Великдень, Воскресіння Христове, Пасха…

Головне християнське свято має для всіх українців особливе значення.

Саме в цю нашу тривожну, неспокійну воєнну добу. І мова не тільки про церкву, конфесію чи релігію.

Мова про речі значно вагоміші й важливіші. Мова про Віру й Надію.

Про велику Віру й сподівання на краще. Віру в Господа нашого, віру в Любов, віру в мир, віру один в одного, віру в нашу неодмінну Перемогу!

Ми, як ніколи раніше, потребуємо допомоги Божої, оновлення, відродження.

Ми відчуваємо, що нині – по один бік з Господом. Бо ми на стороні Світла, Добра і Правди.

На тій стороні, що й Він. Саме тому ми маємо перемогти, і саме тому ми неодмінно

переможемо! З Його допомогою!

Христос Воскрес! Воскресне Україна!

Юлія Тимошенко

Запис “Ми неодмінно переможемо! З Його допомогою!” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З ВелИкоднем чи ВеликОднем?

Не забуваймо правильно наголошувати «святкові» слова: ВелИкодня, а не ВеликОдня.

А також правильно буде говорити крашанкАми, писанкАми

Саме  слово свято у множині звучить і  як свЯта, так і святА.

Великдень – одне з найбільших й найшанованіших після Різдва християнських свят. Воно приурочене воскресінню Христа. У давнину Великдень вважався святом бога Сонця Ярила. Звичай пекти паски та фарбувати яйця виник дуже давно.

Як називається великодній хліб українською? Тільки пасха або паска. Слова «куліч» навіть немає в українській мові, воно російське.

«Паска» походить від назви єврейського свята, але дослідники стверджують: те, що це слово прижилося в українській мові, обумовлено спільним проживанням євреїв і українців на одній території, а відповідно, взаємовпливом однієї мови (як і кухні) на іншу..

Що означає слово паска? Па́ска (грец. πάσχα, лат. Pascha, івр. פסח‎ песах — проходження повз) — найдавніше християнське свято, головне свято богослужебного року, встановлене на честь Воскресіння Ісуса Христа.

Запис Як правильно говорити українською про Пасху спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Не я б’ю – верба б’є,
За тиждень Великдень,
Вже недалечко червоне яєчко!
Будьте великі, як верба,
А здорові, як вода,
А багаті, як земля!

Освячення верби відбулося і у Церкві Святої Параскеви Сербської.

Дужості і перемог! Божого благословіння Україні!

Більше фото за посиланням – З ВЕРБНОЮ НЕДІЛЕЮ, ДРУЗІ!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Не я б’ю – верба б’є: Україна відзначає Вербну неділю… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Будівля і пам’ятник – символи милосердя й людяності

Великдень 1910 року в Чернівцях був ознаменований пам’ятною благодійною акцією – відкриттям дитячого шпиталю».

Відтоді цими святковими днями добра і милості чернівецькі часописи не проминали розповідати про традицію відвідувати дитячу лікарню з Великодніми кошиками й  пригощати малечу писанками та солодощами. Подарував містянам цю радість Пасхи чернівчанин, відомий меценат Герман Фішер, чиїм коштом були споруджені лікарня й пам’ятник.

*   *   *

Здавна відомо, що пам’ятники є традиційною частиною міського простору. Урбаністична скульптура як минулих часів, так і сьогодення наповнює атмосферу міста символічним змістом. А її важливими орієнтирами  можна назвати мистецьку виразність, історичну пам’ять і моральні ідеали. Особливо емоційно сприймаються  твори, в яких провідними є мотиви милосердя, гуманності й благодійності.

Саме ця тема яскраво втілена у чернівецькому пам’ятнику «Милосердя», встановленого перед будівлею дитячої лікарні (на вул.Буковинська, 4). Монумент, який також називають «Ювілейним пам’ятником Францу Йосифу» або «Харитативною групою», створений австрійським скульптором Теодором Штундлем. Його детальний опис надають чернівецькі газети 1910 року. А часопис «Wiener Bilder» від 14 грудня 1910 року опублікував світлину монумента, яка сьогодні є важливим і рідкісним фотодокументом.

Пам’ятник «Милосердя» («Charitas»). Фото. «Wiener Bilder» від 14 грудня 1910 року.

Пам’ятник являє собою величну багатофігурну споруду висотою понад 5,6 метра і 4 метри завширшки: на чотирьох гранітних сходинках встановлений постамент, на якому височіє обеліск, увінчаний короною (тепер відсутня) і рельєфним портретом кайзера в медальйоні (втрачений, пізніше відновлений). Монумент виготовлений з хорватського мармуру (істрійського та з острова Брач), граніту і бронзи.

На мармуровій плиті, прикріпленій на постаменті (тепер відсутня), розміщено текст присвяти пам’ятника, який відтворений в часописі «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» від 3 грудня 1910 року:  «Цей символ філантропії та милосердя Герман Фішер фон Мосара присвятив пам’яті своїх батьків Мозеса Фішера (1823-1907) і Хани Сари Фішер (1825-1902), які спочили в Бозі”. “. Заклад був відомий як дитячий шпиталь Мойсея і Хани Сари Фішерів (Фішеркіндершпиталь). Герман Фішер проживав на вул. Ambrosgasse 6, нині – М. Гоголя.

Монумент «Милосердя». Фото 2020 року.

Далі часопис інформує, що з двох боків обеліска встановлено шість постатей, які відлиті з бронзи. Центральною фігурою в скульптурній групі є «пані  Карітас», чий одяг пишними драперіями огортає дітей. Меншу дитинку вона тримає на колінах. «Старша дівчинка щільно пригорнулася до неї, шукаючи допомоги й зцілення, а ліворуч стоїть підліток з милицею». Автор створив красномовно щемні образи люблячої та «ніжної жінки, а також вдячних і відданих  хворих дітей. Загальне враження від твору надзвичайно приємне». Композиція викликає щиросердні й теплі почуття.

Монумент «Милосердя», тильний бік. Фото 2015 року.

З тильного боку обеліск вінчає різьблене зображення сонця з  написом «1848-1908», що вказує на 60-річне правління імператора. А внизу – дві бронзові скульптурні фігури струнких і квітучих дітей, які  встановлені обабіч напису «У здоровому тілі здоровий дух» («Mens sana in cor pore sano»). Площину кам’яного постаменту прикрашає різьблене рельєфне зображення давньогрецької богині здоров’я Гігії, яка сидить і годує з чаші змію. Відомо, що від її  імені походить слово «гігієна».

Автор пам’ятника, його творчість і прагнення проголошувати право людини бути щасливою

Монумент «Милосердя» в Чернівцях є одним з найвідоміших творів знаного австрійського скульптора Теодора Штундля (1875-1934).

Він народився в місті Марібор (Марбург), Словенія, відвідував Віденську академію мистецтв і студію під керівництвом скульпторів Едмунда фон Гельмера та Каспара фон Цумбуша. Його твори експонувалися на кількох міжнародних виставках, 1902 року отримав Римську премію та золоту медаль Фюгера. (Генріх Фрідріх Фюгер – німецький і австрійський митець – один з найвідоміших представників класицизму в Німеччині).

Талант скульптора Теодора Штундля знаходив численних шанувальників, які цінували його прагнення проголошувати право людини бути щасливою.  Одним з відомих творів був рельєф «Дві тіні» за мотивами поеми Данте Аліг’єрі «Божественна комедія», за який  Теодор Штундль був нагороджений імператорською премією 1909 року. «Це технічно і змістовно чудова робота… Безсмертні закохані Франческа да Ріміні та Паоло легко линуть у просторі, не чуюючи земного тяжіння. На рельєфі з постатями безсмертних закоханих вирізьблений підпис: «Ніщо не завдає більшого болю, як у нещасті згадувати щасливі часи» (Marburger Zeitung,  27 квітня 1909 року). Про талант скульптора «штирійського походження, найвидатнішого, молодого віденського скульптора  і про його пам’ятник Грасбергеру» схвильовано писала 21 червня 1909 року газета «Lavanttaler Bote». Його твори принесли йому широку популярність.

Серед низки скульптур Теодора Штундля можна навести наступні: «Жіночі каріатиди» для Палацу правосуддя, пам’ятник кайзера в Еггенбурзі, віденська композиція фонтану Шуберта, багатофігурний твір «Вальпургієва ніч»,  мармурові фігури «Спляча», «Каяття», велика серія бронзових танцюристок, кінних композицій, скульптура «Пандора», «Хмара» (серія скульптур у Відні на Ringstrasse), бронзові пам’ятні дошки,  а також численні твори меморіальної пластики.

Помер митець 1934 року,  в місті Гоенберг (Нижня Австрія), похований у Відні на кладовищі Грінзінгер.

Австрія зберігає добру пам’ять про значний мистецький внесок Теодора Штундля в скульптурне мистецтво країни. Його мистецькі досягнення зазначені у некролозі:

«Помер творець «Фонтану Шуберта». Теодор Штундль створив велику кількість чудових робіт… Він належить до спілки віденських художників, отримав велику кількість нагород, наприклад, Державну премію 1931 року і був ушанований званням професора в 1933 році. Штундль був президентом Асоціації австрійських художників і заслуговує найтеплішої подяки від колег» («Der Wiener Tag», 1934 р. від 17 серпня).

Про долю пам’ятника й архітектора будівлі Дитячої лікарні

Протягом певного часу чернівецький монумент «Милосердя» неодноразово зазнавав численних втрат. Після 1918 року щезли напис на постаменті, корона, портрет імператора на обеліску, а також 2017-го, коли вандали демонтували бронзові ростові фігури дітей на тильному боці пам’ятника. Ці скульптури вдалося врятувати, але вони й досі відсутні у композиції монумента.

Відтак наведемо дані, що їх надала відома фахівчиня з історії архітектури Чернівців Світлана Біленкова:

“2006 року проводилася реставрація (поки що єдина за всі останні роки) пам’ятника на базі Чернівецьких реставраційних майстерень «Грац». Безпосередню участь у цій реставрації брав відомий буковинський скульптор В.Лисаківський. І на День св.Миколая, у грудні 2006 року, відбулося урочисте відкриття оновленого памятника, яке стало значною подією для міста.  

Матеріали щодо проведення реставраційних робіт та первісних науково обгрунтованих матеріалів щодо опису пам’ятника містилися на той період у новоутвореному пам’яткоохоронному архіві при тодішньому відділі Чернівецької міської ради з питань охорони культурної спадщини. Сподіваюсь, що ті унікальні документи за авторством київських науковців збереглися досі (принаймні при ліквідації відділу ЧМР з питань охорони культурної спадщини архівні матеріали повністю були передані актом до відповідних інстанцій міської ради у грудні 2007 року).

Реконструкція ж монументу ні 2008 року, ні в інші роки не проводилася.

Щодо вандалізму стосовно монументу та його реконструкції з намірами здійснити подальшу транслокацію монумента…, то це вже інша історія, яка бере відлік від 2017 року…”

! Щодо цього пригадується історія віднайденого 2003 року фрагмента мармурового пам’ятника «Австрія», який за інформацією чернівецької преси протягом уже багатьох років залишається в реставраційній майстерні. Натомість ця досконало виконана скульптура з карарського мармуру заслуговує на почесне місце в музеї.

    4

Дитячий шпиталь. Чернівці. Фото 1930-х років.

Автором проєкту будівлі дитячого шпиталю був чернівецький архітектор,  міський головний інженер Вільгельм Кемплер. Будинок лікарні виконано у стилі модерн з характерними для його пізнього періоду геометризованими формами. У цьому випадку – у вигляді ажурних аркад і шпилястих башт.

27 березня 1910 року часопис «Czernowitzer Tagblatt» зворушливо передав захоплення чернівчан «цією будівлею, її чудовою архітектонікою, блискучим втіленням і благородною метою, якій вона має служити. …Людина призупиняється перед витонченою будівлею, приймаючи її за віллу, а коли входить, то думає, що вона у монастирі. Спокій, райський спокій панує у цих широких просторих коридорах. А через вікна велику кімнату для ігор освітлюють промені лагідного весняного сонця. …Ця кімната є раєм для дітвори».

Віденський журнал «Der Bautechniker» розмістив репродукції проєкту споруди і плани усіх поверхів та відзначив, що будівля Дитячого шпиталю вирізняється простотою конструкції, має затишний і комфортний дизайн та справляє приємне враження.

До цієї історичної події 2013 року зверталася газета «Версії» від 29 серпня в матеріалі Маріанни Антонюк: «25 червня 1908 року бургомістр Чернівців Фелікс фон Фюрт заклав наріжний камінь у будівлю першої на Буковині дитячої лікарні. Рішення про її спорудження було прийняте з нагоди 500-річчя Чернівців. Відтоді медичний заклад врятував не одну сотню маленьких життів, допоміг тисячам хворих дітей, яких привозили з усього регіону».

Отже, пам’ять про творця цієї особливої будівлі в Чернівцях і промовистого пам’ятника «Милосердя», а також роль меценатства ушляхетнюють наше життя і мало кого залишають байдужими через те, що людяність і  співчуття дарують втіху і підтримку серцям, повертають самоповагу і гідність.

Тетяна Дугаєва, мистецтвознавиця, членкиня Національної Спілки художників України.

Запис Дитяча лікарня у Чернівцях. Великдень 1910-го – 112 років тому спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Буковинців, переселенців та гостей краю запрошують у музей просто неба, де будуть навчати малювати писанки, випікати паски та збирати великодній кошик.

Етнографічний проєкт триватиме з 14 до 23 квітня.

Вхід для дітей безкоштовний.

Запис Сила Великодня – зупинити смерть, яку несе російська орда в Україну! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дякуємо організаторам виставки, художникам, майстрам за чудову інсталяцію і виступи. Хай життя наповнюють добрі та світлі моменти, любов і радість.

Більше фото з відкриття виставки за посиланням – ЩАСЛИВОГО ВЕЛИКОДНЯ!

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис «Писанковий дивосвіт» – 2021 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Хіба ви не бачите величезної процесії людей позитивних на коронавірус?  Хіба ви не бачите Хресну дорогу медичних працівників, які піднімаються на Голгофу пандемії, страждаючи від болю та втоми, та не боячись протистояти?  Хіба ви не бачите лікарів у білих халатах, що несуть тяжкий хрест інфікованих людей?  Хіба ви не бачите науковців, що потіють водою та кров’ю, як у Гефсиманії, щоби знайти лікування та вакцину?

Будь ласка, не кажіть, що Ісус цього року не виходить на вулиці, коли так багато людей мусять працювати й бути на вулиці, щоб у нас були їжа та ліки.

Ви не бачите, скільки волонтерів піддаються інфекції, щоб обтерти страждаючі обличчя заражених людей?

Хто з вас не бачить, як Ісус падає на землю щоразу, коли ми чуємо суху статистику жертв? Ви були у будинках, повних літніх людей та персоналу – людей з найвищим чинником ризику?

Чи не страждають так само безпорадно, як учні без Учителя, багато сімей і самотніх людей, прикутих до будинку, і багато з них з великими проблемами, не знаючи, як і коли все закінчиться? Чи не болісне обличчя Марії відображається у багатьох матерів, які страждають від смерті, мовчазної та віддаленої, рідної людини?

Хіба це не терновий вінець – для дітей, змушених пережити цю кризу, замкнувшись у собі, не розуміючи добре, що сталося, не маючи можливості бігати парками та вулицями? Чи школи, університети й багато магазинів, що змушені закритися?

Всі країни світу потерпають від цього вірусу!  І є Понтій Пілат, який вмиває руки на цьому шляху болю,  лідери, що намагаються отримати політичні та економічні вигоди від ситуації, не беручи до уваги людей?

Чи змушує нас агонія Ісуса на хресті думати про відсутність апаратів вентиляції легенів у відділеннях інтенсивної терапії? Драма страху, безумовно, ніколи не була такою справжньою та близькою, і наше власне життя ніколи не було в такому очікуванні  і так сповнене надії на Воскресіння Христа!

Будь ласка… не кажіть «ні» Страсному тижневі, не кажіть «ні» і Великодню! Але ЗАЛИШАЙТЕСЯ ВДОМА.

P.s. Цей текст надіслав один католицький священник-професор з Італії напередодні відзначення Великодня за західним стилем, у Страсну п’ятницю.

Запис Ісус поруч з тими, хто з Ним спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Бути чистим – це робота. Робити щось чистим – це так по-людськи. Природа дає нам пил, бруд, гній і сморід гнилі. Бути брудним і смердючим – це так природньо і… безпечно! Брудних і смердючих не ґвалтують. Трощать кістки, ріжуть, але не ґвалтують…

Коли понесеш своє брудне, вкрите нечистотами тіло на смерть, пам’ятай: ПІСЛЯ тебе обов’язково помиють. Бо робити чистим те, що закопуєш в бруд – це так по-людськи…

Страсна п’ятниця

Чому ти не можеш просто померти?
Це ж так просто! Вдииих-виидих  – повільно, діафрагмою… Сповільнюй почуття, сповільню відчуття, сповільнюй биття глупого серця, якому не всидіти на місці… Іди думками за небосхил – слідом за стомленим сонцем… І тоді відпочинуть вижарені світлом очі… Спалені спрагою губи вже не будуть волати самим своїм існуванням про недоотримане, недоусміхнене, недо..

Іди вже геть! Іде не «куди», а звідси!
Ну, чому ти не можеш просто померти? Без Смерті не буде Воскресіння.

Шаббат

Сьогодні зійде Вогонь… В точно зазначений час – з 13 до 15 години. Буде пряма трансляція! Я дивитимусь. А ти? Пряма трансляція сходження Благодаті – від Нього і прямо до нас.

Я так часто її дивилася – ті самі люди, роблять те саме з тим самим результатом. Я так часто її дивилася, що вже не впевнена, що все відбувається наживо… І навіщо? Достатньо напису в кутку екрану «Пряма трансляція» – і люди повірять! Це ж головне – щоб вірили!
Сьогодні мені покажуть, як зійде Вогонь.

Ірина ГАМБАРЯН, блогерка

Запис За три дні до… (Блог Ірини Гамбарян) спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На Великдень в Україні очікується тепла погода, в деяких областях синоптики прогнозують опади.

З 23 квітня температура почне потроху підвищуватися. До 28 квітня термометри покажу більше 20 градусів. При цьому в другій половині дня 28 квітня можливі дощі, розповів народний синоптик Леонід Горбань.

“Якого б числа Пасха не була, а ці хвилі похолодання ми спостерігаємо щороку. Це так званий планетний розрахунок. Найсильніша хвиля похолодання спостерігається на 9-й день після Великодня”, – розповів Горбань, передає “Апостроф”.

Також похолодання очікується на 17-й і 33-й дні після Великодня. За словами синоптика, на півночі і сході країни вони можуть супроводжуватися заморозками. Горбань зазначив, що похолодання будуть короткочасними і до 6-7 травня температура знову різко зросте і перевищить 20 градусів. Після 9 числа прораховується різкий зліт температури – до 28-30 градусів.

“Травень буде з високими температурами і практично без дощів. Дощі можливі 2, 8-9 травня, а потім аж у кінці місяця”, – додав синоптик.

Запис Якою буде погода на Великдень і травневі свята спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У 2019 році дата Великодня знаходиться поруч зі ще одним вихідним – Днем праці 1 травня.

У зв’язку з цим українці відпочиватимуть під час великодніх свят п’ять днів – з 27 квітня по 1 травня. Однак один день все ж доведеться відпрацювати.

• 27 квітня – субота, вихідний;
• 28 квітня – Пасха, вихідний;
• 29 квітня – понеділок, вихідний на честь Великодня;
• 30 квітня – вівторок – вихідний, який потрібно буде відпрацювати в суботу, 11 травня;
• 1 травня – День праці, вихідний.

Запис Як відпочиватимемо на Великдень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Національний банк України (НБУ) оприлюднив графік роботи системи електронних платежів регулятора і банківської системи через перенесення робочих днів у 2019 році. Він розміщений на сайті регулятора 2 квітня.

Згідно з календарем:

• 27 квітня (субота) – вихідний;
• 28 квітня (неділя Великдень) – вихідний;
• 29 квітня (понеділок) – вихідний;
• 30 квітня (вівторок) – вихідний, робочий день з цього дня переноситься на суботу, 11 травня.
• 1 травня (середа) – вихідний;
• 2 травня (вівторок) і 3 травня (п’ятниця) – робочі дні;
• 4 травня (субота) і 5 травня (неділя) – вихідні;
• 6 травня (понеділок) 7 травня (вівторок) і 8 травня (середа) – робочі дні;
• 9 травня (четвер) – вихідний;
• 10 травня (п’ятниця) – робочий день;

Запис Як працюватимуть банки на Великдень і у травневі свята спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Апельсини, банани й пляшки з алкоголем будуть там зайвими

Вже через два дні після виходу нинішнього числа газети навколо наших церков стануть святковим колом буковинці із великодніми кошиками. Сяйво свічок, яскраві вбрання, радісно освітлені лиця із краплями свяченої води на них – і така ж радісна готовність робити відтепер тільки хороше й праведне… Великдень – найбільш улюблене свято українців, навколо нього єднаються родини й розквітають надії…

Все, що кладемо до Великоднього кошика, має свою символіку.

Запалюємо свічку, щоби піднести радість цього дня. Після освячення родина поспішає додому, аби освячена свічка горіла на святковому столі: це сприятливий прогноз для всієї сім’ї.

У Великодньому кошику обов’язково мають бути:

ПАСКА – символ Воскресіння. Свячений хліб символізує також духовну поживу.

ЯЙЦЯ – основа сущого, символ Всесвіту, достатку, руху. Символ зародження й появи на світ усього живого. Крашанки – варені яйця, пофарбовані в якийсь колір, символізують цілісність, а різнобарвні, із сповненим мудрості орнаментом, писанки – повноту смислу життя.

МАСЛО та СИР – нерозривний зв’язок матері й дитини, минулих та прийдешніх поколінь, людства та Йсуса Христа.

ШИНКА та КОВБАСА – вгодоване теля, яке звелів зарізати батько після повернення блудного сина. Символ усезагального прощення, сердечного покаяння та радості.

СІЛЬ – символ солоної необхідності. Як сіль додає смаку їжі , так визнається необхідність порятунку людства через розп’яття на Хресті та Воскресіння. А ще це оберіг від злого ока. Якщо посипати свяченою сіллю поріг, жодна лиха людина не зайде до хати.

ХРІН – сила та здоров’я. Міцне коріння, яке дає силу вірі у Воскресіння.

Великодній кошик неможливо уявити собі без вишиваного РУШНИКА. Поєднання кольорів ниток – ознака мудрості й гармонії. Нитка точиться за ниткою – це символ життя, його безперервності у зміні поколінь.

І головний елемент, який символізує світло та Божу Благодать – СВІЧКА. Запалена в церкві свічка символізує духовне єднання з іншими вірянами та спільну радість.

Українці, буковинці зокрема – хліборобська нація. Тож не дивно, коли вони несуть до церкви у Великдень плоди своєї землі: зелену цибулю та іншу городню зелень, а ще яблука. Дехто разом з усім переліченим ще святить цукерки для діток. Гріха тут не буде, але це не обов’язково. І зовсім вже зайве – іноземні банани та апельсини. Не можна просити Божої благодаті – освячення у церкві – і пляшкам з алкоголем.

Нехай Великодньої неділі на ваші душі спаде Божа милість, нехай добро й ласка в родині подовжать ваші життя, і не соромтеся дитинної радості у це свято!

Лідія КОСТИНСЬКА, порадниця «Версій»

Запис Що покласти у Великодній кошик? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В Україні до кінця тижня буде сухо, сонячно і тепло. Температура підніматиметься у денні години до +15+22 градусів.  Про це повідомила у Facebook синоптик Наталка Діденко.

“Тиждень цей – особливий. Передвеликодній. Так приємно поділитися прогнозом погоди, який обіцяє просто синоптичну розкіш. Лише завтра у східних областях атмосферний фронт організує дощі. І все! Скрізь в Україні до кінця тижня, включно з неділею, буде сухо, сонячно і тепло. Температура підніматиметься у денні години до +15+22 градусів. Опалення можна спокійно вимикати вже з середи”, – зазначила синоптик.

За її словами, у вівторок, 3 квітня, вночі ще буде холодно, від 3 морозу до 3 тепла. На сході та півдні 2-5 тепла. Завтра вдень потепліє до +8+12, на Заході до +12+16, на сході буде +3+8 градусів. У Києві у вівторок буде сонячно й без опадів. Найближчої ночі +1+2 градуси, на околицях 0, -2 градуси. Завтра вдень потепліє до +10+12 градусів.

“Надалі ще й ще теплішатиме, і можна буде грітися, вбирати вітамін Д, нарешті змінити осоружні пуховики на пальто, почепити на носа темні окуляри, зробити інспекцію усій пилюці в хаті, повичісувати кота, поробити закупи до Пасхи, не забути на тижні позбирати цибулиння, поблажливо реагувати на розбалансованих людей, прикрутити галас зовнішній і внутрішній, хай краще весняні пташки галасують – очікуються у столиці сонячні +14+18 градусів. І так аж до Великодня”, – додала Діденко.

Запис На Великдень обіцяють теплу і сонячну погоду спершу з'явиться на Медіа-Версії.

1 квітня святкують Великдень християни західного обряду. Перші фотографії з цьогорічний дійств з’явилися у мережі .

На великодні свята до Італії з’їхалися туристи та паломники зі всього світу. Храми прикрасили квітами, гілками пальм та оливи. Ними ж розмахували учасники театралізованих, ритуальних ходів. Такі гілки благословляють перед храмами і зберігають протягом року вдома як символ миру.

Святкові вітрини крамниць приваблюють кольоровими упаковками шоколадних пасхальних яєць. Саме таке, а не куряче, є символом свята італійців. Солодкими яйцями з сюрпризами всередині обмінюються серед близьких.

Великодня хода у Більбао (Іспанія)

У Польщі до свята фарбували на круто зварені яйця, заздалегідь готували великодній кошик – яйця, хліб, сіль, хрін, ковбасу і випеченого з тіста баранця.

Великодня хода у Закопане (Польща)

Ягня, але печене, сьогодні є обов’язковою стравою на святковому столі в Аргентині. Члени родин, які збираються за одним столом, шукають в будинку сховане шоколадне яйце.

Мешканці Перу традиційно яскраво і театрально вшанували муки та воскресіння Христа. Протягом великоднього тижня вулиці були прикрашені квітами. У вікнах помешкань виставили “страждальні серця”, храми оздобили тисячами свічок. Недільного ранку вулицями пройшлися процесії з фігуркою Юди. Їх палили або вішали за містом.

Великодня хода у Перу

Запис Католики й іудеї всього світу святкують Великдень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тил забезпечив фронтові великодню атмосферу. Як повідомляє з-під Маріуполя наш земляк Сергій НИКОЛАЙЧУК, напередодні Пасхи волонтери задарували бійців смаколиками, а самі вояки створювали свято, перевдягаючись у вишиванки та прикрашаючи синьо-жовтими стрічками своїх бойових песиків і котиків.

Розповідає Сергій Николайчук:

«За три дні до Великодня в нас були волонтери з Заставнівщини, Глибоччини, Кельменеччини. Особливо приємно було отримати святкові пакунки від кіцманських активістів Ігоря Литвинюка та Ярослава Яремія, від кіцманської районної газети «Вільне життя», від Брусницької сільради та Брусницької Успенської церкви, від лужанських товаришів. Були й друзі з Івано-Франківщини. Пасок і писанок навезли стільки, що ми більшість з них передали в Маріупольский госпіталь і вихованцям Маріупольського дитячого реабілітаційного центру «Пілігрім». Діти з «Пілігріма» теж приїжджали до нас з великоднім концертом, тож свято було спільним.

Суботнього вечора на нашому блок-посту посвятив паски капелан, який з цією місією обійшов усі блок-пости на лінії фронту. Розговілися без горілки – це заборонено. Дружина передала мені для всіх бійців м’яса на шашлик, від усіх їй подяка. Смакоти було більш ніж достатньо, тож почувалися, як вдома. Найбільше вподобали буковинські цвіклі (гострий хрін з буряком – авт.), бо такої страви більш ніде не скуштуєш, окрім Буковини. Ще смачніше було від того, що господиня, яка ті цвіклі робила (а над ними треба чимало сліз пролити від тертого хрону), виявилася знайомою. Коли зателефонували їй (жінки часто пишуть свої телефонні номери на упаковці продуктів – аби мати зворотній зв’язок і навіть «приймати замовлення» від бійців) – аж плакала, дізнавшись, що цвіклі вдалися і що їх куштували ті, кого вона знає.

Настрій був великодній. Незважаючи на те, що святкували під наглядом ворожих безпілотників та під «акомпанемент сепаратистів» – обстріли не припинялися цілу ніч».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Фото Ірини Горбасевої

Запис Великдень на передовій спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Є у Вашківцях справжній костел. Храм Успіння Пресвятої Діви Марії побудовано на початку 20-х років ХІХ століття і освячено 1826 року. Наприкінці ХІХ століття католицька громада міста налічувала 1,7 тисяч прихожан, яких обслуговував отець Вінцент Свобода. У 1903 році його змінив Вінцерт Рокинський, а від 1912 по 1929 роки, коли кількість вірних досягла 2 тисяч, громадою опікувався отець Марцель Завадовський. Костел закрила радянська влада у 1949 році, перетворивши його на кінотеатр. Власне, сьогодні будівля більш нагадує саме кінотеатр, ніж костел». – Так пишуть про вашківецький костел на численних інтернет-сайтах про наш край.

«Буковина присягнула Габсбургам»

1774 року (відразу після відходу російської армії) австрійські війська зайняли Чернівці, а до жовтня того ж року — всю західну частину Буковини. У краї був організований Чернівецький генералат.

Після демаркації кордонів 12 жовтня 1778 р. у Чернівцях в урочистій обстановці «Буковина присягнула Габсбургам». Військова адміністрація намагалася через початок своєчасних реформ «приєднати Буковину до культури західних країн». Реформаторські заходи стосувалися практично всіх сфер життєдіяльності.

Насамперед були привезені із західних країн хороші фермери, ремісники та гірники. Таким чином, тоді серед інших у краї оселилося багато німецьких колоністів, які зробили суттєвий внесок у піднесення занепалого сільського господарства та у розвиток ремісництва, промисловості і гірничої справи. Особливо заохочені були прибулі ремісники, оскільки їм гарантувались повна свобода ремісництва і тридцятирічне звільнення від податків зі збудованих ними будинків для ведення ремісничої діяльності.

Саме тоді тривали й реформи в релігійній сфері – і зведення костелу у Вашківцях належить до того періоду. На чималій території костелу ховали священиків і меценатів церкви. Логічно, що костел XIX століття мав би бути щонайменше пам’яткою архітектури місцевого значення на Буковині. Тим часом, новий реєстр пам’яток культурної спадщини практично порожній.

Буква закону проти духу закону?

Від радянських часів, коли костел став кінотеатром, і досі будівля перебуває на балансі місцевих громад – то Вашковецької міської, то Вижницької районної ради. У радянські часи з правого боку від костелу піднявся багатоквартирний будинок. Кажуть, він має недобру славу, адже збудований буквально на кістках. Зліва від костелу – колишній дім священика, в якому нині розташована бібліотека для дорослих.

Упродовж трьох років порятунком костелу переймається священик о. Віктор ФРОЛОВ. Разом з іншими активістами вони прибрали зал костелу, вичистили сміття (а храм за попередні роки перетворився не просто на смітник, а подекуди й на вбиральню), закрили вікна цупким поліетиленом. Навіть знайшли доброчинців, які поставили металопластикові двері – принаймні, до того часу, коли з’являться можливості для реставрації храму, він буде захищений від вандалів. Всередині у великому залі встановлений хрест, який також пожертвували доброчинці, є видрукувані коштом друкарні «Ант-ЛТД» ікони на холсті. Посеред залу – перелаштоване під іконостас старовинне дерев’яне трюмо, яке, за свідченнями старожилів, залишилося ще від ксьондза (на жаль, уже без дзеркала).

– Вашківці – то є панське містечко, – каже отець Віктор. – Невже не в наших інтересах, щоби та рана на тілі міста, та розвалюха набула нормального вигляду? Ми не тільки прибрали сміття з костелу, ми хочемо з Божою поміччю повернути цій церкві її справжнє призначення. Той бруд, який ми звідси винесли, жодним чином не вплинув на ауру храму. Місце все одно святе, намолене. Тут люди мають молитися…

Отець Віктор – безсрібник, завдяки непосидючості якого відродилося вже кілька храмів на Буковині, який дав перший і вирішальний поштовх до повернення громадам, зокрема, і храму по вул. Нікітіна в Чернівцях, і костелу в Лужанах та ін. – не тільки розпочав процес реєстрації католицької релігійної громади у Вашківцях, а уже й заручився підтримкою Митрополії Римо-католицької церкви у Львові. Відшукав зв’язки з зацікавленими у відродженні костелу вихідцями з Вашківців – мешканцями Куту Вашковєцкого у польській Зеленій Гурі. Вийшов навіть на посольство Польщі в Україні.

Вашковецький міський голова Микола Перч:

– Справді, у нас на території ради є колишній кінотеатр (колишній костел). Свого часу був намір це приміщення продати, тоді його передали у власність районної ради. Але з продажем не склалося, тож його повернули на баланс міськради. Приміщення цегляне, але в занедбаному стані. Після повені 2008-го року місту вдалося отримати певні кошти на його часткове відновлення – це було за каденції попереднього міського голови. Тож за «стихійні» кошти приміщення перекрили новим дахом. Коли я балотувався на посаду міського голови, у моїй передвиборчій програмі був пункт – знайти господаря для цієї будівлі, щоби вона не руйнувалася, облагородити. Тож, ставши на посаду, я також шукав для неї хазяїна. Були пропозиції придбати будівлю для переобладнання під розважальний захід. Але охочі його купити, дізнаючись, що це, можливо, колишня культова споруда, яка підлягає під дію законів 90-х років про повернення культових споруд релігійним організаціям, відмовлялися від своїх бажань. Були в нас і інші ідеї – віддати приміщення в користування училищу медичного коледжу, який у нас функціонує, задіяти одну кімнату під музей нашої надзвичайно популярної, всесвітньо відомої Маланки. Для передачі коледжу, який є закладом обласного підпорядкування, звернулися до обласної ради. Комісія облради розглядала можливість взяття будівлі кінотеатру (костелу) на баланс облради. Зрештою, ймовірність відновлення римо-католицької громади і в подальшому – бажання повернути собі культову споруду зупинили і цей процес.

Упродовж уже трьох років ми як міськрада звертаємося до активістів, що претендують на цю будівлю: беріть її. Але дотримуючись юридичних вимог. Релігійна громада може повернути собі костел тільки через суд. Насамперед ця громада має офіційно зареєструватися і подати позов до суду. Після позитивного рішення суду вони виготовлять державний акт на земельну ділянку під майно, – наголосив міський голова.

Тим часом, як виглядає, є й інші шляхи повернення храму парафіянам. Свого часу (2012-го року) Фонд держамайна України надав свої роз’яснення щодо порядку передачі нерухомого майна церкві на запит Хотинської районної ради про застосування законодавства при вирішенні питання щодо можливості передачі Свято-Покровській церкві м. Хотина кам’яної сторожки з прибудовою. «…Відповідно до статті 17 Закону України від 23.04.1991 № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації», культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони перебувають, у безоплатне користування або у власність релігійних організацій безоплатно за рішенням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим — Уряду Республіки Крим, – йдеться в роз’ясненні. –…Додатково звертаємо увагу, що саме обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим мають вивчати питання щодо колишніх культових будівель, церковних приміщень і майна, належність яких до церковної власності підтверджена архівними документами».

Ймовірність і реальність

Що можуть мати Вашківці у не такому й віддаленому майбутньому. Як стверджують спеціалісти, Вашківці можуть мати паспортизовану пам’ятку і туристичний маршрут. Громада абсолютно законно може ініціювати таку роботу і таким чином повернути собі цей храм як історико-культурну і архітектурну пам’ятку цілком законним шляхом. Якщо Бог поможе громадським активістам і майбутнім парафіянам костелу, вони можуть на громадських засадах організувати паспортизацію пам’ятки, подавши до Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень відповідне звернення з клопотанням щодо здійснення науково-практичних робіт на об’єкті як нововиявленої пам’ятки. Щоби налагодити цю роботу з точки зору туристичної привабливості, необхідно привести у відповідний порядок пам’яткоохоронну документацію. Область мала би передбачити кошти на виготовлення такого плану науково-пошукових робіт.

А що мають Вашківці на цей момент. Вашківці мають костел – ймовірно, пам’ятку архітектури щонайменше місцевого значення, яка візуально збереглася на 70%. На даний період формування Державного реєстру нерухомих пам’яток України за чинним законодавством незалежної України не завершено (хоча була затверджена Загальнонаціональна програма з формування Державного реєстру до 2010 року). Це питання останнім часом часто порушується, із зауваженням, щоправда, що в держави на формування реєстру і тим паче – на збереження пам’яток – не було коштів. Але ті області, які мали бажання, подавали такого плану документи для паспортизації пам’яток до відповідної держслужби в структурі Міністерства культури – нині це управління з питань культурної спадщини. Найактивніще у цьому напрямку працювали спеціалісти в Криму, Донецьку, Запоріжжі, Києві. Найпасивніше – в Західній Україні, де найбільше цінних об’єктів нерухомості. Якщо по Чернівцях, починаючи з 2003 року, розпочиналася паспортизація з укладенням охоронних договорів з користувачами, а у 200-2007 роках, під час робіт з «Коригування історико-архітектурного опорного плану історичних ареалів Чернівців і визначення режимів їх використання» був сформований перелік об’єктів культурної спадщини по місту (всіх типів), а  2007-го розпочалася робота із включення до Державного реєстру ансамблю вул. Кобилянської (станом на сьогодні включено тільки 31 пам’ятку), то по області такого плану не розробляли. Хоча в радянські часи, наприкінці 1980-х років, була виготовлена такого плану документація по історичних містах всього Радянського Союзу – вочевидь, вона втрачена для України.

А найнеприємніше, що частина землі поруч з костелом у Вашківцях – уже в приватній власності місцевого підприємця. І якщо при виділенні йому землі йшлося про зведення тут крамниці, то зараз уже проведене перепрофілювання земельної ділянки і незабаром поруч з храмом виросте станція техобслуговування автомобілів. Знову – на кістках…

Хоча фахівці твердять, що приватизація землі поруч з пам’яткою – порушення, бо з цього приводу при здійсненні продажу чи передачі у власність мала бути відповідна пам’яткоохоронна документація (зокрема, висновок про цінність землі з історико-культурного значення). Та кому це було потрібно кільканадцять років тому, якщо чиновники й досі називають костел «кінотеатром».

…«Собори душ своїх бережіть…», – писав свого часу класик української літератури Олесь Гончар у своєму романі-застереженні «Собор». Це був твір-застереження від втрати єдності поколінь, минулого і сучасного, історичної пам’яті народу. І додавав: «Каліка той, хто не здатен предківщиною дорожити». І ще: «Людині дано пам’ять, що сягає у віки, тому вона й людина».

Чи не таким застереженням є занедбаний костел у Вашківцях?..

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Редакція спостерігатиме за розвитком ситуації з відновлення костелу у Вашківцях та інформуватиме про це читачів.  

Запис Рани на тілі храму. Костел-застереження спершу з'явиться на Медіа-Версії.

• У чернівецьких крамницях продається величезна кількість усіляких оздоб. Я зупинилась на простих дешевих барвниках. Мій перший досвід такого «писанкарства» – обклеїти яйця тонким скотчем перед фарбуванням. Після занурення у зафарбовану воду і подальшого зняття скотчу на виробі отримую смужки, а з дрібно нарізаних шматочків – «горошок».
• Які ще «техніки» ти використовувала?
• Купувала ще барвники з восковими олівцями. Вони дуже подорожчали зараз, але це прекрасний варіант! За один Великдень всі олівці не вималюєш, лишиться і на наступний рік. Але справді можна втілити всю свою фантазію: малюй, що хочеш, олівцями, потім занурюєш в барвник – і отримуєш тло на вибір. Воскові олівці в наборі також різних кольорів, тож не тільки тло обираєш, а й візерунок може бути різнокольоровий. Минулого року я купувала перламутрові барвники. От їх я дуже НЕ рекомендую!!! Вони страшенно агресивні – пофарбували і яйця аж до жовтка, і все в кошику. Липкі, до того ж. Натомість в мене є ідея цього року пофарбувати яйця винятково натуральними барвниками. На Заході це дуже модно, і я знайшла багато англомовних матеріалів. Там море рекомендацій: чай, кава, куркума, каркаде, синя капуста і синя цибуля, шпинат, буряк… Звичайно, з природних барвників не буде такої яскравості! Але в них своя «фішка». Тим більше що штучні, досить сильно яйця зафарбовують – агресивні, як я вже казала.
• А що скажеш тим, хто вважає, що писанка має бути тільки традиційною, бо це оберіг і т.д.?
• Традиційні писанки – це прекрасно, але дуже складно. Принаймні, треба мати на це час. І руку набивати роками, мабуть. Провести рівну лінію через все яйце – це так запросто не зробиш. Мені важливо, щоб просто гарно було. І те, що я сама роблю – теж важливо. Вкладаю душу. Який ще треба оберіг? J

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис У писанці головне – душа автора спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Писанкарства навчилася від викладачки МГУ

–          Як зазвичай і буває, здібності і схильності беруть початок в дитинстві, – розповідає пані Наталя. – Моє захоплення писанкою також почалося з родини, коли спостерігала, як пише писанки до Великодня бабуся – без професійного писачка виводить прості, але гарні квіти і листочки, потім занурює  яйце в різні фарби, і воно – біле, звичайне, перетворюється на квітку – це вже магія,  а ще магічний обряд освячення… Згодом, коли побачила зібрання взірців писанок художника-етнографа  Юрія Ференчука з Берегомета – зародилося бажання самій написати писанку, дати їй друге життя. Адже Юрій Ференчук  зібрав близько 1700 зразків, змальовуючи на папір акварельними фарбами зразки писанок  у стареньких бабусь, з відходом яких у кращий світ був би втрачений неймовірний скарб нашого народу. Згодом я знайшла людину, яка фактично навчила мене тримати писачок в руках – це виженківська писанкарка Дарія Клим, яка з великою любовю і майстерністю виписувала наші традиційні буковинські писанки. Памятаю, як вона мене хвалила за мою першу, хоч і не зовсім рівну писанку, і тим вселила віру в мене. А другою моєю вчителькою стала уродженка Буковини, на той час – з понад 30-річним стажем викладання народознавства в Московському університеті Зінаїда Іваницька.  Вона приїхала до рідні сюди і відгукнулася на пропозицію нашої громадської організації «Славія»  провести майстер-класи з писанкарства. Вона дала мені розуміння матриці писанки, яке почерпнула з праць дослідників В.Щербаківського і  Б.Рибакова, чиї рукописи зберігаються, на жаль, в російських архівах.

–          Як писанка вплинула на ваше життя?

–          Вивчаючи символіку писанки, зробила для себе відкриття – писанка, її символіка  тісно пов’язана  зі стародавньою історією України. Власне писанка – це символ України, бо пишуть писанки до Великодня в Україні та в тих прикордонних областях інших держав, де компактно проживають  українці. Саме писанка відкриває двері нашої історії, що сягає вглибину віків. Ці двері були для нас зачинені, нам дозволялося знати про себе не далі як на тисячу років,від хрещення Русі.  За цією датою була темнота. Та в історії, як і в житті настає час, коли заховане відкривається, ясне сонце правди потужним світлом осяває прожиті нашим народом тисячоліття звитяг, борні, пошуку себе. Україна – це країна учених, мислителів, мудреців, бо корінь слова «ук» та «уч» ідентичні.  Колись  більше 20 тисяч років назад Україна називалася Ораттою-Оріяною, а жителі називалися оріями , від слова орати. Це була перша у світі хліборобська цивілізація.

–          Звідки ми про це знаємо?

–          У степу під Мелітополем  біля  Запоріжжя у святилищі «Камяна Могила»  на стінах викарбувані на каменях  такі ж символи як на писанці. Їх вік 20-22 тис років. Написи були розшифровані у 2001році археологом Ю.Шиловим та шумерологом  А.Г.Кіфішиним. Це були тексти гімнів-молитов. Відкриття  сенсаційне, бо воно доводить, що найстарішою писемною цивілізацією людства є цивілізація Оратти-Оріяни – праматері  цивілізації Шумерів, що займала територію сучасної України, Балкан, Кавказу і Малої Азії (тепер Туреччина) з матріархатом і праукраїнцями – оріями, звідки біла раса розселилася по всьому світу. Була не менш стародавня (а то й ще давніша) історія на території нашої області, де за археологічною картою бачимо прадавні поселення від  7 тисяч і старіші чи не біля кожного сучасного села: с. Непоротове, на березі Дністра, за результатами розкопок, сягає 40-тисячолітньої історії; Чорнівка біля Топорівців – теж прадавня, біля 7 тис років; в Мамаївцях, Лужанах, Шипинцях трипільські черепки мало не під ногами знаходять, тож 600-ліття Чернівців – це також не більше, ніж легенда, заснована на нашій обмеженості у знахідках про місто, бо поселення поблизу  Чернівців  набагато древніші. Ще одне сенсаційне відкриття – символи писанки, протошумерські символи «Камяної Могили» та руни ідентичні. З часом руни трансформувалися у  букви. Отже наша мова українська– одна з найдавніших у світі! Це було, і енергетична пам’ять про це збережена, закодована у писанці, яка є символом початку світу.

–          Писанка – це щось більше, ніж просто атрибут великоднього кошика?

–          Попри те, що традиція «поклоніння яйцю» оспівана в різних міфах світу, що вона в багатьох народів символізує Божий початок Всесвіту, у казках (як-от «Яйце-райце») з яйця починаються всі багатства світу)а латинське прислів’я твердить, що все починається abovo – від яйця, розписування писанок є суто українською традицією. Традиційно українці завжди писали писанку на сирому яйці і запікали в печі. І що дивовижно: писанка, написана традиційним узором, не псується. За здоров’я писали на сирому яйці, а за упокій – на вареному. Писанка ніколи не мала прикладного значення. Її не їдять. Це як молитва, побажання щастя, здоров’я, радості, благополуччя. Шкаралупу писанки не можна викидати в сміття – це як ікона, як молитва. Її треба закопувати в землю або кидати на воду.

–          Але зараз люди не дотримуються традицій свідомо, не вкладають у свої дії глибоких змістів. Просто за звичаєм ідуть на Великдень до церкви. Це можна робити без глибокого розуміння?

–          Це потрібно робити. Навіть несвідомі дії підтримують магічну рівновагу у світі. Колись Гнат Хоткевич записав у Карпатах таку легенду: «Як перестануть люди писанки писати та на Юрія класти вогні – світ цей згине і пам’яті по нім не лишиться! Та й доти буде світ стояти, доки люди будуть писанки писати та на Юрія палити вогонь…»

Писанка – це наше рідне, українське християнство

–          Є думка, що писання писанки, і взагалі визнання яйця як особливого символу Початку світу, прийшло до нас з язичницьких часів і мало пов’язане з християнством, в обрядах якого використовується.

–          Основою вірувань наших пращурів є віра в Триєдиного Бога. Рігведа – стародавні релігійні гімни, написані ведичним санскритом – яка саме нашими пращурами була принесена в Індію і стала основою індуїзму – оспівує Праматір Божу, яка кожні 2 тисячі років народжує Сина-Спаса, який віддає життя за людей. Це християнство, але не чуже і не привнесене – це християнство наше, рідне. Не можна обмежуватися рамками релігії, світ набагато багатогранніший, складніший і глибший. Хтось вірить, що світом керують люди – ні, це надто примітивно. Інші думають, що світом керують ідеї – але й це не так. Насправді світом керують символи і знаки.

–          Ті, що зображені на писанках?

–          У тому числі. Писанка – письмо знакове, символічне, але на інтуїтивному рівні зрозуміле, близьке, рідне всім, хто торкається писанки. Це означає, що інформація, яка випромінюється з писанки, торкає глибинні шари психіки людини. У глибині індивідуальної підсвідомості виявляється суспільна підсвідомість, а на ще глибшому рівні – інформаційні поля інших культур, цивілізацій, епох. Іншими словами, на глибоких рівнях підсвідомості людина зв’язана зо всіма іншими людьми, колективами, культурами. Це означає, що перестає працювати принцип локальності: людина є дійсно представником не тільки людства в цілому і навіть не стільки людства, як всього проявленого світу. Мікрокосм людини тотожний Макрокосму Всесвіту. На писанці бачимо зображення і символу безкінечності – нашої галактики Чумацький шлях. І Божої руки. І восьмикутної зірки, яка символізує ауру людини… Це знаки, символи, які є не просто так і які насправді «працюють», впливають на світ і людину, і це дивовижно.

Майстер-класи з писанкарства – від школярів до  СБУ

–          Писанка справді має чудодійні властивості?

–          Справді. Коли пишеш писанки – краще почуваєшся, стабілізується тиск у людей, в яких він порушений, покращується пам’ять. Людина стає умиротвореною, спокійною,виникає стан «не думання», коли жодна думка не тривожить. Між іншим цей стан йоги здобувають довгими тренуваннями, а при писанні писанки він виникає автоматично. «Мозок відпочиває, душа літає» – так висловився один девятикласник, коли написав писанку.

–          Ви проводите майстер-класи з писанкарства?

–          Так, часто. Моєю мрією є відродити писання писанок на Буковині і у всій Україні. Тому я стараюся навчити не тільки дитину, а й матір, щоб Великодня писанка стала сімейною традицією. Обовязково розповідаю про прадавню історію україни, бо знання своєї історії окрилює, показує звідки ми є, якого Роду, яких батьків нащадки. Пізнаючи себе, ми розуміємо куди нам йти, а йти нам треба до себе, до свого джерела, бо «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».  Нещодавно повернулася з такого заходу для працівниць СБУ в Києві. І знову ж таки переконана – це неспроста, адже є безліч писанкарок, в тому числі й у столиці. Я впевнена, що моя роль була не просто в тому, аби показати ученицям, як тримати в руці писачок і які бувають візерунки – а розповісти історію України, зацікавити інформацією, яка досі їх не обходила. Саме такі «випадковості», які стаються внаслідок щоденного вільного вибору людини, що їй робити, призводять до глобальних змін і зрушень – як у свідомості, так і в матеріальній реальності.

–          А зараз поспішаєте до школярів…

–          Саме сьогодні в мене заняття з третьокласниками п’ятої гімназії, яку свого часу закінчила і я, і де багато років працювала моя мама, і в якій навчається моя дочка. А старшокласники нашої гімназії пишуть писанки, присвячені Героям Небесної Сотні. Це  писанки з традиційними орнаментами, на них учні роблять спеціальну позначку – або Прапор України, або Герб, і пишуть імя загиблого Героя. Це  теж певна енергетична дія, молитва.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Писанка: візерунчаста молитва спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ця традиція рік від року стає все більше популярною. І побачити у великодньому кошику можна найнесподіваніші речі: горілку, дитячі іграшки, прикраси і багато іншого. Насправді кожний продукт у великодньому кошику має символічне значення, тож до його збирання слід поставитися відповідально.

Паска: символ Воскресіння та Небесного царства. Випікання паски – важливий етап підготовки до свята. Більшість ґаздинь має свій власний «обкатаний» рецепт, який вони тримають у таємниці. Готувати тісто для паски слід лише з гарним настроєм, позитивними думками і помолившись, інакше вона може не вдатися.

Яйце – один з символів Великодня, який символізує нове життя та відродження.

Молоко, сир, бринза:продукти, подаровані природою, символи любові й піклування. Мати годує свою дитину, віддаючи їй свою турботу, тож молоко – і все з нього приготоване – символізує ніжність і жертовність Ісуса.

Шинка або ковбаса: символізують жертовне ягня, що його заколов батько після повернення розпусного сина додому. Це символ душевної радості, яка приходить від виконання людиною волі Божої.

Хрін: міцне коріння, яке може дати людині віра у Воскресіння Господнє. Хрін символізує й міцність людського духу після прийняття таїни Сповіді. Існує легенда. Що Христа пробували отруїти корінням хрону, вважаючи його згубним через його гіркоту. Однак ця рослина як природний антисептик, навпаки, корисна та сприяє травленню.

Сіль: символ заможності. В Біблії сіль символізує зв’язок між Богом та його народом. Це той продукт, що в невеличкій кількості додає смаку іншим харчам. А ще її вважали оберегом: адже й у дорогу брали дрібку солі, і шановного гостя зустрічають із хлібом-сіллю.

Окрім зазначеного, до великоднього кошика кладуть ще городню зелень, сало, мак і пшоно, пиріжки з капустою чи печінкою.

Не можна освячувати у великодньому кошику:

Спиртне: священики попереджають, що алкогольні напої класти в кошик в жодному випадку не можна, вони не освячуються, бо не згадуються у молитві в переліку продуктів, що принесли Богові на освячення.

Ніж: дехто вважає, що освячені продукти слід різати освяченим ножем. Це вигадка і забобон.

Вино: священики не схвалюють, коли його приносять на освячення, хоча воно й має певну біблійну символіку: Христос називав себе виноградною лозою, а своїх учнів – пагонами. Перше диво, яке створив Господь – під час весільних урочистостей перетворив воду на вино. Слід розуміти, що скоромні страви, які приносять на Великдень, благословляються на вживання після Великого посту. Молитви ж на благословення вина немає.

Нагадаємо ще: освячені продукти не можна викидати. Їх слід з’їсти за святковим столом, поділитися з рідними чи роздати нужденним.

Підготувала Алла ЧУЖИНСЬКА, «Версії»

Великодній кошик цьогоріч подорожчає на 40-45%

– Ціни на харчі через передсвятковий ажіотаж зростають зазвичай на 7-10%, – прогнозує аналітик однієї з консалтингових компаній у Києві Олександр ТКАЧОВ. –

Слід враховувати такожекономічну ситуацію, що склалася в країні: девальвацію гривні, подорожчання пального тощо. Це може призвести до подорожчання продуктів ще на 25-30%. Зрештою, в сумі ми отримаємо підвищення цін на 40-45%.

За словами експерта, якщо минулого року святкування Великодня для однієї родини обійшлося в середньому близько 500 грн., то нинішній святковий стіл коштуватиме щонайменше 700 грн.

А отМіністерство аграрної політики та продовольства України рахує по-своєму: вартість «великоднього кошика» цього року не збільшиться. Зазначимо, що минулого року за результатами опитування агентства «AgriSurvey» асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» міська українська сім’я в середньому витратила на наїдки до великоднього столу від 500 до 1000 грн. Найбільше – на м’ясні вироби та алкогольні напої.

Запис Що можна і чого не можна класти у великодній кошик спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Кухарі практикувалися у випіканні паски. Охочі допомагають  кухарям розмальовувати писанки, – розповідає начальник продовольчої служби капітан Валентин Рачинський, – На кожному столі будуть паска, писанки, масло, сир та ковбаса Охочі можуть поставити свічку до ікони.

– Де б ми не були та щоб не робили, ми завжди повинні залишатися українцями,  – сказав командир 56-го окремого вертолітного загону військовий льотчик 2-го класу полковник Олександр Венгер. – У нас одна-єдина країна, яку ми любимо, поважаємо та дотримуємось її традицій.

Віктор АНУФРІЄВ, Ліберія

Фото автора

Запис Великодні символи єднають країну спершу з'явиться на Медіа-Версії.