Це не документальний знімок, а візуальна метафора: може про ізоляцію, про споглядання, про світ після людини — або про світ усередині людини. Фото читається як тиша, як пауза між ударами часу, як та сама 1/100 секунди, у якій застигла думка…

Urban Victims («Міські жертви»). Узагальнений образ…Це може бути сьогодні, вчора або багато років тому…Техніка геліогравюри. Це не швидкий цифровий кадр, а зупинена мить, яка вимагала повільного народження.

Світло тут не освітлює — воно спостерігає. Лампа нагадує око, свідка або допитувача. Предмети відкидають довгі, різкі тіні на стіну, і ці тіні стають не менш важливими за самі об’єкти. Вони створюють другий, прихований сюжет — де реальність і відображення не збігаються. Тут хтось щойно був, думав, писав, працював — і зник.

На фотовиставці «1/100 секунди» — 13 авторів і 13 поглядів. Але насправді — це 13 способів домовитися з часом. Кожен кадр — відповідь на запитання: що для мене мить?

У фотовиставці «1/100 секунди» зібралися автори з різними підходами й баченням миті: Тарас Перун, Ігор Лопатюк, Віталій Панасюк, Володимир Лапушняк, Сергій Поляков, Тетяна Геда, Сергій Ахременко, Володимир Царюк, Анна Тамазликар, Богдана Руснак, Михайло Мекетенець, Віталій Паліброда та Євгеній Лашевський — кожен з них по-своєму відчуває час і рух у кадрі.

Представлені на виставці автори  працюють із різними стилями — від документального і стріт-фото до авторського мистецького погляду.

В одному просторі виставкової зали «Вернісаж» перетинаються різні світи: хтось може шукати мінімалістичну естетику, хтось — драматичну динаміку, а хтось — емоційні портрети.

На виставку завітав знаний фотохудожник Броніслав Тутельман. Його роздуми про фотографію як мистецтво вибору й відповідальності знаходять підтвердження у персональних виставках, які він щедро дарує чернівчанам.

На виставці кожен кадр — це відповідь на запитання: що для мене мить? І, можливо, якби Дон Леон, Славік Лебедєв сьогодні стояв серед цих світлин, він би усміхнувся і сказав: витримка — це коли ти встигаєш полюбити мить ще до того, як вона зникне.

Ця виставка — не лише про фотографію, а про зупинку. Про можливість у ритмі щоденних подій на мить сповільнитися, уважно вдивитися й дозволити собі думати. Дякуємо авторам за чесний діалог зі світом, за кадри, у яких є тиша, напруга і сенс. І за саму можливість — споглядати й осмислювати, залишаючись наодинці з фотографією та власними відчуттями.

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис 1/100 секунди — краплинка життя, що не повториться… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Фотовиставка «Місто, в якому ми закохалися» у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.