Про повені на Новоселиччині згадують з острахом

– Коли була молодою, Прут від села був далеко, – махає рукою в бік річки Домніка Марівцан, жителька Магали, хутір Прут. – Але тут вище весь час копали екскаватори, вивозили шутер (гравій). І 69-го року, коли була велика вода, Прут змінив течію і тепер близько від села…

– 2008 року затопило подвір’ї, понаносило зламаних дерев, коріння… Хата потріскалася геть! Ночами не спали, дуже боялися, бо не знали, що буде далі… 2010 року теж була вода, хоч і не така велика. Але ще більше пообвалювалися береги, річка ближче посунулася до села, – бідкається бабуся.

За словами Олени Нандриш, голови Магалівської сільської ради, за дві останні повені тут розмило 12 га берегу.

– Якщо, не дай Бог, ще одна повінь, то до першої хати 30 метрів. Це вже біда! Вода наближається саме там, де село, – каже Олена Нандриш. – Після кожної повені обіцяють укріпити береги: навезти великого каміння, скріпити його металевою сіткою.

У селі вже облаштували усе потрібне для цих робіт: стоянку для транспорту, є робітники, і про охоронця не забули. Але ремонтної бригади, яка наобіцяла міцні береги – так і не дочекалися.

– Зараз повені немає – то про нас забули, а щойно вода прийде – згадають, – зітхає  пані Олена.

                   «Шкандаль» під час презентації

Проект допомоги Євросоюзу, який нещодавно презентували в селі Бояни, мав би допомогти подібним селам уникнути біди. Проте його святкова презентація несподівано перетворилася… на з’ясування стосунків між ініціаторами та організаторами проекту.

– Історія цього проекту – це п’ять років роботи особисто його керівника Світлани Скрикуляк (ідеї, сприяння і блиск в очах) і кваліфікованої роботи наших менеджерів, – розповідає Ярослав Кирпушко,  виконавчий директор ГО «Буковинський центр реконструкції та розвитку». – Образно кажучи, ми пройшли вогонь і воду. Проте випробування мідними сурмами і золотим телям – не витримали…

Ярослав Кирпушко стверджує, що БЦРР «викинули» з управління проекту:

– Ми чітко відстоюємо принципи партнерства та прозорості, – наголошує Кирпушко. – В даному випадку місцевим аплікантом, тобто органом місцевої влади – Новоселицькою райдержадміністрацією, – замість партнерства проявлена сваволя. Кажучи російською – бєзпрєдєл. У цьому проекті (а цього не було сказано під час його презентації, попри усю гласність і прозорість) є 16 посад в Україні. Фонд заробітної плати становить понад 300 тис. євро на два роки (тобто, в середньому 800 євро на одну зарплатню, – авт..). Тому, коли кажуть: «нічого особистого», «які гроші?!», «тільки користь країні, людям» тощо – насправді це не зовсім так. За партнерською угодою фахівці Буковинського центру реконструкції та розвитку, окрім консультаційної допомоги,  мали здійснювати і менеджмент. Ми цим займаємось тривалий час, маємо дуже позитивні результати. Загалом за чотири роки залучили до Чернівецької області 40 мільйонів гривень через різні проекти, передусім – транскордонні. Нині розробляємо 11 проектів. Проте, ким заповнені посади в цьому проекті – я не знаю…

– Підписана угода про партнерство, відповідно до якої БЦРР бере участь винятково у консультаційній підтримці проекту, в тому числі й питань кадрового підбору, – своєю чергою дивується голова Новоселицької райдержадміністрації Георгій Нікітович. – Тому я не розумію, що пан Ярослав тут вбачає… Я не розумію, чому вони мають брати участь в управлінні, керуванні, це так само амбіції різних людей.

– Ми уклали договір з незалежним аудитом в Україні, з чернівецьким аудитом, з молдавським аудитом, з румунським аудитом, – зауважила Світлана Скрикуляк, керівник проекту. – Тому ці кошти контролюватимуться. Кошти, які приходять за співфінансування з нашого бюджету, контролюються фінансовою інспекцією.

– Згідно з угодою Ярослав Кирпушко мав би спочатку повідомити про свій вихід у письмовій формі головного партнера проекту, що не було зроблено. Сьогодні у нас поважна преса і він вирішив просто попіаритися на даному заході, – резюмував Георгій Нікітович.

В усякому разі, публічний демарш пана Ярослава перед пресою для організаторів став неприємним сюрпризом. Проте «в кулуарах» один з учасників проекту зауважив: «Ну от напишете ви у газетах… Через тиждень про це все одно усі забудуть. А нам два роки – працювати»…

– Подібних прецедентів у нас досі не було, – зітхає Ярослав Кирпушко. – Тому як складеться доля цього проекту – я не знаю. Можливо, наш вихід буде взагалі його зупинкою, а може навіть і закриттям. Адже наскільки ефективним з «такими» фахівцями буде його виконання?

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Поки чиновники «освоюють» кошти, річка сунеться на село спершу з'явиться на Медіа-Версії.