Працівники лісової охорони Кіцманського лісгоспу АПК на кожному обході облаштували місця для відпочинку, якими можуть скористатися усі охочі. Встановлені столи, лавочки, спеціальні контейнери для сміття. Та невідомі (чи то відпочивальники, чи місцеві) «віддячили» їм: спочатку викрали стіл в урочищі «Гострий кілок» поблизу села Верхні Станівці. Лісова охорона встановила новий. Згодом знищили стіл в урочищі «Ялинка». Пізніше майстер сусіднього обходу знайшов його далеко у кущах. Лісівники і тут відновили відпочинковий майданчик.

Та щоби повитягати глибоко закопані палі, перенести стіл, потрібне неабияке зусилля. Кому знадобилося нищити не ними створене? І навіщо? Адже працівники лісогоспу старалися не для себе – для місцевих мешканців, для гостей і туристів, які їдуть на Кіцманщину звідусіль, звертається прес-служба ДП «Кіцманський ліс АПК».

Запис Лісівники просять не нищити рекреаційні лісові куточки І висловлюють вдячність відпочивальникам та туристам, які поважають ліси і чужу працю спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Міністерство інфраструктури розробило пам’ятку для українських туристів стосовно послуг туроператорів та можливих порушень ними ліцензійних умов діяльності.

Відтак Укрінформ підготував інфографіку з основними рекомендаціями.

При укладенні договору на туристичне обслуговування варто перевірити:

– наявність у туроператора ліцензії та фінансового забезпечення (актуальна інформація доступна на офіційному сайті Мінекономрозвитку у розділі “Діяльність-Туризм-Туроператорська діяльність-Ліцензійний реєстр”);

– наявність в договорі дати вильоту та прильоту;

– вказаної в договорі інформації про наявність трансферу з аеропорту до готелю в обох напрямках (у разі заявлення такої послуги);

– відповідність готелю заявленій категорії і як це вказано в договорі;

– вказаних строків відмови від туру та умови повернення коштів;

– чи буде надано туристу індивідуальний страховий поліс на медичне обслуговування та від нещасного випадку.

Також, туристам нагадують про необхідність отримати квитанцію про оплату туру або фіскальний чек.

У подорож необхідно обов’язково взяти:

– копію договору на туристичне обслуговування;

– оригінал страхового полісу на медичне обслуговування та від нещасного випадку;

– контакти туроператора (турагента);

– контакти дипломатичної установи України країни, до якої Ви подорожуєте.

Запис Мінінфраструктури розробило пам’ятку для туристів, що подорожують за кордон спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Влада столиці Нідерландів вводить із квітня нові суворі правила для екскурсій в популярному серед туристів районі Де Валлен, більш відомому як «квартал червоних ліхтарів». Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на Euronews.

Туристам доведеться стояти спиною до вікон закладів, що надають секс-послуги, а для проведення екскурсії для групи з понад п’яти осіб буде необхідна спеціальна ліцензія. Компаніям у більш як 20 осіб шлях сюди буде заборонено.

Мандрівникам також не можна буде фотографувати представниць найдавнішої професії і лякати їх криками. Крім того, будуть заборонені екскурсії з вживанням алкоголю чи наркотиків, а для турів на велосипедах і сигвеях правила зроблять жорсткішими.

Щоб не ускладнювати рух, групи не повинні затримуватися на мостах або біля магазинів у години їхньої роботи. Тих же, хто не дотримуватиметься нових правил або не матиме необхідних документів, буде оштрафовано.

Нові правила покликані зменшити натовпи туристів у старих частинах Амстердама. Це також частина угоди, яку екскурсійні компанії добровільно підписали з містом для поліпшення відносин між туристами і жителями знаменитого Де Валлена. У районі, де проживає майже 3000 резидентів, налічується близько 400 бізнесів, які надають сексуальні послуги.

Щороку «квартал червоних ліхтарів» відвідують понад 200 тисяч туристів.

Запис Влада Амстердама встановила нові жорсткі правила відвідування “кварталу червоних ліхтарів” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Міські легенди найбільше цікавлять туристів, – зазначила під час круглого столу в Чернівецькій обласній науковій бібліотеці ім. М.Івасюка Олена Пушкова, начальник відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради. – Якщо ви запитаєте їх, що найбільше запам’яталося під час екскурсії, то більшість згадає якусь цікаву історію. Наприклад, легенду про Будинок-Корабель. Розповідають, що колись два капітани, вийшовши на пенсію, так сумували за морем, що вирішили побудувати будинок у формі корабля. Ця оповідка надзвичайно подобається туристам, тож навіть увійшла до офіційної історії міста. Хоча насправді цей будинок звів один єврейський підприємець для своєї доньки. Але історична правда не має тут значення: людям подобається вірити в казки.

Крім того, за словами чиновниці, держава вже виділила кошти на створення «Біблійного саду» на території університету. В ньому ростимуть рослини, що згадуються у Святому Письмі: їстівний каштан, олива, стиракс, граб, бук, сосна, виноград, акація, камфора, троянда, мирт, лілія, гісоп, м’ята, коричник та інші – загалом 75 рослин. Окремі з них, що потребують теплого клімату, вирощуватимуться в оранжереї. Рідкісні рослини для «Біблійного саду» до Чернівців привезуть із ботанічних садів Ізраїлю та Єгипту.

Працівники обласної бібліотеки також долучилися до ідеї, а ще запропонували створити скульптуру «Чернівчанин, що читає». На лавці у дворику бібліотеки сидітиме чоловік з відкритою книгою. За легендою, якщо студент сяде поруч із ним і зазирне до книжки, стане розумнішим і обов’язково здасть іспити.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Запис Будинок-корабель збудували не два капітани, але туристам правда не цікава спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Зліва направо: Григорій Махров, Віталій Демченко, Микола Кочубей, Аркадій Граунфельс, Семен Вайнзов 

Серед величі вершин і швидкості водоспадів людина така непомітна, що здається, лише одним подихом природа може скинути її, наче пір’їну, і спокійно поглянути, як вона зникне у безодні. Проте завжди є ті, хто не відступає перед цією священною силою, яка водночас лякає і магічно притягує.

Альпіністи інколи кажуть: «Хто піднявся на вершину – серце залишив там, а думками – вже в наступному поході.

Зрозуміло, що в далеких від екстриму людей спортивний туризм збурює суперечливі емоції: захоплення, заздрість, іноді осуд: чи варто жартувати зі смертю? Дуже просто і без високих слів пояснив таку жагу небезпеки талановитий письменник і геолог  Олег Куваєв: «Бажання мандрувати – схильність душі. В кого воно є, той змінити себе не може, у кого немає – тому й не потрібно».

Буковинський край – плацдарм для екстриму

На просторах величезного Радянського Союзу, шостої частини суші, маленька Буковина завжди була серед лідерів екстремального туризму. На цьому крихітному клаптику планети є все: гори, потужні скеледроми, печери та гірські ріки. Буковинські спортсмени вигравали чемпіонати України та СРСР і ніколи не сходили з маршрутів.

Як розповів президент федерації спортивного туризму Чернівецької області Віктор Скрипник, колись у Союзі працювали два потужних науково-дослідних інститути, де вивчали проблеми харчування та надання медичної допомоги у дикій природі, вдосконалення спорядження, техніку руху різними схилами, тож екстремальний спорт був справжнім культом. І хоча сьогодні державної підтримки значно менше, Буковині все ще вдається утримувати високу планку. В нашому краї можна реалізувати себе в будь-якому напрямі спортивного туризму – пішохідному, велосипедному, водному, кінному чи повітряному. Останніми роками область була на вищих сходинках національного рейтингу.

Неабияку роль у цьому відіграє потужна платформа, яку свого часу заклали ветерани буковинського туризму. Серед витоків були Юрій Ланевський, Макс Шиклер, Григорій Махров, Емануїл Друкман, Віталій Демченко, Микола Кочубей, Ігор Лаптєв, Василь Шадний. Рівно 40 років тому завдяки їм на карті світу, а саме у системі хребтів Черського Північної Якутії, з’явилися нові географічні об’єкти, серед яких перевали із назвами Чернівецький та Буковинський.

Авантюризм на незвіданих землях

Північна Якутія – це частина земної кулі, де досі дуже багато білих плям. Буковинці першими ступили на землі, які були недоторканими.

В експедиції, що тривала у липні-серпні 1973 року вони відкрили перевали Авангард, Буковинський, Клавдія Красноярова, гірський потік та водоспад Косматий, ріку Туманну, льодовик Шнейдеров та пік Ювілейний.

Напередодні дня туризму, саме у рік ювілею першопроходжень, у редакції «Версій» зібралися почесні ветерани спортивного туризму, що безпосередньо брали участь у підкоренні Північної Якутії, Сибіру та Далекого Сходу – поет Віталій Демченко та його товариш учитель фізкультури Микола Кочубей.

За чашкою кави мандрівники ділилися спогадами, наче історіями біля вогнища.

Про свої походи вони розповідали не як про щось надзвичайне, здійснене на межі людських можливостей, а як про частину свого життя, яку вони дуже цінують.

Слухаючи їхні оповіді, які не можна вмістити в жодне інтерв’ю, в уяві постають водоспади, ущелини, льодовики, печери та вулкани, дивовижні зустрічі з оленярами, відлюдниками, довгожителями з найвіддаленіших куточків СРСР. Детально прочитати про мандрівки наших земляків можна у книгах. Свої щоденники та спогади про походи опублікували колишній чернівчанин Емануїл Друкман – «Где ветер рвет горизонты» та Григорій Махров у виданні з власними ілюстраціями та фотографіями «Рожденные тропы» .

Віталій Демченко зізнається, що у мандрівці до Якутії було багато авантюр. Туристи йшли, можна сказати, у «невідоме», адже карт не було, тільки приблизні схеми.

– Хочеться бути там, де ще ніхто не був, – каже Микола Кочубей. – Хребет Черського – це був дуже складний похід. Ми не знали, що нас там чекає. От, наприклад, перевал Буковинський відкрили чисто випадково. Два дні блукали льодовиком і тільки на третій знайшли вихід з нього. Зрозуміли, що перевалу, який побачили, не було на картосхемах і дали йому ім’я «Буковинський».

Наступними роками, завдяки чернівецьким туристам, карту поповнили ще чимало географічних об’єктів у межиріччі Індигірки та Яни, на Корякському надгір’ї, Буордахському високогірному масиві хребта Черського та у Північному Забайкаллі.

Друзі, яким завдячуєш життям

У місті за цілий рік можна не пережити нічого більш хвилюючого, ніж вихід нових епізодів улюбленого серіалу. Людей, що живуть поруч, уже й не помічаєш у буденності.

А у подорожі лише за годину можна, мабуть, відчути емоції, що раніше були недосяжними. Тут усі людські риси безпорадно оголюються і спілкування стає справжнім та чесним.

З товаришами-мандрівниками чого тільки не доводилося пережити: допомагали пиляти роги оленям, ловили рибу руками – щоби вижити, бо увю їжу вкрав ведмідь, ділилися останнім ковтком води чи просили скуштувати шматочок м’яса мамонта в інституті мерзлотознавства… а подекуди й рятували один одному життя.

– Якось у Хібінах, – пригадує Микола Кочубей, – мій товариш Микола Крачило у сорокаградусний мороз тягнув мене на собі три доби. Одного ранку прокинулися – побачив, що чотири пальці на нозі відморожені. Йшли ми на лижах. Якийсь час я ще міг пересуватись, а потім нога розпухла і довелося напарнику нести і мене, і мій рюкзак майже 70 кілометрів… Багато екстриму було на Авангарді. Якось спускався у тріщину глибиною близько 50 метрів за рюкзаком, який упав туди. А в ньому були всі наші гроші, фото- та кінодокументи. Пам’ятаю, коли вибрався звідти, відчув таке піднесення: «Я зміг!». Думаю, що всі, хто ходить у походи, відчувають це на вершині, коли ти все ж таки піднявся трошечки вище за тих, хто залишився внизу.

А Віталій розповів, як Микола витягував його майже з того світу. На болотах у Якутії чоботи набрали води, а кожен із них може вмістити до 34 літрів, тож довелося тягнути і його вагу, і додаткові 60 кілограмів.

Чи готовий ти до висоти?

Якщо психологічно людина відчуває себе готовою до «великих гір», вона не завжди готова до такого випробування фізично. Як пояснив Віктор Скрипник, випробувати свої сили по-справжньому можна тільки в екстремальних умовах.

Дуже часто, коли, приміром, на Казбек чи Ельбрус піднімаються 20 людей, до вершини дістається тільки один турист. Дехто може не здолати останні 200 чи 300 метрів. Буває, що людина втрачає свідомість або починає поводитися неадекватно.

– На висоті змінюються біохімічні та фізіологічні процеси, дається взнаки кисневе голодування, – розповідав президент федерації спортивного туризму. – Треба пройти акліматизацію. Піднімаєш організм на висоту, потім знову спускаєшся, відпочиваєш і поступово збільшуєш висоту. За правилами, якщо в цьому році ви піднялися на чотири тисячі метрів, то наступного можете піднятися на 5.200. Якщо побували на п’яти тисячах, через рік можете спробувати подолати 6.200. Тобто зростання висоти не може становити більше 1.200 м. Так, рік за роком можна підготувати організм до великих висот, де м’язи за одну секунду  з’їдають стільки кисню, що після короткого руху рукою треба відновлюватися 5 хвилин і швидкість руку іноді може становити один крок у хвилину.

Ті, що залишилися на висоті…

Розповідаючи про різні сходження та сплави, пригадуючи товаришів, неодноразово згадували імена тих, кого вже немає серед них.

– Усі інструкції з екстремального туризму написані кров’ю та смертю – говорить Микола Кочубей. – Якщо з’являється пункт, то хтось порушив його, зірвався.

– Про альпіністів не кажуть «загинув», кажуть «Залишився на висоті» – зазначає Віталій Демченко. – Природу не можна недооцінювати, не можна брутально у неї втручатися, потрібно бути із нею у гармонії і тоді вона сама тобі допоможе. А зневаги не прощає.

Емануїл Друкман у передмові до своєї книги зізнається, що чимало мандрівок, здійснених буковинцями, насправді були на межі авантюри. При обмежених ресурсах, недосконалому спорядженні, із сумнівним картографічним забезпеченням відправлятися на тривалий термін у незвідані краї було вкрай небезпечно. Проте усі учасники експедицій завжди знали, на що вони ідуть, ретельно готувалися до мандрів і намагалися не ризикувати без потреби. Автор пише, що назавжди запам’ятав слова одного мудрого гляціолога, якого зустрів на Ельбрусі, той сказав:

– Навіть найбільша  гора не варта життя найменшої людини. Краще вже один раз бути боягузом, ніж усе життя покійником.

Про сучасне

Анатолій Данилюк, старший  викладач теоретичних основ та методів фізичного виховання ЧНУ і теж учасник вже згадуваних історичних походів 

Подорожуємо, доки вистачає фінансів

Нова хвиля розвитку спортивного туризму – 2000-2001 роки. Щозими проводимо альпіністські збори в Карпатах. До них долучаються не лише студенти, а й інші бажаючі спробувати себе у зимовому сходженні. До речі, зимове сходження у Карпатах дає можливість заробити значок «Альпініст України». Раніше для цього їхали на Кавказ. Також ми започаткували зі студентами проект «Пішки слідами Емінеску», нам навіть дозволили пішки перейти румунський кордон.

Колись Карпати були для нас полігоном, де тренуватися і готувалися до походів на Кавказ чи Памір. Студенти першого курсу обов’язково ходили в Карпати, на другому – вже на Кавказ, а на третьому – могли поїхати й за Полярне коло.

Держава спонсорувала ці подорожі. Оплачували не лише дорогу, а й навіть видавали добові.

Сьогодні екстремальний спорт також дуже популярний серед молоді. У нас є люди, що дійшли до кандидатів у майстри спорту з альпінізму. Проте вже немає тієї масовості, подорожують здебільшого ті, що мають фінансову можливість. Під час навчання в університеті рідко хтось ходить далі Карпат. У далекі мандри їдуть вже коли стають підприємцями, адже розраховувати можна тільки на власні кишені.

Ольга Склярчук, “Версії”

Запис Хто піднявся на вершину – серце залишив там… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Тресті зеленого господарства кажуть, що на трьох сухих липах  не було вже листя, тож їх викорчували, не чекаючи, «щоби вони досохли самі». Крім того, за словами інженера з озеленення Алли Хомутовської, департамент містобудівного комплексу це погодив… щоби пам’ятник Т. Шевченку не закривали дерева! Тож на місці тих лип нічого не садитимуть.

Повикорчовувують дерева також на вулиці Франка та… на Соборній площі поблизу слідчого ізолятора. Мабуть, щоби туристам ніщо не заважало милуватися пречудовим видом на колючий дріт чернівецької буцигарні…

Запис Центральну площу «звільнили» від липи спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– У рамках цього проекту реалізується низка різноманітних заходів. Безпосередніми його учасниками є приватні підприємства – власники сільських садиб, органи місцевого самоврядування та журналісти, – розповідає Ольга НИКОЛАЙЧУК, керівник проекту.

Усі вони навчалися і обмінювалися досвідом. А для журналістів влаштували поїздку. П’ять днів вони їздили Південною Буковиною і ще п’ять днів – Північною. Працівники ЗМІ мали змогу побачити те, що може бути цікавим для туристів як із одного боку кордону, так і з іншого.

На колір і смак – товариш не всяк. Тільки не в туристичній Румунії

Комплекс різноманітних послуг румунської сторони розрахований на туристів з різними смаками й уподобаннями . Одним подавай активний відпочинок, бо вони люблять лижі та санки. Інші воліють пасивно відпочивати. Для таких є сила-силенна цікавих історичних місць – це і монастирі XVI – XVII ст., і церкви, і найрізноманітніші  музеї. Враховується також і різна вага гаманця.

– В усіх містечках добре розвинена інфраструктура, що дуже важливо, – розповідає Юрій ЧОРНЕЙ, редактор інформаційного агентства «BukNews», учасник каравану журналістів транскордонного проекту «Долаючи кордони: розвиток гірського туризму». – Власники пропонують туристам невеличкі чотири-, три-, двоповерхові готелі, сільські дерев’яні садиби, теж із повним забезпеченням – гарячою водою, телевізорами та інтернетом. До речі, температуру в кімнаті ви можете регулювати самостійно.

Господарі подібних садиб купують старі типові південно-буковинські хати і  роблять там євроремонти, обладнуючи новими меблями, телевізорами, комп’ютерами. А ззовні це – маленька старенька хатинка з низькими віконцями.

До речі містечка, які відвідали журналісти, за їхніми свідченнями, були дуже подібними до Путили та Вижниці.

Газу в румунів і досі немає, вони палять дровами. Але це не заважає їм мати гарячу воду та гарячі батереї в будинках. Централізоване опалення у них є навіть у селищах, не тільки у містечках. До речі, на котельні гроші дав Євросоюз. 

Нині на території Південної Буковини збереглися унікальні монастирі із зовнішнім розписом, які наразі добре відремонтовані та відреставровані. Довкола цих монастирів живуть ченці.

– Дух захоплює від їхніх музеїв, – продовжує колега Юрій Чорней. – Румуни відкривають їх практично в кожному селі. Мені запам’ятався музей дерева, там можна побачити все: дерев’яні ложки, колеса, човни, вози, вулики, тобто все, що можна було зробити з дерева. Можна відвідати музей також під відкритим небом, де зібрані млини та характерні будинки для Південної Буковини тощо.

В музеї дерева експонується унікальна ложка, єдина в Європі, якій понад 300 років. А найстарішому експонату – понад 670 років.

За 15 хвилин рятувальники були в горах

– Не обійшлося і без курйозних історій, – продовжує розповідь п. Чорней. – Нас запросили відвідати в Карпатах гору Рареу, на вершині якої розташований шестиповерховий готель. Його господар запросив нас у гості. Колись там була ґрунтова дорога, нині її заасфальтували. Їхали ми спершу лісовою дорогою, добре прочищеною. Однак автобус наш добрався до середини гори і застряг, а все тому, що падав великий сніг і фактично ми порушили заборону на в’їзд, бо цієї пори року туди не можна їздити автобусом, а тільки джипом.

Спершу ми не хотіли звертатися до рятувальників, але згодом зателефонували таки їм. І яке було наше здивування, принаймні українських журналістів, що через 15 хвилин до нас прибула їхня гірська міліція, звичайні міліціонери та працівники служби МНС. І ми зрозуміли, що тут служби і справді працюють, і працюють дуже оперативно, а не створюють видимість роботи.

– Румуни дуже люблять свою країну і дуже поважають свої звичаї: нам треба у них вчитися, – наголошує Юрій Чорней. – Вони кажуть, що в них усе унікальне. Може, і в нас таке є, але вони кажуть, що тільки в них. Вони в хорошому сенсі патріоти, патріоти своєї держави. У них – здоровий патріотизм.

Аксіома: нема доріг – замовляй вертоліт  

Усе було б чудово, якби не наші дороги… Усі румунські об’єкти, що були заплановані, журналісти відвідали. А от українські відвідати вдалося не всі. Бо, як з’ясувалося, не скрізь можна проїхати. Одна з учасниць журналістського каравану з Києва поцікавилася у Дмитра ПАВЕЛА, начальника управління інфраструктури та туризму ОДА, чому так? І чи робиться щось для покращення? Чиновник, не червоніючи, відповів, що після зими дороги й справді у поганому стані, та їх уже частково ремонтують. А коли дозволять погодні умови, темпи ремонту пришвидшать.

Утім, чи варто ремонтувати шляхи? Адже екстремальний туризм в Україні – це вже її фішка.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії», фото Юрія ЧОРНЕЯ

Запис Караван журналістів румунську Буковину побачив, а українську – завадили дороги спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У рамках проекту створено «Музейно-туристичний портал Чернівецької області та міста Чернівці» з інтегрованою електронною картою об’єктів культурної спадщини міста та області. Завдяки системі багатомовного аудіогіда в музеї розв’язали проблему екскурсійного обслуговування індивідуальних відвідувачів, особливо іноземців. Для зручності відвідувачів головного музею Буковини, які мають вади зору, виготовлено спеціальні путівники з використанням об’ємного шрифта Брайля, яким користуються сліпі та слабозорі люди.

Фондосховища та експозиційні зали Чернівецького краєзнавчого музею обладнано сучасними приладами контролю та корекції параметрів мікроклімату, що значно покращить умови збереження музейних предметів. Проведено чималий обсяг ремонтних робіт в приміщенні музею, частково відреставровано фасад приміщення, здійснено низку інших заходів.

Загальні видатки на реалізацію проекту становили 1 млн. 557 тис. гривень, з яких 500 тис. грн профінансовано з Державного бюджету України, 980 тис. грн спрямовано з обласного бюджету, а 77 тис. грн надійшли від організацій-партнерів.

Прес-служба Чернівецької облради

Запис Туристична привабливість області зростає спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Серед найважливіших подій минулого року, які суттєво впливають на підвищення туристичної привабливості краю, – включення містобудівного ансамблю національного значення в місті – ЧНУ імені Юрія Федьковича до Списку світової спадщини ЮНЕСКО, – повідомляє прес-служба ОДА.

Запис Іноземних туристів на Буковині побільшало спершу з'явиться на Медіа-Версії.