Тільки справді демократичне суспільство не має цих вад, або Кілька слів про журналістські стандарти й анонімки

Зеленський боїться журналістів, тобто – критики? Таку тезу чула неодноразово після того, як глава держави запропонував законодавчо врегулювати «стандарти новин», себто діяльність медіа в Україні. Про це, зокрема, йдеться в його указі №837/2019 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави», оприлюдненому 9 листопада. Згідно з документом, до 31 грудня 2019 року уряд має розробити та внести на розгляд ВРУ законопроєкти, у яких міститимуться «положення щодо вимог та стандартів новин».

Того ж дня на Фейсбуці міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський запевнив, що уряд не збирається врегульовувати стандарти новин, а слова в Указі президента про «вимоги й стандарти новин» є термінологічним непорозумінням, атому ніхто не збирається втручатися у питання, які належать виключно до компетенції професійної спільноти.

Щось цей виступ Бородянського живо нагадав запал, із яким пані Герман захищала колись «ляпи» проФФесора Януковича. Тим паче,що влада планує запровадити законодавче визначення понять «небезпечна інформація», «дезінформація», «недостовірна інформація», як додав міністр. За його словами, це є важливим в умовах інформаційної війни з РФ і з огляду на те, що деякі ЗМІ фінансуються  країною-агресором. Бородянський також написав про запровадження визначень характеру інформації як новинної, розважальної тощо із можливим зобов’язанням позначати поширюваний контент відповідно до цих визначень.

Ініціативу президента вже розкритикував голова Національної спілки журналістів (НСЖУ) Сергій Томіленко. Він назвав пропозиції Зеленського «драконівськими» й такими, що не мають нічого спільного зі зміцненням держави.

Собі, як члену НСЖУ, дозволю провести таку паралель. Чому, приміром,  Зеленський не пропонує встановити стандарти лікування? Адже такі протоколи вже існують і за ними працюють в усьому світі. Їх, як відомо, розробляли професіонали високого ґатунку. Те саме можна сказати і про стандарти для ЗМІ, які вже давно існують і весь цивілізований світ їх дотримується. Україна ж, наскільки я розумію, демократична країна?! Про що ж тоді мова?

…Так сталося, що саме цими дня до редакції надійшов лист – анонімний – від колективу (чи може однієї особи, хто ж його знає?) колишнього будівельного технікуму, а нині  коледжу ЛНАУ. У ньому був крик про допомогу. І, мовляв, «Версії» у цій справі – остання інстанція. Хоча з’ясувала, що таку ж анонімку отримала і газета «Буковина». Автори листа просили привернути увагу громадськості до виборів директора коледжу, бо якщо залишиться нинішній керівник, то колишній флагман підготовки будівельників може просто зникнути з мапи навчальних закладів області. Бо вже зараз учні практично взимку не навчаються через відсутність опалення, хоча, за словами авторів листа, якби всі гроші, що збирають на навчання, спрямовувалися на потребу закладу, то коледж мав би дуже пристойний вигляд і такі ж умови для здобуття професійної освіти.

Тож за стандартами діяльності ЗМІ анонімки не розглядаються. Та попри це мені стало образливо за людей, за страх, який залишився в них пережитком минулого. Хоча добре усвідомлюю, наскільки це важко – сказати керівникові правду в очі. Та коли це зробить увесь колектив, справа зрушить-таки з мертвої точки. Наразі, мабуть, не все гаразд і з колективом… Утім, гадати не буду. Є чимало шляхів для утвердження своєї позиції, своїх життєвих принципів – власних стандартів. А їх варто дотримуватися, якщо себе поважаєш…  

Людмила ЧЕРЕДАРИК          

Запис Погляд Людмили ЧЕРЕДАРИК: Заборони, як і анонімки, породжують страх спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Питна вода в Чернівцях відповідає стандартам України, та не Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), – наголошує подружжя Чобанів, які добре орієнтуються в темі води. Сергій тривалий час працював заступником начальника КП «Чернівціводоканал», Алла, кандидатка хімічних наук, багато років присвятила вивченню проблем питної води Чернівців. Пропонуємо їхні професійні міркування та пропозиції, адже чернівчани мають знати: вода, яку вони отримують з кранів, несе певні ризики для їхнього здоров’я. Варто усвідомлювати, що на нас усіх чекає через споживання води, технологія підготовки якої не відповідає викликам сьогодення.

У США обов’язково контролюють 53 (!) органічні речовини, в Україні  –  тільки 5!
Вплив будь-якої отрути на організм може бути гострим, одномоментним або пролонгованим, коли отрута накопичується й тільки згодом спричиняє негативні наслідки. І таких ризиків у воді, яку ми споживаємо – безліч. Недарма ж у США обов’язковому контролю підлягають 53 (!) органічні речовини, хоча в українських нормується вміст тільки 5-ти. За вимогами ВООЗ, контролю в питній воді підлягають акриламід, бенз(а)пірен, бромати, 1,2-дихлоретан, епіхлоргідрин, фториди, пестициди, поліциклічні ароматичні вуглеводні, тетрахлороетан, трихлороетан, тригалометани, вінілхлорид. Вміст у воді цих шкідливих речовин, до того ж, призводить до утворення не менш небезпечних хлорпохідних під час хлорування води. Для проведення аналізів на ці сполуки КП «Чернівціводоканал» не має відповідного обладнання. Тому вода, яку ми отримуємо з водопроводу, містить певні ризики для здоров’я людини.

80% недуг людини, із пошкодженням генофонду включно, пов’язані з неякісною питною водою
У другій половині ХХ століття суттєво змінилися уявлення про вплив питної води на здоров’я людини. За даними ВООЗ, 80% захворювань, включаючи пошкодження генофонду, пов’язані з неякісною питною водою. Через низьку якість води щорічно в світі помирає близько 5 млн людей, ще 500 тисяч заражається різними інфекції. З огляду на це світова спільнота постійно уточнює критерії якості питної води. Практично всі високорозвинені країни підвищили вимоги до неї. Нині в Австрії, Німеччині, Франції, Фінляндії водопровідна вода відповідає усім міжнародним стандартам якості. Вона прозора, без запаху, має чудовий смак і високий рівень санітарно-гігієнічної та хімічної безпеки. Таку воду без жодного побоювання п’ють просто з крану, даючи її навіть найменшеньким діткам.

Чернівецька питна вода: 4 недоліки. Австрійці не пили б її.

У Чернівцях використовуються нині як поверхневі, так і підземні джерела водопостачання. Природно, постає запитання, чи можна пити чернівецьку воду з крану. На це, як фахівці, скажемо: її не рекомендуємо не те, що пити, а й навіть купати в ній немовлят небезпечно для їхнього здоров’я.

20 років тому австрійські фахівці, відібравши проби з резервуару чистої води «Попова» та у готелі «Черемош», проаналізували їх  і дійшли висновку: ця вода через високий вміст хлорованих вуглеводнів не використовувалася б в Австрії як питна.

Висновки 20-літньої давності актуальності не втратили, на жаль, бо в Чернівцях і сьогодні хлорують воду, з якої не вилучені ксенобіотики, тобто речовини, які природним шляхом не синтезуються, тож не можуть асимілюватися організмами. В нашій воді містяться  хлоровані органічні сполуки – хлороформ, дибромхлорметан, дихлорбромметан, бромоформ, що характеризуються високими токсичними властивостями, бо негативно впливають на печінку, ЦНС, нирки, селезінку й підвищують ризик розвитку злоякісних пухлин. До слова, в австрійській воді цих речовин узагалі немає!

Другим недоліком чернівецької питної води був зазначений наднормативний вміст іонів алюмінію через порушення процесу коагулювання, простіше – передозування активної речовини. Надлишок алюмінію небезпечний для здоров’я. У великих дозах він уражує кістковий мозок, кістки, легені, нирки, центральну нервову систему, репродуктивні органи, особливо в жінок –  молочні залози. Спостерігаються розлади пам’яті, орієнтації у просторі, депресія, нервозність, енцефалопатія. З віком зростає ризик розвитку хвороб Альцгеймера та Паркінсона.

Важливо підкреслити, що обидва зазначені недоліки питної води пов’язані з порушенням регламенту процесу водопідготовки.

Третій недолік – перевищення вмісту фенолів у водопровідній воді, порівняно із австрійською – у рази (0,002 проти 0,0005). Потрапляючи до організму, феноли спричиняють важкі отруєння, особливо нирок і головного мозку. Принагідно зауважимо, що вміст фенолів у питній воді контролюватиметься в Україні тільки від 2020 року.

Четвертий недолік – перевищення вмісту заліза у воді з крану – що ілюструє інтенсивну корозію водопровідних мереж. Методика зменшення корозії водопровідних труб у світі давно існує.

 
Міжнародні та вітчизняні нормативи питної води
Порівняння чернівецької та  австрійської питної води піддає сумніву відповідність українських стандартів світовим. Тривалий час в Україні якість питної води контролювалася стандартом, прийнятим як ГОСТ 2874–82 «Вода питьевая» ще 1982 року. Нині якість нашої питної води регулюють Державні санітарні норми (ДСанПіН 2.2.4–171–10). Це стандарт ширший, та порівняємо його із нормативами питної води у США та ЄС.

Гігієнічні нормативи для питної води у США жорсткіші в рази. На всій території США чинні Основні (Національні) стандарти, а Другорядні стандарти не є обов’язковими і містять рекомендації щодо органолептичних показників води (колір, запах тощо) і тих показників, які можуть спричиняти зміни шкіри, зубів тощо. Окремі нормативи чинні на території тих чи інших штатів.

Контроль питної води у США включає: *мікробіологічний аналіз; *контроль залишкового вмісту  знезаражувальних агентів; *контроль продуктів взаємодії компонентів природних вод зі знезаражувальними агентами; *аналіз органічних сполук; *аналіз неорганічних сполук; *визначення радіонуклідів.

Серед органічних сполук у США контролюється вміст надзвичайно токсичної речовини 2,3,7,8-тетрахлордібенздіоксану (ТХДД) і таких пестицидів, як альдрин, дільдрин та ендрин. Альдрин належить до так званої «брудної дюжини» найнебезпечніших пестицидів. Ендрин удвічі токсичніший за альдрин та у 10-12 разів – за ДДТ. 2001 року прийняте рішення про глобальну заборону виробництва, використання та реалізації ендрину, як свого часу вчинили стосовно ДДТ. Це стійкі у довкіллі речовини, які ще довго виявлятимуть у ґрунтах і воді.

Крім того, у питній воді контролюються й пестициди, що швидко розкладаються, оскільки вони мають серйозний вплив на здоров’я людини. Скажімо, дикват спричиняє катаракту й носові кровотечі тощо. Суворо контролюють вміст у питній воді фунгіцидів – засобів боротьби з грибковими захворюваннями рослин, адже 90% з них – канцерогени.

Контролюється вміст у питній воді неорганічних сполук  – важких металів, азбесту, фторидів, нітратів, нітритів, фосфатів тощо, які негативно впливають на людський організм. Так, миш’як і діоксини спричиняють рак. Неврологічні ушкодження та зниження IQ зумовлює свинець. Ртуть і кадмій можуть «забезпечити» хвороби нирок. На опорно-руховий апарат впливають фториди, кадмій і свинець. Вміст мікроволокон азбесту зумовлює розвиток кишкових поліпів.

Нітрити, на які перетворюються в організмі людини нітрати, спричиняють, серед іншого, метгемоглобінемію. При цьому захворюванні двовалентне залізо окислюється до тривалентного і вже не транспортує в організмі кисень і вуглекислий газ. А N-нітрозаміни, які утворюються з нітритів, дають поштовх утворенню ракових пухлин.  

Головний чинник, що диктує необхідність контролювати вміст фосфатів – застосування миючих засобів та інших активних речовин, що містять фосфонієву групу.

Порівняємо нормативи якості питної води в країнах ЄС та в Україні. Європейські нормативи якості питної води практично повністю відповідають рекомендаціям ВООЗ і в рази суворіші, ніж в Україні.

На жаль, в Україні не контролюється вміст азбесту в питній воді, хоча частина водопровідних труб зроблена з цього матеріалу. Натомість український стандарт все ще контролює твердість (або жорсткість) води – вміст катіонів кальцію та магнію, які надають природним водам специфічних властивостей. Саме за ним бракують мало не половину зразків води. У США та ЄС цей показник не нормується.

Нині чинний вітчизняний стандарт якості питної води – лише проміжний крок від учорашніх українських реалій до світової практики і не відповідає викликам сьогодення. Причина зі зволікання наступного прогресивного кроку в тому, що українські стандарти прив’язані до застарілих технологій водопідготовки.

Технології підготовки питної води у Чернівцях та Гельсінкі
Для цього порівняння вибране місто Гельсінкі, бо воно – серед лідерів за якістю питної води, та, як і Чернівці, використовує поверхневі води. Тож ці два водоканали мають приблизно однакові завдання.
Для прояснення та знезараження дністровської води на станції «Вікно» використовується так звана класична технологічна схема: 1) коагулювання завислих речовин (із застосуванням коагулянтів «Полвак–86», «Магнофлок», активною речовиною в яких є алюміній); 2) відстоювання утворених на попередній стадії пластівців у відстійниках; 3) фільтрування води через піщані фільтри; 4) знезараження хлором або гіпохлоритом натрію.

Технологія очищення води з поверхневих джерел для питних потреб розроблена ще у 30-их роках минулого століття

Вона не враховує потужного антропопресингу на довкілля, що почався у другій половині ХХ ст., незадовільного стану очисних споруд каналізації, внаслідок чого у природні водойми надходить велика кількість забруднювачів. Зокрема, у Дністер скидаються стічні води багатьох промислових підприємств Львівської та Івано-Франківської областей. Рівень очищення стоків, м’яко кажучи, не завжди високий. До того ж, технологія водопідготовки на станції «Вікно» не враховує наукових досліджень останніх десятиліть щодо хімічної безпеки та санітарної захищеності питної води.

Натомість у Гельсінкі застосовується осучаснена до теперішніх викликів технологія очищення води: 1) коагулювання сульфатом заліза; 2) відстоювання пластівців; 3) фільтрування на піщаних фільтрах; 4) озонування; 5) адсорбція органічних речовин на фільтрах з активованим вугіллям; 6) знезараження ультрафіолетом.

Як бачимо, перші стадії водопідготовки у Гельсінкі такі ж, як і в Чернівцях, а три наступні – відрізняються. На перших стадіях в обох містах здійснюється  прояснення води: видаляються завислі часточки. Саме 4-6-та стадії очищення у Гельсінкі усувають наслідки антропопресингу на поверхневу воду: видаляють стійкі органічні речовини шляхом окиснення озоном і адсорбції на активованому вугіллі

О₃  знищує навіть вірус поліомієліту. Озон – сильніший окисник, ніж хлор, тож має вищі бактерицидні властивості. Він окисляє навіть детергенти з миючих засобів, гербіциди, пестициди, феноли. О₃ знищує бактерії, спори, віруси, навіть вірус поліомієліту. 

Разом зі знезараженням озонування знебарвлює воду й усуває запахи і присмаки.

Фільтруванням на активованому вугіллі з води вилучаються органічні речовини, тож зменшується активність бактерій у воді.

Фільтрування на активованому вугіллі дає можливість зменшити дозу хлораміну, який додають до води на шляху до споживача. 

Завершує сучасний процес приготування води дезінфекція ультрафіолетовими променями.

ВИСНОВКИ: ми маємо знати, що п’ємо

Лабораторія чернівецького Водоканалу не має засобів і апаратури для  контролю якості питної води навіть за вітчизняним стандартом, не кажучи вже про стандарти ЄС та США

Чернівецька вода непридатна з позицій європейського стандарту для пиття, бо містить наднормативну кількість хлорованих органічних сполук. Причина цього, як ми вже наголошували,  – у схемі водопідготовки дністровської води. Бо, на відміну від сучасних схем водопідготовки на базі поверхневих водойм, що застосовуються в країнах ЄС, наша не передбачає стадії очищення від органічних компонентів і хлорпохідних у випадку використання хлору або гіпохлориту натрію. Такою стадією є фільтрування води через шар активованого вугілля, який адсорбує практично всі токсичні органічні речовини та їхні похідні. Та ми її не маємо.

На жаль, програма реконструкції системи водопостачання Чернівців не передбачає осучаснення наявної схеми водопідготовки дністровської води. В ній немає навіть натяків на введення у технологічну схему ланки фільтрування на активованому вугіллі. Заміна ж газоподібного хлору гіпохлоритом не вирішує питання усунення з водопровідної води хлорпохідних органічних сполук як побічних продуктів хлорування. Цьому може сприяти лише перехід на дезінфекцію за  допомоги озону.

Якими мають бути перші кроки до поліпшення якості питної води у Чернівцях

Почати треба з комплексного аналізу якості питної води, проведеного як в усіх діючих джерелах водопостачання, так і у водопровідній мережі, за всіма показниками, які контролюються у США та країнах ЄС. Для такої роботи слід залучити незалежну лабораторію – ці моніторингові роботи треба розпочати вже зараз. Їхні результати мають бути оприлюднені й публічно обговорені для прийняття рішення щодо подальшої експлуатації того чи іншого водозабору.

За таких умов ми будемо певні, що питна вода, яку споживаємо, не спричинить у нас рак, хворобу Альцгеймера чи інші не менш страшні недуги. Наголошуємо, що питну воду в Чернівцях ніхто серйозно не вивчав.

Зрозуміло, що найкраще для споживача – це підземні водні джерела. Вони є у Рівному, Тернополі… Якщо у нас знайти їх неможливо, то треба бодай добре очищати дністровську воду, запровадивши озонування та фільтрацію активованим вугіллям. Зрозуміло, що починати треба з ремонту інженерних мереж. Щоправда, ця позиція, нарешті, потрапила до презентованого цими днями бізнес-плану Водоканалу на 2018-2020 рік.

Сергій і Алла ЧОБАНИ

Від редакції:
Для інформації: на перший крок реформування та модернізації «Чернівціводоканалу» виділяється 17 млн євро. Загалом же на це піде майже 64 млн євро. Але у планах Водоканалу жодного слова немає про поліпшення якості питної води: йдеться лише про заміну старої мережі, значне скорочення витрат на електроенергію, коригування тарифу тощо.
Тож виникає актуальне запитання до мерії, а також  і до тих, хто нині займається модернізацією та реконструкцією «Чернівціводоканалу»: Якщо міська рада залучає гроші  – кредит німецького банку – на модернізацію, то чому в рамках цієї модернізації не йдеться про поліпшення якості питної води? Адже гроші беруться не з повітря, а з того, що ми, чернівчани, сплатили до міського бюджету як податки, а пізніше наші діти повертатимуть за  кредит. Укотре, мабуть, варто нагадати слова відомого британського політика Маргарет Тетчер: «Немає жодних «суспільних грошей», є тільки гроші платників податків». А хто платить, як відомо, той і замовляє музику. Та чому ніхто не чує потреб чернівчан, без задоволення яких вони хворітимуть, а, може, й вимиратимуть?..

Запис Алла та Сергій ЧОБАНИ: «Закликати чернівчан пити воду з крану – досить небезпечний крок», або Про те, чи потрібна споживачам реконструкція системи водопостачання, яка не передбачає осучаснення очищення води спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Колишній головний редактор центральних телекомпаній країни, керівник кореспондентських пунктів у Варшаві, Лондоні, Москві та Римі, автор гострих військових репортажів з гарячих точок планети та книг з тележурналістики відвідав Чернівці. Бо саме його запросило посольство Франції в Україні для проведення 2-денного семінару у ЧНУ ім. Юрія Федьковича. До речі, Чернівці – одне з 4-х українських міст, які відвідав гість з Франції. Пощастило ще Одесі, Дніпропетровську, Черкасам.

Більшість обов’язків і прав журналістів як Франції, так й України збігаються, тільки реалізуються вони часто по-різному. І чи не найбільша є відмінність у тому, що іноземний журналіст – власник прес-картки ніколи не дозволить собі створювати комусь позитивний імідж у своїх матеріалах. Якщо ж він працює у певній піар-компанії, то це назавжди ставить хрест на його журналістській діяльності. У нас же, як правило, журналіст – універсальний: він може очолювати партію, видавати «незалежний» часопис та ще й «підробляти» у прес-службі. Іноземному колезі такий феномен було важко зрозуміти. Можливо, саме тому він утримався від критичної характеристики стану журналістики в Україні в цілому.

Дискусійними виявилися питання щодо замовних матеріалів, які для Франції є рідкістю, в нас – досить поширеним явищем. Напевне, це викликано різницею у доходах працівників ЗМІ. Так, за словами пана Маньє, журналіст-початківець у них отримує в середньому 2 тисячі євро за місяць. Український – разів у 20 менше. Попри те, що у Франції є журналісти, які заробляють понад 20 тисяч євро на місяць – це ведучі популярних шоу.

– Ваша журналістика дуже нагадує мені французьку 70-х років ХХ століття. Хочеться вірити, що використовуючи європейський досвід, Україні вдасться пройти цей шлях швидше – зазначив гість. – Ми у Франції вважаємо, що роль журналіста полягає в тому, щоб не стільки бути першим у розповсюдженні інформації, як бути переконаним, що ти розповсюдив перевірену і правдиву інформацію, – додав Стефан Маньє.

Разом з паном Маньє Чернівці відвідав перший секретар і радник з питань преси посольства Франції в Україні Емануель Берар.

За час свого перебування гості зустрілися з представниками місцевих ЗМІ, керівництвом області та міста. Окрім цього, пан Берар зустрівся з Генеральним консулом Румунії у Чернівцях Тетяною Попою, а також поспілкувався з представником опозиції – Головою обласної організації політичної партії «Фронт Змін» Максимом Бурбаком. На зустрічі з ректором ЧНУ Степаном Мельничуком та завідувачкою кафедри журналістики Любов’ю Василик французькі гості обговорили питання майбутньої співпраці.

Запис Між українською і французькою журналістикою – розрив у півстоліття спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«…Зайшли у глухий кут»

– Владиславе Володимировичу, нині проблема питної води стоїть перед людством надзвичайно гостро. На знак офіційного визнання великого значення водних проблем Генеральна Асамблея ООН проголосила 2005 – 2015 роки міжнародним десятиріччям «Вода для життя».

– Проблема питної води в усьому світі була і буде дуже актуальною. По-перше, на планеті швидко збільшується чисельність людей, а по-друге, зменшуються водні ресурси, які вже не в змозі забезпечувати землян необхідною кількістю питної води. Практично всі прісні джерела нині тією чи іншою мірою забруднені продуктами життєдіяльності людини.

Ми, науковці, повинні визначитися, що саме маємо на увазі, говорячи про питну воду. У різних країнах діапазон контролю за різними компонентами води відрізняється в багато разів. ВООЗ рекомендує 95 контрольованих компонентів, у США їх – 102, в Україні – 29.

Світ пішов неправильним шляхом, на який його штовхнули медики, змусивши хімічними, мікробіологічними, радіохімічними методами контролювати окремі складові води. Бурхливий розвиток хімії, фармацевтики, медицини, агропромислового комплексу призвів до того, що людина щороку синтезує сотні тисяч (!) нових препаратів для власних потреб. Сьогодні близько 35 мільйонів(!!!) хімічних сполук в довкіллі, звідки, зрештою, і береться вода для пиття. Тим більше здається абсурдним, коли в Україні контролюють лише 20–30 хімічних сполук із десятків мільйонів! Чи маємо право на підставі цих мізерно малих вимірювань говорити про якість води?

ВООЗ рекомендує 95 контрольованих компонентів, у США їх – 102, в Україні – 29. А в довкіллі 35 млн. хімічних сполук!

Можна багато дискутувати про різні мутації: для прикладу – пташиний і свинячий грип, нова кишкова інфекція в Європі. Але ж із причини надзвичайно великого забруднення мутантним стає увесь світ!. Ми «ковтаємо» це забруднення, насамперед, із питною водою, яку ніхто не може ефективно доочистити, і найголовніше – ніхто не може проконтролювати. Здається, зайшли в глухий кут…

Власні стандарти

– Але ж Ви знаєте, як вийти з нього?…

– Ще у 80-х роках я заявив, що водопровідна вода в Києві непридатна для пиття. Але яку ж воду пити? Відповідь на це запитання шукав упродовж багатьох років досліджень. Результатом цього стали бювети – альтернативне пряме джерело постачання води високої якості, придатної для пиття. Вважаю, що завдяки відкритим бюветам свою місію на Землі я виконав. Сьогодні в Києві їх близько 300, і всі ці роки я персонально відповідаю за якість бюветної води. До 90-го року Київ не мав жодної колонки. Вода з артезіанської свердловини прямо не постачалася, а змішувалася з дніпровською або деснянською водою і хлорувалася, що абсолютно неприпустимо. Та й незрозуміло: для чого? Адже це вже не питна вода, а технічна, і дуже токсична. Інша річ, коли йдеться про дніпровську воду, куди стікають каналізаційні стоки з усіма інфекційними захворюваннями.

Хлорована вода – технічна, а не питна. І дуже токсична!

Я знехтував уявленнями про знезараження і, завдяки партійному квитку в кишені та авторитету Академії наук, змусив тих, від кого це залежало, повірити мені і відкрити бювети на пряме надходження води з-під землі, без будь-якої обробки. Хоча тоді, наприкінці 80-х, міністерства і відомства, що відповідали за підземні води, були категорично проти. Бо так, мовляв, не заведено у світі. За світовими стандартами, вся вода повинна знезаражуватися.

– Ви вирішили знехтувати світовими стандартами?

– Я зрозумів, що треба створювати власні стандарти. Ми не повинні під когось підлаштовуватися, не повинні грати за чиїмись правилами. Кілька років поспіль було витрачено, і нарешті торік вдалося повністю завершити розробку нових стандартів на питну воду, які принципово відрізняються від світових підходів. У жодній країні світу немає державних стандартів, які б визначали якість води за параметрами, розробленими в Україні. Не хочу здатися велемовним, але це справді революційний підхід.

Можливо, буду надто різким, але вважаю, що медики світу поводяться аморально, коли в питній воді визначають норми отрутохімікатів. Гранично допустима концентрація (ГДК) миш’яку, ртуті, свинцю, пестицидів у питній воді – це нонсенс! Скажімо, у водопровідній воді допускається 60 мг хлороформу. Для живої біоти це – смертельна доза. Миші і щури, якщо вони здорові, одразу не вмирають, але клітини поступово гинуть. І людський організм теж починає виходити з ладу. З точки зору загальної біології кожному має бути зрозуміло: токсичні речовини нормувати у воді не можна. До того ж, третина із 29 контрольованих компонентів водопровідної води в Україні – суто фізичні (колір, мутність, температура, вміст кисню тощо), що аж ніяк не впливає на якість води. Хімічних сполук приблизно половина і половина з них не мають відношення до токсикології – кальцій, магній, калій, натрій… Мільйони токсичних елементів залишаються поза увагою, хоча їхня роль у формуванні якості води не просто визначальна, а гігантська.

Хлорована вода не може бути питною

Твердження, що санітарні лікарі контролюють якість водопровідної чи іншої води, позбавлене всякого сенсу. Вивчаючи світовий досвід, а головне, проводячи дослідження, давно переконався, що хлорована вода в принципі не може бути питною, це технічна, у кращому разі санітарно-гігієнічна, придатна, скажімо, для миття підлоги. Її вживання спричиняє тяжкі захворювання, стимулює утворення ракових клітин. Навіть купання в ній призводить до певних проблем, бо хлорорганіка, особливо з гарячою водою, повністю всмоктується шкірою.

– Процес кип’ятіння не убезпечує?

– Ні, зникає лише частина леткої органіки. Ми кип’ятимо воду і дихаємо речовинами, які випаровуються з води і стають ще більш небезпечними для нас, адже потрапляють в організм напряму – через легені (під час пиття шкідливі речовини піддаються «переробці» в кишечнику, печінці й нирках). Чоловіча імпотенція теж значною мірою пов’язана з хлорорганікою – це доведено.

Фільтри – забруднювачі

– Час від часу з’являється інформація про те, що вода вимагає доочищення. І ми купуємо водоочисні фільтри…

– Водопровідну воду треба очищати, бо вона токсична. Як мінімум, є хлорорганіка. Крім того, алюміній, залізо, марганець тощо. Але фільтр не очищає, а, навпаки, забруднює воду. На ньому утворюються гігантські колонії мікроорганізмів і як наслідок – дуже токсична маса продуктів їхньої життєдіяльності. Цю масу ми випиваємо разом з водою. До речі, ступінь токсичності синьо-зелених водоростей перевищує токсичність ціанистого калію в тисячу разів! Однак самі по собі вони нешкідливі. Коли ж потрапляють у водопровідну мережу і піддаються хлоруванню, то виділяють величезну кількість токсикантів. Як наслідок, вода, в якій гинуть клітини, стає токсичною і провокує різні захворювання. Гроші викинули (ще й чималі! і за них ще й організм отруїли.

(Закінчення у наступному числі)

Запис Яка вода – таке й здоров’я спершу з'явиться на Медіа-Версії.

…Кожен із нас має пряме і безпосереднє відношення до соціальної сфери: всі ми або працюємо на цю систему, або отримуємо з неї виплати. Сьогодні в державі існують чотири соціальні фонди: Пенсійний фонд, Фонд зайнятості, Фонд з тимчасової втрати працездатності і Фонд від нещасних випадків на виробництві.

– Найближчим часом може з’явитися Медичний фонд, – зауважив Михайло РОЗМАН, начальник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. – Про нього постійно йдуть розмови в кулуарах Верховної Ради, готуються законопроекти, але відповідне рішення прийматиметься пізніше. Та він обов’язково буде, бо кожна цивілізована країна його має.

Особливість цих фондів у тому, що вони наповнюються не з державного бюджету, а напряму, з кишені громадян. Через страхові внески роботодавців, усіх, хто працює та організовує робочі місця – збираються страхові внески до цих фондів. І внески чималі. Адже якщо загальний бюджет держави становить приблизно 400 млрд гривень, то в цих фондах на сьогодні «крутиться» 200 млрд гривень. Тож, якби не було цих фондів, не було б, мабуть, і реального соціального захисту…

Проте, навіть за словами працівників соціальних фондів, їхні клієнти навряд чи відчувають себе задоволеними. Бо, навіть якщо і не згадувати якість надання цих послуг, усе тьмяніє перед мізерною грошовою масою допомоги. Звісно, можна нарікати на те, що підприємці за найменшої нагоди намагаються ухилитись від сплати внесків та «сховатись у тінь». Проте, мабуть, не від доброго життя?

Під час зустрічі лунали пропозиції щодо створення державної інспекції праці, яка є в усіх розвинених країнах, йшлося й про розширення бази оподаткування, зокрема введення податку на нерухомість. Та найбільше нарікань соціальних держслужбовців стосувалися недосконалості законодавства. Воно занадто часто сприяє усіляким правовим колізіям та службовим зловживанням.

А що ж законодавці? А законодавці, схоже, чекають-не дочекаються пропозицій «від низів»? Тож однопартійці Сергія Тигіпка пообіцяли соціальникам «сприяння» віце-прем’єр-міністра, запропонувавши чиновникам збиратися на такі кругли столи частіше. Щоби потрібна справа одними балачками не обмежувалась?

Ігор КОНСТАНТИНЮК, Версії

Запис Якість соціальних послуг будуть покращувати, мабуть… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Лакмусовим папірцем є топ-новини, себто те, про що всі говорять. Ну, хоча б поганий Лукашенко, який утискує демократію та розганяє демонстрантів. Нагадаю лише, що іноземні спостерігачі на останніх президентських виборах у цій пострадягській країні були присутні навіть під час підрахунку голосів. Однак світ обурився диктаторськими замашками білоруського бацька, який розігнав мирну демонстрацію, що камінням закидувала будинок уряду.

Пропустимо поки повз вуха те, що мирна демонстрація кидалася камінням. У мене інше запитання: чому ніхто не виступав проти Саркозі чи Берлусконі? Адже у Франції та Італії розганяли невдоволених значно суворішими методами, аніж білоруські охоронці правопорядку. Принаймні, Олександр Григорович не поливав узимку демонстрантів водою із брандспойтів, як це відбувалося у європейських столицях.

Чому ж усі сварять тільки Лукашенка? Чому Білорусь дратує не тільки Росію, а й Європу та Америку? Невже тому, що там люди живуть по-людськи? І що там немає олігархів та злидарів?

До речі, у коментарі журналіста українського національного радіо, який понад 10 років мешкає у Мінську, прозвучало виправдально, мовляв, білоруси – не українці. Їм байдуже, що ними керує диктатор. Головне для них – робота й житло. Та щоби рівень і стандарти життя постійно зростали. Отакої! Ну хочуть люди жити по-людськи! І хіба не саме таким має бути завдання нормальної народної влади?

А що натомість мають українці? Олігархів, які святкують своє 50-річчя на фешенебельному французькому курорті за 5 млн. євро. Така «скромність» вразила навіть Європу.

Та мені кортить дізнатися про інше: яким чином Пінчук заробив такі шалені кошти за неповних 20 років незалежності України? Адже до 1991-го він не був ні мільйонером, ні мільярдером. Ні науковцем, чиї революційні відкриття змінюють життя людсьва, ні автором геніальних творів живопису, літератури, музики чи архітектури.

Яким де чином левова частка національних багатств держави опинилася в його руках і руках іще кількох можновладців? І це тоді, коли ми, пересічні українці, не маємо можливості при потребі вилікувати від важкої хвороби свою дитину.

Недарма ж у нашій області щомісяця 19 числа Фонд «Подаруй дитині життя» збирає гроші на лікування хворих на рак і лейкемію маленьких буковинців. Держава, як відомо, не виділяє для цього коштів. А один курс лікування потребує понад 100 тис. грн. Тим часом рідні олігархи гуляють один вечір на 5 млн. Скільком дітям ці гроші могли б врятувати життя?

А в Білорусі, до речі, всі маленькі, втім, як і великі, недужі лікуються виключно за рахунок держави. У нормальному суспільстві саме так є і має бути.

Тож, поклавши руку на серце, кого варто ганьбити? І чим же тоді нам не догодив Лукашенко? Може, саме цим?..

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис Чому Білорусь – кістка у горлі демократії: Дивіться і думайте, слухайте й аналізуйте спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нагадаю, що наймасовіше отруєння сталося в потязі «Ужгород – Київ», де виявили 256 потерпілих, які прямували до Києва з санаторію «Перлини Карпат», що в Мукачівському районі Закарпаття. Потім ще майже сто потерпілих із цього санаторію зняли з інших потягів. Відтак були дітлахи з санаторію «Конвалія», які потрапили до Дрогобицької дитячої лікарні, 20 дітей з ознаками отруєння – в Донецькій області. Були й отруєння дітей у дитячих садках Чернівців.

Ми йдемо вас заарештовувати

Ні, звичайно, ніхто наперед не знав, де, скільки дітей і чим саме отруяться. Але за нинішнього ставлення вищого керівництва України до харчової безпеки українців – як дорослих, так і маленьких – обов’язково мало щось статися.

І хоч би скільки розповідав перед телекамерами міністр охорони здоров’я – тодішній чи теперішній, що уряд турбується про здоров’я і дорослих, і дітей, хоч би як погрожували кримінальними справами безпосереднім винуватцям, причину усіх бід, про які йтиметься далі, треба шукати на вулиці Грушевського в Києві: у будинку Кабінету Міністрів та в кабінетах парламентських фракцій, які пролобіювали ухвалення, без перебільшення, антинародної редакції Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Нагадаю, що цим законом державним контролерам просто-напросто зв’язали руки. Адже він вимагає, щоби органи державного нагляду (контролю) здійснювали планові перевірки лише… за умови письмового повідомлення суб’єкта перевірки про проведення планового заходу не пізніше ніж за десять днів. Це все одно, що зобов’язати міліцію повідомити злочинця за десять днів про те, що його затримуватимуть!

Інакше кажучи, фактор раптовості, без якого не може бути належного контролю і який так чудово слугує захисту прав споживачів у цивілізованих країнах, в контрольних службах України повністю виключений.

Я розумію, що у нашій наскрізь корумпованій державі кожна перевірка – це «полегшення» гаманця підприємця на енну суму гривень чи доларів-єврів. Але давайте так: мухи окремо, котлети – окремо. Тобто боротьба з корупцією – окремо, а боротьба за якість і харчову безпеку – окремо. Бо хотіли як краще (ой, чи хотіли???), а вийшло – як завжди. Боролися начебто із корупцією, а вийшло – вибороли право підприємців-харчовиків годувати нас чим попало й труїти, як заманеться.

«Відморожені» морозивники

Завдяки «ефективній політиці» Кабміну у сфері харчової безпеки способів отруїти народ дедалі більшає. Може, не так швидко, але – надійно! Ось, наприклад, як, користуючись безкарністю, робить це більшість виробників морозива.

В Україні є два стандарти виробництва цих улюблених дітьми й дорослими солодощів: молочний (стовідсотково з молокопродуктів) та комбінований (молокопродукти плюс рослинні жири). Укрметртестстандарт нещодавно перевірив на чесність виробників «солодкого снігу» і виявив, що із шести зразків морозива, які мали б вироблятися на молочній основі, лише один (!!!) цьому стандарту відповідає!

А виробники інших закуплених зразків, як кажуть підлітки, «відморозилися» – вдавали, що не розуміють, що таке молочний стандарт. У їхній продукції, за яку вони правили як за чисто молочну, насправді молочні жири замінили на рослинні – від 10 до 90%. Суцільна тобі олія! Та якби ж то соняшникова. Супердешева кокосова – «ховайся у жито»! Вона ж у наших шлунках просто не перетравлюється!!!

І що більша підробка, то щедрішими стають «бізнесмени» на компліменти самі собі. І ось уже у такого собі ПП Сидорчука з Рівного пломбір на «молочній основі», в якому рослинних жирів аж 90%, називається не абияк, а «Пломбір СПРАВЖНІЙ»!!!

Є ще один стандарт морозива – «фруктовий» (на основі соків)… Але не спокушайтесь яскравими кольорами начебто натуральних продуктів. Наприклад, яскраво-жовтий – це не від апельсинів чи лимонів. У нашій країні дозволено використання барвника «жовтий сонячний захід», який Європа у харчовій промисловості фактично заборонила використовувати. А наші «годувальники» – і на холодокомбінатах, і в урядових кабінетах – згодовують нам цю отруту, та ще й «забувають» повідомити про її наявність на упаковці.

Чиновників – тьма, порядку – катма!

Згідно із Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів» органом, який затверджує обов’язкові параметри безпечності харчових продуктів, звід правил та належну практику виробництва харчових продуктів, координує діяльність органів виконавчої влади з питань безпечності та якості харчових продуктів, є Міністерство охорони здоров’я.

Але, на жаль, при визначенні показників безпечності харчових продуктів МОЗ досі користується Медико-біологічними вимогами (точніше – «Медико-биологическими требованиями»!) і санітарними нормами якості продовольчої сировини та харчових продуктів № 5061-89 (далі – МБТ 5061), затвердженими ще 1989 року, які вже давно застаріли, адже значна кількість зазначених у них забруднювачів харчових продуктів (насамперед, пестицидів, гормональних препаратів, антибіотиків, мікотоксинів тощо) не використовується вже 25 років!

Тим часом у країнах ЄС нормують більш ніж 20 залишків сучасних гормональних препаратів! Ось так чиновники МОЗу «допомагають» Україні виконувати зобов’язання гармонізувати національне законодавство з міжнародним.

Практично не ведеться робота із впровадження міжнародних стандартів (так званий «Кодекс Аліментаріус»). Ці стандарти визначають вимоги до показників якості та безпечності харчових продуктів і покликані захистити здоров’я споживачів і забезпечити добросовісну торгівлю.

Натомість сьогодні жодний нормативний документ МОЗ України не нормує здійснення контролю продовольчої сировини та харчових продуктів, особливо небезпечних забруднювачів, зокрема, діоксинів, бенз(а)пірену, трансізомерів ненасичених жирних кислот, аклиламіду тощо.

М’ясо? Ні, клей для шпалер!!!

Не зрозуміла політика МОЗ і стосовно дозволів на використання харчових добавок.

Замість ведення послідовної політики недопущення неякісної та небезпечної продукції до України, МОЗ видає дозволи на використання у виробництві широкого спектру харчових добавок, до складу яких входить, наприклад, карбоксиметилцелюлози натрієва сіль (Е466), яка є основним компонентом… клею для шпалер!

У поєднанні з соєвим білком Е466 імітує м’ясо! Ця харчова добавка, згідно з Європейським законодавством, використовується лише як емульгатор у пастеризованих та стерилізованих вершках. Така політика МОЗ узаконює розповсюдження фальсифікованої м’ясної продукції. Подібна ситуація з сирами, які загалом не є молочними продуктами.

Більше того, Мінздоров’я України не виконує законів України! Наприклад, закону «Про дитяче харчування», прийнятого ВРУ ще 2006 року. До цього часу МОЗ не розробило та не затвердило передбачені цим Законом єдині обов’язкові параметри безпечності сировини, яка застосовується для виробництва дитячого харчування, допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу дитячого харчування та мінімальні специфікації якості продуктів дитячого харчування, сировини, допоміжних засобів і матеріалів.

А ще в Україні бракує єдиних державних санітарних норм, які регламентують вимоги до вмісту важких металів, гормональних препаратів, антибіотиків та інших небезпечних речовини в сировині, що застосовується для виробництва дитячого харчування. А вже згадувані та, як ми пам’ятаємо, морально застарілі, МБТ 5061 не враховують появи на світ нових антибіотиків, гормональних та ветеринарних препаратів, які використовуються у виробництві сировини для дитячого харчування за новими технологіями.

Не розроблена й не затверджена методика контролю гормональних препаратів у сировині. А немає вимог – немає й контролю. А значить, проконтролювати, чи використовується для виробництва дитячого харчування сировина із вмістом гормональних препаратів, в Україні неможливо, хоча Закон забороняє використання такої сировини.

Крім того, МОЗ, порушуючи законодавство, своїми листами дозволяє використання забороненої законом «недитячої» сировини (крохмалю харчового, борошна пшеничного, гідратованих продуктів із сої та її похідних). Мабуть, дати тимчасовий дозвіл чиновникам простіше, ніж ініціювати внесення відповідних змін до Закону. Чи може, не так простіше, як вигідніше, бо такі шпарини у законодавстві залишають можливість отримати добрячого хабара за тимчасовий дозвіл?

Перелік незробленого й невиконаного МОЗ щодо захисту наших прав і безпеки можна продовжити. Але чи варто? Висновок уже й так напрошується: на наші гроші, за наші податки ми утримуємо цілу купу дармоїдів, яких призначають на різні посади дармоїди вищого рівня.

Олег ЛИСТОПАД, журналіст-еколог, фрілансер

Запис Хто і як отруює наших дітей спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Аліна Гринчук, 21 рік. Навчається в ЧНУ на факультеті іноземних мов. Від 2008 до 2010-го роки жила у Франкфурті. Знається на політичній аналітиці, європейському праві, цікавиться міжнародними відносинами.

Гідність понад усе

Протягом перших днів перебування у Франкфурті все здавалося дуже незвичним. Вельми здивувалася, побачивши людей, які ночують в підземних переходах у спальних мішках. В Україні таких би давно порозганяли як бомжів. Дістала фотоапарат, щоби зняти це явище, але відразу підбіг полісмен і пояснив, що це порушення людської гідності. Вони – громадяни Німеччини, тож мають право жити, як їм заманеться.

Перш за все, європейська модель розвитку спрямована на побудову світу справедливості, заснованого на принципі цілісності людської гідності. Бурхливий та суперечливий розвиток Європи, її поліетнічність сприяли тому, що європейські цінності сформувалися як продукт кількох великих релігійних і філософських традицій. Жорстокі війни та катаклізми викристалізували гуманістичний підхід до людини, людського життя й здоров’я. Секрет такої популярності всього «європейського» у тому, що найважливішою цінністю європейського суспільства стала людська гідність, людина як особистість та індивідуум.

Толерантність не «на папері»

У будинку, де я винаймала квартиру, хтось постійно викидав сміття з вікон. Порожні пляшки, диски, папір… Оскільки я була наймолодшою мешканкою, мені прийшов лист із проханням не смітити. З обуренням пішла за адресою, зазначеною в листі, і «гнівно» пояснила, що такого роду попередження беззмістовні, бо не я смітила. Того дня почула стільки вибачень, що стало ніяково. Без жодних звинувачень мене перепросили і запевнили, що таке більше не повториться.

Безумовно, гарантом дотримання гуманістичних цінностей і стандартів є демократія, що забезпечує рівність, мир, соціальну справедливість, безпеку громадян, відкритість, відповідальність. Її важливими складовими є плюралізм, толерантність, повага до чужої точки зору, визнання свободи совісті, гарантованого права на власність інших осіб. Важливими умовами демократичного суспільства є громадянська освіченість, компетентність, виховання поваги до прав людини, вміння знаходити компроміс. Люди повинні знати свої права та обов’язки, мислити критично й незалежно.

Демократія – не панацея!

Однак, попри всю важливість демократії, її не можна ідеалізувати чи вважати панацеєю. Вона не створює гарантії щасливого та безтурботного життя, не є достатньою передумовою безконфліктного розвитку, а лише дає шанс на те, щоби вижити у співпраці з іншими народами світу. Демократія – це не універсальна модель суспільного устрою, це, перш за все, розмаїття національно-культурних форм життя, які базуються, як на мене, на відмінностях менталітету народів.

Екологічний бум?

Для мене стало відкриттям, що європейці просто схиблені на здоровому харчуванні. Переважна більшість людей, з якими я знайомилася, вела здоровий спосіб життя і вживала лише біо-продукти.

Характерною рисою європейської моделі є опікування навколишнім середовищем. Хоча Європа не єдиний регіон, який зіткнувся з екологічними проблемами, вона є єдиною політичною зоною, де ці проблеми сьогодні взяті до уваги. Повага до навколишнього середовища, ощадливе ставлення до природи проявляється як на побутовому, так і на глобальному рівнях.

«Ринковий» компроміс

Європейською цінністю є також ідеал вільного ринку, який дозволяє забезпечити максимально високий рівень життя населення. Ця модель, яку часто описують як соціально-ринкову економіку, пропонує чесний компроміс між свободою та соціальною справедливістю, між виробництвом і перерозподілом, між ринком і державою.

Однак, попри значні здобутки, європейські цінності мають низку недоліків. З історії відомо, що іноді демократія перетворюється на вседозволеність, яка тягне за собою спочатку кризу морально-етичних, релігійних ідеалів, а згодом веде до розчарування та появи ідеї «сильної руки»…

Цивілізація з наркотиками та гомосексуалами

Одразу попереджу, що в Європі проблему наркоманії та гомосексуалізму ніколи б не поставили поряд, бо одностатеві стосунки там не вважаються аномалією. До геїв і лесбіянок ставляться толерантно, нарівні з гетеросексуальними парами.

На тлі демократизму й толерантності в європейському суспільстві процвітає гомосексуалізм, формується терпиме ставлення до «легких» (і не дуже) наркотиків… Можна по-різному ставитись до цих явищ, дискутувати щодо них, однак, чи не несуть вони загрози здобуткам європейської цивілізації, чи не підривають її зсередини?

Попри все, я вважаю, що європейські цінності – це важливий здобуток не лише Європи, а й усього людства. Тому орієнтація на європейські стандарти за високої національної самосвідомості сприятиме істотному цивілізаційному успіху нашого суспільства. Адже європейські цінності – унікальне явище, найбільш досконале на сьогодні вираження філософського, релігійного та морального розвитку різних епох і народів, ґрунтоване на загальнолюдських ідеалах і прагненнях.

Аналітичний погляд зсередини на європейське життя

Багаті допомагають бідним. Чим приваблює Європейський Союз? Найперше, він поставив перед собою благородну мету: не допустити на майбутнє на Європейському континенті воєн, які в минулому не раз роздирали його на шматки.

По-друге, розбудовою економічно сильних держав. Більшість країн Центрально-Східної Європи може пишатися своїм міцним демократичним устроєм і чітко відрегульованою економікою. Їм було на кого рівнятися – на стабільні держави Західної Європи. Рівняння на кращого – одне з важливих надбань ЄС. Як і те, що більш заможна країна допомагає менш заможній досягти успіху. Це зрозуміло: багатий господар почувається комфортніше, коли поруч з ним проживає хоча й менш заможний, але не злиденний сусід.

Комфорт понад усе. Крім того, ЄС демонструє й привабливу перспективу: широкомасштабний ринок збуту продукції, економічний та фінансовий комфорт, спільну валюту євро, безвізове пересування громадян усередині ЄС, комфорт психологічний, а також співпрацю у сфері правосуддя, одним словом, комфорт соціальний та психологічний. Усе це об’єднує спільна політика, а відтак і безпека.

Кажуть, усі біди від бідності. Як же в такому разі живуть багаті? Скажімо, у Фінляндії, де рівень безробіття сягає 5-6%, багатодітні безробітні живуть не бідніше за тих, що мають роботу. За обслуговування в системі охорони здоров’я фінни платять лиш 10% від реальної ціни. Кожна молода людина, досягнувши повноліття, може отримати однокімнатну квартиру, сплативши символічну повну ціну або частинами. І все це стало можливим, навіть незважаючи на те, що Фінляндія після розвалу Союзу втратила майже половину свого експорту. Але буквально через три роки вона цілком відновила свій експортний потенціал і більше ніж удвічі скоротила безробіття.

Пенсії – не тягар

У Німеччині особлива увага – пенсіонерам. Крім державної пенсії, яка нараховується в розмірі 70-73% від платні, пенсіонер отримує ще й так звану виробничу, тобто з місця роботи, де він працював перед виходом на відпочинок. Якщо роботодавець не в змозі або відмовляється платити, то пенсія нараховується зі спеціально створеного фонду.

За рахунок пенсійного страхування пенсіонер ФРН може відпочивати й лікуватися на курортах, підвищувати кваліфікацію, отримувати нову професію, якщо це йому потрібно.

Частка соціального забезпечення в Німеччині досягає 30% ВВП, тоді як в Україні – соромно казати…

Польща за рівнем ВВП випереджає Україну в 5 разів, хоча на початку 90-х за цим показником відставала від неї удвічі. Польща зуміла за порівняно короткий термін так реформувати свою економіку, а відтак і соціально захистити своїх громадян, що 2004 року потрапила до числа країн, які приєдналися до Євросоюзу.

Найщасливіша нація – голландці

У деяких європейських країнах соціальний захист громадян сягнув дивовижних результатів. Коли, приміром, у Голландії провели соціологічне опитування, аби дізнатися, чого їм бракує в плані соціальному, так би мовити «для повного щастя», то понад 80% не змогли назвати таких явищ. Тобто рівень життя відповідає потребам громадян.

Отже, чому «там» краще? По-перше, тому, що країни Європи ніколи не будували соціалізм. По-друге, не малювали в уяві комуністичний ефемерний «ріг достатку», з якого будуть, як у казці, сипатися всілякі наїдки, а просто жили і працювали за законами ринкової економіки.

Звісно, що й у цих країнах далеко не завжди лунали сурми перемог. І далеко не всім були задоволені ті чи інші верстви населення. Страйки, про які колись майже зловтішно писали радянські ЗМІ, теж були і, мабуть, будуть.

Але капіталісти вміють рахувати: страйки обходяться державі в кілька разів дорожче, ніж виконання вимог страйкарів, тож верховна влада намагається не доводити справу до протестів. Адже страйки — це нестабільність економіки й неспокій серед населення.

Другий бік медалі

А втім, як свідчать економісти та соціологи, ринкова економіка має два головні недоліки – безробіття й бідність. Саме вони створюють напругу в суспільстві. І коли перше якось ще можна контролювати, то бідність, спричинену як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками, долати важко. Хоча два ці недоліки теж взаємопов’язані.

Щоби працювати в умовах ринкової економіки, як окремій людині, так і країні треба ставити перед собою конкретну мету. Мета – це свого роду модель, на яку впливають історичний чинник, географічне розташування (місце проживання) і, врешті-решт, менталітет народу (характер людини). Кінцевий результат будь-якої моделі – соціальний захист населення.

Нині, як свідчать соціологи, у світі існує чотири моделі такого захисту. До однієї з них – системи Беверіджа (Англія, Ірландія), за якою кожний громадянин охоплений соціальною страховою допомогою (в разі хвороби, виходу на пенсію, смерті, народження і т. ін.), за спостереженням фахівців, тяжіє й економіка України. Чи зуміє наша влада створити таку систему – покаже час.

Аліна ГРИНЧУК, «Версії»

Запис Чому я хочу до Європи? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вода – універсальний розчинник. У ній міститься близько 2000 природних речовин та елементів, з яких ідентифіковані лише 750. Однак вода містить і токсичні техногенні речовини. Вони з’являються в результаті промислових викидів та стоків, побутових відходів.

Щороку до водних басейнів потрапляють хімічні речовини, дія яких на людський організм не відома.

Часто у воді виявляють підвищену концентрацію токсичних важких металів (кадмію, ртуті, свинцю, хрому), пестициди, нітрати тощо. У моря та океани щороку потрапляє до 12 млн. тонн нафти…

Крім того, якість питної води у централізованих системах водопостачання залежить від якості води у джерелах, ефективності технологій водопідготовки та методів очищення питної води, санітарно-технічного стану водопровідних мереж.

Щодо водного простору України, можна стверджувати: практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення далеко не відповідають вимогам стандарту. Наявні очисні споруди, технології очищення та знезаражування питної води неспроможні очистити навіть до 2-го рівня показників безпеки.

Від 2000 року в Україні діє новий нормативний документ «Державні санітарні правила та норми (ДСанПіН) №383 (186/1940) «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання». Він містить у собі 54 показники якості та контролю питної води. Але нам є до чого прагнути.

У світовій практиці стандарти якості водопостачання та питної води постійно переглядаються. Так, наприклад, стандарти ВООЗ 1970 року мали 9, 1984 – 27, 1993 року – вже 95 показників. Отож, у європейців вимоги до води майже удвічі суворіші, ніж в українців.

До слова, інститут колоїдної хімії розробив проекти нових надсучасних очисних споруд для систем водопостачання. Її автор – всесвітньовідомий академік В. Гончарук, директор НДІ. Та, мабуть, його придбають спочатку іноземці… Все як завжди!

Хлорування: життя чи смерть?

Хлор нейтралізує бактерії та має пролонговану дію. Але при наявності органічних речовин утворює канцерогенні та мутагенні хлорорганічні сполуки. Тоді хлор стає небезпечним.

У США проводилися досліди із вивчення хлорованої питної води на уроджені дефекти. З’ясувалося, що високий рівень тетрахлорметану спричиняє маленьку вагу, загибель плоду або дефекти центральної нервової системи, а бензол та дихлоретан – серцеві вади. З іншого боку, побудова безхлорних (на основі зв’язаного хлору) очисних систем в Японії призвела до зниження витрат на медицину утричі та продовження життя на 10 років.

Безхлорні очисні системи води знижують витрати на медицину утричі та продовжують життя на 10 років.

Очищуйте воду

Нині водопровідна вода містить широкий спектр хімічних сполук, тому без попереднього очищення вона не може вважатися питною. Хоча існують досить прості маловитратні способи очищення води в домашніх умовах.

1.Нейтралізація. Налийте у ємність (скляну чи емальовану) воду з крану. Залиште відкритою протягом доби. За цей час з води вийде хлор, аміак та інші газоподібні речовини. Далі кип’ятіть протягом години. У результаті термічної обробки значна частина чужерідних речовин розкладається. Після остигання вода ще не повністю звільнилась від хімічних та органічних речовин, але її вже можна використовувати для приготування їжі.

Щоби пити воду, її потрібно остаточно знезаразити. Для цього до 5 л кип’яченої води додайте 500 мг аскорбінової кислоти, на 3 л – 300 мг, перемішайте та витримайте 1 год. Замість аскорбінової кислоти можна використати фруктовий сік червоного чи бордового кольору – розвести до легкого рожевого відтінку.

2.Виморожування. Для цього можна використовувати пакет з-під молока або соків. Налийте водопровідну воду, не доливши до краю 1-1,5 см. Наповнені пакети покладіть в морозильну камеру на 5-8 год. Згодом вийміть, видаліть льодяний покрив, воду, яка залишилась, перелийте до іншого пакету. Льодяний покрив та лід на внутрішній стороні пакету – тяжка, шкідлива вода. Перелиту у пакети воду заморожують протягом 12-18 год.

Потім пакети дістають, зовнішні стінки змочують теплою водою, шматки льоду перекладають у посуд для танення. Рідина, яка залишилась у пакеті, складається зі шкідливих чужорідних металів та мінеральних речовин. Якщо пакети переморозилися і утворився суцільний лід із центральним стрижнем – не виймаючи його з пакета, теплою водою вимийте стрижень, залишивши прозорий лід.

Свіжотала вода має лікувально-профілактичні властивості. При її вживанні в організмі прискорюються відновлювальні процеси. Така вода сприяє адаптації в екстремальних умовах, покращує м’язову діяльність. Вона підсилює спротив організму алергенам і використовується, наприклад, при бронхіальній астмі, дерматитах, стоматитах. Вживати таку воду треба дуже обережно – 1/2 склянки тричі на день дорослому та 1/4 склянки дитині до 10 років.

Підготувала Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Вода з крану – не питна! Як цьому протидіяти? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Постановою Кабінету Міністрів № 737  від 17 липня 2009 р. «Про  заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг» затверджено «Тимчасовий  порядок надання державних, у тому числі адміністративних послуг» (далі – Тимчасовий порядок), чинний на період до законодавчого врегулювання питань надання державних, у тому числі адміністративних послуг.

Відповідно до Тимчасового порядку, адміністративна послуга – це державна послуга , на яку суб’єкт влади має відповідні до законодавчих актів повноваження. На звернення фізичної або юридичної особи має прийматися адміністративний акт, спрямований на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов’язків (отримання дозволу/ліцензії, сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо).

Прийняте суб’єктом рішення індивідуальної дії, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов’язків особи, отримує своє втілення в адміністративному акті.

Державні, в тому числі адміністративні послуги можуть надаватися на платній і безоплатній основі. Повноваження суб’єктів надання адміністративних і платних державних послуг визначаються нормативно-правовими актами. Органи виконавчої влади можуть делегувати повноваження з надання адміністративних послуг лише бюджетним установам на підставі нормативно-правових актів.

Пунктом 6 Тимчасового порядку передбачено, що  адміністративні послуги надаються згідно зі Стандартами, які затверджуються суб’єктами відповідно до їх повноважень з урахуванням  Методичних рекомендацій з розроблення стандартів адміністративних послуг, затверджених Мінекономіки. Бюджетні установи, яким делеговані закріплені згідно з нормативно-правовими актами за органами виконавчої влади повноваження на надання адміністративних послуг, надають такі послуги згідно із Стандартами,  затвердженими органами виконавчої влади, які делегували такі повноваження.

Слід зазначити, що за правовою природою Стандарти адміністративних послуг, які прийняті Указом Президента № 508 від 3 липня 2009 р. «Про заходи із забезпечення додержання прав фізичних та юридичних осіб щодо одержання адміністративних  (державних) послуг» і вже згаданої постанови Кабміну № 737, зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян і мають міжвідомчий характер, а тому, відповідно до Указу Президента № 493 від 3 жовтня 1993 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабміну № 731  від 28 грудня 1992 року, підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

Ірина Німіжан, заступник начальника відділу реєстрації нормативно-правових актів, легалізації об’єднань громадян, систематизації законодавства, правової роботи та освіти ГУ юстиції у Чернівецькій області

Запис Органи влади надаватимуть послуги за Стандартами спершу з'явиться на Медіа-Версії.