Для відповідей на ці питання треба насамперед оцінити стан нинішнього  українського суспільства. На жаль, у ньому панує не право, а сваволя. Розмови про демократію і правове суспільство, що безперервно ведуться впродовж останньої чверті століття, мало впливають на реалії нашого життя. З радянських часів залишилася повсюдна неповага до закону і бажання вирішувати проблеми не через суд, а шляхом насильства, підкупу тощо. Більшість пострадянських держав знаходиться поза межами справжньої демократії – досить подивитися на центральноазіатські республіки з їхніми пожиттєвими президентами та феодально-байськими традиціями громадського життя. Туди ж рухається сучасна Росія, а білоруського президента давно вже називають «останнім диктатором Європи». На цьому ж шляху стоїть нинішня Україна.

Існує в нашій країні каста «недоторканих» та їхніх дітей-мажорів. Все їм сходить з рук, будь-яке порушення закону. Хіба що один «недоторканий» перейде дорогу іншому,місце якого у правлячій ієрархії вище, а можливостей для розправи більше. Тоді й доторкнуться до «недоторканого», ще й як! І реакція суспільства на такі дії зовсім не цікавить можновладців. А що їм зважати на біомасу? Загнати бидло у стійло, і порядок.

Але люди не хочуть вважати себе «бидлом» і «біомасою». Захищати свої права цивілізованими методами вони ще не навчилися, а на сваволю «недоторканих» реагують власною сваволею. Якщо можна тим, то чому не можна нам – така логіка членів незрілого суспільства. Але ж у руках влади є могутній апарат насильства і законне право застосовувати силу. Спроби самосуду вона каратиме нещадно, адже право карати і милувати – це  головне управлінське знаряддя в її руках. Якщо воно опиниться у кожного члена суспільства, то на зміну державі прийде повне безвладдя.

Людство у муках народило дієвий механізм, що дозволяє зберігати лад і порядок. Він полягає у розділенні влади на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову, причому вони взаємно контролюють одна одну. А загальний контроль над ними здійснює громадянське суспільство через цілу систему громадських організацій. Такий механізм сприяє розвиткові суспільства і попереджає його розклад. У нас же він майже не діє, відтак  зростають суперечності й визріває небезпека громадянського конфлікту. Сваволею її не ліквідуєш. Необхідний ефективний механізм попередження глибоких конфліктів і розв’язання вже існуючих. Він один: панування права, створення правової держави, яка користується повною довірою громадян.

Запис Сваволя замість права спершу з'явиться на Медіа-Версії.