Команда 70 + у Фінляндії (Леонід Підкамінь – 6-ий зліва)

– У цих іграх Україну представляли дві збірні: команда ветеранів віком 65+ і 70+. Крім мене в нашій команді були представники з Києва, Черкас, Донецька, Полтави та Львова. Ми жили у кемпінгу на березі озера, на окраїні міста Темпере, – розповідає Леонід Йосипович. – Коли прийшли дивитися, де відбуватимуться змагання, одразу дух перехопило: величезний зал, 27 волейбольних майданчиків. У залі – синтетичне покриття, на якому, щоправда, було трохи незвично підстрибувати та бігати. А як падали – у місцях забою ніби все проймалося вогнем, але синці не утворювалися. Це покриття у нас на очах розстелили за дві години до гри.

Спочатку проводилися  відбіркові ігри, що визначили чотири команди, які потрапляли до фінальної стадії, де розігрувалися призові місця. Ми ввійшли у фінальну частину разом з Естонією, Фінляндією та Латвією.

Хоча у волейбол я граю більше 50-ти років, нагороду такого масштабу отримую вперше. І  сподіваюся, не в останнє, адже у Темпере були й команди віком 75 і 80 років. Тож я вже морально налаштований через 5 років здобути срібну нагороду, а в 80 – золоту…

А наступного року Чемпіонат світу з волейболу серед ветеранів відбуватиметься  в Італії. Будемо намагатися потрапити і туди!

– Як підтримуєте себе у формі?

– Нічого особливого не вигадую. Просто люблю фізичні вправи та рух. Уже протягом багатьох років роблю зарядку щоранку і звичайно, ходжу з колегами тричі на тиждень на тренування з волейболу – у тому числі і в неділю. Правда, мені незвично пробуджуватися у вихідний день надто рано, але якщо пропускаю тренування, потім весь день некомфортно себе почуваю.   

Першу свою медаль Леонід Йосипович здобув у 1958 році на Спартакіаді школярів Станіславської області. Лише за останні десять років до його колекції додалося 18 медалей різного ґатунку, які прикрашають його стіну в кабінеті на Інженерно-технічному факультеті.

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис 70-річний чернівчанин здобув бронзу світового чемпіонату спершу з'явиться на Медіа-Версії.