Якщо в Україні заборонять використовувати пальмову олію, з прилавків магазинів зникнуть дешеві спреди та сирні продукти.

“Також подорожчають цукерки, кондитерські вироби, хліб. Ціни зростуть від 15 до 50% в залежності від того, який відсоток вмісту “пальми” в продукті”, – повідомив директор асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко, пише “Сегодня“.

Водночас Україна нарощує імпорт пальмової олії. Основними країнами-постачальниками продукту залишається Малайзія та Індонезія. Найчастіше її використовують через дешевизну. Однак це шкодить здоров’ю.

Сьогодні навіть у ЄС пальмова олія частково заборонена лише в кількох багатих країнах. Це Франція, Німеччина, Італія, Іспанія. У державах з низьким рівнем життя вона вважається допустимою.

“Потрібен перехідний період, мінімум п’ять років, щоб забезпечити жорсткий контроль за дотриманням рецептури виробниками”, – прокоментував Дорошенко.

Запис Заборона пальмової олії в Україні потягне за собою здорожчання хліба, масла, цукерок і сиру спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відтепер у нас – стандарти ЄС на вироби з какао

Із 1 січня в Україні почали діяти нові вимоги до виробів з какао та шоколаду, що мають забезпечити дотримання європейських стандартів в галузі безпечності та якості продуктів харчування. Про це повідомляє Представництво ЄС в Україні на своїй сторінці у Facebook, пише Європейська правда.

Відповідно до європейських вимог, шоколадом може називатися лише той продукт, який містить не менше ніж 35% загальної кількості какао-продуктів. У молочному шоколаді має бути понад 25% какао-продуктів та не менше ніж 14% молочних продуктів. Білий шоколад має містити не менше ніж 20% какао-масла та понад 14% молочних продуктів.

“На відміну від вимог національного стандарту України (ДСТУ), який є добровільним, європейські вимоги є обов’язковими для виконання”, – підкреслюють в представництві. У разі невідповідності продукту європейським вимогам, він не зможе називатись “шоколадом” або “шоколадним”, а матиме назву “солодкий батончик” або “глазурована цукерка”.

Україна досить активно експортує шоколад та вироби з нього до країн ЄС. Лише за січень-жовтень 2017 року збільшився експорт на 35%, порівняно з 2016 роком, та становив $25,3 млн.

Запис Не “шоколад”, а “солодкий батончик” або “глазурована цукерка”: стандарти ЄС на вироби з какао спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Плитка шоколаду

Прокинутися вранці… Прокинутися не від будильника і не від потреби вставати, а від відчуття… Від відчуття того, що десь у цей же час і від таких же відчуттів прокинулася близька тобі людина. І усміхаєшся промінню сонця, знаючи, що ця посмішка лине туди, туди, де хтось посміхається тобі.
Одягаєшся. Снідаєш. Умиваєшся. Весь цей час думаєш про когось і знаєш: про тебе теж думають!
Приходять SMS-ки, одна за одною, із побажаннями гарного дня. День буде гарним. Виходиш на вулицю, а назустріч мчать заклопотані люди, в заторах стоять автомобілі і всі кудись втікають, чи то від сірих буднів, чи то від самотності. А ти ідеш… ідеш, бо десь тебе чекає той «хтось», про кого ти так часто думаєш. Він не такий як усі. Ні, ні, зовсім не такий! З ним ти почуваєшся захищеною, з ним ти забуваєш усі проблеми. Він не порожній, як інші.

І ти розумієш, що він ідеальний. Хай люди кажуть, що ідеальних людей не існує, але ти знайшла його… ідеального. Він справжній мужчина: розумний, начитаний, із гарним почуттям гумору. Саме його ти бачиш в ролі батька свого сина. І зараз ти його побачиш, такого красивого, охайного й дещо збентеженого.
Проходячи повз вітрини магазинів, розглядаєш себе – боїшся здаватися смішною. Розглядаєш бруківку і знову думаєш. І навіть усі звуки цього світу не заважають думати … думаєш далі.

Дивишся на годинника: наче не запізнюєшся. Затягуєш час, ідеш повільніше… думка – зараз з’явиться ВІН і час почне «летіти» зі швидкістю світла.

Дорога… Вулиця… Люди… ВІН, зовсім не схожий на інших, щирий, такий рідний і хороший. Все змінює його привітна посмішка. Люди зупиняються, машини припиняють рух і Земля перестає крутитися довкола власної осі. Він іде і щось захоплено розказує, а ти дивишся на нього і розумієш – він твій. І якщо весь світ буде проти нього, ти станеш на його сторону, візьмеш його за руку і будеш із ним. Ти перестала звертати увагу на думку людей. Ти подорослішала. До його появи в твоєму житті ти не вірила в такі речі, а тепер ти з ним і ти без пам’яті закохана в нього. Боїшся це визнати. Червонієш. А він такий кумедний…

І плитка шоколаду. Такого улюбленого. Подарована НИМ. І все ще є переживання, боїшся розчарувати його. Завжди думаєш: чого він, такий ідеальний, такий найкращий, вибрав саме тебе??? Таку незграбну, ще зовсім дитячу та з далеко не ідеальною зовнішністю. Розповіді, безглузді розповіді. Мовчання. Руки. Все так звично, але без цього вже неможливо.
Минають 2 найкращі години цього дня. Їдеш у маршрутці з посмішкою. Напевно, всі думають, що ти – ненормальна. Посміхаєшся злим, заклопотаним людям. Розумієш, що з ним світ уже не такий сірий, як раніше. І жоден день не схожий на попередній. ЩАСЛИВА.
Приходиш додому. І знову все звично. Не можеш дочекатися наступного ранку і бути безмежно ЩАСЛИВОЮ. І знову відчуватимеш щастя, подароване КИМСЬ… так само, як плитка шоколаду…)))

Марина, 20 років, студентка

У коханні я – активний тренер

Чи подобається мені Валентинів День? Безперечно! Це ж добре, що так багато сучасників хоча б на свято охоплюються бажанням робити щось гарне й пізнавати життя через кохання, а не лише через негаразди. Навіть своєрідний спорт – зібрати чи подарувати якнайбільше «валентинок» – створює підйом і радісний азарт!

Мені особисто «валентинки» дарують онучки. Теж приємно: вони нагадують мені про кохання і про те, що мене «не викреслили зі списку»… А я дарую їм щось смачненьке – тортика чи тістечок, яке ж свято без ласощів.

Як ставлюся до кохання? Якщо пожартувати – як активний тренер: прикро бачити чиїсь помилки, але розумієш, що жодна порада не замінить власного досвіду.

Хоча я б відрізняла закоханість від кохання. Свято – це саме закоханість: підйом, радість, бажання робити світ кращим, щасливі очі… Я люблю стан закоханості в собі, він може приходити в будь-якому віці.

Кохання ж передбачає обов’язок і дає досвід, не завжди радісний.

Та, аби не псувати всім радості від свята, краще наведу віршика. Він – від віку та досвіду – самоіронічний. Але це теж про кохання (і про досвід):

Лежить під плотом пес старий,

Полежує улітку,

А бджілка покида свій рій

І меду тягне з квітки,

А бджілчина ціла сім’я

Вирує довкіл хати…

А пес пригадує: «І я

Хотів… колись… літати…»

Святкуймо!

Лариса, 65 років, пенсіонерка

Любити – вважати найкращим. Найкращий чоловік – ідеальний

Хто такий у нашому, дівочому, розумінні «ідеальний чоловік»? Невже можна дати якесь загальне визначення?

Кожна дівчина, може, й вимальовує собі образ справжнього чоловіка – який розуміє, слухає, заробляє гроші, вдовольняє всі наші жіночі примхи. Та чи можна серцю наказати, кого любити, та за яким з цих критеріїв?

На нинішньому етапі, на мій погляд, «ідеальний» – дещо нереальний, тому влучніше писати – «мій майбутній чоловік».

Які ж риси повинен мати чоловік моєї мрії?..

У першу чергу, він повинен бути розумним та серйозним. Розумним – не обов’язково мати вищу освіту, а бути розумним і мудрим у житті. Мій чоловік повинен аналізувати свої вчинки і постійно працювати над собою. Як на мене, дуже важливо постійно розвиватися, хотіти більшого від життя.

Хоча мені й не багато років, та я вже усвідомила, що зовнішність немає важливого значення. Впевнені у собі люди вже привабливі, незважаючи на зовнішність і надзвичайно цікаві. А ще мій чоловік обов’язково повинен бути із почуттям гумору!

Для мене любити – вважати кращим за всіх. А найкращий – це й є мій ідеальний чоловік.

Світлана, 17 років, студентка

Людина, без якої неможливо жити

Кохання. Невже ці сім букв означають відчуття повноти і сили найсолодшого і терпкого до щему почуття?!

Так. Без кохання жити неможливо. Це те почуття, яке облагороджує людину, робить її кращою.

Я сиджу і сумую, знаючи про те, що моя друга половинка теж сумує, але цього не достатньо… Мені бракує його рук, його карих очей, які дивляться на мене з ніжністю і турботою, мені бракує його тіла, від якого виходить тепло, мені бракує його серця, яке любить мене. Мені не вистачає його! Тоді сум охоплює мене все більше. І я розумію, що без нього неможливо жити.

Немає в світі більшого щастя, ніж взаємне кохання. Як добре, що є людина, з  якою ти забуваєш про самотні вечори й похмурі ранки. Тоді тобі навіть хворіти солодко, адже він  поруч і завжди піклується про тебе.

Заплющую очі і відчуваю: це почуття не покине мене. З радістю розумію, що в цій людині  моя мрія, кохання, мій ідеал чоловіка та батька. Як мало треба для щастя: кохання, розуміння, доброта, турбота і, звичайно, людина без якої неможливо жити!

Діана, 20 років, студентка

ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ…

Хочу, щоби він був «оцерковлений»

…Я вважаю, що мій чоловік має бути схожий на мого тата. У мене тато не п’є, не курить, розумний, гарний, із трьома університетами, все життя працював. Із моєю мамою від шкільних років разом: 32 роки у шлюбі.

Ще для мене важливо, щоби він був «оцерковлений» – тобто, духовний, щоби ми ходили до церкви, хоча б раз на місяць. Для мене це принципово. Маю, з чим порівнювати: я ходила до церкви, а мій перший чоловік – з друзями на пиво. І коли я могла з ним у кафе посидіти, хоча я не п’ю спиртного й не курю, він зі мною до церкви не міг піти! Тож куди діти згодом ходитимуть: із татом до бару чи з мамою до церкви?

А ще чоловік має бути моїм ровесником, вищим за мене, бо не люблю, щоби було навпаки.

Мушу ще додати, що він має не пити й не курити, хоч і кажуть, що це не дуже страшно. Але, якщо у мене в родині з діда-прадіда ніхто не курив, для мене це теж принципово.

Має бути з університетською освітою, і не тому, що тойь дурний, хто не закінчував університет. А тому, що погляди людей, що живуть разом, повинні збігатися: у них мають бути спільні інтереси. От я закінчила три навчальні заклади, а мене ні свекруха, ні чоловік не розуміли: вони гадали, що я дурна, бо так багато вчуся – а все не так! Тим паче, була можливість вчитися: я працювала і вчилася, чого ж сидіти марно?

Шукаю чоловіка, який хоче дітей уже й зараз

…Для мене важливо, щоби чоловік любив дітей. Щоби чоловік їх хотів, бо нам не по вісімнадцять років, у такі роки жінка вже шукає собі чоловіка, який не чекає і не розмірковує, а хоче дітей уже і зараз. Я шукаю наразі не стільки чоловіка, швидше тата своїх майбутніх дітей. Щоби там не казали, та основне для жінки – це материнство. І чоловік мені потрібен той, який би хотів одружуватися зразу, а не жити в так званому цивільному шлюбі. Може, у 18 років це й добре пробувати, чи вживаєшся в побуті, та не в 32 – пробувати не зрозуміло що.

Ще він повинен працювати, хай навіть неофіційно. Сидіти по кілька діб у барі – це не діло, на пиво брати у батьків і казати, що немає роботи. Роботу завжди можна якусь знайти. Важко з роботою тим, кому за 50. Зрештою, хоч вагони розвантажувати, кажучи образно. Я ж не з медом за свою зарплату працюю! Проте ти в соціумі, ти в колективі, ти живеш, а не існуєш!

І не треба мені якогось принца, я не є супер-красунею, мені потрібно нормального чоловіка, нехай Господь простить – не сліпого, не кривого, не горбатого, – нормального!

Вважаю, якщо чоловікові 40 і він не має нічого – лише шкарпетки і труси – це ненормально. Один мені казав, що у нього не було мети, тому у нього нічого немає. Не було заради кого заощаджувати. А я для кого вчуся, для кого моя мама мені пів життя збирає подушки?!

Принців хочуть у 18-20 років, а нам – королів подавай!

Жінці важливо, щоби чоловік її все-таки розумів і в хворобі, і в здоров’ї. От мені потрібен такий чоловік, щоби розумів, що мене болить голова! Коли вона болить – я не йду в бар, але на город – йду, навіть коли хвора, бо город нас годує цілий рік!

Важливо мені, щоби розумів мене, поважав батьків.

Не хочу чоловіків із комплексами – наприклад, з комплексом неповноцінності. Я зустрічалася із чоловіками, котрих покинули жінки… Дуже важливо, щоби у чоловіка не було нарцисизму та едіпового комплексу (коли чоловіки прив’язані до мамами). У мене у сім’ї не повинна бути головною теща!

Принців хочуть у 18-20 років, а нам уже королів подавай (сміється, – ред.)!

Для мене важливо, щоби мій чоловік розумів мої захоплення, не обов’язково їх розділяв – але розумів… Він має бути моєю половинкою, а я – його…

Не шукай в людини позитиви – жити треба з тим, чиї недоліки ти можеш терпіти. З ким спільно переборюватимеш труднощі. Щоби коли подивишся на нього – то могла б уявити, що ви прожили дуже тяжке життя і при цьому не розійшлися: він залишився рідною людиною…

Олена, 32 роки, педагог  

Запис Принців хочуть у 18-20 років, а старшим – королів подавай! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Численні Різдвяні дива скептики пояснюють банальним і прагматичним «попитом на диво». Казку і реальні дива намагаються класифікувати, підвести під  теорію, розкласти на полички і пояснити. Але диво – непояснюване і незвідане – існує незалежно від спроб нашого розуму. Ніхто не пояснить, що рухає людьми, коли вони втілюють чужі мрії і сподівання, коли жертвують чимось своїм заради ближнього. І чому таких порухів найбільше трапляється перед Різдвом.

Редакційний телефон «Версій» у передсвяткові дні став диспетчерським номером Різдвяних див.

Інна, буковинка:

«У передсвяткові дні учні буковинських шкіл приносили з дому до класів цукерки і ласощі, аби зібрати солодкі подарунки для вихованців сиротинців. Звісно, що їм у цьому допомагали батьки. Ось і я вирушила до крамниці за солодощами. Попросила у продавчині, щоб та порадила, які цукерки, на її смак, кращі. Дівчина за прилавком відгукнулася, і після короткого ознайомлення з асортиментом, поцікавилася, для кого збираю подарунок. Почувши, що для дітей з інтернатних закладів,  швидко набрала в пакет цілий кілограм дорогих цукерок, поклала гроші в касу і віддала мені (людині, яку вперше бачить!) зі словами: «Передайте  і від мене!» Я вражена цим вчинком. На жаль, не знаю імені цієї дівчини – симпатичної брюнетки років 23-25. Але це було в крамничці «Острівець солодощів» на вул. Ентузіастів у Чернівцях. Хочу, щоб мої земляки знали, що поруч з нами бувають чудові люди, і тому світ кращий, ніж іноді нам видається».

Наталка, буковинка:

«Під час снігопадів я часто йшла з роботи пішки – від центру Чернівців аж до дріжджзаводу, бо громадський транспорт рухався дуже повільно через корки, а почасти був настільки переповнений, що навіть не зупинявся на зупинках. На зупинці «Резерв» побачила таке, що знову повірила в дива. Водій 16-ї маршрутки, яка курсує до Садгори, помітив на зупинці молоду жінку з малюком.  Жінка жестом просила маршрутку зупинитися, та місця в бусі не було зовсім. Водій все одно зупинився, але  оскільки ніхто не виходив, то і зайти новим пасажирам не вдалося. Як цій мамі з дитиною добратися до віддаленої Садгори? І тоді водій знайшов вихід з ситуації. Він вийшов з буса і допоміг жінці з малюком зайти через водійські двері. Далі вона якось протиснулася в салон, і маршрутка поїхала. Насправді, думаю, що цих людей простий шофер врятував – може, і не від замерзання, але від розпачу і зневіри точно».

Оксана, буковинка:

«Ми з родиною нерідко купуємо речі в магазинах секонд-хенду. Особливо – дітям, адже діти швидко ростуть, тож потребують частого оновлення гардеробу, а товар там буває дуже якісний і порівняно недорогий особливо нам подобається такий магазин у Сторожинці, поблизу залізничного вокзалу. Передостаннього разу, коли ми там були, власник (очевидно, що це таки власник, бо просто продавець, мабуть, не має широких повноважень розпоряджатися цінами на товар) зробив нам певну знижку. Можливо, це було через те, що наш молодший син – особлива дитина, з порушеними руховими можливостями. Ми були вдячні. А коли зайшли в цей магазин наступного разу і взяли кілька речей загальною вартістю понад 350 грн., цей же продавець-власник узяв з нас усього… 100 грн.! Насправді мені тепер дещо незручно заходити в цей магазин знову – щоб це не виглядало, ніби ми навмисно шукаємо таких знижок. Але дуже хочеться подякувати цій людині, і розповісти про неї іншим».

Це історії наших читачів – про людей, які їх вразили. Упевнені, що про таке варто розповідати. Бо світ насправді дивовижний. А перед Різдвом – то й поготів.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії», фото Ігоря КОНСТАНТИНЮКА 

Запис РІЗДВЯНЕ ДИВО спершу з'явиться на Медіа-Версії.