Український ринок нерухомості переживає відверто погані часи. Однак, незважаючи на низький попит, забудовники не поспішають знижувати ціни, пише Domik.ua.

На рисунку подані середні ціни на однокімнатні квартири у новобудовах. Вартість житла може змінюватися залежно від площі, планування і наявності ремонту в квартирі.

Найдорожче житло – у Києві. Тут однокімнатні «стартують» від 45 тис. у.о. В інших центральних районах України відзначимо Дніпро (22 тис. у.о, до речі, так само як в Чернівцях). Найдешевші в центральній Україні – Полтава і Черкаси (15 тис. у.о.)

На Заході України «лісові»Чернівці посідають почесне друге місце у рейтингу дороговизни разом із «бурштиновим» Рівним (22 тис. у.о.). Лідером же залишається засмічений Львів – 27 тис. у.о. Найдешевші на Заході – Хмельницький і Ужгород (19 тис. у.о.)

На Сході «планку тримають» Харків (25 тис. у.о) та Запоріжжя (24 тис. у.о).

На півдні України найдорожчою тримається Одеса – 42 тис. у.о. Це другий показник в Україні. А ось Херсон навпаки, один з найдешевших, – 14 тис. у.о.

У середньому ж, завдяки Житомиру (19 тис. у.о) та Чернігову (14 тис. у.о.) найдешевше житло будують на Півночі України.

думка експерта

Франц ФЕДОРОВИЧ: «Кожна громада, мерія, рада здатна не тільки розвинути свою територію, а й підтримати тих, у кого немає житла» 

Аналітик і експерт «Версій» з економічних питань, голова Асоціації виробників Буковини, меценат і засновник Фонду «Подаруй дитині життя», який опікується дітьми, хворими на рак, – про те, як урятувати буковинські села від вимирання, а безхатченків і переселенців зі Сходу – забезпечити житлом.

– Як бачимо, поки успішні країни працюють над тим, аби зберегти свої міста, села, інститут сім’ї  й заразом покращити демографічну ситуацію, створюючи привабливі умови для життя, роботи, утримання родини й народження дітей, Україна, яка має такі ж проблеми, навіть не намагається щось робити. У нас, принаймні на рівні області, немає подібного роду програм, які спонукали б людей переїхати з мегаполіса до села чи маленького містечка, обробляти землю, реставрувати будинки. В Україні це поодинокі випадки. Натомість люди масово виїжджають за кордон, залишаючи свої домівки. У багатьох селах стоять такі покинуті хати. Воднораз переселенцям зі Сходу, малозабезпеченим верствам населення, іншим категоріям громадян ніде жити, бо навіть «убита хрущоба» (де вже там новобудови!) – просто не по кишені.

Програми, описані у матеріалах «Версій», дозволяють вирішувати проблеми з безробіттям, демографічним старінням і вимиранням нації, відновленням інфраструктури містечок і сіл, збереження їхньої автентичності й туристичної привабливості. А чому б у нас не запустити програму, яка передбачала би проживання в сільських будинках за умови обробки землі, або внесків у будівництво об’єктів соціальної сфери села, створення в селі нових робочих місць тощо. Ми ж бачимо, що в усіх випадках ініціатива створення і розробки таких програм йде від органів місцевого самоврядування – мерії, ради громад. То чому б не взяти цей приклад і нашим новооб’єднаним територіальним громадам, нашим міським депутатам? Таким чином можна вирішити чимало проблем, на які в місцевих бюджетах не вистачає коштів. Така форма фінансування забезпечила б і прозорий громадський контроль, адже кожний перевірятиме, куди ж саме йдуть його гроші, бо ж даватимуть їх не до абстрактного бюджету громади, а на конкретний цільовий проект.

Запис Чернівецькі квартири є одними з найдорожих в Західній Україні спершу з'явиться на Медіа-Версії.