Цього листа редакція отримала напередодні Нового року. Гадали, черговий «сердитий» лист, а прочитавши, зраділи образності та широті мислення її автора.

– Чим не готовий фейлетон? – вирішили ми, адже попри шалену кількість фейлетонних ситуацій у нашому житті, цей жанр практично зник зі шпальт газет…

Може, посміємося разом? Чи поплачемо?    

2019-го року виповнюється  220 років Швейцарського походу австрійсько-російських військ, відомого як «перехід Суворова через Альпи». Це була одна з перших спроб придушити завойовницький настрíй Наполеона в зародку, коли Бонапарт ще не набув стільки сили, щоби маршем пройти усю Європу. Та не це занесло похід Суворова до анналів всесвітньої історії. Обставини його водночас трагічні й кумедні: через бажання якнайшвидше дістатися до Швіца уздовж Люцернського озера, загони Суворова рушили неконтрольованими французами шляхи сполучення, долаючи скуті льодом гірські перевали буквально на «п’ятій точці». Цією дорогою, трактованою потім певними істориками як «зразок російського військового мистецтва», російське та австрійське військо втратило не лише кілька тисяч вояків, але й значну кількість коней та артилерії.

До ювілею відомої події клуби та співтовариства військових істориків в усьому світі проведуть її історичну реконструкцію з допомогою стилізованих під XVIII століття військової форми, зброї (хоч і пейнтбольної) та амуніції…

Та вийшло, що й сам я мимоволі долучився до такої реконструкції в наших Чернівцях.

Одного зимового дня мені я вирушив до старшої колеги, що мешкає на вул. Заболотівській. Співпраця в нас тісна, буваю в неї досить регулярно. Маршрут звичний: туди вулицями Заставнянською, Ковалевської, Стрийською та Маковея, а назад спускаюсь тією ж вулицею Маковея, далі вул. Чернишевського виходжу до старовинного трамвая. Боже борони, мене не вабить суворовська слава, – просто це найкоротший шлях із Роші через Клокучку до залізничного вокзалу, а ще – там є три панорамні точки з чудовими краєвидами, і можна навіть побачити найвищу точку України на рівнині – гору Берду.

От і тепер, не зрадивши традиції, вийшов з 8-ї маршрутки біля вул. Софії Ковалевської.  Добряче попітнів, щоби пройти її до початку, та це були ще «квіточки».  Я приблизно вже здогадувався, що чекає на мене на вул. Маковея. Та, по-перше, мав надію, що хоча б таку важливу для району магістраль приведуть до ладу, а по-друге, не мені ж, мандрівнику з досвідом, боятися поганих доріг в Україні. Бував я і в Арґентині та  Параґваї, і на Північному Сході Бразилії…

Та на спуску вул. Маковея від Стрийської до Заболотівської, хоч і тримався за бідолашні паркани тамтешніх обійсть, ноги постійно тягнуло вбік. Стурбовані посяганнями на їхні паркани, з усіх дворів погрозливо гарчали хорти. Та все ж сяк-так дістався Заболотівської: тут узвіз не такий вже крутий. А от на зворотному шляху, де схил куди  більш простовисний, а відстань від парканів до дороги більша  й тамтешні ротвейлери-вівчарки куди грізніші, почалися майже альпійські проблеми. Однієї миті я вже практично «поїхав», та спромігся якось схопитися за дерево. Здалося, що я застряг до весни: мужності відчепитися від дерева й рухатися далі не вистачало. Та мусів: на іншому кінці міста на мене чекав тато. Тож рухався до «рятівного» перехрестя вулиць Маковея й Нахімова, де був вихід хоч на якийсь, але асфальт, перевіреним 220 років тому способом – так би мовити,  «стопами Суворова», жертвуючи чистотою одягу та рантами взуття. Бо альтернативою був хіба що численний перелом кінцівок…

І пригадався мені нещодавній візит до португальського міста Віла-Реал, розташованого на схилах гірської області Траз-уж-Монтіш на півночі країни. Будівлі у ньому стоять трьома рівнями – нижньому, середньому та верхньому, а вулиці ще крутіші за Маковея. А ширина ріки Корґу сумірна тут з шириною Клокучки. Снігопади у цих горах не рідкість. Скажімо, торік на початку лютого у Віла-Реалі через сильний снігопад навіть на один (!) день скасували заняття у школах. Не сказати, що місто було паралізоване, швидше навпаки: всі без винятку вулиці ретельно розчищалися, працювала снігоприбиральна техніка. Було розуміння, що проблема непрохідності лише однієї вулиці здатна спричинити хаос у цілому місті. І це при тому, що Португалія не належить до звиклих до снігу країн. Не кажу вже про Німеччину чи, особливо, країни Скандинавії, де боротьба з наслідками зимової негоди доведена до вражаюче-захопливого автоматизму.

Чому Україна, де клімат помірний і сніг іде щороку, менше готова до справжньої зими, ніж субтропічна країна біля моря (Portus Cale – від латин. «тепла гавань»)? Хтось спроможний це пояснити?

Доки бідолашні жителі багатостраждального «маленького Парижа» та його околиць (із Рошею та Клокучкою включно) розмірковують над цією загадкою, клуби історичної реконструкції цілком можуть успішно відтворити «швейцарський похід Суворова» на відтинку вулиці Маковея від перехрестя з вулицею Нахімова до вулиці Стрийської. Ба навіть більше: якби генералісимусу Олександру Васильовичу потрібно було перейти не через Альпи, а саме вул. Маковея у Чернівцях, то втрати були б куди більші… Можливо, французам навіть вдалося б його взяти у полон, вкупі з Багратіоном і Барклаєм-де-Толлі, круто змінивши хід кампанії 1812 року, а, можливо, й самої історії разом із нинішнім станом вулиці Маковея. Більше того, думаю, якби генералісимус пройшовся чернівецькою вулицею, свого часу названою його іменем, він би визнав: перехід через Альпи був простою прогулянкою. Отак, думками пустившись у порівняння з історією, я все ж таки вибрався з чернівецьких «альпійських схилів»…

Історія не знає умовного способу. Та, на жаль, той, хто міг би хоча б постаратися змінити ситуацію, прочитавши ці рядки, просто скаже: «Нічого надзвичайного не сталося: узимку випав сніг» (реальна цитата одного із віце-губернаторів Буковини холодної зими 2012-2013 рр. – прим.). Через кілька хвилин він візьме лопату й почне прибирати власне обійстя – мабуть, для прикладу співгромадянам. Пізніше цей приклад «підхопить» і молодий працівник магістрату. Їхні лопати ще більше вражають на тлі снігоприбиральної техніки Віла-Реалу. 

Влад ГОРЕНЮК, чернівчанин

Запис Сміх крізь сльози: ПЕРЕХІД СУВОРОВА ЧЕРЕЗ «АЛЬПИ» ВУЛИЦІ МАКОВЕЯ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фірма під кримінальним провадженням, керована екс-нишпоркою ДФС з Миколаївщини,  ремонтуватиме проспект Незалежності у Чернівцях

Як пам’ятають чернівчани, сучасні на той момент «хрущовки» стали зводити в районі тодішньої вул..Чагорської (згодом проспект 50-річчя Жовтня) ще на початку 60-х. Тоді це було цікаве планування вулиці – із «зеленим екраном» від проїжджої частини, із тротуаром у двох рівнях, із школами та дитсадками у глибині кварталів… Та час плине невмолимо: і будинки постаріли, лінію безпеки забрали задля проїзду одного з президентів, проїжджа частина латками вкрилася. Тож на початку листопада департамент ЖКГ Чернівецької міськради, як стало відомо з сайту електронних закупівель «Prozorro», уклав договір із компанією «Євродор» на капітальний ремонт проспекту Незалежності за 80,8 млн грн. Щоправда, ще на початку року йшлося про 46 млн грн.

Фірма має відремонтувати пр. Незалежності від вул. Героїв Майдану до Головної. Тут зроблять нову дорогу, встановлять дорожні знаки, нанесуть розмітку, освітлять та озеленять.

У договорі зазначено, що підрядник отримає лише 2 тис. грн прибутку. 2,3 млн грн призначено на зарплати працівникам.

У тендері фірма-переможець змагалася із «ПБС нардепа Олександра Шевченка. Однак ціна переможця була на 49 тис. грн меншою. Можна б радіти, але, коли скласти усі оприлюднені цифри, виходить лише трохи менше за 68,5 млн грн. Які секрети оточують решту 11,5 млн – навіть припускати не буду.

Довідка з офіційних документів і розвідок ЗМІ:

Компанія «Євродор» зареєстрована 2013 року в смт Доманівка Миколаївської області. Її власником є одесит Артур Асланян. Як стверджують на сайті «Посіпаки», він був помічником народного депутата VI скликання Гарегіна Арутюнова («БЮТ»). Нинішнім директором «Євродору» є 27-річний Ігор Мхітарян, який раніше працював старшим слідчим відділу кримінальних розслідувань ГУ ДФС у Миколаївській області. Попередній директор, Олександр Костюк, як зазначено в одному з документів на «Prozorro», помер. Організаторам тендеру в Чернівцях не завадило навіть те, що  компанія фігурує у цьогорічному кримінальному провадженні за ч.2 ст.364 КК України (зловживання службовим становищем, яке призвело до тяжких наслідків). Згідно з ухвалою в судреєстрі, редакція газети «Антикорупційний моніторинг» отримала інформацію про схему розкрадання держбюджету посадовцями компанії та держслужбовцями. Журналісти зазначають, що протягом 2016-2017-го фірма отримала за будівництво доріг понад 188 млн грн. Її підприємства здійснювали поточні ремонти доріг, зокрема, H-03 Житомир-Чернівці, та ремонт перегону Міжнародного аеропорту «Чернівці». Нібито зазначені суми вони перераховували фірмам з ознаками фіктивності. Наразі ремонт дороги H-03 Житомир-Чернівці перевіряють слідчі.

Протягом 2017-2018 років «Компанія «Євродор» отримала замовлень на 297 млн грн. Серед них –ремонт ділянок Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече за 66 млн грн і ремонт дороги H-03 Житомир-Чернівці за 28,8 млн грн.

Коли замовкають фанфари: спростити, щоб освоїти

Капітальний ремонт Проспекту Незалежності на суму майже удвічі більшу –  81 млн грн (замість обіцяних 46-ти) таки стартував. Людей, знайомих із запланованим оновленням проспекту, збільшення ціни навіть не дивує: інфляція ж бо не спить. А от технічне завдання, розроблене із урахуванням сучасних вимог, схудло від етапу пропозицій до початку здійснення, як підрахували у Центрі реформ та розвитку, аж на 87 пунктів. На один з них (велодоріжка разом із смугою для громадського транспорту тощо) не дала згоди поліція. А про деякі зміни сором’язливо мовчать. Йдеться про так зване дорожнє корито – знаття частини дорожнього полотна для ущільнення грунту і подальшого укладення дорожнього полотна.

Відступ в історію: коли до 50-річчя Жовтня у Чернівцях зняли трамвай, дорогу на теперішній Головній зняли мало не на метр завглибшки. Навіть не дуже кмітливі в дорожньому будівництві чернівчани бачили, як, кладуть комунікації, встановлюють люки, заливають бетон, засипають гравій і аж потім стелють бруківку… До 100-річчя Жовтня мало би вистачити.

Уже після початку ремонту начальник департаменту ЖКГ коментував, що у проект нібито були закладені зайві для конкретного стану дороги роботи, відтак бетонна основа і дорожні корита не потрібні (хоча в документації їх скасували ще 10 жовтня). А вартість 1 кв. м дорожнього покриття та тротуарів від спрощення не зменшується. Вона установлена у понад 2 тис. грн (порівняймо: середня по місту – близько 1,5 тис. грн).

Непрозоре «Prozorro» чи його величність «Договорняк»?

Навіщо конкурувати, якщо можна домовитися! Саме так, на думку експертів з Центру реформ і розвитку, відбуваються тендери з ремонту доріг у Чернівцях.

Допорогові (до 1,5 млн грн) ремонти у Чернівцях не проводять через тендер – щоби, мовляв, пришвидшити їх. А до системи публічних закупівель потрапляє вже підписаний договір з підрядником, якого обирають на свій розсуд.

Однак, кажуть експерти, якщо придивитися, то конкуренції немає і в тендерах на понад  1,5 млн грн. Кілька підрядних підприємств просто, майже по родинному, ділять між собою тендери на мільйони. Тендер з капремонту проспекту оголошували як міжнародний (мабуть, для солідності), але його учасниками була незмінна двійка підприємств: «Євродор» і «ПБС». Вони ж «змагалися» і на інших тендерах: на капремонт вул. Героїв Майдану (22 млн грн.), Сторожинецької – на 2,5 мільйони (тут різниця у пропозиціях склала аж… 62 гривні!).

Тож «Євродор» «взяла собі» Проспект і Сторожинецьку, «ПБС» – Героїв Майдану, решта вулиць «розійшлися» на допорогових закупівлях.

Канівську вже закінчили… Про тротуари не йдеться

Мешканці цього мікрорайону обурюються, що на вул. Канівській,  де нещодавно закінчили ремонт, не подбали про пішоходів: люди змушені ходити проїжджою частиною.   

Про це написала користувачка Юлія Маковська у спільноті «СтопХам Буковина» у соціальній мережі Facebook.

«Як можна пустити транспорт в дію, не зробивши місця для пішоходів ????????», – йдеться у дописі.

Трохи раніше головний житловокомунальник міста, знову ж таки у Facebook, писав про те, як «вдячні мешканці Канівської» презентували Бешлею і Продану термобілизну після завершення ремонту вулиці. Може, це був натяк на те, що вулицю доведеться доробляти вже в холодну пору?

 І знову фанфари – тепер уже на вулиці Героїв Майдану

А між тим активний користувач Фейсбуку і директор департаменту ЖКГ міськради Володимир Бешлей радісно оголосив на своїй сторінці, що розпочато ремонт вулиці Героїв Майдану від повороту на Щербанюка і до проспекту. До того ж, цю ділянку вулиці планують також розширити – за рахунок демонтованих аварійних будинків.

«Під час проведення ремонтних робіт буде частково обмежений рух транспортних засобів. Для уникнення незручностей просимо водіїв заздалегідь планувати об’їзд даної ділянки дороги. Пропозиції та зауваження щодо якості ремонтних робіт приймаються на Viber +380 (66) 085 07 05», – що ж, запам’ятаймо.

 Вставна новела  про халтурний ремонт дороги біля Коровії

Іван Мунтян власноруч зчистив з нижнього шару асфальту болото і зупинив халтурний ремонт дороги поблизу Коровії. Сталося це дорогою на роботу, коли голова Чернівецької облради побачив картину, яка змусила його зупинитися. Поблизу села Коровії на трасі «Чернівці-Порубне» горе-підрядник розпочав укладання асфальту просто в болото. Мабуть, компанія-підрядник «Полтавабудцентр» спробувала «зекономити»: замість щебеневої суміші на узбіччя дороги накидали якогось незрозумілого болота, яке одразу опинилося і на проїжджій частині…
Реакція майстра ремонтників просто спантеличила очільника крайового парламенту: той просто відмахнувся, наче й не чув нічого, і дав вказівку… далі працювати з порушеннями. Після дзвінка Мунтяна до начальника Служби автомобільних доріг Ігоря Гаха, приїхав його заступник Петро Харлашко. Вразило те, що представники підрядної організації не визнавали порушень і намагалися продовжити роботи, поки голова облради власноруч не узявся за лопату… «Коли депутати обласної ради голосували за рішення про спрямування коштів від так званого «митного експерименту» на ремонт автодоріг краю, йшлося, зокрема, і про відповідну якість та гарантію на цей ремонт з боку підрядних організацій, – сказав голова Чернівецької облради Іван Мунтян. А він, як випливає з трудової біографії, на дорогах розуміється, бо свого часу сам і очолював Облавтодор.

Стриманий оптимізм уряду

Гройсман заявив, що план сезону з ремонту доріг виконаний на 80%, а в Омеляна порахували, скільки цього річ використано коштів Дорожнього фонду. Про якість і повноту виконання робіт у переможних реляціях не йдеться.

Згорьований написаним, ваш Іван ДУПА

Запис Ех, дороги! – або Залежний проспект Незалежності. Епопея у кількох частинах… спершу з'явиться на Медіа-Версії.