Назву однієї з понад десятка поетичних книг українського поета, журналіста, члена Національної спілки письменників України Миколи Бучка – «При світлі Слова» – обрали організатори для вечора-спомину  про нього у мистецькій світлиці «Місце зустрічі» Центрального Палацу культури Чернівців.

Стіни чернівецької «Текстилки» пам’ятають Миколу Івановича протягом багатьох років – і як кореспондента радіо об’єднання «Восход», і як поета на різних поетичних вечорах, і як організатора однієї з перших у Чернівцях і в Україні, як тоді казали, неформальної громадської організації – товариства «Оберіг»… Саме тут, у фойє першого поверху прощалися з Миколою Івановичем чернівчани перед його Останньою дорогою…

І дата для зустрічі обрана невипадкова: День Святого Миколая був улюбленим для поета, який багато разів організовував для наших містян, а надто для дітей, чудові свята, на яких давав змогу зустрітися з публікою вихованців різних чернівецьких студій. Тут звучали пісні, плавно рухалися танцюристи, схвильовано виголошували перші рядки юні поети…

У мистецькій світлиці під модеруванням доцента філологічного факультету ЧНУ Лариси Бережан брали участь митці, друзі та побратими поета, колеги-філологи, поети, музиканти, художники. Розпочав Імпрезу академічний камерний хор «Чернівці» під орудою заслуженого діяча мистецтв України Надії Селезньової – «Молитвою» на слова Миколи Бучка. Разом з автором музики до багатьох поетичних творів Надія Селезньова виконала кілька вокальних номерів. Має у своєму доробку пісні на слова Бучка і  співачка Лариса Белова. Так зійшлося, що музику до однієї з них написав заслужений діяч мистецтв України Леонід Затуловський, якого теж днями проводили в останню путь.

Варто зауважити, що просити когось виступити не довелося: всі, хто в житті, у своїй поетичній, пісенній та музичній творчості зустрічалися, дружили, разом працювали з Миколою Івановичем, охоче влилися у вечір-спомин. З цих спогадів поставав не показний парадний портрет, а жива людина з усіма сильними і слабкими рисами, людина, яку ми всі знали й поважали, якої нині нам не вистачає, хоча, як по-різному, але схоже висловилися поети Борис Бунчук та Мирослав Лазарук, справжнє розуміння місця Миколи Бучка в українській поезії, ще попереду…

Лариса ХОМИЧ, «Версії». Фото з Інтернету

Запис При світлі Слова Поета Миколи Бучка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Заголовок для цієї інформації узятий зі спогадів доцента-хіміка Алли ЧОБАН про знайомство її батька з професором ЧНУ, академіком АН ВШ України, видатним українським фізиком Іларієм Раренком. Іларій Михайлович через свою активність, рухливість, мудрість і душевну молодість вражав несхожістю з уявленнями багатьох людей про професорів, тим паче академіків…

85-ту річницю від дня народження і 3-тю річницю смерті видатного українського ученого, які майже збігаються за датами, пошанували теплою зустріччю-спомином у Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського за модеруванням Алли Чобан і професора-фізика, водночас туриста, альпініста й відомого барда Віктора Стребежева.

Постать, яка вимальовувалася зі спогадів друзів, колег, учнів (а три ці «номінації» – учений, альпініст і бард, якщо казати про Іларія Раренка, дуже часто нероздільно й по-людськи спліталися, відтак навіть і намагатися не буду визначатися з цим конкретно), вражає своєю науковою й духовною, душевною масштабністю.

Іларій Михайлович, людина неймовірно сучасна й працьовита (про що розповідають усі 560 його наукових праць і фотографії, на яких професор Раренко у робочому халаті особисто працює з пробірками для досліду), ніколи не замикався в набутому, його вабили все нові й нові горизонти науки – і це були не просто зацікавленості, але й серйозні розробки в нових галузях. У наукових долях його учнів зірки зійшлися для кожного по-своєму, але вони й досі із теплом і вдячністю згадують свого Вчителя. Про це говорили і фізик Віктор Стребежев, і психолог Рудольф Павлов, і фізик за освітою, але нині високий фахівець, може, з найсучаснішого напрямку науки – завідувач кафедри програмного забезпечення комп’ютерних систем ЧНУ професор Сергій Остапов… Це лише три імені, а на загал Іларій Михайлович Раренко виховав 15 кандидатів наук і працював як науковий консультант з чотирма нинішніми докторами наук. Та, може, саме вдячність тих, хто залишаються живими, найбільшим позитивом характеризує цю різнобарвну Людину – Невтомного Вченого, Педагога, Друга.

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис «Класний професор Іларій РАРЕНКО» спершу з'явиться на Медіа-Версії.