Та життєві обставини склалися так, що довелося змінити професію. Помінявши білий халат на спецодяг темного кольору, він з лікаря, який ставив людей на ноги, перекваліфікувався на лікаря, який… «ставить на колеса» авта.

Проте, коли справжнє покликання – допомагати людям, можеш ставати хоч слюсарем, а хоч каменярем – від долі не сховаєшся. Тож за порадою до лікаря-професіонала Паламарюка ледь не щодня зверталися як не товариші, то сусіди, як не сусіди, то їхні родичі, як не родичі, то ще хтось, кому порекомендували прийти саме до Дмитра Григоровича.

І минуло не так вже й багато часу, як лікар від Бога повернувся до Берегометської лікарні. Та вже не просто лікарем, а керівником медзакладу. І знову заходився лікувати: рятував хворих, які вже втратили було надію на одужання, відновлював господарство лікарні, що перебувала на межі між «бути» і «не бути». Знайшлися небайдужі меценати, долучилося Берегометське лісомисливське господарство, і в лікарні селища вперше за багато років нарешті розпочали капітальний ремонт.

Цими днями Дмитрові Паламарюку виповнилося 50. Поряд з ним – люблячі дружина (до слова, також лікар) й діти, однодумці-колеги й вдячні пацієнти. На його прикладі всі вони переконалися, що доля – це доля: якщо людині судилося лікувати, вона лікуватиме за будь-яких життєвих перипетій.

Ірина МАТЧИШИНА, ДП «Берегогометське ЛМГ»

Запис Життєва історія справжнього лікаря спершу з'явиться на Медіа-Версії.