Оскільки перевіряльник у цивільному, який не назвав посади і прізвища, рекомендував журналістці звертатися за офіційними коментарями щодо перевірки до прес-служби ГУМВС України в Чернівецькій області, ми скористалися цією порадою. Начальника міліцейської прес-служби за тиждень жодного разу почути не вдалося, відповіді на запитання, записане його підлеглими, ні він, ні інші особи так і не надали.

Не вдалося зв’язатися і з начальником управління ветеринарної медицини в місті Чернівцях Іриною Смоляк, яка курує ветлабораторії чернівецьких ринків – її телефон або не відповідав, або повідомляв, що «вона на об’єкті».

Зрештою, і в секторі ветеринарної медицини не надали вичерпної інформації, але хоча б повідомили, що інформація про перевірку передана до начальника головного управління ветеринарної медицини в Чернівецькій області Бориса Тодорюка.

Головний ветеринар краю виявився більш відкритим до спілкування з пресою. Він підтвердив, що минулого тижня тривала перевірка ветлабораторій ринків – зокрема, й ринку «Нижній». Перевірки проводяться у зв’язку з загрозою поширення хвороби свиней – африканської чуми, яка завдала суттєвої шкоди галузі свинарства, зокрема в Росії. Перевірки державних закладів можуть проводитися без попередження. Тож так і сталося. Окрім цього, перевірка ветміліцією (в якій, до речі, брали участь представники з Києва – чутка, яка ширилася ринком, таки отримала підтвердження), збіглася з перевіркою ДП «Буковинастандартметрології». Така несподіваність перевірок, та ще й їхній збіг спричинили певне хвилювання представників лабораторії. Це певною мірою перенеслося й на реалізаторів і споживачів, пояснив Борис Тодорюк. Хоча цього не мало би бути, і на роботу ринку перевірка не повинна була вплинути (насправді ж м’ясні та молочні павільйони практично закрилися).

За результатами перевірки ветлабораторії виявлені певні недоліки в її роботі, повідомив головний ветеринар краю. На їхнє усунення розроблені заходи, а також підписане розпорядження про посилення відповідальності посадових осіб. Деякі працівники ветеринарної служби області отримали попередження та інші дисциплінарні стягнення за неналежну організацію роботи. Начальник ГУ ветмедицини краю запевнив «Версії» у подальшій прозорості роботи служби і запросив до співпраці.

Ось і вся історія. Якби минулого тижня перевіряльники надали громаді інформацію, не було б жодних чуток і ажіотажу. Але ветміліція (в тому числі й столична), зробивши зі своєї роботи «військову таємницю», вочевидь забула, що працює в інтересах громади і, головне, на податки, які сплачує громада.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Перевіряльники з ветміліції граються з громадою в піжмурки? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ПАТ «Чернівцігаз» підбили підсумки складного опалювального сезону: тривалого, з аномальними температурами та опадами.

Завдання споживачів – контролювати власні газові прилади. Адже котли, газові колонки, плити потребують обслуговування фахівцями. Відтак споживачі мають укласти угоди з «Чернівцігазом» або іншими підприємствами, які мають ліцензії, і раз на рік з їхньою допомогою перевіряти газові прилади.

Від початку року на номер аварійної газової служби 104 надійшло 7 тисяч викликів від населення, що дало змогу уникнути понад 5 тисяч аварійних ситуацій.

Окрім споживачів, за безпеку постачання газу, звісно, несе відповідальність і ПАТ «Чернівцігаз». Саме тому цього року, замість звичного латання труб, яке тривало в області від 1957-го року – від початку газифікації краю – взялися за капремонти.

– Наша компанія від 2011р. виконує всі свої зобов’язання, – повідомив Віктор Горда. –  Обслуговуємо мережі, які перебувають у державній власності. Торік вклали в них понад  18 млн. грн. Це нова техніка, відновлювальні, аварійні, ремонтні роботи. За заподіяні незручності просимо вибачення

Чернівчани нарікали на перекриття через ремонтні роботи вулиці Заньковецької, пізніше – Університетської. Бо місто, з його вузькими вулицями та складним рельєфом не пристосоване до серйозних ремонтів. Та заміна мереж на цих вулицях здійснена за новими технологіями, тож її вистачить на кілька десятиліть. А загазованість підвалів на Університетській була така, що довелося навіть евакуювати людей, аби розпочати ремонтні роботи!

У планах «Чернівцігазу» – і заміна мереж на вул. Б.Хмельницького. Адже нерозумно зробити серйозний ремонт дорожного покриття, а за рік-два його знімати, аби замінювати труби. Вартість цих робіт складе 2,3 млн. грн. Місцеві  газовики замахнулися ще й на повну заміну газорозподільних систем у Чернівцях.  І звертатимуться до НАК «Нафтогаз» і до профільного міністерства з пропозицією фінансування цих робіт.

Ще 5-6 мільйонів гривень вкладуть у ремонт газових мереж Кіцманського району.

Попри всі зусилля газовиків, аварії час від часу таки трапляються. На щастя, у Чернівецькій області їх не так уже й багато: – Нас Бог милує, – зауважує головний інженер господарства Василь Гончар. Найчастіше аварії виникають через використання неліцензованих або контрафактних газових приладів і спроби «ремонту» котлів, плит і колонок нефахівцями. Щоби запобігти цьому, купуючи прилад, споживач має поцікавитися наявністю в техпаспорті на нього відомостей про офіційного постачальника цих приладів в Україну. А для ремонту – запрошувати фахівців.

Саме з безпекою споживачів пов’язаний і намір заборонити використання газових колонок у кількох «хрущовках» на Проспекті Незалежності. Після зникнення в обласному центрі централізованого гарячого водопостачання, городяни знайшли різні способи забезпечити себе гарячою водою. А вентиляційні канали в цих будинках до нових приладів не пристосовані, і це становить загрозу життю мешканців. Тож газовики або знайдуть можливість вдосконалити димовентиляційні системи, або заборонять використовувати колонки у цих будинках і працюватимуть над дотаційною програмою забезпечення їх електробойлерами.

У краї триває втілення Державної програми з безкоштовного встановлення газових лічильників. Загалом їх буде встановлено 3,5 тисячі, наразі 1,5 тисячі уже рахують використані споживачами кубометри газу.

Повірки лічильників здійснюються один раз на 8 років, вартість цієї процедури входить у цінову складову вартості газу, тож планово проводиться безкоштовно. Якщо є інші приписи до повірки (підозра у споживача чи фахівця-газовика щодо несправності лічильника чи стороннього втручання в його роботу),  то повірка здійснюється за рахунок ініціатора і коштує 136 грн.

Цього року за рахунок компанії відремонтують також вулиці Гагаріна, Ватутіна в Чернівцях, встановлять нове обладнання на ГРП №34 і №20 (газорозподільчий пункт) і замінять 14 різних ГРП та ШРП по всьому місту. Ремонти обіцяють здійснювати в максимально короткі терміни – впродовж п’яти днів.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Капітальний ремонт замість латання труб спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У нашому краї Леонід Сидорчук живе і працює вже значно довше, ніж на рідній Херсонщині, яку покинув після закінчення з відзнакою училища мистецтв – для служби в армії, пізніше – роботи в Криворізькому  театрі оперети, а згодом – у Сімферопольському фольклорному ансамблі «Таврія». Тому Буковину вважає другою батьківщиною, а заслужений академічний Буковинський ансамбль пісні і танцю, де пройшов шлях від танцюриста до балетмейстера, – другою родиною. Як і театр «Голос», де вперше вийшов на сцену як драматичний актор.

Фото з сімейного архіву

Усе в житті трапляється вчасно

– У мене в житті все йде «без запізнень», – стверджує актор. – Ну хіба можна нарікати на долю, коли я ще на першому курсі училища знайшов собі для професії

найкомфортнішу пару! І танцювальна доля стала життєвою: моя партнерка Лариса – це  моя дружина і мама моєї дочки.

У професійному плані я також постійно розвивався. Прибув до Чернівецької області на запрошення  відомого балетмейстера Буковинського ансамблю Дарія Ластівки і за сприяння рідного брата Іво Бобула, з яким ми певний час працювали в «Таврії». З часом обійняв посаду балетмейстера-постановника і, не маючи ще й 40 років, отримав звання Заслуженого артиста України.

Прийшовши на посаду балетмейстера в театр «Голос», згодом отримав нагоду спробувати себе в драматичній ролі. Спроба була вдалою, незважаючи на те, що мені було вже 37. І оскільки бути артистом я мріяв з дитинства, не обмежуючи свої мрії видами і жанрами мистецтв, то дорослим лише переконався, що мрії збуваються!

Єдине, що почав запізно – це курити. «За компанію» закурив також у 37. Компенсував це «запізнення» тим, що швидко кинув. Уже років сім не курю.

Як «придумується» танець – не скажу. Бо сам не знаю

– Як балетмейстер-постановник придумую танець, вчу і показую, як його виконувати. Цьому передує відбір музики. Слухаю дібраний матеріал до останньої нотки, щоб музика «пройшла через нутро». Відштовхуючись від неї, придумую рухи. У народних танців є певний набір рухів як абетка, з якої в мові складаються слова. Вони мають так вдало і вигідно поєднатися, щоби виникла канва танцю. В естрадному такої «абетки» немає. Натомість у балетмейстера, як і в художника, режисера, є свій «почерк». Є те, що не робить ніхто інший. Як виникають ці рухи, цей почерк – сказати не можу. Бо не знаю. Знаю лише, що музика, рух, сценічний образ – мають разом скласти гармонію.

Завжди захоплювався синтетичними артистами старої школи, коли один актор поєднував різні таланти, співав, танцював, декламував… Як Любов Орлова, наприклад, або Людмила Гурченко. Бог дав мені можливість виступати в різних жанрах, і це щастя. А взагалі, якби в армії мене не відправили до Одеського військового ансамблю пісні і танцю – хтозна, чи пов’язав би я свою долю з танцем. Адже строкову службу розпочав… старшим заправником ракети.

Поза сценою мене рідко впізнають

– Театр – це спосіб життя. Самовираження. Зовсім інший вимір. У побуті можна закритися, зашоритися, а театр дає можливість піднятися над марнотою – і не лише акторові. Мистецтво дає поштовх до перегляду цінностей. У нас була вистава «Тет-а-тет», у якій багато лірики, поезії, любові. Мені розповідали, що пара, яка була на грані розлучення, завдяки спільному перегляду цієї вистави, залишилася разом.

Ті, кого ми втілюємо на сцені, не збігаються з нашим життям, побутом, характерами. Мене рідко впізнають на вулиці. Хоча – буває, підходять люди після газетних чи телевізійних інтерв’ю, повідомляють, що вони мене бачили. Навіть сьогодні підходив якийсь чоловік. Мене це не дратує, мені взагалі не притаманна агресія.

А якось ми з дружиною знялися в рекламі. Ото була справжня слава з негативними наслідками. Неможливо було з дому вийти! Тоді було усвідомлення такої смішної речі, що роки важкої праці, самовдосконалення, обмежень не принесли тієї відомості, яку дала коротка зйомка в звичайнісінькій рекламі (сміється – авт.).

Для актора важливо мати змогу побути на самоті

– На сцені викладаєшся повністю. Глядач заплатив – будь ласкавий, працюй. Та так, щоби глядач і не здогадався, що ти хворієш, чи сумуєш, чи маєш інші проблеми. А щоби повірив твоєму героєві, розчулився, пережив усе разом з ним. Після такого відчуваєш деяке спустошення. Для відновлення дуже важлива можливість побути на самоті. Коли нарешті опиняюся один вдома, вмикаю музику і слухаю. Або просто збираюся і гуляю містом, щоби вкотре подивитися на його унікальну архітектуру і на людей.

Я працюю як з фольклором, так і з естрадою: співпрацював з Ольгою Добрянською, ставив композиції колективам українського танцю з Канади. Новим потужним досвідом була постановка до 600-ліття Чернівців вокально-хореографічної сюїти «Буковинська родина». Це дійство, яке увібрало у себе танці всіх народів, що населяють Буковину. Окрім змістового навантаження, це ще й  велика чисельність виконавців на сцені. Непросто це – керувати сотнями людей…

Ревізія періоду життя

– У кожної людини є дата, коли зупиняєшся, переоцінюєш, ревізуєш відрізок життя. В мене кожний період у творчому житті – особливий. Немає однієї ролі, яку можу назвати найвидатнішою: у різний час різні образи ставали визначальними. У парі з дружиною визначальними стали танцювальні композиції «Блукаючі зірки», «Вечір в Парижі», «Набережна туманів». У театрі – це ролі барона  у виставі «Санта Крус» за та дядька Свирида в «Батьківських порогах» .

Нині таким підсумком став творчий вечір у філармонії до мого 50-ліття. Цього дня поруч зі мною були всі колеги. Тому тандем «артист – балетмейстер», який у нас склався в Буковинському ансамблі, можна вважати успішним. А висновок після «ювілейної ревізії» – треба рухатися вперед.

Дружба, що зародилася в екстремальних умовах, вічна

– Спеціально на мій творчий вечір з Кишинева приїхав мій армійський друг. Минули десятиліття, але ми не лише не загубилися в цьому світі, а й почали дружити сім’ями, подружили наших дітей. А приїзд друга на ювілей – найкращий подарунок. Виглядає, що твердження «Дружба, яка зародилася в екстремальних умовах, вічна» –  правильне. Адже армія, навіть для артистів – це екстремальні умови. Військовий артист – це такий же військовий, з особливим режимом і дисципліною, тільки між підйомом і відбоєм він тренується виступати, а не марширувати чи стріляти.

Та і загалом творчість – це екстрим. Тому й дружба, зав’язана у творчості, теж вічна. Мені завжди щастило: поруч були люди, які підтримували і наставляли, коли треба. Це Андрій Кушніренко, Дарій Ластівка, Петро Колісник.

Не вірю, що там, де нас нема, – добре

– Я мав нагоду рік працювати в Румунії. Ще рік – у Німеччині. Мав запрошення на роботу за кордон.  Але я навіть квартиру не зважуюся міняти, не те що країну. Я навіть маму з півдня перевіз сюди, на Буковину. І сестра моя сюди перебралася. Тут моя батьківщина, і я ні на хвильку не жалкую про це.

В моїй оселі багато улюблених квітів, які я сам доглядаю, і великий акваріум. З нами живуть кілька папуг і рябенький кіт. Я маю улюблену чашку з китайським орнаментом, яку подарувала мені дружина  –  мені навіть кава з цієї чашки видається смачнішою. Я не вірю, що там, де нас нема, – добре. Мені добре тут, де я не маю вихідних – бо коли вихідні в театрі, то я зайнятий у філармонії, і навпаки. Коли випадає  –  дуже рідко – що кілька днів нічого не роблю, то це стрес для організму! Я так не звик. Тому міняти душевний комфорт на якісь побутові вигоди наміру не маю.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Артист, який не міняє чашку, професію, дружину, край і країну спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В усьому винен Філофей та його «Кліторологій»

Зовсім недавно виповнилось 290 років з дня затвердження Петром І «Табелі про ранги» – системи службової ієрархії, що і після скасування більшовиками у 1917 р. продовжує впливати на весь постімперський простір.

Перший російський імператор встановив 14 рангів для офіцерів, генералів та цивільних чиновників, стільки ж і сьогодні існує звань для військовослужбовців та державних чиновників України і Росії. Традиції виявилися надзвичайно живучими. Спробуємо ж розібратися в їхній суті.

Державний апарат є непростим механізмом і складається з різних ланок. У кожній з них є свої начальники і підлеглі: хтось видає розпорядження, а інші їх виконують. Відповідно і кожен з працівників апарату займає різні щаблі службової ієрархії. Більшість сконцентрована внизу, окремі піднімаються на саму гору. Чим вище піднявся, тим більше має можливостей розпоряджатися підлеглими, тим більше дістається йому слави та привілеїв. А його місце у соціальній структурі визначає ранг або чин.

Петро І створив документ, який встановлював порядок проходження всіх службових щаблів і визначав підлеглість одних чинів іншим. Подібні документи створювалися й раніше в інших державах, і російський імператор зробив з них запозичення. Для зразка він взяв «розписи чинів», що діяли у королівствах Франції, Пруссії, Швеції, Данії.

Але задовго до них щось подібне вже існувало у Візантійській імперії. Знамениті імператори Лев IV Мудрий та Костянтин Багрянородний мали придворного на ім’я Філофей. Посада Філофея називалася «атрікліній», у пізніші часи їй відповідала висока посада гофмаршала при дворах європейських монархів. Його обов’язком було правильно розсаджувати запрошених представників знаті за столом імператора. А для цього необхідна певна система, зрозуміла всім, хто опинявся в імператорському палаці. Хитромудрий царедворець зумів створити документ, що отримав дивну назву «Кліторологій Філофея» (з жіночим анатомічним органом не має нічого спільного, випадковий збіг звучання різних слів з грецької і латини), у якому знайдено відповідності між чинами військовими, цивільними і духовними. Згідно з ним і визначалося місце людини в оточенні монарха. За такими зразками створювалися подібні документи і пізніше, у багатьох державах.

А російська «Табель про ранги» встановлювала 4 розряди – військові, військово-морські, цивільні й придворні чини. Кожен з них поділявся на вже згадані 14 класів й існувала відповідність класів різних розрядів один одному. Вищими вважалися військові, а військова служба – найпрестижнішою. У кожному чині необхідно було прослужити певний час, після якого наступало підвищення. Проте, можливе було й дострокове отримання чину: за особливі заслуги. У військових під час воєн таке відбувалося нерідко. Нагородження високими орденами також автоматично підвищувало у чині. За різні заслуги чи послуги цар міг нагородити дворянина помістям з кріпаками. Існувало прислів’я: «За Тульчин – чин; за Брест – крест, а за долгое терпение – сто душ в награждение».

Служиле… дворянство

Російське дворянство зобов’язане було служити. Чи в армії або на флоті, чи у цивільних відомствах. Навіть найнижчий офіцерський чин давав особисте дворянство, більш високі – і дворянство спадкове. До цивільних вимоги були жорсткішими: спадкове дворянство отримували лише починаючи з чину дійсного статського радника, що відповідав військовому званню генерал-майора. Такий чин мав, наприклад, батько В.І. Леніна. А місце людини у суспільстві визначалося тим, який чин вона мала. Навіть розмір хабарів чиновникам визначався ним. «Не по чину берёшь!» – таке звинувачення для чиновника з уст начальника було дуже серйозним попередженням про «неповну службову відповідність».

До речі, цар Петро запроваджував нову систему, крім всього іншого, аби подолати повсюдну корупцію. Адже раніше центральна влада призначала на місця своїх представників на «кормлєніє» («годування»), тобто начальники не отримували фіксованого заробітку, а обкладали підлеглих поборами на свою користь.

Звичка «брати» настільки в’їлася у плоть і кров служилого люду, що хабарництво процвітало і після встановлення платні чиновникам з державного бюджету. Подолати їхню масову продажність «Табель про ранги» не змогла.

Не повністю досягла вона й іншої мети. Імператор вважав, що за нової системи будь-яка талановита та енергійна людина зможе піднятися нагору, незважаючи на своє низьке походження. Певною мірою подібні умови система створила. Варто згадати долю видатного російського зброяра Сергія Мосіна, який сконструював знамениту трьохлінійку. Його батько Іван був сиротою з простолюдинів і починав служити в армії рядовим солдатом. Дослужився до чину підпоручика і навіть отримав спадкове дворянство. А син став генерал-майором, начальником Сестрорецького збройового заводу.

З низів піднялася і родина майбутнього вождя білого руху генерала Денікіна. Його дід, Юхим Денікін, був кріпаком Саратовської губернії, а батько Іван з рядових вислужився до майора (перший свій офіцерський чин отримав аж у 49 років).

І все ж окремі приклади не можуть заперечити головного. Населення Російської імперії було розколото на дві дуже нерівні частини. Вища – це служиле дворянство, яке мало великі привілеї й намагалося їх зберегти. Але переважну більшість підданих царя складали представники нижчих верств, насамперед селяни. За їхній рахунок існували знать і дворянство, а соціальні низи («тяглий люд») лише відчували на собі важкий податковий гніт та інші повинності. Вибитися нагору могли тільки найспритніші та найактивніші.

Головна біда петровської реформи полягала в тому, що вона не залишила місця у державі по-справжньому вільній людині. Служиле дворянство повністю залежало від волі царя, а простолюд перебував під гнітом дворянства. Якщо у Західній Європі рицарство і бюргерство мали великі права і були захищені законом, то в самодержавній Росії панувала царська сваволя. Коли в країні немає розвинутого «третього стану» (вільних торговців, підприємців тощо), то вона застрягає у минулому й катастрофічно відстає від передових держав світу. Як і сталося в Росії. На Заході важливу роль у житті суспільства відігравали люди «вільних професій» – університетські професори, адвокати, журналісти, лікарі тощо. А в Росії аж до реформ Олександра ІІ, тобто до другої половини ХІХ ст., представники цих професійних груп були на державній службі, мали відповідні ранги, багато з них носило чиновницьку уніформу. Так, професор був дійсним статським радником (наприкінці ХІХ ст. цей високий ранг став отримувати лише ректор університету).

Блиск погонів і петлиць перед очима мерехтить

Блискучі погони, петлиці з зірочками, кокарди – всі ці зовнішні ознаки влади підкреслювали становий характер російського суспільства. Вищі чини ставилися до нижчих із демонстративною зверхністю, а нижче чиновництво раболіпствувало перед своїми начальниками. Зверху до низу імперію пронизував важкий дух повсюдного холопства.

Коли у 1917 р. революція змела колишні чини з їхніми погонами та петлицями, чимало людей зраділо: нарешті в Росію прийде дух справжньої демократії. Проте замість омріяної свободи отримали нову імперію – сталінську. У 1943 р. погони були відновлені в армії й на флоті, їх також отримали залізничники, цивільні авіатори, річники, дипломати й чимало державних службовців інших відомств. Радянське чиновництво, як і царське, намагалося відрізнятися від простолюду не лише своїм побутом, але і зовнішнім виглядом.

Тоді серед членів Спілки письменників СРСР ходив сумний жарт. Мовляв, і письменникам введуть однострої з погонами, де на просвітах будуть приколоті не зірки, а ліри. До цього не дійшло, а у післясталінську епоху в багатьох відомствах скасували погони, в деяких і разом з уніформою. Проте суть чиновництва не змінилася. Поруч із чесними і порядними службовцями, які сумлінно виконували свої обов’язки, на державній службі вистачало і хабарників, і закостенілих бюрократів, і звичайних дурнів.

Ще в царські часи казали: «У нас два чина: дурак и дурачина». Дурень при владі може наробити багато бід, але ще страшнішим є розумний мерзотник, який використовує владу лише для особистого збагачення. Після розпаду СРСР таких багато пролізло в державні апарати пострадянських країн. На жаль, відсутність розвинутого громадянського суспільства не дає можливості простим людям ефективно контролювати чиновників і добиватися відсторонення від влади тих, які приносять лише шкоду державі. На жаль, пострадянське чиновництво зрослося з криміналітетом і відверто розграбовує все, до чого дотягаються його загребущі лапи. Йому вже не вистачає палаців, яхт, особистих літаків. Новітні хазяї життя потребують аристократичних титулів, або хоча б документів про дворянське походження.

Бізнес на саморобному дворянстві

Марнославством скоробагатьків та їхньої чиновницької обслуги користуються різноманітні шахраї, які торгують розцяцькованими папірцями, що засвідчують саморобне «дворянство». Такий бізнес існує в Україні, зате в Росії пішли ще далі. Зарубіжні нащадки роду Романових періодично нагороджують вищих російських чиновників імперськими орденами, що дає право на спадкове дворянство. Декому дарують титули князів, графів чи баронів. Справа може дійти і до відновлення станового суспільства: психологічно чимало росіян до цього готове. Світ рухається вперед, але дехто прагне повернутися в минуле.

Комусь петровська «Табель про ранги» може здатися ідеалом облаштування державної служби. Їм би варто замислитися над долею тієї імперії, яку створив Петро І. Захлинулася вона морем народної крові, й на її руїнах не вдалося побудувати чогось зовсім нового. Коли рух іде по колу, його результат відомий заздалегідь. І він дуже сумний: привілейований стан зогниває повністю і його зносить народ.

Запис Чинодрали чи службовці? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Своїх дітей до ліцею віддають насамперед силовики

– Новий корпус дозволить нам відкрити ще два класи, відтепер їх буде вісім, – каже Ігор СТАТНІК, директор Буковинського ліцею. – Адже вчитися тут зголошується багато охочих. За відгуками батьків, їхні діти змінюються «на очах»: буквально через 2-3 місяці стають дисциплінованішими, фізично сильнішими та загартованішими. Змінюється навіть їхнє ставлення до оточуючих. Скажімо, з власної ініціативи прагнуть допомогти батькам.

Насамперед до ліцею дітей віддають силовики – міліціонери, військові, прикордонники тощо. Тут навчаються вже не перший рік сини чотирьох керівників силових структур. Одна з причин цього – зайнятість батьків. Виконуючи службові обов’язки, вони зовсім не мають часу на виховання власних дітей.

– Я – колишній військовослужбовець, – продовжує розповідь п. Ігор. – Пам’ятаю, якось зібрав нас керівник політвідділу, і з’ясувалося, що 60% офіцерів частини не знали, в якому класі вчаться їхні діти. Адже зранку до ночі в кожного – служба…

Звісно,спочатку 14-річним хлопцям важко звикнути до військового режиму та солдатських одностроїв: підйом о 6.30, зарядка на вулиці, ранковий огляд, відтак сніданок і з 8.30 до 14.00 — уроки. Проте…

– Дитина – як пластилін, за чотири роки з неї можна виліпити все, що завгодно, відповідно до фахових вимог, – каже Ігор Васильович. – Головне – подбати про її розвиток і правильний режим. Для цього у нас є соціально-психологічна служба: соціальний педагог і практичний психолог. Приміром, коли триває вступна кампанія, дитина потрапляє спочатку до соціального педагога, який вивчає її сім’ю, домашню обстановку. Адже траплялися випадки, коли бабця приводила дитину, а потім ми не бачили ні тієї бабці, ні тата, ні мами… Цього року ми залучили до проведення медогляду військово-лікарську комісію району. Адже у нас посилена військово-фізична підготовка, тому перестраховуємось, щоби стан здоров’я хлопців був відповідним. Вступні іспити – математика та диктант з української мови. Звісно, рівень знань має бути не нижчим за середній.

Я з розпачем розмірковував – у що ж «вляпався»?!

…Рівень навчального процесу та побутового забезпечення цього навчального закладу приємно вражає. Все це, звісно, забезпечується насамперед зусиллями та ентузіазмом його адміністрації, вчителів та вихователів. І, зрозуміло, насамперед організаторськими здібностями його теперішнього директора Ігоря Статніка.

– Очолити заклад у 2004 році, коли він тільки відкривався, через конкурс, мені не вдалося: «згори» надійшла команда призначити сюди «свою людину», – згадує Ігор Васильович. – Проте, минуло два роки, і мого попередника через махінації усунули від посадових обов’язків, давши йому умовний термін. Йшлося навіть про закриття ліцею, адже ситуація тут була надзвичайно складною.

Мене вмовили очолити навчальний заклад. За два тижні я вже з розпачем розмірковував: у що ж «вляпався»? Восени з величезними труднощами набрали аж… 13 чоловік! Слава про ліцей пішла дуже негативна. Коли я заходив в управління освіти і представлявся, чув за спиною: «А, проблемний заклад!» До того ж, прізвище мого попередника було Сплавнік, моє – Статнік, тому нас спочатку часто плутали…

А що коїлося в самому ліцеї! Щодня я зустрічався з людьми, які скаржилися на моїх вихованців: то їм дачу «побомбили», то город потоптали. Та й діти ходили – хто в чому. Пізніше ми вже почали шукати їм форму, виробників, аксесуари до неї. Діти бігали коридорами, збиваючи вчителів та один одного з ніг. У спальне приміщення заходиш, біля батареї – «бички», зранку обходиш корпус – усе в пляшках. Усе йшло від байдужості та зловживань тодішніх вихователів. Адже ліцей створили нашвидкуруч, не знаючи, чого від нього хочуть. Я ж половину свого життя прослужив в учбових центрах, отож знаю, як подібний заклад має бути організований. Поступово ми вийшли на теперішній рівень. Зараз вирішується питання, щоби надати нам статус «зразкового закладу».

Літнє оздоровче наметове містечко – мрія чи реальність?

Реконструкція занедбаного приміщення у сучасний двоповерховий корпус – давня мрія Ігоря Васильовича, яку йому нарешті вдалося втілити в життя. Проте не єдина.

– Щороку учні старших класів виїжджають у «поле» з палатками. Під час своєрідної школи самовиживання вони ще й проходять заняття з тактики. А прикордонники знайомлять їх з різними видами озброєння тощо. Наші «шефи» агітують ліцеїстів вступати до їхніх закладів, адже ліцей уклав угоди з вузами України, які готують військових, міліціонерів та інших спеціалістів силових структур. Наші випускники при вступі мають безперечні переваги.

Виїзди у «поле» на тактичні заняття тривають у середньому п’ять днів. І щоразу ми стикаємося з численними проблемами, адже постійно займаємо чужу землю якоїсь сільської ради, чиєсь пасовище. Тому ще з 2006-го я почав займатися розробкою проекту відведення земельної ділянки на березі р. Дністер в районі с. Непоротове, – продовжує розповідь директор. – Адже там є реальна можливість облаштувати літнє оздоровче наметове містечко. І, до того ж, не тільки для наших ліцеїстів, а й для решти школярів області. Наші «шефи» з МВС, МНС та прикордонного загону готові допомогти з організацією інфраструктури, облаштуванням рятувальної станції. Тут навколо пляжі, тож саме звідсіля можна оперативно подбати про безпеку на воді. А працівники міліції готові долучитися до охорони громадського порядку…

Шість разів подавався проект на експертизу через недоопрацювання та, на думку Ігоря Васильовича, зумисне зволікання часу спеціалістами Головного управління Держкомзему. Адже якраз тоді земельні ділянки на березі Дністра почали активно «прихватизовувати». 2008 року проект нарешті було оцінено позитивно, проте листи керівництва ліцею до голови Чернівецької облдержадміністрації та обласної ради так і залишились без відповіді. Зрештою, головне управління Держкомзему, посилаючись на зміни у Земельному кодексі України, почало домагатися передачі проекту відведення Сокирянській РДА – «з метою проведення аукціону».

Зараз розпорядження на затвердження про виготовлення державного акту Буковинському ліцею-інтернату перебуває на підписі у голови обласної державної адміністрації Михайла Папієва. Новодністровські ліцеїсти не втрачають надії і щиро сподіваються на позитивне завершення своїх «земельних поневірянь». Адже на перспективу використання цієї земельної ділянки може бути вельми багатофункціональним: і щодо туризму, і плавання, і різноманітних козацьких забав. Крім того, там планують влаштувати чудову бойскаутську смугу перешкод, де можна буде проводити обласні і навіть республіканські змагання. Іншими словами, оздоровлювати дітей з усієї області.

Думається, це ж набагато краще, аніж би якийсь хвацький сокирянський козак з левами у клітці вирощував би тут помідори. Чи не так?..

Запис Дитина – як пластилін, за чотири роки з неї можна виліпити все, що завгодно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якою ж буде ця програма, в чому її особливості і що вона дасть у перспективі?

Чому зростають нині тарифи?

Сьогодні, коли ми констатуємо факт підвищення тарифів на газ і на всі комунальні послуги, в яких є газова складова, в кожного виникає запитання: чому? Невже не можна було обійтися без підвищення, адже ціни й так «тиснуть».

Так, це правда, як правда й те, що ні суспільство, ні економіка не в змозі тривалий час існувати в умовах подвійних стандартів і диспропорцій. А те, що цінова політика на ринку газу велася в нас підкилимно, договори підписувалися «не прозоро» – та й взагалі питання ціни на газ було питанням політичної кон’юнктури – неминуче мало призвести до негативних наслідків. Тож довго «заговорювати» такі проблеми економіка не дозволяє.

Саме тому непопулярні в населення цінові регулятори рано чи пізно повинні були долучитися до вирівнювання наявних перекосів у ціні на газ.

Та й людям треба говорити правду. А вона така, що країна споживає 60 млрд. кубометрів газу на рік, з яких лише 20 млрд. – газ власного видобутку. При цьому, 30 млрд. кубів газу на рік витрачають промислові підприємства, а 10-15 – підприємства Теплокомуненерго.

Як бачимо, свого власного газу явно не вистачає, а ціна на вітчизняний та імпортний газ – різна. Наш газ до цього часу коштував близько $90, і для підприємств теплоенергетики ця цифра не змінювалась від 2008 року. Це при тому, що собівартість його складала $130. Тож, власне, проблема в тому, що різницю в $40 за кожну тисячу кубів спожитого газу доплачувала держава. Причому, вона компенсувала різницю в ціні на газ усім однаково – і мільйонерові, і бідному пенсіонерові.

Мимоволі виникає питання: а, власне, чому? Хіба однаково наповнені кишені в якоїсь бабусі та власника «Мерседеса»? Хіба мільйонери в Кончі-Заспі і пенсіонери перебувають у нас у рівних перед державою умовах? Більше того, в суспільстві вже склався і середній бізнес-клас доволі заможних людей, які здатні платити за себе самотужки. То ж чому за таких умов, та ще й в економічно складний час держава повинна дотувати споживання газу усім? Невже в цьму – соціальна справедливість?

Підтримати незахищених

Отже, рішення уряду про необхідність диференціювати оплату ціни газу залежно від рівня доходів сімей, використовуючи для цього програму субсидій, є соціально й економічно обґрунтованим. Та й у всьому світі вважається, що система субсидій більш справедлива в соціальному сенсі, ніж система безадресних дотацій.

Щоправда, дехто запитає: а де ж логіка, коли однією рукою уряд надає бідним соціальну допомогу, а іншою – забиратиме її у вигляді підвищених тарифів на житлово-комунальні послуги?

Якраз логіка у цьому є: такий підхід дозволить захистити житловими субсидіями бідних і незаможних, і водночас небідні будуть обходитися без дотацій держави. Звичайно, таке рішення подобається далеко не всім, надто обурена опозиція, представники якої ще недавно волали про реформи й прориви на всіх напрямах, а в результаті залишили по собі лише борги?

Відповідно до нинішнього рішення уряду, від 1 серпня цього року майже мільйон українських сімей сплачуватиме за житлово-комунальні послуги у межах, визначених програмою субсидій. Для сімей, у яких є працездатні особи, поріг для надання субсидій понижений від 20% до 15%, а для сімей, які складаються з непрацездатних (пенсіонери, інваліди, діти) – від 15% до 10% загального доходу родини.

Але чи зможуть державні субсидії адекватно захистити людей? – це питання сьогодні хвилює багатьох.

При цьому право на отримання субсидій поширюватиметься не лише на сім’ї з мінімальними доходами, що не досягають прожиткового мінімуму, але й торкнеться громадян із доходами до 2500 грн.

Практично близько півтора мільйонів сімей в Україні матимуть право на отримання субсидій в різних розмірах. А якщо до них додати ще 4 млн. сімей, у складі яких є пільговики, які мають право на знижки в оплаті за комунальні послуги, то це майже 32% від 17,1 млн. сімей, які є в Україні.

Наприклад, якщо сім’я з двох пенсіонерів має родинний дохід у вигляді пенсії на рівні 2 тисяч гривень, то така сім’я не платитиме більше 200 грн за комунальні послуги. Якщо до 1 серпня 2010 року при зарплаті 2,5 тис. грн за газ тепло і світло людина платила не менше 500 грн, то сьогодні вона матиме право сплатити 375 грн тощо.

Простіше, швидше, справедливіше

Для отримання субсидії громадянин раніше мав зібрати мало не десяток різних довідок, від кожного виду комунального підприємства. Тепер ці дані надаватимуть підприємства комунальної сфери за запитами управлінь соціального захисту, тобто, схему буде значно спрощено.

Перелік документів, потрібних для отримання субсидій, буде невеликий:
■ Заява на субсидію;
■ Декларація про доходи;
■ Довідка про доходи для працюючих.

А від сімей, що складаються з непрацездатних громадян (пенсіонерів, інвалідів тощо), вимагатимуться лише заява й декларація про доходи.

І жодних бюрократичних процедур. Якщо раніше анкета на оформлення субсидії складалася з 4 сторінок, тепер у ній залишиться 5 питань на 1-ій сторінці.

Більш того, для максимального спрощення й скорочення термінів реалізації програми субсидій, бланки анкет будуть уже в серпні розповсюджені та надіслані по мільйонах адрес, за якими проживають наші пенсіонери й ті, що отримують соціальну підтримку держави.

Усі вони зможуть скористатися правом на житлові субсидії. При цьому суми оплати за послуги тарифів ЖКХ будуть не збільшені, а скорочені. Водночас буде спрощений і сам процес оформлення субсидій. До речі, працівникам соціальних служб міністр Василь Надрага поставив завдання максимально допомагати в оформленні документів, якщо люди будуть до них звертатись. Вони приходитимуть, для оформлення субсидій і до тих, хто не в змозі пересуватися, та хворих.

Уряд поставив завдання: до вересня, коли люди почнуть отримувати перші платіжки за серпень із новими тарифами, надати державну підтримку всім, хто її потребує. Часу зовсім небагато, особливо враховуючи гарячу пору відпусток.

Але, дуже важливо, як говорить прем’єр-міністр Микола Азаров, дійти до кожної квартири в місті, до кожного будинку в селі, до кожної конкретної людини, все пояснити людям, усунути всі зайві бюрократичні процедури спростити до мінімуму потрібні, щоби допомогти громадянам оформити субсидії. Саме для цього сьогодні широко і відкрито суспільство інформується про умови отримання субсидій.

Що отримаємо в результаті?

Головний наслідок реалізації програми субсидій – те, що будуть збалансовані колосальні цінові та економічні перекоси, допущені владою попередників. Буде наданий соціальний захист людям, для яких підвищення ціни на газ стане відчутним.

Відкривається можливість і для реформування всієї системи ЖКГ. І тарифи – лише один із інструментів загальної реформи. Ніхто із соціально незахищених верств населення, а також із сімей з середніми достатками не повинен постраждати. Фактично, завдяки доцільному та обґрунтованому рішенню, держава отримає можливість водночас і заощадити фінансові ресурси, і виплачувати ефективну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям, створюючи надійний фундамент для реформування житлового господарства.

Сергій АЛЕКСАНДРОВ, прес-служба Мінпраці та соціальної політики України

Запис Україна впроваджує масову програму в системі соцзахисту спершу з'явиться на Медіа-Версії.

■ За кожний повний рік роботи понад 10 років на зазначених посадах пенсія збільшується на 2%, але не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

■ До 20-річного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, які мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

■ Якщо працівники мають 10 і більше років стажу в органах прокуратури, але не мають загальної вислуги років 20 років, пенсія призначається чоловікам після досягнення 55 років при страховому стажі 25 років і більше, а жінкам – 50 років при страховому стажі 20 років і більше, в розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги.

■ За кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.
Максимальний розмір пенсії не може перевищувати 90 % від суми місячного заробітку.

Ольга БОЙКО, головний спеціаліст відділу спеціальних пенсій ГУ ПФУ в Чернівецькій області

Запис Ви працювали в прокуратурі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Структура юридичної служби

За нинішнім Положенням, посаду юрисконсульта (тобто одну особу, яка виконує всю правову роботу) може мати лише державне підприємство. В органах же влади обов’язково має бути юридичний підрозділ (тобто декілька осіб, які виконують відповідні функції). Положенням визначаються чотири види такого підрозділу – департамент, управління, відділ, сектор , і не передбачається створення юридичної служби в іншому вигляді. Відтепер державні підприємства не можуть тримати юриста на договірних засадах, а повинні мати штатного юрисконсульта.

Орган влади чи підприємство зобов’язані забезпечити юридичну службу окремим приміщенням, телефонним зв’язком, транспортом, сучасною оргтехнікою, нормативними актами й довідковими матеріалами, електронним зв’язком, сучасними комп’ютерами, електронною системою інформаційно-правового забезпечення, доступом до інформаційних баз.
Юридична служба повинна…

Важлива ділянка її роботи – заходи з адаптації законодавства України до законодавства Євросоюзу в рамках компетентності державної установи, до якої юридичний підрозділ належить.

Нове для юридичної служби державного підприємства – обов’язок проводити юридичну експертизу проектів документів, підготовлених структурними підрозділами підприємства і візувати їх за наявності віз зацікавлених структурних підрозділів (тобто, віза юридичної служби – остання за черговістю). При виявленні невідповідності проекту вимогам законодавства юридична служба подає відповідному підрозділу вмотивовані пропозиції про приведення документа у відповідність із законодавством, обов’язкові до виконання.

Юридична служба відслідковує також оприлюднення законодавчих актів у відповідних друкованих органах, погоджує кандидатури претендентів на посади керівників юридичної служби територіального органу або підконтрольного підприємства.

Поруч із наданням юридичних консультацій працівникам підприємства як окрему функцію виділено надання правової допомоги працівникам підприємства, які потребують соціального захисту.

Положення про юридичну службу містить також імперативну норму про недопущення покладення на юридичну службу обов’язків, які не належать до її компетенції, або виходять за її межі.

Права юридичної служби

Положення про юридичну службу передбачає не лише обов’язки, але й права юридичної служби. Серед новел варто зазначити, що юридична служба і органу влади, і підприємства тепер має право не тільки отримувати від посадових осіб різного роду документи, довідки й розрахунки (тобто відомості на письмових носіях), але й будь-яку іншу інформацію, яка передбачає надання відомостей і в усній формі.

Стаття 1 ЗУ «Про інформацію» дає дуже широке тлумачення поняття «інформація», тож юридична служба має право на отримання будь-яких необхідних їй відомостей (тобто, фактів) про події та явища. Для забезпечення своєчасного виконання завдань на вимогу юридичної служби посадові особи зобов’язані надавати необхідні матеріали невідкладно.

І наостанок: у п. 2 постанови КМУ від 26.11.2008 р., якою затверджено Положення, зазначено, що всі особи, на які воно поширюється, повинні розробити й затвердити комплекс заходів для підвищення якості роботи юридичних служб. Зокрема, особливу увагу слід приділити проведенню юридичної експертизи проектів нормативно-правових актів і їх ґрунтовного редакційного опрацювання.

Тетяна НІКОЛАЄВИЧ, заступник наяальника ГУЮ в області

Запис Юридична служба сьогодні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

17 тис. грн. штрафу змушений буде заплатити власник туристично-розважального комплексу. Відкривши при комплексі невеличке підприємство з виготовлення продуктів харчування, він забезпечив собі «замкнений цикл» виробництва та збуту власної продукції. Однак бізнесмену не вистачило завбачливості на те, щоби купити належний патент і реєструвати розрахункові операції.  Скупий платить двічі – дійшов підприємець висновку після навідин податківців.

 Буковину годують фізичні особи

Від початку року до місцевих бюджетів області  їх надійшло майже 213 млн. грн, що становить 103% виконання планових завдань. З них левову частку – 182,5 млн. грн – склали податки з доходів найманих працівників і  підприємців (101% планового показника).

Платники єдиного податку забезпечили 8,7 млн. грн  надходжень (104%), власники земельних ділянок сплатили таку ж суму. Транспортні податки дали місцевим бюджетам 12,8 млн. грн (131%). Податку на промисел надійшло 50 тис. грн (104% ).

 Погоріли на горілці та цигарках

325 тис. грн штрафів нарахували податківці роздрібним торгівцям горілкою та цигарками за 201 порушення. Асортимент порушень широкий: торгівля без ліцензії, без акцизних марок, зберігання товару в неналежних місцях. Ціни на цигарки регулярно завищуються, а на горілку – навпаки виставляються нижче визначеної мінімальної.

За матеріалами відділу масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПА в Чернівецькій області

Запис Податкова не спить спершу з'явиться на Медіа-Версії.

*Відомості про дітей, які їдуть за кордон разом з батьками, повинні бути внесені у паспорти батьків або одного з батьків на підставі заяви громадянина, у чий паспорт вписуються дані про дітей. Фотокартки дітей, вклеюються у паспорти і скріплюються печаткою. Для оформлення паспорту/проїзного документу фотокартки подаються незалежно  від віку дитини. Проїзний документ оформляється на три роки або до досягнення дитиною 18-річного віку.
*Щоразу при виїзді за кордон дітей-громадян України віком до 16 років, особа, що супроводжує їх, на паспортний контроль подає нотаріально завірену  згоду обох батьків/ законних представників – опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів.
Згода обох батьків – обов’язкова

Під час прикордонного контролю при перетині державного кордону у дітей – громадян України, молодших 16 років разом із батьками, опікунами чи піклувальниками, перевіряють: паспорт особи, що супроводжує; проїзний документ дитини; нотаріально завірену згоду обох батьків/законних представників. У разі, коли дитина прямує  за кордон у супроводі одного з батьків, потрібна нотаріально завірена згода другого. Такої згоди прикордонник не вимагає в разі наявності: оригіналів або нотаріально завірених копій свідоцтва про смерть; рішення суду про позбавлення батьківських прав; рішення суду про визнання особи безвісті зниклою; рішення суду про визнання особи недієздатною; довідки відділу реєстрації актів цивільного стану.
Виїзд з України дитини в супроводі одного з батьків може  бути  дозволений за усної  другого іншого,  якщо  останній перебуває в пункті пропуску, але не перетинає державний кордон і має при собі документи, які підтверджують  його батьківство (паспорт, право опіки та піклування тощо).
Діти-українці, які разом з батьками постійно проживають за кордоном, що підтверджується відповідними документами та позначками в паспорті дитини чи батьків, можуть виїжджати за межі України в супроводі одного з батьків без обов’язкового пред’явлення згоди другого.
Усиновлені іноземцями діти-громадяни України виїжджають за кордон до місця постійного  проживання  разом із усиновителями за паспортами громадянина України для виїзду за кордон. Одним із підтверджень законності виїзду може бути рішення суду про усиновлення.

Костянтин ЛІСНІК, прес-секретар Чернівецького прикордонного загону                        

Запис За кордон з дітьми? Готуйте документи й на них! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Поряд з особами офіцерського складу, прапорщиками та мічманами, військовослужбовцями надстрокової служби та військової служби за контрактом, якщо вони, незалежно від віку, мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію за вислугу років мають військовослужбовці, що на день звільнення зі служби досягли 45-річного віку, за наявності в них страхового стажу 25 років і більше, і з них не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба. Страховий стаж, набутий після звільнення зі служби, не враховується.

При призначенні пенсій на зазначених умовах враховуються тільки повні роки без округлення фактичного розміру в бік збільшення. Після призначення пенсії за вислугу років з урахуванням страхового стажу подальший перерахунок пенсії у зв’язку зі збільшенням страхового стажу не здійснюється. В разі повторного прийняття військових пенсіонерів на військову службу виплата пенсії на час їхньої служби припиняється. При наступному звільненні зі служби виплата пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж визначається на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Для підтвердження військової служби приймаються військові квитки та довідки відповідних військових формувань.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних із відомостями про періоди навчання.

Пенсії військовослужбовцям за вислугу років з урахуванням страхового стажу призначаються в розмірі 50% грошового забезпечення – за 25 років страхового стажу – і за кожний повний рік стажу понад 25 років –1% відповідних сум грошового забезпечення. Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до вищевказаного Закону, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.

Людмила РИЛЬЧУК, головний спеціаліст управління пенсійного забезпечення військовослужбовців ГУ ПФУ в Чернівецькій області

Запис Вислуга років + страховий стаж спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Ваше преосвященство, для чого ми зберігаємо свячену воду?

– Свячена вода – це найперша святиня для мирян. Її використовують у дуже багатьох випадках. Найперше – окроплюють або обмивають дітей від наврочення. Худобу окроплюють, коли її навесні випускають зі стайні. Коли вона хворіє чи коли її ведуть на продаж. Малих курчат, качат, гусенят, ягнят окроплюють, щоби вони не загинули й щоби їх не зурочили. Окроплюють і своє господарство та поле, ллють у криницю свяченої води, щоби вона перебувала там протягом року.

Коли молоді йдуть до шлюбу, окремі родини не лише посівають їх пшеницею, а й окроплюють свяченою водою. Тіло померлого й домовину теж окроплюють. Коли ж помирає священик, увесь його одяг, за винятком риз священичих, окроплюють. А після похорону деяких покійників, коли відчувається неспокій у хаті, окроплюють свяченою водою і хату, і себе. Як і після відвідин ворожбита.
Свячена вода використовується й тоді, коли людина, яка вмирає, не може прийняти святе причастя: їй дають цієї води пити.

– Владико, чи корисно купатися на Водохреща?

– Вважаю, що це нелогічно: одні набирають у посудини на цілий рік, а інші входять у воду і змивають нечистоту. На Йордана можна повмивати лице, прийняти святиню ковтком. Я особисто тільки вмиваю обличчя і ніколи не схвалюю тих, хто лізе у воду. Побожні християни протягом двох тижнів після Водохреща не оскверняють тілом цю воду і шанують її святість.

– А з водопровідного крану теж тече свячена вода?

– На Йордана вся водна стихія, без винятку, освячується. Люди залишають собі старої води в посудині, якою користуються за крайньої потреби.

– А чи можна прати після освячення води?

– Спробуйте два тижні обійтися без прання. Втім, дозволяється, у кого є малі діти.

– А що робити з давньою водою, скажімо, трирічною?

– Найкраще її вилити у вазони. Або ж окропіть своє подвір’я чи дачу, адже вода не оскверняється. А ось чи втрачає вона свої цілющі властивості за три роки, важко сказати. Можливо, через нашу гріховність це й відбувається…

– Деякі люди використовують під час освячення васильок…

– Коли васильок занурите у воду, вона втратить стійкість і за рік зіпсується. Ніде не написано про необхідність занурення рослин. Для освячення достатньо вже того, що священнослужитель опустить у воду хрест.

– Владико, чи пам’ятаєте Ви за час вашого 35-річного пастирства випадки оздоровлення свяченою водою?

– Це Ісус Христос миттєво оздоровлював людину. А від нас смертних священнослужителів, таких оздоровчих див не відбувається. Це можливе тільки за допомоги молитви протягом двох-трьох років.

Ми читаємо молитви, які забороняють злому духові знущатися з людини – і з водою Йорданською, і зі спеціально свяченою. Це – наша повсякденна пастирська праця, служба Богу та людям.

Насамкінець важливо зауважити, що тільки наврочена людина, обмившись та попивши святині, може доволі швидко відчути результат.

– Дякую, владико, за розмову…

Сергій КУКУРУДЗ, спеціально для «Версій»

Запис Йорданська вода знімає навроки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Занедужав він раптово. Різко піднялася температура до 39-40 градусів: почувався дуже кволим, сильно боліли голова та м’язи. Симптоми хвороби нагадували грип. Спочатку скаржився на біль у литках, потім – у стегнах, а відтак – у попереку та спині. Коли вже сам не міг піднятися з ліжка й увесь пожовтів, його відвезли до інфекційного віддлення.

Та, на превеликий жаль, час уже був втрачений. Як правило, одужання відбувається, коли хворого привозять бодай на 5-6 день від початку захворювання. А тут у 26-річного чоловіка вже навіть сеча не виділялася. Токсини закупорили канальці нирок. Врятувати його не вдалося. А ось його сусід по палаті, 42-річний лікар з Глибокої вижив.

Розповідає Ірина КОВАЛЕВСЬКА, завідувачка відділом особливо небезпечних інфекцій обласної санепідемстанції:

– Лептоспіроз належить до інфекційних хвороб, на які нездужають і тварини, і люди. Його ще називають щурячою жовтухою. Її збудник – спіралеподібна патогенна лептоспіра. Цей невидимий неозброєним оком мікроорганізм, долаючи захисні бар’єри, потрапляє у кров та лімфу і розповсюджується ними в усьому організмі, осідає у різних органах – печінці, нирках, селезінці, головному і спинному мозку.

Для захворювання характерна висока летальність та інвалідизація.

Лептоспіра гине на сухій поверхні, тож імовірність придбати продукти, заражені нею, незначна.

У водоймі лептоспіра залишається небезпечною протягом місяця. А гине цей мікроорганізм уже при нагріванні до 70 градусів та при обробці дезинфікуючими засобами.

На Буковині лептоспіроз найчастіше зустрічається у Сторожинецькому, Вижницькому, Новоселицькому, Кіцманському районах та у Чернівцях, де й розташовані природні вогнища інфекції. Це підтверджують знахідки збудника у мишоподібних гризунів при лабораторних дослідженнях. А спалахи захворювання, як правило, припадають на літо-осінь.

За словами Ірини Костянтинівни, протягом останніх років найбільша кількість випадків захворювання на лептоспіроз припадала на 2007-й (59 випадків і 3 смерті), 2008-ий, так би мовити, повеневий рік, коли захворіло 56 людей і троє з них померло, та 2005-ий: аж 6 смертей на 44 випадки.

Типові ознаки хвороби

Гострий початок з високою температурою; біль у м’язах, особливо в литках; сукупне ураження печінки та нирок, зменшення, а потім і зникнення, сечовиділення.

Шляхи зараження:

Основне джерело зараження як людей, так і свійських тварин: свиней, великої рогатої худоби, а також собак – мишовидні гризуни. Зараження ж від хворої людини практично не буває.

Випорожнення хворих мишоподібних гризунів, потрапляючи до природних і штучних водних джерел – заражають їх лептоспірою. Некип’ячена вода і стає найчастіше причиною інфікування, як, до речі, і сире молоко від хворої корови.

Трапляються зараження і контактним шляхом, коли на руках чи тілі людини є подряпини, дрібні ранки. Тоді купання у забрудненій лептоспірозом воді, рибна ловля чи догляд за хворими тваринами може призвести до захворювання.

Як вберегтися від інфікування

Зберігати продукти у недоступних для гризунів місцях: скляних та металевих банках тощо.

Перед уживанням сирих овочів обробити їх слабо кислим розчином, скажімо, водою з оцтом (від кислот збудник лептоспірозу гине).

Миючи підлогу, особливо у квартирах першого поверху, до води додавайте оцет.

Не вживати продукти, на яких залишили сліди гризуни.

Допоможе служба дезинфекції

Хатні миші та сірі щури розповсюджують, окрім лептоспірозу ще й збудників сказу, дизентерії, черевного тифу, сальмонельозу, псевдотуберкульозу. Тож, зрозуміло, що з ними треба вести нещадну боротьбу. Особливо ж працівникам підприємств торгівлі і громадського харчування.

Для профілактики рекомендується оббивати пороги і двері листовим залізом на висоту не менше 50-70 см.

У разі виявлення мишей і щурів звертайтеся по допомогу до служби профілактичної дезінфекції Чернівців та області за адресою: м Чернівці, вул. Горохівська, 22, тел 52-52-64. На її озброєнні найсучасніші засоби – антикоагулянти третього покоління, застосування яких дає нокаут-ефект.

Домашні методи боротьби з гризунами

Принаду з суміші товченого скла електролампочок, борошна та інших харчових продуктів закладають у нори або насипають на шляху пересування гризунів.

Можна використати й суміш гіпсу з борошном у рівних дозах, яку кладуть обов’язково поруч з водою.

Можна забити нори товченим склом, а потім замастити цементом.
Обробляйте місця, де були знайдені сліди мишей м’ятним спиртом. Запах м’яти їх відлякує.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Бійтеся буковинських гризунів: кожен п’ятий несе смертельну недугу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Такі позички надаються виключно на оплату захищених статей: виплату заробітної плати працівникам бюджетних установ, стипендій студентам, придбання продуктів харчування, медикаментів та оплату комунальних послуг, енергоносіїв.

Позички надаються на договірних умовах терміном на шістдесять календарних днів без нарахування відсотків за користування цими коштами.

За вісім місяців 2009 року місцевим бюджетам Чернівецької області з єдиного казначейського рахунку було надано 418 позичок на суму 299,5 млн.грн., що на 61 позичку більше аналогічного періоду минулого року, а за об’ємом наданих позичок у 5,5 раз перевищує аналогічний період минулого року.

Аналіз даних у 2009 році показує, що сільським (селищним) бюджетам було надано 248 позичок або 59% до загальної кількості, за об’ємом це складає 10,4 млн. грн., відповідно районним бюджетам та бюджетам міст районного значення – 123 позички (29%, 186,1 млн. грн.), бюджетам міст обласного значення – 47 позичок (12%, 103 млн. грн.).

Найбільший об’єм позичок отримав бюджет міста Чернівці, а також місцеві бюджети Сторожинецького, Вижницького та Заставнівського районів. Найменшим ж об’ємом позичок скористались місцеві бюджети Новоселицького, Сокирянського та Путильського районів

ГУДКУ в Чернівецькій області проводить контроль за цільовим використанням позичкових коштів виконуючи одну із контрольних функцій органів ДКУ.

Прес-служба ГУДКУ в Чернівецькій області

Запис Позички місцевим бюджетам спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Спорудження цих об’єктів починалося за ініціативи жителів краю і відбувалося за підтримки крайової представницької влади. Зокрема, завершення будівництва підвідного газопроводу від села Глиниця до села Ревно дозволить подати газ більш ніж тисячі споживачів у селах Будей, Ревно та Стрілецький Кут.

Для фінансування спорудження цієї ділянки газопроводу залучені кошти бюджетів різних рівнів, а також власні кошти місцевих мешканців, які створили кооператив і зібрали близько 2 млн. 800 тисяч гривень на будівництво підвідного та вуличних газопроводів.

На велелюдній церемонії з нагоди цієї події голова обласної ради Іван ШИЛЕПНИЦЬКИЙ висловив глибоку вдячність жителям району, газовикам та будівельникам, громадам зазначених сіл за активне сприяння спільним зусиллям обласної та районної влади, спрямованим на задоволення нагальної потреби людей у блакитному паливі.

Іван ШИЛЕПНИЦЬКИЙ нагородив відзнаками обласної ради групу робітників і громадських активістів, які самовідданою працею та особистою ініціативою сприяли введенню в експлуатацію газорозподільного пункту в селі Ревно, що ознаменувало собою фінал другого етапу газифікації населених пунктів Кіцманського району. На часі – будівництво гілки газопроводу до села Біла довжиною 6,1 км вартістю 250 тисяч гривень, яке завершить газифікацію Кіцманщини.

Голова обласної ради взяв також участь у відкритті сервісного центру Герцаївського РЕМ з обслуговування фізичних та юридичних осіб. Вітаючи присутніх на церемонії від імені крайової представницької влади, Іван ШИЛЕПНИЦЬКИЙ наголосив, що у відповідь на побажання жителів Герцаївщини на території району відкрито підприємство, робота якого дозволить значно підвищити якість послуг, які надаються енергопостачальниками мешканцям району, промисловим підприємствам і суб’єктам господарювання усіх форм власності.

Керівник обласної представницької влади наголосив на необхідності відкриття в інших районах області таких сервісних центрів, де працюватимуть абонентська служба, інженер з обслуговування населення та юридичних осіб, техніки з роботи зі споживачами, касири та бухгалтер зі збуту, диспетчерська служба, обладнана новітньою системою телекерування «Стріла».

Запис Для забезпечення життєдіяльності громад спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В ході обговорення інформації, отриманої від керівників відповідних контрольних органів, члени колегії крайового парламенту зосередили увагу на причинах дорожчання хліба, молока, молокопродуктів, інших товарів продуктової групи.

Стурбованість народних обранців викликає також якість природного газу, який постачається споживачам області. Йшлося також про необхідність удосконалення механізмів моніторингу ціноутворення, цінової політики та контролю за якістю продукції на загальнодержавному рівні.

Депутати висловили занепокоєння щодо безладу, який панує у сфері сертифікації, дотримання технічних вимог та стандартів якості харчових продуктів і товарів першої необхідності.

Депутати наголосили на необхідності функціонування на території області сучасних лабораторій, які здійснюватимуть постійний моніторинг якості продуктів харчування та товарів споживчої групи.

Голова обласної ради Іван Шилепницький доручив керівникам держінспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області та облуправління у справах захисту прав споживачів терміново підготувати відповідні пропозиції, проекти звернень до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України і подати їх на розгляд чергової сесії крайового парламенту.

Депутати Сільвія ВІЩУК та Василь Ватаманюк запропонували вжити необхідних заходів щодо відновлення роботи Чернівецького молокозаводу з метою постачання жителям області доступної за ціною молочної продукції.

Іван ШИЛЕПНИЦЬКИЙ доручив постійній комісії обласної ради з питань економіки, бюджету та інвестицій спільно з власниками підприємства вивчити ситуацію, що склалася, розглянути можливість відновлення діяльності міськмолокозаводу і подати відповідні рекомендації на розгляд Чернівецької міської ради та наступної сесії крайового парламенту.

Члени колегії обласної ради взяли до уваги інформацію начальника Головного фінансового управління облдержадміністрації Єлизавети ПУШКО-ЦИБУЛЯК щодо стану фінансування регіональних та комплексних програм розвитку області, затвердили порядок денний та регламент роботи чергової 27-ї сесії обласної ради, яка відбудеться 17 березня 2009 року.

В роботі колегії взяв участь голова обласної державної адміністрації Володимир КУЛІШ.

Прес-служба Чернівецької обласної ради

Запис Засідання колегії Чернівецької обласної ради спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис В Україні не контролюють якість ліків спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цього дня вранці о 10.30 в приміщені поштового відділення міста Кіцмань відбудеться погашення марки, випущеної до ювілейної дати, а об 11 год. відкриють кімнату-музей В.Івасюка в приміщенні Кіцманської музичної школи. О 12 год. до пам’ятника Володі Івасюку в Кіцмані покладуть квіти, і тут же, біля пам’ятника, поділяться спогадами про надзвичайно талановиту людину і доброго товариша його друзі, рідні, колеги, а також відбудеться концерт (за умови несприятливої погоди концерт буде перенесено в приміщення районного будинку культури).

Четвертого березня о 17 год. в приміщенні обласного музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської відбудеться концерт пам’яті В.Івасюка. Квитки можна придбати в касі театру, вартість від 10 до 15 грн.

Прес-служба Чернівецької ОДА

Запис Буковинці вшанують пам’ять про Володимира Івасюка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як відомо із засобів масової інформації, у США проводиться форсована мобілізація резервістів, яка повинна, за планом міністерства оборони США, закінчитися до березня 2009 року.

В американському сегменті Інтернету достатньо давно й широко обговорюється тема, що шокує американську громадськість: величезна кількість пластикових 4-місних домовин, замовлених урядом США, і складованих у різних місцях країни. Настирлива спільнота навіть виявила кілька складів: оприлюднена фотографія з карти США з їхнім точним розташуванням. Приміром, у штаті Джорджія неподалік Атланти зберігається близько мільйона таких домовин, тобто, з розрахунку на 4 мільйони людей. А склад, виявляється, далеко не єдиний.

Відшукали навіть фірму-виробника, де підтвердили, що це дійсно домовини з гарантійним терміном на 100 років і що це замовлення уряду США.
Тож американці міркують: до чого б це? Версій багато: світова війна, масовий терористичний акт на території США, наслідки фінансової кризи у вигляді масових заворушень, які перетворяться на громадянську війну, підготовка до глобальної природної катастрофи тощо…

Де шукати істину?

В американського фільму «X-files» є друга назва – «Істина десь поруч». Абсолютно вірно: вона поруч, просто за нашими спинами, а відшукати її так довго не можемо, бо рухаємось… у протилежному напрямку. В дійсності все лежить на поверхні, незважаючи на зусилля різних владників приховати її за різними штучно організованими кризами, реанімуванням привидів «холодної війни» тощо.

Учені-сейсмологи наполягають, що за останні три роки різко зросла сейсмічна активність Землі – як за частотою й силою землетрусів, так і за розширенням їхньої географії. Процес цей такий динамічний, що прогнозування з посиланням на попередню циклічність просто неможливе.

Коли кліматологи ще можуть пояснювати різкі аномальні зміни клімату на Землі активною промислово-економічною діяльністю людини, то сейсмологи навіть на таке малопереконливе обґрунтування послатися не можуть. Вони просто констатують, що літосферні плити (платформи) почали активно рухатися одна відносно другої.

Зсуваючись, вони спричиняють землетруси і провокують виверження вулканів через виникнення так званих «плюмів», тобто потоків лави, які виходять з розплавленого ядра Землі крізь отвори та щілини у місцях стикування платформ. Новітні землетруси відбуваються навіть у тих куточках земної кулі, де раніше в історично осяжний час вони не спостерігалися. Кожної доби на Землі відбувається від 4 до 12, а то й більше, землетрусів – у різних частинах світу.

Картина світу зміниться?

Тож є чим непокоїтися урядові США, намагаючись не хвилювати при цьому широку громадськість. Адже безпосередньо на території США розташовані два супервулкани, чи то мегавулкани. На відлогах першого розташовані один з найбільших національних парків – Йєлоустонський і заміська резиденція президентів США – Кемп-Девід. Другий міститься у Каліфорнії, його загасле жерло як раз утворює каліфорнійську долину Лонг-Веллі.

Останні виверження цих вулканів відбулися близько 600 тисяч років тому. Тоді з йєлоустонського вийшло лави, гарячої магми та вулканічного попелу стільки, що залило, закидало і засипало більшу частину західної та північнозахідної територій сучасних Штатів, створивши, як формулюють учені, новий сучасний ландшафт. Тож усе, що було до того, відповідно, залишилося під ним.

Так само каліфорнійський вулкан вчинив із південнозахідною територією Штатів та частиною північної Мексики.

Сейсмічне досьє Землі

Голосна назва «супервулкан чи мегавулкан» означає найбільш великі вулкани, виверження яких може суттєво вплинути на ландшафт земної поверхні, спровокувати глобальні землетруси, незворотньо змінити клімат Землі, склад земної атмосфери та спричинити «вулканічну зиму» за рахунок викиду величезної кількості вулканічного попелу. Він триматиметься в атмосфері від року до трьох, і весь цей час сонечка не буде видно, тож з ультрафіолетом матимемо великі проблеми.

За даними сейсмологів, швидкість підйому грунту на території вулканів сягає 7 см на рік. Це означає збільшення площі та обсягу розплавленої лави в надрах вулкану.

Станом на кінець 2007 року площа розплавленої лави окреслювалася у 1200 кв.км.
Щоправда, сейсмолог Девід Хілл з Американської геологічної служби заспокоює спільноту тим, що каліфорнійський супервулкан 1997 року за 6 місяців здійняло на 10 см – і нібито нічого, всі живі… Але це так, для дурнів. Сам він пречудово знає, що зростання розплавленої маси спричиняється рухом літосферних платформ, а ближче до поверхні Землі цей рух обертається на землетруси.

Подивімось, як справи із землетрусами, тобто, з пересуванням літосферних плит, у Штатах. 21 квітня 2008 року потужний землетрус стався у центральних районах США: Чикаго, Атланта, Мілуокі та Де-Мойне. Сила підземних поштовхів перевищувала 5 балів за шкалою Ріхтера. Тижнем пізніше у штаті Іллінойс відбулася серія поштовхів магнітудою понад 5 балів. Геологічна служба констатує, що у цих районах країни сейсмічна активність фіксується вкрай рідко.

На заході землетруси зафіксовані 21 лютого на кордоні між Невадою та Ютою (6 балів), 7 березня в Південній Каліфорнії (3,1 бала), 1 квітня в Неваді (4,2 бала), 8 грудня в Каліфорнії (понад 6 балів).

Казахстанська відвертість

А от, приміром, у Казахстані народ відвертіший – та й влада так само. У публікації «Після балів» (газета «Новое поколение», 2008, 16 травня) говориться про те, що казахстанська влада до землетрусів ставиться досить серйозно. Керівник МНС Казахстану Володимир Божко повідомив, що під Алма-Ати, поблизу села Караой, виділено землю під поховання від 300 до 500 тисяч чоловік – потенційних жертв ймовірного землетрусу: – Передбачати слід усі варіанти: нормальне поховання загиблих, лікування потерпілих, включаючи психологічну допомогу, – наголосив міністр з надзвичайних ситуацій.

Москва стоїть… на морі

Нагадаємо, що три роки тому, 23 лютого 2006 року в Москві зруйнувався Басманний ринок. Загинуло 66 осіб. Вже тоді у пресі блимнуло припущення учених з Регіонального центру геофізичних досліджень та Інституту фізики Землі, що спричинити це руйнування міг землетрус.

Довгий час до того дослідники вважали, що в районі Російської платформи – давнього статичного утворення – землетруси просто неможливі. Перші поштовхи на території Москви були зареєстровані ще у вересні 2005-го – і саме поблизу сумнозвісного ринку. Загалом же від кінця 90-х років у Москві зареєстровано понад 400 підземних поштовхів різної потужності, і щороку активність Землі під російською столицею зростає. І в разі трагедії московська влада не зможе послатися на несподіванку.

До сейсмічної небезпеки додається той факт, що Москва розташована на підземному морі, межа якого значно виходить за Московську кільцеву автодорогу. Відстань від поверхні землі до поверхні підземного моря у межах Садового кільця – лише 500 метрів, до околиць збільшується до кілометра. До того ж земна поверхня має безліч порожнин – як природних, так і штучних, що взагалі ставить під сумнів її міцність. Розвідана глибина гігантського підземного резервуару – 1300 метрів. А вага мегаполісу над ним постійно зростає на мільйони кубів залізобетону. Яка сила землетрусу буде достатньою для повторення стародавньої легенди про град Кітеж?

Наприкінці звернімося до кількох рядків з 16-го розділу «Одкровення Святого Апостола Іоанна Богослова», відомого ще під назвою «Апокаліпсис»:

«І сталося велике трясіння землі, якого не було відколи людина живе на землі… Великий такий землетрус, такий міцний! І місто велике розпалося на три частини, і попадали людські міста… І великий Вавілон був згаданий перед Богом, щоби дати йому чашу вина Його лютого гніву… І зник кожен острів, і не знайдено гір!..».

Олександр БАРКАШОВ, Київ

Запис Страшніше за кризу звіра немає? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Конкурсна комісія на чолі з заступником голови обласної ради Тодором Гуцуляком визначила переможців конкурсу.

За рейтинговими критеріями оцінювання в категорії міст обласного значення перемогли Чернівці.

Серед міст районного значення кращим було визнано місто Сторожинець, а село Зруб-Комарівський Сторожинецького району отримало першість серед сіл області.

Друге місце в категорії „села” поділили с.Стерче Глибоцького району та с.Михальча Сторожинецького району, а третє посіли Перківці Кельменецького району.

Відповідно до умов конкурсу переможці отримають грошові премії, які повинні використати на розвиток комунального господарства та благоустрій своїх населених пунктів.

Прес-служба Чернівецької обласної ради

Запис Кращі міста і села Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.