Інна Даніліна, керівник ТЮЧ Міського палацу дітей та юнацтва м. Чернівці, викладач основ акторської майстерності оголосила на своїй сторінці у ФБ: «4 лютого вже протягом 79 років наш Театр Юних Чернівчан відзначає свій День Народження!!! Цього року театральний капусник переноситься на березень, але… Саме 4 лютого ми запрошуємо всіх чернівецьких театралів на виставу ТЮЧ за поезією Сергія Жадана! В цей день народження у нас надважлива місія! Ми запрошуємо Вас прийти до нас на виставу і привітати з Днем Народження ТЮЧ підтримкою нашій дорогій випускниці Палацу, колезі Вікторії Шубкіній!  Нагалошуємо! Вхід на виставу вільний!!! Долучитися до доброї справи Ви зможете задонативши у скриньку чи по QR коду!!!Будь який внесок має велике значення!!!». 

Ще один рік свої тримаються за своїх,
Нічні вогні схожі на пташині хвости…
Що робить смерть? Роз’єднує всіх,
Ламає мову, мов залізничні мости.

І коли мова, ніби хребет, розбита вщерть,
Нею все одно пишуть, щойно минає шок…
Поети, вони, як лисиці – першими чують смерть,
Першими брешуть на місяць, який ще не зійшов.

Пишуть знаками, серед яких ми живемо.
Але знаки змінюються, як і кожен із нас.
Змінюється все… Змінюється почерк…
Змінюється письмо – в ньому все більше
Присутній минулий час…

В минулому часі згадуються імена,
В минулому часі більшість дієслів,
В минулому часі пишуться території,
А ось війна пишеться в теперішньому
І з маленької в кожному з листів…

В теперішньому говориться
До нічних гостей,
Темрява додає ваги словам,
І чоловіки так називають своїх дітей,
Ніби дають імена рікам і островам.

Коли кожна літера в слові ніжність –
Важлива й нова,
Коли врожаєм відходить письмо старе.
Вчись говорити так, ніби твої слова –
Останнє, що почує той, хто завтра помре…

Браво! Дякуємо за виставу! Дякуємо за підтримку благодійної ініціативи.

…І навіть якщо ця зима буде тривати роками,
навіть якщо світ болітиме кожним вдихом – 
будь його диханням і руками,
будь голосом його, будь його сміхом.
Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить,
Маєш тепер любити за тих, хто не любить,
Цієї зими навіть дерева стоять, неначе
вони теж втомилися, вони теж, як люди.
Будь продовженням його збитих пальців,
будь закінченням його довгих речень.
Зимове небо над вами вранці
складається з доказів і заперечень.

Сергій Жадан

©Тетяна Спориніна,
фото автора

p.s. 5 лютого 2024-го на сторінці ТЮЧ на ФБ читаємо:

Спільно нам вдалося зібрати “46 140 грн.”

Запис Благодійна вистава за поезією Сергія Жадана «Обрані, нарвані, юні і запеклі» у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дія 6… 

“Закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики та кінематографії. Жив і працював у Ленінграді,після інституту починав у Товстоногова, в БДТ… Але саме на цій сцені я народився”, – Володимир Воробйов.

Дія 7… 

Дія 8… 

Дія 9. Клятва ТЮЧ 

Нам 70!

ГИМН
(кто не знает – тот не Драмовец!)

Живя тысячелетия, мир был доволен всем,

Он думал, что на свете чудес всего лишь семь.

Но празднично и трудно в течении веков

Живёт восьмое чудо для верящих в него!

Оно – театр, – восьмое чудо света.

Каких ещё не ведала планета!

Мы веря и надеясь, судьбу берём в штыки,

Пока не чародеи, а лишь ученики.

Настанет срок и нашим свершением надежд

Мир будет ошарашен открытием чудес!

Театр нас волнует, пугает и манит,

И по ночам нам снится волшебный свет софит,

Мы счастливы сегодня желанный взять барьер!

До следующей встречи, до будущих премьер!

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора і SergyiS

Запис Театру Юних Чернівчан — 70 (продовження)… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Театр юних чернівчан Чернівецького міського палацу дітей та юнацтва відомий як перший аматорський дитячий драматичний колектив області.
Драматичний гурток Чернівецького палацу піонерів (тепер Міського палацу дітей та юнацтва) був створений на початку 1945-го і діяв під керівництвом заслуженого артиста УРСР В.А. Жихарського. Невеликий відрізок часу Піонерським театром (як тоді його називали) керувала режисер Є.Б. Золотова. Пізніше його очолила заслужена артистка УРСР В.В. Беспольотова. 1967 року керівником театру стала М.І. Полторак-Штейнберг.
1985-го колектив театру був удостоєний звання “Зразковий художній колектив”.
Від лютого 1991-го Театр юних чернівчан працював під керівництвом М. С. Данчук. Від 1999-го керівниками ТЮЧ були Ю.Г. Максимюк, В.А. Стаханов, О.Д. Григорчук. А від 2003 року – І.В. Євстратьєва-Даніліна.
Від далекого 1945-го і до сьогодні Театр Юних Чернівчан залишається мистецьким осередком і вихователем юних артистів і глядачів.
І, однозначно, восьмим чудом світу!

Інформація з Інтернет-джерел

Відчуття свята починається з моменту входу в будівлю палацу: музиканти у фойє, ювілейна газета “ВОСЬМОЕ ЧУДО СВЕТА”, яку люб’язно дарують газетчики, спілкування з гостинними працівниками і в гардеробі ( “театр починається з вішалки”), герої вистав, дійові особи, виконавці зустрічаються на сходах до самої зали, де все вже готово, щоб розпочався бенефіс…

Дія 1

Дія 2

Дія 3

А Лєра – молодець!…

Дія 4

Дія 5

Дія 6… Продовження фотозвіту за посиланням:
Далі продовження… 

Фотозвіт з вистави 2.02.2015 дивіться за посиланням – Вистава “Цирк! Цирк! Цирк!”

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора і SergyiS

Запис Театру Юних Чернівчан — 70 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Театр юних чернівчан Чернівецького міського палацу дітей та юнацтва відомий як перший аматорський дитячий драматичний колектив області.

2.02.2015. Вистава “Цирк! Цирк! Цирк!”

Художній керівник колективу: Інна Даніліна
Викладач акторської майстерностіІван: Іван Данілін
Викладач сценічного руху: Ганна Аілінчій
Викладач сценічної мови: Марина Слижук

4.02.2015. Дивіться за посиланням – Бенефіс “Восьме чудо світу”

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора

Запис Ювілей Театру Юних Чернівчан спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Драматичний гурток Чернівецького палацу піонерів (тепер Міського палацу дітей та юнацтва) був створений на початку 1945 року і діяв під керівництвом заслуженого артиста УРСР В. А. Жихарського.
Перші гуртківці – Юрій Смолянський, Євгеній Бондаренко та Рада Петренко виконали ролі
у п’єсі Суходольського про боротьбу партизанів з фашистськими загарбниками.
Друга постановка – інсценізована казка О. Пушкіна “Про рибака і рибку”, перекладена українською мовою, – стала першою масовою виставою, яку кілька разів відіграли у приміщенні Укрдрамтеатру для дітей всього міста.
З лютого 1991 року Театр юних чернівчан працював під керівництвом М. С. Данчук.
У 1998 році він підтвердив високе звання “Зразкового художнього колективу”.
Члени оглядової комісії відзначили високий рівень роботи ТЮЧ, назвавши колектив кращим у місті й області.
Багато його випускників обрали шлях у великий світ мистецтва.
Серед них – режисери, актори, діячі культури Семен Співак, Володимир Воробйов, Василь Маковійчук, Наталія Козлова, Семен Трессер, Тамара і Лариса Артеменко, Сергій Юшкевич, Сергій Тимофеєв, Лев Шехтман, Жанна Карпач, Олег Флейшакер, Олександр Попенко, Леонід Погорелов, Тетяна Шевченко, Григорій Файнгольд, Андрій Кириллов, Олександр Єремеєв, Світлана Каган, Елла Друкман, Василь Домбровський, Микола Гумінюк, В’ячеслав Стаханов, Олексій Григорчук, Інна Євстратьєва, Іван Данілін, Олег Мельничук та багато інших.

Інформація з Інтернет-джерел

4.02.2013

– ТЮЧ і ти, Інно, як дово ви разом? Яка ваша команда?
– Я працюю в Театрі юних чернівчан на посаді “керівник гуртка” 11 рік. До того часу, як стати керівником, я займалася в цьому театрі протягом 10 років, ось і виходить, що разом з ТЮЧ ми вже 21 рік. Не можу сказати, що все було легко і просто, але великий плюс в тому, що нас працює велика команда: Данілін Іван ( викладач “акторської майстерності”), Аілінчий Ганна (викладач “сценічного руху”), Слижук Марина ( викладач “сценічної мови”) і… прекрсна команда наших вихованців.

– Я бачила вчора гарну традицію посвяти. “Я – драмовець”, – гордо пояснив мені один юнак. Що це за традиція?
– Зараз у нас в колективі 5 групп дітей від 7 до 18 років. 4 лютого за традицією ми посвятили (наш театр скорочено ми називаємо “Драма”) ще 25 маленьких театралів, це діти, які займаються перший рік, але вже довели, що мають право носити горде ім’я “Драмовець”! Клятва і гімн у нас збереглися ще з радянських часів, і за традицією ми розфарбовуємо діток театральним гримом (який можна стерти лише вдома) і роздаємо пиріжки, але тільки з капустою (це пішло від поняття “театральний капустник”). Я кожен рік, коли стою 4 лютого на сцені разом з дітьми, згадую себе 8-літню, як я давала клятву і співала гімн і сльози навертаються на очі, коли в залі встають випускники різних поколінь і співають гімн разом з нами.

– У вас постійно цікавий репертуар, ви несподівані і неочікувані. Які плани?
– Стосовно планів на майбутнє, боюсь, що ще нічого конкретного назвати не можу. Саме зараз ми будемо разом з дітьми обирати з декількох п’єс, яку брати до постановки. Можу сказати єдине, що матеріал вже буде більш “дорослий”, дітям вже набридло грати лише казки, звичайно, з молодшими дітками ми будемо робити щось дитяче, але з старшою і середньою групами будемо переходити на інший рівень. А потім подивимося всі разом, що у нас вийшло. Прем’єру нової вистави плануємо на червень, а на весняних канікулах будемо грати щось з діючого репертуару.
Також плануємо і відвідати декілька фестивалів, але знову не можу сказати яких, тому що ми тільки подаємо заявки, а далі будемо бачити, куди нас запросять.

– Дякую, Інно, за бесіду. Бажаю вашому колективу цікавої роботи, фестивалів, успішних прем’єр, творчості, задоволення та натхнення!

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора

Запис 4 лютого – день народження ТЮЧ спершу з'явиться на Медіа-Версії.