Історія  про рибу, яка гниє з голови, чи то пак Про те, як майже два мільярди гривень зняли з рахунків у банку сина Януковича (ВБР – Всеукраїнського банку розвитку) просто на очах українських правоохоронців і вивели через Міжнародний інвестиційний банк Порошенка.

Цю не вельми радісну історію дослідили та оприлюднили журналісти «Схем» –спільного проекту Радіо Свобода й телеканалу «UA:Перший».  

…Масштаби корупції колишнього президента Віктора Януковича відомі далеко за межами України, а кадри з його резиденції «Межигір’я» облетіли чи не весь світ. Від часу, коли вже постмайданна влада пообіцяла «повернути награбоване українцям», минуло майже 5 років. І майже два мільярди гривень на рахунках у банку сина екс-президента Олександра Януковича так і не повернулися до бюджету країни. Чому? Схема була такою.

Економічних чинників для закриття ВБР не було, бо він був платоспроможний. Та банк передали до Фонду гарантування вкладів. Після цього Печерський суд почав знімати арешт з рахунків банку. Журналісти установили, що «знімали» ці кошти працівники банку. А тепер найцікавіше:«знімали», як правило, ті, що й не відали про такісвої рахунки. Скажімо, старший офіс менеджер Валерія Єсаулова «зняла» 80 млн грн і нині шукає роботу, Роман Ємелін зняв 50 млн грн, ще один працівник – 70 млн грн тощо. А виводилися ці гроші через Міжнародний інвестиційний банк Порошенка. Отакої!

Щоби уявити собі, яка це кількість грошей, дослідники наводять аналогію.  Скажімо, 80 млн – це збитки від негоди в Закарпатті, 70 млн пообіцяли на дороги у Чернівцях, 50 млн – виділили на утилізацію сміття в Україні…

У підсумку, і прокуратура і МВС, які займалися цією справою, відповідальність із себе знімають:винні, мовляв, судді… Зрештою, зрозуміло, чому суддівську реформу ніяк не доведуть до ладу. Ще не все розікрали.

Вл. інф.

Запис Чому в Україні  немає грошей або як гроші Януковича “втекли” через банк Порошенка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Нарешті в Україні зроблено перший крок з припинення виведення коштів за кордон. Щоправда, крок цей здається украй запізнілим. До того ж, сумнівно, що він призведе до повернення Україні хоча б маленької дещиці від величезної суми, про яку йдеться. Більше того, є певні підстави вважати, що рішення про арешт рахунків підставної фірми у відділенні «ПриватБанку» на Кіпрі прийняте судом не в ім’я закону, а в рамках нового етапу «розборок» між олігархічними кланами.

Та будь-що, про те, що структури Коломойського у кризовому й найважчому для країни 2014-му, коли у «котлах» на Донбасі наші бійці гинули тисячами, а громадяни стрімко занурювалися у злидні через інфляцію та обвал гривні, вивели з України 19 млрд грн, слід знати широким масам обивателів, аби вони нарешті перестали вірити відвертій брехні підконтрольних Коломойському ЗМІ про те, яким самовідданим патріотом він є», – пише публіцист Олександр Карпець.

Із досьє «Версій»

ЗМІ, що належать Ігорю КОЛОМОЙСЬКОМУ

До медіа-холдингу групи «Приват» олігархів Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова входять 8 телеканалів.
Найціннішим з них є загальноукраїнський «1+1». Крім того, в «1+1 Media»  входять телеканали: «2+2», «ТЕТ», «ПлюсПлюс», «1+1 International», жіночий телеканал «Bigudi», телеканал інформаційного агентства УНІАН і телеканал «Ukraine Today», що здійснює трансляцію на інші країни.
З інтернет-ЗМІ Коломойському належать інформаційне агентство УНІАН, сайти «ТСН.ua» і «Главред.info».

     2016-й: схему зупинено?

Печерський райсуд Києва 29 липня 2016 року виніс рішення у справі №757/36363/16-к про арешт майна компанії ZAO «Ukrtransitservice LTD» (Британія), а також про блокування рахунків цієї компанії у кіпрському відділенні «ПриватБанку», який пов’язують, як відомо, із олігархом Коломойським. Суд установив також, що співробітники «ПриватБанку», яких поки що не називають, причетні до пограбування України. Із оригінальним текстом судового рішення можна ознайомитися в реєстрі судових рішень.

У постанові Печерського суду говориться про те, що співробітники ПАТ КБ «ПриватБанк», зловживаючи службовим положенням, протягом 2014 року заволоділи державними коштами Нацбанку України на суму понад 19 млрд грн. Ці кошти Нацбанк виділив для рефінансування «ПриватБанку». Посадові особи «ПриватБанку», імена яких поки що не розголошуються, під заставу майнових прав на товар видали кредити 42-м підконтрольним їм підприємствам. Суми виділених підставним фірмам коштів коливалися від 18 до 73 млн доларів. Своєю чергою, ці фірми уклали сумнівні договори та здійснили 100-відсоткову передплату на рахунки низки іноземних підприємств, нібито для закупівлі певних товарів. Але постачання товарів не відбулося, а грошові кошти так і не повернулися до України.

Одне слово, типова й не надто вигадлива схема виведення коштів за «липовими» контрактами. У судовому рішенні наведений список 42 підконтрольних «ПриватБанку» підприємств – резидентів України. Із ним так само можна ознайомитися в реєстрі судових рішень.

Слушно вважати, що підконтрольними групі «Приват» є не лише ці 42 фірми-резиденти, які отримали кредитні кошти, а й зарубіжні фірми, на рахунки яких ці кошти були зараховані у валюті.

Отже, «Приват» отримав у Нацбанку рефінансування нібито для підтримання ліквідності «ПриватБанку» в тяжку кризову годину, обернув їх на валюту, чим ще більше обвалив курс гривні, який 2014-го і без того стрімко падав, і через низку фірм в Україні вивів ці кошти на фірми за кордоном, нібито під контракти про закупівлю вкрай потрібних товарів.

     Чекаймо на «Піночета»?

Та радіти торжеству справедливості й покаранню зла не варто. Перш за все, це тільки одна така британська фірма, а таких фірм, крізь які пішли гроші, нагадаємо, було шість. До того ж, виконання рішення українського суду на території Кіпру, нехай навіть у відділенні вітчизняного банку, швидше за все виявиться завданням, м’яко кажучи, не надто простим. Утім, у таких тонкощах нехай порпаються професійні юристи.

Значно важливішим є те, що відповідної суми на тому рахунку, швидше за все, вже немає й рахунок узагалі виявиться порожнім. Украдені в держави й громадян України кошти давно вже пішли у «потрібному» напрямку і сховані десь у солідних банках поважних країн. Кримінальні справи проти співробітників «ПриватБанку» ефекту не дадуть, оскільки мільйони доларів вони не повернуть. Кошти можуть бути вже давно витраченими.

До речі, про патріотизм – а воднораз і деякі здогадки про те, чому за виведення грошей з країни узялися лише тепер, через два роки, хоча про все це було відомо вже давно. Складається враження, що розвертається новий виток «розборок» між вітчизняними політиканами та олігархічними кланами. Підтвердженням цього може слугувати тема ймовірної воєнної змови, яку нещодавно почали мусувати у ЗМІ із вказівкою на можливого претендента на роль містечкового «Піночета» в особі міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Важко сказати, наскільки серйозними є обвинувачення Авакова у підготовці військового перевороту, але така вовтузня може пояснюватися загостренням «розбором» міжПорошенком і компанією, з одного боку,  і групою політиканів, об’єднаних навколо так званого «Народного фронту»  – з другого. Йдеться, перш за все,  про екс-прем’єра Яценюка і Авакова, який отримав надзвичайно великий, як для звичайного міністра внутрішніх справ, політичний вплив.

Вісь «Аваков+Яценюк – Коломойський»

Саме від Авакова та Яценюка ниточка, судячи з усього, веде до Коломойського, адже відомо, що відставний прем’єр і чинний «суперміністр» перебувають у теплих, довірчих стосунках із скандальним олігархом. Скажімо, у компанії Яценюка Аваков, не надто криючись, зустрічався із Коломойським просто на території довіреного йому міністерства. Які питання обговорювалися, широкому загалу не відомо, а сам Аваков не взяв за потрібне пояснити платникам податків, про що він перешіптувався із олігархом, який обкрадає країну й громадян під час війни.

Наявне реальне «обліко морале» колишнього прем’єра Яценюка і чинного міністра Авакова. Про «патріотизм» самого Коломойського говорити не будемо зовсім, аби не користатися непристойними словами.

Утім, решта розкрадачів державних ресурсів аніскільки не кращі. Саме таке масоване виведення валюти за рубіж 2014-2015 року – найважливіша причина катастрофічного обвалу національної грошової одиниці, розкручування інфляції, знецінювання заощаджень і доходів громадян, злиднів та безнадії у видимій перспективі.

Нині ж за масштабне пограбування змушують платити простих громадян, перш за все через комунальні тарифи.

Отже, нинішній «наїзд» на Коломойського може бути спричинений не стільки прагненням покарати злочинців і повернути поцуплене, скільки боротьбою Порошенка й компанії з Аваковим та Коломойським, які діють в одній зв’язці.

За матеріалами Fraza.ua

Запис «Патріот» Коломойський та 19 мільярдів, або Про те, що за масштабне розграбування держави українці розраховуються за шаленими тарифами спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І, до речі, саме це керівництво минулого четверга у Варшаві на щорічному засіданні Бюро озвучило для світової спільноти цікаві речі. Втім, цікаві саме для Заходу, а не для пересічних українців. Бо останні знають те, що повідомив Олексій Кочетков, директор Міжнародної місії спостерігачів за виборами СІS-EMO. А наголошував він на особливостях політичної боротьби в Україні та застерігав світову спільноту не сприймати все, що відбувається у нас, за чисту монету. Бо саме в нашому випадку, на думку Кочеткова, варто відмовитися від спрощених уявлень і далеких від реальності схем, які розглядають боротьбу на виборах як зіткнення світоглядів і протистояння між «демократичною опозицією» та «тоталітарною владою».

В Україні все інакше. В Україні як опозиція, так і провладна партія – це фінансово-олігархічні клани. І боротьба за місце біля корита відбувається між ними.

– Представники бізнес-еліт Україні представлені на всіх прохідних місцях усіх політичних партій, які мають шанс здолати 5-тивідсотковий бар’єр, – додав Олексій Кочетков.

…Уже вкотре українці обирають без вибору. Вкотре задаються питанням – чому? І вкотре самі собі відповідають: яка громада, такі й представники. Які люди – таку систему собі й створили.  Росіяни мають щодо цього дуже вдалу приказку, яка блискуче ілюструє цю ситуацію: «Нєчєго на зєркало пєнять, колі рожа кріва».

Так ось, доки ми всі не налаштуємося на зміни, але при цьому почавши з себе, нічого доброго ніколи не матимемо.

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис І знову вибори без вибору спершу з'явиться на Медіа-Версії.