У неділю, 30.09.2018, на Соборній площі у Чернівцях традиційно відбудуться Відкриті змагання «Буковинська миля», у рамках яких відбудуться чемпіонат України з бігу на 1 милю, естафетні змагання серед школярів та масовий забіг для всіх охочих, розпочнуться 30 вересня об 11:00.

На час цих традиційних легкоатлетичних змагань «Буковинська миля» у неділю від 10:40 до 13:30 будуть скорочені маршрути тролейбусів №1, №6 та №8 до кільця на проспекті Незалежності і змінено схеми руху автобусів  на міських автобусних маршрутах:

* автобусні маршрути №№2, 23 здійснюватимуться по вулицях  Південно-Кільцевій, Героїв Майдану, проспекту Незалежності та Головній;

* автобусні маршрути №№3, 4, 19 та 27 – з вулиці Сторожинецької,4;

* автобусні маршрути №11 та 12  будуть скорочені до кільця на проспекті Незалежності;

* автобусний маршрут №6 здійснюватиметься з вулиці Київської (зупинка «Бібліотека»);

* автобусний маршрут №5 – через вулицю Головну;

* автобусні маршрути №№9А,10А та №24  здійснюватимуться з вулиці Садової;

* автобусний маршрут № 29 – через вулиці Героїв Майдану, П.Каспрука, О.Кошового.

Запис Останньої неділі вересня в Чернівцях бігтимуть «Буковинську милю»     спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Картка ПриватБанку – проїзний документ у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За підписаним 30 травня, Меморандумом  про реалізацію  проекту «Розумне та безпечне  місто Чернівці-2020» між Чернівецькою міською радою й представниками правління Ощадбанку, групи інноваційних рішень СНД і Південно-Східної Європи та ГО «Агенція «Спільні зусилля» передбачається запуск упродовж трьох місяців електронного квитка в муніципальному електротранспорті Чернівців. Журналістам це  продемонстровано безпосередньо у тролейбусі: власники безконтактних  банківських карток змогли скористатися валідатором (так називається електронний пристрій, який встановлюються у громадському транспорті) для оплати проїзду.

Запис Валідатором – по тролейбусних «зайцях»! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ні, просто ми не поважаємо себе й не любимо одне одного. Та й владі байдужі 

Таке ставлення  до нас і в нас заклала стара держава, натомість нинішня активно це культивує. Сварки та приниження – на роботі, в магазинах і  банках, під час оформлення пенсій  і будь-яких документів тощо. І вдома не краще, бо на все не стає часу, а ще більше – грошей. Не певні також, чи доберемося з села чи району до Чернівців, а з Чернівців – до інших міст України.

А вчора й позавчора чернівчани узагалі отримали море «позитиву»: не змогли вчасно добратися до роботи, на навчання, а коли ще й дощ пішов, то не одне прокляття зірвалося з їхніх вуст. Чула, зокрема, обурливу реакцію працівників лікарні, що на Південно-Кільцевій, яким довелося добиратися туди з Роші та Руської. А попереду на них чекав операційний день, який вони почали із запізненням…  

Спостерігала, стоячи на зупинці, як ледве шкандибали вулицями похнюплені пенсіонери, а домогосподарки тягли важкі сумки, клянучи все на світі та найбільше перевізників, які влаштували їм такий сюрприз, заявивши, що завершать страйк маршруток лише після того, як виконком міськради ухвалить новий тариф на проїзд у розмірі 5 гривень. А чому б і ні? Адже конкурентів вони не мають, та й достовірних відомостей про доходи власників, які утримують фірми перевізників, теж ніхто не знає. Хоча це чи не найголовніше завдання міської влади. Та ЧОМУСЬ вона не хоче встановити правдивий потік пасажирів на кожному маршруті. Попри те, що громадські організації краю готові їй у цьому допомогти. Зрештою, вже давно цього вимагають – десятиріччями. Та віз і нині там. Як поділився зі мною інсайдерською інформацією працівник однієї з фірм-перевізників, їхні власники занижують доходи щонайменше у 60 разів! Те, що одна маршрутка заробляє за тиждень, записують на всі. Можливо, це перебільшення? А, може, й ні, дивлячись який маршрут. Тому як людина, що звикла до аналізу, вважаю, що на різних маршрутах мають бути різні ціни. Адже не порівняти з ранку до ночі забиті маршрутки №№ 5 і 9 із тими, що протягом цілого дня їздять порожніми.

Нині ж варто подякувати тролейбусникам, які рятують ситуацію. Та, на жаль, і в них проблеми: не вистачає водіїв. До теми хотілося б нагадати, що Львів відмовився від приватних маршруток і переходить виключно на комунальний транспорт. Мабуть-таки, перевізники допекли. Але ж і їм допечуть, як не сьогодні, то завтра – менеджери, медики, вчителі, сантехніки, ремонтники та інші «спеціалісти»! У цьому не сумніваюсь.           

На жаль, перелік негативних «сюрпризів», які ми влаштовуємо одне одному практично щодня, нескінченний. В кожного власний список.

Та хочу навести приклад іншого ставлення до людей. Країна, в якій люблять і поважають своїх громадян, – далека Японія. Ось яке повідомлення з’явилося на польському сайті «Залізні дороги» цими днями:         

«Японська залізниця просить вибачення: її поїзд вирушив на 25 секунд раніше

 Японська залізниця вибачилася перед своїми клієнтами за те, що поїзд покинув станцію на 25 секунд раніше, ніж має бути за розкладом, – повідомляє Mashable.

Ця «прикра помилка» сталася, коли потяг із 12 вагонів покинув станцію Нотогава на шляху до станції Ніші-Акаші. Він вирушив о 7.11 і 35 секунд замість того, щоби виїхати вчасно о 7.12. Помилки припустився диспетчер поїздів, який дав сигнал раніше. Кілька людей не встигли потрапити на потяг, і один з них подав скаргу – повідомляє Mashable. Наступний потяг на цьому маршруті відійшов о 7.19, а це означало, що пасажири, які залишилися на платформі, мали принаймні 6-хвилинну затримку.

«Величезні незручності, які ми заподіяли нашим клієнтам, є неприпустимими, – сказано в прес-релізі. – Ми проаналізуємо нашу поведінку і намагатимемося зробити все, щоби такий інцидент у майбутньому не повторився», – додано в листі, опублікованому на веб-сайті  http://www.rp.pl/Koleje/180519647-Japonska-kolej-prosi-o-wybaczenie-Jej-pociag-odjechal-25-sekund-za-wczesnie.html

Знаєте, я людина не заздрісна. Та в цьому випадку позаздрила японцям. Але ж це вони самі створили для себе таку країну. Хіба ми гірші? Усе ж у наших руках!   

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис Погляд Людмили ЧЕРЕДАРИК: Ми злі й нещасні через страйк маршруток? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У переліку пільговиків, яким компенсуватимуть проїзд у формі монетизації, пенсіонерів за віком немає. Більше того, їх не згадують в жодному з 7 законодавчих актів, які регулюють пільги на проїзд. Між тим широко розрекламовану монетизацію таких пільг переклали на органи місцевого самоврядування, запропонувавши їм урядовим рішенням список з 10 категорій.

Чи потягне місцеве самоврядування монетизацію пільг на проїзд?

Про зміни в соціальних стандартах при запровадженні монетизації пільгового проїзду на прес-конференції поінформував директор Департаменту соцзахисту населення ОДА Віталій САВКІН. Виявляється, фінансування витрат, пов’язаних із монетизацією оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах, здійснюватиметься за рахунок місцевих бюджетів. Обласні та Київська міська держадміністрації до 23 травня повинні затвердити розмір щомісячної готівкової виплати на 2018 рік, а органи місцевого самоврядування мають право  залишити таку пільгу у безготівковій формі, відповідно компенсуючи її безпосередньо перевізникам.

Пільги на проїзд поширюються на *«чорнобильців» 1 та *2-ї категорії, *дітей від 6 років, яким встановлено інвалідність, пов’язану з аварією на ЧАЕС; *учасників бойових дій; *осіб, які отримали інвалідність внаслідок війни; *дітей віком від шести років з багатодітних сімей; *ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Держспецзв’язку. Дія Порядку поширюється також на *батьків військовослужбовців, які загинули чи померли/зникли безвісти під час проходження військової служби; *осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю віком від шести років та осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю; *реабілітованих осіб, які отримали інвалідність внаслідок репресій або є пенсіонерами. Як бачимо, пенсіонери за віком у ці 10 категорій не входять.

Як зауважив директор профільного департаменту ОДА, органи місцевого самоврядування мають право розширити перелік громадян, на яких будуть поширюватися пільги на проїзд. Органи місцевого самоврядування матимуть також право збільшити ціну, закладену відповідним розпорядженням.

«Постановою №196 «Про встановлення державних соціальних нормативів у сфері транспортного обслуговування», встановлено соціальну норму кількості поїздок усіма видами транспорту загального користування на міських та приміських маршрутах для Чернівецької області: 11 – у тролейбусі, 11 – в міському автобусі, 8 – у транспорті приміського сполучення», – зазначив Віталій Савкін.

Натомість процитуємо віце-прем’єра України з соціальних питань Павла Розенка: «Жодних обмежень у «30 поїздок в місяць» Уряд не затверджував. Це дезінформація, яка активно крутилася в ЗМІ. Уряд затвердив МІНІМАЛЬНУ соціальну норму. Це гарантія, нижче якої місцевий орган влади не має право розраховувати монетизовану виплату пільговику!! Права людини мають бути захищені від свавілля місцевих чиновників».

До того ж, наведений розрахунок не означає, що видану суму пільговик має використати саме так. Це – для розрахунку сум монетизації.

Нинішній Порядок уже закладає бомбу для можливого соціального вибуху – відсутністю в переліку найбільш широкої  та активної категорії пільговиків – пенсіонерів за віком. І це питання навіть не до міської чи обласної влади, а до Кабміну та Верховної Ради: або вони приймуть відповідний законопроект і врегулюють це питання, або не приймають нічого – і тоді ми розуміємо, що пенсіонери за віком не мають права на пільговий проїзд. Відтак жодних сум пенсіонери не отримуватимуть і почнуться безкінечні скандали з викиданням їх – тепер уже не лише з маршруток, але й з тролейбусів.

Орієнтовно під дію зазначеної Постанови підпадають 190 тисяч буковинців пільгових категорій.

Уряд спростив собі життя максимально: зняв із себе фінансування монетизації пільг, і переклав його на місцеві бюджети. Та мало де по областях вистачить грошей і доброї волі чиновників, аби вирішити все у повному обсягові – видати кожному пільговику розраховану суму готівкою, незалежно від того, чи використає він її саме на проїзд.

Дмитро ЦАРЕНКО, Інтернет-оглядач «Версій»

Запис Пенсіонери їздитимуть за гроші спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вже нинішнього літа усім українським пільговикам доведеться платити за проїзд: днями Кабмін затвердив монетизацію пільг на проїзд усіма видами громадського транспорту, із електричками, приміськими та міжгородніми автобусами включно. Постанова набуває чинності наприкінця березня, але 2 місяці передбачені на підготовку, тобто платити за проїзд доведеться з червня, пише Сегодня. Однак фінансувати проїзд усіх категорій пільговиків повинні місцеві бюджети з розрахунку вартості 30 поїздок у міському комунальному транспорті. Суми будуть різними, залежно від регіону. Місцева влада має право збільшувати перелік пільговиків і кількість оплачуваних поїздок, але не зменшувати.  

Віце-прем’єр-міністр Павло Розенко роз’яснив, що рішення уряду на місцях набере чинності лише після того, як місцева рада прийме відповідне рішення. Гроші нараховуватимуть автоматично на пенсійні картки або носитимуть поштою.

Водночас експерт з питань економіки Олександр Охріменко роз’яснює, що уряд зняв із себе проблему фінансування пільг на проїзд і переклав її на плечі місцевих бюджетів. Але мало де на місцях вистачить грошей, аби виконати монетизацію в повному обсязі, видавши пільговикам певні суми готівкою. Тож на місцях усе можуть залишити незмінним: пільговики й далі їздитимуть безкоштовно, а перевізники – отримуватимуть збитки й «вибиватимуть» компенсації в місцевої влади.

Запис Монетизація пільг: за проїзд платитимуть усі? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Із таким запитанням до редакції «Версій» звернулася наша давня читачка, яка щойно приїхала з-за кордону. Голос у жінки був переляканий: «Що сталося? – цікавилася вона. –Чому вже чотири дні не вивозять сміття з контейнерів? Вони вже добряче смердять». Звісно, відвикла жінка від наших реалій у благополучній європейській країні…

А річ у тім, що мешканці мікрорайону «Шанці» у Садгорі заблокували дорогу на Чорнівку, де розташувалося міське сміттєзвалище. Люди вимагають відновити регулярні рейси маршруток №36 і 37. Закономірна вимога? Безперечно, тим паче, що з транспортом у Чернівцях проблема надзвичайно гостра й болюча. А поки що «люди рухаються пішохідним переходом туди-сюди, не пропускаючи сміттєвози», як написав про це на своїй сторінці у соцмережі депутат Володимир Бешлей. Він підкреслив також, що не може додзвонитися до міського голови.

Щоправда, вночі акція припинилася, а о 7-ій ранку, як стало відомо, до протестувальників приїхав міський голова Олексій Каспрук.       

Щодо вивозу сміття, то, як повідомив керівник інспекції з питань благоустрою Сергій Обшанський, центр міста вже прибрали. На вечір понеділка сміттєві контейнери псували «пейзаж» у мікрорайоні Роша, а також у мікрорайонах, які обслуговуються КЖРЕПами №№ 14,17, ПП «Санітарія» та «Ремжитлосервіс». Не знаємо, якими центральними вулицями ходить п. Обшанський, але принаймні в двох місцях – на розі Руської та Садовського та на Шептицького вміст сміттєвих контейнерів від суботи до середи, 15 листопада, лише збільшився.

Із транспортним питанням – складніше. Той же Володимир Бешлей на своїй сторінці розмістив 8 пунктів вимог, що їх виклали мешканці Садгори на зустрічі з мером. Найперше – відновлення від понеділка регулярного руху маршруток №36 та 37. На виконання решти вимог із облаштування Садгори та «Шанців» зокрема мешканці дали мерові місяць.

Вл. інф., фото molbuk.com

Запис Який колапс у Чернівцях – сміттєвий чи транспортний?    спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях, з огляду на реформування транспортної галузі, схоже на друге. Хоча просто підняти тариф на проїзд – це спосіб для лінивих.

Маршрут до маршруту  – не рівний

Маршрутні перевізники вдалися до чергового шантажу міської влади стосовно надання послуг з перевезень пасажирів. Підняття тарифу на проїзд намагаються пояснити високими цінами на нафтопродукти, здорожчанням запчастин, зниженням пасажиропотоку. Вартість пропонують установити на рівні 3,50 грн. Для прикладу, в Києві та Львові вартість проїзду – від 2,50 до 4 грн., залежно від відстані. У Чернівцях відстані з київськими не порівняєш: вони менші і навіть усередині міста суттєво різняться. Маршрут №33 «Гравітон – Калинівський ринок» значно коротший від маршруту  №30 «Спецкомбінат – Калинівський ринок» чи маршрут 1-А «Училище №15- Метро». Тож має існувати певна диференціація щодо оплати.

Коли маршрутні таксі тільки починали курсувати містом, вони перевозили виключно сидячих пасажирів. Можна припустити, що за погодження на такі умови рентабельність таких перевезень була визначена як прибуткова. Ніхто не їздив собі у збиток. Із часом наповнення салонів зросло. Та готівки, зрозуміло, багато не буває.

Можливість отримати швидку готівку спричиняє певні корупційні ризики і в тендерних конкурсах, і серед самих перевізників. Та споживачі досі не знають, на яких засадах перевізники стають переможцями конкурсу та який рівень комфорту мають забезпечити пасажирам.

За кермом маршрутки – Юлій Цезар

Сьогодні, коли проїзд оплачують готівкою з рук в руки, неможливо здійснити контроль за використанням готівкових коштів. До того ж водій маршрутки воднораз збирає гроші, віддає решту, видає квитки, курить, розмовляє по мобільному телефону і слухає музику. А щоби гроші за проїзд дійшли до водія, кожний пасажир має обмінятися з ними мікробами.

Ніхто не знає, скільки перевізники реально збирають грошей щодня, неможливо й визначити, чи потрібно й на скільки підвищувати тариф на проїзд. Відтак тільки незалежна аудиторська експертиза може визначити справедливу вартість проїзду та її економічне обґрунтування.

Плашка

Тільки незалежна аудиторська експертиза може визначити справедливу вартість проїзду та її економічне обґрунтування.

А щоби здійснити контроль за кількістю перевезень, треба виключити людський фактор. Тобто встановити в маршрутках біля водія термінали, які приймають 2-гривневі та 1-гривневі купюри й видають квиток, чи компактні реєстратори розрахункових операцій (РРО). Звісно, попервах, доки пасажири звикнуть до таких розрахунків, проблем не уникнути. Та й у водіїв РРО теж не породять захвату. Але із застосуванням РРО здійснюватиметься облік готівкових коштів. І може статися так, що  ціна проїзду 2,50 грн. буде вже прибутковою!

Де осідають гроші

Однак до початку транспортних реформ треба здійснити ще й аналітичне дослідження пасажиропотоку. Хто є споживачем послуги? З якого гаманця будуть витягнуті ці кошти? Хто найбільше постраждає від підвищення тарифу на проїзд? Жінки, чоловіки, пенсіонери, діти, службовці чи підприємці? Діти – загалом категорія пасажирів, яка залежить виключно від примх дорослих. Вони не отримують доходів, відтак не всі батьки зможуть оплачувати їхній проїзд по 3,50 грн. Можливо, постраждають пільгові соціальні групи, а також ті, хто отримує невелику зарплатню? Їм доведеться відмовитися від послуг маршруток. А хіба можна покращувати умови однієї соціальної групи людей за рахунок погіршення умов іншої?

До того ж, високий тариф передбачає певний рівень комфортності проїзду. Сидячий пасажир відчуває незручності перед тим пасажиром, який «їде у нього на голові» чи як риба-прилипала. Про який особистий простір може бути мова? Коли б жінки зверталися до суду про сексуальні домагання в транспорті, то суди були би завалені справами. Тож виходить, що ціну піднімаємо, а умови проїзду не покращуємо.

Організаторам транспортних перевезень варто звернути також увагу на зарубіжний досвід. Квитки для проїзду, приміром, можуть  продаватися в спеціально відведених місцях (касах) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО).  Причому в РРО можна закласти диференційовану ціну квитка (в залежності від кількості придбаних квитків). Міські мешканці, безпосередні споживачі послуг і наповнювачі міського бюджету при застосуванні диференційованої ціни матимуть можливість заощадити певну суму коштів. Гості ж міста сплачуватимуть послуги перевезення з розрахунку реальної вартості квитка.

Для тих, хто постійно користується послугами маршруток, можна передбачити пластикові проїзні абонементи, які зчитуватимуться через термінал, установлений в салоні біля водія. Тоді пасажири будуть заходити виключно через двері, розташовані поряд із терміналом, і водій здійснюватиме візуальний контроль. Для зручності пасажирів можна зробити також річні та квартальні проїзні абонементи. Відповідно вони мають бути дешевшими, бо пасажири авансуватимуть послуги перевезення. Для пільгових категорій розмір пільги закласти в пластиковий проїзний абонемент. Кошти від продажу квитків і абонементів будуть акумулюватися на розрахунковому рахунку транспортного підприємства, що надає послуги перевезення. Коштів менше не стане! Та вони не осідатимуть в кишенях тих, хто здійснює готівковий розрахунок. Просто підняти тариф на проїзд – це спосіб для лінивих.

Треба шукати методи реформування транспортної галузі, а не створювати умови окремим працівникам чи соціальним групам. Транспорт має бути для людей, а не люди – для транспорту.

Ігор КУХАРЧУК, голова правління Центру захисту приватних підприємців і підприємств малого бізнесу

Запис Транспорт для людей чи люди для транспорту? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Таке рішення ухвалила сесія Чернівецької міської ради.

Перевізники Чернівців подали до міської ради документи щодо підвищення тарифів на проїзд у маршрутках до 3,5 грн. у зв’язку з стрімким зростанням цін на бензин та дизпаливо. Однак сесія Чернівецької міськради 28 квітня 2014 року прийняла рішення ввести мораторій на підвищення тарифів на проїзд пасажирів у міському пасажирському транспорті. Рішення було прийняте з метою соціального захисту та підтримки населення Чернівців.

Вл. інф.

Запис У Чернівцях вартість проїзду у маршрутках не зросте. Поки що спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Йдеться про так звані гуманітарні авта, які через департамент інваліди адресно отримували як подарунок від іноземців, яких самі ж родини й знаходили. В чому ж полягає пільга? У тому, що за розмитнення такого автомобіля не потрібно було платити. До серпня 2006 року в Україні діяв закон, за яким машина залишалася в родині. Від 19 липня 2006 року набрала чинності постанова №999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», яка й забрала право у родин користуватися автівкою після смерті інваліда

…Люди шукали так званих «донорів-благодійників» за кордоном, чи то в Польщі, чи в Німеччині, які й дарували їм свої старі автівки. Бо від держави дочекатися на машину було практично неможливо. Причому насправді, як стверджують родичі, за таку автівку все одно треба було неофіційно заплатити. Та її проводили через соцзахист населення,

– Подумайте логічно, хто з іноземців погодився би просто так віддати комусь свій, хоч вже й не новий, транспорт, – розпачливо доводить один із присутніх мітингувальників.

– Автомобіль мого дідуся пригнали з-за кордону ще 2004 року, – розповідає Василь ТОДЕРАШ, онук інваліда Великої Вітчизняної війни, – а зміни з’явилися у 2006-му. І Президент, і депутати твердять, що Закон зворотної сили немає. Про це навіть говориться у ч.І ст. 58 Конституції України та ст. 5 Цивільного Кодексу України. Тож Департамент соціального захисту населення незаконно забирає автомобілі від нас. Тим паче, що насправді ми заплатили за кордоном, хоча офіційно значилося, що машина іноземцем подарована через наш орган соцзахисту населення, – веде далі Василь Георгійович. –  Тоді ми навіть уявитине могли, що ця машина належатиме державі! Мій дідусь, на жаль, помер, але його дружина ще жива, вона інвалід І групи і дитина війни. Машину у нас забрали незаконно через суд. Це дуже несправедливо!

– Ми вийшли сюди, бо ми не згідні з діями Департаменту, – каже Іван МІНТЯНСЬКИЙ, онук інваліда Великої Вітчизняної війни, якому 2005 року громадянин Німеччини подарував автомобіль. – Хоча шукали ми його самі. Коли ж він дізнався, що законодавство змінилося, написав заяву про те, що хоче, аби подарований ним автомобіль був власністю інваліда, а не держави. Автомобіль наразі перебуває в аварійному стані. Та це нині справа принципу, щоби залишити автомобіль у себе.

Обурені люди запевняють, що шукаючи вихід, дійдуть і до Міністерства. А чиновники стверджують, що коли вони не віддадуть автомобілі, то їх можуть посадити аж на 5 років. У інших областях така ж ситуація, хоча найгірша – на Вінничині, де велика кількість таких автівок.

Один з чиновників зізнався, що не хотів би бути у ситуації пікетувальників. Та, за законом, виходить, що ці автомобілі безкоштовні, але подаровані… департаменту.

Офіційно

– Проблема виникла з так званими гуманітарними автомобілями, що надаються інвалідам,– каже Юрій ПІВЕНЬ, заступник директора департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації. –  Та річ у тім, що вони даруються департаменту соціального захисту для передачі інваліду. У випадку його смерті автівка передається наступному інваліду-черговику. Якщо в сім’ї померлого є ще один інвалід, який на момент смерті попереднього власника проживав з ним разом і стояв у черзі на отримання автомобіля, такий автомобіль рішенням департаменту передається вже цьому інваліду.

Наше призначення – підтримувати інвалідів, а підтримувати їхні сім’ї ми не можемо.

Якщо в сім’ї звикли до автомобіля, то в них є можливість протягом 6 місяців його викупити за митною вартістю, – наголосив Юрій Йосипович. – Ті люди, які не можуть викупити автомобіль, повинні повернути його державі, тобто Департаменту.

– Скільки автомобілів ви уже вилучили?

– Близько 15 автомобілів вилучено й деякі із них уже передані наступним черговикам. Вилучення таких автівок розпочалося 2006-го і триває досі. Просто ці правила мінялися. Наразі на підставі постанови Кабміну №999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» та Закону України «Про гуманітарну допомогу» ці автомобілі ми відбираємо і передаємо іншому по черзі.

Нині в черзі за автівкою стоять 1200 інвалідів.

– Люди стверджують, що на той момент, коли авта отримували, не було правила після смерті інваліда повертати його державі.

– До 2006 року справді автомобіль залишався в сім’ї. Та наразі закон змінився. І не варто забувати, що в черзі є інші інваліди. А машина  належить Департаменту соціального захисту і має використовуватись ним, щоби задовільнити якомога більшу кількість інвалідів.

– Чи правда, що 2004 року давалася така гарантія, що автомобіль інваліда після його смерті залишався в сім’ї?

– Такої гарантії ніколи не давалося. Автомобіль весь час належав департаменту. Єдине, що до 2006 року у випадку смерті інваліда його можна було переоформити на члена сім’ї. А після 2006 року – тільки у випадку зміни дарчої. Наразі ж за 6 місяців після смерті інваліда можна викупити автівку.

– Скільки автомобілів ще потрібно вилучити?

– Близько 130.

– Що робити людям у цій ситуації?

– Повернути автомобілі державі, щоби ними могли користуватися наступні в черзі інваліди. Сім’я нічого не втрачає: це безкоштовний автомобіль.

– Ці автомобілі вже старенькі. Чи захоче інвалід взяти зношений автомобіль? Він же ж потребує ремонту…

– Беруть, звісно, беруть. Якщо не бере перший в черзі, візьме другий; якщо не другий – третій, і так за списком

У Департаменті соціального захисту населення існує три черги за автомобілями:

1.95 осіб – інваліди Великої Вітчизняної війни. Як правило, ці автомобілі потрапляють до них.

2. Сім’ї, в яких 2 інваліди.

3. Інваліди загальної черги, яких близько 1100 осіб.

–Чи надходять автомобілі від іноземців після виходу в світ нового Закону?

– Так. Десь до 6 автівок у рік. Ми розповідаємо інвалідам про нинішню ситуацію, але все одно беруть.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії», фото автора

Ввезення автомобіля в порядку гуманітарної допомоги

Автомобіль, ввезений в Україну як гуманітарна допомога для інвалідів, проходить митне оформлення безкоштовно. Автомобіль повинен бути випущений не раніше 8 років, з об’ємом двигуна не більше 1800 куб. см. (за Законом України «Про гуманітарну допомогу»). Автомобіль з терміном випуску від 8 до 10 років потребує попереднього (до ввезення) додаткового погодження Мінтранспорту України на його ввезення і митне оформлення.

Інвалід має стояти в черзі на отримання спеціального автотранспорту в Головному управлінні соцзахисту населення. Для ввезення автомобіля в якості «гуманітарної допомоги» слід представити до Головного управління соціального захисту населення такі документи:

1. Дарчий лист іноземного донора – фізичної (громадянина зарубіжної країни) або юридичної (офіційно у зарубіжній країні зареєстрованої організації) особи. В ньому повинно бути зазначено, що «автомобіль дарується в якості гуманітарної допомоги Департаменту соціального захисту населення для виділення інваліду такої-то групи, прізвище, ім’я, по батькові, який проживає за адресою: м. Чернівці…».

2. Технічний паспорт автомобіля, який дарується.

3. Засвідчення ціни (умовної ціни) автомобіля.

4. Заяву.

5. Якщо ввозиться автомобіль з терміном випуску від 8 до 10 років – необхідно надати 4 фотографії автомобіля (види спереду, збоку, ззаду й двигуна).

Якщо дарчий лист та техпаспорт надруковані іноземною мовою, разом із оригіналами слід надати офіційно зроблений переклад дарчого листа та частини техпаспорта, яка засвідчує дату випуску машини та об’єм двигуна.

Запис Держава, в якій закон отримав зворорню дію, оббирає сім’ї інвалідів? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дівчина засиділася в подруги до опівночі, тож подруга – абонент (постійний клієнт служби таксі «Браво») викликала машину. Диспетчер повідомила, що авто буде за дві хвилини, і Христя одразу вийшла. Біля під’їзду стояли дві машини. Оскільки клієнтка не знала, таксі якої саме служби їй викликали, то підійшла до однієї з автівок уточнити, чи та приїхала на виклик. Водій відповів, що ні, тож Христя підійшла до другої машини. І тут почалося!

Водій таксі «Браво» (машина №77) безпардонно почав відчитувати дівчину за неуважність. Вона змушена була безперестанку просити вибачення, нарахувала аж вісім перепрошень на закиди водія. Не зупинило його навіть нагадування, що він їхав на виклик постійного клієнта. Коли нарешті він припинив сваритися, клієнтка назвала адресу. Виявилось, що водій не знає, як до тієї адреси їхати… Довелося «вмикати аутосервіс» – переходити на самообслуговування і показувати таксистові дорогу. У перервах між його подальшими повчаннями і вимогами «бути уважнішою». На спроби хоч щось пояснити, брутально заявив: «Якщо ти по жизні шугана, то не треба шугати мене!»

Налякана тендітна дівчина, гарно вихована і не навчена на хамство відповідати хамством, встигла лише про всяк випадок відбити СМС подрузі. Та одразу зателефонувала в службу таксі, і диспетчер зв’язалася з водієм. На щастя, клієнтка вже дісталася до кінцевої точки подорожі і звільнила себе від наступної порції його обурення, покинувши салон таксі.

Але вихованість та інтелігентність – це не слабкість і всетерпимість. Тож Христя Венгринюк – відома в Україні письменниця – не залишила цю ситуацію без розголосу, аби від безцеремонного нахабства таксистів не страждали інші жінки і дівчата, які користуються послугами цієї або інших служб таксі. Адже великим і кремезним чоловікам зазвичай не хамлять …

Адміністрація служби таксі «Браво» визнала проблему. Виправданням для себе вважають те, що в них працює 450 таксистів – усіх, мовляв, не навчиш. Сам таксист свою поведінку продовжує вважати адекватною. І продовжує хамити – навіть у присутності свого керівництва.

Кореспондент редакції намагалася зв’язатися з адміністрацією служби таксі «Браво». Після перепитування «а што случілось? Какая, єщо раз, газета?» і довгої музики в трубці нарешті пообіцяли, що зателефонують пізніше. Так і не передзвонили.

Це мовчазне потурання хамству найприкріше. Адже у більшості цих 450-ти таксистів, як і в їхньої адміністрації, є дружини, дочки, матері, які так само можуть стати жертвами брутальності – у крамниці, перукарні, в транспорті… І це триватиме доти, доки всі погоджуватимуться з такою можливістю. Христя не погодилася. Дамо відсіч хамству разом?

Редакція «Версій» упродовж двох тижнів намагалася з’ясувати, «хто ж в домі хазяїн». Тобто, хто ж реально може вплинути на служби таксі.

У центрі пасажирських перевезень міськради відмовилися від будь-яких коментарів, переадресувавши кореспондента до директора департаменту. Попри те, що директор департаменту ЖКГ Дмитро Сірман був у відпустці, він люб’язно прокоментував ситуацію: «Міська рада не видає ліцензій службам немаршрутних таксі – тільки проводить конкурси для перевізників на маршрутах. Описана вами ситуація свідчить про порушення прав споживачів, тож варто звернутися до управління з захисту прав споживачів. Або до територіального управління Головтрансінспекції». Структура, покликана захищати права споживачів, відповіла кореспондентові коротко і ємко: «Хамство – не наша компетенція».

І лише заступник начальника теруправління Головтрансінспеції Орест Заліско пообіцяв обов’язково відреагувати на звернення. Газета ж обіцяє повідомити про цю реакцію читачеві.

Тож для потерпілих від таксистів – адреса, за якою звертатися по захист: м.Чернівці, вул. Моріса Тореза, буд. 64, тел. 050 676 88 31.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Інтелігентністю й розголосом – по хамству! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вже  більше п’яти років триває епопея безтранспортності глибоцького села. «Версії» неодноразово зверталися до цієї теми. Та й надалі газета її не залишить, аж доки влада не спроможеться вирішити проблему покинутих напризволяще мешканців цього позабутого Богом населеного пункту. Адже попри відрізаності від районного та обласного центрів, у селі перед тим ще й поштове відділення закрили. Одне слово, ХХІ століття за вікном, а на Буковині – джунглі.

Та повернемося до суті справи. Облдержадміністрація провела конкурс серед перевізників та уклала договір з ТДВ «Денисівкою» на перевезення пасажирів маршрутами в пакеті «Чернівці-Корчівці» (№113) та «Чернівці-Червона Діброва» (№287). Чому в пакеті? Бо один маршрут – прибутковий, а інший – ні. До слова, термін дії договору завершується 22 січня 2014 року. Але фактично автобус так і не обслуговував червонодібровців. Бо ще 11 лютого «Денисівка» повідомила управління інфраструктури і туризму ОДА про припинення перевезень на автобусному маршруті загального користування №287 через вкрай незадовільний стан ділянки автомобільної дороги. Бо існує загроза безпеці перевезення пасажирів.

Минуло чимало часу, та автомобільна дорога до Червоної Діброви як потребувала, так і потребує ремонту. Більше того, у вересні «Денисівка» інформувала ОДА про відсутність погодження управління ДАІ УМВС України в Чернівецькій області паспорту автобусного маршруту «Чернівці-Червона Діброва»

– Ось тут мав би бути придорожній кювет, – показує Зибій Білоус, мешканець села Червона Діброва. Проте автодорівців, схоже, цілком влаштовує, щоби вода стікала донизу прямо по дорозі, вимиваючи за собою усі наслідки їхніх «ремонтів»!  Тож після кожної зливи цей відрізок шляху доводиться латати та рівняти…

Що це означає, пояснив Михайло Турик з відділу організації дорожнього руху ДАІ:

– Ми виїжджали на місце разом з представниками облдержадамінтрації, склали акт обстеження дороги на Червону Діброву, в якому зафіксували всі недоліки, зокрема, просадки шляху, через що автобус може перевернутися. Та відтак перед нами прозвітувала особа, яка інспектує Глибоцький район. Інспектор, зокрема, повідомив, що відрізок Коровія-Черовна Діброва транспорт уже може безпечно рухатися. І ДАІ підписало погодження «Денисівці».

А ось що повідомив на запит постійної комісії Чернівецької обласної ради з питань будівництва, архітектури, транспорту, зв’язку, ЖКГ та надзвичайних ситуацій, яка вивчала питання відсутності транспортного зв’язку з селом Червона Діброва, заступник директора департаменту інфраструктури, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства – начальник управління інфраструктури ОДА А. Павлюк: ми «направляли неодноразові клопотання на адресу Глибоцької райдержадміністрації з проханням організувати та здійснити комісійне обстеження ділянки автомобільної дороги на шляху курсування вищезазначеного автобусного маршруту загального користування із залученням відповідних служб та органів місцевого самоврядування».

Зрозуміло, що ми одразу ж зв’язалися з Миколою Загарюком, головою Глибоцької РДА  і поцікавилися, чи отримував він листи від Департаменту ОДА про необхідність провести комісійні обстеження дороги.

Микола Георгійович відповів запитанням на запитання: «А чия це дорога?» І сам же продовжив: «Державна! Тож вона мусить ремонтуватися з дорожнього фонду! Моє ж завдання опікуватися інтересами Глибоцької громади, а на учасників тендерів я впливу не маю!».

Дорога з Глибокої до Червоної Діброви виглядає так, ніби нещодавно пережила… бомбардування.

З Миколою Георгійовичем не посперечаєшся. Та хочу акцентувати на іншому: чиновники департаменту інфраструктури ОДА і чиновники райдержадміністрації отримують непогану зарплатню з податків, які сплачують громадяни, в тому числі й з Глибоцької громади та села Червона Діброва. Але жоден із зверхників не переймається тим, що селяни залишилися без сполучення і за будь-якою довідкою їм доводиться  їхати на таксі, або ж  що вчителі Червонодібровської школи, які доїжджають на роботу з Глибокої, витрачають щодня по 40 і більше гривень на авта. Це далеко не повний перелік незручностей, що створила бездіяльність чиновників мешканцям села Червона Діброва. Думаю, його вже давно можна було б перейменувати на Буковинський острів робінзонів.

Тим часом, автору цих рядків зателефонували мешканці села й радісно повідомили, що дорогу до Чернівців трохи залатали, можна навіть сказати, відремонтували. Та зраділи вони завчасно. Бо 7-кілометровий відрізок до районного центру як був у суцільних вибоїнах, так і залишився. Для кого автодорівці підсипають та латають дорогу, коли вони не можуть біля неї викопати звичайні шанці! – обурюються мешканці. Найменша злива в цій горбистій місцевості одразу ж буквально «змиває дорогу»! Мабуть, автодорівці працюють на себе, аби щороку видоювати з бюджету кошти на черговий ремонт доріг? Чи можна щось на це сказати? Хіба що таке: влада у нас таки, мабуть,  відсутня… 

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»   

Запис Дістатися до Червоної Діброви спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вчора Марія Нікітіна відвідала вул. Канівську, що нині капітально ремонується. Заїздів на ній немає. Та їй пообіцяли все переробити…                            

Найменш доступна – МСЕК

Українське суспільство – і буковинска спільнота не виняток – не вельми полюбляє інвалідів. А візочників просто намагається не помічати. Навіть водії низькопідлогових тролейбусів та автобусів, проїжджаючи попри них, роблять вигляд, що не бачать цих людей на зупинках. А щоби вони не потрапили до салону, зупиняють машини подалі від тротуару.

Керівники міськради від транспорту, які чи не єдині відгукнулися на запрошення організаторів круглого столу – а це об’єднання з 7-ми громадських організацій, спрямованих на підтримку маломобільних груп населення, що вже 2 роки діють спільно –  взяти участь в обговоренні нагальної проблеми, пообіцяли провести виховну роботу з водіями, щоби підвищити культуру обслуговування та змусити їх заїжджати до «кишень» на зупинках, бо коли вони цього не роблять, візочники не встигають сісти в тролейбус. Забігаючи наперед, скажу, що в підсумку було вирішено зібрати за круглим столом візочників та водіїв, аби вони поспілкувалися між собою. Тоді, висловилди сподівання учасники заходу, шофери зрозуміють, що не тільки від влади, а й від кожного зокрема залежить, чи почуватимуться люди, обмежені в русі, не те що комфортно, а бодай просто по-людськи.

…Неймовірно, але  факт: до МСЕК –  лікарської спеціалізованої експертної комісії, що встановлює інвалідність, самі інваліди потрапити не можуть. Здолати круті й вузькі  гвинтоподібні сходи цим людям, світ яких обмежений візком, не під силу. Зрештою, ними важко піднятися й просто пенсіонеру. А ще біля МСЕК на вулиці Руській немає стоянки для інвалідного транспорту. Любов СВИРИДЕНКО, керівник Чернівецького міського товариства спинальників «Мрія», розповіла, як працівник МСЕКу винесла відповідне заключення  їй на проїжджу частину вулиці, а тролейбус, що саме проїжджав повз неї, буквально чиркнув своїми шинами об колеса її візка.

– То нехай би мені вже видали одразу довідку на Годилівське кладовище, – з серцем зауважила жінка.             

…І хоча пандуси є, та насправді їх нема

Візочники розповіли, що коли звернулися зі своїми проблемами до виконувача обов’язків мера Віталія Михайлішина, той був подивований. Мовляв, саме за 2 останні роки зроблені всі пандуси в місті, яких раніше просто не було. Інваліди з цим погодилися. Та їх хвилює інше: де-юре пандуси є, але де-факто ними не скористаєшся, бо збудовані не за відповідним стандартами. Тож виходить, що робота виконана для галочки, аби відзвітувати.

Тему продовжив Роман ЗАЛЕВСЬКИЙ, голова міського товариства інвалідів «Милосердя»:

– Інваліди  – не екстремали, а хворі люди. Це ніяк не можуть зрозуміти наші чиновники. Тому з’являються сталеві рейки замість пандусів або бетоновані круті підйоми понад 8 і більше градусів, просто небезпечні для життя тих, хто ними спробує піднятися на колясці. Зрештою, ніхто й не ризикує…

Але ж їх будують! Ось у чому фішка. Будують, витрачаючи гроші невідомо на що. Саме тому Андрій ШЕВЧУК, голова правління громадської організації інвалідів (ГОІ) «Безбар’єрне місто» і фахівець, який уже понад 20 років ремонтує коляски візочників та переймається будівництвом пандусів, у серцях закинув: «Лікарі вміють лікувати, то нехай лікують. А ми вміємо класти пандус, отож і повинні цим займатися. Коли ж для цього є інші, «свої» організації, то нехай би вже просто консультувалися б. Я готовий безоплатно всім розказати і показати. Наведу приклад, чому це так важливо. До чернівецької мерії, як відомо, є заїзд. Але, роблячи його, фахівці не підрізали камінь, як годиться, мабуть, просто не знали про ці вимоги. Тому, щоби піднятися тим заїздом, потрібні достатня сила і вправність. Але ж йдеться про інвалідів, а не про спортсменів…». До слова, підприємство інвалідів «Життя без бар’єрів» ГОІ «Безбар’єрне місто» випустило каталог товарів і послуг першої необхідності для інвалідів.

Андрій ШЕВЧУК: «Ми намагаємось надати можливість людям з інвалідністю вести незалежний спосіб життя. Повноцінно жити. Користуватися благами цивілізації, мати доступ до соціальної та громадської інфраструктури. І це важливе питання не лише для осіб з інвалідністю. Дослідження доводять, що насправді відсоток людей, які потребують доступної інфраструктури і послуг, перевищує 20% населення в кожній країні світу».

Підприємство інвалідів: м. Чернівці, вул. Демократична, 11, тел. (0372) 56-42-03, 0913177970    

На жаль, як з’ясували телевізійники каналу ТВА, провівши акцію разом з візочниками,  Чернівці практично є недоступним для маломобільних груп населення містом. Нагадаю, що візочники та журналісти, які пересіли у візки, добралися від Центральної площі до залізничного вокзалу – а це всього навсього 2 зупинки – за 3,5 години.

– Та ще й нецензурну лайку на свою адресу довелося почути від жінки-водія, – поділилися спостереженням Марія НІКІТІНА, яка головувала на круглому столі. Дівчина очолює чернівецьку філію благодійного фонду АІК, що об’єднує інвалідів-комп’ютерників.           

Реакція на людину у візку: бажання допомогти чи агресія                    

Марія ж навела приклад того, як ставляться італійські водії  до тих,хто обмежений у своїх можливостях:

– Побачивши людину на візку, водій паркується, питає, чи не потрібна допомога. А одного разу, коли я сідала в автобус, не відкрилася платформа. Так водій сам мене заніс до салону. Натомість у нас – із незрозумілих для мене причин – у ставленні до інвалідів спостерігається… агресія.

– А нам потрібно, щоби до нас ставилися як до рівноправних членів суспільсва, – наглосила дружина Романа Залевського  Олександра Козлова. – Ми такі ж люди, як усі: я ж удома і готую їсти, і перу, і прибираю, і виховую дітей. Тільки роблю все це на візку. Тому мене ображає, коли таксист, побачивши, що його викликали до візочника, просто тікає. І я знаю, чому! Цьому чоловікові не вистачає виховання та професійних якостей. В уже згадуваній Італії водєві, щоби пересісіти з фури на  таксі, доводиться вчитися півроку. Скажіть, чого можна вчити висококласного водія протягом шести місяців? Правильно, культурі! Культурі обслуговування.

Мабуть, це закид до міського центру організації пасажирських перевезень, який мав би цим зайнятися.           

Аудит доступності мають пройти не тільки медичні заклади

Та не всі керівники на це погоджуються. І зрозуміло з яких причин. Бо дуже важко потрапити нашим візочникам, незрячим, а також батькам з дитячими візками, людям поважного віку та іншим маломобільним групам населення до лікарень і поліклінік, не кажучи вже про інщі об’єкти громадського призначення.

Однак лід зрушив і паростки європейськості з’явилися й у нашому суспільстві. Так, аудит доступності пройде обласна лікарня, погодився на встановлення пандусів пологовий будинок №2 на вул. Рівненській. Та головний лікар наголосив, що для цього їм треба… 200 тисяч гривень. Учасники круглого столу були подивовані такою цифрою. Бо, за словами Андрія Шевчука, ліфт для візків вартує за кордоном 5 тисяч євро, тобто 50 тисяч гривень. Його організація може встановити такий. І це аж ніяк не обійдеться у 200 тисяч. Одне слово, є над чим поміркувати. Як, до речі, і над тим, що свого часу Марія Нікітіна спробувала відвідати всі площі Чернівців. І це їй не вдалося. Тоді вона й зустрілася з в.о міського голови Віталієм Михайлішиним. Той, викликавши керівництво міськШЕП, пообіцяв, що віднині всі вуличні ремонти та нові будівництва виконуватимуться з урахуванням потреб візочників, себто з тротуару на проїжджу частину           робитимуться з’їзди-заїзди. Певний час так і було. Та вже ремонтуючи вул. І Франка, виконавець робіт заклав такі заїзди, стверджуючи, що їх там ніколи не було. А нині, вже вдруге кладучи асфальт на вул. Канівській, яка нині капітально ремонтується, шляховики й гадки не мають про з’їзди. Хоча активісти ЧОГО «Захист» уже зверталися до Інспекції Держтехнагляду.

Чому так розтринькуються гроші? Доведеться ж переробляти. Втім, думаю, це вже тема іншої проблемної публікації.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»        

Запис Інваліди-візочники – не екстремали: їм потрібне безбар’єрне місто спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На засіданні йшлося про фінансування відповідної Програми у попередні роки та нагальну необхідність його вирішення у зв’язку зі змінами в законодавстві, яке регламентує джерела фінансування роботи підрозділів служб цивільного захисту та надзвичайних ситуацій. Адже попередня Програма була профінансована з обласного бюджету лише на 12% від потреб. На запитання, а звідки ж бралися кошти, представник управління державної служби надзвичайних ситуацій відповів коротко: рятували благодійні внески. Нині ж, як відомо, вони заборонені антикорупційним законодавством. Що буде далі – покаже час…

Вл. інф.

Запис Буковинські пожежники фінансувалися лише на 12% від потреб. Як буде далі? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Найпомітніше зниження прибутку фіксується у таких галузях як транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність. А найбільше зростання збитків – у фінансовій та страховій діяльності, оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті автотранспортних засобів і мотоциклів.

Зазначається також, що в І півріччі 2013 року, відповідно до І півріччя 2012 року, кількість збиткових підприємств зросла на 0,8% і нині становить 42,2% від загальної кількості.

Найбільша кількість збиткових підприємств зафіксована у таких галузях як мистецтво, спорт, розваги та відпочинок (57,4%), організація харчування (52%), будівництво (48,3%), транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність (48,2%).

Запис Прибутки підприємств України впали в 4 рази спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Іване Назаровичу, Ви вже розповідали про членів чернівецьких музичних товариств, які подорожували з концертами буковинськими містечками й селами. Сучасний читач може нафантазувати, що тоді співаки, музиканти і актори сідали в автобуси і їхали, куди їм треба. Проте 1913 року рейсових автобусів на Буковині не було. А як же люди тоді подорожували?

– Буковина мала вже залізничне сполучення (1911 року в краї було майже 600 км залізниці), і поїздом можна було дістатися до повітових міст і навіть деяких менших населених пунктів, але від станцій до віддалених сіл треба було добиратися гужовим транспортом або пішки. Селянським возом їхати нелегко: його добряче трясе, та й пересувається він повільно. Значно комфортнішими були підресорені візки, проте купити їх могли лише заможні люди. А панство могло собі дозволити і справжні карети, які добре захищали пасажирів від негоди. Вперше карети у Чернівцях згадуються під час візиту сюди імператорів Австрії та Росії в жовтні 1823 р.

На Буковині перший зручний візок виготовив у Мамаївцях майстер Дмитро Карасевич. А коли з’являється відповідний транспорт, тоді й можна починати регулярні пасажирські перевезення. Щоправда, карети пани купували переважно у Відні. Попередниками автобусного сполучення були кінні диліжанси, які за відповідну плату возили пасажирів узгодженими маршрутами. У середині ХІХ ст. диліжансів у нашому місті було лише два.

– Відомо, що Чернівці бурхливо розвивалися наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть. У 1914-му тут проживало майже 100 тис. мешканців. Зростала територія міста, і городянам нелегко було пішки долати значні відстані.

А як розвивався міський транспорт на початку ХХ ст.? Адже тоді в Чернівцях не було ні тролейбусів, ні маршруток, ні сучасної розвиненої мережі автомобілів-таксі.

– Натомість у місті було чимало візників, які перевозили пасажирів, – чим нині зайняті таксисти. Вони стояли біля готелів, ринків – там, де значний рух людей. Напередодні Першої світової під головним залізничним вокзалом у Чернівцях на пасажирів з поїздів одночасно чекало близько півсотні кінних екіпажів. У Західній Європі такі наймані екіпажі називають фіакрами. В нашому місті більшість власників цього виду транспорту були уродженцями Садгори. Конкуренція між ними була дуже жорсткою, нерідко навіть бійки виникали за сідоків.

Пасажирськими перевезеннями займалися і деякі чернівчани, які тримали в місті коней та власні екіпажі. У них можна було замовити карету заздалегідь. Дотепер збереглися адреси таких попередників нинішніх служб таксі: вулиця Руська №№ 1 і 24. Та чимало городян не мали змоги наймати екіпажі: не вистачало коштів. Треба було запроваджувати значно дешевший громадський транспорт.

“Ауді Ландоле-лімузин 1913”

– Іване Назаровичу, у багатьох європейських містах в останній чверті ХІХ ст. з’явилися трамваї – спочатку кінні чи парові, а потім електричні. Коли чернівчани отримали свій трамвай?

– Кінних і парових у Чернівцях не існувало, а лінія електричного трамваю від Прута до Рогатки (район нинішнього проспекту Незалежності) будувалася у 1896-1897 рр., і 1898 року вона вже діяла.  Більшість чернівчан могла дозволити собі поїздку на цьому виді транспорту.

– А чи були в місті сто років тому автомобілі-таксі?

– Легкових автомобілів взагалі було мало, та найняти машину чернівчани могли. Тільки коштувала така поїздка дуже дорого. Тому 1913 р. тут панував гужовий транспорт. Людей перевозили бричками, каретами, фаетонами. А вантажі здебільшого доставляли кінними возами. Спеціальні «площадки», запряжені конями, розвозили по магазинах ящики з товарами, продовольчі товари возили критими фургонами – для захисту від осадів та пилу. Крім цього спеціалізованого міського транспорту для перевезення вантажів, до міста приїжджало багато звичайних селянських возів.

Нинішня Центральна площа «за Австрії» була головним ринком міста і називалася Рінг-пляц, тобто «площа Ринок». Селяни привозили сюди свою продукцію. Навколо площі існувало сім заїжджих дворів, які носили німецьку назву «ган», тобто «постоялий двір» або «готель». Навіть у дворі ратуші був такий «ган», куди заїжджали селянські вози. До слова, як нині існують проблеми з парковкою автомобілів, так тоді нелегко було у центрі Чернівців поставити воза. Міська влада намагалася вирішити цю проблему. Коли у Чернівцях укладали бруківку, то від тротуару було викладено спеціальну смугу для зупинки на ній возів, завширшки трохи більше за півтора метра. Широкі вулиці мали такі смуги з двох боків, вузькі – лише з однієї. Якщо віз зупинявся не на такій смузі, то на їздового накладався штраф. В радянські часи при укладанні газових мереж ці смуги були знищені.

А чернівецьке панство свої карети «паркувало» у власних дворах. Каретний заїзд до двору дотепер можна визначити за двома трохи похиленими стовпчиками. Ними правилися і спрямовувалися каретні колеса, а також попереджалося псування воріт чи стінних кутів, коли екіпаж заїжджав у двір. У довгих заїздах передбачався тротуарчик під стінкою, щоби пішохід міг безперешкодно пройти повз екіпаж, що заїжджає.

Ігор БУРКУТ, історик

Запис Замість таксистів – візники й трамвай: буковинський транспорт сто років тому спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Одна продавчиня спробувала коротко описати ситуацію: «Сьогодні заборонили торгувати навіть тим, у кого є всі документи. Причепилися до неправильного оброблення тушок: мовляв, свинну тушу треба подавати розрізаною на дві частини, а не на, приміром,  чотири, як зазвичай роблять продавці для зручнішого перенесення. Кажуть також, що  м’ясо доставляють транспортом, який для цього спеціально не обладнаний. А яким же транспортом, як не власною автівкою, везуть селяни на базар продавати свіжину з власноруч вирощеної худоби?»

У лабораторії ринку хотіли спочатку відправити журналіста за коментарями до адміністрації ринку, потім – до перевіряльників. Оскільки перевірка тривала в сусідній з лабораторією кімнаті, то добування інформації почали з ветеринарної міліції.

Два міліціонери з нашивками на рукавах, які свідчили, що вони представляють правоохоронну систему саме Чернівецької області, заклопотано досліджували документи і вносили дані в ноутбук. Симпатичний, але непривітний пан у цивільному, який представився Дмитром і відмовився назвати прізвище і посаду, порадив звернутися з офіційним запитом до ГУ УМВС України в Чернівецькій області. Та все ж вдалося добитися від нього, що триває перевірка ветеринарної  служби ринку – але не самого ринку. Це внутрішня перевірка, яка жодним чином не означає заборони підприємцям торгувати. Якщо хтось це забороняв – то це питання до адміністрації ринку. «Наразі триває підготовка нормативного документу за результатами сьогоднішньої перевірки, документ буде переданий в управління ветмедицини», – запевнив пан Дмитро.

Оскільки, за твердженням пана Дмитра і людей у формі, перевіряли саме лабораторію ринку,  «Версії» звернулися за коментарями до лікаря ветлабораторії (завідувачку лабораторії, яка начебто перебувала на території ринку, її співробітникам розшукати не вдалося, слухавки вона не брала). Лікар Микола Бойко повідомив, що подібні перевірки проводяться щороку. Закриття павільйонів пояснив припущенням, що в підприємців, які там торгують, не в порядку документи. Хоча як таке можливе – що підприємець без належного оформлення товару торгує в павільйоні – й гадки не має. Адже торгівлю можна розпочинати лише з довідкою від ветлабораторії про якість товару, а довідка надається після лабораторних досліджень. Останні ж проводяться після надання підприємцем інших документів, які надають право на торгівлю цим товаром. Без повного пакету документів адміністрація ринку не допускає підприємця до торгівлі. Чи допускає? – припустили «Версії» і подалися шукати адміністрацію.

В адмінбудиночку ринку всі троє дверей, на яких були таблички «Директор», «Заступник директора» і «Бухгалтерія», виявилися замкненими.

Чим завершилася перевірка ветлабораторії, яка була її мета, які насправді вимоги до продуктів, які мають продаватися на ринку, і що ми насправді купуємо – читайте в наступному числі «Версій».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії» 

Запис Переполох на ринку «Нижній» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

паспорт або документ, що його замінює;

дві кольорові фотографії розміром 3,5 х 4,5 см;

екзаменаційну картку водія;

медичну довідку встановленого зразка про придатність до керування транспортним засобом відповідної категорії;

квитанцію про сплату коштів за бланкову продукцію та послуги ДАІ.

Загалом пластикові права коштуватимуть близько 360 грн, не враховуючи фотографії.

Запис Радянські посвідчення чинні до кінця року спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Протягом 20 років будуть діяти  також права, видані на право керування мопедами, моторолерами, мотоциклами, квадроциклами – категорія С; легковими автомобілями (категорія В). Під десятирічне обмеження підпадає категорія С, D, Т  – вантажівки, автобуси і трамваї.

Заміна посвідчень після закінчення терміну їх дії або при їхній втраті не передбачає повторної здачі іспитів у ДАІ з Правил дорожнього руху та керування. Документи ж, видані до набуття чинності цієї постанови, діятимуть протягом строку, на який вони були видані.

Запис Нові «права» діятимуть 10 і 20 років спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фото з сайту molbuk.ua

Міст, складова траси «Київ-Чернівці»,  з’єднує Хмельницьку та Чернівецьку області. На цей рік під його поточний середній ремонт шляховикам виділили 4,8 мільйона гривень. Вони обіцяють цю аварійну ділянку залатати протягом тижня, а ґрунтовну реставрацію мосту здійснити до кінця року.

Саме в день аварії на мосту голова ОДА  Михайло Папієв на апаратній нараді доручив Службі автомобільних доріг негайно розпочати ремонт двох мостів краю – в Атаках та  Звенячині, а також доріг місцевого та державного значення. Коли верстався номер, від цієї Служби надійшло повідомлення про закриття руху транспорту через міст, об’їзд забезпечений  через Новодністровськ – Муровані Курилівці – Дунаївці.

Запис З мосту на межі Буковини та Хмельниччини випала залізобетонна плита спершу з'явиться на Медіа-Версії.