В Україні в рамках судової реформи вводять зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів. Про те, як це вплине на можливості простих громадян відстоювати свої трудові права в суді розповідає “Соціальний рух”.

1) Трудові спори розглядаються у порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, протягом 60 днів з моменту відкриття провадження і без судових дебатів. Представником може бути повнолітня особа, яка має процесуальну дієздатність, а не адвокат. При цьому сімейних та житлових спорах доведеться мати адвоката. Трудові спори віднесені до малозначних справ. Стаття 389 ЦПК забороняє оскаржувати рішення у малозначних справах за виключенням виняткових обставин (“справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу”).

2) На оскарження судового наказу відводиться лише 5 днів (наприклад, у справах про комунальні послуги). Плата при цьому – 10% від прожиткового мінімуму. Також можна у порядку спрощеного провадження розглянути справу на суму до 100 прожиткових мінімумів, що вигідно банкам.

3) Суд може розстрочити виплату судового збору (але не пізніше, аніж до ухвалення рішення) у трудових та соціальних спорах.

4) За КАСУ представляти особу у справах незначної складності може не-адвокат. При цьому пенсійні та соціальні спори віднесені до такої категорії спорів. Оскаржувати такі рішення, винесені без виклику сторін, можна за загальним правилом лише в апеляції.

5) Наявні зміни у тягарі доведення, які покладають на роботодавця тягар доведення. “У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача” (ч.3 ст.81 ЦПК).

6) Серед адміністративних справ незначної складності відсутні спори щодо проведення мирних зборів (ч.2 ст.12 КАСУ). Відтак, оспорювати законність заборони мітингу може тільки адвокат. Разом з тим, у відповідності до ст.280 КАСУ, позовна заява, яка надійшла пізніше ніж за 24 години до часу проведення мирного зібрання, залишається без розгляду.

Запис Не побачимось у суді! Що змінять нові кодекси спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Має за мету отримати червоний диплом. Ця історія нагадує давнє прислів’я: «Учитися ніколи не пізно»

– 45 років і – фізкультурний факультет: оце новина!  Як сталося, що ви в такому віці опинились на студентській лаві?

– 27 років тому не зміг отримати повної вищої освіти. Пізніше думав, що вже й непотрібно, адже безліч турбот: сім’я, робота, добудова будинку. Донька з дружиною одноголосно стверджували, що вчитися мені потрібно. Особливо донька казала: «Тату, в нас інтелігентна родина і тобі бракує вищої освіти. Ти її здобудеш!».

– Цікаві аргументи, як для дитини. Чому саме фізкультурний? Можна ж обрати і більш «солідний» факультет…

– У минулому я кандидат у майстри спорту з легкої атлетики. Ця сфера подобається і мрія бути професійним спортсменом жива досі.

– Зрозуміло, що вступати до вищого навчального закладу – справа клопітка й вимагає певного рівня підготовки. Які предмети здавали на зовнішньому тестуванні?

– Історію, українську мову і літературу, а також екзамен з фізичної культури.

– Як готувались до іспитів?

–  Готувався? – сміється, – Я не дуже переймався щодо цього. Хвилювалася більше  донька, сподіваючись, що здам на відмінні бали. Вона намагалася мене ще чогось навчити.

– Донька готувала до ЗНО? Це незвичайно! Як це було?

– Напевно, «готувала» – гучно сказано. Я вступав 2009 року, тоді вона навчалася в 5 класі. Знань для мого вступу в Оленки було недостатньо. Проте, як я зрозумів, для неї це неважливо. Практично щодня розповідала мені правила з української мови, історію  військових походів запорожців.

– Такі слова з вуст дитини мають підбадьорювати. Це сильно. Можна зробити висновок, що ґрунтовної підготовки, як у нинішніх випускників, у вас не було?

– Виходить, що так, – знизує плечима Василь, – але це несуттєво для мене. Як би старанно я не готувався (хоча це навряд чи), без підтримки доньки не вистачило б сили волі здати. Адже, думка за думкою: «Навіщо мені це зараз, так невчасно? Хіба хтось з товаришів навчається, та ще й на фізкультурному?»

– Все ж таки, які результати ЗНО?

– Фізична культура – 168 балів, українська мова і література –176 балів, історія – 159.

– Ого, яким це чином?

– Оленка так підтримувала, що мені незручно було втрачати батьківський авторитет. Йшла зі мною на кожний екзамен. На іспит з української мови довелося їхати аж до Сторожинця. Але й тут вона зі мною! Коли писав українську мову та історію, вона чекала на вулиці, промовляючи про себе, що я можу! Я це відчував.

А дружина підказала, що слід надягнути костюм. Діловий стиль додав упевненості у власних силах. Дуже добре пам’ятаю, як здавав перший екзамен – українська мова і література. Стою в коридорі з випускниками, відчуваючи себе їхнім батьком, знаючи, що внизу Оленка очікує моєї перемоги. Спілкуючись з абітурієнтами, дізнався, що серед них було три медалісти: Максим, Тетяна і Ольга.

– І що вдалося переписати у відмінників? Випускників залякують складністю здавання іспитів. Кажуть, що списати – нереально!

– Це залежить від абітурієнта. Нас розсаджували в шаховому порядку. Я сів між Максимом і Тетяною: хлопець на 1-й парті, дівчина – на 3-й. Я міг списати лише половину листка в абітурієнта, що сидів спереду, і другу половину, у випускниці, що позаду. Але не все, звісно, бо розгорнуті відповіді складав самостійно. Досі пам’ятаю, що твір з української мови писав за творчістю Григорія Сковороди: «Багатство наповнює тіло, але спустошує душу». Читав у шкільному житті, тому й мав простір для фантазії. З історією аналогічно.

– А як з іспитом з фізичної культури?

– О, це найскладніше випробування! Ми складали екзамен на стадіоні військової частини на вул. Герцена.  Приймали доценти кафедри фізичної культури:  Юрій Юрійович Мосейчук та Ірина Омелянівна Ячнюк. Іспит складався з трьох етапів: біг 3 км на швидкість; підтягування на перекладині – на кількість; прес – на кількість. За підсумками трьох етапів і підсумовувались бали.

Це було 9 червня. Спека! Температура повітря – 35 градусів, на стадіоні жодного кущика, жодного дерева… Бігти потрібно на швидкість. А навколо самі малолітки. І знову думка: «В тебе є шанс піти. Навіщо прирікати себе на 5 років «каторги»? Вже не той вік». З іншого боку ставив на ваги слова доньки: «Ти здаси екзамени на відмінно! Ти переможець! Я вірю в тебе!!!» Прибіг я шостим. Спітнілий, змучений, з головним болем, але… щасливий. Далі – з підтягуванням на перекладині і пресом – було вже легше.

– Ніби роман з епохи романтизму прочитала! Дійсно, коли ти без віри, ти не бачиш жодних можливостей. Але коли поруч підтримують і радіють за твої маленькі перемоги – неможливе стає можливим!

Що можете порадити випускникам, які вже остаточно стомилися вчити, повторювати, зубрити?

– Напевно, більш важливо сказати щось тим, хто ними опікується… Батьки, налаштовуйте вихованців правильно. Підтримуйте їх, вірте в них, проголошуйте позитивні речі стосовно майбутнього дітей. Допоможіть їм, коли вони здають складнющі іспити: три предмети і з кожного по 200 запитань. Вони хвилюються – покажіть,що їх любите. Тоді пишатиметесь дітьми, а не міркуватимете, що маєте повних невдах.

Олена Дорош, «Юнпрес»

Запис ЗНО: Будь якому вікові покірне спершу з'явиться на Медіа-Версії.