Наприкінці  березня Центральний Палац культури Чернівців зібрав прихильників творчості української і буковинської письменниці Іванни Стеф’юк на творчий вечір «Раптівка».

Можна багато розповідати про Іванку, але навіть для близьких друзів вона таки – раптівка, завжди загадкова, таємнича, несподівана й талановита, як і її творчість, пронизана мольфарським духом Гуцульщини – землі, з якої вона черпає своє надхнення. Мені здається, що було класно. «Ми бракує слів», – сказала б напевно Іванка.  :)

Олександр МАДЕЙ, директор Центрального палацу культури

Запис Мольфарський дух гуцульщини від Іванни Стеф’юк спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Не втомлююсь повторювати, наскільки яскравий, глибокий, змістовний літературний простір Чернівців. І одна з місцин цього простору – літературно-мистецький клуб «Дебют» при Чернівецькій обласній бібліотеці ім. М. Івасюка. Понад 3 роки його діяльності не лише згуртували  непересічних авторів, а й збагатили літературний ареал новими високохудожніми творами. Їх у кожного автора зібралося  не на одну книгу.

Щоправда, книговидавнича політика сьогодні не сприяє тому, щоби вартісні твори виходили в світ у друкованому вигляді. Відтак «Дебют» знову «дебютував»:  започаткував цикл авторських програм, об’єднаних спільною назвою «Невипадкові зустрічі».

На зібраннях «Дебюту» кожний автор знайомив нас із прем’єрами – щойно написаними творами і ми пересвідчувалися, що їх варто виносити на загал, хоча б у такій, усній формі.  І ми запросили чернівчан, для яких література і читання – це спосіб життя, на авторський вечір Аркадія Томульця: від першого дня Аркадій Кузьмович є незмінним учасником клубу.

Говорити про творчість бенефеціанта і легко, і непросто водночас. Автор різноплановий, різнобічно обдарований, він не працює з примусу й заради кон’юнктури. Твори його дихають щирістю, за рядками чи то прозових, чи поетичних творів видно духовно і емоційно багату особистість із яскравою харизмою актора-виконавця і співака!  

Свою програму Аркадій Кузьмович вибудував таким чином, що аудиторія сприйняла 2-годинну  імпрезу на одному диханні. Тематично згруповані блоки – «Лірика», «Сім’я», «Українські вірші», «Містика», «Театр», «Шортики» – наповнені  поезією, прозовими етюдами і оповіданнями в супроводі пісень як квінтесенції кожного циклу давала можливість поринути у багатий світ художника слова і художника у прямому розумінні слова: А.Томулець досконало володіє  технікою монотипії, із якою ми мали нагоду познайомитися цього вечора.

Легке для сприйняття слово, вміле оперування ним для занурення до найсокровенніших тем, акторське виконання – чим автор взяв у полон присутніх – далеко не повний перелік авторських чеснот. Ми поділяли його талант перевтілення у своїх героїв, проживали і радість, і смуток, шукали сенс буття, поринали в юність… «8 травня», «Кодекс честі»,  «Немає спокою нескореній душі», «Мабуть, не так туман огорнув місто», «Мого життя остання треть іде…»…  Автор не оминув і класиків, які займають у його світосприйнятті особливе місце – Й.Бродського, С.Єсєніна, згадав і прийдешній 80-річний ювілей В.Висоцького. А твори про загального улюбленця  – пса Амура – пересвідчили, що таким прийомом – через філософію собаки – автор передає нам життєву мудрість. Символ року для автора не просто чотирилапий друг, а, в певній мірі член родини. Як  впевнений автор, «собаки знають щось таке, що знає Бог. І живуть поряд  з нами для того, щоб навчити нас розуміти. І знати».

Дві години ми  переймалися добром і щирістю, освідчувалися в любові, співчували «дяді Володі» в його непростому життєвому шляху – раніше успішного заступника міністра, а нині одинака поважного віку, щиросердного, здатного розуміти проблеми ближнього і виявляти справжні цінності людських стосунків. Ми  поверталися в дитинство під чудові вірші для дітей під умовною назвою «Шортики» і навіть збагатилися афоризмами на кшталт «Ніч – це за суттю мумія дня» .

 Аркадію Томульцю підвладне у звичайному помітити незвичайне і передати словом так, щоб це диво-дивовижне побачив кожний.

З реплік присутніх: «Стільки років знайомий з Аркадієм і з його творчістю – а сьогодні він відкрився мені з незвичайного боку…», «Дуже грамотна композиція вечора: ані слова зайвого»…

«Невипадкові зустрічі» взяли дуже вдалий старт. Байдужих не було.

На цей рік ми вже спланували авторські зустрічі «Дебютівців». Я впевнена, чернівчанам необхідні такі  неформальні літературні  авторські програми, які наповнюють позитивом і оптимізмом, долучають до сучасного літературного життя, розширюють коло авторів, яких сьогодні можна сміливо називати – без реверансів – майстрами Слова.

Ольга СЕРЕБРІЯН, модератор клубу «Дебют», провідний бібліотекар Чернівецької обласної наукової бібліотеки ім. М.Івасюка

Запис Аркадій ТОМУЛЕЦЬ: невипадкова зустріч у бібліотеці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кілька днів тому на сторінці письменниці Маріанни Гончарової у Фейсбуці з’явилася розповідь про новоселицьку журналістку, вдову й самотню маму першокласниці, Ірину Дячук, яка бореться з важкою формою онкології. Засіб для цього існує: один укол на 28 днів, але вартує одна така ін’єкція 30 тисяч гривень.  

Маріанна Гончарова зробила те, що вміє: у Центральному палаці культури Чернівців провела благодійний творчий вечір, на якому читала прозові твори з нової книжки, що має вийти невдовзі. Мета вечора – дуже конкретна. Окрім пробудження в аудиторії добрих почуттів – вічної мети літератури – пробудити бажання негайно допомогти.

Переможниця Міжнародної Одеської літературної премії ім. Бабеля не відійшла від свого своєрідного погляду на життя і, відповідно, манери написання й виконання і в книзі про кохання, написати яку просили її видавці.

Маріанна зізнається, що спочатку не знала, як взятися до теми, бо «не вміє писати про кохання». Відтак вона, за її власним виразом, «кинула клич» на Фейсбуці – і її дописувачі почали надсилати їй розповіді про власні любовні історії – про коханих, про дітей, про бітьків, про тварин… Так народилися «Маленькие истории о большой любви». Одні – повновагові оповідання, інші – мініатюри, навіть з кількох рядків. Дивне відчуття: схоже, присутні на вечорі, як і сама авторка, вкотре прониклися тією багатогранністю й багатоликістю любові, яку дарувала їм Маріанна Гончарова, не припиняючи дякувати усім, хто прийшов на цей вечір, бо це не для неї – для Ірини Дячук…

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

P.S. На вечорі Маріанни Гончарової 17 жовтня зібрано 7 302 гривні.

Номер карти у Приватбанку для охочих допомогти Ірині Дячук: 5168 7572 7661 0609

Запис «Маленькі історії про велике кохання» від Маріанни Гончарової мають врятувати життя людині спершу з'явиться на Медіа-Версії.