Вихованці Сєвєродонецького Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді завітали до Буковини завдяки громадській організації «Нове суспільство», повідомив «Урядовий кур’єр».

29 дітей зі Сходу України не тільки відпочивали у наметовому таборі «Ойкос» у Чернівецькій області, але й відвідали живописні місця та визначні пам’ятки архітектури Чернівців, привезли додому позитивні емоції та враження.

«Емоції словами просто не передати. Діти надзвичайно круті та класні, із якими ніколи нудьгувати. Ці дні стали справжньою казкою, яка має свій початок, але не має кінця, оскільки ми пообіцяли одне одному підтримувати зв’язки», – ділиться враженнями вожатий Юрій Чучко, який супроводжував гостей.

Тепер нові друзі чекатимуть гостей з Буковини.

Запис Юні екологи із Сєвєродонецька знайшли друзів на Буковині спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Після масового отруєння у дитячому таборі на Донеччині виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун анонсувала частіші перевірки літніх таборів.

Запис Уляна СУПРУН анонсує перевірки дитячих таборів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Прямуючи до дитячого табору в лісі, очікувала, окрім свіжого повітря, побачити розвішані на сонці для просушування після дощового тижня одежинки і знуджених за цивілізацією вихованців. А зіткнулася із цілковитим комфортом, асфальтованими доріжками поміж акуратно скошеними травами, зі змішаними п’янкими запахами сіна і хвої, охайними корпусами, розфарбованими у яскраві кольори і прикрашеними фаховим дизайнером, сучасними душовими кабінками і навіть басейном.

Одне слово, цивілізація! А керує цим дитячим раєм розумна, вродлива і неймовірно відповідальна у ставленні до кожної справи, за яку береться, пані Наталія Дембіцька. Для друзів – Наташа.

Жіноча сила: цілеспрямованістю по руїнах

«Буковинському орляткові» і Наташі Дембіцькій пощастило навзаєм: вони знайшли одне одного. Випускниця факультету іноземних мов ЧНУ із блискучим знанням англійської, хоч і не працювала в школі, та з основами педагогіки знайома. Як і з міжнародними відносинами – магістр, як-не-як. Та ще й психолог за третьою освітою. А за четвертою – правник, факультет соціології і права Київської політехніки закінчила. Хоч і жартує, що належить до людей, які «колекціонують дипломи», насправді – нагромаджує знання і навички. А коли маєш ґрунтовний загальний світогляд, не загубишся в будь-якій ситуації. І далі вчитимешся – вже по ходу життя.

Важко повірити, але наприкінці «лихих 90-х» на місці табору була зруйнована ще за «совка» пустка. Співробітники нової тоді власниці цієї «нерухомості» згодом щороку нагадували їй, як вона уперше сюди приїхала і, оглянувши похмурі корпуси з розбитими, обписаними ззовні і зсередини нецензурщиною меблями, сиділа на сходах і гірко плакала…

«У пострадянський період, коли ледь зажевріла приватизація, ми усією сім’єю вирішили купувати цінні папери: думали, будемо такими собі українськими рантьє, житимемо на дивіденди, – сміється власниця табору. – Тоді це були насправді копійки – і ми потроху скупили акції одного чернівецького підприємства.  А потім тодішнє керівництво цього підприємства захотіло акумулювати у своїх руках контрольний пакет, аби не втратити свою владу, – то й запропонувало нам обміняти частину наших акцій на деякі об’єкти.  Мені запропонували саме табір, і я подумала: яка-не-яка, а нерухомість у власності. І погодилася. Кілька років здавала її в оренду, а далі вирішила, що варто нарешті самій дослідити своє майно. Ось тоді, усвідомивши реальність, мало не опустила руки…».

2002-го «Буковинське орлятко» отримало справжню господиню і тривалий час це був єдиний приватний табір на Буковині – принаймні, офіційно. Інші табори, попри реалії, примудрялися вважатися «відомчими». Якийсь період Наталя намагалася забезпечувати господарський порядок для орендарів – і це було для неї такою собі «школою завгоспа». Красуня на підборах керувала будівництвом водогону, навчилася «на око» відрізняти трубу 20-ку від 25-ки, розумілася на видах муфт і з’єднань… Її, «пропащого гуманітарія», можна було побачити на ринку на Дубінській із ломом. Або з листом пароніту замість парасольки. Ті, хто її вже знали, поблажливо махали рукою: «Та то «Буковинське орлятко», нічого дивуватися…» А 2005-го відкрила свій перший самостійний табірний сезон.

Делегування повноважень – це довіра до людей, із якими працюєш

Один з чергових губернаторів, якому на нараді доповіли, що «до сезону готові стільки-то таборів і один приватний», страшенно обурився: як це – приватний табір?! І почалося… «Вочевидь, він переплутав табори з санаторіями, – припускає Наташа. – Але кому від того легше… Як почали «трясти» всі служби, що тільки можливо, перевіряти, вимагати… Прокуратури різних рівнів, навіть Фонд держмайна, хоч і перепрошував, але перевіряв «законність приватизації». Управління по боротьбі з економічною злочинністю вимагало в сільраді, на території якої розташований табір, віддати їм оригінали (!) документів. Десь півтора місяці тривала ця боротьба, але в мене документи були «залізні». Ще й, волею долі, рішеннями судів, до яких ми були лише дотичні в суперечках інших сторін, ми отримали підтвердження своєї правоти і цілковитої законності наших дій. Ми вистояли!»

І цілеспрямована рудоволоса красуня, яка була готова ламати стереотипи подібно до сміливого Лисеняти з радянського музичного фільму «Рудий, чесний, закоханий», як і малий кіношний герой, «перевернула життя великого лісу», відродивши табір і зробивши його зразковим на Буковині.

«Спочатку бралася за все, – згадує власниця «Буковинського орлятка». – Потім прийшло розуміння, що треба навчитися делегувати повноваження й довіряти людям, із якими працюю. Є педагоги. Є медики. Є кухарі, є технічні працівники.  Вони всі – професіонали. Я наймаю найкращих. А моє завдання – щоб усе це функціонувало».

І вона справляється. ПП «Буковинське орлятко» 2006-го та 2007-го отримало Диплом споживацьких симпатій  як найкращий табір Чернівецької області, 2007 року стало дипломантом  регіонального етапу конкурсу «100 кращих товарів України», а 2009-го та 2013-го – дипломантом конкурсу «Буковинська якість»! 2011 та 2016 року «Буковинське орлятко» продемонструвало найкращий результат у державній атестації таборів області!

Де в таборі собака заритий захований

Як воювала з бюрократією, як по-чесному дотримувалася усіх суворих вимог контрольних інстанцій – від пожежної інспекції до санітарно-епідеміологічної, як скрупульозно підбирала персонал – тепер може писати книжки. І колись таки, сподіваємось, напише – бо її блогерські дописи у соцмережах користуються чималою популярністю. А поки, спостерігаючи за двома милими цуценятами – улюбленцями вихованців табору – розповідає, як з десяток років тому ховали від одного перевіряючого собак, яких, за інсайдерською інформацією, він просто ненавидів… «Усе оглянув, усім залишився задоволений, а коли підійшли до басейну, побачила, як з-за бортика стирчать вуха «табірного» пса… Увімкнула всю свою гостинність і акторські здібності, аби відволікти гостя і повести в інший бік», – сміється Наташа.

Йдемо від корпусу до корпусу, кожен з яких, як і загін, що в ньому мешкає, має свій колір, відповідно, діти носять пов’язані на руці або на шиї кольорові хустки: вже здалеку точно не сплутаєш, де хто живе і хто з якого загону. У трьох двоповерхових будівлях – чистота. У фойє та на вулиці біля помешкань діти готуються до концерту: повторюють слова, пританцьовують. На сходах двоє наче грають у карти, які при ближчому розгляданні виявилися картками якоїсь настільної гри. П’ють воду з кулера. Чисті одноразові стаканчики поруч.

Прогулюючись, заходимо до медпункта. Тут є й ізолятор, а в ньому – справжня кахельна пічка. Нею Наталія особливо пишається – могли ж її позбутися, але ні: переклали, відремонтували, і тепер за потреби навіть обігрівають приміщення, бо всіляко буває – погода в нашому регіоні примхлива, буває й холодно.

Від любові до дітей – до кохання вожатих

Це ліс, справжній ліс. Тут піднімаєш під ялиною шишку – і пальці стають липкими від запашної смоли. Тут біжиш до басейна – а з-під ніг блискавкою вистрибує зелена красуня-ящірка. Тут на старому димарі розташували своє чималеньке гніздо лелеки – а іноді вони відпочивають, примостившись на одній нозі на великому ліхтарі…

Та самими лиш краєвидними дарами природи у таборі не задовольняються. До вартості путівки входить не лише «поїсти й побути», як дехто думає. Тут з дітьми займаються – та так, що це видно «неозброєним оком».

Тут грають у спортивні ігри і навчають стрільби з лука.

Вчать танцювати. Для святкового концерту були відібрані тільки найкращі номери з того, що готували діти щодня упродовж 18-ти діб зміни – і вибрати було з чого. Танці були масовими – і відчувалося, що поставлені професійними хореографами. Один із загонів спеціалізувався на вивченні англійської, тож усі гасла й слогани дружно вигукували мало не з британським акцентом. Пісні супроводжувалися відеорядом – а його ж треба було відзняти і змонтувати!

Як і цілий фільм, який знімали упродовж зміни і в останній вечір показали на «великому табірному екрані». А вожаті не лише організовували дітей, а й самі розважали їх: підготували цілий «вожатський концерт» у передостанній день, і один з номерів на прохання вихованців показали і прощального вечора. Як вожаті танцювали вальс! Після нього стає зрозуміло, який персонал працює в цьому таборі і чому їх так постійно хвалить власниця «Буковинського орлятка».

«У нас за кожним загоном закріплений вихователь – обов’язково з педагогічною освітою, нерідко вони працюють у школах завучами, завучами-організаторами; у нас є багато вчителів і навіть викладачі університету, – розповідає Наталія. – Окрім вихователя, є вожаті – їх може бути кілька на загін. Це вже не мусять бути педагоги, це швидше аніматори, але обов’язково такі, що обожнюють свою справу. Частина з них – колишні вихованці нашого табору, які з «Буковинського орлятка» виросли і повернулися сюди в іншій ролі. Вони створюють настрій навколо себе!» І не тільки навколо – а й для себе самих також. Адже табір пишається не лише щасливими дітьми, а й дорослими, які знайшли тут своє щастя – п’ять пар вожатих уже одружилися, грунтуючи свою любов на спільних інтересах!

Щаслива в роботі та з людьми, які це розуміють

А вимоглива і впевнена в собі, бездоганна директорка табору, красуня на підборах, яку беззаперечно слухаються 50 одиниць персоналу (з яких 30 педагогів) і понад 250 дітлахів від 6 до 16 років (повне завантаження зміни – 280 дітей), має і звичайні людські слабкості. Насамперед вона дуже трепетно ставиться до свого авто – вірного і надійного «ланоса», який, мабуть, чи не єдиний представник цієї марки машин мужньо об’їздив, завдяки хазяйці, уже цілу Європу. А ще вона через свою патологічну відповідальність почасти навіть не встигає для себе куховарити. Тож, бува, зізнається, що «взяла з табору шматочок запіканки на сніданок. І котлетку». (До речі, п’ятиразове харчування в табірній їдальні відмінне, куштувала, підтверджую). А ще – ніжно любить представників родини котячих і навіть людей, які їй подобаються, під впливом емоцій називає «котиками». А ще – обожнює вогняні видовища, і зробила частиною табірної програми фаєр-шоу, яким традиційно завершує кожну зміну (спасибі чернівецькій команді «Тіні вогню», яка зробила фінал першої зміни незабутнім).

А ще втомилася спростовувати чергові версії того, як стала власницею табору. Ні, це не «подарунок коханця» («хотіла б я подивитись на такого «ідійота», – сміється Наташа). І ні, табір не «купили київські бандити», і Наталя тут не «смотряща». Табір – це цілком результат розуму, наполегливості, креативності і професійності людей, які тут працюють. І чесності. І закоханості у свою справу.

І вона зізнається, від чого щаслива: «Щаслива похвалитися своєю роботою. Щаслива познайомитися із прекрасними дітьми. І потім люди, які розуміють, вислуховують твої історії про твою роботу. І про те, як ти «задовбалася». І про те, що тебе надихає. І розповідати легко – бо РОЗУМІЮТЬ. Це безцінно».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Наталія ДЕМБІЦЬКА: Руда, чесна, закохана. У свою справу. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис “Вперед і вгору” таборували цього року буковинські “пластуни” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Оздоровчі табори – одна із цілком непоганих ідей на кшталт «чим би зайняти свою дитину влітку протягом трьох тижнів». Наразі на Буковині діє 12 таких таборів, і вони вже з середини червня розпочали свою роботу.

– Через фінансову заборгованість не працює поки що табір «Золотий колос», що в Сторожинецькому районі, а в таборі «Лісова казка», який знаходиться в Новодністровську, зараз ще тривають ремонти – там перебудовують лінію енергопостачання, можливо, вже до другої зміни табір відновить свою роботу, – каже Дмитро ДОРОШ, начальник гуманітарного відділу Чернівецької обласної ради профспілок. – Проте в 12-ти інших буковинських оздоровчих таборах вже розпочалася перша зміна. Путівка в дитячий табір на Буковині коштує в середньому дві тисячі гривень, найдорожча – біля трьох тисяч – у табір «Буковинське орлятко», що в селі Глибочок Сторожинецького району. Путівка забезпечує дітям харчування, культурно-масові заходи, до її вартості входить медичне обслуговування, господарські витрати та зарплата працівників табору…

Зростання вартості путівки (торішнього літа вона коштувала приблизно півтори тисячі гривень) пов’язане передусім зі зростанням цін на продукти харчування. Проте, для дітей пільгових категорій путівки надаються за певний відсоток вартості чи взагалі безкоштовно (діти-сироти, діти-інваліди). До речі, до пільгових категорій належать також і обдаровані діти – відмінники, переможці олімпіад, різноманітних мистецьких, музичних та інших всеукраїнських та міжнародних конкурсів.

За кошти Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності цього року планується оздоровити понад 5 тисяч дітей. На це виділено 5 млн. 25 тис. гривень.

– Уже в червні в таборах області оздоровлюється понад 1600 дітей, – каже Наталія КУШНІРЮК, завідувач відділу оздоровчих заходів фонду. – Тривалість зміни – 21 календарний день, затверджені граничні норми витрат на харчування, лікування і культурне обслуговування в сумі 38 гривень на один людино-день. Тобто, це 798 гривень, які фонд частково сплачує за путівки, які надаються усім дітям застрахованих осіб. Решта коштів може надходити від державних, обласних, місцевих бюджетів, профспілок та підприємств, або ж батьки самі можуть доплатити потрібну суму. В основному ми працюємо з управліннями сім’ї та молоді й освіти. Профспілка також активно перераховує кошти, зокрема університет закупив цього року путівок на 70 000 гривень (тобто, проплатив другу частину путівки), профспілка підприємства «Трембіта» – на 25 000. Хотілося, щоби підприємства більше звертали на це увагу, адже виділити хоча би 5 000 гривень (тобто, оздоровити п’ятьох дітей) – зовсім не важко. Виділених фондівських грошей – предостатньо, і ми навіть боїмося, щоб вони в нас не залишилися…

Приватні підприємці також можуть оздоровлювати дітей у буковинських таборах. Для цього їм потрібно сплачувати внески до фонду соціального страхування (якщо вони їх не сплачували).

Запис Буковинські оздоровчі табори – на три тижні за 2000 гривень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сонячна поляна на узгір’ї в заповідному лісі, комфортабельні намети-«іномарки» на вітчизняних піддонах з натуральної деревини, чиста гірська річечка, екологічне харчування, овочі й фрукти досхочу…

Як вам перспектива провести в такому раю, зовсім поруч з обласним центром, 10 днів? Такі умови в оздоровчому таборі «Букова» поблизу Банилова-Підгірного на Сторожинеччині пропонувалися як антикризова програма для дітей, позбавлених батьківського піклування, а також з прийомних та багатодітних сімей.

Та виявилося, що охочих знайти було не так просто. Працівник соціальної служби для дітей та молоді з Глибокої Ольга Сабран та її колега зі Сторожинецької РДА Майя Зінчук буквально по хатах збирали дітей на перший заїзд: розповідали, агітували, умовляли…

З одного боку, це тішить: рівень, на якому відпочивають та оздоровлюються наші діти, – від «Молодої Гвардії» на Одещині – аж до «Артеку». З іншого – насторожує: навіть дітям з благополучних сімей така «балуваність» нічого доброго не несе: а коли ж їм пізнавати рідну природу, вчитися такому, як пристосованість до життя? Чи не перегинаємо ми, бува, палицю у відданому піклуванні про молоде покоління?

Щоб там не було, наметовий табір «Букова» за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» у партнерстві з Чернівецькою ОДА відбувся. І жоден зі ста дітей, які відпочили за два десятиденні заїзди в ньому, не пожалкував, що поїхав туди.

Містечко… суворої демократії

Марина КОНЯК, керівник проекту і директор табору, керівник молодіжного екологічного об’єднання «Буквиця», еколог і турист зі стажем, зізнається:

– З власних дитячих років добре пам’ятаю, що в тодішньому піонерському таборі завжди хотіла… їсти. І не тому, що погано годували, а тому, що режим будувався суворо по годинах, а постійне перебування на свіжому повітрі розвивало апетит. Тож перше правило «Букової» – їсти можна досхочу. Під забороною – магазинні сурогати на кшталт чипсів та кірієшок, про що одразу попередили батьків і родичів. Фрукти й овочі – без обмежень. Діти навіть не одразу в це повірили, бо знаємо ж, як виживають багатодітні сім’ї.

Усі продукти, що ми закупали в населення і фермерів, пройшли перевірку СЕС. І – хліб, випечений на дровах. Ми закупали його 35-40 буханок на день – і все з’їдали! Питну воду нам поставляв Буденецький завод мінеральних вод. До речі, така пляшка у Києві, наприклад коштує 6.50 грн…

І щодня приїжджали місцеві підприємці з однотипними запитаннями: «Що вам треба?», «Чим допомогти?».

На загони дітей не ділили. Вони займалися тим, що кому до вподоби. І, до речі, багато чого навчилися за ці десять днів. Причому, заняття можна було міняти, переходити від одного гурту до іншого. І щодня – імпровізовані концерти. З дітьми займалися волонтери з педагогічного коледжу Денис Вовк і Леся Рожко. Вони розповіли, що й досі не відійшли від вражень, які залишилися після табору.

До лікаря – за спілкуванням

Розповідає Марина Коняк: – На початку роботи табору були закуплені усі необхідні для першої допомоги медикаменти. Кілька разів довелося докуповувати бинти. І не через те, що був високий травматизм. Секрет у тому, що з нами працював молодий лікар, цьогорічний випускник БДМУ Михайло Середюк. Він з Банилова-Підгірного, гостював у батьків перед тим, як їхати за призначенням. Ми запропонували йому попрацювати в таборі. Діти йшли до нього, як то кажуть, за добрим словом. А нашому контингенту часто не вистачає саме його. Думаю, з Михайла вийде справжній лікар.

Фарби буковинського літа

Закупівлю матеріалів для малювання – фарби, пензлики, олівці, папір тощо – профінансував чернівецький «Ротарі-клуб» – на 1400 грн.
Марина Петрівна показує дитячі малюнки з двох папок: ті, що намальовані першого дня, і ті, що зроблені наприкінці зміни. Тема незмінна: «Щастя». На першій серії малюнків кольори в основному темні, малюнки сумні й невиразні. Остання серія буяє різнобарв’ям квітів і сонцем! Психологи знають, що це означає. Тож, мабуть, принаймні одну кризу вихованці «Букової» здолали: кризу самотності, недостатнього спілкування, зневіри у власних силах…

Постскриптум у прес-клубі

Про все це і багато ще цікавого журналісти дізналися на засіданні Чернівецького прес-клубу реформ, на якому зібралися всі причетні до проекту, волонтери вихователі і діти, що відпочили цього літа в «Буковій». Звичайно, були і серйозний аналіз зробленого, і нагородження усіх, хто доклав праці й серця до здійснення проекту. Але, може найвищу оцінку виставили табору екологи. Заступник начальника обласної держекоінспекції Сергій Робулець подарував організаторам і натхненникам проекту цінні для кожного буковинця видання: «Червоні книги» рослин і тварин, іншу літературу з питань охорони навколишнього природного середовища.

Нагадаємо, табір був розташований у природному заказнику місцевого значення «Зубровиця», а його керівник Марина Коняк – біолог, відомий ентузіаст охорони природи. Тож вихованці багато чого навчилися з точки зору виховання екологічної свідомості. І це ще один безперечний набуток, для тих, заради кого працювала «Букова».

Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»

Запис «Букова»: дружба проти кризи спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Основні порушення, які виявлялися під час роботи пришкільних таборів – порушення режиму роботи табору, правил миття посуду та дезрежиму, режиму провітрювання класних приміщень.

Окрім того, у низці перевірених закладів неякісно проводилось прибирання, незадовільний санстан приміщень, не створені умови за дотриманням дітьми особистої гігієни, порушується технологія приготування страв, не  поновлене маркування та не за призначенням використовувався інвентар для розробки продуктів, відсутні добові проби.

Запис Санстанція перевірила табори спершу з'явиться на Медіа-Версії.