Реконструкцію школи за 7,1 млн грн здійснюватиме фірма, яку підозрюють у «розпилі» торгів із пов’язаною компанією

Як ви думаєте, для чого проводиться тендер? Наївні люди гадають – щоби вибрати найбільш вигідну пропозицію. Але конкретний досвід вже не раз казав мені про інше: аби нібито по закону віддати підряд, замовлення, закупівлю тощо «кому треба». І як це відбувається, цілком прозоро (вибачайте за каламбур) можна відстежити за інформацією з порталу публічних закупівель Prozorro.  

А історія простенька. Великокучурівська сільська рада, що на Сторожинеччині, за підсумками проведених торгів підписала договір на реконструкцію будівлі школи із ПП «НВФ Капітал». Як стало відомо з того ж порталу Prozorro, сума договору становить 7,14 млн грн. Школа, за реконструкцію якої візьметься фірма-переможець, розташована в одному з сіл Великокучурівської ОТГ – Тисовці у колишньому приміщенні австро-угорської казарми, збудованому 1887 року. І хоча військові будівлі зазвичай робилися на совість, та минулі 130 років далися взнаки: будівля перебуває в аварійному стані. І визнана вона аварійною вже… років 30 тому. За умовами підряду тут мають добудувати другий поверх,  замінити вікна та двері, облаштувати сучасні системи опалення й вентиляції, добудувати туалети, котельню тощо.

Складнощі почалися з подачі на участь у торгах. Окрім переможця, участь у торгах узяли ще три фірми: ТОВ «Захбудком», ПП «ЮС-Будінвест» і ТОВ «Дорбудінвест СВ». Пропозиції перших двох фірм були відповідно на 835 (майже мільйон!) та 220 (теж непогано) тис. грн дешевшими. Однак тендерний комітет відхилив їх… через відсутність гарантійних листів і дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки. От коли я читаю про таку «відмазку», так і хочеться запитати: А що, фірми не мали списку обов’язкових документів? Чи їх навмисне записали на тендер, аби імітувати наявність конкуренції?

І це не перша спроба Великочурівської сільради знайти підрядника на реконструкцію школи. У березні 2019-го сільрада вже проводила аналогічний тендер, однак усіх шістьох учасників дискваліфікували, відтак торги не відбулися.

А чи були торги нині? Оскільки потрібних паперів у наявності не було – і це приховати було неможливо, як ви розумієте, будемо вважати, що 7-мільйонний підряд дістався переможцеві… без торгів.

І хто ж переміг у цих торгах без торгів?

ПП «Науково-виробнича фірма «Капітал», зареєстроване в селі Волока на Глибоччині, а його власником є… мешканець Тисовця Микола Костиняк.

ПП «НВФ Капітал» зажило «міцної репутації» в матеріалах програми «Наші гроші. Львів». Раніше ця фірма «розігрувала» торги із ТОВ «Професіонал плюс». Остання належить… Сергію Тимчуку, колишньому співвласникові «Капіталу». Як повідомляє «Центр громадського моніторингу та досліджень», на момент зазначеного тендера ці фірми користувалися одним телефоном і мають спільних працівників. Якщо на такі дрібниці закрити очі, то нібито все і за законом. А так – чистісінький тенДЕРибан!

«Таким макаром», у змаганні без змагання, вже «розпилено» майже 44 млн грн.

Від початку 2018-го ТОВ «НВФ Капітал» підписало 51 контракт на загальну суму 57,5 млн грн. Так і кортить запитати: а яка частка перепаде замовнику як відкат?

І усе це я, ваш Іван ДУПА, вичитав  у матеріалі, підготовленому в рамках проекту IWPR за підтримки МЗС Норвегії

Запис Реконструкція школи у Тисівцях: тендер чи «розпил» коштів? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А сьогодні глухий ветеран Великої Вітчизняної , чи, як тепер називають, Другої світової, доживає віку на хуторі під лісом, куди практично немає дороги, у старенькій хаті без зручностей, без телефонного зв’язку, але із дощечкою, яка повідомляє, що тут мешкає ветеран війни.

Хоча на долю він не скаржиться: сподівається більше на Бога, ніж на людей. І надзвичайно радий гостям…

На фронт Олександр, 18-річний мешканець Тисівців, що на Сторожинеччині, потрапив після звільнення Буковини від німецько-фашистських загарбників. Воював на Першому  Білоруському. Має чимало нагород, серед яких – ордени Червоної зірки та Слави,  медаль «За відвагу». На жаль, поговорити з Олександром Тодоровичем не вийшло: він нічогісінько не чує. А слухового апарата в нього немає.

Зрештою, він не має не тільки слухового апарату, а й загалом нормальних, себто людських умов життя. Бо мешкає разом із сином – інвалідом-колясочником – на хуторі Горайца, куди взимку навіть машина заїхати не може. Довкола мочара, тож коли дощі –  нема ні проїзду, ні проходу.

Тільки від початку нинішнього року сім’ю Коліснеків почала обслуговувати соціальна працівниця: відвідує їх двічі на тиждень. Навіть дрова на зиму батько з сином заготовляють самотужки.

– Втім, нині наше життя стало значно кольоровішим, – каже Олексій Коліснек, який понад десять років не може ходити. – Його не порівняти з тим, що ми мали раніше, до того, як сільські активісти на чолі з депутатом обласної ради Русланом Мельником взяли нас під свою опіку. Власним коштом вони протягли нам до хати воду, купили телевізор, холодильник, пральну машину, мені – квадроцикл. Та спершу «вибили» для мене коляску. Бо був у мене такий жахливий період, коли я весь час проводив на ліжку. А тепер час від часу мене ще й возять до лікарні в Чернівці.

Про екстрім чоловік говорить спокійно, нібито без болю і без пафосу:

– Однієї зими довелося нам з татом тиждень сидіти без світла. Ледь не позамерзали. І повідомити нікому не могли. Бо дороги нема, зрештою, тато і не дійде, і телефону нема, а мобільник розрядився… Після того випадку на хуторі поміняли електричні стовпи, тож так надовго світло вже не пропадає.

Історію життя Коліснека-страшого і Коліснека-молодшого щасливою не назвеш. Утім, крім Олексія, в Олександра Тодоровича є ще семеро дітей. Щоправда, старший син пропав безвісти десь у Росії – не повернувся із заробітків. А доньки, хоч і живуть у Тисівцях, але не навідуються до старого батька і хворого брата.

Олексію не поталанило ще більше. Після падіння з дерева, а це сталося саме на свято, його повезли до Чернівців до лікарні. Там прооперували. Та, як потім сказали київські хірурги, краще було б, аби його зовсім не чіпали, бо щось видалили не те. Одне слово, скільки потім дружина не возила чоловіка по лікарях – все дарма. Інвалід з горя запив. Жінка не витримала: забравши сина, покинула чоловіка.

…І вже майже 3 роки минуло, як під час повені 2010-го втопився син Олексія й онук Олександра Тодоровича. Хлопчина разом із другом пішов саме провідати діда й батька. Тіла хлопців знайшли, коли зійшла вода, аж під Волокою. Так загинула остання надія двох самотніх чоловіків.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»               

Запис Нагороджений засланням спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Договорів між енергетиками та жителями сіл немає, а мали би бути    

Електроенергія – це товар, за який треба платити. Це знає нині й першокласник. Але навіть діти хочуть мати справжній товар, а їхні батьки – ще й якісне обслуговування. З останнім поки що у ПАТ «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» не зовсім склалося. Особливо це стосується сільських населених пунктів, де сплата за платіжками спричинила багато непорозумінь. Найбільше люди обурюються тим, що їм ділять спожиту електроенергію просто навпіл, а не занозою до  відповідного тарифу. І буквально вчора вранці до редакції зателефонував Дмитро Якобчук з Тисівців, що на Сторожинеччині, який брав участь і виступав на останньому засіданні постійної депутатської комісії облради з питання «Про інформацію стосовно енергопостачання підприємців та фізичних осіб Чернівецької області». Так ось він повідомив, що практично у більшості платіжокх, які нині доставлені до поштового відділення, суми проплат визначені неправильно. Але на користь енергопостачальника. Скажімо, сім’я використала 200 кВт, а в платіжці зазначаються такі суми: 28 коп. х 100 і 36 коп. х 100. А мало би бути: 28х150 і 75х36. Різницю в оплаті не важко підрахувати. Дмитро Миколайович не пошкодував часу та зняв копії з цих платіжок, щоби передати їх депутату обласної ради Руслану Мельнику.

А ось ця тисівчанка ледь не побила на поштовому відділенні кореспондента «Версій», сплутавши з контролером Сторожинецького РЕМу. Її обурило те, що вона вже вдруге не знайшла на столі, де викладають платіжні документи за світло для мешканців села, свою платіжку. Тому й розхвилювалася, бо вже мала негативний досвід спілкування з цією організацією:

– Протягом кількох місяців не приносили платіжки, а потім відрізали світло, – обурюється. – Довелося викласти 680 гривень за підключення. Тепер знову немає платіжки А в мене двоє маленьких дітей – як дістатися до Сторожинця, щоби все з’ясувати?

Наступний сигнал – від мешканки Веренчанки. Вона поїхала до Заставни, щоби отримати в РЕМі розрахункову книжку, бо почула по телебаченню від голови правління Обленерго, що можна розраховуватися і за платіжками, і по книжках. Там її одразу ж направили до начальника. Оскільки того на місці не було, інший працівник перелічив, які документи потрібні для цього. Від жінки вимагалися ідентифікаційний номер, паспорт, свідоцтво з БТІ на право власності на будинок, усі платіжки за поточний рік. Якщо вона надасть зазначені документи, то з нею погодяться укласти договір і аж тоді видадуть розрахункову книжку. Але тільки на півроку. До речі, таких вимог і близько немає у ПКЕЕН – Правилах, затверджених Кабміном і Верховною Радою. Зате працювати без договорів між постачальником і споживачем дійсно забороняється. А чи мають сільські жителі Буковини угоди з Обленерго – питання суто риторичне.

Депутатів облради не цікавлять проблеми пересічних буковинців

Практично всі, з ким спілкувалися журналісти «Версій», нарікали на платіжки та згадували, як було прозоро й зручно з розрахунковими книжками. Нарікань не було тільки у Великому Кучурові, бо там, з’ясувалося, мешканці платять за світло по книжках.  Не будемо наразі перелічувати всі «за» і «проти» різних способів розрахунку, про що йшлося у попередніх публікаціях «Версій» (№№ 45,46). Тим паче, що кожен буковинець має лічильник – а саме він є головним арбітром у будь-яких суперечках. Утім, як ми вже повідомляли, відповідна постійна комісія облради зацікавилася цією проблемою і  спрямувала до керівництва Обленерго низку запитань. Після чого вже депутати обласної ради більшістю голосів вирішили не давати слова ініціатору боротьби з порушеннями з боку Обленерго Геннадію Гекову, який зробив спробу виступити перед ними, щоби донести до представників територіальних громад Чернівецької області інформацію про це. А шкода. Бо навіть попри те, що голова обласної ради Михайло Гайничеру на післясесійному брифінгу нинішнього понеділка, відповідаючи на запитання журналістів, наголосив, що зміна форми оплати – це вимога часу (і з ним важко не погодитися, бо весь світ відмовляється від паперових носіїв), стосунки населення й Обленерго мають стільки больових точок, що депутатам, делегованим територіальними громадами, варто було би не тільки знати про них, а ще й долучитися до їхнього вирішення.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, Любов КАФАНОВА, «Версії»       

Запис Ціна програшу й перемоги спершу з'явиться на Медіа-Версії.