Від насінини до прилавку

Анджеліна Джолі та Бред Пітт – чи не найвідоміші шанувальники та популяризатори органіки в світі. Адже це питання не лише особистого вибору, а й активної громадської позиції. Бо дотримання відповідних стандартів передбачає не лише контроль екологічності продукту і не тільки на всіх стадіях його виготовлення – «від насінини – до прилавку».

Органічні продукти харчування не містять ГМО, консервантів, барвників, емульгаторів, стабілізаторів і зроблені з сировини, вирощеної в екологічно чистих районах без застосування хімії: пестицидів, гербіцидів, хімічних добрив, стимуляторів росту тощо. Так, звичайні овочі та фрукти для захисту від шкідників оприскують спеціальними препаратами – інсектицидами та фунгіцидами. Червоний барвник використовують, щоб надати м’ясу апетитного кольору. А жовтий колір курячого жовтка досягається добавками, якими годують курей. та це не зазначається на жодній етикетці.

Органічна продукція – це й турбота про навколишнє середовище. Наприклад, більшість сільськогосподарських робіт виконують вручну, щоби не пошкодити рослини. Для боротьби зі шкідниками застосовують фізичні й біологічні методи: ультразвук, шум, світло, пастки, температурні режими. Окремі вимоги встановлені навіть до утилізації продукту. Так, матеріал, який використовують для упакування екологічно чистого продукту, повинен бути з натуральної сировини, яку можна використовувати повторно і яка розкладатиметься, не забруднюючи навколишнього середовища.

Органічні продукти – корисні, але і дорожчі за звичайні. Проте, наприклад, у заможних країнах Євросоюзу висока ціна не зупиняє покупця, попит на органічну продукцію невпинно зростає. В Україні ж ринок органічних продуктів лише почав розвиватися. За словами Марії Порчук, регіонального координатора проекту GIZ, зі 140 сертифікованих «органічних» підприємств України на Буковині діє лише одне – «Галс ЛТД», яке цього року розширило асортимент своєї продукції виробництвом органічного березового соку.

2009 року уряди України та Німеччини започаткували проект «Сприяння економічному розвитку та зайнятості». За дорученням Федерального міністерства Німеччини з економічного співробітництва та розвитку (BMZ), Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) розпочало впровадження проекту разом з партнерськими організаціями України. Чернівецька область, разом із Донецькою та АР Крим, стала одним з регіонів, у яких стартував пілотний проект. Зокрема, в його рамках для буковинських журналістів організували одноденний прес-тур «Свій до свого по своє – органічно чисте», в рамках якого розповіли та показали, де і як у нас виготовляють органічну продукцію.

– Цього року ми виготовили 120 т органічного березового соку – абсолютно чистого натурального продукту, збереженого найбільш наближеними до природи натуральними методами, – каже Андрій Мартинюк, комерційний директор «Галс ЛТД». От тільки цей сік… доводиться експортувати до Євросоюзу. Адже вітчизняний покупець не хоче платити на кілька гривень більше і купує сік звичайний – з домішками та консервантами.

– Окрім органічного соку ми виготовляємо і звичайний – 500 т на рік. Адже на внутрішньому ринку ще немає чіткого розуміння споживача, що є органічне. Він не розуміє його переваги, що йдеться про безпеку, здоров’я, максимальну кількість вітамінів… Тому попит на органічний березовий сік в Україні не такий високий, як за кордоном, – каже Андрій Мартинюк.

За словами Андрія Мартинюка, майбутнє української органіки – за різноманітними об’єднаннями селян, які традиційно вирощують «здорову продукцію» на власних полях. Подібним шляхом рушили наші івано-франківські сусіди – і не прогадали!

Невідомий цукор та «псевдогриби»

Село Спас, що на Івано-Франківській області, знане в Україні своїм унікальним міжнародним фестивалем автентичної карпатської кухні «Смачний Спас». А місцевий кооператив «Чиста флора» – відомий популяризатор виробництва органічно чистої продукції та розробки великого Карпатського бренду чаїв. Тож здорова їжа та смачні наїдки – тут не дивина.

– Власне, «Чиста флора» розташована на моєму батьківському обійсті, – зізнається її керівник Михайло Стовп’юк, який за сумісництвом є також головою асоціації виробників органічної продукції. Він охоче демонструє реліквії з сімейного музею травника та ділиться тонкощами ведення органічного бізнесу.

– Цією лопаткою викопували зілля багато поколінь зільників… А от цей коштурик з громового дерева, заклятий мольфарами, – відлякує змій… Бачите, скільки тут зілля? Можу з нього виготовити хоч сотню комбінацій! – каже Михайло Стовп’юк. За його словами, зільництву його навчили батьки та франківські Карпати, а освіту він здобув у Чернівецькому університеті, на біологічному факультеті.

Відрізнити органічні продукти можна за маркуванням. На імпортованих з ЄС продуктах найчастіше зустрічається напис «Organic Farming». А продукція українських виробників органіки представлена марками «Чиста Флора», «Пан Еко», «Верховина», «Жменька», «Галка-Карпати», «Харківнатурпродукт», «Славута». Органічні продукти цих марок продаються майже в усіх супермаркетах. Це передовсім крупи, сиропи, гриби, чаї, сухофрукти.

Переорієнтуватися на ековиробництво місцевим селянам було неважко. «Бо ми так робимо, як у себе вдома», – кажуть вони.

– Я тут, певно, вже сім років, – каже Любов Тулубяк, працівниця «Чистої флори». – Коли мала більше здоров’я, працювала в цеху, «стояла на лєнті», – фасувала чаї. Тепер вчулася трохи в меншій силі… Директор поважає мене, ми вчилися разом, то він перевів мене на легшу роботу. От бачите – перебираємо ягоди. Миємо їх, кладемо у банки, варимо сироп, готуємо, стерилізуємо, закриваємо (консервуємо).

– А що ви до них ще додаєте? – хитро допитуються журналісти.

– Воду. І цукор, – знизує плечима пані Люба.

– У чорниці власний сік – солодкий, треба лише вичавити його і виготовити черничний правдивий сироп. До решти продукції мусимо додавати звичний цукор. І ось тут – проблема. Бо люди зазвичай не знають, що за цукор купують, з яких буряків. В Україні виробників органічного цукру немає. Тому нам доводиться замовляти та експортувати спеціальний цукор, – інструктує журналістів Михайло Стовп’юк.

Значна частка продукції «Чистої флори» йде на експорт: до Канади та США, країн Прибалтики та Європи, зокрема, Німеччини. Тобто, тих країн, де органічний рух давно розвинений і така продукція користується там попитом. В Україні ж її найбільш охоче купують… туристи в рекреаційно-курортних зонах («Буковель», «Трускавець», «Яремча», «Моршин» тощо).

Проте головну увагу  підприємство приділяє виготовленню трав’яних чаїв, які, що їх і сотні років тому, збирають високо в Карпатах.

– Для того, щоби лікарська сировина була якісно заготовлена й висушена, існують заготівельні бригади. Стихійно сировина не збирається. В тому і переваги органічного виробництва, що він передбачає чіткий контроль руху сировини: від збору рослинки – до її продажу в магазині, – каже пан Михайло. – У звичайної продукції немає гарантії, звідки береться сировина. Бо на сьогодні сфера бізнесу часто-густо домінує над людськими цінностями, багато різних видів сировини може надходити з тих зон, які мають певні забруднення.

І для наприкладу, Михайло Стовп’юк розповів журналістам про карпатські «псевдогриби».

– Ми знаємо, коли в Карпатах неврожай. Тому дивуємося: звідки раптом з’явилася на продаж велика кількість грибів? А вони, з’ясувалося, з Херсону. Але продають їх як Карпатські. Привезуть сюди, посушать… Але вони відрізняються. Наш карпатський – великий, росте поміж смереками, а тому чистенький херсонський пробуєш – і пісочок відчуєш, бо зростають вони з вітром і піском, –  каже голова «Чистої флори» Михайло Стовп’юк.

Хитромудрі маркетингові ходи та рекламні маніпуляції недобросовісних виробників – не дивина для українського покупця. На прилавках українських супермаркетів рябить у очах від написів «екологічно чистий», «біо», «натуральний», «без консервантів» та, звісно ж, «без ГМО». Проте чи завжди відповідний напис і вища ціна означають, що продукт насправді відповідає певним стандартам якості? Звідси й недовіра покупця.

У свою чергу виробники органічної продукції нарікають на недолуге українське законодавство, брак державної підтримки та необізнаність покупця. До того ж, придбати натуральні фрукти та овочі, якщо у вас немає власної грядки чи знайомих, які вирощують продукти без хімічних добрив, у Чернівцях, наприклад,  важко. Адже у нашому місті і досі немає спеціальних магазинів органічних продуктів. Однак, якщо ринок виробників органічної їжі й далі зростатиме, вони зможуть потіснити виробників захімізованої продукції. А це означає, що на наші столи частіше потраплятиме справді здорова та корисна їжа.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Земля на експорт

– Природа створює сантиметр гумусу за 150-200 років, а ми – за 3 місяці, – стверджує Аурел Присакар, керівник «Верміхаусу». Ця компанія є найбільшим в СНД виробником біогумусу та рідкого екстракту з нього – «Біоліту». Керівник новоселицької компанії стверджує: відновити можна навіть мертві землі – достатньо 3-4 тон біогумусу на гектар.

– Єдиний спосіб відновити виснажені землі – внесення біогумусу. Без нього земля мертва, на ній нічого не росте, – стверджує Аурел Присакар. – Наприклад, у звичайному гною – 25-30% корисних речовин, в нашому ж біогумусі – усі 100%. Ми пробували вносити біогумос на різні поля, вирощувати на ньому різні культури – усюди приріст урожайності складав 70-100%.

Чорнозем із гною та органічних відходів «виробляють» червоні каліфорнійські черв’яки, придбані десяток років тому у фірми «Відродження».

– Забрали останніх черв’яків, і от вони живуть з нами, – посміхається пан Аурел. – Звичайні наші гнійні черв’яки харчуються, зариваючись в ґрунт згори вниз, а ці навпаки – знизу вверх.  Тобто, ми тримаємо їх на голодному пайку, а потім зверху на ложу досипаємо кілька сантиметрів їжі – вони усі і піднімаються нагору.

Тоді черв’яків збирають і переносять на нове місце. Після них у ложі залишається чистий біогумус. Зокрема, одна ложа черв’яків (50-60 тис. ос.) переробляє тонну гною чи органічних відходів протягом місяця-півтора…

– Рентабельність нашого бізнесу – 250-300%, – стверджує Аурел Присакар. – Проблема в реалізації. Бо люди нищівно ставляться до землі, виснажують її, натомість нічого навзамін в неї не вкладаючи…

П’ять років тому на підприємстві розробили 3-річну програму відновлення земель району біогумусом. У влади на подібні ініціативи забракло коштів…

Попит на біогумус, звісно, є. Підприємство активно співпрацює з київським «Клубом органічного землеробства», різними квітковими магазинами. Проте більшість «черв’якової продукції» іде на експорт: Польщу, Прибалтику, Молдову, Азербайджан… 

Запис Органічна їжа: примха чи необхідність?! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 Хамство – воно як різновид повітря, тобто є повсюди. І в міжособистісних стосунках зустрічається навіть у найрозвинутіших країнах. Проте боронь Боже, щоби десь у Швеції чи Австрії тамтешньому громадянину «хамовито пукнули» в якомусь магазині чи державній установі. Клієнт завжди правий, навіть якщо він відверто неправий. На теренах же колишнього Совєтського Союзу завжди правий включно продавець. Тому в суспільстві Hаmo soveticus навіть сам процес купівлі виглядає іноді як велика послуга від продавця. І полягає вона в тому, що він – увага! – продав тобі товар! Міг же не продати!..

До редакції зі скаргою звернулася чернівецька студентка Наталя. Ситуація, до якої вона потрапила, і спричинила до появи цього матеріалу.

 – Заходжу якось зі своєю китайською подругою до мистецької галереї на Кобилянській – допомогти тій сувеніри додому купити, – розповідає Наталія, студентка університету. – І раптом їй батько телефонує – звісно ж, з Китаю. Та швиденько ховається у магазинний коридорчик, щоби нікому не заважати. У магазині – лише я і четверо продавців, які одразу ж починають балакати про те що «оце ж припхалося сюди і по-своєму калякає»! Зрештою, я не витримала і зробила їм зауваження. «Прийшли купляти щось – то купляйте, а не слухайте чужі розмови! Нехай воно вас не стосується», – одразу ж почула люб’язну відповідь…

У таких конфліктах завжди закладена болісна несправедливість: хам вільний, як мавпа в джунглях. Тебе ж усього пов’язано культурою, духовними цінностями, соціальними умовностями, повагою до людської гідності… Чи не тому, стикаючись з хамством, порушеннями правил продажу і обслуговування, багато чернівчан не знають, як себе вести. Вони губляться і терплять навіть кричущі порушення їхніх власних прав. Окремі просто розвертаються і йдуть, обіцяючи собі ніколи більше в цьому місці не з’являтися. Найбільш емоційні забувають про свою витонченість та інтелігентність – і щосили хамлять у відповідь…

Проте є дуже дієвий спосіб якщо не покарати, то принаймні налякати недбайливих працівників сфери торгівлі та обслуговування. Називається він – «Книга відгуків та пропозицій».

 За словами експертів, Управління з захисту прав споживачів постійно перевіряє книги скарг у магазинах. І на підставі записів у ній може покарати торговельний заклад. Зокрема, порушення, пов’язані з веденням Книги відгуків та пропозицій, тягнуть на штраф у 100 неоподаткованих мінімумів – тобто 1700 гривень.

Ця книга повинна бути на будь-якому підприємстві сфери торгівлі та надання послуг. Перевіряють її з такою ж ретельністю, як і бухгалтерську документацію. Отже, будь-який запис в цьому документі буде з цікавістю прочитаний керівництвом закладу (особливо перед розподілом премій і розбором польотів) та різноманітними перевіряючими інстанціями.

 – Коли я попросила надати мені книгу скарг, то почула у відповідь, що магазин є приватним підприємством і не повинен надавати даний документ, – продовжує свою розповідь Наталія. – Я не полінувалася роздрукувати текст відповідного Закону, і тицяла пальцем у речення «Кожне дрібнороздрібне торговельне підприємство (за винятком лотків, столиків тощо) повинно мати Книгу відгуків і пропозицій, яка розміщується на видному місці і надається споживачу на першу його вимогу». Мене одразу ж запитали: чи не є я представником влади чи кимось у тому ж дусі? Одна із працівниць навіть саркастично повідомила, що помістить цей наказ Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України «у файл»…

 Звісно ж, пояснювати, навіщо їй знадобилася ця дивовижна Книга, Наталія не зобов’язана. Не кажучи вже про те, щоб пред’являти якісь документи. Порушенням, наприклад, уже є саме питання: «А навіщо вам потрібна книга відгуків?»

Ви можете попросити книгу відгуків та пропозицій просто так, навіть не збираючись щось писати. Просто для «залякування» недбайливого персоналу. Можете написати в книгу скарг будь-яку інформацію, яку хочете (в усякому разі, вас за це не каратимуть). Наприклад, пропозиції щодо поліпшення якості обслуговування. Якщо ж вас обслужили добре і навіть чудово – про це теж можна написати в книзі відгуків і пропозицій. Можна також відзначити особисто працівників, які вам сподобалися.

 За законом, людині, яка виявила бажання зробити запис до Книги відгуків і
пропозицій, повинні бути створені необхідні для цього умови. Вкажіть дату і час зробленої вами записи, потім, за бажання, своє прізвище та адресу. Після цього напишіть свій відгук (позитивний чи негативний – скаргу) та / або пропозицію (наприклад – з поліпшення якості обслуговування). Запис робіть якомога детальніше, але не відхиляючись від суті.

Працівник, дії якого викликали нарікання, повинен не пізніше наступного дня повідомити про це керівника підприємства або його заступника та надати письмове пояснення з приводу його виникнення.

 Керівник або його заступник зобов’язаний в тижневий термін розглянути запис, що внесений до Книги відгуків і пропозицій, розібратися по суті питання та вжити необхідних заходів до усунення недоліків і порушень в роботі підприємства або до реалізації висловлених пропозицій.

Керівник підприємства або його заступник за результатами розгляду заяви повинен подати у Книзі відгуків і пропозицій на зворотному боці заяви споживача інформацію про заходи, яких вжито, та у тижневий термін, в обов’язковому порядку, надіслати письмову відповідь заявнику за вказаною ним адресою.

Книгу Наталі не надали. Бо не було. Проте пообіцяли її «створити за 4 дні». Мабуть, сподівалися що та на свої пригоди «махне рукою». Та коли через чотири дні зайшла у магазин – книга… знайшлася серед паперів на столі!

Щоправда, знайшлася насправді не справжня Книга, а якийсь зошит, датований 96-им роком, без жодних ознак шнурівки та печатки, без жодного запису… Коротше кажучи, папірець для довірливих, який ніхто ніколи не побачить.

Отримавши книгу, огляньте її, переконайтеся в її автентичності, тобто подивіться, чи повністю вона пронумерована, прошнурована, завірена підписом керівника та печаткою організації!

Зрештою, завершилася уся ця історія тим, що Наталю почали благати не піднімати далі бучі, «адже звільнять, а в мене двоє дітей»… Обійшлося вибаченнями…

Проте, чи завжди людям вистачає сміливості, щоби наполягти на своєму? Найчастіше нас вистачає лише на те, щоби висловити незадоволення в усній формі… Не лінуйтесь підійти до «Куточка споживача», який, згідно із законодавством, повинен бути в будь-якій фірмі. Список перевіряючих організацій, куди можна подати скаргу, повинен висіти там на видному місці. Як і Книга відгуків і пропозицій…

Кажуть, клієнти радянського сервісу доходили до сказу, вимагаючи книгу скарг, аби викласти на папері усе наболіле. Що ж робити, якщо вам не дають цього зробити:
1. Демонстративно почати переписувати адреси перевіряючих організацій.
2. Дістати мобільний телефон, перевести його в режим диктофона і попросити працівника повторити відмову. При цьому необхідно голосно, чітко сказати приблизно таку фразу: «Я записую аргументи працівника … (прочитати ПІБ на бейджику) фірми (назва організації) …, який відмовляється дати мені … (ваше ПІБ) книгу скарг та пропозицій. Запис ведеться за згодою цього працівника … »
3. Усно пригрозити поскаржитися до вищої інстанції.
4. Якщо персонал розбігся і залишився один охоронець, який намагається вас «ліквідовувати», постарайтеся демонстративно зробити відеозапис цього «дійства» і пригрозіть, що подасте до суду на протиправні дії персоналу. Постарайтеся запам’ятати чи якось зафіксувати ПІБ даного охоронця. Найпростіше запам’ятати ці дані – називати охоронця так, як написано на бейджику.
5. Не нервуйте. Повторюйте своє прохання, якщо вас намагаються «взяти змором». Мають рацію в цій ситуації ви, а не вони.
Знайте! Заходи по вашій скарзі обов’язково будуть прийняті. Навіть, якщо у господарів підприємства «все схоплено», у кожному разі менеджер знайде, як покарати недбайливого співробітника, який створив «таку проблему».
І пам’ятайте: якщо ми частіше будемо користуватися своїми законними правами, то й ситуація в обслуговуванні нас самих буде поступово змінюватися на краще.

 «Дрібниці», які варто знати

 Чи потрібно у магазині платити за розбитий товар?

Згідно з законом, покупець не повинен платити за той товар, який він випадково, ненавмисно розбив. Права покупця захищені ст. 17 (п. 1) і 19 (п. 1, 4, 5) Закону України «Про захист прав споживачів». Якщо ж працівники магазину не звертають уваги на ваші пояснення і вибачення, пишіть заяву на ім’я директора з проханням не висувати вимоги по оплаті розбитого товару. Інакше – звертайтеся в управління у справах захисту прав споживачів.

 Камера схову – справа добровільна

Жодним нормативним актом не передбачено, що покупці зобов’язані здавати свої речі в камери схову у супермаркетах. Більше того, Закон України «Про захист прав споживачів» вказує, що представники супермаркету не мають права змушувати споживача до цього. Тому кожен із нас може заходити до магазину зі своєю сумкою. Якщо не пускають – вимагайте Книгу скарг, відгуків і пропозицій. І, між іншим, якщо ви залишаєте речі у камері схову, обов’язково беріть жетон, який засвідчує, що ви здали сумку на зберігання. Бо адміністрація магазину несе відповідальність за залишені речі. Хоча працівники супермаркетів всіляко відхрещуються від подібної місії, закон – на вашому боці (зокрема ст. 950-951 Цивільного кодексу). Інша справа, що довести факт втрачених речей та їх вартість буде проблематично.

 Не спійманий – не крадій

Чи мають право охоронці супермаркету обшукувати людину, якщо в них виникли якісь підозри? На виході охоронець супермаркету може попросити покупця показати, що лежить в його сумці. Саме попросити, а не вимагати. Повноваження обшукувати будь-яку особу мають лише співробітники міліції. «Охоронці – це наймані робітники, вони не мають права втручатися в суперечку між касиром і покупцем, не мають права складати акти, запрошувати покупця в окрему кімнату», – роз’яснюють правозахисники. А показувати чи ні свою сумку на прохання охоронців, то ваше особисте бажання.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Клієнт завжди правий, спершу з'явиться на Медіа-Версії.