Рудольф Лекалов народився 20 жовтня 1933 року (хоча за деякими каталогами помилково значиться дата 10 жовтня) у місті Лодейне Поле Ленінградської області (Росія). Так склалася доля, що перший клас закінчив 1942 року в Свердловській області, 2-й — у селі Кишеньки Полтавської області, четвертокласником став у Загордському дитячому будинку Мінської області в Білорусі, з 5-го по 7-й класи навчався в селі Красне Вінницької області. У 1950–1951 роках здобував професійні навички у Ленінградському художньому училищі, відтак — чотири роки служив у Радянській Армії, а з 1955 року поселився у селі Рідківці Чернівецької області, де працював у школі і заодно здобував освіту за 8-10 класів у вечірній школі.
Першими справжніми духовними і мистецькими наставниками, завжди наголошує Рудольф Миколайович, був А. Гула — вчитель української мови і літератури, який вів шкільну образотворчу студію в селі Красне Тиврівського району Вінницької області, а відтак — буковинські художники — І. А. Холоменюк, Г. В. Васягін, В. Т. Санжаров, І. М. Беклемішева, Д. І. Нарбут, М. І. Молдаван у яких навчався і з якими співробітничав впродовж 1957–1967 років у Чернівцях у художній студії при Будинку народної творчості.
У 1960–1966 роках працює художником торгреклами у Чернівцях і одночасно навчається на факультеті графіки Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (нині Українська академія друкарства), де його професорами були В. Бунов, Р. Сільвестров, Ю. Гапон. Здобувши вищу мистецьку освіту, працює художником Чернівецьких виробничих художніх майстерень, а відтак, впродовж 1966–1980 років — художньо-технічний редактор видавничого відділу управління по пресі Чернівецького облвиконкому, а в 1981 році стає головним художником газети «Радянська Буковина», у 1990–2005 роках — художник незалежної обласної газети «Буковина», паралельно — художник газет «Вільна бесіда», «Чернівецькі листки», а також художньо-технічний редактор журналу «Ластівка». Рудольф Миколайович був головним художником Чернівецького краєзнавчого музею.

Рудольф Лекалов – не тільки унікальний художник, а й людина надзвичайна, світла, багатогранна, позитивна, щира.
24 жовтня 2018-го за сприяння Чернівецької обласної організації Національної спілки художників України у Центр культури «Вернісаж» відбулася ювілейна виставка Рудольфа Лекалова.
У цей день на вернісажі зібралися колеги художника, його творчі прихильники, друзі, шанувальники, які освідчувалися Рудольфу Миколайовичу у захопленні його творчістю, талантом, естетичним досвідом і особистісним світом його часу…

Рудольф Лекалов – художник, який працює для душі, для краси…
Дякуємо художнику за чудову виставку, постійний творчий пошук, щирість, відвертість, лаконічність, природність, іноді і за настрій задумливого суму, вірність собі…

Більше фото з виставки за посиланням – ВЕРНІСАЖ ХУДОЖНИКА РУДОЛЬФА ЛЕКАЛОВА…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Ювілейна виставка художника Рудольфа Лекалова спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тарас ШЕВЧЕНКО

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

[Між 17 квітня і 19 травня 1847,
С.-Петербург]

Тарас ШЕВЧЕНКО

***

І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?

5 листопада [1860,
С.-Петербург]

Більше фото з відкриття виставки за посиланням – … А БУДЕ СИН, І БУДЕ МАТИ, І БУДУТЬ ЛЮДЕ НА ЗЕМЛІ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Відкриття обласної художньої виставки, присвяченої Шевченківським дням спершу з'явиться на Медіа-Версії.

14 вересня 2017. Виставка Артемія Присяжнюка.

Художник, митець, патріот, мрійник,
незалежний, переконливий, цікавий, спостережливий, стійкий,
для мене – неосяжний…
Ми зустрічалися здебільшого на виставках,
іноді в місті, коли наши шляхи випадково перетиналися,
ми зустрічалися і в буремні часи – майже і на барикадах…
Виставка не те, що здивувала, вона приголомшила.
Артем Присяжнюк знову подарував нам свій особливий погляд на світ,
справжній, сповнений натхнення,
свою прихильність і щирість таланту…
Дякуємо.

Більше фото з виставки за посиланням – АРТЕМ ПРИСЯЖНЮК… ЩО БУЛО, ТО І ТЕПЕР Є…

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис АРТЕМІЙ ПРИСЯЖНЮК. ЖИВОПИС спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Проект «Від Землі – до Сонця» був започаткований у 2016-му майстринею художньої вишивки і текстилю Ганною Кривобок. На виставці представлено 97 робіт з 15 областей України: вироби з дерева, металу, гобелени, картини, керамічний посуд, гердани, прикраси та розписані настінні панно.

Більше фото відкриття виставки за посиланням – «ВІД ЗЕМЛІ – ДО СОНЦЯ»…

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис ІІ Всеукраїнська виставка «Від Землі – до Сонця» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Знайдені зображення, наприклад, фото, дитячі книжки, журнали чи картинки з інтернету є часто відправним пунктом робіт Преснітца, у такий спосіб він відходить не лише від реальності, але й від уже культуралізованих, колективних уявлень. Постійна присутність технічних комунікацій – комп’ютерів, телефонів, супутникових тарілок – нагадує про те, що буття у першу чергу є «буттям із», а отже – комунікацією і трансляцією. Оригінальна візуальна мова Преснітца поєднує сюрреалістичний, кубістичний, романтичний підходи і завдяки цьому вписує себе у контекст існуючих жанрів, від портрету до пейзажу через натюрморт (із технічних приладів).
ALFONS PRESSNITZ BILOMODELLE
Каталог виставки «Художні моделі»

Відкриття виставки приурочено до 25-ліття дипломатичних відносин Австрії та України. Триватиме виставка до 15 червня.

Більш детальний фотозвіт з відкриття виставки за посиланням – «ХУДОЖНІ МОДЕЛІ» ВІД ХУДОЖНИКА АЛЬФОНСА ПРЕСНІТЦА

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Виставка «Художні моделі» австрійського художника Альфонса Преснітца у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На виставці у Чернівцях представлено біля 120 творів живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва. Виставка організована Чернівецькою обласною організацією Національної спілки художників України.

Фотозвіт з відкриття виставки за посиланням – ВИСТАВКА ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА У ЧЕРНІВЦЯХ

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Присвячена Шевченківським дням спершу з'явиться на Медіа-Версії.

25 квітня у Центрі культури «Вернісаж»  відкрилася виставка Олени МИХАЙЛЕНКО, члена Національної спілки художників України, заслуженого працівника культури України.
Представлена також експозиція громадської організації молодих художників «Арт-НУВО», більшість учасників якої є учнями Олени МИХАЙЛЕНКО.

Тетяна СТРІЛЬЧИК, “Версії”,
фото автора

Запис Продовження дискурсу: «Космогонія»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ГАЙДЕР – ЛАВА
Quotation Circus (коло цитат, цирк цитат -?..) та LILI goes East (Лілі їде на схід)

Юдіт Лава навчалася в академії мистецтв, клас скульптури. Брала участь у виставках в Італії, Швейцарії, Таїланді, Англії, Словенії, Австрії… Живе і працює у Відні.

Кароліна Гайдер. Має музичну освіту, вчилася в академії образотворчого мистецтва і фотомистецтва. Живе і працює у Відні.

Завжди цікаво подивитися на твори митців з іншого середовища. Не тільки географічно інших, але й, напевно, і за світосприйняттям, і за міркуваннями…
Зразу вразили різні конструкції, зрозумілі і умовно зрозумілі наближення, декоративні незворушні ляльки, які видавали себе за реальність і дещо удавано насолоджувалися нашим здивуванням…
Навколо розігрувалися та модифікувалися різні, дивні, випадкові, несподівані сцени.
У різних проекціях ми бачили себе, тіні паралельних тіл, рух уяви, площини нісенітниці…
І фотографії Євгена Рубіна окреслювали не що саме, а як саме…
Чи ідентифікувалися ми з персонажами? Не знаю. Адже у цирку буває все. І навіть під музику Йозефа Гайдна.
І ще хочу зауважити, що у культурі з іншого середовища тема фемінізму досить актуальна. Про це говорила і К. Шварц, яка нещодавно приїхала у Чернівці досліджувати творчість Ольги Кобилянської. Я не заперечую, що український рух «Femen» дістав вже всіх і в Європі. І комусь це цікаво.
Тінь, яка завжди ніби чорно-сіра, виявляється буває і інакшою.
І не тільки в житті. Можна власноруч окреслити коло і заховатися в ньому, як у паспорту.
Перед тим вибрати колір паспорту і змішатися з тінню.
Але «ідеальну» картинку можуть скласти, зігнути, спотворити, розправити. І навіть не хрестоматійно.
Бо класика – це інші сюжети, інші дійові особи. І врешті решт – інші виконавці…

Книгу Олега Любківського «Die Dankbare Bukowinа» я не відкривала. Зараз у залі вона є експонатом виставки. Ця відкрита книга – моя власна.

Я так і не зрозуміла, чим достеменно різниться хіромантія від хірології, але зустрівши на виставці послідовника (чи майже) графа Луїса Хамона, ми навіть спробували прочитали на відкритій долоні долю Лілі. Потім я подивилася і на свою долоню. Напевно добре, що там є оберігаючий квадрат… Суцільна астрологія…

Про те, що тут відбувається, можна було прочитати з анонсу Heider – Lava на аркуші німецькою мовою. Я не склалася у літак і не полетіла шукати Петра Рихла, адже цей анонс напередодні бачила в Інтернеті. В перекладі.
Та вже вдома із своєї книжної шафи дістала деякі книги, які побачила на поличці на виставці, і поринула в інші світи…
А потім здається навіть і заснула разом із книгою…

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Перформанс під музику Гайдна… і не тільки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У рамках виставки, яка триватиме до 7 травня 2013 р., запланований також показ короткометражних фільмів від Interfilm Berlin та проведення фотоконкурсу.

Клаус Штек: Є дві причини, чому я роблю політичні плакати. По-перше, це агітація. Я намагаюся пояснити людям свої принципи з допомогою сатири. Мені здається, це дієвіше, аніж, скажімо, робити пропагандистські плакати проти куріння. Ефективніше впливати з гумором. Отже, по-перше, агітація. По-друге, впорядкування. Жодна агітація нічого не дасть, якщо проблема не матиме вирішення в політичній площині.

Неспокій завжди був для Клауса Штека «першим обов’язком громадянина». Вже на початку 70-их років митець, видавець та юрист спричиняв сенсації та скандали. Й до сьогодні не втративши віру в можливість суспільно-політичного виразу власної думки засобами мистецтва, він бореться проти нерозуміння, ігнорування та, насамперед, проти відведення погляду. Його сатиричні роботи, що складаються з тексту та графіки, спонукають до прямого погляду й критичного аналізу. Відштовхуючись від мистецької спадщини Джона Гартфілда та Ґеорга Ґроса, які були для нього прикладом для наслідування, Клаус Штек використовує фотомонтаж, щоби знов і знов встромляти палець у екологічні, соціальні та політичні рани Німеччини. В такий спосіб за останні сорок років було створено понад 300 сюжетних плакатів. Їхнє масове поширення в публічному просторі зробило Клауса Штека відомим поза межами жанру газетного фейлетону й принесло йому визнання як одного з найвидатніших німецьких плакатистів. Найбільша кількість його плакатів присвячена захисту навколишнього середовища. Ще задовго до створення партії «зелених», Клаус Штек за допомоги своїх приголомшливих сюжетів і слоганів привертав увагу до проблем, пов’язаних із змінами клімату, забрудненням повітря, зростанням кількості сміття, ядерними відходами та забрудненням світового океану. Діалектичне протиріччя між фотосюжетами та текстами не тільки генерує внутрішню напругу твору, але й спонукає спостерігача до тривалих роздумів над побаченим.

З сайту Goethe-Institut в Україні

Сорок плакатів-оригіналів – вибірка творів, що створювалися протягом сорока років невтомної провокації, агітації та застережень.

Та напевно не тільки випадковість, що ця виставка відкрилася у Міжнародний День Землі…

Тетяна Стрільчик, “Версії”.
фото автора

Запис Виставка плакатів Клауса Штека “Нічого не вирішено” у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Персональна виставка «Любімо життя» Івана Гемері триває нині у Центрі культури «Вернісаж»

Відтоді  усе, що милує його око, він переносить на полотно. І перш за все – природу рідного краю: сади, гори, річки, квіти…

З’являються на полотнах спогади з дитинства – до дріб’язкових деталей пан Іван змальовує рідну домівку – село Грушево, що на Закарпатті. А нещодавно художник створив герб і подарував його колишнім односельцям. До речі, це не перший його досвід створення гербів: кілька років тому географічний факультет ЧНУ саме від Івана Гемері отримав власний герб.

Любов КАФАНОВА, “Версії”

Запис Створює герби й закликає до любові… спершу з'явиться на Медіа-Версії.