«В липні 2012 року ми з племінником вирішили збільшити потужність трансформатора на нашій фірмі. Звернулися до Кіцманського РЕМу, щоб поміняти із доплатою на «160-А». Головний інженер В. Лісничук сказав, що обійдеться нам у 40 тис. грн. У комп’ютері ми знайшли завод у Дніпропетровську, де виготовляють нові трансформатори. У них трансформатор «250-А» коштує 24 тис. грн. Доставилизамовлене з належними документами та гарантією.

Звернулися до РЕМу в м. Кіцмані до заступника з енергозбуту Олега Дмитровича. Той одразу обурився, що ми не купили трансформатор у них. Але ж 16 тис. грн. різниці в ціні – чималі кошти для двох інвалідів!

От від вересня 2012 року й триває наше «ходіння по муках»: із великою бідою виходили бумаги, та не думайте що задарма: усі чекають, як половець на здобич. І потім кажуть, що ці бумаги не підходять! Виправили інші, за новим Указом. Оплатили 1700 грн. за установлення та підключення – це усе ще 2012-го. Того ж року на подвір’ї нашої фірми застав головного інженера РЕМу В. Лісничука та інженера Голинчука. Привітався й запитую: «Коли із цим буде кінець?» На то мені Голенчук відповів: «Ви ще покрутитесь!».

Я навіть не одразу збагнув, що вони шукатимуть різні причини, аби затримати справу.

Через місяць я звернувся на «гарячу лінію» до голови Обласної держадміністрації Папієва. Тоді вони трохи заворушилися, та з погрозами. І досі нічого не зробили, лишень дзвінки та листи: «Дайте весь пакет документів» – які в них уже мають бути в наявності. Дзвоню до заступника з енергозбуту і запитую: «Люди добрі, чому Ви так знущаєтеся над людьми, тим більше інвалідами?» Звідти пролунала брутальна відповідь: «Звертайтеся до соціальної служби, а не до мене, мені – папери!».

Така брутальність у поводженні монопольній приватній компанії аж ніяк не личить. Є в РЕМі й хороші люди, але багато є і з піднятими носами. А щоб із кимсь порадитись – то нема з ким.

Змусили купити провід високої напруги за 2200 грн., напевно, при такій організації  справи скоро вимагатимуть купувати металеві опори.

Керівники РЕМу до сьогодні завдають мені різні проблеми.

Десь  років п’ять тому син будувався в Кіцмані по вулиці Івасюка,21. Між Лашківкою та Кіцманем стоять електроопори. Під високовольтною був закопаний кабель, який «вистрілив». Нас змусили купити кабель – «якщо хочете світла». Ми двоє дали по 600 гривень і купили, самі привезли – ще й до сьогодні служить. А я закупив лічильник і автомат, і подав до РЕМу всі документи, заяву на підключення, оплату, паспорт на лічильник – і до сьогодні немає світла, а ходив я десятки разів!

7 серпня в Кіцманській райадміністрації у присутності заступників голови РДА проводив засідання Степан Терновецький – голова Кіцманської організації роботодавців.

На порядку денному першим питанням стояли мої проблеми. Люди в залі були обурені, задавали керівнику РЕМу різні запитання. На що він уперто відповідав: «Заяви не бачив, ніхто не звертався!». Але ж заява була зареєстрована, існують і дати виконання!

На мою думку, потрібно при вході вивісити для них таке гасло «Хто дасть більше – тому скоріше».

Іван КАРАЛАШ, пенсіонер, інвалід 2-ї групи

Коментує Степан ТЕРНОВЕЦЬКИЙ, голова організації роботодавців Кіцманського району, координатор Буковинського Громадського Об’єднання «Право на світло»:

– У цій ситуації має місце пряме перешкоджання підприємницькій діяльності. Якщо подивитися на це з точки зору закону, можна назвати низку порушень, на які мали б звернути увагу представництво Антимонопольного комітету, управління НКРЕ в Чернівецькій області і Держенергонагляд.

До нас часто звертаються підприємці зі скаргами, що від них вимагають купувати лічильники в магазині представників «Обленерго» за цінами, дорожчими ніж в інших магазинах. Чому споживач, придбавши на ринку чи в іншому магазині сертифікований прилад, як того вимагає законодавство, не має можливості його поставити і підключити? Ні, «Обленерго» дає вказівку принести до них лічильник, там вони його розкривають та зривають заводські пломби. А завод дає гарантію на свою продукцію, несе за неї відповідальність. «Обленерго» втручається в той лічильник, установлює його заново, а споживачі потім скаржаться на те, що у них багато накручується електроенергії! І таких скарг до нас надходить багато і від фізичних осіб.

Днями до мене звернулась жінка з Кіцманського району. За старим лічильником в неї «нагорало» 60-70кВт. Електрики поставили новий – і після цього їй стало накручувати 200 кВт у місяць. Жінка пішла зі скаргами до начальника РЕМу, той змусив її віднести лічильник на перевірку в «Обленерго». За перевірку вона мусила заплатити майже 200 грн., тобто суму більшу, ніж коштує новий лічильник.

Запис Кіцманський РЕМ: «Хто дасть більше – тому скоріше» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Минулими вихідними сторожинчани відзначали два свята в одному: 565 років від першої згадки про Сторожинець і 109 років від дня, коли населений пункт отримав статус міста.

Центральний майдан ущерть заповнили люди. Діточок розважали різноманітні атракціони, дорослих зваблювали численні гурманські принади.

Сцена зібрала найповажніших сторожинчан і гостей міста. Потім на зміну урочистостям і нагородам прийшли запальна художня самодіяльність і показові спортивні виступи вихованців тренера з карате Павла Шестакова, які щойно привезли медалі з міжнародного турніру. Вабила до себе і виставка творчих робіт Центру дитячої та юнацької творчості і місцевої Художньої школи. Солідно виглядав стелаж із продукцією Сторожинецької друкарні, 80% якої, за словами директора Віктора Белінського, складають книги, в тому числі місцевих авторів. До Дня міста друкарі випустили гарне подарункове видання «Сторожинець: мандрівка крізь віки». Її автор, Олександр Гадинка, провідний спеціаліст відділу опіки та піклування міської ради, зізнався, що видав книгу для того, щоби кожний сторожинчанин, який прочитає її, зміг «ще раз закохатися в рідне місто».

Одне слово, свято вдалося: люди гуляли, відпочивали, спілкувалися й раділи. Та його, себто свята, могло й не бути. Бо новопризначений начальник Сторожинецького РЕМу п. Штогринець, який до цього обіймав посаду начальника Чернівецького міського РЕМу, відмовився підключати світло на потребу місту та його імпрезі. А без цього жоден атракціон, мікрофон тощо не працюватимуть.

Головного електрика району, як повідомило джерело зі Сторожинця, довелося вмовляти, переконувати, сварити мало не годину. Він вимагав, аби міська рада виготовила технічні умови!

Напевне, за законом так воно й мало би бути. Та раніше, коли Обленерго було державним, про це ніколи не йшлося. Влада й державне підприємство ставили собі за мету єдине: як зробити людям краще. Нині ж цілі Обленерго та міськради, на жаль, стали кардинально протилежними. У міської ради – такі вже її функції – основою діяльності є добробут громади. У монополіста ж приватника, ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго», головне завдання – набити кишені, чи то пак – отримати прибуток. І це теж зрозуміло: інакше просто не може бути.

Утім, влада на те й влада, щоби тримати в своїх руках державницькі віжки. Тим паче, що у даному випадку їй було чим апелювати. Адже, якби Сторожинецький РЕМ сплачував справно за землю, на якій стоять стовпи і трансформатори, підтримував потрібну споживачам напругу в електромережах, вчасно ремонтував трансформатори або ж хоча б поміняв аварійний стовп у центрі Сторожинця біля будинку культури, про який і газети вже писали, і телебачення показувало. Тоді міг би і «права качати». Та коли всього цього нема, то РЕМ аж ніяк не може змушувати когось жити за законом, а сам – порушувати його.

Вл. інф.      

Запис Чужим закон – собі все можна спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Садгірській районній раді, куди звернулася, мені пояснили: зсередини підстанції щось украли. Щоби відновити вуличне освітлення, потрібні кошти. Якщо населення збере потрібну суму грошей, світло буде. Якщо ж ні, то треба чекати, поки кошти з’являться в Обленерго. Про це повідомили й депутату облради Ярославу Щешуру, який виступив на захист наших інтересів. Але зрештою, які ж це наші інтереси, коли крадіжка здійснена через головотяпство енергетиків? Їх треба карати, а не нас, бо ж, напевне, залишили дверцята підстанції прочиненими. Принаймні, закручені дроти постійно залишають на стовпах, а один кінець висить попід саму землю, в снігу. Завтра хтось його зріже, а нам скажуть – купуйте новий кабель, бо цей хтось уже вкрав…

Ольга ГАКМАН, голова квартального комітету №10, Садгірський район  

Запис Як РЕМівці свої гріхи переклали на споживачів спершу з'явиться на Медіа-Версії.