Через півстоліття зустрілися Маші, Гріші, Люди, Васі, Ніни, Лялі,  Жори… І якщо спочатку не всі впізнавали одне одного, то буквально після кількох хвилин спілкування здалося, що 50-ти років як не було.

– Із 320 студентів багатьох уже немає серед живих, – розповіла одна з організаторок зустрічі, Марія ЯКІВЧУК (по чоловікові Гірман). – Ми вшанували їхню пам’ять хвилиною мовчання. На нашому курсі вчилося багато хлопців, які вступили до вузу після служби в армії. На жаль, не всі й приїхати змогли до Чернівців, але 37 найбільш стійких відзначили «золотий» ювілей разом. Спогади були такими… живими, що нам того вечора здалося, ніби ми повернули юність…

Серед випускників 1963 року чимало заслужених лікарів, доцентів, професорів і навіть академіків. Вони й донині трудяться в усіх куточках колишнього Союзу. Людей у білих халатах, для яких головне – пацієнт, не так уже й багато в медицині. Тому таких цінують і залишають на роботі й після пенсії. А приїхали вони до своєї альма-матер не тільки з райцентрів області, а  й з інших тепер уже країн. Та усіх їх єднає те, що професія для них стала не джерелом матеріального достатку, а стимулом до служіння. Про це йшлося у виступах і самих «золотих» випускників, і їхніх учителів. Усі вони, практично без винятку, служили Ескулапу жертовно і віддано. А що може бути в житті прекраснішим за допомогу тому, хто цього потребує?..

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Радість, сльози, корвалол – три акценти «золотої» зустрічі випускників Чернівецького медичного інституту спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Представники дивізіонів готували  два номери : танець усієї команди і танець хореографів.

Усі конкурсанти з різних міст намагалися достукатися до сердець глядачів і не приховували сліз радості або відчаю після оцінок журі та оголошення результатів голосування.

Чернівецькі майдансери , яких, до речі, було помітно більше, ніж на першому ефірі, цього разу мали підтримку – так звану «фан-зону».

Танець хореографів мав назву «Єсенін», головних героїв – Айседору Дункан  і Сергія Єсеніна  – танцювали Тоня та Денис Христюки. Враження – неймовірне. Отримавши найвищий бал і лише схвальні коментарі, чернівчани не знаходили собі місця від радості.  Проте часу радіти особливо не було, бо на нас очікував другий виступ. Номер «Батьки» залишив зовсім інше враження. Він вийшов жвавим і веселим, хоча сюжет танцю був про те, що розлучення батьків – це проблема для дітей, які не хочуть, щоби сім`я розпадалася. Ми намагалися донести це до глядачів та членів журі, але, на жаль, не все вийшло.  Отримавши малу кількість балів від суддів, і  маленькі , і дорослі танцюристи були в розпачі.

Потішило, що наша наставниця, Руслана, підтримувала своє кохане місто Чернівці до кінця. Її палка підтримка, безперечно, додала нам сил. І от – фінал туру. На сцені – понад 900 людей на чолі з хореографами, об`єднані в чотири команди в напруженні  чекають оголошення результатів.

Харків і Севастополь з однаковою кількістю балів вийшли до наступного етапу. На межі «вильоту» опинилися Чернівці та Житомир. Незважаючи на суперництво, обидва міста підтримували один одного. Але, на жаль , хтось мав припинити боротьбу – правила шоу жорсткі. Першими покинули проект «новачки» з Житомира – вони отримали найменшу кількість балів від жюрі та телеглядачів.

Чернівці раділи успіху і дякували всім, хто вболівав та підтримував їх. Водночас ми зрозуміли, що далекі від ідеалу, вдосконалюватися слід щодня.

Які ще дива й сюрпризи явить телеглядачам «Інтера» проект «МАЙDАН’S»,  дізнаємося в наступних ефірах. Уже найближчої суботи, 1 вересня, ми побачимо танцювальне змагання команд Івано-Франківська, Дніпродзержинська , Чернігова та Миколаєва. А відтак, невдовзі слово знову буде за Чернівцями.

Наталія КУХТА, «майдансер», Чернівці -Київ – Чернівці 

Запис ДО ТРЕТЬОГО ЕФІРУ – ПРОЙШЛИ! спершу з'явиться на Медіа-Версії.