Справжній світ чоловіків, як і раніше, залишається загадкою для жінок і лише нечисленні “інсайдери” дозволяють судити про те, як насправді живуть звичайні чоловіки.

Почуття гумору впливає на кількість коханок
Дослідники з’ясували, що почуття гумору в житті чоловіка має прямий зв’язок з кількістю його любовних захоплень. Таким чином, власники гострого гумору, в середньому, мають більше партнерів, ніж ті, хто сприймає життя занадто серйозно, інформує eizvestia.com/uk/news-ukr.

Чоловіки страждають від гендерної несправедливості
Сучасна реклама і масова культура використовує ідеальні образи чоловіків, далеких від реальності, так само, як це роблять з ідеальними моделями-дівчатами. У більшості випадків чоловік в рекламі – це юний м’язистий чоловік, забезпечений. У реальному світі такі принци живуть хіба що в жіночих мріях.

Жінкам краще під начальством чоловіків
У компаніях, де посаду генерального директора займає чоловік, жінки, як правило, заробляють більше, ніж там, де керівник є жінкою. Так само батьки дочок схильні налагоджувати робочі контакти насамперед з жінками.

Чоловіки шукають несхожих на себе дівчат
Дослідники помітили, що невеличкі та худі хлопці хочуть великих і високих дівчат. І навпаки, високим і м’язистим чоловікам більше до душі невисокі і маленьки дівчата. Причини такої суперечливої тяги вчені бачать в еволюційних механізмах. Максимальна різниця на генетичному рівні гарантує сильне і витривале потомство.

Чоловічу увагу легко обдурити
Красива телеведуча випуску новин здатна абсолютно переключити увагу чоловічої половини глядачів на себе, заважаючи розумінню сенсу новин. Приваблива жінка на ділових переговорах здатна докорінно змінити позицію опонента в позитивну сторону.

Батьки часто виховують чужих дітей
Довести чоловікові, що дитина насправді його, може тільки дорогий ДНК-тест. У всіх інших випадках доказ неможливий, тому ситуація з чужою дитиною так часто використовується в літературі, кінематографі та у реальному житті.

Запис Усе, що ви не знали про загадкових чоловіків спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вчені дійшли висновку, що у стосунків, що почалися онлайн, більше шансів на успіх, ніж у стосунків, які почалися в реальному житті, повідомляє 24 канал.
Звичайно, розповідь про те, що ви і ваш коханий познайомилися в Інтернеті може здатися нудною. Набагато цікавіше звучать історії про знайомства на станції метро або про те, що ви знаєте одне одного з дитячого садочку, але почуття між вами спалахнули через багато років при випадковій зустрічі на вулиці. Однак дослідження Хосе Ортега з Ессекського університету у Великій Британії і Філіпа Херговіча з Віденського університету в Австрії, як і кілька попередніх досліджень, показують, що до міцнішого зв’язку і здорового шлюбу ведуть саме знайомства за допомогою набору тексту на клавіатурі і клацання комп’ютерною мишкою, пише Business INSIDER.
Такого висновку вчені дійшли, проаналізувавши зв’язки в 10 тисячах рандомно сформованих спільнот. Дослідники також встановили, що у пар, які познайомилися в мережі, краща сумісність за характером, ніж у пар, які зустрілися в реальному житті. Експерти припускають, що такі результати пов’язані з тим, що люди, які реєструються на сайтах знайомств, більш зацікавлені в побудові щасливих стосунків, ніж пари, чия зустріч відбулася випадково. Крім того, в суспільстві, де інтернет і соцмережі стали невід’ємною частиною життя, онлайн-знайомства стали дуже поширеним способом знайти другу половинку і друзів.

Запис Примхи сучасної любові: Коханий з інтернету надійніший, ніж з реалу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Все, за що би він не брався, вдавалося йому блискуче…»

–  Увечері Женька зателефонував дружині зі службової квартири у Києві: «Як готуються вдома до зустрічі героя?̓» – від передчуття зустрічі голос звучав радісно. Він загалом був вселою й сонячною людиною. А вночі в нього відірвався тромб,  і наш Женька просто… не прокинувся,  – розповідав В’ячеслав ЯВКІН, найближчий друг Євгена Вікторовича ПАНАСЕНКА .

Наш зірковий клас, випускники якого, переважно дівчата, стали кращими лікарями Чернівців. А хлопці роз’їхалися світами: Тарас Фініков працює у Варшаві, а був першим заступником міністра освіти України; Жорка Пісько очолив один із інтитутів Академії медичних наук України; Сашко Молдаван став головним мовником Росії, він директор Інституту мовознавства Академії наук Росії; про полковників трьох розвідок уже говорилдося… Женька Панасенко третій у нижньому ряді справа.

У неділю буде 40 днів, як ми без Женьки. Ще кілька днів – і його душа відлетить. І залишиться лиш пам’ять про нього в тих, кому він допомагав, кого любив, ким опікувався, з ким дружив або навіть просто з ким перетинався.

Пішов з життя дуже хороший, типовий чернівчанин: втрата міста непоправна. Бо Женька – не просто людина рідкісної  душі, це була ціла епоха, носієм якої він був. Дуже багато людей у день його похорону щиро плакали,  хоча він не був їм ріднею. Та й плакали не тільки у Чернівцях, а й у Штатах, Австралії,  Ізраїлі, Росії, Німеччині, Польщі…

…Женька ПАНАСЕНКО народився у 1950-му, в сім’ї режисера місцевого телебачення і вчительки. Дружимо ми з ним, чи то пак дружили, від першого класу. До 9-го навчався у середній школі №5 , а старші класи закінчував у СШ№4. Та це не стало на заваді дружбі.

А знаєте, чим ми всі тоді захоплювалися? Фізикою та математикою. Мабуть, час такий був… технічний. Та й учителів  мали геніальних. Чого тільки вартував чернівецький фізик Гребля! Його випускники навчалися у найкращих технічних вузах Союзу  – інституті ім. Баумана, МФТІ, на фізфаці та матфаці МГУ, у ленінградських і новосибірських вишах, як і учні математика Степана Трофименка!

Женька усіх возив на риболовлю, оплачував навчання дітей своїх друзів. Я, приміром, міг спокійно залишити на нього своїх манюнь  – Антошку і Катрусю. Він був надзвичайно надійним…   

Після школи Євген всупив на оптику, де навчався разом з відомим чернівецьким ученим Ушенком. Та хлопець рано одружився і, кинувши університет, поїхав на Певек, де начальником радіостанції приймав усі суда, які йшли Північним Морським шляхом.

У нього була дуже світла голова і надзвичайно вмілі руки. Таке зустрічається рідко. Тому й очолив свого часу на  «Електронмаші» бригаду наладників нестандартного обладнання: електронником був від Бога!  Його переманювали до Москви та Ленінграда, обіцяючи одразу ж дати квартиру. Та він, по–перше, дуже людбив Чернівці, а по-друге, був справжнім д’Артаньяном: друзі для нього – понад усе. Не міг він їх залишити. І це не порожні слова. Він нас настільки любив, що оплачував навчання дітей тих своїх друзів, кому це було не під силу. Уявляєте? А крім того, всіх возив на риболовлю. От я особисто міг спокійно залишити на нього своїх манюнь – Антошку і Катрусю. Він був надзвичайно надійним…  

Женька був центром, довкола якого все крутилося. Приміром, одного разу на його київській квартирі зустрілися наші однокласники – три полковники розвідки: … з Росії, … з Ізраїлю та … з України. Можете собі таке уявити? Й усі вони навчалися в одному класі! Ось такі наші Чернівці! І такими бувають зигзаги долі.

Женька завжди й в усьому був успішним. За що б не брався – все виходило якнайкраще і навіть у  найскрутніші часи. Цікаво, що в будь-який період життя Чернівців він знаходив своє місце під сонцем і там завжди було затишно й захисно його друзям. Більше того, діти його друзів ставали його друзями. І це коло постійно зростало…

Його не можна відділяти від Чернівців. Разом з ними він розвивався і змінювався.

Чернівці 60-их: Студенти й старшокласники того періоду були захоплені західним мистецтвом: бітли, зарубіжні фільми, книги… Молодь тоді не бухала. Ми більше переймалися тим, як дістати ту чи іншу платівку, запис закордонних ансамблів. Слідкували за виступами вокально-інструментального ансамбю «Карпати», Софії  Ротару. На танці бігали в ДКА (Будинок офіцерів) на «чердак», у тектсилку. Ми всі тоді вчилися танцювати, бо без цього ти ризикував залишитися без дівчини. У Женьки була безліч романів. Він був надзвичайно привабливим, відкритим і щирим. Розбирався в музиці, літературі і був «своїм» і серед «ліриків», і серед «фізиків». Адже тоді між ними точилася непримиренна боротьба за лідерство – хто, мовляв, важливіший…

Чернівці 70-их: Вони пройшли під знаком Івасюкової «Червоної рути» та ВІА  «Смерічка», яким керував Левко Дутківський. Володя Івасюк, Назарій Яремчук і Василь Зінкевич за кілька років спромоглися перетворити російськомовні Чернівці на українське місто. Адже до того в Чернівцях навіть українці спілкувалися переважно російською. А коли по телебаченню на весь СРСР – від Карпат до Сахаліну – зазвучала «Червона рута», а відтак у Москві на телевізійному конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти» Яремчук і Зінкевич разом з ансамблем «Смерічка», виконавши пісню Дутковського «Горянка», посіли перше місце і стали лауреатами Всесоюзного конкурсу, українська естрада, яка стартувала саме з Буковини, заполонила весь Союз. Ми були дуже горді з того. А Женька згадував, що коли його, російськомовного хохла, називали в армії гуцулом, він не ображався, а навпаки радів з того.

До слова, жив Женька поруч з університетським Актовим залом (нині Академічний театр медуніверситету). І саме там відбувся пам’ятний для Чернівців виступ Володі Івасюка. Ажіотаж був шалений. Охочі потрапити на концерт заполонили всі прилеглі вулиці. Якби він потрапив до рук прихильників, вони, напевне, розірвали би його на шматки – аби мати щось на пам’ять про нього. Володя розгубився і не знав, що робити. Тоді Женька разом з його одноклсником Жорою Піськом забрав «зірку» і вивів через дах до своєї картири. Там ми з хлопцями відзначили виступ Івасюка улюбленим молодіжним напоєм – «шипучкою». На вигляд вона була подібною на шампанське, зате коштувала менше карбованця…

Чернівці 80-их: Цей період позначений масовим від’їздом євреїв; застоєм, що почав переходити у кризу; а ще – зародженням двох рухів – громадського та бізнесового.

У кінці десятиліття буковинців об’єднали два лиха – чорнобильська радіація та екологічна недуга (облисіння) дітей 1988 року. Останнє й стало поштовхом до зародження Зеленого руху, який пізніше переріс у Народний. Але саме тоді Марик Клейман клепав кришки для банок і закладав свій капітал. А Женька бригадирував серед таких же талановитих наладників нестандартного обладнання на «Електронмаші». Неймовірно розумна голова й «золоті» руки Панасенка могли продукувати все, що йому тільки заманеться. А заводи військового комплексу тоді  процвітали. І Чернівці разом з ними. Для прикладу, фізичний факультет університету мав на договорних темах з виробничниками 11 млн. карбованців на рік. Тоді як бюджет усього тодішнього ЧДУ становив 5 млн. крб. Розробки буковинської технічної інтелігенції прикрашали найповажніші павільйони ВДНГ, а за випускників-оптиків була мало не бійка: Мінськ, Москва, Київ, Красногорськ… – таким було розподілення.

Чернівці 90-их: Тоді змінилося все і кардинально – на 180 градусів. То був час, коли кожний рятував свої сім’ї. Скрізь – суцільна руйнація. Особливо перша половина 90-их. Учителі замість школи стали за прилавки або «бомбили» на дорогах, але ніхто нікого тоді не дурив. – Це я не про схеми, завдяки яким оббирали народ. – Усім точно було відомо, скільки баксів та пляшок горілки треба дати митнику. Тоді ж з’явилися перші «спортсмени». Одне слово, можна було опуститися до рівня звіра.  Але навіть у цей період дикого виживання Женька дбав не лише за себе. Якби ви тільки знали, скільки заробленого він роздав знайомим! Приміром, мій син, завдяки подарованим Женькою 900 маркам, купив машину і почав підробляти.      

А було й таке: братва наскочила на «Калинку». Спочатку їм протистояло четверо – Женька, ще один інженер, учитель і викладач уніерситету. Панасенко був сміливим та ще й переконливим. Він зумів кинути такий клич, що всі, хто був поруч, стали разом з ними і відбили бандитський наліт зайд. Відтоді підприємці Калинівського ринку нікому не сплачували дань і не розраховуавлися за «дах».

А потім він став… кур’єром. Транспортуав із Сибіру гроші за нафту. Не хотів влізати у цю справу, та змусили обставини. Рятував друзів. Без нього 2-3 десятки чернівецьких сімей залишилися б без квартир і без засобів до існування. Просто загинули б. Бо через безвихідь чимало його друзів потрапили до лабетів шахраїв-«пірамідників». Коли все прийшло до логічного і надто сумного кінця, йому запропонували дуже небезпечну, але надзвичайно грошовиту роботу. Женьці довелося погодитися. І точно знаю: його кошти врятували життя багатьом. Страшними вони були – ці «лихі» 90-ті. Але Женька розібрався і з ними.

Останнє десятиліття він працював у нафтовій кампанії. І кожний його не тільки друг, а й просто знайомий знав, що коли життя схопить за горло – Женька Панасенко буде поруч.

Та ось тепер його не стало. І спорожніли Чернівці…

Записала Людмила Лебединська, “Версії”

Запис Слово про друга, чиє життя переплелося з історією Чернівців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Скандал розгорівся в Чудеї, що на Стороржинеччині, довкола крамниці приватного підприємця. Мов ті круки, налетіли представники Сторожинецького РЕМ ПАТ «ЕК  «Чернівціобленерго», звинуватили Любімських у тому, що вони крадуть електроенергію (фраза начальника РЕМ п. Федорова про те, що Любімський – злодій і краде електрику прозвучала  навіть на телебаченні та зберігається у відеозапису) й відключили магазин від світла. Електролічильник, зрозуміло, відправили на експертизу. А у холодильниках, які стояли у магазині, тим часом, зберігалося чимало продуктів – ковбаса, молочні вироби тощо. Та чужі збитки не хвилювали перевіряльників.

Як пізніше зазначила у своїх висновках Держінспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Чернівецькій області, до якої із скаргою звернувся підприємець, робити це ремівці не мали права. Вони просто порушили закон. Бо навряд їм, як фахівцям, невідомо було,  що згідно з Правилами користування електричною енергією  (ПКЕЕ), які регулюють стосунки між електропостачальною організацією та споживачем – юридичною особою, вони можуть зняти елетролічильник, але не в праві відключити об’єкт від світла. Любімська продовжувала б платити середньомісячну суму.

Зрештою, порушень у роботі електролічильника за результатами експертної повірки теж не було виявлено. Але по людині пройшлися катком та ще й змусили перенести лічильник до трансформатрної будки за 300 метів від магазину (див. фото).

Ось так тепер виглядає зняття показів лічильника, який обслуговує крамницю. Навіть доволі високому чолов’язі – представнику енергопостачальної організації, який саме приїхав до підприємців Любімських щось знову перевіряти, довелося стати на камінь і піднятися на пальці, аби побачити цифри… Бо ж лічильник встановили не деінде, а всередині трансформаторної підстанції!

Ще й вимагали підписати акт про прийняття на зберерження пломб і приладу обліку. Та підприємець відмовилася, бо проконсультувалася в наших активістів з Буковинського громадянського об’єднання (БГО).

До речі, винесення РЕМом лічильника за межі магазину теж є незаконним, про що і пише інспекція Держенерогнагляду, посилаючись на ПКЕЕ.  Бо як, приміром, може власник магазину нести відповідальність за збереження і цілісність лічильника, якщо він перебуває не на його території, а в трансформаторній коробці! Крім того, взимку та влітку температурний режим може спотворити покази електролічильника. Та й вільного доступу до засобу обліку, як бачимо з фото, немає. А все це разом і складає порушення прав підприємця.

Подібним чином ремівці діяли і в магазині будівельних матеріалів, що у селі Банилів-Підгірний. Залишивши його без світла, власницю ж іще й оштрафували. А підключили крамницю до електроенергії лише тоді, коли вона сплатила штраф.

Насамкінець начальник інспекції Держенергонагляду в Чернівецькій області повідомляє автору звернення пані Любімській, що «енергопостачальнику (себто Облененрго – ред.),  буде виданий припис на усунення та недопущння в майбутньому вказаних порушень».

Отож, рекомендуємо всім, хто потрапляє до ситуацій, подібних тій, в якій опинилися Любімські, не підписувати документів без їхнього вивчення. В разі оформлення актів, консультуйтеся з фахівцями, зокрема, з інспекції Держенергонагляду в Чернівецькій області (Проспект Незалежності, 106, 3-ій поверх) або ж звертайтеся до БГО за телефонами: 097-013-03-39 (Лідія) та 050-675-81-18 (Володимир).

Справа Любімських переконує всіх нас у тому, що коли боротися, то можна відстояти свої права. До цього закликаємо і читачів: борітеся – поборете.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії», фото Руслана КОЗЛОВА

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Право на світло», що його реалізує Буковинське громадське об’єднання, яке навчає громадян відстоювати свої права у стосунках з монополістом ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» 

Запис Домогтися правди можна навіть у боротьбі з монополістом спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Не всі суди забезпечені належними приміщеннями, бракує  коштів на діловодство, існує проблема з кадрами. До того ж не кількісно (вакансії суддів та працівників апаратів судів заповнені), а якісно. Крайові суди оновлені майже на чверть, а молодь, яка прийшла на зміну старшому поколінню, поки що не має ні досвіду, ні юридичної жилки «від Бога». Можливо, саме тому трапляються такі майже детективні історії, з якою звернувся до редакції наш читач із Кельменеччини.

Хочеш надбати ворога – позич людині грошей

Пенсіонер, дитина війни й ветеран праці Зіа Шакарішвілі позичив гроші своєму землякові. Коли той не зміг вчасно повернути борг, ветеран звернувся до суду. Кельменецький районний суд визнав його позов і постановив, аби боржник розрахувався з кредитором. Боржник начебто розрахувався, але, за словами позичальника, не повністю. Через деякий час боржник вирішив зробити «хід конем» і подав позов на позичальника.  Тоді вже Хотинський районний суд кваліфікував дії позичальника як «замах на заволодіння чужим майном шляхом обману»! Попри розбіжності навіть у показах свідків обвинувачення, які не могли визначитися – чи бачили вони передачу боргу, чи лише чули про неї від третіх осіб. Зрештою, суд приймав рішення, вочевидь, не лише «попри» щось, а й «завдяки» чомусь. Наприклад, «завдяки» тому, що деякі свідки перебували в родинних стосунках із родинами суддів, про що заявив прокурор. Апеляційний суд області залишив  вирок щодо позичальника Шакарішвілі без зміни. Та з цим не погодився Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Колегія суддів цього суду, детально вивчивши матеріали справи, частково задовольнила касаційну скаргу громадянина Шакарішвілі і ухвалила скасувати і вирок Хотинського райсуду, і Апеляційного суду Чернівецької області, а справу направити на новий судовий розгляд.

Через власне здоров’я – до справедливості!

Читач не повірить, але на новий розгляд справа за автоматичним розподілом потрапила до… того ж судді Хотинського райсуду, який визнав Шакарішвілі винним! Недосконала система автоматичного розподілу, на жаль… А вона мала би автоматично виключити цього суддю зі списку претендентів на розгляд справи. Йому вистачило розуму взяти самовідвід.

Зрештою, інший суддя в Хотині розглянув справу ретельніше, дослідив усі факти і не побоявся прийняти рішення, відмінне від попереднього рішення колеги.

Справа тривала понад три роки. Разом зі справедливістю у боях з правосуддям Зіа Шакарішвілі здобув цукровий діабет.  Але не шкодує про це, навпаки, хоче, аби якнайбільше людей дізналися, що справедливості в судах таки можна добитися. Було би здоров’я.

«Основне призначення Апеляційного суду – розгляд матеріалів та кримінальних справ за апеляційними скаргами засуджених чи їхніх адвокатів, чи за поданнями прокуратури, – зазначає голова Чернівецького обласного суду Олексій Черновський. – Найбільшою частка скасованих і змінених рішень та ухвал була в: Садгірському, Першотравневому, Шевченківському та Хотинському (6,4%) районних судах».

Повістка – смс-кою

Задля якісної роботи судів осучаснюються, спрощуються і здешевлюються організаційні процеси в них. Вводиться судове провадження у режимі так званої відеоконференції – коли учасник провадження може бути допитаний судом не безпосередньо в залі судового засідання, а під час трансляції  з іншого приміщення. Наразі облаштовуються відповідні кімнати в судах. Завдяки цьому скоротяться витрати на доставку підсудних до суду, на відшкодування свідкам витрати, пов’язаних із явкою до суду.

Організація роботи судів також здешевиться за рахунок інформування учасників судового провадження засобами мобільного зв’язку – СМС, що достатньою мірою узгоджується з вимогами нового КПК України. Адже на кожну повістку поштою необхідно отримати повідомлення про те, що повістка вручена адресатові. Тепер СМС-ка буде вважатися повноцінною повісткою про явку до суду!

 «Dura lex, sed lex»

Під пильною увагою суддів краю перебувають резонансні справи – і про вбивство у «Графській садибі» на околиці Чернівців, і про вбивство сином його 75-річної матері сокирою на Сокирянщині, і про згвалтування та вбивство 17-річним мешканцем Путильщини його родички. Разом з тим, служителі Феміди скаржаться на різні види тиску на суддю. «Якщо раніше, в радянські часи, часто говорили про «телефонне право» – нагадує Олексій Черновський, – то зараз можна говорити про «мітингове право». Вулиця тисне на об’єктивність, вулиця вимагає правильних, на своє бачення, вироків, то навіщо тоді суди, справедливо цікавляться судді. Адже сучасні судді, за словами п.Черновського, ставлять закон понад усе, як і древні римляни, які заявили на тисячоліття: «Суворий закон, але закон».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Блиск і злидні українського правосуддя спершу з'явиться на Медіа-Версії.