Основа творчої стильової спрямованості художника – синтез реальності та абстракції, філософське осмислення та сучасне трактування сюжетів із національно-історичної спадщини, взаємодії людини та космічного простору. У творчому доробку автора – жанрові полотна, пейзажі, графічні роботи, книжкові ілюстрації. Як педагог – навчає академічному живопису, сучасним живописним технікам.

Живописні твори художника були афішами міжнародних арт-фестивалів «Вишиванка як код нації» (2018, 2019), що проходили у м. Барселона (Іспанія).
Персональні виставки відбулися :
Бережанський краєзнавчий музей (Бережани, 1991),
Львівський історичний музей (Львів, 1993),
Тернопільський обласний художній музей (Тернопіль , 1995),
Музей Михайла Біласа (Трускавець, 2000),
Адміністрація Президента України (Київ, 2000),
Тернопільський національний педагогічний університет ім В. Гнатюка (Тернопіль, 2010),
«Портал» —Арт галерея ТООНСХУ (Тернопіль, 2015),
«Шепіт землі»— Український дім «Перемога» (Тернопіль, 2017),
Обласний комунальний музей Богдана Лепкого (Бережани, 2020)
Національний заповідник «Замки Тернопілля» Збаразький Замок (Збараж, 2020)

Дякуємо художнику Михайлу Кузіву за цікаві тематичні проєкти і чудову виставку.

Бажаємо успіхів, нових творчих ідей і виставок!

Більше фото з відкриття виставки за посиланням – ВИКЛИКИ ЧАСУ ВІД ЖИВОПИСЦЯ, ГРАФІКА, АРХІТЕКТОРА МИХАЙЛА КУЗІВА

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Абстрактний експресіонізм від Михайла Кузіва. Виставка «Джерела» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Окрім презентації Іздрик приголомшив аудиторію заявою про те, що не писатиме більше поетичних книг.

– Сьогодні буду презентувати останню свою книжку. В прямому сенсі останню. Причину поясню згодом, – сказав він, вийшовши на сцену.

Поезія Юрія Іздрика має особливий оптичний ефект наближення до самої зіниці ока. Так близько, що опиняєшся всередині вірша. Зрештою, всередині життя поета чи ліричного героя. Проживаєш як своє власне. Може, в цьому і полягає феномен Іздри­ка. Яким би не був тонально різним – ліричним чи іронічним, він залишається рідним, твоїм, тобою віддзеркаленим. Тут, окрім віршів, є ще й колажі поета. Ці “інші речі” проступають у словах і малюнках, тим самим творять тіло однієї єдиної речі – книжки як артефакту життя, – йдеться в анотації до книги.

У залі панувала атмосфера меланхолії і трохи було навіть моторошно, адже поет, за відведений на виступ час, розповів історію свого життя і вона тісно була пов’язана з коханням. Коханням тривалістю в пів життя. Тривалістю в третє життя Іздрика.

– Першою пригодою в 51 рік… був закоханий. Вперше. Безнадійно. В хлам. І тут я почав писати віршики. А вона щасливо заміжня столична львіца. А шо робить мудрий закоханий 50-річний підліток? Правильно, починає херячити вірші!

Зізнався автор, що не творив би, якби не кохання.

– Можна масу психічної енергії вкладати в графоманію. Коли це адекватно робиш… в моєму розумінні – це як хороший магічний кристал, зібраний з мемчиків, графічно підібраний, – каже він. – Я писав. Психічна енергія спрацьовувала і викликала відчуття «да, я бачу його!». І це вставляє, бо це емоції, які переживав кожен з нас.

Каже автор, що з переходом на Фейсбук винайшов власний стиль публікації в мережі, а це зайшло широкому загалу.

– Те, чим я горджуся, то це не віршами. Не моїми. 3 строфи для Фейсбука – ше нічого, 8 – це хреновий вірш! Я спростив текстуру. Заголовок капслоком, а вірш – маленькими без розділових знаків. Да, це я придумав. Але ми зберегли дружні стосунки. Таке вміння – ось це справжня любов. 

(вирване)

…іде король голий – як палець один

ні пари не має ні внуків

бо голий король…

він звичайна людина

він йде і зникає без звуку

Таким строкатим, поетичним, танцювальним та музичним був вечір з Іздриком. Привідкрию вам трішки завіси – сьогоднішня презентація – остання поетична презентація, але перша музична, саме у такому форматі.

(вирване)

«…завершиться світ любов’ю

як книжка останнім словом»

Довідка.

Юрій Іздрик — український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Один із творців станіславського феномену. Автор повісті «Острів КРК», поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів», романів «Воццек», «Подвійний Леон» і «АМтм», збірки «Флешка», «Флешка-2GB», «Таке», «Underwor(l)d», «Ю», «Після прози», «AB OUT», «Календар любові», «Номінація», «Меланхолії», низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства.

За матеріалами пресслужби “Мистецького фестивалю “Ї”

Фото “Мистецького фестивалю “Ї”

Запис Поет Іздрик на «Мистецькому фестивалі «Ї» привселюдно «попрощався з віршами» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На цю творчу зустріч чекали сотні тернополян і гостей міста, адже щоразу, коли Капранови з’являються на сцені, присутні поринають у атмосферу невагомості. Віталій і Дмитро справді вміють зачарувати. І, повірте, не єдиним словом.

Цього разу поети-публіцисти відвідали Тернопіль в рамках 8-го «Мистецького фестивалю «Ї».

Незважаючи на часові рамки, брати Капранови розповіли одразу про обидва романи, згадавши про «Паперових солдатів», та виконали низку музичних композицій.

– Якщо людина читає художню книжку гарно написану, то у неї в голові завжди кіно, – каже Віталій Капранов. – У нас трапилась справжня подія – нам подзвонили і сказали написати сценарій. З цього все почалось.

«Рута» – книга-відкриття. Роман про історію, яка торкнулась нас із вами, певною мірою.

Головний герой, Андрій Литвин, служив у Вільнюсі у 1991-му і брав участь у штурмі Телецентру як радянський солдат. Згодом, у 2014-му він стає учасником революційних подій, але на цей раз уже як захисник української незалежності. Коли пропадає зв’язок із дочкою Рутою, яка працює в бібліотеці Майдану. Український Дім захоплюють «беркутівці», після чого Андрій вирушає на її пошуки у гарячі точки у ніч з 18 на 19 лютого 2014 року. Захищаючи барикади, його дістає минуле — Вільнюс 91-го і литовська студентка Рута, у яку він, сержант Литвин, був закоханий…

Зрештою, гайда до книгарні, за книгою і будь-які спойлери тут зайві!

⁃ Післясмак. Ви знаєте, що найцікавіше у читанні книжок? Обговорення! Їх обговорюють. Це таке рідкісне задоволення… дуже радимо і вам. Без обговорення – це як обід без десерту: ніби й поїв, а задоволення нема, – діляться брати Капранови.

За матеріалами пресслужби “Мистецького фестивалю Ї”

Фото “Мистецького фестивалю Ї”

Запис Брати Капранови: Якщо людина читає художню книжку гарно написану, то у неї в голові завжди кіно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Свій міжнародний статус підтверджує цього року мистецький фестиваль «Ї». Цьогоріч приїзд польських гостей на фестиваль «Ї» підтримало Генеральне Консульство Республіки Польща у Луцьку. Гостей дійства привітав Генеральний Консул Республіки Польща у Луцьку Славомір Місяк під час третього дня у драмтеатрі на відкритті презентації книги Юстини Соболевської про польського автора Корнеля Філіповича, який народився в Тернополі. Попередньо два романи автора за перекладом координатора фестивалю Юрія Матевощука вийшли друком у видавництві «Крок» – «Провінційний роман» та «Щоденник антигероя».

Власне Юрій Матевощук разом із видавцем Юрієм Завадським чи не першими відкрили Корнеля Філіповича для українського читача. А роботу над третьою книгою – уже про життя автора – «Мирон. Ілля. Корнель. Розповідь про Корнеля Філіповича» продовжила польська авторка Юстина Соболевська.

Кажуть, що Корнель Філіпович народився в тернопільському готелі в центрі міста , а його дідусь був директором нинішньої 5-ої школи. Та після воєн з міста нічого не залишилось, а родину письменника свого часу переселили. Тож письменник проживав у Цешині, а згодом перебрався до Кракова.

-Корнель Філіпович – це письменник провінцій, який вміло описував жіночі образи, галицькі краєвиди, а ще – історії тварин так, ніби був сучасним зоозахисником. Після Другої світової війни автор від авангардних тем перейшов на теми слабкості та зламаності людини. Він без конкретного ставлення описує ухилянта від армії, компроміси війни, яка не з кожного зробила героя. В Україні такі твори звучать по-новому, адже це реальність держави, зазначає Юстина Соболевська.

До слова, цей рік в Україні оголошений роком Корнеля Філіповича, а восени в Тернополі під час наукової конференції відкрили меморіальну дошку Корнелеві Філіповичу.

За матеріалами пресслужби “Мистецького фестивалю Ї”

Фото “Мистецького фестивалю Ї”

Запис На літературному фестивалі в Тернополі полька презентувала книжку про тернополянина спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вхід 16-го та 17-го червня на усі події вільний. Для цього потрібно лише зареєструватися у відповідній формі.

Перший день Мистецького фестивалю «Ї» присвячений літературі Тернополя та проходив у бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля», де місцеві письменники представили свої книги та творчі проєкти.

Розпочала фестиваль Тетяна Іваніцька. Письменниця презентувала книгу «Мій дідусь був польським переселенцем», у якій використала художній жанр на базі реальних історичних фактів.

«Мого дідуся у 5 років переселили із села Кописно, Підкарпатського воєводства, української етнічної території Надсяння. Від села тоді майже нічого не залишилось, радянський режим так і не дозволив дідусеві туди повернутись. Ми після смерті дідуся вирішили поїхати туди, зібрати інформацію, також перевірити факти в архівах. Дуже хотілось зібрані історії та факти втілити у творі, адже це історія, яка має властивість повторюватися», – розповіла Тетяна Іваніцька.

Наступним провів презентацію Тарас Циклиняк. Він представив проєкт «Дитинство Тернополя», де розповів про життя тернополян в період Другої світової війни. Автору вдалося видати 10 книг куди увійшли історії, спогади дитинства людей, народжених у Тернополі у 30-х роках.

«Проєкт розпочався близько півтора року тому, коли мене попросили зробити відео із нарізкою спогадів про Тернопіль. Чесно кажучи, мені не дуже хотілося братися за таку справу, але я зрозумів, що ті проєкти, на які немає часу, їх потрібно робити вже і зараз, адже треба встигнути записати спогади старших людей. Тоді я познайомився з Іриною Максимів і вона розповіла мені про своє життя. І моя її обіцянка перевести її слова у книжну змусила мене довести справу до кінця», – розповів Тарас Циклиняк.

Ще однією подією в рамках фестивалю “Ї” була презентація книги Ірини Мацко «Душевні рецепти». Книга складається з 3 маленьких збірок: “Шпинат для мозку”, “Імбир для душі” та “Мигдаль для серця”. Авторка на сторінках розмістила короткі історії, новели з життя та поради як бути в тій чи іншій ситуації.

«Усе розпочалось з того, що я почала писати для себе і видавати я їх не планувала. Але коли їх назбиралося досить багато, задумалася про їхнє видавництво. І дуже рада, що вдалося знайти такий цікавий формат рецептів і побудовані вони так, що вказується страва, час приготування, поживність і секрет рецепту», – розповіла Ірина Мацко.

Завершальною у музеї-бібліотеці «Літературне Тернопілля» відбулася подія  «Пригодницька проза: минуле і майбутнє, теорія і практика», де Андрій та Сергій Синюк представили книгу «Три служби Генрика Сенкевича», а Віктор Янкевич презентував роман «Тенета 2.0»

Другою локацією першого дня фестивалю була креативний кластер «Na пошті», де влаштовувалися виставки та були представлені мистецькі проєкти. Протягом дня на локації презентували результати 4-ої всеукраїнської програми NVAIR. Завершили фестивальний день поетичними читання проєктів «Галицький трикутник» та «Тернопільська поезія мертва».

За матеріалами пресслужби “Мистецького фестивалю Ї”

Фото “Мистецького фестивалю Ї”

Запис У Тернополі стартував 8-ий Мистецький фестиваль «Ї» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Традиційно у Тернопіль завітають відомі літератори, музиканти та митці зі всієї України та зарубіжжя. Протягом 5 днів триватиме 8-ий «Мистецький фестиваль «Ї», який проведуть у Тернопільському драматичному театрі ім. Т.Шевченка.

Минулого року, у зв’язку з пандемією коронавірусу, організатори скасували проведення фестивалю та перенесли спершу на травень 2021, а згодом відтермінували ще на місяць до стабілізації ситуації зі захворюваннями на COVID-19. Відтак, 8-ий «Мистецький фестиваль «Ї» відбудеться 16 – 20 червня 2021 року.

Співорганізаторами фестивалю є Тернопільська міська рада. Спільно з нею, організатори склали насичену програму заходів відповідно до трьох сцен: музичної, літературної та кіно- театральної. Цьогоріч фестиваль триває 5 днів, перших два з яких тематичні: виступи тернопільських письменників у середу, 16 червня, у бібліотеці «Літературне Тернопілля» та кінодень з сучасними українськими стрічками у Палаці Кіно, 17 червня. Вхід на ці події вільний для всіх охочих, лише потрібно попередньо зареєструватися за посиланням. Під час кінодня транслюватимуть стрічки «Однокласник», «З України до Голлівуду», «Ваш Василь» та «Чорний ворон».

Хедлайнерами 8-го фестивалю «Ї» стануть музичні гурти Vivienne Mort, Kalush та Лінія Маннергейма. Завітають і відомі сучасні літератори: Юрій Андрухович, брати Капранови, Юрій Іздрик, Андрій Любка, Тарас Прохасько, Галина Крук, Мар’яна Савка, Дара Корній, Дмитро Лазуткін, Марк Лівін, Олександр Ірванець та ще понад 25 інших відомих письменників.

«Мистецький фестиваль «Ї» уже став доброю традицією та нешаблонним символом Тернополя, адже щороку проводиться він саме у Файному місті. Одного року фестиваль проходив навіть у форматі Громадського бюджету, що засвідчує неабияку зацікавленість тернополян у сучасному мистецтві та популяризації української культури. І це прекрасно, адже без власної унікальної культури неможливе існування сильної української нації. Я пишаюся, що саме мистецький фестиваль «Ї», який формує новий потужний культурний ландшафт української нації, щороку проводиться у Тернополі. На жаль, через пандемію у 2020 році довелося відмінити проведення 8-го фестивалю «Ї», тому дуже хочеться, щоб у цьому році нічого не завадило поціновувачам якісної української музики, поезії, гумору та кіно насолодитися виступами, перформансами і несподіванками, які для нас підготували організатори та гості фестивалю», – наголосив міський голова Тернополя Сергій Надал.

8-ий фестиваль «Ї» відбудеться з дотриманням усіх карантинних вимог. Розміщення посадкових місць на всіх локаціях фестивалю буде здійснено з дотриманням соціальної дистанції. Окрім цього, у приміщеннях будуть розташовані антисептичні засоби та усі відвідувачі фестивалю повинні носити захисні маски. З послабленням карантинних вимог відповідно до рівня жовтої зони захворюваності, дозволено заповнення залів на 2/3. Тому організатори знову відкрили продаж додатково ще 150 квитків.

Найскладніше було через карантинні обмеження по кількості відвідувачів закрити продаж квитків. Одразу після цього наші соцмережі переповнювали повідомлення та коментарі про те, що люди не встигли придбати квиток, але дуже б хотіли. Це чудово, що ми можемо збільшити продажів ще на 150 місць для наших відвідувачів. Для нас це дуже цінно, –  прокоментував послаблення карантинних вимог у місті Юрій Матевощук, директор «Мистецького фестивалю «Ї».

Організатори фестивалю «Ї» прагнуть  зробити мистецтво доступним для кожного. Завдяки підтримці низки органів місцевого самоврядування, вхід для пенсіонерів, учасників бойових дій, людей з 1 та 2 групою інвалідності (з супроводжуючим за потреби) та дітей до 7 років у супроводі батьків – безкоштовний. Для отримання квитка потрібно показати на місці відповідне посвідчення для підтвердження особи.

Команда організаторів впевнена, що фестиваль, попри карантинні обмеження, пройде з дотриманням усіх традицій, до яких уже звикли відвідувачі та гості протягом 8 років.

До слова, “Мистецький фестиваль “Ї” – одна з провідних культурних подій в Україні, яка поєднує різні креативні індустрії: літературу та видавничу справу, музичне, аудіальне та художнє мистецтво, кінематограф та фотографію. Щороку, починаючи з 2013-го,  фестиваль збирає найталановитіших митців зі всієї України та найближчого зарубіжжя для презентації книг та музичних альбомів, картин, кінострічок, світлин та проведення гострих дискусій на важливі для суспільства та національної культури теми.

Продаж квитків за посиланням.

Переглянути програму можна за посиланням.

Запис У Тернополі проходитиме 8-ий «Мистецький фестиваль «Ї» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Попередньо фестиваль «Ї» мав відбутися 12 – 16 травня 2021 року у Тернопільському драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка. Проте у зв’язку з епідеміологічною ситуацією захворюваності на COVID-19, організатори прийняли рішення про перенесення дат на місяць.

Для нас найбільш пріоритетна безпека наших відвідувачів та гостей. А тому це було основним фактором прийняття такого рішення, – зазначає директор «Мистецького фестивалю «Ї» Юрій Матевощук.

8-ий фестиваль «Ї» відбудеться з дотриманням усіх карантинних вимог. Відтак, розміщення відвідувачів на всіх локаціях фестивалю буде здійснено з дотриманням соціальної дистанції. Тому загальна кількість дозволених квитків у продажі, відповідно, вдвічі скорочена. Окрім цього, у приміщеннях будуть розташовані антисептичні засоби та усі відвідувачі фестивалю повинні носити захисні маски.

Наразі маємо ситуацію невизначеності, при якій дуже складно щось спрогнозувати чи запланувати. Для організаторів фестивалів та культурних подій – це великий виклик. Попри те, що ми звикли усе планувати, наша команда зараз обрала гнучкий формат прийняття рішень, зважаючи на поточну ситуацію у місті. І ми дякуємо усім відвідувачам, запрошеним учасникам, які з розумінням ставляться до цього, – додав Юрій Матевощук.

Організатори дуже сподіваються, що ситуація зі захворюваністю на COVID-19 дозволить провести фестиваль у червні з дотриманням усіх карантинних вимог. З численних коментарів та повідомлень на сторінці фестивалю «Ї» можна зробити висновок, що на можливість проведення заходу сподіваються й самі відвідувачі. Вони більше року чекають традиційного офлайн-формату фестивалю «Ї», який мав відбутися ще у травні 2020-го.

Команда «Мистецького фестивалю «Ї» просить стежити за оперативними анонсами на сторінках у Facebook та Instagram, де повідомлятимуть важливі рішення.

Наразі організатори продовжують підготовку до фестивалю у червні та активно спостерігають за ситуацією щодо захворюваності у місті.

Команда “Мистецького фестивалю “Ї”

Запис «Мистецький фестиваль «Ї» перенесли на червень 2021 року спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як і минулого року, на “Файному” всі охочі отримували “паспорт файної людини”. У ньому компактно викладена вся необхідна інформація на 4 дні свята (розклад виступів на кожній сцені, карта “Файного”, історія фесту, усі деталі і правила проживання в фестивальних наметових містечках, Конституція фестивалю, календар свят і трохи реклами). Також на території було багато фотозон – цікавих і різних. Одна з них – на фото вище: величезні літери, які складають назву фестивалю, біля трибуни (адже сам фест відбувається на території іподрому за 7 км від Тернополя). Над літерами видно, як позначена одна з “розважальних локацій”: “Кальян на трибуні”.

Ця фотозона – суто цьогорічна, створена місцевим художником спеціально до “Файного-2019”. З гітарою на гітарі – чудова ідея!

Та сама гітара, тільки вид ззаду. Тепер зрозуміло, як усі дістаються нагору: тут є спеціальна драбина.

Фотозона з елементом сільського господарства: тюки з сіном, на яких можна посидіти і полежати, а поруч тракторець. Екзотика для городян :)

Співорганізатор “Файного” Максим Черкашин завзято розповідає про цьогорічні цікавинки.

У “Центрі науки” на “Файному” можна поспостерігати за фізичними і хімічними дослідами, або й самому їх провести. Наприклад, руками змусити воду “кипіти”, як це начебто робили претенденти на трон китайського імператора.

Змагання з реслінгу – не для слабкодухих. Бійка наче й театралізована, але кров – справжня…

А це надзвичайно корисна і приємна штука, яка ніжно обприскує-зрошує кожного охочого, хто пройде цим “коридором відновлення життя у спеку”. Тож – не пивом єдиним можна рятуватися від перегріву!

Хоча, можна й пивом… У пабі “КайФАЙНЕмо” відбуваються змагання на швидкість поглинання пива (фото нижче). Один з цих хлопців – учасник змагання Саша з Чернівців (щоправда, не розібрали, який саме з трьох, та й чи переміг – не важливо. Головне ж участь?)

А можна ще втрапити під “життєдайне освячення водою” від фестивального Пастора. Але треба опинитися в потрібний час у потрібному місці. 

Зрештою, на “Файному” треба робити те, заради чого, власне, й зібралися: слухати музику, бігаючи від сцени до сцени, щоби все встигнути.

“1914” на Dark Stage.

Kadebostany на Main Stage

На фото вище: Ірена Карпа (стоїть у гарній сукні зліва) після свого виступу слухає виступ Юрія Іздрика на сцені Амфітеатру.

Чернівецький співак, фронтмен гурту Monopolia Льоша Маркес виступає на сцені Амфітеатру, де мав виступати з екс-чернівчанкою Іриною Мороз, яка їхала на фест з Польщі, але не встигла дістатися вчасно через черги на кордоні і проблеми з транспортом…

Що ще можна робити на “Файному”?

Можна перехопити щось смачненького…

Можна потрапити в об’єктив фотоапарата фестивальних фотографів, а потім забрати своє фото з фотосушки.

Можна жартома (чи ні?) одружитися, отримавши благословіння Пастора.

Можна насолодитися фаєр-шоу!

Можна бавити дітей (народжених після/внаслідок минулорічного “Файного”?)

Можна в неприродній спосіб “кататися на тролейбусі”.

Зрештою, яка різниця, що робити там, де добре і файно? Добре і мишці…

…і котикові…

…і єнотикові!

Маріанна АНТОНЮК, “Версії”, фото автора

Запис Чим розважитися на “Файному місті”? Фотомиті-2019 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фестиваль триватиме від 25 до 28 липня на території тернопільського іподрому, що розташований лише в 7-ми кілометрах від Тернополя.

У третій день фестивалю, 27 липня, на AMPHITHEATRE STAGE від 13 до 14 години екс-чернівчанка Ірина Мороз презентуватиме свою книгу «Час на нас не чекатиме». Того ж дня на LIGHT STAGE від 19.00 до 19.50, як і минулоріч, виступатиме Sasha Boole.

Квитки на фестиваль можна придбати онлайн або безпосередньо при вході.

Фото: https://fainemisto.com.ua

Запис На 7-му «Файному місті» виступатимуть Ірина Мороз і Sasha Boole спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За шість років існування на фестивалі виступили такі відомі іноземні гурти як The Rasmus, Oomph!, Guano Apes, Tarja, Lordi, Poets Of The Fall, Pain, Korpiklaani, Skindred, Zdob si Zdub та інші. У 2019-му на семи сценах опен-ейру з’являться: Powerwolf, Arch Enemy Kadebostany, Eluveitie, Eskimo Callboy, Avatar, The HARDKISS, Бумбокс, O.Torvald, Emil Bulls та ще понад півсотні популярних українських та іноземних виконавців.

Повний розклад фестивалю — за посиланням: ttps://fainemisto.com.ua/schedule.

«Файне Місто» – це набагато більше, ніж просто низка виступів популярних артистів. Насамперед, це незабутня атмосфера абсолютної свободи, передчуття пригод, натхнення та шаленого відриву. На 4 дні тут творять вигадане місто, розділене на мікрорайони, кожен з яких матиме унікальні визначні місця та архітектуру. Кожна сцена буде розташовується у своєму мікрорайоні: Main Stage в Старому Місті; Dark Stage в Промзоні; Light Stage в Чайна Тауні. Крім сцен ключовими локаціями є:

– Файний Біч: Beach Stage, басейни, пляж, лаундж-зона, спорт зона, атракціони,

– Площа Ринок: хендмейд-ярмарок та вулична їжа,

– Беверлі-Хілз – платне наметове містечко,

– Сайлент-Хіл – безкоштовне наметове містечко.

Регі Сцена стане головним фестивальним Храмом, де кожен мешканець зможе зануритись у світ любові, миру і добра.

Окрім цього, до послуг Файних Людей у «Файному Місті» велопрокат, кінотеатр, літературна сцена, лекторії, вуличний театр, дитяча та ігрова зони, караоке, майстер-класи та навіть салон краси.

Усі умови, аби «Файне Місто» відповідало своєму гаслові: Територія Вільних Людей».

Квитки на фестиваль можна придбати у квиткового оператора kasa.in.ua, або при вході на фестиваль.

Запис «Файне Місто»-2019 відбудеться 25-28 липня спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Тернополі на гендерному форумі для медіа західноукраїнських областей презентували Порадник з гендерної чутливості українських медіа і мапи гендерночутливих регіональних медіа України, нагороджували учасників/ць, переможців/иць другого Конкурсу журналістських матеріалів на гендерну тематику і спростовували міфи про фемінізм.

Упереджене ставлення до фемінізму – найбільшою мірою через непоінформованість про нього. Це підтвердилося на гендерному форумі для медіа за участі ЗМІ Тернопільської, Волинської, Рівненської, Хмельницької, Чернівецької, Івано-Франківської, Закарпатської та Львівської областей.  Навіть деякі представниці преси взагалі сумнівалися в існуванні проблеми гендерної нерівності в Україні та вважали запровадження гендерних квот у політиці неприроднім. Щоправда, це більше відображало заангажовану позицію однієї локальної партії, аніж переконання, що базуються на глибокому знанні теми.  Тож саме розширенню таких знань присвятили свої виступи-презентації дві докторки наук – Олена Стрельник (соціологічних) і Оксана Кісь (історичних), і одна громадська активістка, що очолює ГО «Студена», Анастасія Мельниченко.

Лекція Оксани Стрельник спростовувала міфи про «кризу сім’ї в Україні».

Адже яскраві заголовки на кшталт «Жінки обирають кар’єру, а не сім’ю», «Жінки не хочуть народжувати», «30 млн абортів за роки Незалежності», «Пізня вагітність – загроза генетичних відхилень у дитини» чи «Україна – перша в Європі за кількістю розлучень» не відображають об’єктивну реальність, а є маніпуляцією.

Наприклад, за реальними дослідженнями, за роки незалежності України цінність сім’ї жодним чином не змінилася, а серед ціннісної орієнтації молоді сімейне щастя з великим відривом від інших посідає перше місце.

Молоді дівчата і жінки віком до 35 років майже вдвічі більш орієнтовані на народжуваність, аніж чоловіки – тож звідки міф, що жінки не хочуть народжувати?

Також від 2001 року кількість абортів в Україні зменшилася більш ніж уп’ятеро. А порівнювати їх з кількістю абортів у Польщі (як це часто роблять) узагалі некоректно, оскільки там аборти заборонені законодавчо, і багато жінок, які їдуть робити їх в інші країни, до офіційної статистики не потрапляють. Окрім цього, рівень народжуваності в Польщі нижчий за середній рівень по Європі, тож це демонструє, що заборона абортів не може підняти народжуваність і вирішити демографічну ситуацію.

Жінки, які вирішили народжувати в більш пізньому віці, переважно народжують від партнерів-однолітків чи й старших за себе – тож загрози здоров’ю маляти можуть залежати від віку не лише матері, а й батька, або від поєднання вікових особливостей обох батьків.

Кількість розлучень на тисячу населення в Україні справді більша, ніж в Європі. Але ж  у європейських країнах в середньому і реєструють шлюбів менше. Тому коректним є показник відношення кількості розлучень до кількості укладених шлюбів, і він в Україні не відрізняється від середньоєвропейського.

Фактами і науковими дослідженнями спростовуються хибні твердження, з яких потім маніпулятивно роблять хибні висновки – і про фемінізм, і про загальний стан України.

Зрештою, вся загальноприйнята, написана досьогодні історія людства – це історія імперій, воєн і завоювань, історія правителів, тобто – «чоловіча історія людства», вважає  старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України, президентка Української асоціації дослідниць жіночої історії Оксана Кісь.

Ні, звісно, про жінок писали – але в чому недоліки традиційних досліджень? Все, що було написане про жінок – писалося «через призму» чоловіків. По-перше, писали зазвичай про видатних жінок (княгинь, королев) – про одиниці, суспільну еліту, яка мала відмінний від загальної маси досвід. По-друге, писали про тих, хто зробив внесок у якісь «соціальні проекти» – і знов-таки, ці досягнення вимірюються «чоловічими» стандартами, нормами. По-третє, писали про історію жіночого руху, жіночих організацій, боротьби жінок за свої права – але насправді це також одиниці, дуже невелика частка суспільно свідомих жінок… Насправді ж, як писала дослідниця жіночої історії Герда Лернер: «Жінки завжди творили історію такою ж мірою, як і чоловіки, а не просто «робили свій внесок» у неї…» Тож коли говоримо про минуле, варто не лише «пишатися нашими видатними українками». Чи лише оплакувати жіночу долю. Чи романтизувати це минуле, оперувати міфами, які як правило мають дуже мало стосунку до реалій. Слід звертати увагу не лише на «видатних» жінок і робити їх «видимими» для суспільства. Бо, як твердить Оксана Кісь, хоч «у жінок не завжди був вибір, але велика їх частина ніколи не були слабкою статтю. Вони не могли собі цього дозволити».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Різні і рівні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Окрім власне феєрії музики на будь-який смак та інших розважальних приємностей, які супроводжують фести, цей реальний «двіж» – уявний мегаполіс зі своїми мікрорайонами, площами і вулицями – це свято віднині має і соціальне та просвітницьке навантаження.

«Файне місто»-2018 чи не перший український фест такого рівня, організатори якого замахнулися на доступність. Поки в більшості наших населених пунктів немає елементарних пандусів на входах до аптек чи лікарень, не кажучи вже про школи, крамниці чи ресторани, тернопільська команда «Файного» запросила на свій фест людей з інвалідністю-візочників і створила для них комфотні умови.

Вхід для людей з інвалідністю І і ІІ групи був безкоштовним, для людей з ІІІ групою інвалідності з за півціни. Дістатися до фесту вони могли на соціальному таксі. На території фестивалю повсюди були прокладені спеціальні доріжки, якими зручно було котитися колесам візка.

Неподалік головної сцени облаштували спеціальний поміст-підвищення, заїхавши на який, скориставшись пандусом, люди на візках могли зручно  розташуватися і безперешкодно бачити все, що відбувається на сцені.

Для гостей з інвалідністю був облаштований майданчик, де вони могли побавитися у м’яча, а решта охочих могли пройти «випробування незрячістю»: спробувати вибратися з лабіринту з зав’язаними очима.

І перших гостей, для яких це все облаштовувалося, не бракувало. Початок доступності  сфери розваг і масових заходів в Україні покладено.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії».

Фото автора.

Запис Свято, доступне для всіх спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Коли потрапляєш за огорожу «Файного» – потрапляєш в інший світ. Цьогоріч цей світ побудований «за мотивами» справжнього міста: з Ратушею, площею Ринок, мікрорайонами, вулицями і навіть своїм Пастором.

Тут  є Чайна Таун, де розташували Light Stage.

У Сентрал-Парк розміщений Амфітеатр, де виступають з лекціями, презентаціями книг, демонструють кінофільми.

Прогулятися «Файним містом» можна і по Центральній алеї – вона веде від входу до центру. В центрі – зрозуміло, Ратуша, інфоцентр та РАГС. Тут можна навіть створити фестивальну пару і одружитися, поставивши штамп у фестивальному паспорті Файної людини, яку видають на вході.

Найголовніше місце – те, де виступають хедлайнери фесту: Main Stage у Старому місті.

Dark Stage – сцена для «важкого року» – стоїть у промзоні. Перед сценою – старий тролейбус, яким молодь користувалася не лише «за призначенням» (ну, не їздити, звісно, але посидіти всередині), а й перетворювала на чудовий оглядовий і танцювальний майданчик його дах.

Також до послуг гостей фесту були кілька спортивних майданчиків – для гри в баскетбол, волейбол, міні-футбол. А також басейн, де можна було розслабити в прохолодній воді натруджені ноги, та  рампа для скейтбордингу.

UFO Stage з безперервною електронною музикою також була.

А фаст-фуд, хенд-мейд і дитяча кімната – в районі Халі-Галі.

Кому фізичної їжі недостатньо для відновлення – запрошував Мантра Хаус з йогою.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»,

Фото автора

Запис «Файне» в Тернополі: місто в місті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цьогоріч музичний фестиваль «Файне Місто» популяризуватиме питання доступності до фестивалю людей з інвалідністю та дружнього відношення до навколишнього середовища.

Вже нині фестиваль «Файне Місто» стане доступним для людей з інвалідністю. Для відвідувачів з посвідченням ІІ-ої групи, та для І-ої групи – і осіб, що, їх супроводжують, вхід на фестиваль – безкоштовний. А для людей з ІІІ-ої групою інвалідності надається знижка 50% від вартості квитка.

Організатори разом з партнерам облаштують відповідну інфраструктуру. Зокрема, для людей з інвалідністю І-ої групи та особи супроводження діятиме спеціальне таксі від зупинки громадського транспорту на вул. Львівській до фестивалю – і у зворотному напрямку. Працюватиме телефонна «Гаряча лінія», допомагатимуть волонтери.

Для зручності відвідувачів на території фестивалю будуть розміщені вказівники і карти. Окрім того, до головної сцени та «Території можливостей» будуть прокладені спеціальні доріжки, покриті гумою, які допоможуть гостям на візках комфортно пересуватися між локаціями фестивалю.

Поруч із головною сценою розмістять спеціальний подіум, з якого гості на візках зможуть не тільки чути, але й бачити, що відбувається на сцені. Також на території будуть розміщені і пристосовані для них вбиральні.

Для формування у відвідувачів толерантного ставлення до людей з інвалідністю на фестивалі буде облаштована «Територія можливостей». Кожний охочий зможе зіграти у баскетбол на візку чи пройти лабіринтом із тростинкою із зав’язаними очима.

Запис «Файне Місто» – людям з інвалідністю спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Швидкісний двоповерховий поїзд складом Skoda Wagonka вперше вирушив за маршрутом Київ – Тернопіль. Про це повідомляє прес-служба “Укрзалізниці”.

“4 листопада з Тернополя до Києва вирушив швидкісний поїзд складом Skoda Wagonka. Другий двоповерховий поїзд вийшов на маршрут. У ньому 636 місць для пасажирів. Поїзд “Інтерсіті” № 747 Київ – Тернопіль курсуватиме щоденно, крім понеділка”, – йдеться у повідомленні.

Як зазначили у компанії, окрім зупинок в обласних центрах Вінниці та Хмельницькому, потяг зупинятиметься ще й в невеликих містах Поділля: Козятині, Калинівці, Гнівані, Деражні, Волочиську. Тому це дозволить жителям цих міст зручно діставатися столиці України.

Поїзд № 747 Київ – Тернопіль відправлятиметься зі станції Київ-Пасажирський о 17:24 та прибуватиме до Тернополя о 23:25. Зворотно відправлення з Тернополя о 04:06 та прибуття до Києва о 09:58.

Запис “Укрзалізниця” запустила швидкісний двоповерховий експрес “Київ-Тернопіль” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фото зі сторінки Максима Черкашина в fb

І все це співало, танцювало, їло, пило, розважалося, обсипалося кольоровими порошками холі, милося, ділилося фотками в неті – словом, жило. Фестиваль цілком відповідав своєму слогану – «Територія вільних людей». Скільки часу і як твориться таке «місто в місті», як змінився фест від першого до ювілейного п’ятого року проведення, чим він є для гостей, окрім як розвага, і яке його місце в українському фестивальному русі – говоримо з одним із чотирьох співорганізаторів фесту Максимом Черкашиним.

Фото зі сторінки Максима Черкашина в fb

• Насамперед вітання тобі з одруженням – тут же сьогодні відбулося твоє весілля?
• Та нє, тут сьогодні фестиваль «Файне місто». А в рамках того ми собі просто одружилися (сміється – авт.) Весілля – то швидше, може, як учасник фесту.
• П’ять років тому «Файне місто» починалося з 800 людей, сьогодні тут є близько 15-ти тисяч. Розкажи, як ви зростали.
• Якщо порівняти з українськими фестами, то в нас найдинамічніший фестиваль – ми дуже сильно виросли за ці 5 років. Починали з однієї сцени і 800 людей, а на сьогодні в нас 6 сцен, сто виконавців і гуртів і близько 13-15 тисяч відвідувачів, тобто за динамікою це дуже потужно. Нічого не видумую, самі все бачите.
• Хто підтримує, спонсорує фест?
• Ми аполітичні, нас фактично ніхто не підтримує – хіба трохи місцева влада, але тільки певними ресурсами – тобто нам можуть надати два туалети чи паркан, якийсь дозвіл… Ми їм дуже вдячні, вони багато що вирішують, але якщо оцінити, скільки вартує цей фестиваль, то від влади це не є якісь дуже великі кошти.

Одне з двох наметових містечок на “Файному”

• Як реагуєте на думку про те, що недоречно проводити фестиваль, коли триває війна.
• Це питання поставало ще і два, і три роки тому, коли ще Скрябін був живий, це було дуже дискусійне питання – коли ми проводили фестиваль в аеропорті (цього року він розташувався на іподромі – авт.), а через день гинули хлопці на Сході. І тоді кожен виконавець, який виходив на сцену, казав: культура повинна жити, вона повинна мотивувати людей до боротьби, ми не можемо опускати руки і не проводити подій у культурному напрямку, ми повинні спонукати людей до боротьби не лише у військовому плані, а демонструвати, що нам є що захищати. Ми не можемо жити в постійному траурі. І наводили приклади різних країн – того самого Ізраїлю, який перебуває фактично у постійному стані війни, інші країни, і ми говорили, що тільки культура може вплинути на цей весь процес, мотивувати людей до боротьби, і до бажання жити краще.

• Вас четверо співзасновників – це все люди твого віку чи ти молодий, а решта – якісь старші бізнесмени?
• Навпаки – я і ще один – одного віку, а решта двоє набагато молодші, абсолютно різних світоглядів і роду занять. Я був державним службовцем і трошки в тому «шарю» (Максим був помічником міського голови, начальником патронатного відділу міськради – авт.) інший мій колега – громадський активіст, і ще двоє – це ті люди, які організовують концерти. Кожен вклав свій досвід і знання, кожен щось доклав, і ми маємо отакий фестиваль. Я, наприклад, не дуже розуміюся в музиці, а хлопці не дуже уявляють, як співпрацювати з органами влади чи якимись дозвільними структурами, з якими ми співпрацюємо, але поєднавши цей досвід, ми склали ці пазли в картинку.
• Здавалося б, що фест організатори роблять на свій смак. Ти кажеш, що не дуже розбираєшся в музиці – тобто підбір виконавців не є відображенням смаків Максима Черкашина?
• Це дискусія. Ті, хто в цьому розуміються, знають європейські, американські тренди, знають, що цікавого в Україні – і можуть запропонувати як нашій аудиторії, так і тій, яка навколо нас. Білорусь, Молдова, Росія, Польща… У нас є партнер в Києві, який займається запрошенням виконавців, але ми вже починаємо робити це напряму. Та це робиться фактично за рік наперед: у кожного виконавця розписаний графік, і ми спілкуємося і пропонуємо певні дати, аби вони приїхали саме до нас.
• Тобто після останнього недільного дня фестивалю з понеділка ви ще тиждень відпочиваєте, підбиваєте підсумки – і починаєте готуватися до наступного фесту?

• Трошки не так: до середи ми ще будемо закривати цей захід, а тижні за два вже почнемо працювати над фестивалем 2018-го року. Починаємо шукати нових партнерів, виконавців, думати над локаціями, що зробити нового – тому що люди також не хочуть отримувати те саме, що вони мали минулого року. Цього року, наприклад, ми зробили дитячу зону – атракціони, додали більше європейських виконавців, збільшили територію, додали трохи цільових зон. Конкуренція у нас дуже велика, адже останнім часом в Україні з’явилося дуже багато фестивалів.

Поетеса Віка Дикобраз на AMPHITHEATRE

• Але ж усе одно нові не завадять?
• Якщо брати європейський досвід, то там дуже багато фестивалів. Фестивалі спонукають по-перше до конкуренції, а по-друге – до розвитку фестивальної культури. У нас в Україні фестивалів не є багато, тому дуже важливо показувати, що це дуже круто. Добре, коли люди зможуть вибирати – це і нас буде мотивувати.
• Цей фестиваль – це фактично «місто в місті», і ти справляєшся з його керуванням. Міг би бути мером справжнього міста?
• Справді, це як окреме місто – з інфраструктурою, усім необхідним, медициною, силовими структурами, ЖКГ, управлінням транспорту, електрикою, культурою, освітою… Але керувати містом – ні, це різні речі. Розумієте, тут електорат обирає вас грошима, купуючи квиток – а не ви «купуєте» електорат гречкою.
• На території фестивалю доволі чисто. Це так виховувалось роками?
• Це насправді дуже круто, що з’явилася тенденція: люди не смітять. Люди стають культурнішими, не викидають сміття будь-де, а тільки у призначені місця. Але, звісно, ми прибираємо – щоранку о 5-6 годині це роблять волонтери. Але якщо порівняти з попередніми роками – люди справді стають культурнішими.

• А як щодо «мовного сміття»? Дуже багато нецензурної лексики…
• Якщо чесно, то в нас тут «територія вільних людей» – чи ти сидиш в офісі, чи ти державний службовець, чи водій, чи прибиральник – будь-хто, ти маєш свою певну аудиторію, атмосферу і певні правила. Тут цих правил немає. Хочеш матюкатися – матюкайся, хочеш випити пива – випий пива. Тут говорять російською, англійською, німецькою – проблем немає. Головне, що всі позитивно налаштовані і неагресивні. От, приміром, наметове містечко – там живе, скажімо, 4-5 тисяч людей, з різних міст: Схід, Захід, Крим, Росія, Молдова… Вони собі спілкуються, вони не говорять про політику, вони пізнають культуру одне одного, і це така профілактика майбутніх можливих конфліктів. Вони вже знають одне одного, налагоджують контакти – у нас були такі випадки, що одного року на «Файному» люди познайомилися, а наступного року вже одружилися. Це єднає.

• Можеш порівняти «Файне» з іншими фестивалями і сказати, що ви найкращі?
• Ні, це буде некоректно. Направду! Кожен фестиваль унікальний по-своєму. «Захід-фест» по-своєму, «Республіка» – по-своєму. Тут не варто порівнювати і казати, хто кращий, а хто гірший – варто шукати свою аудиторію, і покращувати все щороку. Це буде дуже круто, якщо буде таких «файних міст» 10, 15, 20 і це буде для української аудиторії. Умовно, беремо поляків. Вони дивляться і кажуть: ваші ціни – на проживання, на проїзд, пиво дуже дешеве – тобто відпочивати тут їм дуже добре. То ми намагаємося затягнути чимось їх до нас. Якщо у нас немає підприємств, промисловості – то намагаємося їх затягнути туризмом.
• Як знаходите партнерів у Тернополі?
• Важко з партнерами. Тут мислять категоріями «5-7 тисяч на підтримку проекту». А у нас «підтримати проект» означає 100-200-300 тисяч. Тому ми виходимо на партнерів на національному рівні. Але це для нас також досвід – ми цього не мали раніше, а тепер домагаємось цього і маємо. З іншого боку, тернопільські партнери теж долучаються: хтось вивозить сміття, хтось організовує доїзд. Інфраструктура, яка працює на фестиваль, розвивається. Навіть якщо брати туристичну галузь, тих самих готельєрів – на сьогодні в готелях Тернополя все зайнято, неможливо номер замовити! Кілометри паркану змонтовані – на жаль, не місцевою фірмою, Тернопіль не має такої можливості. Звук також місцеві не витягують – хоча раніше витягували. Це так само, як працюєш з виконавцями: ти йдеш перший, і ті, що навколо тебе, ростуть, а якщо не ростуть, то тобі сьогодні цей виконавець цікавий, а завтра в тебе вже інший рівень, і компанія, з якою ти працював раніше, вже не може забезпечити цей рівень…
• Важко навіть уявити, як ви готуєтеся до фесту, як розписуєте і враховуєте усе, що треба зробити, кожну дрібницю…
• Ми справді це розписуємо, що треба зробити основне, а скільки ще є неосновного… Але це круто, це насправді проектний менеджмент на практиці. Бо те, що розповідаєш людям в теорії – це одне, а на практиці зовсім інше.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Співорганізатор фестивалю «Файне місто» Максим Черкашин: «Культура повинна жити і  мотивувати людей до боротьби. Нам є що захищати» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Костюми вільного покрою не утруднюють руху і пасують усім. Єдиний недолік – такі комбезики шиють зазвичай із теплої і м’якої тканинки. А на «Файному місті» в Тернополі було спекотно у всіх сенсах цього слова – в тому числі, й за погодними умовами.

Але фестивальники в кигурумі не переймалися спекою, а раділи самі і приносили радість довколишнім.

Про те, чому він на цього фесті – «Панда з бамбуком», розповів Михайло з Калуша зі стеблом кукурудзи в руках :)

• Я вам так скажу, що люди тут просто хочуть подуркувати. Так є щороку, і цього року – в отакий спосіб. Кожен хоче бути чимось унікальним, чимось виділитися.

Я це не придумав – я це побачив і підхопив. Багатьом сподобалася така ідея, і ось уже це масово. Бачите, що йде отака «тваринка» – можна підійти, посміятися, поговорити, «дати п’ять»… Залишаються приємні спогади. А потім йдете десь, уже не на фесті, а посеред року, бачите такий костюм і думаєте: «Чому б мені його не купити?» Купуєте, а потім надходить час якогось фесту, і ви згадуєте: «Та я ж купив собі костюм!» І радієте.

• У тебе так і було – сам купив посеред року?
• У мене трошки не так – мені цей костюм подарувала моя дівчина (сором’язливо усміхається – авт.)
• Але вдягнути його – це твоя приватна ініціатива? Ну це ж не те що зібрали кілька десятків чи сотень людей і сказали: ти будеш Пандочкою, а ти Тоторо, а ти Качечкою…
• Абсолютно приватна! До речі, я почав уже думати, аби виходити в ньому на вулицю – в магазин там, чи ще кудись… Це весело. Звісно, хтось буде думати: «Якийсь дурний», – але ж усе одно прикольно.
• Пандочка зі стеблом кукурудзи – це така актуалізація образу до території?
• Кукурудза, якщо обірвати листки, дуже нагадує на вигляд бамбук. Тож я – Панда з бамбуком :)

А кому забракло грошей, часу або сміливості придбати кигурумі – виходили з ситуації як могли:

тішили народ ексклюзивними образами,

обсипалися кольоровими порошками холі або дуркували в будь-який інший спосіб.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Фестивальна мода на «Файному»: цьогоріч – кигурумі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Він щиро намагався роздати автограф і заселфитися з усіма охочими, поки його буквально не висмикнули від прихильників для прямого радіоефіру. Згодом він пробував пройтися фестом, але його – автора 4-х романів, понад десятка поетичних збірок, перекладуваного 13-ма мовами, володаря численних літературних премій, члена Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка – впізнавали через щокілька кроків, просили сфотографувалися і поставити підпис… Попри все, в інтерв’ю «Версіям» поет був щирим.

«Файне місто» – чудовий фест, але дехто дорікає і організаторам, і учасникам, що фестивалі недоречні під час війни. Як Ви до цього ставитеся?

Ставлюся до цього як… З важким серцем. Я був на Луганщині три дні тому і, ясна річ, знаю, що там зараз відбувається. Ці страшні речі, страшне загострення. Але є тут одна штука… Знаєте, мені здається, що слід розрізняти: чи фестиваль – це просто якісь розваги, втеча від дійсності, абстрагування від цієї війни, яка в нас триває з Росією четвертий рік, чи все-таки спроба зберегти свою культуру, ті речі, які в нас існували до війни, і заради яких, за великим рахунком, війна і триває. Війна ж триває не за шматки територій! Війна триває, власне, за мову, за культуру, за всіх нас, за те, щоб ми могли вільно, тут-от, в мирних містах, ходити на фестивалі, і так далі… Мені здається, ідеальним і оптимальним тут би мало бути якесь поєднання цих усіх речей. Мені все-таки хочеться сподіватися, що більшість людей, які сюди прийшли, купили квиток – вони розуміють, що сьогодні діється на Сході. Я ж бачу по багатьох хлопцях і дівчатах, які приїхали сюди, підходили до мене після виступу – це були люди і з Краматорська, і з мого рідного Старобільська, з Донбасу, з інших міст – що всі все розуміють. Тому, гадаю, не слід, мабуть, трактувати будь-який фестиваль як власне плювок в обличчя тим, хто воює сьогодні на Сході. Мабуть, ні. Думаю, що все-таки багато відвідувачів цього фестивалю беруть якусь участь у всяких благодійних волонтерських програмах. Принаймні, мені так хочеться вірити.

Знову ж таки, ми багато їздимо по фестивалях, зараз у серпні плануємо великий фест в Ізюмі. Здавалось би, така зона – вже зовсім близька до фронтової, тому теж дехто питає: навіщо ці фестивалі, тра-та-та… А мені здається, що вони все-таки потрібні – і там, на Сході, вони ще й значно потрібніші, ніж тут. Тут, на Заході України, все-таки багато чого робиться, є хороші ініціативи – і «Бандерштадт», і «Файне місто», і «Захід-фест», і «Республіка» – дуже потужні і серйозні фестивалі. У нас на Сході цього значно менше. А воно потрібне. Тому, мені здається, не слід впадати в істерику, а варто розрізняти: коли людина сьогодні цікавиться музикою, а завтра переводить гроші на армію, чи, скажімо, сама йде служити – а інша річ, коли справді хтось в клубах втикає цілими днями і говорить, що «цієї війни немає» і ця «війна його не стосується».

Питання щодо ненормативної лексики… Попри те, що бувають моменти, коли вона доречна, доцільна – часом її забагато. Ви у своїх творах також її вживаєте…

Та ну, яка ненормативна лексика! Я сьогодні годину читав вірші, і жодного нецензурного слова не вжив! Є усталені певні кліше, які прийнято повторювати – «от він пише з матюками»… Та чого ж я пишу з матюками? Я просто пишу. Іноді там є якісь речі, де є щось ненормативне, якщо це виправдано тематично чи стилістично. От, наприклад, у моєму новому романі, який я написав…

«Інтернат»?

Так, «Інтернат» – це роман про війну, про 2015 рік, там люди живуть в умовах артилерійських обстрілів і оточених міст. Ну як вони говорять? Очевидно, що вони вживають цю лексику. І очевидно, що якщо її забрати, це буде штучно, неприродньо і нечесно.

Коли Ви починали – в літературу прийшло доволі багато обдарованих поетів, письменників… Наприклад, у Чернівцях потужно розпочинав Тарас Григорчук…

Так, пам’ятаю Тараса. У нього остання книжка вийшла «Янголи не дичина»…

…Але Ви досягли такого успіху, а інші – ні. Що потрібно для успіху?

Перші десять років ти працюєш на літературу, а далі література починає працювати на тебе (сміється). Насправді треба просто любити літературу. Якщо ти її любиш, то успіх – він, по-перше, уже не такий важливий, тому що тобі це приносить задоволення, а це набагато важливіше, ніж успіх. А по-друге – успіх, як правило, приходить до тих людей, які займаються своєю справою, за принципом тієї «сродної праці», про який писав Сковорода. Коли людина на своєму місці, робить те, що їй подобається – це відповідно, викликає інтерес і в багатьох інших навколо.

Ще про роботу. Ви ж приїжджаєте на фестивалі працювати – а власне пофестивалити хоч колись вдається?

Нє (усміхається), от зараз намагаюся пройтися, щось подивитися, але постійно зупиняють, фотографуюся, даю інтерв’ю… Але я до цього ставлюся спокійно – така робота.

Дякую Вам!

І Вам дякую. Приходьте, у нас буде 9 вересня презентація «Інтернату» в Чернівцях. Потім 13-го – Одеса, і 15-го – Львів. Приходьте.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Сергій ЖАДАН: «Успіх, як правило, приходить до тих, хто займається своєю справою, за принципом тієї «сродної праці», про який писав Сковорода» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ХЕДЛАЙНЕРИ: Guano Apes, Poets of fall, Scindred та Zardonic

Хедлайнерами цьогорічного фестивалю ФАЙНЕ МІСТО стануть гурти зі світовим визнанням:

20 липня  на Mains Stage запалюватиме  ZARDONIC, який відомий також як Федеріко Агреда –венесуельський клавішник, DJ, музикант, продюсер, відомий своїми музичними проектами в жанрах drum and bass,dark ambient, black metal і minimal techno.

21 липня розважатимуть публіку фінські рокери POETS OF THE FALL, які заполонили мільйони сердець своїми романтичними хітами. Саме вони стануть чи не найбільшим подарунком року для фестивальників усієї країни.

GUANO APES – легендарний німецький гурт на чолі з епатажною фронтвумен Сандрою Насіч вийдуть на головну сцену 22 липня, а в останній день, 23 липня, на відвідувачів фестивалю чекатиме справжній вибух – британський гурт SKINDRED на чолі з Бенджі Веббом. Від їхньої музики тремтять стіни концертних майданчиків, а від виступів вибухають багатотисячні фестивалі. Цього року вони спробують полонити серця фестивальників ФАЙНОГО МІСТА.

Також на MAIN STAGE очікуйте Eskimo Callboy (Німеччина), Ляпис 98 (Білорусь), Брати Гадюкіни, Друга Ріка, ТНМК, Антитіла, Элизиум (Росія), Тараканы! (Росія), Le Basour (Італія), Heretic’s Dream (Великобританія – Італія), Detach, Без Обмежень та The Hypnotunez.

А ще будуть драйові гурти на DARK STAGE, LIGHT STAGE, UFO STAGE, REGGAE STAGE, а на прихильників літератури чекатиме AMPHITEATRE.

Більше інформації про фестиваль, програма та квитки тут: http://fainemisto.com.ua

Запис Оголошено усіх учасників музичного фестивалю ФАЙНЕ МІСТО спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Guano Apes – легендарний німецький гурт, на чолі з епатажною фронтвумен Сандрою Насіч та Poets of the Fall – фінські рокери, які заполонили мільйони сердець своїми романтичними хітами вже стали справжнім подарунком для фестивальників усієї країни. Загалом  фестиваль з днем народження привітають більше 100 артистів, які працюють у різних напрямках та жанрах: Korpiklaani, Eskimo Callboy, Zardonic, Betraying the Martyrs, Annisokay, Брати Гадюкіни, Друга Ріка, Антитіла, ТНМК, BRUTTO (з акустичною програмою), Bloom Twins, On-The-Go, I am waiting for you last summer, Один в Каное, Jinjer, Detach та багато інших.

«Файне Місто» – єдиний український фестиваль, що входить в асоціацію європейських фестивалів і займає передові місця в списку кращих літніх оупен-ейрів країни, на який з нетерпінням очікують цілий рік тисячі фестивальників.

Протягом чотирьох днів минулий фестиваль щодня відвідувало більше 10000 відвідувачів. Цього року цей показник має всі шанси збільшитись вдвічі, адже цьому сприяє нова територія івенту, яка тепер розташована на 15-ти гектарах тернопільського іподрому, оточена деревами та зі ставком неподалік. Загалом  фестивальна локація максимально підготовлена для комфортного перебування гостей на фестивалі: транспортна розв’язка, налагоджена фестивальна інфраструктура та величезна територія з наметовим містечком, фудкортами, душовими кабінами, пунктами підзарядки телефонів, біотуалетами, камерами зберігання, парковкою та іншими зручностями зроблять відпочинок якісним та незабутнім.

Окрім концертної програми, відвідувачів вже традиційно очікують різноманітні розважальні локації: спортивні зони, арт зона, салон краси, велопрокат, кінопокази, літературна зона, лекторії, вуличні театри, дитяча зона, ігрова зона, атракціони, караоке, майстер класи, екскурсії  та інші приємності.

Фестиваль «Файне Місто» традиційно пройде під гаслом «ТЕРИТОРІЯ ВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ», так як головна мета організаторів – побудувати місто, в якому кожен з відвідувачів хоч і на кілька днів, але зможе відчути енергію свободи, шалений драйв життя, отримати незабутні спогади, знайти нових друзів та поповнити свій інстаграм сотнями прикольних селфі ;)

Плануй свій літній відпочинок вже зараз!  «Файне Місто» –  це час насолоджуватись життям на територій вільних людей.

Інформація і фото – http://fainemisto.com.ua

Запис Найяскравіша музична пригода літа – фестиваль «Файне Місто» святкує 5 років спершу з'явиться на Медіа-Версії.