Надзвичайна структура п’єси, її будова, відважна й новаторська мова, обрана для розповіді про Голокост, вберегли п’єсу від надмірного пафосу та смутку. Історію Франсуа Жако розказує таємничий Оповідач, який разом зі своєю супутницею, Автовідповідачем, спостерігає, переживає і коментує всі етапи шляху Франсуа. Ці дві лінії п’єси і сильні оповідні рамки сприяють тому, що ця заснована фактах історія набуває внутрішньої динаміки, створює, здавалося б, легку, але водночас надзвичайно глибоку й актуальну розповідь. /Інформація з сайту: Польський Інститут у Києві/

…Тут нічого не міняється
В цьому музеї
Я вже Вам казала: то неможливо витримати.
Я щодня приходжу на роботу
На стінах висять жінки
Кожного ранку вони однаково голі
Що тут можна вдіяти?
Діти
Ці діти постійно плачуть
Або усміхаються
Проте найгірше, що вони ніколи не виростуть
Не одружаться не вийдуть заміж
Лежать іграшки
Кожного ранку вони тут лежать
Їх ніхто
Не приходить забрати…

Ця валіза є дуже вартісною
Її ретельно відреставрували
Я вже на початку казала Вам
Тут можна прочитати
Старанно написане
Прізвище власника,
Старанним письмом,
Може, то рука люблячої дружини…

Російсько-українська війна почалася 20 лютого 2014 року, і вона триває дев’ять років. Перші вісім років війни намаглися війну не називати війною, вживалося слово «конфлікт», але тепер війну називають війною. Будь-яка війна несе смерть, руйнування, і зараз є  фільтраційні табори, катівні, біженці, переселенці, валізи… Віримо у Збройні Сили України, віримо у перемогу, мир.  Дякуємо акторам, режисеру і всім, хто брав участь у виставі!

А у Будинку естетики та дозвілля /чернівчани ще використовують назву  «Шепетівка»/ традиційно цікаві вистави, зустрічі…

Більше фото з вистави за посиланням – ФРАНЦУЗЬКА ІСТОРІЯ ПОЛЬСЬКОЇ АВТОРКИ – «ВАЛІЗА» У ЧЕРНІВЦЯХ.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Вистава за п’єсою Малгожати Сікорської-Міщук «Валіза» – у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях ще є люди, які поспішають робити подарунки. Йдеться, звісно, не про подарунки  родичам, чи близьким, чи шефу на ювілей. А про подарунок усім.

Отож кілька місяців тому професійна співачка Лариса Белова і виконавець бардівської пісні Ігор Деменчук і вирішили зробити саме такий подарунок. Усім. Вони довго й ретельно його готували. І позавчора нарешті – просто подарували.

Цим подарунком була концертна програма «Зимовий вечір із друзями». Концерт відбувся 27 лютого в Будинку естетики і дозвілля на вул. Шепетівській (можна означити і як «Дім Цидельковського»). І це було безкоштовно. Це якби вас наздогнали на вулиці незнайомі люди і вручили букет квітів. Просто так. Десь таке відчуття.

Задум концерту полягав, образно кажучи,у створенні такого теплого дому з пісень, де можна сховатися від хурделиці й холоду. А як на мене, і від хурделиці подій наших, не завжди веселих. І концерт мав відбутися, та зрештою й відбувся, саме холодного зимового вечора. 

На обігрів душ у хід пішли твори й місцевих авторів, і загальновідомих. Так, пісні на вірші Миколи Бучка, Тамари Севернюк, Аркадія Томульця написали Лариса Белова та Ігор Деменчук.  У програмі були представлені румунський романс, єврейські та українські народні пісні. Був і великий блок пісень у жанрі «співаної поезії». Ігор Деменчук, зокрема, пропагує творчість львівської поетеси Олени Касьян, яка вже кілька років живе на межі життя та смерті. Її вірші не тільки пронизливі, але справді мистецькі, дуже тонкі і… надихаючі. Саме не оптимістичні, а надихаючі.

Кілька слів про чудову Ларису Белову, чий талант відкрився, може, й зі сподіваного боку, але  несподівано вразив. Через те, що більшість пісень програми треба було співати не тільки голосом, а й (переважно) емоціями, бо для співаної поезії саме це важливо, а не тільки вокальна вправність. А палітра цих емоцій у Лариси Белової виявилася надзвичайно багатою, інтонації надзвичайно точними, переконливими, і … натуральними. Такі речі бувають дуже нечасто. І цей бік дару розкрила саме камерність цих пісень. Зараз Лариса Белова – керівник клубу єврейського благодійного фонду «Хесед Шушана». В минулому у співачки чималий досвід концертної діяльності, зокрема, в кількох європейських країнах. Вона – лауреат вокальних конкурсів: «Романтик» у Амстердамі (Нідерланди) і «Золотий голос» у гданьську (Польща).

Взагалі Белова настільки сценічна, сцена в якомусь сенсі в ній живе весь час. Цей вплив цікаво відзначати. Але як личить їй камерність, а задушевність просто вражає. 

Про Ігоря Деменчука газета “Версії” нещодавно розповідала дуже докладно, тож не будемо повторюватися. Ігор – великий ентузіаст бардівської пісні. Зрештою, і загалом ентузіаст: поезії, культури, дружби. Ше й натхненник цього концерту. На відміну від багатьох своїх товаришів по захопленню, Ігор – музикально вправний, музикально якісний.  Це зробило можливим дует барда і фахової вокалістки, яка колись виступала у спільних програмах з Левом Лещенком, колесила радянськими теренами з найвідомішими співаками Союзу. Не буду їх перелічувати, бо це нині не модно. Але тоді ніхто ж не знав, як воно буде через тридцять років…

Ще один учасник концерту – Михайло Сопін, науковий працівник, майже ніде не виступає. Він представив дві пісні у жанрі «співаної поезії», зокрема на вірші Інокентія Аненського. Сопін настільки органічний, цілісний і справжній, що це одразу помітно слухачеві. І цікаво слухачеві.  Хочеться сказати: талант треба показувати. Він же дається для чогось.

Допоміг виконавцям і скрипаль Андрій Майданський. 

Окреммо хочеться згадати заслуженого, знаменитого Леоніда Затуловського, який прийшов на концерт, аби акомпанувати Ларисі Беловій свою пісню на вірші Тамари Севернюк.

Одне слово, дивний синтез професійної та бардівської пісні вдався, Об’єднала їх теплота, задушевність, камерність. Чи не тому після двох годин безперервного концерту ніхто не хотів розходитися. Обличчя глядачів та особливо їх очі світилися радістю.

У Чернівцях є люди, які поспішають робити подарунки, а також є ті, що готові приймати їх і цінувати. Бо й це також зустрічається не так уже й часто. Того вечора виконавці та слухачі знайшли одне одного.

P.S. Подумав про часи, коли капіталізація таланту стане обов’язковою. Це буде справедливо. Але не тепло, як у зимовий вечір із друзями.

  Сергій ВОРОНЦОВ, спеціально для «Версій»

 Від редакції: Не маємо права замовчати той факт, що ведучим вечора був саме Сергій Воронцов. «Я не конферансьє, я просто оповідач», – представився він публіці. Та саме його  присутність на сцені була тією обгорткою, яка підкреслила вишуканий смак «цукерки». 

Запис ЧИМ ГРІЮТЬСЯ ЧЕРНІВЧАНИ? КОНЦЕРТАМИ У «ШЕПЕТІВЦІ» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ніби на ілюстрацію цієї думки у вівторковому концерті 4 різних за віком, уподобаннями, життєвим досвідом, навіть за вокальними даними й рівнем володіння гітарою, музиканти співали кожний свого Висоцького  – Ігор Деменчук, Сергій Федуняк, Олександр Мадей і Володимир Каверін кожний по-своєму прожили й  усвідомили творчість Володимира Семеновича.

В минулому альпініст і лавинник Ігор Деменчук зробив акцент на  альпіністських піснях і пласті гумору в творчості Поета. Приємно вразив новачок у бардівському колективі Сергій Федуняк – не лише виконанням, а, так би мовити, передісторією кожної пісні і віднесенням її до сучасних подій в Україні. Олександр Мадей почав з виконання власної пісні, присвяченої Висоцькому, – бо  саме через Висоцького Олександр і прийшов до бардівської творчості. І, нарешті, Володимир Каверін, із його чудовим голосом, дав нове життя відомим текстам. Очільниця клубу авторської пісні Світлана Шаханова не наважилася співати Висоцького, зайнявши при цій чоловічій четвірці місце ведучої. І велика шана виконавцям за те, що вони навіть не намагалися співати «під Висоцького»!

Лариса ХОМИЧ, «Версії», фото Раїси РЯЗАНОВОЇ

Запис Чотири різних Висоцьких спершу з'явиться на Медіа-Версії.

          Семен Цидельковський народився в місті Чернівці. У 1979 р. закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету. Працював постановником на Чернівецькому телебаченні, директором клубу та редактором радіогазети панчішного об‘єднання. З 1983 р. очолює клуб творчої інтелігенції Будинку естетики та дозвілля м. Чернівці, а з 1984 р. є його директором. Як імпресаріо, організував вагомі зустрічі з видатними діячами культури – В. Коротичем, І. Драчем, Л. Костенко, Д. Гнатюком, А. Роговцевою, Л. Гурченко, Б. Окуджавою, Є. Євтушенком, З. Гердтом, М. Бієшу та ін.
          Письменник є автором книг поезій і прози «Печаль прозрения» (Чернівці: Місто, 1999), «Невозвратные встречи» (Чернівці: Місто, 2002), «Сумасшедшие на стадионе» (Чернівці: Друк Арт, 2007), «После бани» (Чернівці, 2009), «Легенди і небилиці про Пінхаса Фаліка» (Чернівці: Місто, 2011),  статей про поета В. Фоменка «Слово про друга» (1992), «Назавжди залишився з мрією про море» (2002), а також спогадів про нього, надрукованих в книзі В.Фоменка «Земная связь» (Чернівці, 2004), статей та есе про А. Солов‘яненка, Б. Ступку, Є. Євтушенка, М. Палагуту, В. Дячкова.
           Ініціатор та автор передмови до видання «Меридіан серця», 1-го перекладу на українську мову поезій Пауля Целана (Чернівці, 1992), а також автор ідеї видання «Антології українського перекладу» (Чернівці: Букрек, 2001).
За ідеєю митця в Чернівцях здійснено виставу «На шляху до себе» з Б. Ступкою у головній ролі за матеріалами біографії і поезії П. Целана (2001) та моновиставу народного артиста України Б. Ступки «Концерт Ступки з оркестром».
            Семен Цидельковський – консультант та виконавець однієї з ролей в художньому фільмі «Юден Крайс або вічне колесо» (1964 р., реж. В. Івченко, кіностудія ім. О. Довженка).
            Лауреат міжнародної премії ім. Сіді Таль, обласної премії ім. І. Бажанського (2007), заслужений діяч мистецтв України (2009), нагороджений медаллю «На славу Чернівців» у 2012 році.
За матеріалами Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким, всім чернівчанам…

Я  все своє життя живу на вулиці Карла Лібкнехта.
Семена Цидельковського особисто не знала, але завжди з ним віталися, здоровалися, коли зустрічалися.
Довгий час навіть думала, що і він живе в одному з будинків нашої вулиці.
А це він працював в «Шепетівці», будинку естетики та дозвілля, що на розі вулиці Шепетівської та Карла Лібкнехта.
Шепетівка для мешканців нашої вулиці, як і для чернічан, це перші дискотеки, цікаві зустрічі,  виставки, поетичні вечори, презентації книг і авторів, це концерти, тематичні вечори, спектаклі…
Шепетівка для нас – це постать Семена Ісаковича, майже завжди крокуючого швидко та впевнено… Важко збагнути, що вже не побачимо його на нашій вулиці, не почуємо його привітального слова на концертах в Шепетівці, не почуємо його віршів, розповідей…

Cвітла пам’ять…

Тетяна Спориніна, фото автора

Запис Помер Семен Ісакович Цидельковський – патріот Чернівців… спершу з'явиться на Медіа-Версії.