«Мама вишивала для людей, – розповідає Ольга Захаріївна. – Вишиті гладдю сорочки з візерунком «дерево життя» були в дівчат чи не в кожному з навколишніх сіл. Ці візерунки нагадують весну: рожеві квіти, ніжні пуп’янки… А для моєї старшої сестри вона почала вишивати сорочку із жоржинами – таку, якої не було ні в кого. Але не встигла закінчити…»

Відтоді пані Оля, яка має дар до вишивання, вдосконалювала його в науці в родичів, свекрухи Люсі, чоловікових тіток, які походять з шипинської родини Салиг.

Ольга Івасюк у “скісній” сорочці  

Тим, хто стукає, відкриється

Пані Оля упевнена, що перш ніж почати вишивати, потрібно помолитися і приступати до роботи слід з гарним настроєм: «Як не попросиш Божку – будеш шити-розшивати і станеш на одному місці, і не знатимеш, чи добре робиш». Цю справу треба любити, впевнена майстриня-«аматорка»:  «Якщо любиш – саме тобі в голову йде, як пісня, і не треба над тим мучитися».

Захоплення Ольги Захаріївни отримує такі підтвердження від Небес, що вона переконана: мистецтво вишивання – це втілення душі народу. У її колекції не залишилося маминих вишиванок, але вона марила «деревом життя», втіленим  мамою на полотні. Знайшла в однієї з жінок вишиту мамою сорочку, хотіла відкупити, але власниця цього витвору не могла його продати – адже це була шлюбна сорочка, яку та жінка берегла собі на смерть. Тоді пані Оля почала шукати майстрів, які могли б вишити копію. Питала по людях – і одного разу в маршрутці її розмову з подругою почула зовсім незнайома молодичка. З’ясувалося, що та закінчила Вижницьке училище мистецтв і вишивала гладдю. Сама запропонувала скопіювати вишивку – і так волею випадку (а в житті не буває нічого випадкового!) у пані Ольги з’явилася сорочка з «деревом життя» – точна копія маминої вишиванки. Вона шукала, і їй відкрилося.

Донька Леся Пінькас – у накладеній власноруч сорочці, Ольга Івасюк у вишитій власноруч, Вікторія Салига у накладеній “чорним по білому”

Вишиванка як мистецтво стилю

Вдягнути вишиванку – це лише один пункт з великої науки носити народний костюм. До сорочки має бути горбатка, підтичка (полотняна спідниця під горбатку із візерунком по низу, що відповідає сорочці), боярок (для чоловіків окравка – широкий пояс), турпаник (хустка), цятки або шлярка (гердан), на прохолодну погоду – кушина (кожушок) або цурканка  (кожушок без рукавів). Буковинська сорочка може бути не лише вишита, а й накладена бісером.  Горбатка може бути проста або забирана, на ній можуть бути виткані квіти або смужечки – білим шовчиком або хіром (люрексом), її можна по-різному вдягати – загинати один край, аби видно було підтичку з візерунком, або обидва краї, тоді це звалося «фостом». Чоловіки до сорочки мали портяниці (полотняні штанці, з таким, як на сорочці, візерунком по низу штанин). На ногах мали гачі, яких тепер вже й не знайдеш…

А ще ж треба вміти підперезатися (аби звисали або два кінці боярка, або лиш один), а горбатку вдягати темними заснівками або догори, або до долини. «Раз убрала доньці горбатку катрінцами (квітками) догори, то думала, що ніхто не помітить, а коло клубу одна старша жінка таки зробила зауваження!» – розповідає пані Ольга, яка відтоді добре пантрує, аби «катрінци» були правильно спрямовані…

Онуки: Роман Пінькас у вишитій бабусею сорочці “під колір очей”, Таня Пінькас у сорочці гладдю з візерунком “дерево життя”.

Інструмент один, а творчість – унікальна

Візерунки на вишиванках – це цілі історії: кожен завиток має символічне значення. І, як не буває у двох господинь однакового, хоча й звареного за одним рецептом, борщу, так важко витворити голкою однакові вишиванки. У колекції Ольги Івасюк є дві сорочки з однаковим візерунком, але вишиті на різному полотні (тонкому і грубшому) і різними, хоча й одного кольору, нитками. То це ж дві зовсім різні сорочки!

«Скісну» (вишиту лініями навскіс, що нелегко – адже лінії повинні «зустрічатися» у строго визначених точках) сорочку пані Оля вишивала, коли виходжувала чоловіка, що занедужав. Це заспокоювало і давало сили витримувати випробування долі. І хоча чоловік удавав невдоволення («Уже до днини шпиркаєш!»), сорочка вдалася на славу. І хвороба відступила!

Найсучасніше з мистецтв

Неправда, що вишиванка – це лише минула історія народу. Перефразовуючи того, хто вважав найважливішим з мистецтв кіно, можна впевнено заявляти, що найсучаснішою для українців є все-таки вишиванка. У родині пані Ольги вишивають і дочка Леся, і онука-студенка Тетяна.

А на «фотосесію до газети», яка тривала ні багато, ні мало – три години,  зібралася вся родина: донька, онуки Роман і Таня, і навіть інша невістка родини Салиг – пані Вікторія Салига, яка давні родинні сорочки врятувала від нищівного впливу часу  і зараз демонструє їх людям, вдягаючи на виступи, адже співає в колективі місцевого Будинку культури. Її накладена чорним по білому сорочка побувала на безлічі українських сцен і навіть у Польщі.

Тож вишиванка – це пам’ять, мода і сучасність. Недарма ж цього року вже вшосте в Чернівцях відбудеться День вишиванки – коли буковинці масово вдягають своє сакральне вбрання. І нині це буде ціла Доба вишиванки. Яка є символічним листям на українському Дереві життя.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Дерево життя на полотні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У суботу, повертаючись із запису програми на студії ТВА в Чернівцях, Арсеній Петрович помітив два автомобілі, з яких за ним велося спостереження. Разом із групою народних депутатів одне авто вдалося зупинити, друге втекло. Депутати викликали наряд міліції та зробили заяву про вчинення кримінального правопорушення, – повідомила прес-служба «Батьківщини».

фото з сайту “Молодого Буковинця”

Проте – який несподіваний сюжетний поворот! – кримінальне провадження міліція почала… за фактом втручання нардепів від «Батьківщини» Арсенія Яценюка та Геннадія Москаля в діяльність правоохоронних органів!

Про це йдеться в коментарі прес-служби чернівецького облуправління МВС, опублікованому в неділю:

«На місце події одразу прибула слідчо-оперативна група Шевченківського РВ, якою було встановлено, що дійсно в м. Чернівці проводилися заходи працівниками УМВС в Чернівецькій області на службовому транспортному засобі.

Ці заходи не були пов’язані з діяльністю народних депутатів.

Крім цього, встановлено, що працівників міліції в службовому автотранспорті заблокували невідомі особи на двох легкових автомобілях марок «Шкода» та «Тойота». Після чого ці особи викликали народних депутатів України А. Яценюка та Г. Москаля. Депутатами було оглянуто службовий автомобіль, в тому числі і багажне відділення, в якому знаходилися предмети та речі. Також народними депутатами був проведений особистий обшук працівників міліції…»

– Нас уже лякають з переляку – самі правоохоронці перелякались, – прокоментував ситуацію в ефірі телеканалу ТВі народний депутат Геннадій Москаль. – І проти Яценюка, і проти мене відкрили кримінальне провадження. Ну, ще би написали, що ЖЕК відкрив або товариський суд при ЖЕКу. Є ж параметри, встановлені новим Кримінальним процесуальним кодексом: це може зробити тільки Генеральний прокурор України.

…Я їх питав, питав їх Арсен Петрович: «Хлопці, хто ви?» – «Ми працівники Чернівецького дріжджзаводу». Добре. Яценюк дзвонить 102 – прибуває слідча оперативна група. Слідчий їм представляється, дає, щоб вони написали письмову згоду на огляд автомашини. Ці дурні – як назвати їх інакше? – слідчому підписують, що «так, нате, дивіться». Якщо там уся техніка, все є, і зібралася маса людей, близько ста осіб, приїхали всі регіональні засоби масової інформації – Чернівців і області. Їх питають: «Хто ви?» Вони те саме слідчій оперативній групі розказують. Приїжджає керівництво УМВС у Чернівецькій області. Я підходжу до заступника начальника УМВС, який був у цей час куратором цієї служби, тому що інший заступник просто десь у відпустці. Кажу: «Хлопці, це ваша машина?» – «Клянемось, Геннадію Геннадійовичу. Та ви що, та ми би собі в голову такого ніколи… Ні, ми не маємо абсолютно до цього ніякого стосунку!» Ну, все. Значить, Яценюк написав заяву, ми передали слідчому – про скоєння кримінального правопорушення, і поїхали.

Геннадій Москаль про «печерність» підготовки: «От того, кого показують з мікрофоном – він стоїть біля Яценюка, і голос з руки, бо в нього мікрофон був вмонтований у рукаві сорочки: «Где объект? Доложите, где объект!» Усі дивляться, хто ж це шукає? Об’єкт стоїть поряд.

Прес-служба повідомляє через певний час, що «це не наші, ми до цього нічого не маємо, ніякого стосунку, ми вперше про це чуємо». І в неділю, як грім серед ясного неба – що «це наші працівники, що це робились якісь оперативні заходи», а народні депутати їм зірвали, тому відкрите кримінальне провадження проти народних депутатів Яценюка і Москаля, – сказав Геннадій Москаль.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, “Версії”

Запис Яценюк затримав працівників міліції спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Перлиною виставки, безперечно, стала колекція народних майстринь Дарії Стасюк та її доньки Діани. Вони привезли на виставку біля трьох десятків сорочок, кілька горбаток, боярків, тайстр, килимів, скорців, налавників та інших речей побутового вжитку.

Та найбільше пишається майстриня не власноруч вишитими сорочками, а тими, що дісталися їй від мами (витвору понад 50 років) та бабусі (майже 80). До того ж, бабуся Олександра залишила по собі чудові намиста – бурштин, коралі, перли, бірюза, – які чудово доповнюють і завершують ансамбль народного одягу.

А друга її бабуся була відомою на Кіцманщині ткалею. Вона ткала горбатки, килими, налавники. Мати боярок від Домки Стасюк могла дозволити собі тільки гонорова газдиня.

Власне, колекціонувати та вишивати сорочки підштовхнув п. Дарію випадок. Одного разу разом з донькою запросили її на фестиваль «Карпатський вернісаж». Свою дівочу сорочку мама віддала доньці. Думала, що купить таку ж для себе. Проте їй так і не вдалося відшукати сорочку з таким же орнаментом. Зате до Дарії Сильвестрівні потрапило чимало старовинних і нових сорочок, цікавих за формою та орнаментом. На фестивалі вона бачила, скільки приїхало «мисливців» за народним строєм зі Львівщини, Івано-Франківщини, Тернопілля та інших регіонів України.

Тоді Дарія Стасюк збагнула, що кіцманський сорочці теж треба допомогти вижити. Вона не тільки збирає вироби майстринь з Кіцманщини, а й вишиває нові сорочки за їхніми мотивами, не повторюючи орнаменти, а творчо розвиваючи їх.  Викладач музичної школи за освітою, Дарія Сильвестрівна стала народним майстром з вишивки,  членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Разом з донечкою Діаною вони об’їздили фестивалями пів України: побували на «Великодні в Космачі», послухали «Шипинські передзвони», живилися з «Покутських джерел». А ще «Галицька старовина» та «Букова віть»… І звідусюди привозили відзнаки та нагороди – за те, що не дають згаснути вишиваним митям українських строїв.

Марія ШКРІБЛЯК, спеціально для «Версій»

Запис Вишивані миті Дарії Стасюк спершу з'явиться на Медіа-Версії.