Хімічно лизун складається з молекул речовини-полімеру (наприклад, клею), що утворює нитки на кшталт спагеті, пише Lifehacker.

Також додають тетрабонат натрію – буру, що забезпечує пружність у відповідь на удар і м’якість у відповідь на тиск пальцем.

У лизуні міститься клей ПВА, він вважається нетоксичним. З ним потрібно працювати у гумових рукавицях та захисних окулярах. Але при попаданні в очі чи всередину організму клей стає дуже небезпечним для здоров’я дитини чи підлітка.

Бура або натрій тетракарбонат – це сіль борної кислоти. Його використовують для дезінфекцій шкіри та слизової оболонки ротової порожнини.

Проте цей складник здатний спричинити подразнення очей, шкіри та дихальних шляхів. Може впливати на нервову систему, нирки, шлунково-кишковий тракт при потраплянні в організм або через подразнення на шкірі.

Надто довгий контакт зі шкірою може викликати дерматит.

Крохмаль, желатин і целюлоза, які містяться у лизуні, є живильним середовищем для бактерій і цвілевих грибів. Через певний час іграшка може стати осередком бактерій та спричинити інфекції шкіри.

Занадто тривалий контакт цієї іграшки зі шкірою може викликати дерматит. Ризик контактного дерматиту підвищується при порушеннях епідермального бар’єра.

Коли контакт з іграшкою потрібно припинити:

• У дитини ускладнене дихання;
• Риніт;
• Чхання;
• Свербіж в носі, очах;
• Почервоніння очей;
• Кашель;
• Свистячі хрипи;
• Бронхообструктивний синдром;
• Контактний дерматит;