Відкритий Лист міському Голові та депутатам міської ради щодо введення в оману громадськості краю та неправдивого осуду християнського об’єднавчого проекту «Благовіщення архангела Гавриїла пресвятій Марії».

 Ми, ініціатори спорудження в парку Т. Г. Шевченка в рамках здійснення християнського, благоодійного громадського об’єднавчого проекту скульптури «Благовіщення архангела Гавриїла пресвятій Марії» (далі: «Благовіщення») здивовані листом митрополита Чернівецької єпархії УПЦ КП Владики Данила. Сам тон листа переконує, що митрополита ввели в оману.

Досі ми утримувалися від дискусій, сподіваючись, що Владика зрозуміє все правильно і припинить ганити проект «Благовіщення»,  нас і всю громаду несправедливо засуджувати. Ми зважали на його статус архієрея, а також на те, що наші публічні виступи проти заявленої неправди можуть спричинити в людях зневіру до церкви взагалі. Адже й без того зменшується відвідування храмів і втрачається віра, а нішу заповнюють всілякі сумнівні вірування.

Ми планували запросити митрополита Данила та керівників інших конфесій на спільне освячення скульптури. Про це від початку знають депутати, митці, чиновники, понад 6 тисяч чернівчан, які підписали Заяву про встановлення скульптури Благовіщення (насправді ж прихильників ідеї значно більше, оскільки ще не всі підписи передані в мерію). І всі 100-відсотково підтримують ідею об’єднання і спільного освячення скульптури.

Так збіглися обставини,  що віднедавна Православна церква, за підтримки Президента України Петра Порошенка, розпочала об’єднавчі процеси в церкві.

І ми так само розпочинали проект «Благовіщення» для об’єднання всіх християн нашого славного і толерантного краю в єдину спільну і дружню сім’ю, як і пасує нашому європейському місту. Здавалося б, вищі церковні діячі краю мали б навпаки благословляти такі ініціативи.

Благовіщення Пресвятої Богородиці – елемент християнського віровчення, християнське свято на честь якого має найвищий статус торжества, і це третє за значенням свято після Великодня і Різдва Христового. В усіх канонічних Євангеліях згадується, що цього дня Діва Марія отримала добру (благу) звістку від посланця Господа архангела Гавриїла про те, що вона непорочно зачне дитину від Святого Духа і народить Ісуса Христа, Сина Божого.

Проект пропонованої скульптури роботи відомого чернівецького скульптора Анатолія Піонтковського чітко витриманий у євангельській християнській традиції.

Композиція висотою 3,25 метра: власне скульптура з білого мармуру 2,3 метра заввишки і постамент майже 0,9 метра, що співвідноситься як «золотий перетин». Саме місце встановлення скульптури та майданчик навколо будуть повністю окультурені.

Зі звернення Владики одразу стає зрозумілим, що митрополит Данило навіть не бачив проекту й не вникав у його суть. Мало того, Владика Данило безапеляційно звинувачує депутатський корпус Чернівців, тож тепер і депутати та громадськість на собі відчули необґрунтовані нападки владики Данила, від яких ми потерпаємо понад рік. Зауважуємо, що депутати Чернівецької міськради – люди обізнані, грамотні, поважні, які в значній мірі реалізували себе в житті. Тому образи та приниження на їхню адресу категорично неприпустимі в жодній формі.

Митрополит Данило, – а його виступи-звинувачення показувало телебачення, – кажучи неправду про проект «Благовіщення», осуджує автоматично й тисячі тих, хто підтримує Благовіщення.  Цікаво лише, з чиєї подачі виникли всі ті звинувачення, що ми нібито  належимо до секти Аллатра, послідовників  Амфілохія Почаївського, Агапіта Печерського, Ігоря Данилова, Білого братства (а кулуарно – навіть до масонів).

Упередженість і навіть агресивність  митрополита Данила тим більш образливі, що він чудово знає: ініціатори проекту, скульптор-автор та всі, хто їх підтримав (депутати в тому числі), не мають жодного відношення до МГО «Аллатра» й до жодних сект узагалі. Ми ж офіційно звернулися до МГР «Аллатра» і отримали письмове підтвердження, що вони не беруть участі у проекті «Благовіщення» в Чернівцях. Цей документ ми надали до міської ради.

Вочевидь, Владика розуміє це й додає нам звинувачень у  проросійськості, іноземних інтересах. Але ж хіба можна зліпити те, чого не існує в принципі? Яким чином скульптура Благовіщення може слугувати російським інтересам? І чи маємо доводити Владиці,  що ми є громадянами й патріотами України?

Наголосимо лише, що Владика Данило робить таким чином безкоштовну рекламу руху «Аллатра» і допомагає поширювати його діяльність.

Не розуміємо також, чому Владика Данило противиться проекту, єдина мета якого – щоби християни, без конфесійних обмежень, могли віддавати  публічно пошанівок Пресвятій Богородиці в образі «Благовіщення». Традиція публічного, поза храмами, встановлення скульптур християнської символіки народилася не сьогодні, їй, мабуть, стільки ж століть, скільки самому християнству. Після кількох десятиліть нав’язуваного «державного» атеїзму нині в Україні масово почали зводити такі монументи. Однією зі значних подій такого плану сталося відкриття нинішнього Великодня 8-метрової бронзової скульптури Пресвятої Богородиці на головній площі Кривого Рогу.

Що ж до наклепницького змісту нинішнього відкритого листа від Владики, ми розглянемо можливість захистити в суді честь пресвятої Богородиці (у створюваній нами скульптурі Благовіщення) та честь власну і всіх тих тисяч чернівчан, які до нас приєдналися й підтримали.      

Нагадаємо, що особисто Владика Данило блокує вже другу християнську скульптуру християнського змісту в Чернівцях. Перша – це Пієта. Виникає вибачте, крамольне запитання, чи дбає митрополит Данило про освічення людей Богом, маючи такий високий сан?

Ми, мешканці Чернівців, споруджуючи скульптуру Благовіщення, віримо в заступництво Пресвятої Марії та архангела Гавриїла. Хочемо миру, злагоди та процвітання нашому краю та  нашій багатостраждальній Неньці-Україні й сподіваємося на воздаяння і спасіння у вічності за нашу частку, привнесену у Її прославу.

Тож ми, організатори і всі ті тисячі чернівчан, що підписали наше звернення, просимо, Вас, шановний міський голово, і вас, шановні депутати, дозволити встановити паркову скульптуру Благовіщення у заявленому місці – у парку Шевченка за Літнім театром біля клумби чи на клумбі.

З повагою, Ірина КУНІЦИНА, фізик, юрист,ініціатор електронної петиції, підтриманої чернівецькою громадою

У тему від редакції :

Світська влада не повинна боятися влади релігійної та діяти в інтересах усіх чернівчан

«Версії» пам’ятають болючий для містян інцидент, коли зелений трояндовий сквер навколо  Святодухівського собору, який виходить на вулиці Головну та Кобилянської, і де завжди було повно мамусь із колясками та маленькими непосидючими дітками, перетворили на стоянку для авт священиків. І це у самому що не є серці старовинного міста!  Чернівчани тоді, пригадуємо, влаштовували численні пікети там, де зараз виїздять на своїх дорогих машинах служителі культу. Міська рада на чолі з екс-мером М.Федоруком , на жаль, побоялася тоді підтримати тих, хто обрав їх для захисту своїх  інтересів. Відтак Чернівецька міська рада не заборонила церкві Московського патріархату перетворити один із найкращих міських скверів на стоянку, та ще й поставити там невеличкий свічний заводик…  

Гадаємо, всі, мабуть, знають, для чого ми помиляємося? Саме так, помилки існують для того, щоби на них вчитися і не повторювати.

P.S. Коли номер готувався до друку, на сайті Чернівецької міськради з’явилася петиція про недоцільність встановлення скульптури Благовіщення у Чернівцях.  Отож, боротьба продовжується… 

Запис Суперечки навколо встановлення скульптури “Благовіщення” тривають спершу з'явиться на Медіа-Версії.

4 грудня в галереї “Sweetарт – Знання” відбулася зустріч з Костянтином Скритуцьким, скульптором, дизайнером з Києва, автором багатьох відомих вуличних скульптур Києва.
На зустрічі був присутнім і Федір Баландін, комерційний партнер митця.

Quand on a terminé sa toilette du matin, il faut faire soigneusement la toilette de la planète.
Причепурився сам уранці, причепури гарненько і свою планету.

“Маленький принц”, Антуана де Сент-Екзюпері

Костянтин Скритуцький
Народився в Луганську. Коли Костянтину було 3 місяці, родина переїхала у Київ. З того часу у Києві постійно і живе. Закінчив скульптурний факультет Національної академії мистецтв. Учень Богдана Мазура.
Дипломна робота — надгробок художнику Сергію Світославському на Лук’янівському кладовищі.
Працює над організацією міського простору. Автор скульптур “Їжачок в тумані”, парку “Пейзажна алея”, “Парк казок”, Мозаїчної стіни, Кота з вилок на “Золотих воротах”, Балерини на вулиці Стретенській, Вчена Сова, мудрий Ворон, совісний Зимородок, бунтар – Горобець, зебри, що цілуються, ангели, що п’ють чай, Чеширський Кіт та гусениця, Маленький Принц…

Проект “Лісова галявина” біля кінотеатру “Росія”, де дітей тішать сороканіжка-пісочниця, Чижик і Пижик та інші казкові жителі галявини, запропонував Костянтину Скритуцькому втілити голова правління соціального центру “Перспектива” Геннадій Виходцев.
Костянтин Скритуцький успішно співпрацює і з меценатом Володимиром Колінько. Це і Дитяча алея на Пейзажці та з останніх – у сквері Київських інтелегентів Горобець-бунтар, який з’явився там у серпні 2014-го.
Скульптуру “Маленький принц” на Пейзажці декілька разів ламали. Спочатку вона була керамічною. Фігуру принца врешті решт відлили в бронзі. Скульптурна композиція Маленького Принца і Лисеня була відкрита у 2013 році в річницю  публікації книги «Маленький принц».

Художних у своїх роботах використовує  різнобарвні кубики мозаїки, сухі дерева, дротини і все це поєднує з фантастичним світом свого уявлення і, врешті решт, конструює для нас, глядачів, чудернацькі, щирі, відкриті, унікальні скульптури-образи.
Роботи автора різнопланові і несподівані.
В січні минулого року з’явився новий арт-об’єкт – Дитячий арт-парк “Пейзажка: два світи”. Візуально він розділений на два світи — «Країну Тіні» та «Країну Процвітання». І, як говорили на відкритті предствники від КМДА, майданчик має пізнавально-соціальний характер,  діти, граючи, можуть  отримувати  ази фінансової освіти.
Поет Олександр Ірванць навіть пояснив, як орієнтуватися, щоб патрапити до Країни Процвітання:
… По той бік лежить щасливий
Світ, простий і справедливий
Кожен в нім щось добре робить
З кранів лине там добробут…
Але мені особисто захотілося повернутися до скульптур Лисеня і Маленького принца, до Балерини, хоч податки я сплачую вчасно…

У Чернівцях, під час зустрічі, Костянтина Скритуцького розпитували і про враження від міста, про мистецькі плани, проекти. Адже чернівчани теж мріють про казкові дитячі майданчики, затишний та унікальний міський простір. І зрозуміло, що будь-який проект – це кошти, узгодження, проектна документація, знову кошти…
З свого боку, бажаю художнику нових цікавих проектів, бути вільним і незалежним…

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора різних років

Запис Затишний, казковий, іронічний простір від Костянтина Скритуцького… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ГАЙДЕР – ЛАВА
Quotation Circus (коло цитат, цирк цитат -?..) та LILI goes East (Лілі їде на схід)

Юдіт Лава навчалася в академії мистецтв, клас скульптури. Брала участь у виставках в Італії, Швейцарії, Таїланді, Англії, Словенії, Австрії… Живе і працює у Відні.

Кароліна Гайдер. Має музичну освіту, вчилася в академії образотворчого мистецтва і фотомистецтва. Живе і працює у Відні.

Завжди цікаво подивитися на твори митців з іншого середовища. Не тільки географічно інших, але й, напевно, і за світосприйняттям, і за міркуваннями…
Зразу вразили різні конструкції, зрозумілі і умовно зрозумілі наближення, декоративні незворушні ляльки, які видавали себе за реальність і дещо удавано насолоджувалися нашим здивуванням…
Навколо розігрувалися та модифікувалися різні, дивні, випадкові, несподівані сцени.
У різних проекціях ми бачили себе, тіні паралельних тіл, рух уяви, площини нісенітниці…
І фотографії Євгена Рубіна окреслювали не що саме, а як саме…
Чи ідентифікувалися ми з персонажами? Не знаю. Адже у цирку буває все. І навіть під музику Йозефа Гайдна.
І ще хочу зауважити, що у культурі з іншого середовища тема фемінізму досить актуальна. Про це говорила і К. Шварц, яка нещодавно приїхала у Чернівці досліджувати творчість Ольги Кобилянської. Я не заперечую, що український рух «Femen» дістав вже всіх і в Європі. І комусь це цікаво.
Тінь, яка завжди ніби чорно-сіра, виявляється буває і інакшою.
І не тільки в житті. Можна власноруч окреслити коло і заховатися в ньому, як у паспорту.
Перед тим вибрати колір паспорту і змішатися з тінню.
Але «ідеальну» картинку можуть скласти, зігнути, спотворити, розправити. І навіть не хрестоматійно.
Бо класика – це інші сюжети, інші дійові особи. І врешті решт – інші виконавці…

Книгу Олега Любківського «Die Dankbare Bukowinа» я не відкривала. Зараз у залі вона є експонатом виставки. Ця відкрита книга – моя власна.

Я так і не зрозуміла, чим достеменно різниться хіромантія від хірології, але зустрівши на виставці послідовника (чи майже) графа Луїса Хамона, ми навіть спробували прочитали на відкритій долоні долю Лілі. Потім я подивилася і на свою долоню. Напевно добре, що там є оберігаючий квадрат… Суцільна астрологія…

Про те, що тут відбувається, можна було прочитати з анонсу Heider – Lava на аркуші німецькою мовою. Я не склалася у літак і не полетіла шукати Петра Рихла, адже цей анонс напередодні бачила в Інтернеті. В перекладі.
Та вже вдома із своєї книжної шафи дістала деякі книги, які побачила на поличці на виставці, і поринула в інші світи…
А потім здається навіть і заснула разом із книгою…

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Перформанс під музику Гайдна… і не тільки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Новий перформанс митця Анатолія Федірка відбувся 11 вересня біля книгарні “Букініст”, де експонуються його роботи. Ще одна скульптура додалася до Арт стільця, білих жіночих туфель на підборах і одного чобота, памятника олігарху, шматка антрациту, руки, пофарбовану під бронзу тощо. Пам’ятник Невідомому народному депутату України минулих, сьогоденних і майбутніх скликань має вигляд постаті чоловіка із серпом і молотом у руках. Скульптуру встановили доволі високо, і вона стала майже така ж недосяжна, як і народні депутати.

Тетяна Стрільчик, “Версії”

Запис Невідомому народному депутату присвячується … спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Будь-які декоративні елементи, якщо вони виконані майстерно і з мистецьким хистом, є приємними для споглядання вже самі по собі. Створити новий естетичний образ прагнуть в усі часи: в минулому, зараз, це будуть робити і в майбутньому.  І завжди будуть співіснувати романтизм та імпресіонізм, сецесія і модерн, примітивізм і бароко, вони будуть взаємодіяти та доповнювати один одного.  З тою різницею, що сучасний авангард може сприйматися вже в майбутньому як щось традиційне.  Адже в мистецтві завжди присутні суперечності в традиційних тенденціях та впливах з новими проявами і стилями.

Степан Рябченко народився у 1987 р. в Одесі.
Архітектор, медіахудожник, графік, автор інсталяцій.
В творчості використовує сучасні комп’ютерні технології.
2011–закінчив Одеську Державну Академію Будівництва та Архітектури, Архітектурно – художній інститут
2010 – Член Національної спілки художників України
2010 – Лауреат першого всеукраїнського триєнале абстрактного мистецтва «АРТ-АКТ»
2011 – Номінований на Премію PinchukArtCentre
2012 – Учасник міжнародного конкурсу сучасної скульптури «Kyiv Sculpture Project»
Живе та працює в Одесі.

Перший фестиваль сучасної скульптури у Києві

3 червня у Києві в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка пройшла церемонія відкриття першого Міжнародного фестивалю сучасної скульптури Kyiv Sculpture Project.
У рамках Спеціального проекту вперше в Україні представили роботи всесвітньо відомих скульпторів: Єви Ротшильд, Магдалени Абаканович, Суя Цзяньго, Найджела Холла, Жауме Пленси. До цього всі ці роботи експонувалися у Йоркширському парку скульптур та об’їздили мало не увесь світ. Основний проект Kyiv Sculpture Project 2012 представляє роботи 15 молодих художників із 6 країн: Австралії, Великобританії, Нідерландів, Польщі, Росії та України. Учасники першого фестивалю були відібрані експертною радою на конкурсній основі. Заявки на конкурс, що проходив з жовтня 2011 по лютий 2012 року, подали 297 художників із 39 країн світу.

Фестиваль сучасної скульптури буде тривати у Києві до 2 липня.

Шорт-лист Kyiv Sculpture Project 2012:
Саллі Кідалл (Австралія)
Рейчел Картер (Великoбританія)
Хоакін Газгоніа Паленсіа (Філіппіни)
Андрій Люблінський (Росія)
Карін Ван дер Молен (Нідерланди)
Колін Роуз (Великобританія)
Каміла Шейнох (Польща)
Олексій Золотарьов (Україна)
Жанна Кадирова (Україна)
Катерина Бучацька (Україна)
Анна Надуда (Україна)
Добриня Іванов (Україна)
Степан Рябченко (Україна)
Олексій Сай (Україна)
Група «GRVS» (Україна)
Група «Ubik.» (Україна)

Місце, яке обрали для проведення конкурсу, визначило вибір теми для скульптора Степана Рябченка. На території Національного ботанічного саду 150 років назад – 9 березня 1862 року сталося чудо – явлення Пресвятої Богородиці святому Іоні Київському – чудотворцю, засновнику Свято-Троїцького Іонінського монастиря.

“Є немало місць на землі для прославляння Господа, Пресвятої Богородиці і святих угодників Божих. Серед них осяяна світлом промислу Божия історія Київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря. Розташована обитель на особливому місті – Звіринецькій горі. То бачили на ній стовпи вогню до неба, то великий розлив води.
Російським Афоном назвав цю південну околицю м. Києва відомий дослідник церковної історії київський митрополит Євгеній (Болховітинов). У 1860 році тут оселився ієромонах Іона. 14 березня 1861 р., вийшовши на ганок своєї келії в монастирі, він побачив на горі сяйво і пожежу. У страху о. Іона побіг рятувати своїх братів. Але підійшовши, помітив, що полум’я, що охопило братський курінь, не завдавало їм ніякої шкоди. Келія стояла неушкодженою, а поруч в стовпі вогню він побачив Божию Мати з сонмом святих. Володарка торкнулася голови його і сповістила, що прийшла відвідати це місце, Сином Її спрадавна передобране.
Тричі являлася о. Іоні Владичиця Небесна, повеліваючи виконати волю Сина Свого і Бога: “Обрав тебе Господь Бог знаряддям Свого святого діла, Його ж Божественна воля полягає в тому, щоб на місці, яке тобі буде вказане, була влаштована обитель в ім’я Святе Його” Так Богородиця поклала основу нової київської обителі, що стала одним з духовних центрів на рубежі XIX — XX вв.
Спочатку отець Іона потурбувався про пристрій скиту при Видубицькому монастирі. Був побудован двоповерховий дерев’яний будинок і в нім церква в ім’я Живоначальної Трійці…”
Інформація з офіційного сайту монастирів Київської Єпархії Київської Православної Церкви.

Степан Рябченко присвятив свою роботу «Явлення» саме цій події

І, як розповів Степан, з самого початку скульптура була змодельована з допомогою комп’ютерних програм для роботи із тривимірною графікою, а вже потім за кресленням і тривимірними схемами вона була відтворена з листової сталі. Для стійкості скульптури були розроблені спеціальні конструктивні елементи, які знаходяться всередині. Висота скульптури 5 метрів.

Блискавка, символ швидкості, сили, руху уособлює божественну волю. Блискавка сполучує землю і небо, в певній мірі – минуле і майбутнє. Скульптура динамічна, дещо таємнича та загадкова, викликає цікавість і дає певні надії. Може це знамення допоможе знайти істину, розірве пітьму? Небесний вогонь обов’язково пробудить життєві сили. Треба обов’язково рухатись уперед. І саме з цього священного місця…
Скульптор запропонував виразне та змістовне бачення контексту сучасності через умовну модифікацію золотих пірамід, символів землі, в її різних площинах, нахилах, проекціях. Як і людські долі… Але попри все, неопалимий вогонь скульптури Степана Рябченка переконливо символізує життя, впевненість у майбутнє. Світле майбутнє…

06.02.2013.  А це новий фільм, як народжувалася скульптура –
Stepan Ryabchenko “Appearance” – 
http://vimeo.com/58578731

Тетяна Спориніна, “Версії”

Запис Неопалимий вогонь і сучасна скульптура… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У виставковому центрі «Вернісаж»  триває персональна ювілейна виставка Івана САЛЕВИЧА (скульптура, живопис, графіка).

Іван САЛЕВИЧ народився 6 серпня 1960 року у с. Виноградне Заліщицького району Тернопільської області.
1975 – 1981 –  Вижницьке училище декоративно-прикладного мистецтва, відділення художньої обробки металу.
1982 – 1987 –  Московське вище художньо-промислове училище (колишнє Строгановське училище), факультет монументального та декоративно-прикладного мистецтва.
Член Національної спілки художників України від 1990 року.
Твори зберігаються у Чернівецькому художньому музеї, Кам’янець-Подільській художній галереї, Державному музеї-заповіднику української кераміки в Опішному на Полтавщині, Музеї «Майстерня Івана Кавалерідзе» ( Київ), Домі-музеї Максиміліана Волошина у Коктебелі.

Перше враження від виставки –  цілісність, міркування  і інтуїтивність…
Нерозгаданість першотаємниць, справжність, виразність…

Перше враження від виставки – для цієї виставки потрібно ще стільки ж простору. Для співвідношення сили, винятковості, істини. І задоволення…

Сучасні кори – чутливі, палкі. Образ жінки уповільнений, пластичний, вродливий, сповнений пристрастей.
«1] Дух пориває мене: про нові починаю співати
2] В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,-
3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився,
4] Ген аж до наших часів доведіть нестихаючу пісню.»
Публій Овідій Назон, «Метаморфози», книга перша.

І не дивно, що створені образи ваблять і  бентежать… Набувають фатальності. Породжують настрій.
Деякі фігури мовчки переказують нам свої історії…гіркі драми… не прагнуть розголосу…
Навіть  розпластаний трагічний «Ікар» і на землі продовжує свій політ…

Власне, кожна робота на виставці невипадкова. Як, наприклад, медаль М.Ю Лермонтова. А може це і спорідненість майстра з поетом…
«…Под ним струя светлей лазури,
Над ним луч солнца золотой…
А он, мятежный, просит бури,
Как будто в бурях есть покой!»
Звичайно, це моє припущення…

Тетяна СПОРИНІНА, фото автора

Запис «А он, мятежный, просит бури…» Ювілейна виставка Івана САЛЕВИЧА спершу з'явиться на Медіа-Версії.