«Під час події ми поговоримо про наслідки розпаду СРСР для всього світу та роль у цьому українців, шлях України до здобуття незалежності, чому всі спроби Росії відновити імперію зла приречені на провал, а також про перспективи нашої країни щодо вступу до ЄС і НАТО та вплив на ці процеси країн-сусідів.
Після зустрічі буде Q&A-сесія, протягом якої можна буде поспілкуватися з автором, придбати його книжку «Як українці зруйнували імперію зла» та отримати автограф», – йшлося у повідомленні організаторів  ICES – The Institute for Central European Strategy, Infopost.  Подія відбулася за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».

Модератор заходу: Лілія Шутяк , чернівецька журналістка та викладачка кафедри журналістики Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.

2021-го на телеканалі Перший розпочався показ документального серіалу «Колапс: як українці зруйнували Імперію Зла». Сценарій Олександра Зінченка. 2023-го серіал отримав премію Івана Франка у галузі інформаційної діяльності від Державного комітету телебачення і радіомовлення України. У квітні 2023 – премію Леся Танюка. У червні 2023-го Олександр Зінченко анонсував вихід книжки «Як українці зруйнували Імперію» за мотивами серіалу. Вихід книги: 2024.

На зустрічі Олександр Зінченко переповів епізод  у Варшавському університеті, де відбувалося нагородження за книгу «Година папуги: Українські сторінки Катині». Це була розмова із Станіславом Шушкевичем, першим керівником незалежної Білорусі : «…був на других-третіх ролях, а СРСР розвалили українці і Кравчук!».

Документальний серіал  «Колапс: як українці зруйнували Імперію Зла», створений до 30-річчя незалежності України,  розкриває багато подробиць, про які раніше  не говорилося і «на деякі події ми тепер будемо змушені подивитися під геть новим ракурсом».

Серіал складається із 7 серій:  одна серія – це один день. Остання серія описує події, які відбуваються протягом приблизно пів року.

Фестиваль «Червона рута», гімн України вперше звучить на телебаченні, яке транслює фестиваль. Фестиваль відбувався у Чернівцях і чернівчани це  пам’ятають…

24 серпня 1991 року був проголошений Акт про незалежність України та створення самостійної української держави — України. 1 грудня 1991 року відбувся загальнонаціональний референдум на території України щодо проголошення незалежності України. До бюлетеня внесли запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» Ствердно на це запитання відповіли 28 млн 804 тис. українців (або 90,32 %), взяли участь у голосуванні 31 млн 891 тис. громадян (або 84,18 %).

Остання серія «На межі ядерної катастрофи. Колапс на Різдво», початок: «Чи могли Росія та Україна обмінятися ядерними ударами…».  Восени 1991 року московські газети пишуть, що Єльцин обговорював із військовими можливість ядерного бомбардування Києва. Чи означало це, що червневий прогноз ЦРУ міг реалізуватися у жовтні-листопаді 1991 року? Та хто насправді розвалив СРСР?

Будь який історичний факт є подією.  Історія і пам’ять споріднені. На зустрічі Олександр Зінченко говорив і про дослідження істориками геноциду українців у період Голодомору. Ініціатором ушанування пам’яті жертв Голодоморів в Україні на державному рівні  є третій президент України Віктор Ющенко.
У 2010 році президент Ющенко підписав указ про удостоєння Степана Бандери звання Героя України. На той час це рішення в Україні підтримали 4,6% громадян. Але тоді і тепер –  Степан Бандера є найяскравіший символ української державної самостійності.
Пам’ятаю проєкт українського телебачення 2007-2008 рр. – «Великі українці». На почесне звання Великого українця претендувало 14 тисяч осіб. І тоді на третьому місті був обраним Степан Бандера. Це було неймовірно, несподівано, неочікувано. А у середньому по Україні у 2015 році Степана Бандеру позитивно оцінювали 12,5%. Але з кожним роком ситуація змінювалася. Війна миттєво змінила пріоритети. У 2021 році Бандера мав підтримку 34%, а у 2022 році – 84% .
«Треба розуміти, що ми зараз дуже динамічно змінюємося. Це просто один із прикладів фантастичної динаміки суспільних настроїв. Але в 1990 і 1991 роках, коли була відновлена українська незалежність, уявити собі ось такі настрої було неможливо», – Олександр Зінченко.

Предметом історії є минуле, яким воно  формується на основі свідчень, фактів, документів. Новітня  історія України формується і пишеться просто зараз. Вона твориться і в умовах війни, яка розпочалася 20 лютого  2014-го. Наша історія України  є і нашою інтелектуальною зброєю. Соборність, незалежність і свобода не даються в один момент і назавжди. За них слід боротися і відстоювати. Постійно. Щодня. Ми обов’язково переможемо!

Дякуємо за зустріч!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Зустріч-дискусія з Олександром Зінченком у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Країну покинув патріот, 49-літній шоумен, актор і співак, телеведучий Орест Лютий. Він же Антін Мухарський, автор пісенно-пропагандистського проекту «Лагідна українізація». На своїй сторінці у Фейсбуці він написав, що в Європі попросить політичного притулку. Довкола особистості Мухарського та скандалу в його колишній сім’ї точилося і точиться багато розмов. У ЗМІ його часто називали аліментником, хоча він справно сплачував гроші на трьох своїх дітей від акторки Сніжани Єгорової, до яких вона його не пускала, бо він не хотів розмовляти з ними російською. Української ж Єгорова не хотіла чути у своєму домі. А він твердив, що у Києві – столиці України – розмовлятиме з дітьми державною мовою!

До слова, в кожного з подружжя були ще діти – по 2 дівчинки на кожного. Той, хто цікавиться плітками, може багато чого надибати в Інтернеті про цю яскраву пару. А ще послухати справедливу пісню Лютого «Росіян в Донбасє нєт».
Та, зрештою, я хотів сказати зовсім про інше. Для тих, хто мене не знає, скажу лише, що у мене довгий ніс, який добре відчуває інформацію. Й ось що я нанюхав.
В Україні 5 лютого запрацював реєстр боржників аліментів. У ньому вже понад 75 тис. чоловіків, які не платять на дітей понад 3 місяці. І міністр юстиції Павло Петренко, як на мене, особисто переймається покинутими жінками. Він скрізь пропагував цей крок міністерства, багато робив для того, щоби реєстр запрацював. А мені чомусь пригадалися неодноразові публічні «тьорки» Мухарського з ним. Може, я й не правий… Та мене рідко підводить мій нюх.
Мухарський багатьох там нагорі не влаштовував своїми не вельми інтелігентними, але – нікуди не дінешся – талановито-націоналістичними піснями-виставами. А його красуня екс-дружина Снєжана мала, чи то пак, має чималий вплив на чоловічу частину українського істеблішменту. Та історія на цьому не завершується. Вона ще має щонайменше два потаємні дна. Держава наша потребує, мабуть, безкоштовної робочої сили: аліментників змусять-таки заробляти для своїх дітей на громадських роботах.
Тільки не подумайте, не дай Боже, що я жінконенависник та ще й бездітченко, тож не розумію, як важко нині ставити дітей на ноги. Але не сумніваюся, що саме конфіскація його майна та драконівські закони щодо аліментників підштовхувала Антіна Мухарського до еміграції.
Шкода мені чоловіка. Дуже шкода. Тим паче, що тепер не відомо, хто зіграє Бандеру у кінострічці, яка має зніматися вже влітку. Та, як говорив один відомий персонаж у відомій кінострічці радянських часів: «Він винен, бо не розібрався зі своїми жінками…» А кожен крок, як відомо, лишає слід. Хоча слід Мухарського – це не лише його діти та сім’я, а й його  творчість…
У вас інша думка? Ви маєте на це право!
Завжди ваш – Іван ДУПА

Запис І кожний крок залишає слід, або Про те, чи не створений, бува, реєстр неплатників аліментів…  під  Мухарського спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Початок зйомок планується на червень-липень 2018 року, а вихід стрічки сподіваються приурочити до дня народження Бандери

В Україні знімуть художній фільм «Я – Бандера», роль лідера ОУН Степана Бандери зіграє відомий шоумен Антін Мухарський.

Про це на прес-конференції в «Укрінформі» повідомив його батько, а також режисер і автор сценарію фільму Дмитро Мухарський.

Початок зйомок планується на червень-липень 2018 року, а вихід стрічки сподіваються приурочити до дня народження Степана Бандери – 1 січня 2019 року. Зйомки будуть проходити на Західній Україні, зокрема у Львові, а також в Кракові, Римі, Мюнхені та Веймарі.

Бандеру в різні періоди життя – хлопчика семи-восьми років, юнака 17-24 років і зрілого чоловіка – гратимуть три актори. Основний період життя і втілить Антін Мухарський. У фільмі зіграє також Богдан Бенюк.

«Ми хочемо, щоб в нашому фільмі були тільки красиві люди. Ми хочемо показати світу, що у нас дуже гарна нація», – сказав Дмитро Мухарський.

Він зазначив, що в зараз вирішується проблема з фінансуванням проекту. Частина коштів обіцяла виділити українська діаспора в Німеччині. Також творці фільму покладають надії на діаспору Канади і США, на український бізнес і державу.

Нагадаємо, 11 грудня 2017 року у Києві український письменник та шоумен Антін Мухарський, відомий під псевдонімом Орест Лютий, прийшов голяка під Оболонський суд. 

Також повідомлялося, що майно Мухарського заарештували, через те, що актор заборгував 400 тисяч гривень аліментів.

Запис Зміна іміджу: замість Ореста Лютого буде Степан Бандера спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З наближенням чергових виборів в Україні нерідко згадують про «національну ідею». Кожен вкладає у це поняття своє значення, але взагалі ним означають духовну першооснову, що об’єднує цілу націю.

У випадку України дуже непросто її визначити. Мова? Ні, бо пів-країни розмовляє українською, а інша половина – російською. Православна віра? Ні, бо православні у нас розколоті на три конфесії, а є ще католики, протестанти та інші. Спільні історичні герої? Знову ж – ні. Адже для одних героями є Сидір Ковпак та молодогвардійці, а для інших – Степан Бандера і Роман Шухевич. Тим більше не можуть об’єднатися всі українці навколо сучасних політичних сил та їхніх лідерів. Протистояння між «помаранчевими» та «біло-блакитними» засвідчило, наскільки розколотим є наше суспільство.

І все ж Україна не розпадається, а самі українці сповідують якісь спільні цінності, котрі й сформулювати словесно ще нікому не вдалося. Час від часу з’являються «конструктори національної ідеї», які видувають чергову мильну бульку. Наприклад, на роль об’єднуючого чинника загальнонаціонального масштабу пропонують … «Євро – 2012»! Мовляв, якщо немає перемог економічних або військових, то хай будуть хоча б спортивні. Справді, перемоги вітчизняних спортсменів є важливим чинником зміцнення гордості за свою державу, вони сприяють розквіту патріотичних почуттів. Проте у багатьох українців «Євро – 2012» асоціюються зовсім не із спортивними  змаганнями.

Упродовж декількох років громадськість спостерігає, як жменька олігархів ділить бюджетні мільярди під приводом спорудження стадіонів, готелів та іншої інфраструктури для футбольного чемпіонату. Апетити у «будівничих» величезні, от і виходять споруди «золотими» за своєю вартістю. Наскільки якісним було саме будівництво, покаже час. Але наслідки такого витрачання державних коштів відчуває більшість громадян України. Зведення помпезних споруд на фоні падіння життєвого рівня простолюду стабільності державі не додає.

Не може «Євро – 2012» об’єднати всю націю: від нього густо тхне духом наживи. Олігархи «розпиляли» бюджетні мільярди, а дрібний та середній бізнес збирається викачати з кишень приїжджих уболівальників мільйони чи хоча б тисячі євро. Власники готелів прагнуть захмарно підняти ціни на свої послуги, від них не відстають таксисти, ресторатори та інші. Готуються до чемпіонати і такі охочі до заробітків, як проститутки, кишенькові злодії, різноманітні аферисти. Нажива перш за все!

Часу до чемпіонату залишається все менше, й пролетить він миттєво. Після «Євро – 2012» хтось рахуватиме прибутки, а хтось – втрати. Але всі побачать, що до національної ідеї футбольний чемпіонат не мав жодного відношення. Адже єднає українців не спільна участь у наживі, а любов до рідної землі, до її народу. І віра в те, що ми гідні кращого життя, ніж маємо нині.

Ігор БУРКУТ, політолог

Запис Нажива – не ідея спершу з'явиться на Медіа-Версії.