Якщо тільки пунктиром означити місця, де працював Василь Нікуліца, то  лінія його життя окреслить мало не всю планету: тут Байконур і Куба, спостереження за супутниками Землі і науково-викладацька праця в ЧНУ. Та другу половину свого  трудового стажу Василь Георгійович віддав юним: від 1989 року працює в ОЦНТТУМ.

Радіотехнічне конструювання – один з найскладніших напрямків у мережі позашкільної освіти: в ньому поєднуються глибокі теоретичні знання основ природничих і точних наук, технологічних процесів виробництва, новітніх досягнень в обраній галузі дослідження.  Сучасний  радіоконструктор  повинен мати відповідну математичну підготовку, розуміти фізичні процеси в матеріалах та елементах  конструкцій, володіти сучасними комп’ютерними технологіями.

Можна сказати, що це та база, на якій Василь Георгійович Нікуліца вибудовує свою роботу з вихованцями-гуртківцями. Секрети радіомонтажу, напівпровідниковий генератор Тесла, унікальні позивні  радіоаматорів, організація конкурсів радіоелектронного  конструювання, співпраця з клубом «БІТ» Чернівецької гімназії №2, спільні проекти науково-практичної конференції «Зроби крок», вихованці гуртка, їхні фахові та особисті долі – незчисленні теми, про які Василь Георгійович розповідає із захватом, ніби вірші складає! І під час такої розмови  в  радіотехнічній лабораторії ОЦНТТУМ напередодні Нового року я все більше впевнювалася: це ж він про себе розповідає, бо це ж і є життя педагога, організатора, наставника!

Навіть мені, не чужій ні у науці, ні у роботі з творчою молоддю, було надзвичайно цікаво, коли Василь Георгійович демонстрував досліди з генератором Тесла, по черзі підносив лампочки до котушки – і вони спалахували світлом.
Котушка Тесла – це резонансний трансформатор, призначений для отримання струмів високої частоти. Цей винахід Тесли працює дуже видовищно. Коли я наважилася узяти лампочку й потримати її  поблизу котушки  – я побачила ефект бездротової передачі енергії просто у своїх руках. А от підпалити шматочок паперу не наважилася – а в руках Василя Георгійовича і вогонь запалав, який мій співрозмовник сам же й приборкав.  Я дуже заздрю вихованцям Василя Нікуліци, адже не тільки теоретичні знання отримують вихованці, вони набувають і практичних навичок, пізнають секрети технології, навчаються  проектувати і розраховувати елементи радіовузлів та блоків. Дослідник-радіоконструктор повинен мати і світлу голову, й робочі руки. Щоби виготовити складний сучасний радіоприлад, окрім знання основ радіотехніки, електроніки, електротехніки, технологічних основ проектування й виготовлення друкованих плат, треба знати способи обробки металів і пластмас, мати практичні навички паяння.

І ще одне захоплення є у Василя Нікуліци, хобі, теж пов’язане з радіо – радіоаматорський зв’язок на коротких хвилях.  Цей потужний рух так само охоплює цілий світ, як життєві дороги Василя Нікуліци. Радіоаматорське ім’я – друге  «прізвище», унікальний позивний Василя Нікуліци : UT1YN. Якщо кому цікаво, детально про рух і змагання радіоаматорів можна дізнатися на сайті  Chernivtsi Region branch «Bukovina» of  UARL від голови Чернівицького обласного відділення  ЛРУ «Буковина»  Володимира Ванзяка.  Для спілкування з колегами-аматорами з України та інших країн та континентів на виділених діапазонах необхідно отримати дозвіл (ліцензію)  у профільної державної агенції. На теренах України цим займається Український державний центр радіочастот та його регіональні підрозділи.

І про вихід у майбутнє: вихованці гуртка успішно навчаються у Чернівецькому політехнічному коледжі (ЧПК), на кафедрі радіотехніки та захисту інформації фізичного факультету ЧНУ. На базі радіотехнічної лабораторії Чернівецького ОЦНТТУМ проводяться обласні змагання з радіоелектронного конструювання, а студенти ЧПК та ІТФ ЧНУ проходять тут практику.

Одержавши вищу освіту, вихованці радіотехнічного гуртка успішно працюють на цій ниві. Серед них О.Карп’юк, П.Звоздецький, Б.Туркевич, І.Ярмистий, В.Дума, О.Федорюк, В.Брус, Д.Миронюк  тощо.  Успішно навчаються на фізичному факультеті ЧНУ та у ЧПК  О.Глевко, М.Петруняк, Г.Степенюк, С.Порайко, Д. Ватрич, А. Кучерівський, Ю. Малиш та інші.

Спілкування з вихованцями Василя Георгійовича – теперішніми й колишніми – відкрило цю людину для мене ще з однієї грані.

Даниїл Ватрич  після 9 класу  поступив в ЧПК за спеціальністю «Конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв». І вже чотири роки займається у радіотехнічному гуртку ОЦНТТУМ:

– У 8 класі я зацікавився фізикою та електронікою. А в 9-му зібрав свій  перший пристрій –генератор прямокутних імпульсів. …Василь Георгійович знаходить підхід до кожного з вихованців. Саме завдяки такому ставленню ти відчуваєш себе з ним як з батьком, що завждиі допоможе та підтримає.

Головне, чого мене тут навчили  –  не боятися ставити запитання та робити щось своїми руками. Навички та знання, набуті на гуртку, це безцінний скарб. На гуртку я навчився паяти, виготовляти готові прилади, розробляти друковані плати тощо. Тобто опанував все те, що знадобиться в житті і на роботі. Я брав участь в міських, обласних та всеукраїнських змаганнях з радіоелектронного конструювання. Наступного року буду знову брати участь в всеукраїнській олімпіаді з радіоелектроніки. На гуртку ми використовуємо програмне забезпечення: Sprint-Layout 6, Proteus 8, sPlan… В цих програмах ми створюємо друковані плати, тестуємо на працездатність схеми та креслимо схеми.

У другій половині 90-х на гурток до Василя Георгійовича ходив і Віктор Дума. Після Київського університету ім. Шевченка працює за фахом – програміст:

– У дитинстві пробував ходити у різні гуртки. І зупинився на радіотехнічному. І не тому, що був у захваті від радіотехніки, захопився особистістю Василя Георгійовича. Усі без винятку слухають його з непідробним інтересом. Він і зацікавив мене технікою та фізикою. Я не пропустив жодного заняття! А через деякий час прийшло розуміння, що в електроніці немає жодної магії, а є проста природа речей та вміння людини користуватися законами природи. Після такого інсайту важко було вибрати за професію щось не пов’язане з фізикою.

Пригадую, як марив конструюванням електрошокера. Василь Георгійович лише посміхався, але не відмовляв. Майже чотири заняття я намотував трансформатор з дуже тонкого проводу та з електрошокером не склалося. Далі були більш успішні прилади:  перемовний пристрій, шукач металу… Оці вже працювали. За ті кілька років я навчився користуватися багатьма приладами, якими й нині частенько користуюся, бо програмую мікроконтролери. І навичка паяти виявилася для мене безцінною… І хоча пройшло понад 20 років, а пам’ятаю і гурток, і Василя Георгійовича дуже чітко. Такі люди залишаються в серці назавжди. Дуже шкода, що таких учителів, як Василь Георгійович, можна перелічити на пальцях.

…Двері гуртка завжди відкриті для всіх, хто хоче перевірити свої здібності у цій складній та захопливій справі.
До слова, за роки спілкування з Василем Георгійовичем я, вчителька з чималим стажем роботи, навчилася і далі вчуся в нього прагненню пізнавати нове,  бачити в кожній дитині  творчу особистість, підтримувати дитячий запал та енергію.
І навіть мрію стати радіоаматором з особистим позивним.
Василь Георгійович пообіцяв, що навчить….

Тетяна СПОРИНІНА, «Версії»,
фото автора і з архіву В. Нікуліци

Запис Василь НІКУЛІЦА: 60 років праці, захоплення і творчості спершу з'явиться на Медіа-Версії.