Поліцейські затримали трьох підозрюваних у скоєнні злочину. За умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групи осіб, буковинцям загрожує довічне позбавлення волі.

…13 травня до поліції надійшло повідомлення про те, що в автомобілі на околиці одного із сіл Чернівецького району виявлення мертвого чоловіка. На тілі потерпілого були тілесні ушкодження, які вказували на насильницьку смерть.

Для з’ясування обставин загибелі чоловіка на місце події виїхало керівництво обласного управління Нацполіції, карного розшуку та слідчого управління ГУНП, Чернівецького РУП, слідчо-оперативні групи ГУНП і ЧРУП, а також поліцейські-кінологи.

Правоохоронці встановили особу померлого – 40-річного жителя Дністровського району. Співробітники поліції оглянули місце події, вилучили необхідну слідову інформацію та опитали осіб, які могли володіти відомостями щодо обставин злочину.

Під час проведення першочергових слідчих (розшукових) дій та оперативних заходів слідчі СУ спільно з працівниками карного розшуку ГУНП з’ясували хронологію подій напередодні загибелі потерпілого, а також встановили осіб, причетних до вбивства буковинця.

За повідомленням пресслужби Чернівецької обласної прокуратури, було встановлено, що  12 травня цього року вказані особи зустрілись з потерпілим поблизу одного зі складських приміщень на території села Молодія Чернівецького району. Під час цієї зустрічі між ними виник конфлікт, який переріс у бійку. Потерпілому переламали руки, ноги та череп. Щоби замести сліди злочину, помістили тіло у його ж транспортний засіб та скинули машину в яр у лісосмузі.

Оскільки один із підозрюваних виїхав за межі Буковини, на його розшук було орієнтовано також правоохоронців з інших областей України. У взаємодії зі співробітниками поліції Закарпатської та Івано-Франківської областей буковинські поліцейські того ж дня затримали 51-річного зловмисника на території Прикарпаття. Згодом двох інших, раніше засуджених буковинців (віком 23 і 38 років), правоохоронці затримали у Чернівцях.

Завдяки скоординованій роботі правоохоронців, злочин було розкрито впродовж доби.

Слідчі поліції повідомили затриманим про підозру у скоєнні злочину, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 115 (Умисне вбивство) Кримінального кодексу України.

Під час проведення санкціонованого обшуку у помешканні одного із затриманих вилучили пістолет і набої, які порушник зберігав без необхідних дозволів. Вилучену зброю і боєприпаси правоохоронці направили на дослідження до Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС.

Слідчі поліції повідомили також про підозру 51-річному затриманому за статтею 263 (Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) Кримінального кодексу України, повідомив Відділ комунікації ГУНП в Чернівецькій області.

Досудове розслідування здійснює група слідчих Слідчого управління ГУНП в Чернівецькій області, процесуальне керівництво – група прокурорів Чернівецької обласної прокуратури.

За клопотанням правоохоронців суд обрав затриманим запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави.

Запис Поліцейські розкрили вбивство буковинця, вчинене групою осіб спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нагадаємо, 4 квітня 2020 року в Чернівцях був смертельно поранений кримінальний авторитет Євген Боршан. ЗМІ, зокрема Dетектив-Info, посилаючись на свої джерела в поліції Чернівецької області, пов’язують це вбивство з боротьбою між двома злочинними угрупованнями: кримінального авторитета «Пачі» та «Загурського-Мирного», за контроль над наркотрафіком і контрабандою цигарок в ЄС.

Євген Боршан, за підтримки так званих «злодіїв у законі», вихідців із Грузії, контролював контрабандні потоки в Чернівецькій області. Угруповання Загурського-Мирного, одне з найбільш небезпечних серед тих, що діяли в Чернівецькій області, спеціалізується на контрабанді та замовних убивствах.

Конфлікт між угрупованнями виник давно, періодично їх конфронтація призводила до загострення криміногенної ситуації в регіоні у вигляді спроб убивств і підривів контрабандистів з обох боків барикад.

Убивство ватажка контрабандистів Буковини Євгена Боршана дозволило Миколі Загурському й Івану Мирному взяти під контроль усі контрабандні потоки в Чернівецькій області.

Довідково:  Мирний Іван Миколайович – народний депутат Украини VI та VIII скликань, потрапив до парламенту завдяки протекції бізнесмена Дмитра Фірташа, в якого тривалий час був начальником служби безпеки. Вікіпедія, називаючи Мирного політиком, повідомляє про його службу у Чернівецькій міліції. Розпочавши її 1977-го інспектором карного розшуку міста, Мирний закінчив службу 2002 року на посаді першого заступника начальника управління – начальник кримінальної міліції УМВСУ в Чернівецькій області. Прикметно, що «у Верховній Раді (з січня 2013 р.) був членом Комітету з питань європейської інтеграції, а з квітня 2013-го – головою підкомітету з питань координації співробітництва між Україною та ЄС у сфері запобігання і протидії транснаціональної злочинності», – пише Вікіпедія.

Макар ДРОНОВ, спеціально для «Версій»

Запис Екс-регіонал Іван Мирний повернув контроль над контрабандними потоками в Чернівецькій області спершу з'явиться на Медіа-Версії.

******************************************************

СБУ вилучила на Кіцманщині на мільйон гривень наркотиків. Співробітники СБУ в Чернівецькій області спільно з національною поліцією та прокуратурою викрили злочинну групу, що займалася вирощуванням і збутом марихуани. Півгектара конопель виявили у Зеленеві на Кіцманщині, повідомила прес-служба УСБУ в області. Плантацію розвело подружжя буковинців. Збувати «товар» планували в області та у тимчасово окупованому Криму. Під час обшуків правоохоронці вилучили майже 40 кг фасованої у поліетиленові мішки марихуани орієнтовною вартістю понад мільйон гривень. Відкрите кримінальне провадження за ч.2 ст. 307 Кримінального кодексу України. Подружжя зловмисників затримали, тривають слідчі дії, виявляють спільників.

***********************************************

Одразу 10 мобільних телефонів намагалися передати до Чернівецької УВП №33. У надвечір’ї постовий на спостережній вежі Чернівецької установи виконання покарань №33 (СІЗО), як повідомили у прес-службі відділу ДПтС України в області, помітив біля огорожі установи зі сторони вулиці Нагірної невідомого чоловіка. Підбігши до огорожі, чоловік спробував перекинути на територію СІЗО чорний пакунок, однак той завис у колючому дроті огорожі, а чоловік одразу ж втік. Постовий повідомив чергову частину установи. Працівники установи зняли з колючого дроту пакунок. Слідчо-оперативна група Національної поліції пакунок розгорнула: в ньому було 10 мобільних телефонів, 5 зарядних пристроїв і 7 сім-карт. Встановлюється «адресат» посилки.

********************************************************

Буковинець втратив тягач вартістю 300 тисяч гривень через приховані 280 пачок сигарет. 50-річний водій однієї з транспортних фірм Буковини приховав 280 пачок сигарет у спеціально обладнаних схованках кабіни тягача, повідомили у прес-центрі Чернівецької митниці. Тютюнові вироби на суму 3780 грн. та тягач марки «DAF», оцінений у 300 тис. грн, конфісковано.

****************************************

Дрібний електробізнес із розмахом. Колишній працівник  ПАТ ЕК «Чернівціобленерго», маючи достатній рівень технічних та комп’ютерних знань у галузі електроенергетики, за винагороду, у складі групи, «допомагав» споживачам занижувати показники спожитої електроенергії, повідомили у прес-службі прокуратури області. Під час обшуку за місцем проживання 43-річного організатора злочинного угруповання правоохоронці виявили та вилучили знаряддя для вчинення вказаного злочину, а саме: лічильники, інструменти, пломбіратори та інші спецзасоби; пластмасові пломби; пломби підвищеного захисту у вигляді наклейок; наклейки з написом «ОПЛОМБОВАНО» тощо. Працівники прокуратури Чернівецької області спільно із співробітниками кіберполіції провели 27 обшуків по різних об’єктах області, де незаконно втручались у роботу електролічильників. Досудове розслідування триває.

*********************************************

На Сторожинеччині загинув 36-річний чоловік, копаючи колодязь. Трагедія сталася у Снячеві. Двоє чоловіків викопували колодязь. Спочатку екскаватором зробили яму, на скільки вистачало стріли. Далі один із них спустився вниз і вручну вибирав породу.  Коли земля обвалилася вперше, вона лише частково засипала чоловіка і односельці спробували його відкопати. Раптом ґрунт посипався ще раз, накривши буковинця з головою. Чоловік перебував під завалом близько 2 годин до моменту, коли рятувальникам вдалося докопатися до його голови. Медики зафіксували смерть. Витягнути на поверхню тіло вдалося аж через три години.

На Новоселиччині СБУ припинила нелегальний видобуток гравію у промислових масштабах. Упродовж поточного року поруч з одним із сіл Новоселицького району області «старателі» незаконно видобували, вивозили та продавали щодоби понад триста тонн гравійно-пісчаної суміші. Прес-служба УСБУ в області повідомила, що вони використовували важку спеціалізовану техніку без відповідних дозвільних документів і ліцензій, ймовірно ввезену на територію України поза митним контролем. За висновками екологів, сума завданих збитків може становити майже сорок мільйонів гривень. Співробітники СБУ та поліції вилучили у копачів шість одиниць спецтехніки. Відкрите кримінальне провадження за ч. 2 ст. 240 (порушення правил охорони надр) ККУ. ****************************************

Запис Вбивство на вулиці Українській. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Після спільного вживання алкоголю 35-річний син і 65-річний батько почали з’ясовувати стосунки за допомоги фізичної сили. Від отриманих тілесних ушкоджень батько помер у лікарні швидкої медичної допомоги.

Медикам лікарні швидкої медичної допомоги не вдалося врятувати життя 65-річному чернівчанину, якого доставили до лікарні із алкогольною інтоксикацією, загальним переохолодженням і забоями. Судмедексперти встановили, що смерть потерпілого настала внаслідок закритої травми грудної клітини і травматичного шоку, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

Працівники карного розшуку УМВС України в Чернівецькій області та Шевченківського райвідділу міліції оперативними заходами з’ясували, що тілесні ушкодження потерпілому наніс 35-річний син. Того вечора обидва чоловіки перебували у стані алкогольного сп’яніння. Коли між чоловіками розпочалася п’яна сварка, син жорстоко побив батька. Удари в подальшому виявилися смертельними.

Підозрюваний раніше вже притягався до кримінальної відповідальності – за майнові злочини.  Тепер кримінальне провадження щодо нього відкрите за ч. 2 ст.121 ККУ (умисне тяжке тілесне ушкодження), повідомив СЗГ УМВСУ в Чернівецькій області. Суд обрав щодо зловмисника міру запобіжного заходу – тримання під вартою.

Запис Алкогольна трагедія в чернівецькій сім’ї спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ударом коси закінчилася багаторічна неприязнь двох сімей з села Поляна на Хотинщині, – розповів журналістам на щотижневому брифінгу в УМВС заступник начальника управління, начальник кримінальної поліції Олег ПОПОВ. 78-річна жінка (глухоніма, як з’ясувало слідство) спробувала зупинити сусіда, що косив траву неподалік її обійстя. Чи вже так розлютився сусід, чи не розрахував розмаху, бажаючи налякати, але перерізав старенькій важливу артерію на стегні, від чого потерпіла померла майже миттєво. Утім, на місці події присутня була ще й жінка власника коси, яка стверджує, що вбила сусідку саме вона. Подружжю 51-52 роки. Сусіди учасників трагедії свідчать, що сварки між двома сім’ями тягнулися роками. А підозрювану характеризують як дратівливу й агресивну особу. Слідству доведеться тепер розібратися і в тому, хто вбивця, і як кваліфікувати це вбивство – навмисне, чи з необережності. Показова репліка начальника кримінальної міліції: «Для Буковини суперечки через землю характерні». Тож, відпочивати Кобилянській не доводиться.

Помстився аж на 5 років тюрми   

На тій же Хотинщині, у Колінківцях, сталася вже не трагедія, а фарс. До райвідділу міліції надійшов сигнал, що у місцевому магазині закладено міну на півтора кілограма вибухівки. Оперативна група негайно виїхала в село, ретельно обшукала магазин і – як це останнім часом дуже часто трапляється– нічого не знайшла. Так само оперативно з’ясували, що «автор жарту» – 49-річний місцевий п’яниця. Рано-вранці завітавши уже нетверезим до магазину, попросив пляшку в борг. Продавчиня відмовила, а покупець образився й вирішив «замінувати» торгову точку. У правоохоронців принцип єдиний: виїжджають на кожний такий виклик. Вже потім згадали, що спершу того ранку надійшов сигнал, що в цьому магазині торгують самогоном. І хоча затриманий твердив, що пожартував, та завершитися цей жарт може покаранням до 5 років позбавлення волі.

Здав зброю – спи спокійно?

Останнім часом актуальне в Україні питання великої кількості зброї на руках у населення. І хоча випадків крадіжок зброї на Буковині не було, під час місячника з добровільної здачі зброї правоохоронці отримали від населення 152 одиниці зброї, з них 41 спецзасіб.

Під час зустрічі із журналістами заступник начальника УМВС області Олег Попов укотре запропонував журналістам і далі роз’яснювати населенню, що за добровільно здану зброю покарання не буде.

Але правоохоронці лише на добровільну здачу не покладаються. На території області проводяться оперативно-профілактичні заходи, спрямовані на вилучення зброї, яку громадяни незаконно зберігають.

Як відомо, попереджено кілька спроб торгівлі зброєю. Лише за останній місяць у рамках акції «Зброя, вибухівка» в громадян вилучено 12 револьверів і пістолетів, 23 одиниці холодної зброї, 6 обрізів рушниць, 1 гвинтівку, 324 набої різного калібру та майже кілограм пороху.

На брифінгу побувала Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис Міліцейські історії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Правоохоронці відпрацьовують дві версії. За однією з них хлопця вбили випадково, замість іншої особи. Утім, кого саме – слідство не відкриває. Як зазначив начальник управління карного розшуку УМВС України в Чернівецькій області Руслан Домніцак, автівка моделі BMW-X5, на якій приїхав потерпілий, належала одному з його родичів.

Припускається також, що мотивом вбивства могла бути діяльність загиблого. Чоловік був безробітним, але час від часу підробляв тілоохоронцем у приватних підприємців. Проживав у батьків, тато загиблого уже десять років займається бізнесом.

Наразі особа вбивці не встановлена і міліціянти звертаються до громадян із проханням надати будь-яку наявну інформацію щодо злочину для допомоги в проведенні слідства.

Вл. інф.

Запис У Чернівцях кілер уполював молодого хлопця спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Син сільського священика з села Гижець (нині Ярівка) Хотинського повіту Бессарабії ще юнкером Чугуївської піхотної школи на Харківщині зарекомендував себе свідомим українцем. За «сепаратистські» розмови та розповсюдження між юнкерами «Кобзаря» начальник Чугуївської школи пригрозив Болбочану шибеницею, та, зважаючи на його успіхи у військовій справі, залишив у школі.

Переломним у житті Петра Болбочана, як і тисяч інших офіцерів царської армії, був 1917-ий, період, коли відроджувалась українська державність. У листопаді він очолив 1-й Український Республіканський полк. Болбочан намагався зберегти національну ідентичність строїв української армії і дозволив своїм козакам і старшинам носити шапки з кольоровими шликами та голити голови, залишаючи оселедець, хоча сам завжди носив галіфе й кашкет англійського зразка.

За правління гетьмана Павла Скоропадського отримав звання полковника, та згодом перейшов на бік Директорії УНР.

Коли більшовики вдруге розпочали агресію на Україну, Болбочан знову повів війська проти загарбників. Проте після вимушеного відступу його військ із Харкова полковника звинуватили в тому, що він залишив місто червоним без бою. Ніхто не звернув уваги на обставини, в яких опинилася українська армія: якби не відхід, то УНР втратила б найкращі військові частини. Його «запорожці» (полк іменувався Запорозьким) не носили, на відміну від інших петлюрівських підрозділів, червоні революційні банти і на звернення «товариш» не відгукалися.

Петро Болбочан різко критикував політику уряду УНР, через що 22 січня

1919 р. його усунули від командування Запорізьким полком і, через зраду полковника Омеляна Волоха та старшини, заарештували. Не маючи достатніх підстав тримати Болбочана під вартою, слідство його випускає.

Та бунтарська натура полковника не могла спокійно спостерігати за окупацією рідної України, і він знову бере на себе командування Запорозькою армією УНР. Однак уряд розцінив це як спробу державного перевороту. За наказом Петлюри його затримують, а 28 червня 1919-го – розстрілюють, незважаючи на те, що він написав прохання відправити його на фронт рядовим козаком.

Чи була реальною зрада Болбочана? Хто зна. Проте його розстріл засвідчив гостру конкурентну боротьбу серед керівництва УНР. І ця негативна риса не вперше і не востаннє завдала непоправної шкоди нашій державі…

Від редакції: Кілька років тому «Версії» знайшли в Чернівцях нащадків Петра Болбочана, які зберігають пам’ять про свого знаменитого родича. Зацікавить небайдужих і монографія істориків з ЧНУ «Полковник Петро Болбочан. Видатні постаті в історії України».

Запис Владна конкуренція по-українськи: зрада, ув’язнення, вбивство спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Загибель журналіста через його професійну діяльність – це не «цехове», суто професійне питання медійників. Це стосується суспільства загалом, це питання свободи країни.

Робота журналіста – правдиво інформувати громаду. Знати правду – це право громади. Тиск на ЗМІ – це переслідування за роботу і позбавлення громади її права.

– Владі постійно треба нагадувати, що вбивці та організатори вбивства Георгія Ґонґадзе сидять за гратами. Саме наполегливість журналістів, правозахисників, просто громадських активістів не дозволила замовчати цю справу, як були замовчані десятки інших. Саме через це такою важливою є солідарність журналістів і громадян, для яких словосполучення «свобода слова» не є порожнім звуком. Можновладці повинні бачити: ми не забули. Нас багато. Їхні злочини проти громадянських свобод рано чи пізно будуть покарані, – кажуть буковинські журналісти.

Медійники з різних ЗМІ області та студенти відділення журналістики ЧНУ вшанували пам’ять Георгія Ґонґадзе та інших загиблих колег під час мітингу-реквієму, який відбувся на Центральній площі Чернівців. Зі свічок і лампадок, запалених за упокій, виклали ім’я Ґонґадзе – Гія. Того ж дня журналісти обговорили проблему порушення їхніх професійних прав. Способи тиску на ЗМІ є різні – від фізичних погроз, позбавлення ефіру і можливості мовити – до вмілого зіштовхування журналістів між собою і спроб професійної дискредитації.

Юрій Луканов, голова Незалежної медіа-профспілки України: – Дуже схоже на те, що зараз проводиться комплексна кампания з дискредитації засобів масової інформації. Намагаються посіяти недовіру до всіх ЗМІ. І для цього використовують нові, комплексні технології.
Був створений анонімний «чорнушний» сайт, який візуально і стилістично нагадує дуже популярний інтернет-ресурс. Він декларує, що слідкує за джинсою, тобто за замовними платними матеріалами в ЗМІ. Та насправді в ньому небагато правди, але більше брехні і пересмикування фактів. І думка переслідується одна: «всі мерзотники, всі продаються».

Шеф-редактор газети «Час» Петро КОБЕВКО: – На Буковині тиск на ТВА з боку влади вдало перевели в конфлікт між приватним і державним телеканалом. При цьому постраждали журналісти обох засобів масової інформації.

Георгій ТЕРОН, голова Чернівецького осередку НСЖУ: – Професія журналіста сама по собі, по своїй суті, покликана говорити людям правду і називати речі своїми іменами. В усі часи це не подобалося.

Вадим ПЕЛЕХ, власкор Національного радіо, голова Чернівецької первинної міжредакційної медіа-профспілки: – У нас немає друзів ні серед політиків, ні серед влади, ні серед інших громадських організацій. Це все наші ситуативні колеги, партнери, але коли їм невигідне буде журналістське втручання, вони попросять нас вийти з залу.

Сергій Зарайський, власкор УНІАН: – Жодна влада не любитиме журналістів, а журналіст – апріорі опонент влади. Хоча ця теза у цілому змальовує настанови журналістики, в українському вимірі вона має дещо специфічне значення. В Україні журналістів вбивають.

Вл. інф.

За інформацією «Української правди», у 2013 році зросла кількість нападів на журналістів з боку працівників силових структур і з боку приватних осіб. Про це свідчить аналіз стану порушення прав журналістів в України, проведений низкою журналістських організацій.

За перше півріччя 2013 року кількість фізичних нападів зменшилася, а кількість перешкоджань залишилася на тому ж рівні. Фізична агресія залишається на високому рівні – у липні зафіксовано 10 випадків нападів, у серпні – 5. За січень-липень 2013 року зареєстровано 117 справ за ст. 171 статтею КК «Перешкоджання професійній діяльності журналіста». При цьому лише 3 справи скеровані до суду.

Запис Безкарність вбиває спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нагадаємо, торік у квітні троє іноземців убили Олександра Савку. Справу розглядали майже рік. Нарешті суд виніс вирок, засудивши причетного до злочину тільки до трьох років умовного позбавлення волі.

Родичі й друзі вбитого протестують проти такого несправедливого вердикту. Їх обурює те, що підозрюваному інкримінують «хуліганство», а не вбивство. Сестра загиблого наголошує також, що родичі хочуть домогтися повернення двох співучасників злочину з Азербайджану, куди вони втекли після жахливого вбивства.

– Якщо апеляційний суд залишить попередній вирок без змін, ми будемо його оскаржувати в судах вищої інстанції і навіть у Європейському суді, – розповіла Лариса Скакун-Савка, мати загиблого. – На попередньому слуханні підозрюваного взяли під варту. Але надії на суд я не покладаю. Хоча затриманий – холоднокровний вбивця мого сина, та суд цього не бачить, як  не бачить суд і відео з місця події. На жаль.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії», фото автора   

Запис Мітинг справедливості біля ратуші спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Я не заспокоюся, доки вбивці не будуть покарані, як би міліціонери не намагалися замести сліди – запевнив на прес-конференції журналістів Микола Терлибовка. – І доведу, що люди не повинні ділитися на чорних і білих. Так само як і Закон має бути для всіх один.

Кримінальну справу тричі відкривали та закривали

Аварія сталася майже 3 роки тому, 28 травня 2010 року, в день останнього шкільного дзвоника. Богдан Терлибовка став семикласником. Їхав до бабусі та віз їй покупки  на колесі, як кажуть місцеві. Тоді ж п’яні 16-річні молодики, взявши без дозволу «мерс» у одного з батьків, поїхали до села Мигового на Вижниччині шукати вільну хату, щоби зняти її на кілька днів та відсвяткувати закінчення школи. Мигівчани були свідками, як шалено ганяла селом автівка, зупиняючись то біля однієї, то біля іншої садиби. Добром таке не могло закінчитися: о 19.30 мерс збив велосипедиста. Коли приїхали даішники, було добре видно сліди від шин велосипеда, який їхав обабіч дороги, та легковика, бо сталося це саме після дощу. Натомість під час слідчого  експерименту, велосипедиста вже змусили їхати посеред вулиці. Зрештою, у цій справі дуже багато, м’яко кажучи, недоречностей, бо слідчі, – кримінальну справу ж відкривали та закривали тричі – тільки заплутували її. Причина ж у тому, як з’ясувалося, що близькими родичами тоді ще малолітнього мажорика, чиєму батькові належав «мерседес», був колишній начальник одного з райвідділів міліції області, який до цього обіймав ще вищий міліцейський пост.

Зрештою, судіть самі. Ось запис розповіді батьків хлопчика, якого вже немає серед нас. (На підтвердження своїх слів вони відксерили документи для журналістів і передали до редакцій).

Мажори без водійських прав забрали життя 12-річного сина у батька-інваліда та матері-пенсіонерки. Та винних немає. 

Коли Миколі Васильовичу повідомили про аварію і він приїхав на місце ДТП, сина вже не було. Та односельці дали Миколі фотапарат, щоби він зафіксував ситуацію на місці події. І як у воду дивилися. Бо потім ці фото плутали ментам усі карти, але вихід вони знайшли: в кримінальній справі просто з’явилися інші знімки.

Люди порадили також Терлибовці-старшому забрати з «мерседеса» документи.

– Дєд, отдай техпаспорт і ключі! Ти нє знаєш с кєм связался, кто моі родітєлі! – вистрибував перед кремезним Миколою Терлибовкою малолітній порушник. Це обурило присутніх й односельці почали сходитися довкола знахабнілих молодиків, від яких добряче тхнуло спиртним. (До слова, аналіз алкоголю в корові узяли вже у мертвого 12-річного потерпілого, а тим, хто винен у ДТП, цього аналізу не робили!!!) У повітрі запахло самосудом. І Микола Васильович прикрив юнаків від людей собою: «Нехай з ними суд розбирається…». Потім він багато разів жалкував про свій вчинок. Але тоді в ньому ще жила віра…

– Якби ж я знав тоді, коли рятував отих нахаб від самосуду, що міліціонери тримали мого сина в машині… без медичної допомоги… А ще я тоді не звернув уваги на те, що купка людей у погонах, які приїхали на ДТП з Вижниці та Чернівців, тривалий час радилася в стороні. Тепер розумію, що тоді й вирішувалася доля мого сина… Їм було вже відомо, що Богдана збив племінник колишнього міліцейського начальника (нині одного із голів райдержадміністрації).

Збита машиною дитина зникла на кілька годин. І реанімобіль, який мав приїхати з Чернівців за нею, не знадобився.

У кримінальній справі було дві довідки про час смерті Богдана. Перша, яка потім зникла, засвідчувала, що він помер між 22.00 і 23.00 годинами, а друга – між 19.30 і 22.00 (?!.) Уже самий проміжок спричиняє подив. Та й батько Богдана розповідав: коли йому о пів на першу ночі сказали, що син у Вижницькому морзі і він туди поїхав, тіло хлопчика ще було теплим.

– Ось я і хочу дізнатися, де перебував мій син між 19.30, коли сталася аварія, та 24.30, коли він опинився у морзі.

Саме протягом цього часу батьки й родичі ніде не могли знайти дитину. Після ДТП Богдана не було ні в Берегометській, ні у Вижницькій лікарнях. Головний лікар з Берегомету показав батькові запис у журналі швидкої допомоги про те, що о 19.45 міліціонери забрали збитого машиною хлопчика. Микола Васильович терміново зателефонував до обласної лікарні, де йому пришивали відрубану руку, і домовився про реанімобіль для сина, яким його мали перевезти до Чернівців на операцію. Та сина живим так і не знайшов. Богдана йому передали вже мертвим.

– Але ж син помер тільки через 3 години після ДТП! Якби йому одразу надали медичну допомогу, він залишився б живим. Бо розтин судмедексперта показав, що всі внутрішні органи у сина були цілі, крім селезінки. Він просто стік кров’ю. Тому й стверджую, що вся кримінальна справа шита білими нитками і повністю сфальсифікована, – переконаний батько. – І ніхто мене не зупинить – правди доб’юся!

Дуже хотілося б, аби так і сталося. Та занадто багато недолугостей і дикунства в цій справі. Приміром, заднім числом у кримінальній справі з’являється довіреність на винуватця трагедії щодо права водити машину. Пізніше стосовно нотаріуса, яка вчинила такі протиправні дії, відкрили кримінальну справу. Але як справу відкрили, так і закрили. Та про що говорити, коли матір загиблого хлопчика, Василину Семенівну Паламарюк, суд узагалі не визнав потерпілою, тож і слова їй не надав!!!                                     

Богданів сад…

…Кожного Першого вересня однокласники Богдана Терлибовки ходять до нього на могилу. А ще за два роки, коли вони прощатимуться зі школою назавжди, в унісон з останнім шкільним дзвоником шумітиме Богданів сад. Ще за життя він випросив у батька 80 саджанців і разом з однокласниками посадив їх довкола школи. Таку ось пам’ять по собі залишив своїм однокласникам і школі розчавлений мажорами хлопець, якого односельці вважали «богом автівок». Бо розбирався Богдан у машинах так, що не кожен дорослий міг про таке мріяти.

Кажуть, що людина відбулася, якщо вона збудувала дім, виховала сина та посадила дерево. 12-річний Богдан устиг лише посадити сад…

Був момент, коли батько думав сам покарати кривдників. Можливості для цього у колишнього десантника, повірте, є.  А там – як Бог дасть. Адже життя без Богдана втратило свій сенс і позбулося радості… Та щось зупинило Миколу Васильовича. Не варто, мабуть, людині приміряти на себе Божі шати. Але до Європейського суду чоловік дійде.

Останній дзвоник 28 травня 2010 року став по-справжньому останнім для багатьох учасників тієї трагічної історії. А не тільки для 12-річного Богдана, який був у свої юні роки чи не найталановитішим механіком на селі. І не тільки для  його батьків, які вже ніколи не зможуть жити так, як до втрати їхньої Богом даної дитини.

Події трирічної давності залишили свій чорний слід у долі всіх, причетних до цієї історії. Бо інакше в цьому світі  просто не буває. Таким є Закон, не людьми писаний. Кожен крок, кожен вибір залишає слід. І хоча слідак, що першим вів цю кримінальну справу, вже пішов на пенсію, другого нібито відсторонили від справи, а третій… не будемо про нього згадувати, бо всі вони включили «динамо», спрямоване на закриття кримінальної справи, – та ніхто не втече від наслідків власних дій. А це і є Долею. Усі відповідатимуть – як не перед людьми, то перед Богом, бо переступали через свою совість, голос Бога всередині нас. Мине час і постане голос совісті у «головного героя» оповіді, того, який кивав на сановитих батьків і якому одразу ж допомогли виїхати за кордон…

Але були й інші посадовці. Втім, лише в одному прокурорському кабінеті Микола Васильович Терлибовка почув:

– Я знаю, чого ви прагнете, але мені цього не дозволять зробити…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Дитину збили на дорозі – винних немає спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Солдата задушив хтось із своїх?

Хоча солдат зник ще 13 липня, тіло знайшли у Сторожинецькому лісі лише 18-го.  Хлопцю з Дніпропетровська залишалося кілька днів до «дембеля». Правоохоронці встановили, що  солдат був задушений власним ременем від протигазу спеціальним вузлом, який застосовують виключно вояки. Протигаз при цьому знаходився у казармі. Міліціянти розробляють кілька версій убивства. Серед них і та, що солдата міг вбити хтось зі своїх. Адже на територію казарми стороннім вхід заборонений.  

Вбивство у Брусниці

Жахлива звістка про вбивство 87-річної пенсіонерки розлетілася по селу. Вбивця назвався одразу – на вулиці при свідках… Але правоохоронці визначили, що півроку тому його вигнала співмешканка. Тому «новоспечений» бомж узяв гріх на себе, аби мати дах над головою та їжу.

Оперативники разом із службовими собаками швидко знайшли справжнього вбивцю. Ним виявився 18-річний односельчанин покійної, який проник через вікно до самотньої жінки, щоби її пограбувати. Та у момент обшуку будинку бабуся прокинулася. Нападник схопив дерев’яну палицю та почав бити стареньку по голові. Ціною людського життя стала одна тисяча гривень.

Квартет грабіжників ліквідовано

Зухвалий напад здійснили двоє невідомих минулого тижня на жителя Новодністровська. У результаті, крім отриманого фізичного насилля, чоловік позбувся значної суми грошей та двох мобільних телефонів. За гарячими слідами правоохоронці затримали авто зі зловмисниками. Чотирьох молодиків знешкодив один оперативник. Тепер трьом мешканцям Хмельниччини та одному жителю Новодністровська «світить» від семи до десяти років ув’язнення.

Дуже хороший металопрофіль на дах та паркан, тут ви знайдете багато вариiантiв для вашого дому! \

/dah-if.com.ua/

Телефонні шахрайства знов активізувалися!

Чергова хвиля телефонних шахрайств сколихнула Буковину. Новий телефон купуйте тут mo.ua , з доставкою. Шахраї діють за такою схемою: телефонують пізно вночі людині з повідомленням, буцімто син (брат, чоловік) попав до міліції за скоєння злочину – перерахуйте гроші на такий-то рахунок. Найбільше таких дзвінків, як не дивно, надходять з виправних колоній, що  розташовані на Східній Україні. В основному шахраї поповнюють рахунки на своїх мобільних телефонах… Тому правоохоронці попереджають: у разі підозрілого дзвінка, не спішіть витягати гроші з гаманця. Спершу переконайтеся, що ваш родич дійсно не виходить на зв’язок і телефонуйте спочатку до міліції.

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Про гучні злочини – з вуст головного міліціянта спершу з'явиться на Медіа-Версії.

26-річний суддя Андрій Гринчак розбився на автомобілі, на повній швидкості врізавшись у дерево. Аварія трапилася близько першої години ночі, і свідків на місці трагедії не було. На перший погляд здавалося, що відбулося банальне ДТП. Однак багатьох бентежило, що абсолютно твереза людина на справному автомобілі несподівано вилетіла з рівної дороги. До того ж на дверцятах автомобіля виявили кульовий отвір, а деякі травми, як засвідчила експертиза, суддя отримав … ще до аварії.

«Того дня однокурсники, з якими Андрій не спілкувався, призначили йому зустріч в кафе»

Списати те, що трапилося, на негоду не можна – в ніч, коли сталася аварія, було тепло і сухо. Таким же видався і день. За словами рідних загиблого Андрія Гринчака, напередодні ніщо не віщувало біди.

– Син зі своєю нареченою збиралися їхати до друзів на весілля, – розповідає мати загиблого Людмила. – Була субота, на роботу йти не потрібно було. Закінчивши приготування до весілля, вони вирішили піти в кіно. Але близько одинадцятої години ранку синові зателефонував однокурсник Віктор Тришин (ім’я та прізвище змінені – Авт.).

– Андрій дуже здивувався цьому дзвінку – з цими однокурсниками він не спілкувався, – каже Марина, наречена загиблого. – А тут Тришин і ще один однокурсник Юрій Дорунь (ім’я та прізвище змінені – Авт.) почали наполегливо кликати його в кафе. Андрій зустрівся з ними, але незабаром повернувся. Що від нього хотіли колишні однокурсники, розповідати не став. Пояснив, що нічого серйозного. У мене не було звички лізти в його справи, тому не розпитувала. Ми, як і збиралися, поїхали в кіно. «Знаєш, Тришин з Дорунем просили мене ввечері ще раз до них під’їхати, – сказав Андрій вже дорогою додому. – Але я не поїду». Ми почали прикрашати машину Андрія до весілля. А через кілька годин (на той момент вже було близько шостої вечора) йому знову зателефонували. Наскільки я зрозуміла, це знову був Тришин. «Марина, я таки повинен поїхати, – після розмови з ним заявив Андрій. – Це терміново». І, знявши надувні кульки з машини, поїхав.

Андрій поїхав до однокурсників у село Костичани Новоселицького району.

– Я подзвонила синові близько пів на дев’яту вечора, коли він уже був у тому селі, – згадує Людмила Гринчак. – «Мамо, я не вдома, – спокійним голосом відповів Андрій. – Ми тут у районі зустрілися з однокурсниками. Давай я пізніше передзвоню». На початку дванадцятої ночі йому подзвонила Марина. Андрій сказав їй, що вже виїжджає. Марина не лягала спати – чекала. В 00.15 Андрій зателефонував їй, але відразу скинув дзвінок. А вже через кілька хвилин його телефон був вимкнений.

Тієї ночі Марина так і не змогла заснути. Андрія все не було, його телефон і далі був «поза зоною досяжності». Вранці їй подзвонив колега Андрія, який працював помічником судді. «Марина, де Андрій? – Стривожено запитав він. – Він удома?». «Ні, – відповіла Марина. – Він поїхав в Новоселицький район і досі не повернувся». «В Новоселицький? – Захриплим голосом перепитав хлопець. – Там вчора вночі розбився білий «Міцубісі». Водій загинув. Кажуть, у нього знайшли посвідчення судді».

Білий «Міцубісі», що врізався в дерево, виявила літня мешканка села Костичани. Почувши шум, жінка вибігла на подвір’я.

«Близько першої години ночі я почула звук удару, – давала свідчення співробітникам міліції жінка. – Вийшовши на подвір’я, побачила неподалік від церкви розбиту білу іномарку. Машина врізалася в дерево, від неї залишилася купа металобрухту. Я ще подумала, що якщо в ній були пасажири, вони напевно не вижили. Потім з’явилася інша іномарка червоного кольору. А буквально через хвилину під’їхала ще одна машина – чи то синя, чи зелена. Водії обох автомобілів вийшли і почали голосно розмовляти. Пам’ятаю, один з них сказав: «Може, ми ще витягнемо людину?!» Я побігла в будинок і викликала «швидку»…

От тільки медики водієві «Міцубісі» вже не змогли допомогти. Приїхавши на місце, експерти незабаром встановили, що це був суддя Чернівецького господарського суду Андрій Гринчак. Фотографії з місця ДТП дивитися неможливо – тіло понівечене, одяг пірваний. Коли рідним Андрія Гринчака повідомили про те, що трапилося, тіло вже відвезли на експертизу, а розбиту машину забрав евакуатор.

«Судмедексперти пояснили, що ще до аварії сина, швидше за все, побили»

– Нам сказали, що син не впорався з керуванням і врізався в дерево, – каже батько загиблого Василь Гринчак. – Природно, нас це насторожило: їхати рівною дорогою і ні з того ні з сього різко звернути на узбіччя? З чого б це? Незважаючи на те, що вони з однокурсниками сиділи в кафе, експертиза показала, що Андрій був абсолютно тверезий. Під’їхавши до бюро судмедекспертизи, ми з дружиною побачили, як звідти виходить однокурсник Андрія Віктор Тришин. Що він там робив, залишалося тільки здогадуватися. Сам Тришин, який останнім бачив Андрія живим, розмовляти з нами не став.

– Про те, що Тришин говорив міліції, ми дізналися вже потім, – додає Людмила Гринчак. – До цього відкрилися інші дуже дивні обставини. В першу чергу, те, що на дверцятах розбитої машини сина виявили… слід від кулі, – мої співрозмовники показують фотографії автомобіля. На вцілілих білих дверцятах видно кульовий отвір. – Проте ні в салоні, ні неподалік від місця ДТП куль не знайшли. Експертиза засвідчила, що в машину стріляли з мисливського карабіна.

Ще одна дивна обставина, яку незабаром підтвердила відповідна експертиза: кермо автомобіля було відірване і… розпиляне на частини. Експерти припустили, що, найімовірніше, його розпиляли якимось гострим предметом на зразок сокири або зубила. У салоні автомобіля предметів, які могли б розпиляти кермо, експерти не виявили.

– Така ж ситуація з травмами сина, – каже Василь Гринчак. – На тілі патологоанатоми нарахували 76 зовнішніх ран, саден і синців. Руку повністю відрізало, з голови практично знято скальп. І хоча нам відразу сказали, що, якщо в машині спрацювали подушки безпеки (а це так і було), такі травми маловірогідні, ми вирішили: хіба мало, всяке може бути. Адже машина, вважайте, вщент розбилася. Насторожувало ще й те, що одяг сина був розірваний саме по швах. А светр чомусь на ньому був надітий навиворіт. Ось це вже, погодьтеся, дивно. Ми наполягли на проведенні додаткової експертизи. Домагатися цього довелося довго, але головне, який нам прийшов результат, – батько судді показує документ. – Вивчивши травми сина, експерти прийшли до висновку, що деякі з них «не вписуються в ДТП».

«Особливості розміщення травм наводять на думку про те, що вони виникли ще до дорожньо-транспортної пригоди», – йдеться у висновку експертів. При зустрічі судмедексперти пояснили нам, що, швидше за все, сина побили. Якщо була бійка, то все сходиться – це пояснює і «нехарактерні для ДТП травми», і розірваний по швах одяг. Що стосується розпиляного керма, то на ньому експерти виявили дивні вм’ятини, які, за їхніми словами, нагадують сліди від наручників.

– Невже в справі зовсім немає свідків? – Питаю у батьків судді. – І ніхто з сусідів не чув пострілу?

– Одразу після аварії ми з чоловіком приїхали на місце трагедії і переконалися, що поблизу немає житлових будинків. Найближче живе сусідка, яка побачила два автомобілі і викликала «швидку». У справі є тільки один свідок – однокурсник Андрія Віктор Тришин. Як я вже говорила, він і ще один однокурсник Юрій Дорунь і покликали сина на зустріч. Відвідувачі бару, де вони сиділи, бачили, що вони пішли близько півночі. А о першій годині ночі буквально в трьох кілометрах від бару трапилася аварія.

«Ці відвідувачі сиділи тихо і розмовляли, – розповідала співробітникам міліції офіціантка, яка тієї ночі була на зміні. – Один з них взагалі не пив (загиблий суддя – Авт.), інші – тільки пиво. Ніякого конфлікту між ними я не помітила. Близько дванадцятої вони пішли».

Що було далі, співробітники бару не бачили. Всі лише підтвердили, що в 12:00 ночі суддя і його однокурсники покинули заклад. Далі, як пишуть у своїх свідченнях Юрій Дорунь і Віктор Тришин, вони роз’їхалися в різні боки.

«Вийшовши з бару, ми з Дорунем та Андрієм Гринчаком обговорили наші подальші зустрічі і попрощалися, – пише в своїх свідченнях Віктор Тришин. – Після цього кожен сів до свого автомобіля, і ми з Гринчаком поїхали в бік Чернівців. Я поїхав слідом за ним з інтервалом, напевно, у дві хвилини. Проїхавши близько двохсот метрів, я побачив, що автомобіль Гринчака зупинився на узбіччі і Андрій вийшов, сказавши, що йому потрібно справити нужду. Я вийшов зробити те ж саме. Так простояли кілька хвилин. Потім ми сіли в машини і поїхали точно так само – він, а слідом я, з інтервалом у дві хвилини. Гринчак від’їжджав швидко, він різко почав набирати швидкість. Після цього я побачив, як його автомобіль врізався в дерево і зупинився…»

Віктор Тришин стверджує, що залишався на місці аварії аж до приїзду «швидкої» і міліції. Дивно тільки, що його сріблястий «Фольксваген» сусідка з сусіднього будинку не бачила. Як говорила жінка, вона помітила лише розбиту машину, біля якої потім зупинилися червона і темна іномарки, що проїздили повз. Тим часом Віктор Тришин запевняє, що він першим зупинився біля розбитої машини і особисто зупиняв автомобілі, які проїжджали повз (свідчень водіїв тих самих зупинених іномарок у справі, на жаль, немає).

«Недалеко від бару ми знайшли закривавлений носовичок Андрія. Не розумію, як його могли не помітити співробітники міліці »

– Але й це не головне, – говорить батько загиблого Василь Гринчак. – Судячи з показань Віктора Тришина, які він давав неодноразово, вони виїхали з бару в 12:00 ночі, що підтвердили і бармени. ДТП сталося за три кілометри від бару. Припустимо, вони з Тришиним зупинялися, щоб справити нужду. Але ж сам Тришин сказав, що на це у них пішло кілька хвилин, тобто вже в чверть на першу вони поїхали далі. А ДТП, за свідченнями сусідки і висновками численних експертиз, сталося близько першої години ночі. Виникає питання: що ж відбувалося ці 45 хвилин? Коли на очній ставці я задав це питання Тришину, він спробував ухилитися від відповіді, сказавши, що «заплутався і нічого не пам’ятає».

А ми з дружиною незабаром після загибелі сина знову приїхали на місце аварії. Ходили там кілька годин, намагаючись знайти якісь докази. І за двісті метрів від бару – як раз в тому місці, де, за словами Тришина, вони з Андрієм зупинилися справити нужду, – ми знайшли ось це, – чоловік показує загорнутий у целофан закривавлений носовичок. – Не розумію, як його могли не помітити співробітники міліції. Експертиза показала, що на цій хустинці кров нашого Андрія.

– Все свідчить про те, що сина вбили, – хитає головою Людмила Гринчак. – І слід від кулі в дверцятах автомобіля, і експертиза з приводу «невідповідних ДТП» тілесних ушкоджень. Але прокуратура, незважаючи на наші численні заяви, не порушує кримінальну справу за фактом убивства. Справа, як і раніше, порушена за фактом ДТП. Кілька разів її закривали «через відсутність складу злочину», потім знову відкривали. Днями її передали до Тернопільської обласної прокуратури – щоби забезпечити «неупереджене розслідування». Подивимося, що буде далі.

– Не знаю, чим пояснити небажання місцевих правоохоронців займатися цією справою, – каже Василь Гринчак. – За цей час ми з дружиною вже стали і слідчими, і юристами. У матеріалах справи ми знайшли роздруківки телефонних дзвінків Віктора Тришина в той вечір. Цікаво, що на один номер, на який Тришин кілька разів дзвонив впродовж дня, він подзвонив в 00:14 ночі – в той момент, коли, за словами самого Тришина, вони з Андрієм зупинилися справити нужду. Наступний дзвінок на цей номер Віктор зробив о першій годині ночі – коли загинув Андрій. Під час очних ставок я питав Тришина, кому він дзвонив. Спочатку Віктор відповів, що не знає: мовляв, мабуть, подзвонив випадково. Потім сказав, що це була його знайома на ім’я Юля. А потім заявив, що це була не його знайома, а подруга нашого сина. Нібито Андрій сам дав йому номер. Зараз цей номер відключений. Роздруківка дзвінків з телефону сина показала, що Андрій ніколи не дзвонив на той номер. Але з’ясовувати, кому він належить, правоохоронці поки що навіть не намагалися. Хоча це могло б багато чого прояснити.

Намагаючись відновити картину події, кореспондент зателефонувала Віктору Тришину і Юрію Доруню, з якими Андрій Гринчак був того вечора.

– Всі свідчення я вже дав слідству, – сказав Юрій Дорунь. – Як сталася аварія, я не бачив. Близько дванадцятої години ночі ми вийшли з бару, і я поїхав до себе в село. Віктор і Андрій поїхали в бік Чернівців, тому, що відбувалося далі, міг бачити тільки Віктор. У момент ДТП я, ні про що не підозрюючи, вже був удома.

– Рідні судді кажуть, що ви з Тришиним навіщось терміново викликали Андрія і він негайно до вас поїхав. З якого приводу ви збиралися?

– Ми просто зустрічалися. Звичайна зустріч, нічого надзвичайного.

З Віктором Тришиним «Факти» намагалися зв’язатися протягом місяця, але його мобільний був відключений, а на роботі весь час відповідали, що він у відпустці і, коли повернеться, ніхто не знає.

Що стосується мотивів убивства судді, то у його рідних мало припущень. Ні батькам, ні нареченій він не розповідав про справи, які розглядав.

– Уже потім ми дізналися, що син загинув напередодні важливого судового засідання, – каже Людмила Гринчак. – Він повинен був приймати рішення у справі фірми, якою керував місцевий бізнесмен. Ця фірма «кинула» одне підприємство на 280 000 гривень. Рішення, судячи з усього, мало бути не на користь бізнесмена. Цей бізнесмен – хороший друг дядька Юрія Доруня, однокурсника Андрія. Але ми не можемо нічого стверджувати. Це завдання слідства. Очевидно одне: за таких обставин давно пора порушити справу за фактом убивства.

– Ми розглядаємо цей варіант, – прокоментували «Фактам» ситуацію в прес-службі Тернопільської обласної прокуратури. – У Тернопільську прокуратуру справу передали нещодавно, зараз з’ясовуються всі обставини. Триває слідство.

– Коли ми почали посилено шукати докази, невідомі всіляко намагалися нас залякати, – каже Людмила Гринчак. – До квартири сина, яка з моменту його загибелі пустує, двічі хтось проникав. У міліції це зафіксовано. Влаштовували погром, але нічого не крали. Останній раз на столі залишили черевик сестри Андрія, в який встромили сувенірний кинджал. А бронзову Феміду на могилі сина хтось розбив на шматки…

Катерина Копанєва, «Факти» (Чернівці – Київ)

http://fakty.ua

Запис Дверцята машини судді були прострелені з мисливського карабіна, а кермо – розпиляне на частини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Для відповідей на ці питання треба насамперед оцінити стан нинішнього  українського суспільства. На жаль, у ньому панує не право, а сваволя. Розмови про демократію і правове суспільство, що безперервно ведуться впродовж останньої чверті століття, мало впливають на реалії нашого життя. З радянських часів залишилася повсюдна неповага до закону і бажання вирішувати проблеми не через суд, а шляхом насильства, підкупу тощо. Більшість пострадянських держав знаходиться поза межами справжньої демократії – досить подивитися на центральноазіатські республіки з їхніми пожиттєвими президентами та феодально-байськими традиціями громадського життя. Туди ж рухається сучасна Росія, а білоруського президента давно вже називають «останнім диктатором Європи». На цьому ж шляху стоїть нинішня Україна.

Існує в нашій країні каста «недоторканих» та їхніх дітей-мажорів. Все їм сходить з рук, будь-яке порушення закону. Хіба що один «недоторканий» перейде дорогу іншому,місце якого у правлячій ієрархії вище, а можливостей для розправи більше. Тоді й доторкнуться до «недоторканого», ще й як! І реакція суспільства на такі дії зовсім не цікавить можновладців. А що їм зважати на біомасу? Загнати бидло у стійло, і порядок.

Але люди не хочуть вважати себе «бидлом» і «біомасою». Захищати свої права цивілізованими методами вони ще не навчилися, а на сваволю «недоторканих» реагують власною сваволею. Якщо можна тим, то чому не можна нам – така логіка членів незрілого суспільства. Але ж у руках влади є могутній апарат насильства і законне право застосовувати силу. Спроби самосуду вона каратиме нещадно, адже право карати і милувати – це  головне управлінське знаряддя в її руках. Якщо воно опиниться у кожного члена суспільства, то на зміну державі прийде повне безвладдя.

Людство у муках народило дієвий механізм, що дозволяє зберігати лад і порядок. Він полягає у розділенні влади на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову, причому вони взаємно контролюють одна одну. А загальний контроль над ними здійснює громадянське суспільство через цілу систему громадських організацій. Такий механізм сприяє розвиткові суспільства і попереджає його розклад. У нас же він майже не діє, відтак  зростають суперечності й визріває небезпека громадянського конфлікту. Сваволею її не ліквідуєш. Необхідний ефективний механізм попередження глибоких конфліктів і розв’язання вже існуючих. Він один: панування права, створення правової держави, яка користується повною довірою громадян.

Запис Сваволя замість права спершу з'явиться на Медіа-Версії.

До смертної кари за звинуваченням у замовленні вбивства своєї колишньої дівчини двом чоловікам, Хетріку і Гілксу, Івана Телегуза засудили ще 2006 року. Та після оголошення вироку з’явилася нова інформація, з якої випливає, що Іван є безневинним.

Присяжним, які засудили пана Телегуза, не надали жодної інформації, яка могла б виправдати звинуваченого і вказати на причетність інших осіб до скоєного злочину. Хоча після суду обидва головних свідка, Сафанов і Гілкс, визнали, що вони брехали, звинувачуючи Івана у замовленні вбивства.

Зокрема, Гілкс зізнався, що його свідчення сфабриковані в ході судового розгляду під тиском з боку держави, бо за звинувачення Івана йому пообіцяли менш сувору міру покарання. Він визнав, що немає підстав вважати Івана замовником убивства. Сафанов також відмовився від своїх свідчень і зізнався, що Іван ніколи не говорив йому про вбивство. Третій основний свідок, Хетрік, відмовляється що-небудь обговорювати з адвокатами Івана Телегуза.

Про ці перипетії справи редакції «Версій» повідомили з Лондона представники британської благодійної правозахисної організації Reprieve з посиланням на свій сайт http://www.reprieve.org.uk/articles/2012_01_20_Ivan_Teleguz_Ukrainian

Саме вони розповіли про те, що наш земляк перебуває у камері смертників штату Вірджинія і бореться за те, щоб із нього було знято помилкове звинувачення, яке стало наслідком нехтування суттєвими доказами його безневинності.

Тюремні умови там суворі: в’язень перебуває в абсолютній ізоляції. Івана тримають в одномісній бетонній камері зі сталевими дверима майже 24 години на добу; тюремні правила вимагають, щоби навіть їжу він приймав на самоті. Його виводять з камери виключно для того, щоби він прийняв душ, або ж іноді побув годину в маленькій одномісній клітці на дворі. Два роки тому Іванові дозволили зустрітися з батьком. Та про це – у наступному числі «Версій».

Уповноважена з прав людини Ніна Карпачова вперше взяла участь у цій справі в серпні 2010 року. Україну не повідомили про арешт І. Телегуза (відсутній консульський запис про усне чи письмове надання інформації), що є порушенням Віденської конвенції про консульські зносини.

У пана Телегуза надзвичайно мало часу, зазначають представники британської благодійної правозахисної організації. І він потребує допомоги з боку українського уряду. Саме тому в кінці січня 2012 року американський адвокат Софі Уокер приїхала в Україну, щоб обговорити справу із представниками української влади та неурядових організацій. Адже процес отримання паном Телегузом громадянства України суттєво затягнувся. Подумалося, що українська влада менше турбується про своїх громадян, ніж заокеанські правозахисники. Адже тільки вчора у Києві відбулася прес-конфенція, присвячена обговоренню гучної міжнародної справи українця Івана Телегуза, засудженого до смертної кари в СШA, у якій взяла участь член правової команди Британської правозахисної організації «Reprieve» Софі Уокер, представники української влади та міжнародних організацій.

Від редакції: що чекає далі на нашого земляка – у наступних числах «Версій».

Запис Американська трагедія по-буковинськи: безневинного Івана Телегуза з Кам’янки стратять навесні у США спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Працівники карного розшуку отримали оперативну інформацію про те, що Дикаєв, який є громадянином Російської Федерації, нелегально проживає в Одесі, і скоює вбивства на замовлення. Це з’ясувалося в ході розкриття подвійного вбивства, яке було скоєно 29 червня цього року в селі Баранинці, Закарпатської області. Там було застрелено двох чоловіків.

Оперативники встановили автомобіль, на якому пересувався Дикаєв. Його чорний ВАЗ 2110 помітили недалеко від Одеси. На посту ДАІ біля села Кошари машину зупинив інспектор ДПС. За кермом знаходився Дикаєв. Він передав документи і вийшов з автомобіля, щоб відкрити багажник. У цей момент співробітники спецпідрозділу «Беркут» почали операцію по затриманню. Дикаєв кинув в їхній бік дві гранати, і почав стріляти з пістолета ТТ, а пасажир, який перебував на передньому сидінні, відкрив вогонь з автомата Калашникова. Один із бійців «Беркута» пострілом поранив автоматника. Але третій зі злочинців встиг затягти пораненого назад у машину і вона зникли з місця події.

Внаслідок перестрілки четверо міліціонерів поранено. Двоє загинули. Це двадцятиоднорічний Віктор Коженко, працівник «Беркута» і сорокарічний працівник ДАІ Олександр Розмаріца.

Всі працівники міліції орієнтовані на розшук автомобіля ВАЗ 2110, чорного кольору, держномер ВЕ 6181 АР, в якому під час події було як мінімум троє чоловіків. Один із розшукуваних – Дикаєв Аслан Імранович 29.08.1982 р.н., уродженець м. Волгоград Російської Федерації. Паспорт громадянина РФ 9600 №322042, закордонний паспорт РФ №627423531.

Крім того може використовувати документи на ім’я громадянина Молдови Tabac Nicolai 04.02.1981 р.н.

Прикмети: зріст 160-165 см, худорлявої статури, обличчя худе, смагляве, волосся темне, коротке, високе чоло, густі брови, тонкі губи.

Злочинці особливо небезпечні і озброєні.

Прохання до всіх, хто володіє будь якою інформацією про розшукуваних, терміново повідомити до міліції по телефону «102».

Чергова частина Департаменту карного розшуку МВС України – (044) 256-10-63.

Управління карного розшуку УМВС України в Одеській – (048) 725-32-16.

УЗГ МВС України

Запис У перестрілці зі злочинцями загинуло двоє міліціонерів. Ще четверо поранені спершу з'явиться на Медіа-Версії.