Запис Офіційний коментар ПАТ “Чернівцігаз” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Де ж те правове поле, в якому діє наш монополіст?

З такою проблемою я особисто зіткнулася, письмово поцікавившись у монополіста  ПАТ ЕК «Чернівціобленерго» інформацією про перелік послуг, які надають структурні  підрозділи даної організації, ціни та тарифи на вказані послуги, а також тим, чому така інформація не розміщена на стендах у приміщеннях цих підрозділів.

Однак замість відповіді на інформаційний запит голова правління ПАТ ЕК «Чернівціобленерго» О.М. Шекета у своїй відповіді відіслав мене до Інтернету, тобто подалі. Але, на відміну від продавця гіпотетичного магазину, Олексій Шекета – керівник великого підприємства. З головою у нього, без сумніву, все гаразд. Однак він повинен би більш відповідально ставитися до своїх обов’язків. Принагідно хочу нагадати, що п. Шекета неодноразово публічно хизувався тим, що діє, за його висловом, «виключно у правовому полі». Однак, відмовивши в наданні інформації керівнику громадської організації, він мав би хоча б ознайомитися з цим правовим полем. І тоді знав би, що згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації» оприлюднення інформації, яка не заборонена законом, є його безпосереднім обов’язком і що існує юридична відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Гадаю, керівник такого рангу як Шекета мав би знати наступне: доступ до інформації забезпечується її розміщенням на інформаційних стендах і наданням інформації за запитами; відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. І що контроль за виконанням Закону України «Про доступ до публічної інформації» покладається в тому числі і на громадські організації.

На шляху численних порушень – заслін

Та, як бачимо, надаючи відповідь-відмову й посилаючи голову громадської організації «На грані» п. Боровик, себто мене, подалі в Інтернет, п. Шекета поставив себе над Законом України «Про доступ до публічної інформації». Чи, може,  він не для нього писаний? Саме тому я й звернулася до прокуратури Чернівецької області для притягнення голови правління ПАТ ЕК «Чернівціобленерго» Шекети О.М. до адміністративної відповідальності.

Згідно з буквою закону, частина 1 статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення  (КУпАП) неправомірна відмова в наданні інформації, невчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію»,  «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», «Про доступ до судових рішень» тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 15 до 25-ти неоподаткованих мінімумів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення  наведених  вище  Законів, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 50 до 80-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.11 частини 1 ст. 255  КУпАП  у справах про правопорушення, передбачені статтею 212-3 КУпАП протоколи про правопорушення мають право складати прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури.

Громадська організація «На грані» буде відстежувати перебіг розгляду адміністративної справи про притягнення голови ПАТ ЕК «Чернівціобленерго» Шекети О.М. до адміністративної відповідальності. І те, що він великий начальник, не врятує його: перед законом усі рівні.

Тамара БОРОВИК, член Буковинського громадського об’єднання (БГО), голова чернівецької обласної громадської організації з захисту прав людини «На грані»

У випадку порушенння ваших прав з боку «Чернівціобленерго», звертайтеся в БГО чи ГО «На грані»: 050-084-53-92. Допомога безкоштовна. 

Запис Обленерго приховує інформацію про тарифи. Незаконно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Уявити сьогодення цивілізації без електричної енергії практично неможливо.  Але для того, щоб отримати право на її придбання, треба укласти відповідну угоду. Саме укладання такої угоди передбачено Правилами  користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442. І нібито все правильно: правила створені. І, хоча вони дещо вже застарілі і не в усьому відповідають вимогам часу, та все ж їх потрібно дотримуватися. Але, на жаль, кожний читає правила по-своєму. Скажете, що нічого тут дивного й немає, бо в нашій країні Конституції та Законів не дотримуються?. А тут якісь Правила, то чого б  їх дотримуватися? Але повірте, саме на наші лінощі та небажання прочитати Правила й розраховують спритні умільці, особливо коли їм потрібно мати з цього певний зиск. Бо Остапи Бендери ще не перевелися…

Проблема в іншому: десятки тисяч споживачів, представників суб’єктів господарювання та бюджетних установ оббивають пороги до ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» для подачі так званого звіту про використання електричної енергії. Вже навіть податкові та інші державні органи відвідувати не потрібно, натомість до  монополіста, хоча він уже й приватний, ходити мус. Ми зобов’язані здати звіт, вистоявши черги.

Особисто я не полінувався: перечитав ці Правила і прийшов до висновку, що нас зробили «ходаками», бо це комусь вигідно. Адже в ПКЕЕ про щомісячні відвідування нічого не сказано. Зате в самому договорі, який, коли не підпишеш його, то і електрики не отримаєш, це зазначене жирним шрифтом. І благословили цей запис державні чиновники територіального представництва (керівник А.С. Маляр) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, (НКРЕ) 24.03.2006 року.

Вирішив з’ясувати, що ж могло спонукати державного чиновника високого рангу благословити такі нерівні для суб’єктів господарювання умови. Якими такими благими намірами керувався він, коли діяв усупереч зі ст.19 Конституції України?

Стаття 19 Конституції України:

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

А до обов’язків керівника територіального відділу НКРЕ видача такого погодження не входить. Ось і подумалося, що, можливо, до такого погодження спонукало працевлаштування сина завідувача сектору НКРЕ у Чернівецькій області до відділу збуту електричної енергії ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго»?

На це питання хотілося б отримати відповідь не тільки від самого державного чиновника високого рангу,а й від компетентних правоохоронних органів.

А, крім того, давайте поставимо запитання і собі, коханим: коли ми, нарешті, перестанемо бути рабами?  

Володимир ВАКАРЮК, голова громадської організації «Європейський рух», член Буковинського громадянського об’єднання.

Від редакції: Газетні шпальта відкриті для публікацій і точок зору інших зацікавлених сторін.  

Запис Задля чого порушує Правила користування електричною енергією посадовець? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Серед найбільш цікавих і певною мірою загадкових художників Чернівців початку ХХ століття виокремлюється ім’я Саломона Лернера, 1890 (за деякими даними 1886)-1963.

Соломон Лернер. Чернівці. Фото 1928 року.

До нашого міста він потрапив після навчання у Київському художньому інституті. Працював тут  близько двадцяти років, входив до кола чернівецьких митців та інтелектуалів на чолі з відомим письменником Е. Штейнбаргом. Мешкав по вулиці Регіни Марії, 4 (нині вул. Головна між площами Центральною та Соборною).

У пресі 1920-х років зустрічаються лише поодинокі відгуки про твори художника та згадки про його участь у виставках. Провідні теми – мотиви містичних хасидських легенд та єврейського побуту. В творчому доробку багато, крім того, портретів, натюрмортів і пейзажів. Творчість цього живописця є надзвичайно оригінальною, а виразне письмо позначене рисами постімпресіонізму.

У наші дні творчість С. Лернера призабута, та й інформація про нього край обмежена. Є згадки про те, що кілька його полотен перебуває у музеях Ізраїля та США: в Музеї мистецтв у Тель Авіві, в одному з перших художніх музеїв країни у кібуці Ein Harod, а також у музеї Хіршхорна у Вашінгтоні (Hirshhorn Museum).

Чернівецькі музеї, на жаль, полотен Лернера не мають.

Донедавна ми могли скласти уяву про його творчість, маючи лише дві тоновані репродукції у раритетному Єврейському альманасі 1922-23 років, який експонується у нашому Художньому музеї – портрети «Весняне пробудження» та «Ревний рабин». Вони вражають глибоким відтворенням образів і яскравою виразністю характерів.

Портрет літньої жінки. Полотно, олія. 1923 р.

Але при вивченні творчого шляху митця мені випала щаслива можливість познайомитися із портретом видатної поетеси Рози Ауслендер, яка народилася та тривалий час жила у Чернівцях. Цей твір Саломон Лернер написав 1928(?) року. Він репродукований у статті про уславлену чернівчанку в енциклопедії «Єврейські жінки». Нещодавно кольорову репродукцію портрета вперше розмістили в інтернеті. На ньому зазначені підпис автора та дата створення  (сайт блогу вихідця з Чернівців Едгара Хаустера з Нідерландів «Czernowitz Art Gallery»). На цьому сайт, також у кольор, поданий твір Лернера «Портрет літньої жінки». Із вдячністю до Е. Хаустера за публікацію  зазначимо, що це дає нам можливість познайомитися із живописною манерою художника та відчути своєрідність його палітри, в якій переважають зелені та рожеві кольори. Там же дізнаємося, що чотири його твори репродуковані у виданні на івриті «Комуна Ліпкани. Книга пам’яті» (1963).

Порттет Рози Ауслендер. Полотно, олія. 1928(?) р. 

Доля творчого доробку майстра є доволі драматичною. Відомості про його творчість та й самі твори загубилися у вирі подій і розлетілися світом. Адж, крім Чернівців, тривалий час він жив у Парижі (1930-ті роки), Гавані на Кубі (1940-1943) та Нью-Йорку (1943-1962). Останній рік свого життя він прожив у Тель-Авіві.

У Парижі та Гавані митець активно творив, брав участь у виставках. Є відомості, що на Кубі С. Лернер долучився до організації мистецької творчої групи разом з відомим кубинським художником та письменником Самуелем Фейхоо (Samuel Feijóo). Цього часу там працював і чернівецький скульптор Бернар Редер, з яким вони 1943 року вирушили до Сполучених Штатів Америки.

У Нью-Йорку Саломон Лернер оселився на Манхеттені. Він і далі багато працював, утримуючи родину з продажу картин. Тож виставкова активність митця згасла. Однак 1960 року життя художника несподівано змінилося – з ним стався нещасний випадок. Під час прогулянки в нього влучив бейсбольний м’яч, що вилетів з майданчика, повз який він саме проходив. Лернер отримав важкий струс мозку і був змушений кілька місяців лікуватися. Відтак живопис митця втратив колишню виразність і силу.

1962 року він виїжджає до Тель-Авіва разом з усіма своїми творами. Наступного року Саломон Лернер помер. Після смерті митця всі його роботи, за ініціативи Міністерства освіти та культури, розподілили по різних установах країни та сільськогосподарських комунах (кібуцах).

Підпис С. Лернера

За різними оцінками, за своє життя художник створив від тисячі до двох тисяч живописних композицій. Врятувати творчість Лернера від забуття взявся благодійний Фонд Мехнера у Нью Йорку (The Mechner Foundation), який започаткував проект «Саломон Лернер». Головним завданням проекту є «пошук творів народженого в Україні живописця з метою привернення уваги мистецької спільноти до його творчості». Заплановані також видання альбому репродукцій та виставки творів Лернера в різних країнах, де він працював.  Френсіс Мехнер звернувся до світу із проханням надсилати йому відомості про митця та його твори.

Сподіваймося, що цей заклик знайде відгук і в Чернівцях. Дуже хочеться вірити, що в нашому місті ще й тепер можуть знайтися полотна славного чернівчанина Саломона Лернера, на яких він зазвичай ставив свій підпис «S.Lerner» і дату.

Ведуча рубрики –Тетяна ДУГАЄВА

Мистецтвознавець, культурний діяч Буковини, автор багатьох розвідок, монографій, каталогів і буклетів. Свого часу науковий співробітник Львівської картинної галереї, директор Чернівецького обласного художнього музею. Нині на творчій роботі. Член Національної спілки художників України. В її доробку: «Митці Буковини», енциклопедичний довідник, т. 1, у співавторстві, 1998; «Таланти Чернівців. «Усім, чим я є, я зобов’язаний Чернівцям» (2008): творчі біографії митців різних країн, життя яких пов’язане з Чернівцями.

До речі, прочитати про колишню нашу землячку, яка живе нині за кордоном, тепер можна у Вільній електронній енциклопедії «Вікіпедія»

Запис Драматична доля спадщини художника спершу з'явиться на Медіа-Версії.