Учні Годилівського навчально-виховного комплексу вже, певно, забули, як це – відвідувати нормальну вбиральню. Їм доводиться або ходити до туалету у дворі, або терпіти до повернення додому. 

За 25 років існування школи оздоблювальні роботи в ній ніхто не проводив. Нарешті 2010 року з бюджету виділили кошти для ремонту. Компанія, з якою було укладено договір, виконала оздоблювальні роботи фасаду та проклала каналізацію з поліетиленових труб. Але старі каналізаційні труби навіть не чіпали. Коли почали вводити в експлуатацію чотири дитячих вбиральні, виявилося, що працюють лише дві. Решту довелося зачинити.

Ремонт, після якого протікають труби

– Після ремонту почали протікати труби, – скаржиться директор Годилівського НВК Борис КУЦАК, – Їх мали б замінити. Бо підвал заливає вода. З’явився грибок.

А там у насє кілька класів і тир. Але проводити заняття в них зараз неможливо.

… Спускаюся коридорами і виникає враження, що потрапляєш до якихось химерних катакомб з фільму жахів: пострісканими стінами стікає вода, наді мною нависають старі іржаві труби і здається, що вони от-от впадуть. В одному з класів на дошці читаю «28 січня 2012 року. Класна робота». Дошка така стара, що писати на ній уже неможливо.

Головна проблема школи – старі вбиральні

– Та головною проблемою школи є старі вбиральні. Дітям доводиться ходити за потребою на вулицю. Хоча, за санітарними нормами, вбиральні на вулиці давно треба демонтувати і закрити, – каже директор годилівської школи. – По-перше, там дуже неприємний запах. Батьки скаржаться на те, що діти туди ходять. А, по-друге, в який час ми живемо? Це ж не Середньовіччя!

Батьківський комітет, спільно з директором, звернулися по допомогу до депутата обласної ради Руслана МЕЛЬНИКА. Він направив відповідні запити до Сторожинецької райдержадміністрації, департаменту освіти і науки, молоді та спорту Чернівецької ОДА та прокуратури області. У відповідь отримав відписки.

Перший заступник прокурора області старший радник юстиції Олександр Іванюк у листі повідомляє:

«Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року, сума виконаних робіт склала 147 839 грн». І водночас: «Ціна договору складала 200 тис. грн». З цього виникає закономірне питання: а куди зникли решта 50 тисяч?

Читаємо далі: «У грудні 2010 року вбиральні прийнято в експлуатацію, хоча фактично вони почали працювати з вересня 2012 року». Дивно, на ремонт вбиралень кошти витрачені, але вони ще протягом двох років не працювали. Цікаво, чому прокуратура не звернула уваги на цей факт.

Батьківський комітет запрошує прокуратуру до учнівських вбиралень

Та найбільше дивує висновок контрольного органу: «Слід зазначити, що навчальний заклад облаштований достатньою кількістю внутрішніх і зовнішніх вбиралень, які відповідають вимогам Державних санітарних правил і норм влаштування утримання загальноосвітніх закладів та організації навчально-виховного процесу».

Відповідно до Державних санітарних правил та норм влаштування і утримання загальноосвітніх навчальних закладів, на 30 дівчаток має бути 1 унітаз, а на 40 хлопчиків – 1 унітаз і 1 пісуар. У годилівській школі облаштовано 6 туалетів – 2 у спортзалі, які теж не працюють, та 4 – на поверсі. Але користуватися можна лише двома. Загалом у школі навчається близько 300 дітей. А ще ж є вчителі. Не треба бути математиком, аби здогадатися, що двох туалетів на школу недостатньо. І, відповідно, після такої кількості відвідин підтримувати порядок у них важко. Тож від цього в коридорах виникає, м’яко кажучи, доволі специфічний «аромат». Відверто кажучи, хочеться порадити п.Іванюку самому відвідати ті вбиральні. Після цього, переконаний, він написав би іншу відповідь.

А поки шкільний персонал і батьки сподіваються отримати кошти на ремонт. Адже багато чого у цій школі зроблене за кошт батьків учнів і самих учителів. Особливо вражає невеличка кімната-музей, у якій відтворений інтер’єр традиційної буковинської хати, та кімната для дошкільнят. Ініціатива людей – величезний позитив, але і владі час відчути свою відповідальність перед громадою. Адже врешті-решт, це її робота.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Запис Середньовіччя у годилівській школі або Невеличка оповідь про шкільні туалети, буковинську прокуратуру та інше лайно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

–  Петро Ілліч, як мовиться, без води – і ні туди, і ні сюди. Це аксіома. Але що таке питна вода? Яку воду варто пити?

– Простішого запитання нібито й немає. Але на такі прості та водночас надзвичайно важливі питання людство досі не має чітких та однозначних науково-обгрунтованих відповідей. Зауважу, що вода – найзагадковіша субстанція на Землі…

– Коли я слухала Вашу доповідь на конференції, зауважила, що Ви базуєтеся на еволюційному, так би мовити, підході…

– Так, проблему питної води треба розглядати в світлі еволюції. Бо людство зросло на поверхневих, тобто грунтових водах.

– І що це має означати?

– Те, що люди завжди пили воду, яка є результатом фізичного, біологічного та біохімічного циклу молекул води, зокрема, біосинтезу води. Тобто перш ніж потрапити до рота людини, вода дорогою з хмар абсорбує з повітря різні гази, леткі органічні речовини, всотує в себе органічні та мінеральні сполуки з листочків, гілок, стовбурів, корінців дерев і кущів, а також екстрагує, тобто поглинає з рослин різноманітні, в тому числі й фізіологічно активні речовини, зокрема й ті, що мають лікувальні властивості. А ще вода на шляху до людей розчиняє солі, вбирає мікроелементи й органічні сполуки з грунту, збагачується на віруси, бактерії, гриби, водорості та їхні метаболіти, так само як на продукти життєдіяльності безмежного числа вищих форм гідробіонтів, які населяють водойми та річки. Крім того, вода, перш ніж стати питною, об’єднується з метаболічною водою, яку творять усі живі істоти на Землі. На воду впливають і чинники електромагнітного опроміненння. Зрештою, вона накопичує інформацію. Зауважу, що на атмосферні опади впливають космічні чинники, зокрема широкого діапазону випромінювання Сонця та магнітного поля Землі тощо. Все це разом перетворює прісну поверхневу природну воду на справжній та неоціненний профілактично-лікувальний засіб. І саме таку воду пили ще 40-50 років тому мешканці навіть таких великих міст світу, як Київ, Одеса, Лондон, Відень, Варшава. Тоді питну воду готували без реагентів.

Наголошую, що людство розвивалося, споживаючи поверхневу, тобто грунтову воду – з річок, озер, джерел, копанок, криниць. Аж ніяк не з бюветів чи свердловин.

Сьогодні вчені дійшли висновку, що питна вода – це прісна, поверхнева, грунтова вода, яку постійно й безперервно відновлює й готує нам Біосфера. Маються на увазі всі рослини, тварини, мікроби, віруси, а також мінерали, гази, електромагнтні чинники.

«Не заважаймо Біосфері готувати питну воду для людства»

– Отже, в питній воді повинні бути солі та мікроелементи, органічні сполуки, необхідні людям, а також живі клітинні мікрорганізми, що підтримують імунітет споживача води на високому рівні. Я правильно зрозуміла? 

– Саме так! Але, крім цього, питна вода має бути структурована природними, а не індустріальними методами.

– Що саме її структурує?

– Найперше, магнітне поле Землі, сонячні випромінювання, мінерали, з якими вода контактує в природі, електромагнітні поля живих організмів, які проживають у ній тощо.

Як правило, вчені мовчать про те, що головне, аби вода зберігала у своїй пам’яті розкішне різнокольорове розмаїття Життя, яке вона сама й створила, щоби пам’ятала про міріади істот («живі душі»), яких вона вироїла та які населяють поверхневі води, а також про ті найтісніші контакти, які ця вода мала з живою та косною матерією в природних умовах.

А тепер скажу, чого не має бути у питній воді. По-перше, патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів у інфекційно небезпечних кількостях. По-друге, мутагенів, канцерогенів, токсичних речовин у згубно діючих концентраціях.

Моє глибоке переконання, що питна вода має «забути» як страшний сон про вишукані «очісні» технологічні знущання людини над нею. Згвалтована вода не може принести людині користі.

– Але ж ніхто нині не п’є неочищену воду! Та й видів її очищення існує біля двох десятків.  

– Не біля, а понад: до них належать фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні способи очищення води. Разом з тим однозначно й цілком відповідально стверджую: будь-яка реагентна – хімічна чи фізико-хімічна – обробка поверхневих вод віддаляє їхню якість від природного стану, роблячи такі води ненатуральними або, за влучним висловом доктора медичних наук Л. Глоби, денатурованими. Тобто ці води стають своєрідним денатуратом!

– Денатурат – це спирт, до якого вводять отруйні речовини, щоби його не пили, так? А безреагентна обробка води?  

– Численні мембранні технології звільняють воду від органічних сполук і неорганічних солей, тим самим наближаючи воду до стану Н2О. Але ж усі ми добре знаємо, що Н2О – це аж ніяк не питна вода! І хоча вона не дає нам вмерти від спраги, та не дає сил і здоров’я, довголіття, не сприяє насолодженню життям.

– То який вихід?

– Я вже казав: не заважати Біосфері готувати людям питну воду.

– А що для цього треба робити?

– Найперше – від’єднати туалети від криниць. Бо в Україні, як це не прикро і не принизливо констатувати, вони об’єднані повсюдно. Ми бездумно скидаємо нечистоти у природні водойми і з них же беремо воду для пиття. А потім витрачаємо час, зусилля, гроші, інтелект на розробку все нових і нових методів «очищення» цих антропогенно знищених вод. І нам здається, що ми досягаємо надзвичайно позитивних результатів, а насправді готуємо замість чистої  скалічену воду, яка тільки й добра тим, що в ній багато молекул Н2О.

– І які висновки? Вимирати?  

– Ні, просто підготовку питної води треба починати з ретельного очищеня стічних і зливових вод до їхнього повернення до природних водойм. Потім – захист джерел питного водопостачання від згубного антропогенного впливу. А перед подачею людям вода першого класу якості повинна пройти повільне біофільтрування крізь пробіотичні бактерії.

 Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Професор Петро ГВОЗДЯК: «В Україні ми повсюдно об’єднали криниці з туалетами… » спершу з'явиться на Медіа-Версії.