Завершується внутрішньопартійна люстрація Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина». Понад сто буковинських партійців отримали догани, попередження і були виключені з лав партії. Цей процес не формальний, а життєво необхідний. Це очищення власних лав від пристосуванства і зрадництва – і моральне право вимагати люстрації у владі. В цьому переконане і керівництво місцевої «Батьківщини», і авторитетні громадські діячі краю.

Голова обласної організації партії ВО «Батьківщина» Іван Мунтян:

– Обласна парторганізація «Батьківщини» процес внутрішньопартійної люстрації – і в області загалом, і в кожному районі – розпочала ще 2011 року, коли багато наших тодішніх однопартійців, які обіймали чиновницькі посади і були депутатами різних рівнів, почали діяти на догоду тодішній владі, яку уособлювала Партія регіонів. Вони зрадили не лише партійні інтереси, а й інтереси виборців, порушили обіцянки, які давали людям перед виборами. Виборці голосували за гасла та ідеї, з якими кандидати в депутати від «Батьківщини» йшли на вибори. Якщо ці депутати після обрання повелися інакше – це означає, що вони обманули своїх виборців. У такому разі вихід один: геть з партії. Треба поступитися місцем тим, хто виконуватиме обіцяне. Ми були змушені наводити лад у власних лавах, адже саме від чесності й послідовності наших партійців залежить репутація нашої політичної сили, довіра громадян до неї. Окрім виключення з лав партії, ми застосовували і інші методи впливу на колег, які припустилися помилок: виносили їм догани, попередження. Ті, хто усвідомили свої недоліки й виправили їх – далі працюють у партії на благо людей. Хто не скористався цим шансом – намагається діяти вже за межами Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина».

Завершеність процесу внутрішнього очищення підтверджує, що сьогодні «Батьківщина» готова до виборів: дострокових, чергових, за старим чи новим законодавством, закритими чи відкритими списками, за пропорційною чи змішаною системою… Яке б рішення не прийняла Верховна рада – наша партія готова.  Бо в нас є люди із величезним досвідом, які здатні сьогодні працювати – чи на державних посадах, чи на громадських засадах. На будь-якому місці вони допомагатимуть тим, хто потребує цього.

На початок серпня внутрішньопартійну люстрацію в краї застосовано більше як до 100 осіб (це і виключені з партії, і ті, хто отримали дисциплінарні стягнення). Ми сподіваємося, що залишилися люди перевірені, які пройшли непростий шлях – і Майдан, і величезний тиск минулої влади. Від них зради вже не очікуємо.

На власному прикладі ми готові допомогти іншим громадським організаціям, об’єднанням, політичним силам, які бажають долучитися до нашої ініціативи люстрації чиновників. Хтось із посадовців залишився від минулої влади, хтось – новопризначений, але був задіяний у схемах попереднього керівництва. Ми демонструємо на прикладі своєї партії, що має відбуватися у владі. Мусимо позбутися тих у владі, чиї руки – в крові, хто почувається в корупційній системі, як риба у воді. Інакше не буде жодних змін у державі. Це глибоке переконання наше – і лідера «Батьківщини» Юлії Тимошенко.

Цей процес повинен здійснюватися спільно політичними силами і громадою. Тільки так настануть зміни у державі, у всій системі. Зміни в одній політичній силі – лише початок, вона може бути ініціатором реформ, може подати приклад. Але спільні дії призведуть до зміни системи.

Анатолій Ісак, головний редактор газети «Буковина»:

– Люстрація – це очищення. Кожна людина має сама очищувати свій внутрішній світ, аналізувати, що зробила, які помилки допустила, а у політичних партіях це, мабуть першочергове завдання – провести люстрацію й не чекати, поки якась «паршива вівця» себе проявить. Треба передбачити це і випередити події.

Після останніх виборів до рад різних рівнів ми бачили вже, скільки людей прийшли до влади під різними знаменами, аби тільки мати вплив, зберегти бізнес, лобіювати чиїсь інтереси – звичайно, не безкоштовно. І дуже прикро було, коли, здавалося б, представники демократичних сил переходили на сторону провладної більшості. І дуже важливо, що «Батьківщина» (шкода тільки, що лише вона одна) вирішила провести люстрацію, аби мати здоровий дух і здорове тіло. Кожен хірург робить боляче пацієнту, аби пацієнт був здоровий. Так само і ВО «Батьківщина» проводить люстрацію: нехай це болісна процедура, але вона потрібна. Мабуть, тому партія і діє, і має великий авторитет цілих 15 років. Бо за 23 роки незалежності виникала чи не сотня політичних партій, але більшість їх розсипалася, оскільки в них було дуже вузьке завдання: здобути голоси на виборах, посади у керівних органах – і все.

ВО «Батьківщина» працює на перспективу. Тож унаслідок такого оздоровлення в лави партії, замість пристосуванців, увіллються люди з державницьким мисленням.

Цілком очевидно, що люстрація відбувається не «на злобу дня», не для того, аби комусь сподобатися. Це триває вже три роки, при різних владах, і оперативно, як тільки розпочинаються якісь «хитання», партійця одразу попереджають про відповідальність і вона настає – незалежно від посади і впливовості того, хто допускає проступки.  Знаю, що це боляче. Але це потрібно – щоб партія була чиста і щоб ніхто ніколи не закинув, що там працюють заради посад і грошей.

Депутат – це насамперед має бути людина справи. У «Батьківщині» – саме такі. Нещодавно я був у Садгорі і спілкувався з керівником райпарторганізації Василем Храпком. Знаю, як керована ним організація власним коштом піклується про геріатричний пансіонат: забезпечують їх продуктами, вшановують ветеранів, матерів, передплачують для цих самотніх людей газети… Інший приклад – депутат облради від ВО «Батьківщина» Ярослав Шешур узявся за те, щоб провести каналізування одного із мікрорайонів Садгірського району. Взявся й довів до кінця. І люди саме таку партію будуть підтримувати, а не тих, які дбали про золоті батони, власний добробут і свої маєтки.

Марія Пелех, заступник голови обласного осередку Всеукраїнського Товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка:

– Партія «Батьківщина» зробила найбільший внесок для розвитку демократії в нашій країні часів Незалежності. Саме «Батьківщина» та її лідер Юлія Тимошенко стали рушієм Помаранчевої революції, виборолили можливість установлення демократичної влади. Партія була активним учасником Майдану 2013-2014. І я вірю, що сьогодні саме  «Батьківщина» може вивести нашу країну з того стану, в якому вона опинилася.

Могутність «Батьківщини» від самого початку полягала в тому, що в ній були сильні та цікаві особистості. Важкі часи, прихід до влади диктатури, цькування політичних опонентів, ув’язнення Юлії Тимошенко призвели до того, що і в «Батьківщину» проникли «не ті» люди. З’явилися такі, в кого на меті були особисте збагачення, власні інтереси. Саме тому люстрація необхідна. Потрібне оновлення партійних рядів, потрібна молодь – патріотично налаштована, готова до боротьби, віддана. Потрібні громадсько активні жінки – сподіваюся на активізацію громадської організації «Жінки Батьківщини». Вірю, що процес люстрації, який завершується в партії «Батьківщина», виправдає мої сподівання.

Запис Іван Мунтян: «Зміна політичної сили – це початок. Зміна цілої системи – це мета» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Повної відповіді на це запитання не можуть  дати навіть серйозні експерти. І не тільки експерти, а й офіційні представники держав світу. Здебільшого вони орієнтуються на досвід сусідніх з нами країн Центрально-Східної Європи.

У підписанні угоди, звичайно, будуть і негативні наслідки. Тут можна провести аналогію зі вступом України в СОТ. Можливо, у цьому і був певний плюс – зокрема, отримання кредитів, але ж кредити треба повертати – що в кінцевому результаті призвело до різкого погіршення сальдо платіжного балансу, наслідком чого стали девальваційні процеси.

Зараз ми можемо лише сподіватися, що все буде не так. Але кілька проблем у нас є. По-перше, низька конкурентоспроможність українських товарів як на європейському, так і на внутрішньому ринках. Другою проблемою я назвав би нашого вічного «стратегічного партнера» – Росію. Вона негативно ставиться до європейських прагнень України, оголошуючи нам, окрім збройного протистояння, ще й економічну, торгову та газові війни. За даними статистики, торік у структурі експорту України 25% становив саме експорт у Російську Федерацію. Тобто, це значний сегмент ринку для вітчизняної економіки. І, оскільки українська економіка значною мірою  експортно-орієнтована на російський ринок, це може дати негативний ефект у короткостроковій перспективі.

Що ж до переваг, то вони очевидні.

По-перше, йдеться про цивілізаційний вибір: Україна географічно розташована в Європі і наше місце саме там, а не в різного роду євразійських структурах.

По-друге, що таке ринок Європейського Союзу? Це більше, ніж півмільярда споживачів. Це близько 17 трильйонів євро ВВП. І це не порівнюване із ринками СНД, чий обсяг валового внутрішнього продукту становить менше 2 трильйонів євро. Не сумірним є й загальний обсяг інвестицій, які можуть спрямовувати країни ЄС  в українську економіку. І, чи не найголовніше, що Україна не підписує угоду, подібну до угод, які підписав Євросоюз, приміром, із такими країнами як Чилі, Марокко, Мексика. Угода з Україною передбачає більш поглиблену інтеграцію, і, насамперед, адаптацію нашого законодавства до європейського чи не в усіх сферах економіки, зокрема, енергетики, сільського господарства, транспорту. Зміна законодавства відповідно дасть поштовх до позитивних змін у економіці.

За всі роки Незалежності в українському регулятивному законодавстві фактично не були враховані надбання світової економічної науки. Економіка країни ефективна тільки тоді, коли дотримуються певних умов. Науковці стверджують, що головною умовою функціонування ринку є зменшення витрат на бюрократію, яка заважає  нормально розвиватися економіці. Як це змінити? Тільки через зміну законодавства. І сподіваюся, що адаптація українського законодавства до європейського дасть поштовх до розвитку нашої економіки.

Євген ТКАЧ, доцент кафедри фінансів і кредиту ЧНУ ім. Ю.Федьковича

Запис Навіщо Україні Угода про асоціацію з ЄС? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Та не вперше, і навіть не вдесяте. Ми надто швидко забули чорний вівторок 1995-го, коли на Софіївському майдані тисячний натовп людей, – це був похорон Патріарха Володимира, – був оточений по периметру майдану «Беркутом» і безжально побитий. Топтали українські стяги, били жінок, священиків… І кричали: «Ви бандери». Спецпідрозділи відпрацювали ці технології. Тим паче, що вже тоді силовики переконалися, що більшість людей байдужа до того, що відбувається довкола. Адже на тому ж майдані, за межами оточення, перебували люди, гуляли з візками мами, пили пиво чоловіки: була надвечірня пора. Але ніхто не зважав на те, що на їхніх очах б’ють і принижують інших. Якби люди кричали, щось намагалися зробити, не було б такого страшного знущання. Як тоді, так і зараз.

За чужим сценарієм плетуться і влада, і опозиція

Не полишає враження, що і влада, і опозиція плетуться за подіями згідно зі сценарієм, який вони не писали. А Янукович, який спершу нагинав через коліно усіх, і свою фракцію теж, дурнуватими агітаційними заходами на підтримку євроінтеграції, а потім за кілька днів до підписання все різко змінив, виглядає просто неадекватним. Немов ця людина перебуває під впливом чи наркотиків, чи якихось обставин. Як на мене, такі непереборні обставини – це шантаж з боку Путіна, засмачений обіцянками про перевибори Віктора Федоровича на другий термін.

Та Президент починає діяти собі на шкоду. Про країну він ніколи не думав, тому марно сподіватися, що вона йому болітиме. Але він шкодить і своєму бізнесу, своїй партії.

А опозиційні вожді наші розгублені: їм нічого сказати людям, хоч казати щось мусять. Одне слово, цей сценарій і не від них. Усе говорить про те, що сценарій пишеться у Москві. Бо рухаємося ми весь час не від позитиву до позитиву, а, навпаки, від провокації до провокації.

Українське ж суспільство, за браком дієвого проводу, реагує на ці зовнішні подразники не системно, а симптоматично – де припече, там і закричимо чи дамо здачу. На жаль, часто своєю непродуманою реакцією ми граємо на руку нашим ворогам, даючи підстави Путіну називати українську революцію «погромами», при цьому постачаючи режим Януковича аргументами на користь введення надзвичайного стану.

Типовий прийом КДБ – тиск компроматів

Її успішно уже кільканадцять років поспіль застосовують проти України Путін, Кремль, через агентів впливу – таких як Янукович, Азаров, Тимошенко тощо. Ці люди перебувають під страшним пресом компроматів, які має на них Москва. Їхні бізнеси повністю простежені звідти. І якщо оприлюднити хоча б дещицю з того, що тримає Путін у себе в столі, то їхня кар’єра, їхній майновий стан будуть під шаленою загрозою, а самі вони сядуть у тюрму. Бо закриття кримінальних справ не означає, що їх не відкриють згодом.

Відтак те, що відбувається, мене дуже засмучує, бо реагуючи, – а не реагувати не можемо! – тільки зміцнюємо їхні плани. Довкола суцільні провокації, як побиття абсолютно беззбройних сплячих дітей-студентів: не маю сумніву, що серед керівництва й виконавців були оплачені агенти-провокатори з Москви.

Наступного дня провокатори в масках знімають – точніше імітують – зняття пам’ятника Леніну, бо насправді зняти пам’ятник – ми ж знімали у Чернівцях! – зовсім не важко. Кидаєш зашморг, чіпляєш до машини, вона їде і той падає та розбивається. Але ж не було наміру скидати пам’ятник, був намір здійснити провокацію. Тож цивільні б’ють  беркутівців – ті стоять, не захищаючись, а потім знімають побої. А провокатори-агенти ходять через кордони безборонно. Ми бачили це в репортажах: кілька осіб бандитської зовнішності прямують через ряди озброєних беркутівців.

Усе це роблено владою. Але чи додумалася б вона до такого в силу свого низького інтелекту? Навряд. А сценарій розписаний як по нотах.

Споглядаючи за «намаганням» знести пам’ятник, як історик, одразу ж пригадав фотографію з матеріалів Паризької мирної конференції 1919 року. На ній – зруйнований пам’ятник Міцкевичу в Станіславові, тодішній столиці Західноукраїнської Народної Республіки. Він став тоді одним з головних аргументів, чому українцям не дозволили мати свою державу: вони, мовляв, варвари, бо знищують пам’ятники.

Це тільки здається, що шматок граніту нічого не вартий: це символ. І ті, що планують провокації, дуже добре в цьому обізнані.

Контрреволюція і кров чи зміна уряду й відставка Президента

Нинішня ситуація дуже нагадує події кінця 1918-го, коли Антанта змусила Гетьмана Скоропадського підписати 14 листопада Декларацію про федерацію з Росією. Тобто він не те щоби зрікся української незалежності, просто задекларував, що Україна вступить у федеративні стосунки з Росією. Вибухло повстання. Гетьман тоді не мав війська, тільки жандармерію. Те саме зараз у нас: війська немає, тільки міліція та «беркут» для розгону людей. А вже 14 грудня, через місяць після підписання Декларації Гетьман подав у відставку – зрікся трону.

Диктатори, Президенти, Гетьмани мусять усвідомити: коли вони узурпують владу народу, останній повстає проти них.

За аналогією, через місяць може відбутися така контрреволюція, коли за допомоги Росії всю Україну заллють кров’ю. Або ж другий варіант: зміна уряду та відставка Президента. Іншої альтернативи, на жаль, немає. І так, як було досі, вже ніколи не буде. Нагадаю лише, що відбулося сто років тому: знищення української держави, а відтак інтелігенції й селянства, голодомор, репресії і все решта…

Ми мусимо розуміти: це не забавки. І питання не в тому, хто буде – Янукович, Яценюк, Кличко чи Тягнибок. Тут інше: якою бути Україні – цивілізованій чи такій, якою вона буває завжди після кривавих потрясінь.

Утім, люди, що лякають нас розколом країни та погромами, відмовляючи від волевиявлення – а серед них і наш губернатор – дуже слабкі в політичній географії. Треба розуміти, що Україна поділиться не по Дніпру, а по умовній вісі Одеса-Харків, себто по Південному Сходу. Ніколи ні Кіровоград, ні Полтавщина, ні Черкаси, ні Суми не відійдуть від України, бо це історично українська земля. Державницька свідомість у людей – генетична.

Потенційно може відділитися те, що на давніх картах позначалося назвою «Дике поле», себто степ, а сьогодні є вже напівпустелею, де неможливе безполивне сільське господарство, ті землі освоєні виключно через вугілля та руду.

Як на мене, такі сценарії значно небезпечніші для мешканців Півдня, Криму, ніж для нас, мешканців корінної України. Бо ми живемо у краї, про який казали, що тут ріки молоком і медом течуть. У нас, що не ткни в землю, все  проросте. Та й люди в нас здатні жити в умовах, коли держава про них не піклується.

Традиція дефенестрації – викидання з вікна неугодних народові

…Люблю Прагу. Коли проводять екскурсію їхньою мерією, то обов’язково розповідають туристам про політичну традицію, яка має назву дефенестрація. Фенестро – вікно, а дефенестрація – викинення з вікна.

Кількасот років тому влада так допекла чехам, що вони повикидали з вікон людей, яких зненавиділи. Сім міських радників, які повипадали з  поверхів, розбилися до смерті. А через двісті років після тих подій, була ще одна дефенестрація, коли чеські патріоти викинули з вікна королівського замку двох намісників імператора та їх писаря. Але ті врятувалися, бо впали в купу гною.

Українська ж політична традиція, на жаль, відмінна від чеської тим, що чехи спочатку щось роблять, потім падають у гній. А наші, навпаки, добровільно лізуть у лайно, а потім, обтраскані з ніг до голови, намагаються щось нам доводити. Це я стосовно промов нашого Президента, який вже всоте верзе дурниці й думає, що хтось до них дослухається. Це більше нагадує шизофренію, психічну хворобу, коли людина зациклюється на якихось ефемерних речах, відмовляючись сприймати реальну дійсність довкола себе.

Янукович думає, що він, діставши обіцянку від Путіна про підтримку його на другий термін, вхопив Бога за бороду. Але він забув, що Юлія Володимирівна 2009 року теж отримала від Путіна обіцянку про підтримку її президентських амібіцій взамін за підписання газових угод. Закінчилися ж ці обіцянки дуже сумно для леді Ю, яка теж думала, що схопила Бога за бороду. Натомість Путін, як КДБіст, складає блискучі партії. Він кладе яйця, образно кажучи, у два кошики. І хто б із натхненних його обіцянками не виграв, змуситиме робити саме те, що потрібно сценаристу – ослаблювати позиції української держави.

На жаль, агенти впливу Москви є не тільки у владі, а й в опозиції. І всі вони наївно думають, що в Путіна нема іншого наміру, крім допомогти їм сісти на трон. Але головна мета Путіна, яку він декларує відверто, – знищити чи максимально послабити українську державу, шляхом знищення її економіки та деконструкції української національної ідентичністі.

Тому найбільшу надію покладаю на мільйони тих простих громадян України на Майданах наших міст і сіл, які вже не вперше показують більшу державницьку свідомість, аніж наш політичний провід. Саме їх активні дії стримують Україну від сповзання в безодню і є найкращим підтвердженням слів нашого великого земляка, академіка Аркадія Жуковського: «Бог працює на Україну!»

Володимир СТАРИК, аналітик

Запис «Ніщо не буває лише один раз: усе повторюється» спершу з'явиться на Медіа-Версії.