І як розповідає Світлана Бардаус, що все почалося під час фестивалю Meridian Czernowitz. З Ольгою Максименко просто розмовляли і Світлана Бардаус запитала: «А може нам відкрити органний клас в школі?». І тоді вони вирішили попробувати. Це було непросте питання, адже дуже складні часи. Світлана Бардаус вирішила порадитися  з людьми, яким вона довіряє. Сергій Дмитрович Осадчук на питання, чи розпочинати цю справу, ствердно сказав: «Так». І через пару днів зателефонувала Почесний Консул Людмила Осачук і повідомила, що у вас вже є перші кошти… «Я вдячна всім, хто долучився, це дуже багато людей!», – наголосила Світлана Бардаус під час відкриття органного класу.

Щоб почати грати на органі, необхідно спочатку мати щонайменше від п’яти років досвіду гри на фортепіано. Наразі опановують орган уже двоє учнів, які виступили на презентації органу.
Відбувся дебютний виступ юних талантів Миколи Робуляка та Іллі Гончаренка, які навчаються грі на інструменті лише два місяці.

І як зазначив Роман Клічук, міський голова Чернівців, під час привітання у музичній школі і на сторінці у ФБ: «Чернівці дають можливість зростати талантам. І одного дня музика, що звучить тут, пролунає на весь світ».

Органний клас у Чернівецькій музичній школі №1 відкрито. Юним музикантам, Миколі Робуляку та Іллі Гончаренку, бажаємо натхнення, наполегливості та яскравих успіхів у мистецтві гри на органі!

Довідка. Viscount UNICO CLV4 – електроорган на 2 мануали з двома клавіатурами на 61 клавішу та ножною клавіатурою на 30 клавіш, а також 35 регістрами та сотнями варіацій звучання різних органів в ергономічній консолі з унікальною технологією відтворення звуку. Серія Unico – це серія класичних органів, розроблена з використанням технології фізичного моделювання Physis®, розроблена та запатентована італійськими дослідницькими центрами Viscount. Це новий підход, заснованим на фізичному моделюванні труб органу.

Відкриття органного класу у Чернівецькій музичній школі №1 – це дуже важлива, знакова подія, справжній крок вперед у музичній освіті, який відкриває нові горизонти для талановитої молоді. Браво! Нехай органна музика процвітає в Чернівцях!
Дякуємо ЗСУ за мирне небо над Чернівцями!

Більше фото заходу за посиланням – Відкриття органного класу у Чернівецькій музичній школі №1…

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис Відкриття органного класу у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

* За минулу добу у нас знову велика кількість нових випадків інфікування COVID-19 – 208. Багато людей подумали, що це позавчорашні показники – бо вони збіглися. Однак це нові цифри. Станом на цю годину в лікарнях Чернівецької області перебуває 500 людей, яким надається медична допомога від коронавірусної хвороби. Щодоби ми маємо летальні випадки, – зазначив С. Осачук, виступаючи перед журналістами.
* Що таке «червона зона»? Для чого взагалі уряд фарбує це за допомоги кольору? Чисто по-людськи, це всього-на-всього візуалізація небезпеки, яку ми іншими нашими чуттями не здатні осягнути й збагнути, – каже губернатор.
*…Що стосується обмежень. Це є найвищий рівень обережності, якого ми повинні дотримуватися. Ніхто не забороняє бізнес-процеси. Це тимчасові обмеження для окремих напрямків, щоби унеможливити великі скупчення людей, адже інфекція передається виключно у тісному контакті.
* Ми не зможемо здолати COVID-19 ні за місяць, ні за два. Це є нова обставина, з якою ми живемо і будемо жити щонайменше у наступних пів року або рік. Тому виключно уміння зберегти життя собі і близьким – це є наша найбільша майстерність, яку ми повинні опанувати, – додав голова Чернівецької ОДА.
* Головний санітарний лікар Чернівецької області Наталія Гопко доповідає про те, що шляхом епідеміологічних розслідувань у нас є чітке розуміння про те, де найбільше люди заразилися. Тому ми будемо просити і звертатися до державної комісії ТЕБ та НС відкоригувати, можливо, дещо поправити і уточнити, які заклади та установи можуть працювати навіть у режимі «червоної зони», – зазначив очільних області.

Заступниця голови Чернівецької обласної державної адміністрації Наталія Гусак додала, що у лікувальних закладах області розгортають додаткові ліжко-місця: 17 ліжок і 40 ліжок Заставнівській районній лікарні.

Реакція із соцмереж
Діана: Осачук, тож поясни людям, як це щодня по 200 коронавірусних, а в лікарнях області менше ніж 500 хворих, з яких 300 – з непідтвердженим діагнозом. Як це? Наразі по районах пишуть коронавірус у діагнозі, навіть коли нежить – і без тестів.
Анонімно: Ну, припустимо, у лікарнях лише важкі хворі, – в кого легший перебіг хвороби, ті по домівках. А от як 208 хворих, при тестах, які вони можуть провести за день максимум 188? – Оце так!

Запис «Ми не зможемо здолати COVID-19 ні за місяць, ні за два», – Сергій Осачук спершу з'явиться на Медіа-Версії.

або Кілька меседжів з першої пресконференції нового голови облдержадміністрації Сергія Осачука, що відбулася під стінами будинку з левами.

Емоційний посил у комунікації з народом і журналістами став брендовою фішкою Зе-команди. Новий голова облдержадміністрації підтримав нові правила, провівши свою першу пресконференцію дуже демократично – на сходах будинку з левами. Саме так повідомила про місце зустрічі заходу пресслужба губернатора. Правда,відбулася вона під стінами облдержадміністрації.

І треба одразу ж віддати належне, нову першу особу краю слухати цікаво і приємно: недарма п.Сергій – науковець і перекладач. Зрештою, гарно говорить той, хто гарно і чітко думає – це аксіома. 

Буковина – багатоконфесійний край, в якому головне – Бог

Попри те, що було холодно, пресконференція тривала понад 20 хвилин. На багато запитань Сергій Осачук відповів, та чимало залишилося й не озвучених. Новий керівник скаржився на зайнятість, бо дуже багато питань потребують вирішення у короткий термін. Працює, так би мовити, у турборежимі.

…Першою встигла поставити запитання журналістка Галина Єреміца про стосунки між прихильниками УПЦ Московського патріархату та Православної церкви України, які потребують урегулювання. Галина завершила своєрідним резюме про те, що мовляв священики московського патріархату ходять щодня до облдержадмінстарції як на роботу…

Гурт одразу ж відреагував вигуками, що держава не втручається в релігійні питання. Сергій же Осачук наголосив на тому, що Буковина завжди була і залишається  багатоконфесійним краєм, де  головним завжди був Бог.

Сергій Осачук запевнив, що до кінця грудня представить нову команду

Коли зайшло про перші кадрові призначення, новий голова ОДА сказав, що хоче бачити в команді людей енергійних, динамічних, носіїв нової енергетики.

– Нам потрібно не просто номінально «закрити» якісь посади. Нам потрібні компетентні фахівці, які вміють чути людей, громаду, мають довіру, спілкуються. Та, разом з тим, вони відчувають за собою крила, – наголосив Сергій Осачук. І продовжив: – Ми формуємо команду. Кожного дня відбуваються співбесіди та зустрічі, я маю велике  бажання і намір завершити цей процес до кінця грудня. Це стосується голів районних держадміністрацій, заступників голови облдержадміністрації. Це будуть нові люди, які мають неймовірний авторитет в експертному середовищі і які будуть спроможні надихнути Буковину на новий розвиток.

Відповідаючи на запитання про призначення на посади заступників голови ОДА нинішніх своїх  радників – громадську діячку, координаторку медичної реформи в області Наталію Гусак та позафракційного депутата Чернівецької міськради, кандидата економічних наук, доцента кафедри економіки підприємства та управління персоналом ЧНУ, співавтора програми розвитку електротранспорту Чернівців на 2017-2021 роки Богдана Ковалюка, Сергій Осачук, зокрема, сказав:

– Це не буде переведення, це буде призначення на посади заступників голови ОДА. Оскільки процедура призначення моїх заступників є складною, вона затягнута в часі. А вони (Наталія Гусак та Богдан Ковалюк – Ред.) мені як соратники та помічники потрібні вже. Тому найлегший спосіб їх залучити до команди – через помічників, радників і патронатну службу, – пояснив Сергій Осачук.

Водночас він ухилився від чіткої відповіді на запитання, чи призначить своїм заступником колишнього народного депутата від БПП Оксану Продан: «Я вас прошу дати мені ще деякий час: протягом наступного тижня-двох ви побачите всі кадрові призначення».
Голова Чернівецької обласної державної адміністрації запевнив, що новими посадовцями в ОДА будуть «нові люди, які вже довели свою спроможність».

На запитання журналіста МБ, чи знайшов Осачук спільну мову з керівником «Зе!Команди» в області Віталієм Другановським, голова ОДА відповів:
– Моя принципова позиція така: всі мають бути залучені до модернізації нашої Буковини. В тому числі, і партійний осередок представників політичної сили «Слуга народу». Я не тільки запрошую, я в принципі і радий взаємодії. Вони звернулися до мене як консолідований партійний осередок із кадровими пропозиціями, в тому числі, – сказав Осачук.– Я їх розглядаю, бо в цьому полягає логіка і бажання партійної діяльності. Скажіть, будь ласка, для чого людині йти у партійну роботу, займатися виборами, агітувати, проводити виборчі кампанії, перемагати, а потім не бути допущеним до реалізації своїх програм? – це неправильно. Тому я вважаю, що представники партії «Слуга народу» також повинні бути членами команди управлінців на території Чернівецької області, але за принципом і моїм особистим рішенням, що це люди динамічні, енергійні, носії нової енергетики.

А підсумував Сергій Осачук розмову про кадри таким чином: «Ми не граємо за принципом «свій-чужий». Кожного, хто хоче співтворити нову Буковину, ми запрошуємо і розглядаємо як партнера».
Новий губернатор вважає себе самостійним керівником
Кореспондентка «Версій» поцікавилася, чи відчуває себе новий губернатор президентом? Адже Зеленський якось наголосив, що всі ми, українці, є президентами.

Іншими словами, цікавило, наскільки самостійним у прийнятті рішень є голова ОДА. Його  попередник, приміром, втратив владне крісло через боротьбу з контрабандою на митниці. Авторка цих рядків на власні очі бачила листи Фищука, спрямовані стосовно цього не тільки головному фіскалу України, а й тодішнім прем’єру та президенту. Що  було далі, читачі «Версій» знають…     

Сергій Осачук наголосив, що він є цілком самостійним керівником, який приймає рішення без вказівок згори, себто з Банкової.

Що ж, будемо на це сподіватися…

Про відключення будинків краян від газопостачання та контрабанду на митниці

Фрілансер Геннадій Геков передав губернатору стос документів, які стосувалися відключення сотень будинків чернівчан від газопостачання. Новий очільник ОДА обіцяв розібратися.

А Юрій Ковалець, який очолює ГО «Ніхто крім нас», вимагав кадрового перезавантаження на митниці і зняття з посади нинішнього голову комісії з реорганізації Чернівецької митниці п. Добровольського. При цьому він не міг не згадати злим і зовсім не тихим словом колишнього губернатора Фищука. Все як завжди! Отака колізія, панове!

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Про демократію, підтверджену картинкою, та крилату й динамічну команду          спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Новим головою Чернівецької ОДА став Сергій Осачук. Йому 47 років. 1994-го закінчив історичний факультет ЧНУ. Кандидат історичних наук, перекладач. Стажувався в університетах Відня та Мюнхена. Є автором і видавцем низки монографій з історії німців Буковини, міжетнічних відносин, науково-популярних нарисів з історії Чернівців.

2013 року призначений на посаду почесного консула Австрійської республіки в Чернівцях.  Обіймав посаду радника мера Чернівців з питань культурної політики та міжнародних відносин.

Згідно з його декларацією за 2018 рік, Сергій Осачук спільно з дружиною володіє квартирою 66 м² у Чернівцях. Дружина володіє також квартирою 115 м².

Він є бенефеціарним власником низки громадських організацій, зокрема Карпатсько-Дунайського партнерства, Літературного Целанівського центру, Об’єднання випускників та друзів ЧНУ ім. Юрія Федьковича, Буковинського медіа-центру, Рідного міста.

За 2018 рік Сергій Осачук задекларував 89,5 тис. грн доходу, готівкою зберігає 1,2 млн грн та $72 тис.

Після офіційного представлення новопризначеного голови Чернівецької облдержадміністрації перший заступник голови Офісу президента Сергій Трофімов поставив перед п.Осачуком низку завдань. Найважливіші – здолати контрабанду на митниці, залучити в область інвестиції, збільшити кількість рейсів із Чернівецького аеропорту. А ще – посилити боротьбу з незаконною вирубкою лісу, вирішити інфраструктурні проблеми, зокрема дороги, ускладнене сполучення з іншими регіонами України та завершення будівництва перинатального центру.

У свєму виступі Сергій Осачук акцентував на тому, що насамперед треба створити робочі місця й повернути бізнес у легальну площину. Він зазначив важливість взаємодії бізнесу й політики в області задля успішного розвитку нашого регіону.

«Кожного, хто створить 100 робочих місць з офіційним працевлаштуванням, ми відзначимо крайовими відзнаками. А стосовно кожного, хто створить тисячу робочих місць у нашій області, я проситиму президента відзначити державною нагородою», зазначив Сергій Осачук.

Йшлося й про завершення процесу децентралізації:

«Головним завданням сьогодні є досягти слави регіону зі спроможними громадами, перетворити їх у міцний фундамент нашого успішного майбутнього. Адже відомо, що основою гідної держави є гідна та сильна громада», – зазначив Сергій Осачук.

Завдання, що їх поставив перед новим головою ОДА заступник голови Офісу президента – це саме той головний біль, який не дає добре жити буковинцям.  Але!!! Попередній губернатор Олександр Фищук був звільнений з посади саме за боротьбу з митницею. Цю боротьбу він програв. А чому? Бо ті, хто мають зиск на контрабанді, перебувають там, нагорі, у Києві. І йому, себто Фищукові, дали це зрозуміти, сказавши відверто й мало не в обличчя.

Така ж ситуація і з незаконною вирубкою лісів. Мільйони доларів від цього йдуть не в бюджет і не до кишень місцевих лісівників, хоча й ті від бідності не потерпають. А щодо вирішення інфраструктурних проблем, зокрема доріг та ускладненого сполучення з іншими регіонами України, то редакція має чимало документів, які підтверджують звертання очільників Буковини до Мінінфраструктури, прем’єра, керівництва Укрзалізниці. Останніх запрошували навіть на зустріч з місцевими бізнесменами, головами райдержадміністрацій та колегами з Румунії. Однак це не дало жодних результатів.

«Версії» якось уже наводили цей приклад: Хмельницький та Івано-Франківськ мають відповідно 18 і 17 транзитних поїздів через Київ до різних обласних центрів України. Про те, що мають Чернівці, й говорити не доводиться…

…Отож, шановні буковинці, не думайте, що наші губернатори нічого не хочуть для вас зробити. Просто всі питання і проблеми регіону вирішуються, на превеликий жаль, не на місцях, себто не у нас, а, як водиться, там – НАГОРІ. Чи змінилося щось наразі? Час покаже. Чекати залишилося недовго.     

Запис Губернатор – виконавець, бо він – ноги, голова ж – у Києві або Кілька слів про завдання, поставлені перед новим головою ОДА спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Презентація відбулася у рамах циклу ювілейних заходів, присвячених 30-літтю створення музею.
Вона проходить на фоні виставки з однойменною назвою – «ЧЕРНІВЦІ • CZERNOWITZ».
Експозицію побудовано на окремих картинах, що увійшли до альбому. Це роботи із фондів Чернівецького художнього музею, а також із колекцій деяких художників.
Виставка «ЧЕРНІВЦІ • CZERNOWITZ» триватиме до 28 березня.

Альбом є першим дослідженням, у якому представлена іконографія міського пейзажу Чернівців від початку ХІХ століття до наших днів. Хронологія розвитку урбаністичного жанру охоплює 200 років.

У виданні репродуковано твори понад 120 художників з Чернівців та різних міст України, а також з Австрії, Німеччини, Угорщини, Польщі, Чехії, Росії, Румунії, Канади, Великої Британії, Ізраїлю, США, Японії.

Альбом двомовний (українською та німецькою). Це неоціненний подарунок чернівчанам та усім шанувальникам мистецтва, мистецтвознавцям, історикам, краєзнавцям. Виконаний на дорогому папері, з високоякісною поліграфією, цінний інформаційно та естетично, він гідно і вишукано представить Чернівці у будь-якому куточку світу, стане прикрасою книжкових колекцій найвибагливіших бібліофілів, мистецтвознавців, а також родинною книгою на багато поколінь.
Видання здійснене в рамках Чернівецької міської програми підтримки книговидання імені бургомістра Антона Кохановського.
Альбом вийшов у «Видавництві 21».
На презентації були присутні Надзвичайний і Повноважний Посол Австрії в Україні пані Герміне Поппеллер, міський голова – Олексій Касрпрук, художники, митці, автори альбому, шанувальники мистецтва.

Тетяна Дугаєва /Tetyana Dugaeva/ опублікувала в день презентації на ФБ наступне.
Дорогі й шановні друзі!
Вітаю Вас сердечно на значній, хвилюючій та радісній події. Сьогодні ми представляємо художній альбом «Чернівці. Czernowitz», який вперше репрезентує мистецьку урбаністичну творчість численних художників багатьох країн, які жили та працювали протягом останніх 200 років. Цих різних митців об’єднало захоплення столицею Буковини та палкий інтерес до Чернівців…
Дорогі друзі! Коли я думаю, що є люди, які отримують задоволення, тримаючи в руках наш Альбом, кому він цікавий, це наповнює мене вічною радістю!
Отже висловлюю мою сердечну подяку:
– автору ідеї, організатору проекта, спіавтору видання пану Сергію Осачуку! За те, що запросив мене до співпраці, за те, що встановилося між нами взаєморозуміння, а також так комфортно та, насмілюся сказати – з певним результатом, нам працювалося разом!
Вибачте, пане Сергію, будь ласка, за мою вимушену відсутність сьогодні. Бажаю Вам успішної презентації нашого Альбома!
– звичайно ж, моя щира подяка – кожному художнику за листування та спілкування у Скайпі й телефоном, коли відбирали твори, узгоджували вигляд файлів, уточнювали деталі назв тощо. Вас, шановні митці, я радо сприймаю як незамінних спіавторів Альбому. Ви талановито створююєте власний образ міста і ваш внесок у розвиток образотворчості Буковини – величезний!! Щиро бажаю подальших успіхів!
– спасибі також – кожному з шановних чернівчан та людей з інших міст, хто люб’язно відгукувався, допомагав та оперативно надавав консультації, щедро ділився знаннями!
– членам команди, які творили Альбом – художнику Володимиру Гиндичу, Михайлу Висоцькому та «Видавництву 21»!
– і, звичайно, – Художньму музею, фонди якого зберігають чудові твори, зокрема чернівецької урбаністики, які тепер репродуковані у нашому виданні!
– не можу в цьому зв’язку не назвати своїх рідних – чоловіка та дітей – Віталія з Сергієм і Михайлом за їх тепло та солідарність!
Спасибі Вам, дорогі друзі за спілкування. Та вибачте, будь ласка, що не змогла бути присутньою.
Бажаю Вам приємних вражень від мистецького альбому «Чернівці. Czernowitz», який тепер належить вам.
З повагою,
Тетяна Дугаєва.

Дякую всім, хто долучився до створення цього альбому!

Більше фото з виставки за посиланням – ПРЕЗЕНТАЦІЇ АЛЬБОМУ «ЧЕРНІВЦІ • CZERNOWITZ»

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Виставка і художній альбом «ЧЕРНІВЦІ • CZERNOWITZ» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Учасники: Сергій Осачук, почесний консул Австрії у Чернівцях, кандидат історичних наук, перекладач, громадський діяч, засновник Медіа-центру «Belle Vue»; Лілія Шутяк, кандидат наук із соціальних комунікацій, асистент кафедри журналістики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Модератор: Інга Кейван, PR-менеджер «Видавництва 21».
Книга вийшла у «Видавництві 21» у перекладі Сергія Осачука.

«Ревю одного журналіста» – підсумок Арнольдом Шварцем 25-ти років його життєвого шляху, безпосередньо пов’язаного із журналістикою. Ця оповідь цікава не лише тим, що висвітлює стан чернівецької і загалом буковинської журналістики приблизно перших 30-ти років ХХ століття, становленням і розвитком нової модерної преси, а й показом життя журналістів, репортерів, історій почасти таких неймовірно-фантастичних або кумедних, що в них легше повірити як у художні, ніж як у реальні.
Видавництво «Книги – ХХІ»
«Журналіст – це моя професія, чудовою рисою якої було завжди писати безпосередньо під натхненням моменту. Ця книга не є роботою письменника – це лише праця щоденного журналіста, який з імпровізації спогадів прийняв швидке рішення створити цю книгу і це рішення негайно, змахом руки, реалізував у манері, притаманній нашій професії. Ця книжка була надиктована стенографістам протягом чотирьох днів. Велика робота керівного редактора щоденної газети не передбачає довге вагання і розмірковування про стиль, систему та обсяг. Події натискали, і робота над цією книжкою мусила бути виконана швидко. З цією згадкою не пов’язується прохання про вибачення – слово честі: цією книгою я хочу презентувати себе як щоденного журналіста», – Арнольд Шварц.
15 лютого 1928-го Арнольд Шварц надиктовував свою розповідь стенографістам і ця розповідь стала книгою “Ревю одного журналіста”.

90 років по тому у Чернівцях презентували переклад цієї книги українською.
Книга вийшла у «Видавництві 21» у перекладі Сергія Осачука.

Видання здійснено за сприяння Чернівецької міської ради в рамках програми підтримки книговидання імені бургомістра Антона Кохановського.
Німецький оригінал “25 Jahre. Revue eines Journalisten” Cергій Осачук випадково (як виявляється, це був подарунок долі) придбав у продавця книжок біля кінотеатру “Чернівці”.

Із книги, крізь призму професійного зростання Арнольда Шварца, можна також довідатися про те, якими були основні професійні принципи тогочасних журналістів, до яких тем посилювалася увага, про те, як ЗМІ поступово виходили на новий рівень стосунків, зв’язків з громадськістю, про перші журналістські розслідування, про появу вільної журналістики, про її вплив на суспільну думку.
Видавництво «Книги – ХХІ»

Czernowitzer Allgemeine Zeitung (CAZ) була однією з провідних німецькомовних щоденних газет у Чернівцях. Газета виходила шість днів на тиждень, спочатку як вечірнє, а від 1912-го – як ранкове видання. У 1937 році газета в Чернівцях мала тираж 3500. Директором видавництва став Фелікс Пікер. Адольф Нідерхоффер був головним редактором, а його представником був Фріц Альбрехт. Газета також мала власну редакцію в Бухаресті. Єврейськими редакторами були Філіп Менцель , Мендель Абрахам та Арнольд Шварц.
Згідно доповіді семінару Чернівецької прес-групи проекту оцифрування чернівецьких газет найбільший обсяг представляють газети “Czernowitzer Allgemeine Zeitung” і “Czernowitzer Morgenblatt”. За даними дослідження вони охоплюють у період від 1918 до 1940 разом 136 томів і близько 100 000 сторінок.

Повернімося у шапіто Madame Solange d’Atalide. Ось як про французький цирк писали у Czernowitzer Allgemeine Zeitung, 28 серпня 1909 року.

Лише кілька днів!
Czernowitzer Allgemeine Zeitung, 29 серпня 1909 року. Сirkus Angelo

Cергій Осачук звернув увагу і на те, що сто років назад Арнольд Шварц порівнює журналістів того часу із священниками. Він ставить їх в один ряд. Журналіст повинен бути свідомий кожного написаного рядка, сказаного слова, зробленої публікації. Через те, що це все є зерна, які вони вкладають у грунт розвитку цього суспільства.
Відчуття високої відповідальності, саме воно було запорукою миру, конструктивної співпраці у Чернівцях…

І ще така історія, яка мені запам’яталася, що переповів Cергій Осачук.

Під час Першої світової війни російські окупаційні війська вивезли не тільки обладнання Чернівецького університету, але й друкарське обладнання. Альфред Шварц, повернувшись в Чернівці, почав збирати залишки друкарських машин, щоб знову відродити хоч якусь газету. Виявляється, вкрадене друкарське обладнання після Першої світової війни використовувалося урядом УНР для друку грошей. Про це відповів Альфреду Шварцу командуючий німецьких військ з Києва (може і сам генерал-полковник Герман фон Ейхгорн, голова Київського угруповання німецьких військ)…
У Києві стояли німецько-австрійських війська згідно Брестського миру і контролювали поставки харчування. Але врешті решт і війна завдала Німеччині величезних матеріальних втрат… Але це вже Версальський мирний договір…
Під час обговорення книги, питання були у журналістів, напевно, через спорідненість фаху. Можливо питання були і у не журналістів, але вони прозвучали подумки.

Думаю, що переказувати книгу немає сенсу.
Читайте, порівнюйте, мрійте і… отримуйте задоволення…

©Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора

Запис Презентація книги Арнольда Шварца «Ревю одного журналіста» у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як святкують Різдво буковинці за кордоном

З роками змінюється все, модернізуються й традиції. Але незмінним залишається Дух Різдва – сімейного свята любові і затишку. Буковинці, які велінням долі далекі десятиліття тому опинилися далеко від рідної домівки, зберігають не лише зовнішні ознаки цього свята, а й глибоку внутрішню суть. Про це свідчить листування вихідця з нашого краю Омеляна Федоровича, нині мешканця німецького Бад Зальцуфлена з нашим земляком, Почесним Консулом Австрії в Чернівцях Сергієм Осачуком. Редакція висловлює вдячність панові Почесному Консулові за люб’язно наданий матеріал для публікації.

«Шановний Пане Осачук!

Різдво…, свято народження Ісуса Христа, свято родини, любови, радости, а також свято дарів веде завжди до глибокого роздумування. Далеко від буденного життя кожний зокрема хоче мати кілька тихих святочних днів в окружжі своєї родини. Проте багато людей вже не мають сім’ї, або діти вже дорослі та й жиють в інших сторонах. Є і такі, котрі навіть відказалися від родини. Як ті самотні люди будуть святкувати Святий Вечір? Чи будуть повні радости? Мабуть, дуже скромно.

В хаті моїх батьків була традиція запросити самотню людину до Святої Вечері. Багато років це була камерна співачка – Чернівецького походження – Ольга Енджейовська. Два дні перед Різдвом вона над’їжджала, повна дожидання, з Ганноверу, та й перебувала у нас аж до Нового Року. Святочно одягнена, вона сиділа на раний вечір коло великого стола (на 12 осіб!) та й чекала на то, що мало бути. При цьому їй приєдналася моя бабця (мама мого батька), котра вже цілий день помагала моїй мамці при  готуванні Святої Вечері. По шестій годині тато, мама, мій брат та й я заглянули гарно убрані в кімнату і всі були вражені, коли побачили велику, гарно прикрашену ялину. Ця праця був привілей мого батька! Пишно виглядали пралінки і бонбони, обмотувані в білий шовковий папір та й додаток в кольорові стрінол-фолії. Ці спеціальні причандали приятель мого батька надав з Відня.

Спеціальне місце на ялинці діставала маленька хатонька з червоним дахом та й сніжинками з вати. Цю хатинку зробила молода жінка з картону в грудні 1945. У цей час вона та й наша сім’я жили разом з групою буковинців (50 осіб – більша частина Чернівецького походження) у двох величезних кімнатах і одною кухнею дитячого садка. Там ми пробували 6 місяців. Цю хатинку ще сьогодні маю та й кладу її кожний рік на ялинку.

Коли уже всі сіли коло стола та й свічка з бджолиного віска горіла, батько прочитав з Нового Заповіта (Євангелія Св. Матія 1.2): «Коли народився Ісус в Вифлеємі Юдейськім за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зі Сходу. Й питали: де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його й прийшли поклонитись Йому. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла і стала зверху, де дитина була. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І ввійшовши до хати, знайшли там дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ниць і вклонились Йому. Й відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому дари: золото, ладан та смирну (Ап. 2:16, Пс. 72.10.15, Іс. 60.6)

По тім всі сказали «Отче наш» та й згадували померлих.
За старих традицій Буковини на Святий Вечір давали 12 страв. Мами та й бабця не устигали зробити всіх, але багато не бракувало. Насамперед брали ми ложку куті, котра була символ фруктів землі. Тепер ми могли вечеряти.

При вечері, за котру всі хвалили газдиню, ми підтримували розмову. Коли я бачив, як світилися очі пані Ольги, то був певний: наша сім’я  зробила добре діло. На кінець вечері ми продовжували вечір з вином, тістечками та й солодкими стравами. Коли всі свічки горіли не ялинці, ми заспівали українські, німецькі і румунські колядки і пані Ольга заспівала нам а капела соло кілька прекрасних пісень своїм гарним голосом. Зрозуміло, що вона – коли роздавали дарунки – вже діставала спеціальний дарунок.

Пізнішими роками також інші особи одержували позицію гостя. Різко траплялося, що крісло було порожнє. Так чи так, ми клали додатний прибор і по вечері, коли вже дали дарунки, ми просили сусідку на шклянку вина та й вона діставала дарунок.

Може, кожний з нас подумає на Святий Вечір – як можливо – запросити самотню людину до себе, хоч на годинку по вечері.

Хай Христос Господь, новонароджене Дитя, пішле Вам і Вашій сім’ї Ласки Свої на все життя.

У цім Великім празнику Різдва Христового та Нового Року прийміть і ніші найщиріші вітання і побажання, кріпкого здоров’я, щастя та спокою.

Нехай Господь Бог поблагословить Вас і Вашу рідню.

Христос рождається!

Здорового, мирного, успішного та й Щасливого Нового Року бажають Вам Омелян та й Ілона. Доброго успіху при Вашій роботі з культурними справами. Може побачимося наступного року».

Запис Як святкують Різдво буковинці за кордоном спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Корінний буковинець-чернівчанин
Костянтин Томащук – корінний буковинець-чернівчанин. Народився 13 березня 1840 р. в українсько-румунській сім’ї. Батько – Парфеній (Партеній) Томащук – український священик, службовець православної єпископської консисторії. Мати – Касандра Шессан – румунка. Крім Костянтина, в сім’ї було ще четверо синів: Ермократ, Феоктист, Георгій і Теофіл.
Костянтин навчався у Чернівецькій гімназії (нині школа №1 ім. Емінеску). Згодом вивчав право, філософію та історію на юридичному факультеті Львівського університету, служив у Львівській фінансовій прокуратурі та водночас працював над дисертацією на звання доктора права…
У Львові одружився із Жозефіною Рапф, донькою бургомістра м. Сянока (Західна Галичина).
1870 року К. Томащук повертається до Чернівців і у 30-річному віці посідає пост радника крайового суду. А з наступного року починається його майже 20-річна політична кар’єра: він став депутатом Державної ради Австрії (рейхсрату) .
У Державній раді К. Томащук не долучився до жодної з національних груп, ні до румунських центристів, ні до румунських федералістів, хоча вважав себе румуном. Він послідовно виступав як вірнопідданий буковиноавстрієць, прихильник усього австрійського в культурі та науці.
1871 р. К. Томащук став і депутатом Буковинського сейму, де представляв Буковинський православний фонд. А наступного, 1872-го, його обрали до Чернівецької міської ради. Отже, фактично до кінця життя він був депутатом Державної ради, крайового сейму і Чернівецької міської ради. І на всіх рівнях відзначався активністю, порядністю, красномовністю.

«Посилати буковинську молодь на навчання до Відня – надто далеко і дорого»
У березні 1872 р. депутат від Буковини К. Томащук порушив питання про відкриття університету в Чернівцях на засіданні австрійської Державної ради. Його аргументація базувалася на тому, що Чернівецький університет повинен стати форпостом німецької культури на сході австрійської імперії, центром підготовки кваліфікованих кадрів службовців. За півроку на засіданні Буковинського сейму він знову енергійно висунув пропозицію про заснування університету в Чернівцях. Він наголошував, що галицькі університети – польські, що посилати буковинську молодь на навчання до Відня (на відстань до 1250 км) – надто далеко і дорого. Сейм підтримав К. Томащука і прийняв ухвалу просити «високий уряд» якнайшвидше заснувати університет у Чернівцях. Ситуація була непроста, хоча б тому, що головним конкурентом Чернівців на відкриття університету виступав Зальцбург. Чехи хотіли відкрити чеський університет в Празі та університети в Сілезії і Моравії, італійці – італійський у Трієсті або Зарі… Тривалі парламентські та урядові дебати завершилися нарешті тим, що міністерство віросповідань та освіти прийняло у травні 1874 р. рішення про відкриття Чернівецького університету. 7 грудня 1874 р. цісар Франц-Йосиф схвалив його створення.
Ректором на 1875-1876 навчальний рік обрали 35-річного ініціатора створення університету. Він очолив підготовчу роботу до відкриття університету, виступив на ньому з блискучою промовою, закликавши багатонаціональне студентство до старанного навчання, опанування основ європейської науки. Як перший ректор, він зробив помітний внесок у формування професорсько-викладацького складу, студентського колективу.

У якості штрафу за спізнення усім студентам Томащук виставив по гальбі пива
Незважаючи на високу посаду, ректор відзначався демократичністю у спілкуванні з викладачами та студентами. Так, коли у березні 1876 р. Чернівецька міська рада присвоїла йому звання почесного громадянина міста, делегація студентів прийшла до нього додому, щоби привітати. Подякувавши, він запросив студентів до столу на чай з тістечками, ведучи з ними невимушену розмову. Або ще такий випадок. Одне студентське товариство обрало професора К. Томащука своїм почесним членом і запросила його на засідання, де обов’язковими були співи і споживання великої кількості пива. З певних причин він запізнився. Після взаємних привітань голова товариства грюкнув шпагою по столу, закликав всіх до тиші й оголосив, що за порушення регламенту на його магніфіценцію (таким тоді було офіційне звертання до ректора) накладається штраф: він повинен виконати пісню, бажано арію з опери. К. Томащук вибачився і попросив надати йому як почесному членові товариства право самому визначити інший штраф, бо від природи не має ні голосу, ні слуху. «Панове студенти, мабуть, погодяться, – сказав він, – якщо у вигляді штрафу всім буде виставлено по гальбі пива». Кілька десятків голосів радісно висловили повну згоду вигуками: «Віват! Віват! Віват!»
Через депутатську зайнятість К.Томащук більше не обирався ректором. Але до кінця життя як ординарний професор продовжував читати курси лекцій з австрійського цивільного процесу, торгового і вексельного права, філософії права, безоплатно вів семінар з цивільного процесу.
1889 року К. Томащук захворів на рак. Лікарська допомога виявилася запізнілою. 19 грудня 1889 р. він помер. Поховали його на Центральному кладовищі у Відні в присутності членів уряду, депутатів Державної ради. На гробниці викарбувані слова: «Великому промовцю й патріоту», а також дати найважливіших промов К.Томащука в парламенті.

Справжня, але безмежна скромність
Після смерті К. Томащука з’ясувалося, що він помер як досить незаможний чоловік, то ж друзі по партії намагалися організувати допомогу його сину Стефану для продовження навчання в університеті. Однак той невдовзі теж захворів і помер через три місяці після батька, не доживши й до 17 років. Вдова К.Томащука Жозефіна пережила чоловіка на чверть століття і померла у Чернівцях 7 травня 1914 р.
Юлія БОДНАРЮК, «Версії»
За матеріалами статті М.В.Никифорака «Костянтин Томащук – перший ректор Чернівецького університету: юрист, політик, педагог» («Науковий вісник Чернівецького університету», випуск 273, 2005 р.)

Запис Студенти розкопали фундамент пам’ятника першому ректору Чернівецького університету спершу з'явиться на Медіа-Версії.

“Слово – субстанція незнищенна. Воно вібрує навіть тоді, коли уривається остання струна.”
Петро Рихло,
«Літературний феномен Чернівців»

14 грудня 2010 р.   у Чернівецькому художньому музеї відбулася презентація українського видання книги Петра Рихла та Олега Любківського “Літературне місто Чернівці”, а також тому наукових студій “Австрія та Україна у ХХ ст.: в пошуку ідентичності та суверенітету” за редакцією Міхаеля Діппельрайтера та Сергія Осачука.

Невипадково ці дві презентації відбулися разом, адже їх об’єднують Чернівці, його історія, минуле, сьогодення, прагнення бути і лишатися повноцінним простором сучасного європейського міста.

А мала батьківщина, яка сконцентрована у своєму рідному місті, якраз і починається з спільних естетичних символів, моральних  цінностей, історичної пам’яті, які  створюють  почуття культурної приналежності.  Натомість можна сказати, що саме полікультурність та поліконфесійність Чернівців сприяли формуванню та розвитку діалогу, толерантності, локалізували та інтегрували розмаїття творчого досвіду.

І Чернівці ніколи не перетворяться на історичний міф, адже міжкультурний діалог продовжує розвиватися і надалі.
І автори презентацій, як і Чернівці,  продовжують  дивувати і захоплювати своїми новими мистецькими проектами, науковими дослідженнями, концептуальними принципами…

У варіанті «Літературне місто Чернівці » українською мовою ( у 2007 році відбулась презентація «Literaturstadt Czernowitz» німецькою мовою) містяться  матеріали німецькомовних письменників Буковини: Ернст Рудольф Нойбауер, Людвіг Адольф Сіміґінович-Штауфе, Осип Юрій Федькович, Сидір Воробкевич, Йоганн Георг Обріст, Карл Еміль Францоз, Міхай Емінеску, Ольга Кобилянська,Осип Маковей, Елієзер Штейнбарг, Моше Альтман, Дмитро Загул, Альфред Маргул-Шпербер, Георг Дроздовський, Роза Ауслендер, Іцик Мангер, Мозес Розенкранц, Клара Блум, Альфред Кіттнер, Йосиф Бург, Грегор фон Реццорі, Іммануель Вайсглас, Альфред Гонт, Пауль Целан, Манфред Вінклер, Зельма Меербаум-Айзінгер, Агарон Аппельфельд.

Тетяна СПОРИНІНА, фото автора.

Запис “Літературне місто Чернівці”, його персонажі, творці, автори спершу з'явиться на Медіа-Версії.