«Одне з найгучніших досягнень української космонавтики  – політ першого космонавта України Леоніда Каденюка.  Під час обговорення польоту Леонід Кучма і Білл Клінтон домовилися, що наш космонавт виконає реальну роботу на орбіті. Було запропоновано кілька проектів,  американці обрали космічну ботаніку – розвиток рослин в умовах мікрогравітації, – про організацію космічного польоту розповів Едуард Кузнєцов, – Для України це був унікальний проект, і мало що могло трапитися, я вирішив підстрахуватися і домовився з керівництвом NASA, щоб був дублер. Нам пішли назустріч, другим претендентом на політ ми вибрали В’ячеслава Мейтарчана. Також ми припускали, що в майбутньому в нас може бути і жінка-космонавт, тому вмовили американців подивитися ще одну пару – Надію Адамчук та Ярослава Пустового. Обидві пари кандидатів у космонавти пройшли місячне стажування в науковому центрі в Х’юстоні й на космодромі ім. Кеннеді у Флориді».

Після стажування складали складне тестування, але всі показали високі результати. Комісія США виставляла низку оцінок за своєю методикою, і винесла рішення: з першої групи летить Леонід Каденюк, з другої – Ярослав Пустовий. У результаті Пустовий і став дублером Каденюка.

Ще з радянських часів Україна мала хороший досвід у проведенні наукових досліджень у галузі космічної ботаніки та біології. Цим займалася, зокрема, наша відома вчена академік Єлизавета Львівна Курдюм. Інститут ботаніки України вирішив продовжити її дослідження. І розробив 10 експериментів, які мав здійснити наш космонавт Леонід Костянтинович Каденюк. Ярослав Пустовий і Леонід Каденюк пройшли стажування в Інституті ботаніки: вивчали методики, садили рослини, проводили запилення. Потім на сім місяців вирушили до Флориди для передпольотної підготовки і знайомства з екіпажем. У космос полетів Леонід Каденюк 19 грудня 1997 року в шатлі «Колумбія».

23 січня на перегляд фільму, щоб більше дізнатися про життя, про мрію школяра з Чернівецької області стати космонавтом і нелегкий шлях до цієї мрії, про досягнення першого космонавта незалежної України Леоніда Костянтиновича Каденюка, для якого Космос став місією життя, зібралися земляки, родичі, освітяни, учнівська молодь, науковці, митці і всі ті, хто прагне досягти зірок, хто мріяв чи мріє про космічні дослідження…

Леонід Каденюк – не лише легендарний космонавт, а й видатний науковець і громадський діяч. Його внесок у розвиток космічної науки та популяризацію України на міжнародній арені є неоціненним. Окрім цього, Леонід Каденюк був Почесним доктором Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, що підкреслює його тісний зв’язок із Чернівцями. Леонід Костянтинович залишив після себе надзвичайно світлі спогади і пам’ять як про людину майбутнього, наповнену космічною енергією, космічним світоглядом, надзвичайно шанобливим і уважним відношенням до людей, любов’ю до нашої планети. Велику увагу Л.К. Каденюк приділяв молоді, всебічній підтримці передачі досвіду молоді, набутого в аерокосмічній галузі України. Модератор зустрічі, Сергій Кізіма, начальник управління комунікацій Чернівецької міської ради, член правління Українського Молодіжного Аерокосмічного Об’єднання «Сузір’я» також зазначив, що мрією Леоніда Костянтиновича Каденюка був успішний розвиток української космічної галузі, освоєння космічного простору та подальша співпраця з іншими державами на орбіті. Та, на жаль, ця його мрія не стала дійсністю…

«У Леоніда Каденюка завжди боліла душа за Україну космічну!», – Валерія Іваненко

Леонід Каденюк – дивовижна людина, легенда, людина великої мрії,  гордість української космонавтики. «У мене є всі підстави стверджувати, що Україна є космічною державою. У нас є повний цикл виготовлення космічної техніки. Ми давно вміємо проектувати, виготовляти, запускати і експлуатувати наші розробки в космосі. Але от проблема: сьогодні космічна галузь працює не завдяки, а всупереч обставинам, у яких вона перебуває», – Леонід Каденюк. І чи змінилося зараз ставлення до української космонавтики і її наукового потенціалу? Дуже хочеться, щоб ці зміни на краще були…

Дякуємо за чудовий фільм, правдивий, сумний, з дуже різноплановими фрагментами з життя космонавта Леоніда Каденюка, про людину, яка завжди прямувала уперед: щемлива розповідь мами Ніни Андріївни, кадри із підготовки до польоту, виступи друзів, соратників, тріумф після повернення на Землю,  дуже несправедливе, ганебне поводження у залі Верховною Ради депутатів під час виступу Леоніда Костянтиновича про необхідність фінансування космічної галузі України. Адже ракетобудування, авіабудування, застосування високих технологій – це міць і незалежність будь-якої  держави. Теперь в Україні немає людини, яка бачила Землю з космосу. Масштаб цієї втрати і особистості нам ще належить усвідомити…

І вже чекаємо на продовження фільму. І ті іноді мигкотіння плівки документальних фрагментів  надають їм правдивості і, на мою думку, не потребують реставрації ШІ.

Дякуємо ЗСУ за мирне небо, за можливість жити і працювати в рідній країні!

©Тетяна Спориніна, член правління Чернівецького міського центру УМАКО «Сузiр’я»,
фото автора і з ахіву Чернівецького міського центру УМАКО «Сузір’я»

Запис Всеукраїнська прем’єра фільму «Місія – Космос. Мрія» відбулася у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Шлях подорожника, кроки за виднокіл буденності поет-мандрівник Віталій Демченко розпочав іще в старших класах чернівецької 3-ї десятирічки. Вони пролунали в рідних карпатських синьогорах. Там же в студентські роки здійснив зимовий треверс Чорногори. Зі сходженням на найвищі вершини українських Карпат Піп-Іван, Петрос, Близницю, Говерлу…

Далі дороги землепроходця пролягли в неоглядимих просторах однієї шостої частини нашої планети, тобто в колишньому СРСР. Це – 1 Приполярний, Полярний Урали, Кольський півострів, Таймир, Чукотка, Камчатка (Корякія), північна Якутія (система хребта Черського: гірський вузол Буордах, Чен, Чибиголах), Прибайкалля й Забайкалля (гри Кодар, Баргузін), хребет Джуг-Джур у Хабаровському краї, Тянь-Шань, Памір, Кавказ (зі сходженням на Ельбрус і Казбек)…

Подвижницькими зусиллями спортивно-наукових експедицій за участі нашого краянина на карті азійського материка, в його північно-східній частині було стерто немало білих плям. З’явились гори й перевали – за правом першосходження – названі топонімами нашого краю та його столиці. Зокрема, перевали Чернівецький, Буковинський.

А нині, в поважному зрілому віці, – знову походи в рідні, домашні Карпати, милі серцю стежини чернівецького довкілля – Цецино, Садгори, Чорнівки, Хотинської височини, де замріяно дивиться у неозорі праліси придністров’я Берда…

Стопа мандрівника й поета не завмирає на стезі, окреслені небом. Про це завідчує й катрен-напуття тим, хто йде слідом:

Пусть в небе твоём

Присно солнце сияет,

Шаг – за окоём,

Дальше бездна зияет!..

І ось – заслужене визнання: почесний знак «Видатний мандрівник України» за номером 22. Усього-навсього 22 у нашій великій 42-мільйонній країні…

Вл.інф.

Запис Чернівецький поет Віталій Демченко – Видатний мандрівник України спершу з'явиться на Медіа-Версії.