Ювіляри 2016. З музейних колекцій

Член Національної спілки художників України Іван Онуфреїв (1946-2012) –  митець зі складною історією життя. Його живопис – це розмова про нас, про світ. Розмова щира, відверта й справжня, стримана й подеколи сувора.

Іван Онуфреїв.

Автопортрет. Виставка НСХУ  2014 р. «У вінок Кобзареві».

Приватна власність

Важливо згадати, що творчий почерк художника формувався під благодатним впливом таких відомих педагогів Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва, як славнозвісний живописець Любомир Медвідь і улюбленець студентів, портретист і монументаліст Іван Скобало. Тож післяінститутське десятиліття Івана Онуфреїва позначене цікавими творчими здобутками. Він проявив себе як майстер психологічного портрета із внутрішньою динамікою образу та напрочуд виразною стилістикою. Якнайкраще про це свідчать ранні твори художника з музейних колекцій Чернівців і Тернополя:  «Портрет заслуженого майстра народної творчості України Михайла Катеринюка» та твір «Сум».

Іван Онуфреїв. Сум. 1972, картон, темпера. З колекції Тернопільського художнього музею.

Жіночий портрет «Сум» створений через рік після закінчення інституту (1972 ). Але в ньому вже яскраво розкриваються талант митця та його творча індивідуальність. Це особливо помітно в декоративному ефекті композиції, виразно утвореному контрасністю кольорів, дещо сплощеними об’ємами та темною пружною обводкою. Воднораз із декоративністю простежується і властива пензлю Івана Онуфреїва монументальність. Із цим портретом пов’язана драматична історія зі щасливим завершенням. Він протягом кількох років разом з іншими творами був одним з експонатів картинної галереї у палаці графа Бадені на Тернопільщині. Від підвищеної вологості картини почали псуватися. В украй занедбаному стані вони потрапили до реставраторів Тернопільського художнього музею. Таким чином було врятовано  цей чудовий ранній твір Івана Онуфреїва, який отримав нове життя.

Іван Онуфреїв. Портрет заслуженого майстра народної творчості М. Катеринюка. 1977,  ДВП, олія. З колекції Чернівецького художнього музею.

1977 року творчу спадщину митця збагатив портрет Михайла Катеринюка.  Автор яскраво розкриває непересічну індивідуальність і характер творчої особистості уславленого різьбяра. Головний акцент зроблено на висвітленому й немов вихопленому з темного тла обличчі. Лаконічна художня мова твору будується на узагальненій пластиці та декоративному трактуванні об’ємів. Підкресленої виразності та стрункості надає композиції майже скульптурна ліпка форми та чітка контурна лінія. Така стилістика є характерною особливістю творів Івана Онуфреїва 1970-х років.

Іван Онуфреїв. Червоні маки. 1978, картон, олія. З колекції Чернівецького художнього музею.  

Притаманна йому манера виразно відчувається і в іншій роботі з Чернівецького художнього музею: в ошатному натюрморті «Червоні маки» (1978) приваблює енергійна експресія кольору та темпераментний пастозний мазок.

У наступні 80-і та 90-і роки  митець звертається до історичної тематики та релігійних мотивів. Водночас із такими творчими задумами, Іван Онуфреїв перебуває у пошуках відповідних їм засобів художнього вираження. Відтак у художньо-образному ладі композицій та їхній пластичній структурі спостерігаються зміни та поява нової образної символіки.  Письменник Георгій Шевченко характеризує їх як роботи, у яких промовляє «напружена одержимість» («У зблисках дивосвіту й реальності»: газета «Час», 1996, 12 січня). Творів цього часу збереглося вкрай мало. Вони здебільшого розпорошені. Серед них: «Голгофа», «Месія», «1933», «Роксолана», «Плач», «Скеля Довбуша» тощо.

Про цей період творчості митця читаємо у статті Мирослава Лазарука «Не зупинився на півдорозі» (газета «Молодий буковинець», 1995, 16-22 грудня). Автор статті зазначає про художника, що в роки «застійного офіціозу його твори вирізнялися прагненням заглибитися в життєві реалії, які спричиняли внутрішній спротив і біль». Далі автор згадує про картини пізнішого часу – твори філософського забарвлення, які «виразно окреслюють тему національного, духовного відродження. Зокрема, пам’ятна «Капличка» роботи Онуфреїва. У творі «Думи мої» «оригінально вирішено Шевченківську тему». Цінними є відомості про роботи І. Онуфреїва на тему національного відродження: «…його розп’яття символізує шлях України до визволення. Світлі тони, на які, до речі, автор досить скупий, віщують пробудження. Вдале звертання й до історичної теми, зокрема, до постаті гетьмана Сагайдачного».

Іван Онуфреїв. Портрет Володимира Івасюка. 2003, полотно, олія. З колекції Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка.

Одним з небагатьох творів наступних років є живописне зображення Володимира Івасюка 2003 року, створене за мотивами незабутньої поетичної  світлини українського композитора, відзнятої крізь листя дерев. Із портретом можна познайомитися в експозиції Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка. Щемні інтонації композиції передають глибокий біль, тривогу та тривожні передчуття. Видається, що цей образ навіяний пісенними рядками Володимира Івасюка, які стали пророчими:

«Одинокий лист,

гнаний вітром,

пролітає повз мене.

Він більше сюди не повернеться.

Не повернуся і я».

Протягом  2009-2010 років Іван Онуфреїв  працював над створенням ікон для нового іконостасу домової церкви Івана Сучавського в Резиденції митрополитів – нині храму теологічного факультету ЧНУ. Про враження від роботи митця із захватом відгукується отець Микола Щербань: «Зроблено високопрофесійно. Талант! Помножений на працю до сьомого поту…».

Мистецькі здобутки Івана Онуфреїва залишаються в пам’яті сучасників. Адже найкращі твори художника є яскравою та своєрідною частиною творчої спадщини чернівецького станкового малярства нашого часу.

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України

Щира подяка всім, хто сприяв появі цього матеріалу: художникам, родині митця, Олені Банніковій (Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека ім. М. Івасюка), а також заслуженому художнику України Євгену Удіну (Тернопіль).

Запис У портреті Володимира Івасюка художник передав тривожні передчуття спершу з'явиться на Медіа-Версії.