Архивы світла пам'ять - Медіа-Версії

Він не вийшов із бою…

sporynina — Thu, 09 May 2019 12:24:57 +0000

Віктор ЗАВАЛЬНЮК (12 лютого 1984 – 27 квітня 2019) народився в Чернівцях. Виховувався у дитячому будинку в Хотині.
Учасник Майдану. Коли почалася війна на Сході, пішов добровольцем і воював у найзапекліший період. Був бійцем-десантником 7 роти 25-ї окрема повітряно-десантної бригади Високомобільних Десантних Військ, Псевдо – Козак.
Найбільше, про що мріяв Віктор, – мати свою власну домівку, мати свою родину, дітей…
Не судилося… Жорстока сирітська доля… Йому при житті не дали належного.
Різні люди прагнули допомогти Віті й допомагали. Він це цінував. Може, він не виправдав чиїхось сподівань, але такою вже була його натура, а отже й доля. Може, не завжди дякував словами, але ж допомагали не заради подяк. Просто хотіли, щоби він був щасливим. Але вживатися в соціум після дитячого будинку, після домівки-вокзалу, адже сиротам не давали ні житла, ні прописки, після Авдіївки було не просто важко, а, мабуть, неможливо…
Про це ми неодноразово говорили, сперечалися, ходили на прийом до мера Чернівців, знову шукали виходу, читали вердикти від чиновників на кшалт цього: «Відповідно до пунктів 15, 37 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні, на квартирний облік беруться громадяни, які постійно проживають, а також зареєстровані у даному населеному пункті, житлові приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на квартирному обліку. Тому надати гр. Завальнюку В.В. будь-яке житло немає законних підстав»… Але й далі боролися з бюрократичною машиною. Та закон був проти Віктора. Пункти 15 і 37 стали для нього домокловим мечем. А відтак знову відмова: «Нададти заявнику кімнату у гуртожитку немає можливості в зв’язку з тим, що у власності територіальної громади міста відсутні житлові будинки із статусом гуртожитку».

Нема такого закону і права, щоби воїну надали ту допомогу, яка йому потрібна? Невже так важко бути справедливим і чесним по відношеню до стражденних?

Він помер. Тепер згідно з законом, притулок в нього є. Останній притулок. ДОМовина…

Чернівці попрощалися з захисником України 30 квітня 2019.

«Не збагнути тепер, хто був правий з нас
В суперечках палких між собою.
Стало не вистачати його лише в той час,
Коли він не вернувся з бою»…

Говорять його друзі, побратими, небайдужі люди:

Апостол Карпатська Січ, побратим, доброволець: «Його мати була Україна, він любив її понад усе…»

Отець Олександр Коцюр, військовий капелан ХСП, священик із Кам’янець–Подільської дієцезії: «Мені дуже прикро. Ця людина була в процесі пошуку істини. Козак за покликом серця й душі. Вільний від усього, а ще вільниший вже, бо пішов до Бога. Дякую тобі, Боже, за дар життя Віктору Козаку. Прийми його і дай йому вічну радість та мир».

Ніна Гончарук, авторка та ведуча програми «Герої» УКРАЇНСЬКЕ РАДІО, Заслужена журналістка України, Київ: «Давайте помолимося, друзі, за сироту! Козаки 4 сотні Майдану, воіни 25 Дніпровськоі Повітряно-десантної бригади! З вами пліч–о–пліч Козак Вітя пройшов Майдан, 2014-15 роки, Авдіївка… Іро (Ірина Голуб та Вододимир Парасюк), пам’ятаєте, як ви, львівські волонтери, споряджали Віктора з Яворівського полігону на передову? Вітя Завальнюк пішов на небо…на землі Україна була для нього мачухою. Пробач, юначе, пробач синку…М‘якеньких тобі хмаринок».

Василь Клинок, художник: «У житті багато є несправедливого, і не кожному доля посміхається.Тобі, синочку, випала важка дорога, і ти пройшов її з гідністю, за свій короткий, даний Богом шлях. Прощай синочку, земля тобі пухом і прости нас».

Богдан Гайдамака, товариш, Чернівці: «Вітю, вічна пам’ять тобі. Нехай Бог пригорне твою душу і вона буде завжди у вічному спокої. Пробач нас, що не завжди приділяли увагу, що не змогли домогтися справедливості на цьому грішному світі. Царство Небесне тобі…»

Лариса Ключевська, освітянка, доброчинець: «Чернівцям боляче…дуже… нестерпно…
Найкращі… діти твої,…Україно,
Не завжди нами …обігріті…
Не завжди нами …зрозумілі…
Не завжди нами…підтримані….
Йдуть… у Вічність… Мовчки..
А ми..залишаємось тут…
З докорами сумління… і пам’яті…Світла пам’ять!»

Заплаче мати не одна,
Заплаче Україна,
Бо не одного козака
Сира земля накрила!

Тетяна Спориніна,
товаришка Віті Козака

Запис Він не вийшов із бою… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вічна пам’ять, честь, шана, слава Героям!

sporynina — Sun, 18 Jun 2017 06:08:01 +0000

17 червня 2017-го у Чернівцях на Центральному кладовищі відбулося відкриття меморіалу воїнам, які загинули на війні, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України.

Відбувся мітинг та молебень…
Всім батькам загиблих воїнів – наш земний уклін…
Священики різних конфесій молилися за спокій душ загиблих Героїв, а згодом освятили пам’ятники.

Під час молебену всі спільно об’єдналися в молитві до Господа за упокій Героїв України, які поклали своє життя за мирне небо та незалежність нашої держави.
Тепер великої уваги потребують родини – вдови, батьки, матері, діти…
Під час молитви настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці і Святого Антонія Української Греко-Католицької Церкви капелан отець Василь Гасинець закликав до християнської любові навіть тоді, коли боронить перед реальною кривдою ворога. “Християнська любов не може перестати бути любовію, не може зближатися ані стати подібною до ненависти”.
Молімося разом за наше військо, за Україну!

Більше фото за посиланням – ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ПОЛЕГЛИМ ЗА УКРАЇНУ ГЕРОЯМ!
Вічна пам’ять Героям, честь, шана, слава! Герої не вмирають!
Пробачте нас…

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Вічна пам’ять, честь, шана, слава Героям! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вечір пам’яті Кузьми Скрябіна…

sporynina — Thu, 05 Feb 2015 19:17:05 +0000

5 лютого на Центральній площі чернівчани зібралися на вечір пам’яті Кузьми Скрябіна.

2 лютого у у ДТП загинув відомий український співак Андрій Кузьменко, лідер гурту “Скрябін”.

Вiдкрий тi свої очi пiдемо над став
Там всi прозорi хвилi я руками їх брав
Вiдкрий i подивися я боюся тут сам
Вже темно за дверима але ти не вмирай

Тiльки ти не вмирай

Ти маєш дивне свiтло у своїх очах
Вiдкрий менi їх бо їсть мене страх
Холоднi твої руки я боюся їх сам
Загрiю тобi пальцi тiльки ти не вмирай

Але ти не вмирай

Вiдкрий тi свої очi пiдемо над став
Там всi прозорi хвилi я руками їх брав
Тихенько риби плачуть i ми пiдем туда
Нiколи не побачать нас глибока вода там

А ти не вмирай
Глибока вода
Тiльки ти не вмирай

Тiльки ти не вмирай

Тiльки ти не вмирай…

… Мала в руках і об землю розбила
Було так близько, не долетіла
Кинула вниз свої зламані крила…

Десь там на краю міста
Темно, розбиті вікна
Холод на вухо скаже
Потім жити не страшно

Попелом страху очі закрила
Голосу тіла чути не вміла
Світло закрили зламані крила…

… Дешеве пиво і сухе вино,
Робили нас щасливими людьми,
І ніби чудо польське радіо,
Нам відкривало той незнаний світ
Ми жили всі так ніби, то був сон
І можна бути вічно молодим,
А залишився тільки цей альбом,
А мрії розлетілися, як дим…

… Ми грали примітивну музику,
Так чесно, що пробила би до сліз
Чекали, що прийде такий момент
Коли під ноги впаде цілий світ
Годинник вперто роки рахував,
І кожен так як міг так і зробив
І тільки у альбомі всі підряд
Ми будемо такими, як тоді …

…
Наше життя – то танго
Без правил і до кінця.
Танго страшне і гарне,
Тільки сцену вибирати не нам.
Наше життя – то танго,
До смерті танцюємо вдвох,
І поки ми разом – з нами Бог…

…Що з нами буде завтра може знати тільки Бог
Не думай ні про що,люби мене люби
І той фінал до книжки сьогодні не роби…

Світла пам’ять!
Господи, упокой його душу!

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Вечір пам’яті Кузьми Скрябіна… спершу з'явиться на Медіа-Версії.