«Ви думали, що Брусниця це курорт?! Ну то ці «мальовничі краєвиди» саме для Вас! – повідомляє редакцію наш читач Сергій Николайчук. – Перша серія фото дає змогу побачити дорогу до Черемошу та ще один шлях до «лебединих» ставків… Перейдемо до інших фото. Перше, що спадає на думку – це невичерпне родовище цілющого озокериту, який так вдало використовують у місцевому санаторії для лікування хворих… А от і ні! Це суміш бітуму та смоли, яка викинута при в’їзді до Брусниці з боку Зеленева… От така вона КУРОРТНА зона…»

Незалатані, зяють ями на дорогах, підпорядкованих Брусницької сільради. Гості, що їхали «На гостини до Івана», кажуть, що деякі ями закидали ще в переддень свята, але, вочевидь, кинули цю безнадійну справу, і провалля на дорогах залишилися. До наступного свята, а далі – знов до наступного, і так – назавжди? Бо немає нічого більш тривалого, ніж тимчасове.

А минулих вихідних Брусницю спіткала стихія. Село затопило, його чесно рятувало МНС. Воду відкачали, а повалені зливою три телефонні стовпи лежать. «Люди дзвонять до Укртелекому із проханням замінити або відновити повалені стовпи, а їм відповідають, що за нормами три стовпи – то мало: треба, щоби впало десять! – інформує Сергій Николайчук. – Тож поки ще сім стовпів не впаде, ніхто нікуди не поїде…»

А ще в «курортній зоні» на два місяці закрили дитсадок. Бюджету сільради бракує на утримання дошкільного дитячого закладу. Тож заощаджують у такий спосіб.

Отак і живе Іванова громада в міжсезоння між «гостинами».

Вл.інф. 

Запис Край, у якому варто гостювати. А жити? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Депутат Великокучурівської сільської ради Андрій Гостюк звертався по допомогу до Держенергонагляду з приводу аварійних стовпів. Після інспектування села Сторожнецький РЕМ отримав припис, у якому, зокрема, йшлося і про заміну стовпів вздовж тротуарної доріжки біля школи. Ремівці стовпи замінили, але при цьому пошкодили тротуар, який тепер будуть ремонтувати. А от про «стовп-дерево», який за дощової погоди може спричинити нещасний випадок, забули.                                                                                                                                                                                                                               …Сподіваємося, що жодній дитині не спаде на думку залізти на дерево, на якому розвісив дроти похилений електричний стовп.

Вл. інф. 

Запис Стовп-убивця або Про забудькуватість Сторожинецького РЕМ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Поверталися ми з проблемного куту Мамурного Тисовецької сільради. У цьому ж селі бачили невідремонтований трансформатор, хоча РЕМ офіційно повідомив обласного депутата, що все уже гаразд. І ця машина нам була, за журналістським сленгом, у тему. Утім, подія нас не шокувала, ми одразу ж відчули себе у Європі… Бо згідно з європейським правом, у цьому нічого особливого немає. А журналісти добре знають положення ст.10 Конвенції Європейського Суду: «Свобода вираження поглядів є однією з основоположних підвалин демократичного суспільства і однією з визначальних умов його прогресу та розвитку кожної людини. Це стосується не тільки інформації та ідей, що сприймаються суспільством доброзичливо або оцінюються як неагресивні чи нейтральні, але й тих, що ображають, шокують або викликають занепокоєння у суспільстві чи серед будь-якої частини його населення. Такими є вимоги плюралізму, терпимості та широти поглядів, без чого не може існувати демократичне суспільство».

Ось так у Європі, до якої ми вже належимо, захищають право на свободу слова. Вільне висловлювання думок – уже складова нашого законодавства.

Отож, дарма електрики, яких ми застукали за грою в карти, злякалися та просили вибачення, мотивуючи тим, що не знали, хто в машині. Звичайно, приємно було чути, що журналістів вони поважають і показувати «факи» саме нам не збиралися. Ми їм за це вдячні. А решта люду хай як знає…

P.S. І кожний крок лишає слід

Ситуація, про яку повідомила газета, м’яко кажучи, прикра. Та публікуємо ми це не заради «крові», а тому, що це «унікальне дійство» багато що пояснює. Як лакмусовий папірець воно проявило справжнє обличчя нашого суспільства. Бридка історія продемонструвала, як ми живемо. А живемо вкрай погано і навіть гидко, бо люто ненавидимо й не поважаємо одне одного. Скорпіони в банці не так швидко нищать одне одного, як ми. І подібне спостерігається майже на всіх рівнях спілкування. Навіть у сім’ях. Тільки «ботаніки в окулярах», які постійно перепрошують та вибачаються, провокуючи зневажливе ставлення до себе, як до людей слабких і незахищених, випадають із загального українського ареалу. І тоді об них з іще більшим задоволенням витирають ноги.

А ще хочеться нагадати вільним європейським громадянам з РЕМу, що кожний крок у житті лишає слід. І завжди доводиться рахуватися з наслідками власних вчинків. У народі це називається долею.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис …А рядові електрики показують людям «факи». Це так по-європейськи! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Андрій Гостюк вміє спілкуватися з людьми. Тому й обрали його сельчани своїм депутатом. Аби захищав інтереси громади, працював на її користь і розквіт. Та Великий Кучурів і селом не назвеш: газифіковане, телефонізоване, здебільшого асфальтоване, в будинках усі зручності. Має велику гарну лікарню, школу, дитячий садок. Одне слово, люди самі дбають про якість свого життя. Та виникли в них проблеми з освітленням: «відмовляють» трансформатори. Сільрада прийняла звернення до відповідних інстанцій, а люди відправили Гостюка до начальника Сторожинецького РЕМу із колективною заявою. Та про зустріч з Федоровим Андрій Гостюк і досі не може розповідати спокійно:

– Перш ніж потрапити до начальника Сторожинецького РЕМу, нас – а зі мною був іще Дмитро Якобчук – нас добряче «прокаруселили». Ми побували в усіх кабінетах і аж насамкінець потрапили до начальника. Та він не схотів нас слухати. Одразу пішов у наступ. Почав дорікати, що ми, мовляв, і всі наші люди – злодії, крадемо 50% електроенергії. Я намагався повернути розмову до нашої проблеми, та чоловік мене не чув! Робив з мене дурня, який нічого не розуміє, а потім обізвав пустодзвоном і звинуватив у тому, що я увірвався до його кабінету. Цього я не витримав і зауважив, що він має справу з депутатом сільської ради. Тоді він почав кричати, що депутати лише підбурюють народ і тільки брешуть. Це була остання крапля.

»Віднині ми спілкуватимемося з вами тільки через листи», – сказав я й вийшов з кабінету. Такого безглуздого рівня спілкування у владному кабінеті я ще не зустрічав. Питання слід обговорювати і вирішувати. Натомість, як мені сказали, Федоров поскаржився в РДА, що до нього приходили депутати! Але ж вони вирішували не свої шкурні питання, а доручення громади, тобто виконували свої обов’язки.

Я ж звернувся від імені громади зі скаргою до Держенергонагляду, щоби вони перевірили наші трансформатори. Бо усі вони дихають на ладан, а це ж безпека людей.

Якщо у начальника РЕМу Віталія Григоровича Федорова є бажання висловитися стосовно цієї ситуації, газета надасть йому таку можливість.    

Людмила ЧЕРЕДАРИК, “Версії”

Запис «Начальник РЕМу відвідувачів просто не чує…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Я особисто був у першого заступника голови райдержадміністрації Пожоги, повідомив його про сходку села і дав перелік служб, які ми хочемо бачити на зборах, – виправдовувався перед обуреними людьми сільський голова Василь Коваль. Він пояснив, що голова райради на лікарняному після операції. А керівник  райдержадміністрації на курсах. За словами голови, Георгій Лазарович Пожога пообіцяв, що представники служб, до яких громада має претензії, будуть. Та нібито й сходки відбуваються ще у кількох населених пунктах району…

Зрештою, село на 3600 душ не забули-таки і до нього зі Сторожинця приїхав представник управління праці та соціального захисту населення, який займається компенсаціями. Пан Пилипко роз’яснив механізм виплати субсидій. Хоча саме до нього в людей питань було найменше. Однак щодо нагального ремонту ФАПу, де зі стелі буквально капає на голову відвідувачам, запитали з головного лікаря центру первинної медико-санітарної допомоги п. Євдокименка доволі суворо. Тим паче, що ремонт закладу був на цей рік запланований, а в переліку його немає! Головний лікар пообіцяв посприяти у вирішенні проблеми та збільшити кількість ліжок у стаціонарі. Він порадив також громаді самотужки відкрити в селі аптечний кіоск.

А найбільше тисівчани прагнули побачити керівників РЕМу, райавтодору, Укртелекому, а також з’ясувати, чому не потрапила до переліку будівництв місцева школа. Адже згідно програми соціально-економічного розвитку району на 2010-2015 роки, будівництво ЗОШ повинне було розпочатися ще торік. Як не як, а тисовецькій школі 125 років. Селяни сподіваються, що потім переобладнають приміщення старої школи на дитячий заклад, бо в населеному пункті кілька сотень малят потребують дошкільної підготовки.

Оскільки представників відповідних районних служб не було, всі «тлумаки» незаслужено дісталися сільському голові. Найбільше люди скаржилися на роботу РЕМу та відсутність транспортного сполучення з районом. А коли присутній на зборах депутат обласної ради Руслан Мельник озвучив відповідь Обленерго про те, що заміри у центрі Тисівців та на куті Горайця показали норму, люди просто сміялися, а дехто від обурення почав навіть вигукував: «Брехуни! Усі брехуни!».

«Можновладці, бійтеся сміху..  Коли люди сміються, їм втрачати вже нічого», – з народної мудрості.

А депутат сільської ради Віктор Веренько прокоментував: «Трансформатор на Горайці –найстаріший в районі, його поставили ще 1963 року. Тож звідки там візьметься нормальна напруга?». Його доповнив Геннадій Ончуленко, дитина війни: «У центрі Тисівців маємо  127 – 140 вольт. А коли вітер і дощ – світла взагалі нема. Що тут скажеш? Усі лінії збудовані ще в 70-их»…».

Люди розуміють складність ситуації, але хочуть, щоби їх теж розуміли і щоби їхні потреби цікавили тих, хто нагорі вирішує проблеми, які громаді не під силу. Та й не слід забувати при цьому, що живемо у ХХІ столітті. Тоді як знесений ще 2010 року пішохідний місток до кута Горайця і досі заміняє кинута дошка. У негоду діти бояться йти через неї до школи.

Сільський депутат п. Веренько, який  там мешкає, запропонував зробити навісну кладку власними силами, бо від держави, мовляв, не дочекаєшся. Та й досвід у нього вже є, бо збудований на початку 60-их минулого століття місток знесло водою ще 10 років тому. Тож люди і зробили власними силами тросову кладку.

Одне слово, турбот у громади – повен рот. Однак вона ні на кого їх не перекладає, намагається вирішувати самотужки. Люди своїм коштом телефонізували й газифікували село, поклали асфальт на центральній дорозі, яку ще й розчищають та підсипають. Однак є проблеми, що не в їхній компетенції. Тут уже потрібне плече держави, тим паче, що й держава добряче спирається на людські спини…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії» 

Запис Тисівчани проведуть сходку села повторно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За таким принципом, мабуть, працює голова Стрілецькокутської сільської ради. Бо чим іще пояснити те, що відбувається з руслоочисними роботами на гірському потоці Рівняк, який доволі часто заливає городи, підвали та подвір’я десятка сімей, серед яких Стрілецькі, Барановські, Клепачі тощо. Скажімо, останнього разу я особисто вивіз із двору КАМАЗ намулу. А цього року нам усім просто поталанило, що не було дощів.

Та навчений уроками минулого, я ще навесні звернувся до Кіцманської райдержадміністрації стосовно розчищення русла річки, щоби запобігти підтопленню. А для цього треба всього-на-всього поглибити 30-40 метрів русла невеличкого потічка, який виходить з лісу та тече селом Ревно. Відповідь надійшла мені за підписом заступника Кіцманської ОДА. В ній зазначалося, що «голову Стрілецькокутської сільради зобов’язано розчищати русло річки перед паводковим періодом і після кожного паводку». У листі зазначалося також, що «За інформацією Стрілецькокутської сільської ради, проведення руслоочисних робіт гірського потоку Рівняк планується на вересень-жовтень 2012 року».

Саме про цю дату йшлося у листі сільського голови М. Боднарюка до Кіцманської райради від 11 липня цього року. Він теж зазначав, що «виконання цих робіт планується на вересень-жовтень 2012 року». А вже, смію нагадати, середина листопада. Погода погіршується і руслорегулювальні роботи, зрозуміло, ніхто вже не здійснюватиме. Тож люди з острахом чекають чергового паводку.

Одне слово, обіцянка – цяцянка, а мешканців села пошили в дурні. Як і стосовно заасфальтованої дороги в центрі села. Бо напередодні виборів у районній газеті «Вільне життя» йшлося про те, що центр Стрілецього Кута заасфальтований. А там лише залатали дірки перед сільською радою. Асфальтом же шлях покрили ще 30 років тому.

Ілля СКИДАНЮК, житель села Ревно  

Запис «Моє слово: хочу даю – хочу забираю!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.