Під поняттям «перехід прав та обов’язків спадкодавця» слід розуміти закріплення права власності на належні до спадщини речі за новим власником. Перехід права власності до територіальних громад внаслідок визнання спадщини відумерлою також фактично є переходом спадщини до нового власника.

Як правило, спадкуванням є перехід права власності до спадкоємців, яким для фіксації за собою права власності на майно спадкодавця необхідно вчинити наступні дії:

– здійснити права на спадкування та виконати умови заповіту;
– оформити права на спадщину.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі і право на вклад у банку чи фінансовій установі.

Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Слід зазначити, що заповіт, складений після того, як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця. Якщо розпорядження складено пізніше заповіту, то воно повністю, коли заповіт зроблений тільки на вклад, або частково скасовує останній.

У разі відсутності заповіту вклад спадкується за зробленим вкладником розпорядженням з урахуванням права на обов’язкову частку. Коли ж відсутні і заповіт, і розпорядження вклад спадкується на загальних підставах спадкоємцями за законом.

Положення про те, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним, визначає, що право на частку вкладу можуть отримати і спадкоємці за правом на обов’язкову частку, навіть якщо існує заповіт та вкладником зроблене відповідне розпорядження банку.

Слід зазначити, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Василь РЕНДЮК, перший заступник начальника ГУЮ у Чернівецькій області

Запис Спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі) спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Однак, якщо ви – людина самотня чи не зовсім сподіваєтесь на своїх родичів, ви можете використати своє нерухоме майно (квартиру, будинок, земельну ділянку) для того, щоб поряд із пенсією отримувати додаткову підтримку в старості.

Як це зробити? У нашій державі існує три основних способи розпорядження своїм майном на випадок смерті: заповіт і договори дарування та довічного утримання.

Заповіт

Згідно з положеннями глави 85 Цивільного кодексу України кожна дієздатна фізична особа має право зробити особисте розпорядження власним майном на випадок своєї смерті. При цьому можна призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у Вас з цими особами сімейних чи родинних стосунків.

Також можна без пояснення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа ваших родичів, за винятком осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині (малолітні, неповнолітні, непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки).

Заповіт можна будь-коли скасувати або скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

До заповіту в будь-який час можна вносити зміни.

Увага!!! Складення заповіту не позбавляє вас права власності на майно, яке ви заповідаєте іншим особам. Спадкоємці зможуть отримати це майно лише після вашої смерті.

Складення заповіту не дає права спадкоємцям вимагати від Вас передачі їм майна, права на проживання у вашій квартирі чи будинку до вашої смерті, чи виселення вас із житла, права користування земельною ділянкою тощо.

Уклавши заповіт, Ви можете домовитись із спадкоємцями про надання підтримки у старості (грошей, догляду, допомоги по господарству), але ви не вправі вимагати цього.

У такому випадку єдиним засобом впливу на спадкоємців буде Ваше беззаперечне право на скасування заповіту чи призначення іншого спадкоємця.

Договір дарування

Відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Майте на увазі, що уклавши договір дарування, Ви перестаєте бути власником свого майна та втрачаєте будь-які права на це майно.

Особа, якій ви подарували своє майно має право вимагати від Вас передачі їй майна, має право проживати у подарованій квартирі чи будинку, має право вимагати виселення вас із житла, чи заборонити користуватись земельною ділянкою.

Розірвати договір дарування Ви можете лише в таких випадках:

– якщо особа, якій ви подарували майно, вчинила умисний злочин проти вас чи членів вашої сім’ї; якщо особа, якій ви подарували майно, створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність; якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Зауважте, що до вимог про розірвання договору дарування застосовується скорочена позовна давність – в один рік, а також, що ви зможете вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред’явлення вимоги дарунок зберігся.

Отже, якщо ви вирішили подарувати своє майно взамін надання підтримки у старості, будьте дуже обережними. Адже розірвати такий договір в подальшому практично неможливо.

Стережіться! Якщо сторонні люди пропонують вам укласти договір дарування в обмін на надання допомоги та утримання. Швидше за все – це шахраї!!!

Подарувавши квартиру чи будинок, ви втратите будь-яке право на це майно.

Договір довічного утримання

За договором довічного утримання ви (відчужувач) можете передати іншій особі (набувачу) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого ця особа буде зобов’язана забезпечувати вас утриманням та/або доглядом довічно.
Зверніть увагу!!! Ви втрачаєте право власності на майно, яке ви передаєте за договором довічного утримання. У подальшому ви вже не зможете передати це майно у спадок, продати, подарувати чи обміняти його.

Але і набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти, передавати в заставу це майно. На це майно не може бути звернене стягнення за боргами набувача.

При посвідченні договору довічного утримання нотаріус накладає на це майно заборону відчуження.

При укладенні договору вимагайте включення в договір пункту про зобов’язання набувача забезпечити вас житлом у будинку (квартирі), який ви передаєте за договором довічного утримання. У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій ви маєте право проживати.

Наталя КАЗИМИР, начальник відділу правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства Чернівецького міського управління юстиції

Запис Заповіт, дарування, договір довічного утримання спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Спадкування (за ст. 1216 Цивільного кодексу України) – це перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У разі звернення до нотаріуса з приводу оформлення спадщини після особи, яка померла, слід пам’ятати, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошена померлою. На підтвердження часу відкриття спадщини нотаріусу подається свідоцтво про смерть спадкодавця.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце реєстрації спадкодавця. На підтвердження місця відкриття спадщини нотаріусу подається довідка (органу міцевого самоврядування, житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу), у якій міститься запис про реєстрацію місця проживання спадкодавця.

Законодавством визначено два види спадкування: за законом та за заповітом.

Заповіт може бути складений на будь-кого: фізичну особу, юридичну особу, державу, а також як на все майно, так і на якусь його частину. Якщо заповіт складено на частину майна, то решта майна, що не ввійшло до заповіту розподіляється між усіма спадкоємцями за законом. Якщо ж усе майно спадкується за заповітом, то право на спадщину мають тільки ті особи, які зазначені в цьому заповіті.

Проте слід пам’ятати, що Цивільним кодексом України, а саме статтею 1241, передбачено право на обов’язкову частку у спадщині, на яку мають право особи пенсійного віку, інваліди дитинства, які були на утриманні померлого, а також неповнолітні особи. Дані особи мають право на половину того, що належало їм згідно закону, якщо б не було заповіту.
У разі відсутності заповіту, спадщина переходить до спадкоємців за законом, відповідно до встановленої законодавством черги.

Перша черга – це діти, одне з подружжя, яке пережило іншого, а також батьки померлої особи;

Друга черга – це рідні брати та сестри спадкодавця, дідусі та бабусі як з боку батька, так і з боку матері;

Третя черга – рідні дядьки та тітки спадкодавця як з боку матері, так і з боку батька.

Четверта черга – особи, які жили з померлим однією сім’єю не менше 5 років до відкриття спадщини, не перебуваючи у шлюбі, пасинки, пасербиці, вітчими, мачухи.

П’ята черга – всі інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. При цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Право на спадщину у кожної з нижчих черг настає тільки тоді, коли відсутні спадкоємці вищих черг, або вони відмовилися від спадщини чи позбавлені права на неї за рішенням суду.

У будь-якому випадку спадкування (за законом чи за заповітом), для прийняття чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця.

Отже, спадкоємці повинні подати заяву про прийняття спадщини чи відмови від її прийняття нотаріусу у шестимісячний строк.

Якщо спадкоємець протягом цього терміну не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Суд може встановити спадкоємцю, який пропустив строк з поважних причин, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Нотаріус, до якого звернулися спадкоємці, заводить спадкову справу, яка може бути тільки одна.

Всі інші документи, необхідні для ведення спадкової справи та видачі спадкоємцям Свідоцтва про право на спадщину, будуть їм надаватися додатково після консультації у нотаріуса.

Запис Спадкування в Україні спершу з'явиться на Медіа-Версії.