Спочатку була погоня, потім патрульні перегородили дорогу водієві мотоцикла, а коли він намагався об’їхати переслідувачів – дали своїм автомобілем задній хід і збили мотоцикліста насмерть.

Пасажир мотоцикла перебуває в реанімації.

Поліція наразі цю надзвичайну подію не коментувала.

Фото з соцмереж

Запис У Чернівцях трапилася аварія за трагічними наслідками за участі патрульної поліції спершу з'явиться на Медіа-Версії.

22 червня. Цей день у нашій свідомості нерозривно пов’язаний із початком найстрашнішої для людства трагедії. «Немає нічого жахливішого за війну, – казав Аристотель, –  адже коли на землі мир, діти ховають своїх батьків, а коли на землі війна – батьки ховають своїх дітей…»

22 червня о 18.30  у Залі органної та камерної музики відбудеться вечір класичної музики, присвячений пам’яті  жертв фашизму та війни. У програмі концерту – «Камерна симфонія» Дмитра Шостаковича, що має аналогічну присвяту, а також «Серенада» Антоніна Дворжака.

Виконавці – Академічний камерний оркестр Чернівецької обласної філармонії (художній керівник та диригент Народний артист України Павло Чеботов). Слід зазначити, що репертуар нашого камерного оркестру охоплює твори композиторів різних епох, країн та навіть континентів. Важливе місце серед них посідає музика ХХ-ХХІ ст. Приміром, нещодавно в Чернівцях відбулася прем’єра концертної версії балету Ігоря Стравінського «Аполлон Мусагет».

Цього тижня звучатиме твір, що є однією з вершин інструментальної музики ХХ ст., – «Камерна симфонія» Дмитра Шостаковича. Це перекладення для камерного оркестру Восьмого квартету композитора, виконане Рудольфом Баршаєм, одним із засновників струнного квартету імені Бородіна, багаторічним керівником Московського камерного оркестру. Він підтримував дружні і творчі взаємини з Шостаковичем, починаючи від 1946-го року. Відомо, що, вкрай прискіпливий до різноманітних «обробок», композитор схвалив роботу Баршая, трохи іронічно додавши: «Та це ж звучить краще, ніж квартет в оригіналі!».

Восьмий квартет – один із найбільш автобіографічних творів Дмитра Шостаковича. Написаний лише за три дні(!) –12-14 липня 1960 р. – у Дрездені під час роботи над музикою до фільму «П’ять днів, п’ять ночей»,. цей особливий, багато в чому загадковий опус, майже цілком зітканий із музичних цитат з власних творів композитора, що окреслюють головні віхи його творчого шляху (теми з Першої, Восьмої, Десятої симфоній, Фортепіанного тріо, Першого віолончельного концерту, опери «Катерина Ізмайлова»). Введені також цитати із «Загибелі богів» Вагнера та Шостої симфонії Чайковського. А ще у квартеті звучить тема популярної революційної пісні «Замучений важкою неволею». Автобіографічність твору підкреслена ще й тим, що основна його тема – музична монограма композитора (D-Es-C-H – D. Sch.). За словами Соломона Волкова, «вона виконує функцію Вергілія, який веде слухачів колами авторського пекла – через музику, то приречено трагічну, то тиху й мрійливу, то нервову…»

У цьому зрілому опусі трагедія загальнолюдська й особиста злилися в єдине ціле.  Пам’ять про власні приниження і постійний страх за себе, родичів, колег, який охоплював Шостаковича цієї напруженої епохи, пам’ять про масовий сталінський терор спонукала його створити один з найбільш проникливих, сповідальних творів. «Я роздумував про те, що, якщо я коли-небудь помру, навряд чи хтось напише твір, присвячений моїй пам’яті, – зазначив композитор у листі до свого друга Ісаака Глікмана. – Тому я сам вирішив його створити. Можна було б на обкладинці так і написати: «Присвячується пам’яті автора цього квартету».

Тетяна КОГУТ

Запис Іn memoriam… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ця трагічна подія, що сталася на Луганщині, де першокласник, зацікавлений вмістом відкритої трансформаторної будки, увійшов усередину і отримав розряд у 6 тис. вольт, обійшла всі телеканали України. А подібне могло статися й на Буковині. Бо, незважаюючи на численні публікації газети «Версії» про ушкоджені стовпи та аварійні трансформатори на території області, Сторожинецький РЕМ, контролюючі органи, які за це відповідають, довго не реагували. Зокрема, йшлося і про ТП на території села Великий Кучурів Сторожинецького району. Ця трансформаторна підстанція розташувалася поблизу школи, дитячого садка і будинка культури. Так і стояла вона відкритою і розбитою, поки  депутати сільради повторно не звернулися до Держенергонагляду та не попросили взяти на контроль це питання депутата обласної ради Руслана Мельника. Але ж, мабуть, такий трансформатор на території нашої області не поодинокий?

Тож невже треба чекати на трагедію, щоби люди чесно виконували свої професійні обов’язки?

Вл. інф.       

Запис Першокласника вдарив струм у 6000 вольт: Хто наступний? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Серед рятівників були і 40 пожежників з Буковини. Вони працювали вахтовим методом: 15 днів – у зоні і 15 – поза нею Шістьох із цих сміливців уже немає в живих. Решта – хворіють. Але тоді, 26 років тому, ніхто з них і не замислювався над небезпекою. Вони просто виконували свій обов’язок. Вони собою прикрили нас усіх.

       У тунель – на БТРах і на 10-12 хвилин

Василь Давидович Кушнірук працював тоді старшим інженером державного пожежного нагляду в СДПЧ–3 м. Чернівці. На момент аварії перебував у Києві на курсах підвищення кваліфікації. 18 травня його направили в Чорнобиль. Вогнеборець пригадує:

–Місто зустріло моторошною тишею. Безлюдні вулиці були посипані піском для зниження радіації. Будинки стояли порожні. Кожного дня чергували на станції по 5-6 годин. 23 травня близько третьої години ночі пролунав сигнал «Тривога» – горіли кабельні тунелі між третім та четвертим енергоблоком. Перед нами поставили завдання не допустити поширення вогню до прибуття основних сил з Києва. Ми в’їжджали на БТРах у тунелі, гасили пожежу протягом 10-12 хвилин і поверталися назад. Довше там перебувати заборонялося, бо можна було отримати велику дозу опромінювання. Але на показники дозиметрів ми навіть не звертали уваги, хоча стрілки зашкалювало, – каже, Василь Давидович

          На вулицях – люди у масках

Микола Васильович Гайдичук наголошує на тому, що робота пожежника не передбачає… роздумів.

–Уже дорогою на Чорнобиль чимало молодих пожежників зазнали психологічних травм, – розповідає вогнеборець. – Адже на трасі, як у фантастичному фільмі, замість звичного руху легкового транспорту тільки спецмашини. Відчувалося, що там, куди вони рухаються, – справжнє пекло. Незвичний вигляд мали й населені пункти. Бо справляли враження мерців: на вулицях – покинуті домашні речі, на балконах розвішана білизна і жодної людини. Вже у Чорнобилі деінде на вулицях зустрічали поодиноких перехожих. Але вони були в масках і прагнули якнайшвидше сховатися.

Страшною загрозою стала пожежа 1988-го року, – продовжує розповідь ветеран. – Тоді горів трансформатор на ЧАЕС. А ще дуже часто горіли ліси. Ліквідувати небезпеку було надзвичайно важко: ми намагалися загасити вогонь, а торф’яний покрив землі «поглинав» воду. Вже тоді усвідомлювали, що разом із димом від вогню у світ летить і невидимий ворог  – радіація. Тому намагалися якнайшвидше локалізувати пожежу.

              Від спеки самозапалювалися будинки

Володимир Іванович Фісюк – ще один буковинець, який проходив службу вахтовим методом у Чорнобилі. Туди потрапив у грудні 1990-го. У Чернівцях працював командиром відділення частини № 3. У Чорнобилі Володимира Івановича призначили командиром відділення другого ходу.

–Увійшов до будинку і здалося, що господарі щойно вийшли з нього на декілька хвилин. Одяг, посуд – усе стояло на своїх місцях, – згадує Володимир Іванович. – А працювали по всій 30-кілометровій зоні. Прибули якось усі частини до села Шипиличі, що за 3 кілометри від Прип’яті. Бо там від сильної спеки будинки загорялися буквально від найменшого пориву вітру. Також згадується, як на свята жителі відвідували місцеві цвинтарі і запалювали там свічки. Часто вогонь перекидався на суху траву і тільки своєчасні дії пожежників запобігали подальшому лиху.

Радіоактивного ураження на ЧАЕС зазнали близько 600 тис. осіб, насамперед це ліквідатори катастрофи та пожежники.

За матеріалами відділу зв’язків із ЗМІ та роботи з громадськістю ТУ МНС у Чернівецькій області

Запис 26 років тому ми важко собі уявляли реальну загрозу аварії на ЧАЕС, кажуть чернівецькі пожежники, ліквідатори аварії спершу з'явиться на Медіа-Версії.