». Управління по боротьбі з економічною злочинністю вимагало в сільраді, на території якої розташований табір, віддати їм оригінали (!) документів. Десь півтора місяці тривала ця боротьба, але в мене документи були «залізні». Ще й, волею долі, рішеннями судів, до яких ми були лише дотичні в суперечках інших сторін, ми отримали підтвердження своєї правоти і цілковитої законності наших дій. Ми вистояли!»

І цілеспрямована рудоволоса красуня, яка була готова ламати стереотипи подібно до сміливого Лисеняти з радянського музичного фільму «Рудий, чесний, закоханий», як і малий кіношний герой, «перевернула життя великого лісу», відродивши табір і зробивши його зразковим на Буковині.

«Спочатку бралася за все, – згадує власниця «Буковинського орлятка». – Потім прийшло розуміння, що треба навчитися делегувати повноваження й довіряти людям, із якими працюю. Є педагоги. Є медики. Є кухарі, є технічні працівники.  Вони всі – професіонали. Я наймаю найкращих. А моє завдання – щоб усе це функціонувало».

І вона справляється. ПП «Буковинське орлятко» 2006-го та 2007-го отримало Диплом споживацьких симпатій  як найкращий табір Чернівецької області, 2007 року стало дипломантом  регіонального етапу конкурсу «100 кращих товарів України», а 2009-го та 2013-го – дипломантом конкурсу «Буковинська якість»! 2011 та 2016 року «Буковинське орлятко» продемонструвало найкращий результат у державній атестації таборів області!

Де в таборі собака заритий захований

Як воювала з бюрократією, як по-чесному дотримувалася усіх суворих вимог контрольних інстанцій – від пожежної інспекції до санітарно-епідеміологічної, як скрупульозно підбирала персонал – тепер може писати книжки. І колись таки, сподіваємось, напише – бо її блогерські дописи у соцмережах користуються чималою популярністю. А поки, спостерігаючи за двома милими цуценятами – улюбленцями вихованців табору – розповідає, як з десяток років тому ховали від одного перевіряючого собак, яких, за інсайдерською інформацією, він просто ненавидів… «Усе оглянув, усім залишився задоволений, а коли підійшли до басейну, побачила, як з-за бортика стирчать вуха «табірного» пса… Увімкнула всю свою гостинність і акторські здібності, аби відволікти гостя і повести в інший бік», – сміється Наташа.

Йдемо від корпусу до корпусу, кожен з яких, як і загін, що в ньому мешкає, має свій колір, відповідно, діти носять пов’язані на руці або на шиї кольорові хустки: вже здалеку точно не сплутаєш, де хто живе і хто з якого загону. У трьох двоповерхових будівлях – чистота. У фойє та на вулиці біля помешкань діти готуються до концерту: повторюють слова, пританцьовують. На сходах двоє наче грають у карти, які при ближчому розгляданні виявилися картками якоїсь настільної гри. П’ють воду з кулера. Чисті одноразові стаканчики поруч.

Прогулюючись, заходимо до медпункта. Тут є й ізолятор, а в ньому – справжня кахельна пічка. Нею Наталія особливо пишається – могли ж її позбутися, але ні: переклали, відремонтували, і тепер за потреби навіть обігрівають приміщення, бо всіляко буває – погода в нашому регіоні примхлива, буває й холодно.

Від любові до дітей – до кохання вожатих

Це ліс, справжній ліс. Тут піднімаєш під ялиною шишку – і пальці стають липкими від запашної смоли. Тут біжиш до басейна – а з-під ніг блискавкою вистрибує зелена красуня-ящірка. Тут на старому димарі розташували своє чималеньке гніздо лелеки – а іноді вони відпочивають, примостившись на одній нозі на великому ліхтарі…

Та самими лиш краєвидними дарами природи у таборі не задовольняються. До вартості путівки входить не лише «поїсти й побути», як дехто думає. Тут з дітьми займаються – та так, що це видно «неозброєним оком».

Тут грають у спортивні ігри і навчають стрільби з лука.

Вчать танцювати. Для святкового концерту були відібрані тільки найкращі номери з того, що готували діти щодня упродовж 18-ти діб зміни – і вибрати було з чого. Танці були масовими – і відчувалося, що поставлені професійними хореографами. Один із загонів спеціалізувався на вивченні англійської, тож усі гасла й слогани дружно вигукували мало не з британським акцентом. Пісні супроводжувалися відеорядом – а його ж треба було відзняти і змонтувати!

Як і цілий фільм, який знімали упродовж зміни і в останній вечір показали на «великому табірному екрані». А вожаті не лише організовували дітей, а й самі розважали їх: підготували цілий «вожатський концерт» у передостанній день, і один з номерів на прохання вихованців показали і прощального вечора. Як вожаті танцювали вальс! Після нього стає зрозуміло, який персонал працює в цьому таборі і чому їх так постійно хвалить власниця «Буковинського орлятка».

«У нас за кожним загоном закріплений вихователь – обов’язково з педагогічною освітою, нерідко вони працюють у школах завучами, завучами-організаторами; у нас є багато вчителів і навіть викладачі університету, – розповідає Наталія. – Окрім вихователя, є вожаті – їх може бути кілька на загін. Це вже не мусять бути педагоги, це швидше аніматори, але обов’язково такі, що обожнюють свою справу. Частина з них – колишні вихованці нашого табору, які з «Буковинського орлятка» виросли і повернулися сюди в іншій ролі. Вони створюють настрій навколо себе!» І не тільки навколо – а й для себе самих також. Адже табір пишається не лише щасливими дітьми, а й дорослими, які знайшли тут своє щастя – п’ять пар вожатих уже одружилися, грунтуючи свою любов на спільних інтересах!

Щаслива в роботі та з людьми, які це розуміють

А вимоглива і впевнена в собі, бездоганна директорка табору, красуня на підборах, яку беззаперечно слухаються 50 одиниць персоналу (з яких 30 педагогів) і понад 250 дітлахів від 6 до 16 років (повне завантаження зміни – 280 дітей), має і звичайні людські слабкості. Насамперед вона дуже трепетно ставиться до свого авто – вірного і надійного «ланоса», який, мабуть, чи не єдиний представник цієї марки машин мужньо об’їздив, завдяки хазяйці, уже цілу Європу. А ще вона через свою патологічну відповідальність почасти навіть не встигає для себе куховарити. Тож, бува, зізнається, що «взяла з табору шматочок запіканки на сніданок. І котлетку». (До речі, п’ятиразове харчування в табірній їдальні відмінне, куштувала, підтверджую). А ще – ніжно любить представників родини котячих і навіть людей, які їй подобаються, під впливом емоцій називає «котиками». А ще – обожнює вогняні видовища, і зробила частиною табірної програми фаєр-шоу, яким традиційно завершує кожну зміну (спасибі чернівецькій команді «Тіні вогню», яка зробила фінал першої зміни незабутнім).

А ще втомилася спростовувати чергові версії того, як стала власницею табору. Ні, це не «подарунок коханця» («хотіла б я подивитись на такого «ідійота», – сміється Наташа). І ні, табір не «купили київські бандити», і Наталя тут не «смотряща». Табір – це цілком результат розуму, наполегливості, креативності і професійності людей, які тут працюють. І чесності. І закоханості у свою справу.

І вона зізнається, від чого щаслива: «Щаслива похвалитися своєю роботою. Щаслива познайомитися із прекрасними дітьми. І потім люди, які розуміють, вислуховують твої історії про твою роботу. І про те, як ти «задовбалася». І про те, що тебе надихає. І розповідати легко – бо РОЗУМІЮТЬ. Це безцінно».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Наталія ДЕМБІЦЬКА: Руда, чесна, закохана. У свою справу. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Останніми роками, через недоступність Криму, все більше туристів їде на Херсонщину, Миколаївщину чи Одещину. Їх ваблять історичні пам’ятки старих міст, море та розвинена сфера розваг. Готелі Одеси тішать високим сервісом і нерідко – навіть прийнятними цінами (за умови, що готель забронюєте вже навесні). Та підрахувавши всі витрати та уявивши ймовірні незручності вітчизняного сервісу, доходиш висновку: полетіти до Туреччини – все одно… дешевше.

«Важливі не стільки ціна, скільки співвідношення ціна/якість», – експерт

Головний редактор журналу «Український туризм» Юрій САМОЙЛОВ виділив кілька чинників, що впливають на вибір місця відпочинку українцями:

«На вибір більшості туристів впливає не стільки ціна, скільки співвідношення ціна/якість. Не секрет, що у багатьох випадках якість турецького/болгарського сервісу є відчутно вищою за сервіс вітчизняного. А стосовно Туреччини впливає ще й чинник широко розповсюдженої на курортах цієї держави моделі «All inclusive», тоді як у нас вона застосовується лише де-не-де. Безвізовий режим, а у випадку Туреччини – ще й можливість в’їжджати на її територію за українськими ID-картками, та велика кількість чартерних авіарейсів (а щодо Болгарії – ще й автобусних) призводить до того, що для значної кількості громадян України дістатися до курортів Туреччини та Болгарії практично не відрізняється від аналогічної процедури для курортів Одещини, Миколаївщини та Херсонщини».

Турист хоче сервісу, «all inclusive», природних і гастрономічних родзинок

Сьогодні Туреччина – це, окрім іншого, комфортабельні готелі. На території кожного готелю є басейни, СПА-центри, сади та інші зелені насадження, дитячі майданчики, водні гірки. Номери з сучасним ремонтом, щоденним прибиранням, телевізорами і кондиціонерами.

У більшості готелів діє програма «Все включено», а це означає, що сніданок, обід і вечеря  «безкоштовні» – входять у вартість оплаченого туру. Жителі країн СНД часто бувають  шоковані тим, що вся їжа безкоштовна та її багато й вона дуже смачна.

У Туреччині неймовірна природа, апельсинові гаї, гори, чисте море й чисте повітря. В Одесі море з роками все бруднішає, а щоби помилуватися природою, доводиться виїжджати за місто.

Вибираючи відпочинок в Туреччині, ви зможете побачити іншу культуру, інший менталітет і поспілкуватися з цікавими місцевими жителями, які запросто розмовляють зрозумілою нам російською.

Якщо порівняти ціни на тури, за інформацією «CoralTravel», маємо таке:

в Одесі для сім’ї номер з 3-4 кімнат на 6 днів, разом із дорогою, обійдеться приблизно у 20 тис. грн. Звісно, дешевше зняти кімнатку на цілу родину у спальному районі, але такі райони зазвичай доволі віддалені від моря і вам доведеться витрачати чимало часу та грошей, щоби дістатися пляжу.

Прокат лежака в Одесі вартує 50 грн. Щоби відпочивати на приватному пляжі, треба орендувати шезлонг – близько 300 грн. Розваги теж «влетять у копієчку»: пострибати на батуті – 30-40 грн за 10 хв.,прогулянка на катамарані – 40-150 грн/год, на каное – 120 грн, на надувному банані – 100 грн, на скутері – 250 грн. Віндсерфінг – 200 грн/год.

Відпочивальники скаржаться, що ціни на харчування в Одесі подекуди вищі за столичні. Скажімо, горнятко кави – від 30 гривень. Сніданки (яєчня чи омлет з випічкою та напоями, або сирники чи млинці) пропонують у кафе за 70-100 грн. Ціни на овочі та фрукти також не нижчі за київські. У середньому чеки на одну людину – від трьохсот гривень.

Номер для сім’ї в Туреччині та Болгарії на 6 днів (Allinclusive) разом із харчуванням і дорогою – 17-20 тис. Це набагато вигідніше.

Артур ЛУПАШКО, генеральний директор керуючої компанії «RibasHotelsGroup», називає ще одну причину, чому українці вибирають курорти за кордоном:

– Згідно з опитуванням мандрівників із 26 країн, проведеним компанією Booking.com, нинішнього року туристи надають перевагу країнам і курортам, які готові вразити в гастрономічному плані. Так, 41% респондентів заявили, що цьогоріч хочуть скуштувати нові страви. Для порівняння, 2017-го таке бажання висловили близько 29%. І третина мандрівників не поїде до регіону, який не обіцяє якихось кулінарних новинок або оригінальної автентичної кухні.

Що обирають пересічні відпочивальники? Одеситка – за Болгарію

Ми попросили жительку Одеси Мілану ВОЛОШИН, яка відпочивала як у рідному місті, так і за кордоном, порівняти найпопулярніші в нас курорти різних країн.

Отже, Одеса:

– В Одесі пляжі, порівняно з Херсоном, чистіші,  як на мене.  Щодо цін – тут усе дуже «накручено». Уже на вокзалі з тебе намагаються здерти таку ціну за таксі, яка тобі навіть не снилася. Так само у ресторанах і кафе, надто у центрі. Пам’ятки культури: у спальних районах немає нічого цікавого. А у центрі, на набережній, усе можна оглянути максимум за два дні. На мою думку, катакомби – ось заради чого сюди варто приїхати. Вхід коштує 250 грн з людини. До Одеси найкраще їхати з середини травня або на початку вересня. Влітку тут «дурдом»: з’їжджається безліч людей і центр просто забитий. Особисто в мене це спричиняє дискомфорт. Потрібно також стежити за своїми речами – бо дуже крадуть, ріжуть сумки, витягають гроші, документи. Щодо цього потрібно бути дуже обережним.

Туреччина:

– Наші їдуть переважно на південь Туреччини до Середземного моря, бо там і чистіше, і вода солоніша. Ті, хто хочуть «пошопитися», їдуть  саме до Стамбула. Я була в Анталії. Там дуже красиво. Гірські хребти з одного боку, з іншого – море. До Кіпру приблизно 100 км. Хочу зазначити, що в Туреччині існує окрема класифікація готелів: сімейні (багато зелені тощо) та молодіжні. Біля останніх – дуже багато клубів, ресторанів і всякої всячини саме розважального характеру, як для молоді. Для себе я відзначила один лайфхак (корисну пораду – ред.). Оскільки більшість українців знає російську мову, то продавці на базарі саме таким чином вішають тобі локшину на вуха,  заманюють щось купити, причому за захмарними цінами. А ми із сім’єю переходили на українську, радилися, щоби ніхто нас не розумів. І це справді спрацьовує. Ціна на екскурсії дуже накручена. Дешевше домовитися з кимсь із місцевих, аніж переплачувати. Стосовно гарного часу для поїздки: я була в Туреччині на початку вересня, і температура повітря трималася на рівні 43°. Тож їхати треба так само в кінці травня – на початку вересня, інакше можна просто «померти від спеки».

І нарешті – Болгарія:

– Якщо в Туреччині ми платили доларами та євро, то у Болгарії гроші переводили на їхні леви. Удома треба подбати, щоб під час поїздки у гаманці шелестіли євро, бо з гривнями – там ніяк, а долари обмінювати на місцеві леви менш вигідно.

У цій країні дуже мальовничі ландшафти, багато стародавніх містечок. Болгарія славиться своїми винними  заводами. В них своє приголомшливе виробництво вин, і ціна відносно невисока. Якщо порівнювати із Одесою чи Туреччиною – у Болгарії найчистіше узбережжя, вода прозора, заходиш ніби в скло. Температура на 7-10 градусів вища від України. Пляжі також дуже чисті. Зрозуміло, це європейська країна і стандарти все ж таки зіграли свою роль. Якість готелів, що в Туреччині, що у Болгарії – однакова.

Отже, які моря оберуть українці для відпочинку – дізнаємося після сезону. Наразі ж, схоже, своїми грошима вони «голосують» за «закордон».

Уляна КАЛИН, студентка кафедри журналістики філологічного факультету ЧНУ ім. Ю.Федьковича

Запис Літо-2018: де відпочивати спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«За ініціативи голови обласної державної адміністрації Олександра Фищука цьогоріч 30 дітей із родин учасників АТО матимуть змогу безкоштовно оздоровитися на узбережжі Азовського моря в місті Генічеськ на Херсонщині. Така ж кількість діток з Херсонщини безкоштовно відпочиватиме в одному з наших таборів», – повідомив начальник управління молоді та спорту ОДА Богдан Вітовський під час прес-конференції.

За його словами, вивчається питання безкоштовного оздоровлення дітей з Луганської та Донецької областей у закладах відпочинку Чернівецької області.

Посадовець розповів також, що нинішнього року фінансування на оздоровлення та відпочинок дітей з бюджетів усіх рівнів складе понад 22 млн. грн. З обласного бюджету виділено майже 13 млн грн, а торік – лише 8 млн. З місцевих бюджетів на відповідні цілі виділено 9 млн 439 тис. грн. Кошти на оздоровлення дітей передбачають і об’єднані територіальні громади. Цього року 12 ОТГ уже запланували у своїх бюджетах кошти на оздоровлення дітей».

Нинішнього літа в області працюватимуть 288 закладів оздоровлення та відпочинку. Серед них – 12 стаціонарних оздоровчих закладів; 84 пришкільні табори з денним перебуванням;  182 літніх мовних таборів; 6 – наметових і 4  табори праці та відпочинку.

Вл. інф.

Запис Де, як і за що відпочиватимуть цього літа юні буковинці: 30 дітей із родин учасників АТО оздоровляться на морі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Після загальних радощів і веселощів на роботу зовсім не хочеться. “Треба”, – кажеш собі ти і приходиш в офіс. Далі робота якось не йде, тому що ти не можеш налаштуватися на неї, і руки відмовляються щось робити, а мозок протестує разом з ними.

Насправді, Ви такі не одні. Багато хто переживає ті ж почуття і емоції, приходячи після свят на роботу. Все ж із цим можна боротися і полегшити ваші страждання.

1. Мозок, працюй!

Необов’язково починати робити новий проект або розробляти нову модель, досить просто дати мозку розумове навантаження: розв’язуйте загадки або прочитайте оповідання.

2. Зв’язок зі світом

Іноді дуже хочеться вимкнути телефон, не перевіряти пошту, ізолюватися від людей, так би мовити. Це заманливо і, може, навіть корисно. Правда, є і мінус: якщо ви довго не знали, що відбувається на роботі, можна отримати сюрприз у вигляді несподіваного або надмірного навантаження. Досить просто іноді переглядати повідомлення і відповісти на найважливіші з них.

3. Не навантажуйте себе роботою відразу

Організму потрібен час переключитися з одного на інше. Почніть не з найважчих і найважливіших речей: розкладіть документи, перевірте список справ, складіть план або зберіть колег, щоб поділитися своїми ідеями на наступний рік.

4. Подбайте про здоров’я

Після відпочинку працювати важче, ніж зазвичай – це факт. Варто підтримати свій організм. Почніть правильно харчуватися, більше відпочивати і навіть займатися спортом.

5. Поговоріть з колегами

Вам із співробітниками є про що поговорити після новорічних канікул. Розкажіть про те, як ви провели свято, що було цікавого, запитайте про їхній відпочинок. Також згадайте про хороші моменти минулого року, подумайте над тим, як зробити новий рік краще і яскравіше.

Запис Як увійти в робочий ритм після свят спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Ми були б щасливі бачити туристів з України в республіці Крим», – заявив в.о. очільника Ростуризму Олег Сафонов. Він підкреслив також, що збоку РФ жодних перешкод для такої мандрівки немає: «У нас є завдання залучати не тільки російських, але й українських, та й інших іноземних мандрівників до Криму. Жителі України протягом історії дуже полюбляли відпочивати на кримських курортах, до того ж багато хто з них володіють власністю на півострові», – додав він.

Утім, вирушити на відпочинок на територію окупованого Криму зважаться лише справжні екстремали. Адже про методи «заохочення туристів», зокрема з українськими паспортами, люди чули чимало. Автотуристи ризикують на кордоні з Кримом позбутися автівки (описані випадки «відтискування» авта з боку російських «правоохоронців», а ті, що їдуть на потягу, можуть узагалі опинитися невідомо де. Особливо, коли в такого курортника у паспорті є позначка про київську прописку: оголосять прихильником «правосеків», відберуть усі гроші, аби, не дай Боже, не віддав націоналістам на сало.

Якщо ж пощастить-таки дістатися Симферополя, там очікуватиме черговий «квест» – не потрапити до лабетів так званої «самооборони Криму». Для цього слід узагалі викинути з валіз речі блакитного та жовтого кольору, а паспорт із тризубцем, на запобігання прикрощам, краще попередньо з’їсти на сніданок. Не варто забувати й про те, що прокуратура Криму на чолі з «няшою» Поклонською порушила кримінальну справу за фактом нападів на бійців кримського підрозділу «Беркута» під час масових заворушень у Києві. То ж, коли ви зареєстровані в соціальних мережах, ходили на Майдан й викладали фото (чи ж схвально коментували чужі пости), у вас є шанс сісти у в’язницю пожиттєво. Саме таку статтю передбачає законодавство РФ за статтею «Зазіхання на життя співробітника правоохоронного органу».

Запис Туризм для екстремалів: спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В. Висоцький

Вчені давно вже довели, що відпочинок на природі сприяє як фізичному, так і психічному здоров’ю. Та щоб дістатися до омріяної краси й гармонії, дуже часто не вистачає коштів. Сімейний бюджет пересічного буковинця «тріщить по швах», тож про вікенди навіть мріяти зась. Однак і за таких обставин можна сміливо вирушати до Карпат, бо до них нам рукою подати. І красою своєю зустрінуть навіть із дріб’язком у кишені. Тож спробуємо з мінімальними затратами отримати максимум приємних вражень. 

Удосвіта в дорогу

Говорити про мандрівки з туристичними гідами наразі не будемо. Цей варіант не для всіх доступний і, до того ж, не дає змоги відчути смак свободи й відповідальності за свій вибір. А тому самостійно обираємо маршрут і вирушаємо на залізничний вокзал. До прикладу, попереду дорога до с. Ворохта на Івано-Франківщині.   О 4.48 із Чернівців рушає дизельний поїзд до Коломиї. Вартість квитка – 10 гривень. Так, з першими хвилинами нового дня, ви покидаєте простір міста. За вікном пробігають сільські домівки, а поряд на сидіннях повмощувалися такі ж туристи. Хтось дрімає, хтось переглядає чи, бува, чогось не забули, інші налаштовують струни на гітарі. Мандрівка розпочалася. І вже невдовзі за вікном Коломия. Попереду – ще один поїзд. Їхати можна до самої Ворохти чи сусідніх – Вороненки, Лазещини. Все залежить від обраного маршруту. Ціна квитка – також близько 10 гривень. І вже можна порахувати транспортні витрати – 40 гривень з людини в обидві сторони. До цієї суми додаємо близько 50-80 гривень на харчі – ось і весь бюджет.

Отже, зона комфорту завершилася з прибуттям до населеного пункту. Який слід швиденько покинути і розпочати сходження на вершину. Кажуть, що час у горах іде повільніше, бо гуцулам удалося його обдурити. Тут і дерева квітнуть пізніше і люди нікуди не поспішають. Чимало туристичних маршрутів у Карпатах промарковано. Тобто зазначений напрям руху, до тієї чи іншої гори. Але, навіть не зважаючи на це, слід узяти із собою карту.

Краса, що відкривається перед очима, варта не одного полотна найкращих художників. Складно описати гармонію форм і химерність погоди в Карпатах. За один день можна побачити різні пори року: від спеки до пронизливого холоду. Похід в гори нагадує мініатюру життя, в якому є грози і сонячні дні.

Піднявшись у гори, не варто пропускати схід сонця. Тут можна опинитися із світилом на одному рівні. До того ж після дощу, вранці, хмари густо опускаються над землею. У такі моменти відчуваєш себе птахом, якому дано побачити більше.

Чернівчанин Олексій Пономаренко розповідає, щозахоплюється горами вже давно.  І як тільки є вільний час, збирає необхідне спорядження і вирушає у мандрівку:

– Природу і гори я любив усе життя, але в основному їздив до Вижниці і максимум, що було – відвідування Протятого каміння. Згодом став придивлятися до фотографій з Карпат. Вони вражали своєю красою, але я, як і більшість початківців, думав, що то дуже важко й нереально. І дійсно: сам я не наважувався йти, а серед знайомих не було таких, хто міг би взяти із собою і пояснити, що потрібно зі спорядження. Невдовзі з’явився товариш, який активно ходив у гори, тож і питання, з ким іти, відпало. Я зареєструвався на туристичному форумі, де передивився багато звітів з походів Карпатами. Не дивно, що той апетит, який я нагулював, споглядаючи фото, не зміг вгамувати однім походом. Я в буквальному сенсі захворів горами. Відчуття, коли ти стоїш на верхівці гори, коли бачиш гірське озеро або неймовірної краси водоспад, важко передати словами – це потрібно спробувати, адже жодна фотографія чи відео не передасть це.

Рідні Буковинські Карпати
Ближчими за івано-франківські можуть бути тільки буковинські гори. Якщо часу зовсім обмаль, варто навідатися до сусідніх районів – Вижницький або Путильський. Ще за австрійських часів говорили: «Якщо б Господь Бог вирішив провести свою відпустку на Землі, то неодмінно обрав би для цього Буковину». Маршрути тут нескладні, тож сміливо можна йти навіть з малими дітьми. Цікаві також печера Довбуша й найстаріша у Вижницькому районі дерев’яна Миколаївська церква.

У долині річки Смугарів розташований ландшафтний заповідник «Буковинські водоспади», а намежі Вижницького й Косівського району височіє перевал Німчич. З нього відкривається чарівна панорама гірської долини. Тут же, на перевалі, можна побачити ще кілька чудес – скельний масив «Протятекаміння» і «Соколиний камінь». Бюджет такої мандрівки теж незначний. Якщо з дому захопити пакунок з домашньою їжею, цілком достатньо буде й 70 гривень.

Що взяти з собою у гори?

Навіть йдучи у кількаденні походи, треба бути готовими на всі 100%.  Досвідчені туристи розповідають, що вміст рюкзака можна поділити на такі умовні групи: спорядження (групове та індивідуальне), особистий одяг і взуття, продукти харчування, аптечка, індивідуальний посуд та предмети гігієни.До туристичного спорядження включаємо: наплічник, спальник, каремат, намет, казанки, фляга, а також ніж, сокира, компас, сухий спирт для розпалювання вогнища, поліетиленова плівка, шнурки, ліхтарик із комплектом запасних батарейок.

Не личить йти в гори без фотоапарата. Адже споглядаючи магічні пейзажі, неодмінно хочеться зафіксувати цю красу.

Щодо харчів, то слід брати лише те, що швидко не псується.  Особливість харчування в поході полягає в тому, що на сніданок і вечерю готують гарячі страви, а обід – лише перекуска.У подорожі приготуванням їжі займаються по черзі всі туристи. А найбільшою популярністю користуються такі страви, як бограч, бануш із бринзою та різноманітні супи. Звісно, страви цілком залежать від вашого смаку. Чого не скажеш про  важливі правила поведінки під час походу. Особливо обережно варто поводитися під час грози. Рятувальники радять не ховатися під високими деревами, особливо, тими, що ростуть окремо. Не залишайтеся на гребенях, скельних виступах, вимкніть мобільні телефони.

І на завершення

Часто говорять, що Європа починається з тебе. Але. перш за все, – з нас починається Україна. І помилувавшись красою гір, маємо піти, як справжні українці: залишити по собі чисті місцини. Бо природа хамів не любить. І люди теж.

Незабутніх вам вражень від мистецьких витворів природи!

Альона ЧОРНА, спеціально для «Версій»

Запис Дизелем до Карпат або Як разом з гуцулами обдурити час спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Літо буде насичене музикою й кіно, а осінь передбачається спокійнішою і обіцяє нам П’ятий, ювілейний, поетичний фестиваль Meridian Czernowitz і Львівський форум видавців.

Пропонуємо вашій увазі анонси найцікавіших фестивалів країни, що пройдуть протягом травня-вересня цього року.  

КВІТЕНЬ:

Свято шоколаду у Львові 

25-27 квітня

У Львівському палаці мистецтв ви поринете в атмосферу справжньої шоколадної казки. Протягом трьох днів найкращі українські виробники шоколаду представлять найсмачнішу продукцію. Відвідувачі матимуть змогу відвідати «Дитячу шоколадну країну», в якій усе виготовлене з шоколаду: місто з шоколадними будівлями, залізниця, шоколадні дерева; побувати на показі ексклюзивного одягу та аксесуарів від українських дизайнерів Lviv Fashion Week – ШокоFashion. Ця колекція одягу створена не тільки з традиційних матеріалів, а й зі справжнього шоколаду.

ТРАВЕНЬ:

«Флюгери Львова-2014»

1-4 травня, Львів

На етноджазовий фестиваль із неповторною власною атмосферою вже можна пакувати речі. У дворику біля львівської Ратуші зберуться джаз і рок-музиканти. Без театральних акцій, літературних читань і перформансів, звісно ж, не обійдеться.

Часто фестиваль виходить за межі площі Ринок і осідає у найвідоміших кав’ярнях і кнайпах міста. Його візитівкою вже стало ранкове прокидання з гуртом «Мертвий півень», що його потім змінив «ГИЧ-оркестр». Цього року традиція триватиме.

Серед учасників, імена яких уже відомі, є українсько-польський колектив Daga Dana.

Фестиваль збігається зі святкуванням Дня Львова.

«Черемош-фест»

2-4 травня, Криворівня Верховинського району, Прикарпаття.

«Черемош-фест» – це неймовірне поєднання розташування у Карпатах, якісної музики та активного туризму.

Свою участь у фестивалі вже підтвердили українські гурти KozakSystem, LosColorados,  «КораЛЛі», «ДримбаДаДзиґа», «Триста8ісім», «Гуцули», «Фліт», «Петрос», «Фолькнери», «Гуцул Каліпсо», «Перкалабські Придатки», «ТаРута», Сергій Підкаура, «Один в каное» та канадський гурт «Lemon Bucket Orkestra».

Туристичний компонент фестивалю – сплави бурхливим Чорним Черемошем, подорожі до мальовничих верхів (Писаний камінь, Довбушеві комори, оспіваний у «Тінях забутих предків» хребет Ігреця, Терношорське урочище), кінні прогулянки, веломандрівки, туристична переправа через Ріку та інші привабливі події.

Окрім того, організатори обіцяють майстер-класи з гончарства, кераміки та кулінарії. Покази фільмів, фотовиставки, читальню, телескоп та безкоштовний wi-fi на території навколо великої сцени.

До травня квитки на всі три дні «Черемош-Фесту» коштують по 120 гривень. У травні – 150 гривень.

ЧЕРВЕНЬ:

«Alfa Jazz Fest»

12-15 червня, Львів

«Alfa Jazz Fest»– міжнародний джазовий фестиваль, щороку проходить у червні у Львові.

Цьогоріч уже відомо, що на трьох фестивальних сценах виступлять Ларрі Карлтон  (США), Ди Ди Брайтвотер  (США), Еліан Еліас  с квартетом (Бразилія-США), «Miles Electric Band» (США), Едді Аллен & PUSH (США), Djabe (Угорщина), DACH (Україна-Австрія) та «Бумбокс»зі спеціальною джазовою програмою.

Квитки на головний майданчик фестивалю «Alfa Jazz Fest 2014» у продажу з квітня 2014 року.

«Park Live»

26-27 червня, Київ, «StereoPlaza».

Попередні фестивалі проводили на ВДНГ, але нинішнього року через політико-економічні умови організатори вирішили перенести його до київського клубу «StereoPlaza». 26 червня вперше в Україні виступить культовий гурт із ПАР «DieAntwoord», 27 червня – «Deftones», «Wolfmother» та «EnterShikari», 28 червня – «WildBeasts», 29 червня – «Skillet».

Організатори повідомляють, що тривають переговори про сольні концерти «HollywoodUndead» та «MarilynManson».

«TheBestCity.UA»

27-29 червня, парк культури та відпочинку «Новоселиця», Новомосковський р-н Дніпропетровської області

«TheBestCity»– щорічний міжнародний музичний фестиваль в Україні, який проводять із 2012 року. Цього року хедлайнерами першого дня стануть легендарні фінські рокери «HIM».Решту учасників організатори поки що тримають у таємниці.

На фестиваль можна придбати триденний абонемент або ж окремий квиток на будь-який день. Ціни – від 500 до 800 гривень.

«Трипільське коло»

Попередньо: 27-31червня, Ржищів, Київська область.

На фестивалі щороку панує одна з природних стихій: жива вода, енергійний вогонь, веселий вітер чи земля. Або всі разом шикуються в парад.Це екокультурна територія, де етномузика на кількох сценах гармонійно співіснує з народними танцями, мистецтвами, модою. Ідеологія «Трипільського кола» повертає учасників до витоків народної міфології.Фестиваль проводить музичні, фотоконкурси, змагання з ленд-арту.

Цього року стихією «Трипільського кола» буде Земля. Організатори ведуть переговори з учасниками.

ЛИПЕНЬ:

Шипіт 

1-7 липня, село Подобовець, Закарпатський район.

Якщо ви хіпі, панк чи щось подібне – вам сюди. Біля карпатського водоспаду 15 м заввишки немає жодних ознак цивілізації. Лише гарна природа, мир і спокій.

Щороку тут грандіозно святкують Івана Купала. Принаймні багаття і гарна компанія будуть точно. Коли фестиваль закінчується – не відомо нікому:він триває, доки не поїдуть останні учасники.

Супутників можна знайти в пабліку «Шипіт-2014» ВКонтакте. На фестивалі можна тимчасово змінити стиль життя на давньоукраїнсько-міфологічний. Намети і каремати просто незамінні.

«Країна мрій»

6-7 липня, орієнтовне місце проведення – Пирогово (Київ)

«Країна мрій»– міжнародний фестиваль етнічної музики. Як повідомили організатори, орієнтовне місце проведення цьогорічної «Країни мрій» – Пирогово. Хоча можливі зміни.

Фестиваль має вигляд народного гуляння-ярмарку, триває від 2 до 5 днів і, окрім виступів на головній сцені, включає також ярмарки виробів народного мистецтва та книжковий, майстер-класи з народних ремесел, виставку народного малярства, дитячу галявину, етнокухні тощо.

Одеський міжнародний кінофестиваль

11-19 липня, Одеса

Одна з головних кіноподій країни. Конкурсна програма складається з двох розділів: міжнародна і окрема українська. У першій беруть участь фільми з усього світу, переважно міжнародні або національні прем’єри. Програмний фокус фестивалю – фільми «арт-мейнстрім». Грандіозною подією заходу є резонансний open-air на знаменитих Потьомкінських сходах, які на один із фестивальних вечорів перетворюються на величезний кінотеатр просто неба. Цього року на глядачів чекає зустріч із фільмом «Шантаж» від п’ятиразового номінанта на премію «Оскар» і найкращого режисера трилерів усіх часів Альфреда Хічкока.

Нинішнього року організатори пообіцяли обов’язково включити в програму фільм про роль громадянського суспільства в Україні та у світі.

«Підкамінь» 

18-20 липня, селище Підкамінь, Львівська область.

На мальовничому узгір’ї біля стародавнього монастиря вже увосьме розташується міжнародний етнофестиваль.Неймовірна краса Північного Поділля, любов до всього українського – від музики до одягу – об’єднують учасників фестивалю «Підкамінь».

Фестиваль середньовічної культури «Форпост»
25-27 липня, Кам’янець-Подільський.
Фестиваль пройде на території Старої фортеці – однієї з найвидатніших споруд України. Його учасники, клуби військово-історичної реконструкції, житимуть у відтвореному середньовічному поселенні XIV-XV ст.
У програмі: відтворення середньовічних битв, повноконтактні лицарські бої 5 на 5, поєдинки в номінаціях щит/меч, меч/меч, турнір лучників, показові виступи та майстер-класи з історичного танцю, середньовічна ярмарка, робота автентичних харчевень, вуличний театр, вогняне шоу.

СЕРПЕНЬ:

«Бандерштат» 

Попередньо: 1-3 серпня, Луцьк

Фестиваль українського опору. Нинішній – актуальний, як ніколи. Опір організовують на всіх фронтах: музичному, літературному, історичному та мистецькому. Два ключові слова на «Бандерштаті»: сучасний і український. «Бандерштат» протиставляє автентичну українську музику російській попсі.

Наразі оргкомітет визначається з датами та учасниками.

«ZaxidFest-2014» 

8-10 серпня, село Родатичі біля Львова

Такої кількості якісної музики, зосередженої на одному фестивалі, не було давно. Відразу чотири сцени розмістяться open-air, у лісі біля ставків.

Від списку учасників розбігаються очі. На головній сцені: «Брати Гадюкіни», «Anti-Flag», «Ляпіс Трубецкой», «Noize MC. Lumen», «Скрябін», «Тартак», «Перкалаба», «Billy’s Band», «Sonic Syndicate».

Угорська треш-метал-команда «Ektomorf» буде хедлайнером першого дня рок-сцени.

Тут гратимуть: «Тінь Сонця», «Jinjer, Ukraina», «Skinhate», «Stigmata», «Тостер». На релаксовій «Keep Calm Stage»уже заброньоване місце для «the Retuses», «Tesla Boy», «Motorama», «Qarpa», «Один в каное» та «the Вйо».

Епатажні «Dakh Daughters» окупують арт-сцену фестивалю.

«Стародавній Меджибіж 2014»
23-25 серпня, Меджибіж, Хмельницька область.

У старовинному замку «Білий Лебідь» у селі Меджибіж на Хмельниччині під час святкування Дня Незалежності України пройдуть лицарські турніри, звучатиме середньовічна та рок-музика, а вечірню імлу розірве фаєр-шоу. Усе це можна побачити, відвідавши ювілейний X фестиваль історичних реконструкцій «Стародавній Меджибіж 2014». Планується участь близько 50 військово-історичних клубів, понад 400 учасників.

ВЕРЕСЕНЬ:

«MeridianCzernowitz»

5-7 вересня, Чернівці

«MeridianCzernowitz» – щорічний поетичний міжнародний фестиваль. Цього року він ювілейний, п’ятий. Організатори повідомили, що серед учасників фестивалю цього року будуть Катерина Бабкіна, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Іздрик, Ігор Померанцев, Філіп Бек та інші.

Програму фестивалю складають поетичні читання, дискусії, лекції, виставки фотопоезії та скульптур, пов’язаних із поезією, театральні та музичні перфоманси, презентації книг та інше

Форум видавців у Львові

10-14 вересня, Львів

Форум видавців у Львові – найбільший український книжковий ярмарок і один із наймасовіших заходів такого типу в Східній Європі.

За словами організаторів, головна тема цьогорічного форуму –«1914-1991 –коротке двадцяте століття».

Головні країни-гості – з Дунайського регіону. Спеціальна тема – «UkrainEUkraine».

Спеціальні програми: «Тарас Шевченко. 200», фестиваль короткого оповідання до ювілею Михайла Коцюбинського, фестиваль перекладів «TRANSLIT», фестиваль редакторів «КОНТЕКСТ», Молода Республіка Поетів, Ніч поезії і музики нон-стоп.

Запрошено учасників із 25 країн світу.

«ГогольFest» 

13-25 вересня, Київ

Найгучніший культовий фестиваль сучасного мистецтва. На одній, як правило урбаністичній, території співіснують різні види мистецтва: скульптура, театр, музика, кіно, графіті, інсталяції. Без цього проекту Влада Троїцького важко уявити мистецький простір України взагалі.

На «ГогольFestі» панує світ немасового мистецтва. Його формують режисери, актори, скульптори, художники, яким є що сказати про сучасний світ мовою сучасного мистецтва.

Зараз Влад Троїцький шукає партнерів фестивалю.

Від Чернівців – до Уторопів і Коломиї

ІУ Всеукраїнський фестиваль поезії «Від Гуцулії – до кряжів донецьких», присвячений пам’яті поета-політв’язня, Шевченківського лауреата Тараса МЕЛЬНИЧУКА.

28 – 30 квітня

Фестиваль традиційно розпочнеться в Червоній залі ЧНУ ім.Ю. Федьковича, в якому свого часу навчався Тарас Мельничук. Давно назріла проблема гідного пошанування одного з небагатьох лауреатів Шевченківської премії, пов’язаних з нашим краєм і університетом. Відтак учасники фестивалю виступили з ідеєю перейменуваня вулиці Радищева, де у 50-х роках минулого століття у гуртожитку філфаку  мешкав майбутній шевченківський лауреат, на вулицю Тараса Мельничука та встановити на будинку меморіальну дошку.

Організатори фестивалю планують провести у стінах університету ще кілька важливих зустрічей, серед яких презентації книг Василя Герасим’юка «Кров і легіт» (четверта книга серії «Третє тисячоліття: українська поезія») і Тараса Мельничука «Князь росы» (переклади на російську Володимира Артюха).

Гості поетичного фесту: лауреати Шевченківської премії, поети Василь Герасим’юк та Анатолій Кичинський; лауреати Мельничуківських премій  Борис Бунчук, Володимир Вознюк, Віра Китайгородська, Микола Рачук, Василь Шкурган, Микола Близнюк, Василь Рябий, Ярослав Ясінський, Іван Війтенко, Василь Андрушко, Михайло Василенко; Володимир Артюх (Москва. Росія), Марія Людкевич, Віктор Палинський, Олександр Гордон (Львів), Софія Майданська, (Київ), Віталій Колодій, Катерина Міщенко, Богдан Мельничук, Інга Кейван, Світлана Кирилюк (Чернівці), Євген Баран, Роман Киселюк (Прикарпаття), молоді літератори Олена Герасим’юк, Христина Венгринюк, Василь Карп’юк, Богдан Стрільчик, Мар’ян Лазарук, Іван Киселиця, Роман Стадник, Мирослав Лаюк.

Безсумнівно, збудить великий інтерес зустріч з одним із перших перекладачів творів Тараса Мельничука російською мовою, поетом Володимиром Артюхом, який встиг уже видати дві книги Мельничука «Свеча солнца» та «Князь росы» у московських видавництвах. Він започаткував також серію «Украинская поэзия ХХ и ХХІ столетий».

29 квітня учасники фестивалю вирушать на батьківщину Тараса Мельничука, до села Уторопи на Косівщині, Прикарпаття, де поет і похований. У місцевому музеї – зустріч з школярами й односельцями. Великий поетичний вечір патріотичної лірики в Коломийському народному домі на Прикарпатті присвятять двом Тарасам – ювілярові Шевченку й Мельничуку.

Молодіжна тусовка поетичного фестивалю 29 квітня відбудеться в Чернівецькому меморіальному музеї Володимира Івасюка. Там вручать і літературну премію «Князь роси» ім. Т. Мельничука. Закриття форуму – в Центральному палаці культури   Чернівців, де свого часу відбувся єдиний творчий вечір шевченківського лауреата.

Підготували Руслан КОЗЛОВ і Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Пакуй валізи: найочікуваніші фестивалі 2014-го спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Ми виступаємо в напрямку жива історія. Це архаїчне дійство, презентуємо бойові мистецтва, зброю та ремесла часів вікінгів, – розповідає один із учасників клубу Вульф (Ярослав Федоров), – Для нас це вже традиція, як в тому фільмі, «щороку з друзями» ми збираємось на День міста і влаштовуємо шоу. Минулого року разом з формацією «Тіні вогню» розігрували виставу «Рагнарок» за мотивами давньоскандинавського епосу про кінець світу. Мали величезний успіх, а цього року плануємо вразити ще більше.

Серед вікінгів можна було помітити і дівчат. І це не дивно, адже у давні часи, коли чоловіки йшли на битву, захист рідних домівок лягав на тендітні жіночі плечі.

І дорослі, і діти могли взяти участь у дійстві: позмагатись в битвах «стінка на стінку», перетягуванні канату, боях мішками та рубанні мечем капусти.

А вже 6 жовтня на Турецькій площі члени клубу «Берсерк» та формація «Тіні вогню» презентували епічне театралізоване дійство з елементами вогняного шоу «Беовульф».

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Запис На Дні міста вікінги рубали капусту спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Найпомітніше зниження прибутку фіксується у таких галузях як транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність. А найбільше зростання збитків – у фінансовій та страховій діяльності, оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті автотранспортних засобів і мотоциклів.

Зазначається також, що в І півріччі 2013 року, відповідно до І півріччя 2012 року, кількість збиткових підприємств зросла на 0,8% і нині становить 42,2% від загальної кількості.

Найбільша кількість збиткових підприємств зафіксована у таких галузях як мистецтво, спорт, розваги та відпочинок (57,4%), організація харчування (52%), будівництво (48,3%), транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність (48,2%).

Запис Прибутки підприємств України впали в 4 рази спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цифри засвідчують: дозволити собі літній відпочинок спромігся лише один з десяти українців. Бо відпочили наразі близько 4 млн. наших співвітчизників. Трохи більше половини з них оздоровлювалися на Батьківщині – в Криму, а друга половина – на зарубіжних курортах, витративши при цьому в середньому $800-1000.

Нинішнього року потік туристів до Криму вже перевищив показники відповідного періоду 2012-го на 28%. Закордонний напрямок дав приріст у 15%. Треба врахувати, що до піврічної статистики не ввійшли два літніх місяці та «оксамитовий вересень». Відтак, за підсумками року можна очікувати корекцію на 2-3%.

Розширився і спектр переважного попиту українських туристів. Крім «классики жанру» – Туреччини – значним попитом користувалися недешева Італія, а також Таїланд, Емірати та Чорногорія. Значно збільшилася кількість тих, хто відвідав Грецію (за рахунок скидок туроператорів, які почасти сягали 20%).

Хорватія й далі у фаворі, справжній бум переживає Іспанія – завдяки тому, що там стали більш лояльно видавати візи українцям.

Загалом туроператори констатують: українці стали більш перебірливими (Болгарія та Єгипет уже не «в моді») – і вже не так сильно чіпляються за пакет «all inclusive». Тільки 23% відпочивальників вважають систему «все включене» обов’язковою умовою при придбанні путівки. Це свідчить про те, що серед тенденцій уподобань українців у літньому відпочинку 2013-го наперед вийшли самостійні мандрівки.

Через це стало важче підраховувати потенційні витрати відпочивальників. Але оператори впевнені, що (окрім Болгарії та Єгипту) це однозначно не менше $800 на одну особу. А з урахуванням зростання популірності «єврових напрямків», витрати українців наближаються до $1000-1500 з особи в сезон.

Найбільш вибагливими й активними покупцями зарубіжних турів, за даними туроператорів, є мешканці Києва, Дніпропетровська й Харкова. А жителі західних областей тяжіють до недешевої Європи (Австрія, Франція, Чехія тощо). Водночас туристи з української «глибинки» або їдуть до трьох-чотирьохзіркової Туреччини, або й зовсім нікуди не їдуть.

Запис Літній відпочинок по кишені лише одному з 10-ти українців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У центрі польського міста Кросно розбудували дитячий майданчик.  

– Організація пляжів – писк моди у великих містах Польщі, – повідомила газеті друг редакції, колишня директорка Чернівецького художнього музею Тетяна ДУГАЄВА. – Часто вони з’являються також з метою залучення відвідувачів у клубах і торгових центрах. Зокрема, такий пляж влаштували у Вроцлаві – у центрі міста, під час фестивалю. Міські пляжі функціонують у центрі міст Бидгошч, Катовіце, Познань, Лодзь, Жешув. Там, принаймні, всі лежаки зайняті.

Звідки взялася ця мода? Її, на думку п. Тетяни, продиктував попит. З’ясувалося, що є багато охочих, які згідні бодай на невеличку заміну відпустки. Бо як тільки з’являється пісок, лежаки, напої, під парасольками опиняються люди. Таким чином навіть ті, хто не може через різні причини податися на відпочинок, миттєво відчуватимуться у відпустці.

До слова, в окремих містах Європи влітку споруджують на центральних площах тимчасові волейбольні майданчики з піском для пляжного волейболу, а взимку – ковзанки.

Вл. інф.

Запис Пляжі у центрі європейських міст – хіти сезону-2013 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Захоплення автостопом розпочалося з поїздки до Львова, – розповідає Максим. – Почувши знайомі акорди, підійшов до музиканта просто на вулиці. Це був Святослав Бойко, екс-вокаліст групи «Широкий лан». Він і запропонував мені розвіятися, подорожуючи автостопом. Я спочатку скептично сприйняв ідею. Тоді для мене автостоп і Україна були цілком несумісними речами. Думав, що таке буває тільки у фільмах. Але спробував, і мені сподобалось.

Хлопець мандрує автостопом ось уже третій рік. Фактично всюди Максим ночує в наметі, лише в Полтаві заночував удома у водія, який підвозив його на етнофестиваль «Підкамінь».

– Заночувавши в будинку чоловіка, що мене підвозив, уранці я зібрався на фест, – згадує хлопець. – Трасою треба було робити гак в 60 кілометрів. Подивившись на карту, я знайшов коротший шлях, який пролягав через ліс. Вийшовши о 9-й годині з самою лише картою в руках, прибув на місце призначення о 10 вечора. Відстань в 15 кілометрів я подолав «лише» за 13 годин. Коли добрався, і побачив людей, був неймовірно щасливий.

Навіть якщо ви й подорожуєте автостопом, гроші все ж знадобляться. Ніколи не знаєш, хто тебе підвозитиме. Інколи треба залишити водієві якусь символічну суму.

– Перша поїздка була на фестиваль «Рурисько» в Бережанах Тернопільської області, – продовжує Максим. – Досвід був не дуже вдалим, важко було «стопити». Адже часто  зупиняв транспорт у заборонених місцях: на підйомах, спусках, де, як би не хотіли далекобійники, вони просто не в змозі зупинити багатотонну вантажівку.

Лише згодом  юнак відкрив для себе спеціалізовану літературу і дізнався про те, що існують цілі спілки автостоперів і правила «стопу» (див. «Поради «бувалих»).

– Якщо 2011 року я їздив тільки на фестивалі, то в 2012 катався вже глобальніше, – згадує Максим. – 2012-го тільки одного разу вертався додому під час поїздки, бо виникли деякі форс-мажорні обставини зі спорядженням. Узяв із собою забагато речей, рюкзак розірвався.

– Одного разу вирішив поїхати до Москви, – зізнається юнак. – Але прикордонники мене зупинили через призовний вік. Довелося повернутися. Подорожувати не припинив. Подався до Криму. Там на мене теж чекав не найкращий відпочинок. Оскільки я перегрівся на сонці, в мене почалися галюцинації: боявся, що мене з’їсть спальний мішок (сміється).

Свій маршрут Максим не розплановує. Діє спонтанно. І радить особливо не прислухатися до новин, у яких подають тільки негативну інформацію. «Вовків боятися – до лісу не ходити». Буває всяке, але ж автостоп –  це пошук пригод!

– Подорожуючи автостопом, будьте відкритими, простими, щирими,  – радить автостопер. – Пам’ятайте, що водій – теж людина. Говоріть і розважайте його. По суті, автостоп – обмін послугами: вас підвозять, а ви не даєте заснути в дорозі. Тому, сівши в автомобіль, не слід мовчки спостерігати пейзажі. Похмурого й нудного попутника водій може висадити дорогою – і матиме рацію. Вивчіть кілька стандартних фраз мовою тієї країни, в якій подорожуєте: «куди ви їдете?», «чи можете мене підвезти?». Якщо ж потрапили в країни Сходу і не володієте мовою, спілкуйтеся мовою жестів. Головне, будьте активними та цікавими. Підтримуйте розмову, уникаючи тем політики, релігії – тут можна не зійтися в думках з водієм. Не критикуйте музичні смаки водія. Із цим треба змиритися, бо «хто платить, той і музику замовляє».

Отже, якщо, зваживши всі плюси і мінуси, ви все таки надаєте перевагу автостопу, – дійте категоричніше і хоробріше, будьте оригінальними шукачами і винахідниками. Тоді оточення постане перед вами в усій красі та розмаїтті, вирве вас з рутини повсякденності.

Поради «бувалих»:

• вирушати в подорож уперше краще із досвідченим другом або знайомим. Вкрай не рекомендується подорожувати самотній дівчині;
• набивати весь свій гардероб у валізи не слід, оптимальний варіант – рюкзак за спиною з мінімумом речей (3-4 комплекти одягу на різні погодні умови, який не шкода забруднити);
• заздалегідь подбайте про нічліг. Всесвітня програма «couchsurfing» дозволяє домовитись про безкоштовну ночівлю з мешканцями будь-якої країни;
• вибирати місця для зупинки транспорту потрібно досить ретельно. Не слід стояти на підйомі дороги, спуску, біля залізничного переїзду. У Європі заборонено зупиняти машини на автобані (в Італії ж взагалі заборонений автостоп, там вас ще й оштрафують. Місцева поліція з недовірою ставиться до громадян з українським паспортом). Ідеальне місце – автостоянка, біля якої є кафе. Там зупиняється багато машин, в тому числі і далекобійники, які особливо раді співрозмовникам у дорозі;
• відмовляйте водієві, якщо він не вселяє вам довіри, ви сумніваєтесь в його адекватності.

Автостопер збільшує свої шанси на швидке знаходження транспортного засобу, якщо він:

• одягнений у яскравий одяг (так-так, у хітчхайтингу є свій дрес-код);
• у руках табличка з написом населеного пункту, куди він прямує;
• доброзичливий, усміхнений, справляє приємне враження. Негативні думки, похмурий настрій значно погіршують «стоп», навіть якщо вам здається, що все чудово приховане.

Марина ХАРЧУН, «Версії»

Запис Україною – автостопом: дешево і надзвичайно цікаво спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Греція, Сербія, Італія, Іспанія, Франція… У цих країнах колектив брав участь у фестивалях неконкурсного характеру. В Румунії учасники «НЕОГАЛАКТики» вже змагалися у конкурсі: вперше посіли друге місце, а вдруге – перемогли!

Ось  і це інтерв’ю «Версіям» хореограф-постановник колективу Ольга Галак давала просто з фестивалю в Іспанії, де вона сама як танцівниця дорослого колективу бере участь у конкурсі.

– Отже, як долаються бюрократичні перепони на шляху дитячих колективів на зарубіжні фестивалі?

– Зазвичай дирекція фестивалю надсилає запрошення на колектив і бронює готель. Далі розпочинається спілкування з консульством. Звісно, у таких випадках виникає безліч запитань, але в консульствах відповідають неохоче, коротко, і кладуть слухавку. Перші поїздки до консульств у нас були найважчими. Після збору пакету документів, бувало, чогось бракувало, тож треба було довозити в Київ.
Найбільше проблем – з дітьми, один з батьків яких перебуває за кордоном. Адже потрібен дозвіл на вивезення дитини, а батько, наприклад, десь в Європі заробляє гроші… Але ми знайшли вихід: батько пересилав письмовий дозвіл. Та це займає час, і якщо поїздка за місяць-два, то лист може і не встигнути. Бувало, що діти через це просто не могли поїхати – а це для них психологічна травма. Або ще гірше – якщо батьки в розлученні або в поганих стосунках, і батько просто «з принципу» не давав нотаріального дозволу на виїзд дитині. Загалом, чим більше займаєшся оформленням документів, тим простіше.

– Що пропонують подібні фестивалі учасникам, окрім виступів?

– Можливість побачити іншу країну й активно відпочити. Купання в морі, загоряння на пляжі, прогулянки на катерах, відвідування аквапарків… Чудове дозвілля – за однієї умови: якщо до нього гарно підготуватися і правильно оформити всі документи для подорожі.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Як вивезти дитину за кордон. На відпочинок
– Консультує завідувач сектору інформаційних технологій Управління ДМС України в Чернівецькій області Оксана Мотозюк 

З батьками – у батьківському паспорті

При оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон та одночасному внесенні даних про дітей до закордонного паспорту батьків необхідно написати відповідну заяву, в якій потрібно вказати про внесення даних про дітей.При цьому до органу ДМС подається свідоцтво про народження дітей і квитанція про сплату за  послуги. У разі, якщо неповнолітній, дані якого вносяться до паспортного документу батьків, вже отримав паспорт громадянина України, це документ також подається. За бажання батьків можна не лише внести дані про дитину, а й вклеїти їхні фото. Органи міграційної вклеюють фотокартки дітей у віці від 5 до 18 років. Тому, якщо ваші діти саме такого віку, необхідно також додати до документів фотокартки розміром 35 х 45 мм.

Якщо паспорт для виїзду за кордон у вас уже є  й потрібно лише внести дані дитини та вклейку фотографії дитини, це обійдеться у 18,63 гривень за послуги та 8,5 гривень держмита (за умови формлення документу у звичайному режимі, протягом календарного місяця) та 37,26 гривень плюс 17 гривень держмита (за термінове виготовлення документу впродовж 10 робочих днів).

Якщо ви одночасно оформляєте закордонний паспорт та замовляєте внесення даних про дітей та вклейку фотографії дитини у звичайному режимі, необхідно сплатити 18,63 гривень за послуги, в разі термінового оформлення – 37,26 грн.

Дитина перетинає кордон без батьків

Проїзний документ дитині видають строком на три роки, він має чотири сторінки для проставляння віз і відміток при перетині кордону. Фотографії вклеюють у документ, незалежно від віку дитини, в обов’язковому порядку. Окрім фото дитини, її свідоцтва про народження, квитанцій про сплату держмита і послуг, слід надати ще нотаріально засвідчену згоду обох батьків на видачу документу. Оплата проїзного документу дитини складається з вартості послуг – 30,35 грн і вартості бланку – 19,74 грн.  У разі термінового (впродовж 10 днів) оформлення вартість послуг – 60,70 грн, і вартість бланку – 19,74 грн.

Вибір документа – за батьками

Що обрати – проїзний документ або просто внести дані в батьківський паспорт?  Якщо ваша дитина подорожуватиме світом без вас, то їй потрібний окремий проїзний документ, якщо ж тільки з вами – просто занесіть її дані до свого паспорту. Можна також вчинити і те, й  інше.

Запис Подорож дитячого колективу за кордон: найважче – вперше спершу з'явиться на Медіа-Версії.