Тарас Кияк – людина, яка послідовно і жертовно наближала Українську незалежність. Вчений-мовознавець, громадський та політичний діяч, доктор філологічних наук, професор. На початку 1990-х років очолив чернівецький осередок Демократичної партії України. Як її представник балотувався на виборах до Верховної Ради України в 1994 та 1998 роках. Один із засновників науково-дослідного Центру буковинознавства, голова Чернівецької обласної організації товариства «Просвіта» (1990–1995 рр.). І це віхи лише його «буковинської» біографії. А він же ще й  завідував кафедрою теорії та практики перекладу з німецької мови Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, був почесним доктором Інституту придунайських країн та Центральної Європи у Відні, народним депутатом Верховної ради другого скликання, координатором групи «Конституційний центр», головою міжпарламентської групи «Україна-Німеччина» Верховної Ради України (1995–1998 рр, головою Українського термінологічного товариства (від 2002 року), одним із членів-засновників Демократичної партії України (1990–2003 рр.). Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня. Автор статті 10 (про мову) Конституції України.

Днями в інтерв’ю «Версіям» Тараса Романовича тепло згадував журналіст Василь Бабух. Цей момент не увійшов у публікацію (див. «Версії», ч.3 від 17 січня 2019р.), але сьогодні він дуже  доречний – цей яскравий і показовий спогад про Тараса Кияка людину з витонченим чуттям слова і почуттям гумору.

«Це було під час відкриття органного залу в Чернівцях (18 серпня 1992р. – ред.), – пригадує Василь Бабух. – Внизу – Український народний дім, вище – Вірменська церква. Між ними зібралося море людей, мітинг. Кияк – один з фундаторів Руху (Народного Руху України – ред.) – став на сходи і сказав потрясаючу фразу: «Дорогі буковинці! Час óрганів минув. Настав час оргáнів!»

Довідково.  18 серпня 1992 р. урочисто відкрили зал органної та камерної музики, присвятивши подію 1-й річниці Дня Незалежності України. Першою виконавицею стала органістка Світлана Бардаус.

Зал органної музики відкрили у приміщенні вірменської церкви св. апостолів Петра і Павла, збудованої упродовж 1869 – 1875 рр. за проектом відомого чеського архітектора Йозефа Главки і освяченої 9 жовтня 1875 р.
До 1940 року церква була діючою, а після 1944 року вже не відкривалась, у ній був склад. У 80-х роках ХХ століття методом народного будівництва розпочали її реставрацію, у 1992-му споруда пережила друге народження і церкву передали Чернівецькій обласній філармонії не тільки як пам’ятку архітектури, але й як зал органної та камерної музики. Орган для органного залу був виготовлений на фірмі Rieger-Kloss (м. Крнов, Чехословаччина). Орган має три мануала і педаль, 38 регістрів, з яких 5 — мікстури та 4 — язичкові регістри. Регістрова трактура — електрична, клавіатурна трактура — механічна. Нині у церкві відправляються і богослужіння.

Запис Людина, яка руйнувала «час óрганів» спершу з'явиться на Медіа-Версії.